Зміст

ВАРІАНТ 1: УРОК-ЗМАГАННЯ МІЖ КОМАНДАМИ

1. Навчальна гра «Як це можна об’єднати?»

Правила гри. Кожна команда отримує набір карток з історичними датами, прізвищами історичних діячів, географічними назвами, поняттями, історичними явищами, подіями, які необхідно згрупувати за певними критеріями. Перемагає команда, яка першою завершила роботу та продемонструвала правильне пояснення групування.

Критерії: монополізація, колоніалізм, США, Німецька імперія, Російська імперія, Франція, Австро-Угорська імперія, Японія, Китай, Османська імперія, міжнародні відносини наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.

Набір карток 1: повстання іхетуанів («боксерське повстання»), антитрестівський закон, Союз трьох імператорів, «політика великого дрючка», 1871 р., закон проти соціалістів, Сіньхайська революція, Фашодський інцидент, Бельгійське Конго, бури, Цисі, «справедливий курс», Тайвань.

• США та монополізація: антитрестівський закон (ухвалений у 1890 р. закон Шермана проти змови корпорацій щодо фіксації цін), «політика великого дрючка» (експансіоністський курс Т. Рузвельта щодо країн Латинської Америки), «справедливий курс» (реформаторська політика Т. Рузвельта для обмеження сваволі монополій та захисту суспільних інтересів).
• Німецька імперія: 1871 р. (завершення об’єднання Німеччини, проголошення імперії у Версалі та прийняття Конституції), закон проти соціалістів (ухвалений у 1878 р. О. фон Бісмарком винятковий закон для заборони соціал-демократичних організацій).
• Китай: повстання іхетуанів («боксерське повстання» 1899–1901 рр. проти іноземного засилля), Цисі (імператриця-регентка, яка зупинила реформи й підтримувала іхетуанів), Сіньхайська революція (1911–1912 рр., повалення маньчжурської династії Цін та встановлення республіки).
• Колоніалізм: Фашодський інцидент (гострий колоніальний конфлікт 1898 р. між Великою Британією та Францією в Судані), Бельгійське Конго (величезне колоніальне володіння в Центральній Африці, особиста власність короля Леопольда ІІ), бури (нащадки голландських переселенців у Південній Африці, які воювали проти британського загарбання).
• Японія: Тайвань (острів, захоплений Японською імперією внаслідок японо-китайської війни 1894–1895 рр.).
• Міжнародні відносини: Союз трьох імператорів (військово-політична домовленість 1873 р. між володарями Німеччини, Австро-Угорщини та Росії).

Набір карток 2: справа Дрейфуса, сегрегація, 17 жовтня 1905 р., «хвора людина Європи», Гюстав Ейфель, Панамський скандал, Вудро Вільсон, Антанта, антитрестівський закон, Порт-Артур, Петро Столипін, пантюркізм, вірменський погром, 1870 р.

• Франція: справа Дрейфуса (гучний судовий процес 1894–1906 рр., що розколов суспільство на прихильників республіки та правих націоналістів), Гюстав Ейфель (інженер, творець вежі до Всесвітньої виставки 1889 р. в Парижі), Панамський скандал (корупційне викриття 1892 р. навколо розкрадання грошей під час спорудження Панамського каналу), 1870 р. (повалення Другої імперії Наполеона ІІІ та проголошення Третьої республіки).
• США: сегрегація (примусове законодавче відокремлення афроамериканців на Півдні), Вудро Вільсон (президент, автор ліберальної програми реформ «Нова свобода»), антитрестівський закон (закон Шермана 1890 р. про захист вільної конкуренції від трестів).
• Російська імперія: 17 жовтня 1905 р. (оприлюднення царського маніфесту про дарування громадянських свобод і створення Державної думи), Порт-Артур (військово-морська фортеця на Далекому Сході, здана росіянами під час війни з Японією), Петро Столипін (голова уряду, ініціатор глибокої аграрної реформи руйнування селянської общини).
• Османська імперія: «хвора людина Європи» (образний вислів дипломатів для характеристики глибокого занепаду османської держави), пантюркізм (ідеологія молодотурків про об’єднання народів тюркського походження під зверхністю Стамбула), вірменський погром (масові криваві вбивства вірменського населення, влаштовані султаном Абдул-Гамідом ІІ у 1895–1896 рр.).
• Міжнародні відносини: Антанта (блок Великої Британії, Франції та Росії, формування якого остаточно завершилося в 1907 р.).

Набір карток 3: панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський», «світова політика», відруб, тред-юніони, мілітаризм, домініон, культуркампф, Альфред Мехен, 1905—1907 рр., Девід Ллойд Джордж, Індійський національний конгрес (ІНК), Антанта, Троїстий союз.

• Російська імперія: панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський» (перше збройне повстання на Чорноморському флоті в червні 1905 р.), 1905–1907 рр. (перша російська революція проти самодержавства), відруб (земельна ділянка в межах одного масиву, яку селянин отримував у приватну власність за столипінською реформою).
• Німецька імперія: «світова політика» (імперський зовнішньополітичний курс Вільгельма ІІ на переділ колоній), культуркампф («боротьба за культуру» Бісмарка у 1870-х рр. проти католицької церкви).
• Велика Британія: тред-юніони (британські професійні спілки робітників), Девід Ллойд Джордж (ліберальний діяч, канцлер скарбниці, автор масштабних соціальних законів та бюджету 1909 р.).
• Колоніалізм та Британська імперія: домініон (фактично самоврядна територія у складі імперії з власним парламентом та урядом: Канада, Австралія тощо), Індійський національний конгрес (ІНК, партія, заснована в 1885 р. для відстоювання прав та самоврядування індійців).
• США: Альфред Мехен (військовий теоретик, автор концепції вирішального впливу морської сили на світове панування).
• Міжнародні відносини та мілітаризм: мілітаризм (державна політика нарощування воєнних витрат та озброєнь), Антанта (коаліція Великої Британії, Франції та Росії), Троїстий союз (коаліція Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, створена в 1882 р.).

Набір карток 4: Державна дума, пангерманізм, 1907 р., Третьочервневий переворот, «світова політика», «балканський котел», Транссибірська залізниця, гонка озброєнь, Вільгельм ІІ, Індійський національний конгрес (ІНК), королева Вікторія, Суецький канал, гомрул.

• Російська імперія: Державна дума (представницький законодавчий орган за маніфестом 1905 р.), Третьочервневий переворот (розпуск ІІ Думи 3 червня 1907 р., зміна виборчого закону та спад революції), Транссибірська залізниця (найдовша залізниця світу, збудована для закріплення імперського панування в Сибіру й на Далекому Сході).
• Німецька імперія: пангерманізм (шовіністична доктрина об’єднання всіх німців та встановлення панування німецької нації у світі), «світова політика» (курс на колоніальну експансію), Вільгельм ІІ (німецький імператор, який відправив Бісмарка у відставку).
• Велика Британія та Британська імперія: королева Вікторія (символ стабільності Британії, що правила в 1837–1901 рр. і в 1876 р. стала імператрицею Індії), Індійський національний конгрес (ІНК), гомрул (рух за надання Ірландії права на власне самоврядування).
• Міжнародні відносини: 1907 р. (укладення англо-російської конвенції про поділ сфер впливу в Азії, що завершило створення Антанти), «балканський котел» (регіон Південно-Східної Європи, де стикалися інтереси світових імперій і виникали війни), гонка озброєнь (мілітаристське суперництво країн у накопиченні новітньої зброї та флотів), Суецький канал (відкритий у 1869 р. стратегічний морський шлях між Середземним і Червоним морями).

2. Навчальна гра «Поясніть термін або поняття»

Правила гри. Учитель (учителька) записує на картках терміни й поняття за вивченим розділом. Команди по черзі витягують картки. Їхнє завдання — пояснити терміни й поняття, прямо не називаючи їх. Команда-суперник має відгадати, про що йдеться.

• Політична криза: глибоке порушення звичайного порядку роботи органів державної влади, коли уряд неспроможний контролювати ситуацію або ухвалювати рішення через корупцію, скандали чи опір народу.
• Імперіалізм: етап розвитку провідних індустріальних держав кінця ХІХ — початку ХХ ст., коли панування монополій та фінансової олігархії призвело до боротьби за переділ територій і колоній.
• Соціал-демократія: суспільно-політичний рух і партії робітничого спрямування кінця ХІХ ст., які виступали за соціальну справедливість, парламентські методи боротьби та реформи на користь людей праці.
• Бойкот: спосіб політичного або економічного тиску, коли люди свідомо відмовляються купувати певні товари, користуватися послугами чи спілкуватися з конкретною особою або компанією.
• Реформізм: політичний напрям, що обстоює проведення поступових законодавчих перетворень замість радикального насильницького повалення ладу через революцію.
• Масове виробництво: фабричний спосіб серійного виготовлення великої кількості однотипних стандартизованих виробів із використанням конвеєра та вузької спеціалізації праці робітників.
• Монополія: об’єднання великих підприємств або гігантська корпорація, що контролює випуск або реалізацію переважної частки товарів у певній галузі, усуваючи вільну конкуренцію.
• Картель: форма монополістичного союзу однакових підприємств, де учасники зберігають виробничу й комерційну незалежність, але домовляються про єдині ціни, ринки збуту та квоти випуску.
• Дуалістична монархія: різновид монархічної форми правління, де держава складається з двох суверенних частин із власними конституціями й парламентами, але під владою одного спільного монарха (наприклад, Австро-Угорщина).
• Синдикат: монополія, підприємства якої зберігають самостійність у виготовленні продукції, проте весь її продаж та постачання сировини здійснюють через спільну торгову контору.
• Трест: монополістичне об’єднання, учасники якого повністю втрачають свою виробничу й торговельну незалежність, передаючи майно єдиному керівництву взамін на акції.
• Військово-політичний союз: міжнародна угода між кількома державами про спільні воєнні дії, координацію зовнішньої політики чи взаємну допомогу в разі нападу суперників.
• Еклектизм: архітектурний та художній підхід, за якого майстер вільно змішує в одній споруді чи творі елементи різних історичних стилів попередніх епох.
• Імпресіонізм: новаторський напрям у живописі останньої третини ХІХ ст., метою якого було вловити та зафіксувати на полотні миттєві враження, гру сонячного світла, повітря й колірні плями.
• Класицизм: художній стиль, зорієнтований на наслідування зразків античної греко-римської гармонії, симетрії, логіки, порядку та величі.
• Масова культура: загальнодоступні культурні продукти (преса, фотографія, кіно, популярна література), що поширювалися серед мільйонів містян завдяки технологічному прогресу та появі вільного часу.
• Модерн: стильовий напрям кінця ХІХ — початку ХХ ст., характерними рисами якого стали відмова від гострих прямих кутів, гнучкі плавні лінії, рослинні орнаменти та широке використання металу й скла.
• Реалізм: напрям у літературі й мистецтві, митці якого прагнули правдиво, об’єктивно та без прикрас змальовувати реальні картини життя й суперечності суспільства.
• Авангардне мистецтво: спільна назва сміливих радикальних мистецьких течій початку ХХ ст., які повністю розірвали зв’язок із класичними традиціями реалістичного копіювання дійсності.
• Суфражистки: активістки організованого жіночого руху кінця ХІХ — початку ХХ ст., які вимагали надання жінкам рівного з чоловіками виборчого права.
• Емансипація жінки: історичний процес подолання правових, суспільних і побутових обмежень щодо жінок, досягнення рівних із чоловіками можливостей в освіті, професії та сім’ї.
• Сегрегація: форма расової або національної дискримінації, що передбачає законодавче примусове відокремлення певної групи людей від решти суспільства у громадських місцях, житлі та транспорті.

3. Навчальна гра «Картографія»

Правила гри. Кожна команда отримує контурну карту світу, маркери (олівці) різного кольору. Завдання — позначити на карті об’єкти, які називає вчитель (вчителька), і скласти легенду карти. Перемагає команда, яка виконала більшу кількість завдань.

1) Місто, де в 1871 р. було проголошено Німецьку імперію.
Версаль (Дзеркальна зала Версальського палацу на південний захід від Парижа, Франція).

2) Дві країни, які були ключовими учасниками Троїстого союзу, що сформувався в 1882 р.
Німецька імперія та Австро-Угорська імперія (до яких згодом долучилося Королівство Італія).

3) Територія, яку вважали «перлиною Британської корони».
Британська Індія (територія півострова Індостан, що включала сучасні Індію, Пакистан, Бангладеш і М’янму).

4) Материк, який поділили європейські держави на Берлінській конференції 1884—1885 рр.
Африка (Африканський континент).

5) Територія, яка була центром подій англо-бурської війни 1899—1902 рр.
Південна Африка (землі південноафриканських бурських республік Трансвааль та Оранжева вільна держава).

6) Місто, де в 1896 р. відбулися перші сучасні Олімпійські ігри.
Афіни (столиця Грецького королівства).

7) Шляхи найбільших міграційних потоків.
Трансатлантичні маршрути з країн Західної, Південної та Східної Європи (Велика Британія, Ірландія, Німеччина, Італія, українські землі) до портів США, Канади, Аргентини та Бразилії. Додаткові маршрути — з Британії до Австралії й Нової Зеландії; внутрішньоімперський переселенський шлях із європейської частини Росії до Сибіру й Далекого Сходу.

4. Навчальна гра «Взаємозв’язки світу»

Правила гри. Кожна команда отримує аркуш паперу та стартову картку. Завдання — визначити до стартової події два-три важливі наслідки (або події, які вона спровокувала). Тепер ці наслідки стали новими стартовими подіями, до яких треба визначити свої наслідки та події. Необхідно відобразити різноманітні наслідки (міжнародні, внутрішньополітичні, економічні, соціальні, культурні). Наслідки в одній країні або сфері можуть вплинути на інші країни або викликати реакцію в іншому регіоні світу.

Стартова картка 1: Утворення Німецької імперії (1871 р.)

Міжнародний наслідок полягав у докорінній зміні балансу сил на континенті. Поразка Франції породила прагнення реваншу, що змусило Париж шукати союзу з Росією та укласти франко-російський союз (1891–1894 рр.). Економічний наслідок проявився в об’єднанні внутрішнього ринку й отриманні 5 млрд франків французької контрибуції. Це дало поштовх епосі бурхливого промислового піднесення («грюндерству») та швидкому створенню новітніх галузей важкої індустрії. Внутрішньополітичний наслідок утвердив гегемонію прусського юнкерства й військових, а з приходом Вільгельма ІІ вилився в перехід до агресивної «світової політики» та військово-морське змагання з Великою Британією.

Стартова картка 2: Технологічний прогрес у Великій Британії

Ранній промисловий розвиток призвів до фізичного й морального старіння британського виробничого обладнання порівняно з новими заводами Німеччини та США, через що країна почала втрачати статус «майстерні світу». Фінансово-колоніальний наслідок спричинив відтік вільних коштів: замість модернізації власних підприємств капітал масово вивозився до заморських володінь і колоній, перетворивши Британію на найбільшу «державу-кредитора». Соціально-політичний наслідок проявився у виникненні нових виробничих профспілок для некваліфікованих робітників, що зламало стару двопартійну систему та привело до заснування Лейбористської партії на початку ХХ ст.

Стартова картка 3: Винахід динаміту (Альфред Нобель, 1867 р.)

У гірництві та будівництві винахід спричинив справжній стрибок: стало можливим швидко добувати корисні копалини, прокладати тунелі в Альпах і споруджувати Панамський канал. У військовій справі вибухівка нового покоління лягла в основу створення далекобійних осколкових снарядів та важкої артилерії, зробивши війни кінця ХІХ ст. небачено кровопролитними. У гуманітарній сфері бажання Альфреда Нобеля компенсувати руйнівну силу своєї праці привело до заснування міжнародної Нобелівської премії для відзначення найвидатніших учених та миротворців.

Стартова картка 4: Будівництво Суецького каналу (1859–1869 рр.)

У глобальній торгівлі відкриття каналу скоротило морський шлях з Європи до Азії вдвічі, оскільки відпала потреба огинати Африку, що спричинило різке падіння фрахтових тарифів і вибухове зростання товарообігу. У геополітиці контроль над водною артерією спонукав британський уряд скупити акції компанії каналу та в 1882 р. окупувати Єгипет, перетворивши його на фактичну колонію. У колоніальній політиці цей крок загострив протистояння Великої Британії та Франції за вплив у басейні Нілу, кульмінацією якого став Фашодський конфлікт 1898 р.

Стартова картка 5: Винахід і широке впровадження електричної лампи розжарення

В урбаністиці електрифікація змінила вигляд міст: яскраве вечірнє освітлення вулиць та вітрин породило сучасне міське дозвілля, відкрило шлях вечірнім театрам, ресторанам та великим універсальним магазинам. У фабричному виробництві електрика дала змогу запровадити регулярні цілодобові нічні зміни, що різко підвищило інтенсивність експлуатації та прискорило боротьбу профспілок за скорочення тривалості робочого дня. У техніці бурхливе впровадження ламп викликало потребу в будівництві міських електростанцій, створенні ліній передач та розвитку міського електротранспорту — трамваїв і метрополітену.

5. Навчальна гра «Сицилійські дебати»

Правила гри. Спочатку дві команди готуються до дебатів: обговорюють тему, добирають і формулюють аргументи на підтримку своєї позиції. Під час дебатів учасники команд стають у дві лінії обличчям одне до одного. Вперед виходять лідери команд. Вони по черзі висловлюють аргументи на захист власної позиції. Коли в одного з лідерів закінчуються аргументи, він може подати «руку допомоги» — тоді його замінює інший учасник команди. Перемагає команда, яка навела більше переконливих аргументів.

1) Гонка озброєнь: захист чи загроза?

Прихильники концепції захисту стверджували, що міцна армія та потужний броненосний флот є найнадійнішим фактором стримування супротивника. За тогочасною логікою урядів, лише володіння найсучаснішою зброєю гарантувало національний суверенітет і змушувало сусідів рахуватися з інтересами країни, оберігаючи її від раптового нападу.

Опоненти наголошували, що гонка озброєнь неминуче веде до катастрофи. Військові витрати поглинали до половини державних бюджетів, відбираючи ресурси в освіти та медицини, преса розпалювала шовіністичну істерію, а колосальні запаси зброї створювали спокусу завдати попереджувального удару, що перетворювало будь-яку прикордонну кризу на війну.

2) Дипломатія кінця ХІХ ст.: спроба уникнути війни чи її прискорення?

Позиція на користь уникнення війни спирається на успіхи складної системи балансу сил, яку конструював Бісмарк. Укладання союзних договорів і скликання дипломатичних конгресів (як Берлінський конгрес) давали змогу десятиліттями утримувати континент від прямих сутичок великих держав, розв’язуючи суперечки за столом переговорів.

Протилежна сторона доводить, що таємна дипломатія прискорила світовий конфлікт. За лаштунками переговорів великі держави ділили чужі землі та укладали секретні воєнні статті, унаслідок чого виникли негнучкі зобов’язання блоків, через які локальний конфлікт між двома учасниками автоматично втягував у бійню всі світові держави.

3) Робітничий рух: рушійна сила прогресу чи джерело соціальної нестабільності?

Як рушійна сила прогресу робітничий рух довів свою вирішальну роль у гуманізації індустріального ладу. Саме під тиском організованих страйків і вимог профспілок парламенти були змушені ухвалювати закони про 8-годинний робочий день, страхування від нещасних випадків і пенсії, створюючи передумови для появи сучасного правового соціального суспільства.

Як джерело нестабільності робітничий рух сприймався через його схильність до радикалізму та насилля під впливом лівих марксистських ідей. Загальні страйки паралізували транспорт і постачання міст, сутички з поліцією супроводжувалися людськими жертвами, а заклики до збройного повстання й диктатури пролетаріату погрожували знищити демократичні свободи та приватну власність.

4) Законодавче регулювання праці: благо для робітників чи перешкода для підприємців?

Для робітництва державне регулювання стало справжнім порятунком від нещадного виснаження. Законодавча заборона праці малолітніх дітей, обмеження нічної праці жінок і введення санітарних вимог на фабриках зберегли життя мільйонам людей і дали змогу робітничим сім’ям здобути базову освіту та гідні умови життя.

З позиції підприємців жорсткі державні приписи часто ставали серйозною перешкодою для бізнесу. Обов’язкові соціальні виплати та скорочення змін збільшували собівартість продукції, позбавляли промисловців гнучкості під час економічних криз і знижували здатність національних товарів конкурувати з країнами, де робітниче законодавство було відсутнє.

5) Справа Дрейфуса: переломний момент для Франції чи тимчасова криза?

Ті, хто вважав справу переломною, зазначали, що вона назавжди змінила політичну систему Третьої республіки. Судовий процес завершився тріумфом лівих радикалів, підпорядкуванням військової верхівки цивільному закону, остаточним відокремленням церкви від школи й держави та визнанням пріоритету прав і свобод людини над інтересами військової касти.

Скептики доводили, що подія була лише черговим спалахом хронічної нестабільності. Розкол французького суспільства на націоналістів і республіканців нікуди не подівся, антисемітські забобони залишилися тліти в суспільній свідомості, а постійні корупційні скандали та урядова чехарда продовжували лихоманити країну аж до Першої світової війни.

6) Формування військово-політичних блоків (Троїстий союз та Антанта): запобігання війні чи її неминучість?

Логіка запобігання війні полягала в існуванні взаємного ядерного за тогочасними мірками фактора сили. Коли обидва альянси мали співмірну військову й економічну міць, жоден уряд не наважувався напасти першим, усвідомлюючи, що ціною конфлікту стане повномасштабна загальноєвропейська катастрофа.

Аргумент на користь неминучості війни підкреслює, що поділ на блоки знищив простір для дипломатичного компромісу. Утворення двох ворожих таборів перетворило кожну кризу на перевірку союзницької відданості, де відступ означав втрату престижу, а напад на одного з учасників автоматично запускав механізм тотальної світової бійні.

Вправа на рефлексію

• Сьогодні на уроці я найкраще зрозумів (-ла), що монополізація економіки та боротьба великих індустріальних держав за ринки сировини й збуту стали корінною причиною розколу Європи на ворогуючі воєнні блоки.
• Мене здивувало, що, незважаючи на колосальні наукові тріумфи та піднесення гуманістичних ідей наприкінці ХІХ століття, європейські лідери витрачали половину бюджетів на накопичення смертоносної зброї замість мирного розвитку.
• Я дізнався (-лася), наскільки важкою та жертовною була боротьба робітничих спілок і суфражисток за ті трудові стандарти, виборчі права та гідність людини, якими ми вільно користуємося сьогодні.

ВАРІАНТ 2: ОРІЄНТУВАННЯ В ІСТОРИЧНОМУ ЧАСІ ТА ПРОСТОРІ

1. Визначальні події міжнародних відносин на межі ХІХ—XX ст. та «ланцюжок подій»

Перелік подій:

• 1879–1882 рр. — утворення Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія).
• 1891–1894 рр. — підписання військової конвенції та оформлення франко-російського союзу.
• 1898 р. — іспано-американська війна за переділ колоній.
• 1899–1902 рр. — англо-бурська війна в Південній Африці.
• 1904 р. — укладення англо-французької угоди (створення «Сердечної згоди» — Антанти).
• 1904–1905 рр. — російсько-японська війна.
• 1905–1906, 1911 рр. — Танжерська та Агадірська (марокканські) кризи між Францією та Німеччиною.
• 1907 р. — підписання англо-російської конвенції (остаточне утворення Антанти).
• 1908–1909 рр. — Боснійська криза через анексію Боснії і Герцеговини Австро-Угорщиною.
• 1912–1913 рр. — Перша та Друга Балканські війни.

Пояснення вибору базується на тому, що ці події відображають завершення територіального поділу планети та перехід до силового протистояння за її переділ.

Взаємопов’язаний ланцюжок розпочинається з оформлення Троїстого союзу під егідою Німеччини в 1882 р. Поява могутнього монархічного альянсу в центрі Європи зруйнувала рівновагу та створила загрозу ізоляції для республіканської Франції. Це змусило Париж піти на зближення із самодержавною Росією, унаслідок чого укладено франко-російський союз (1891–1894 рр.).

Наступною ланкою стало розгортання кайзерівською Німеччиною будівництва океанського флоту та експансії на Близький Схід. Це змусило Велику Британію відмовитися від доктрини «блискучої ізоляції» і піти на компроміс із давнім суперником — Францією, підписавши договір 1904 р. Поразка Росії у війні з Японією (1904–1905 рр.) послабила позиції Петербурга на Далекому Сході та усунула британські побоювання щодо Індії. Логічним завершенням ланцюжка стало підписання англо-російської угоди 1907 р. про поділ сфер впливу в Персії, Афганістані й Тибеті, що остаточно замкнуло блок Антанти та зробило загальноєвропейське зіткнення невідворотним.

2. Розв’язання історичного рівняння

Рівняння:
(А — В) — (С — D) = E — F, де:
А — рік завершення Іранської конституційної революції;
В — рік утворення Австро-Угорської дуалістичної монархії;
С — ?;
D — рік заснування Третьої республіки у Франції;
E — рік початку Сіньхайської революції в Китаї;
F — рік початку російсько-японської війни.

Значення елементів:

• А = 1911 (завершення революції в Ірані через інтервенцію Росії та Британії)
• В = 1867 (австро-угорський компроміс і постання дуалістичної держави)
• D = 1870 (проголошення Третьої республіки в Парижі після Седанської катастрофи)
• E = 1911 (початок Учанського повстання та Сіньхайської революції в Китаї)
• F = 1904 (напад Японії на російські кораблі в Порт-Артурі)

Математичний розрахунок:

• Ліва дужка: А — В = 1911 — 1867 = 44
• Права частина: E — F = 1911 — 1904 = 7
• Підставляємо значення: 44 — (С — 1870) = 7
• Віднімаємо: С — 1870 = 44 — 7 = 37
• Знаходимо невідоме С: С = 1870 + 37 = 1907

Зашифрована подія (С): 1907 рік — підписання англо-російської конвенції, що завершила оформлення блоку Антанта («Сердечна згода»).

Події, які відбувалися одночасно з подією С (у 1907 році):

• Третьочервневий переворот прем’єр-міністра П. Столипіна в Російській імперії (розпуск ІІ Думи, прийняття реакційного виборчого закону та спад революції 1905–1907 рр.).
• Запровадження загального виборчого права для чоловіків в австрійській частині Австро-Угорської імперії.
• Висунення гасла повної державної автономії («сварадж») радикальним крилом Індійського національного конгресу на чолі з Б. Тілаком.
• Ухвалення британською владою закону про заборону мітингів і демонстрацій та арешт лідерів індійського визвольного руху.
• Проведення Другої мирної конференції в Гаазі за участю 44 держав світу щодо законів і звичаїв ведення сухопутної війни.

3. «Паспорт» доби модернізації країн Європи та Америки (остання третина XIX — початок XX ст.)

• Хронологічні межі: 1870-ті — 1914 рр.
• Політичний устрій: поширення республіканської форми правління (Франція, США, Швейцарія) та обмежених конституційних монархій (Велика Британія, Італія); збереження консервативно-авторитарних рис в імперіях (Німеччина, Австро-Угорщина, Росія); розширення виборчих прав чоловічого населення та поява перших організованих масових рухів за надання політичних прав жінкам (суфражизм).
• Суспільний лад: завершення формування індустріального суспільства; зміцнення позицій великої буржуазії та фінансової олігархії; чисельне зростання фабрично-заводського пролетаріату; поява міського середнього класу (інженерів, юристів, менеджерів, учителів); масове розорення та вимивання традиційного дрібного селянства.
• Економіка: Друга науково-технічна революція, перехід до випуску сталі за допомогою мартенів та конвертерів; широке використання нафти, бензину та електроенергії; перехід від вільної конкуренції до панування монополій (картелів, синдикатів, трестів, концернів); заміна вільної торгівлі (фритредерства) політикою державного захисту власного виробника (протекціонізмом); масове вивезення капіталу в колонії.
• Наука: докорінна зміна уявлень про будову Всесвіту (відкриття періодичного закону Менделєєва, електрона Томсоном, квантової теорії Планка, радіоактивності подружжям Кюрі, теорії відносності Ейнштейна); медичний переворот завдяки пастеризації Пастера, винайденню сироваток Коха та вакцин Хавкіна.
• Мистецтво та повсякденне життя: поява масової культури (дешева преса, комерційні романи, грамофонні записи, кінематограф братів Люм’єр); народження стилю модерн в архітектурі та інтер’єрах; утвердження імпресіонізму, постімпресіонізму та зародження авангардних течій (кубізм, футуризм); масове впровадження побутової техніки, телефонів, водогону, міського електротранспорту.

Переваги монополізації полягали в зосередженні велетенських капіталів для реалізації масштабних технічних проєктів (будівництво трансконтинентальних залізниць, суднобудування, електростанції), здешевленні серійної продукції завдяки конвеєризації та впровадженню досягнень науки у виробництво.

Недоліки проявлялися в придушенні вільної конкуренції, масовому банкрутстві дрібних ремісників і торговців, диктуванні завищених монопольних цін на споживчі товари, зосередженні державної влади в руках вузької фінансової олігархії та провокуванні урядів на агресивні колоніальні війни за нові ринки.

4. «Банк прикладів» впливу рішень, змін та подій на соціальне становище людей

Політичні рішення безпосередньо впливали на життя людей, що видно на прикладі скасування імператором Мейдзі станового поділу та ліквідації привілеїв самураїв у Японії, завдяки чому мільйони селян і городян отримали право обирати професію, вільно пересуватися країною та здобувати світську освіту.

Економічні перетворення, зокрема конвеєрне складання автомобілів моделі Ford-T, впроваджене Генрі Фордом у США в 1913 р., кардинально змінили становище працівників: праця стала вкрай монотонною і фізично напруженою, проте зростання заробітної плати та здешевлення авто дали змогу кваліфікованим робітникам уперше купувати продукцію власних підприємств.

Законодавчі кроки відчутно змінювали умови існування малозабезпечених. Закони про соціальне страхування від виробничого травматизму та запровадження обов’язкових пенсій за віком (з 70 років), ухвалені урядом О. фон Бісмарка в Німеччині у 1880-х рр., уперше в історії надали найманому робітникові державний захист від голоду та злиднів у старості або в разі хвороби.

Події духовного життя докорінно трансформували спосіб мислення суспільства. Поширення дарвінівської теорії еволюції через вихід книги «Про походження видів» (1859 р.) підірвало непохитний авторитет церкви, сприяло секуляризації освіти в містах, а також спонукало пересічних городян шукати раціональні наукові пояснення розвитку природи та суспільства.

5. Метод «Фішбоун». Структурно-логічна схема «Причини й наслідки колоніальної політики»

Елемент схеми	Зміст історичного процесу
Голова (проблема)	Колоніальна експансія країн Заходу в Азії та Африці наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.
Верхні кісточки (причини)	1. Економічні: надлишок товарів на внутрішніх ринках, гостра потреба в промисловій сировині (бавовна, нафта, каучук) та пошук сфер прибуткового вкладення капіталу. 2. Військово-стратегічні: прагнення контролювати морські вузлові протоки й канали (Суецький канал) та облаштувати військові бази для панування флотів. 3. Ідеологічні: шовіністичні теорії расової вищості, імперський престиж («місце під сонцем») та лицемірна концепція «цивілізаційної місії білої людини».
Нижні кісточки (наслідки)	1. Для метрополій: колосальні надприбутки буржуазії, підкуп «робітничої аристократії», але водночас зростання мілітаризму, гонка флотів та загроза світової війни. 2. Для народів Азії та Африки: втрата державності, колоніальний терор (геноцид племен гереро в Намібії), деформація економіки під експорт однієї сировини; водночас — поява залізниць, телеграфу, сучасної медицини й національної інтелігенції. 3. Глобальні: виникнення світового ринку та початок масштабного національно-визвольного руху народів Сходу («пробудження Азії»).
Хвіст (висновок)	Колоніалізм зв’язав світ у єдину систему зв’язків ціною насильства, пограбування народів та створення глобальних суперечностей за переділ територій.

6. Колонізаційні та міграційні процеси кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Економічними причинами цих процесів стали аграрне перенаселення європейського села через демографічний сплеск, розорення мільйонів дрібних селян через наплив дешевої американської та аргентинської пшениці й гостра потреба нових заводів Америки у робочих руках. Політичні та соціальні причини полягали у відсутності громадянських свобод, релігійних утисках, національному гнобленні меншин (єврейські погроми в Росії, полонізація українців Галичини) та бажанні позбутися безпросвітних злиднів.

Перебіг міграцій охопив переїзд понад 60 мільйонів європейців до країн Нового Світу: спершу переважали вихідці з Великої Британії, Ірландії та Німеччини, а наприкінці ХІХ ст. рушив масовий потік з Італії, Австро-Угорщини й українських земель. Основними центрами розселення стали США (через приймальний пункт на острові Елліс), Канада, Бразилія та Аргентина.

Колонізаційний процес супроводжувався «бійкою за Африку», коли за 30 років європейські держави підкорили 90% материка, а також насильницьким поділом Китаю на «сфери впливу».

Вплив на країни-метрополії виявився подвійним: міграція пом’якшила соціальне безробіття, а грошові перекази заробітчан підтримували внутрішній попит у країнах виїзду. Водночас вивезення капіталу в колонії гальмувало технічне переоснащення власних заводів.

Для колонізованих народів це означало руйнування багатовікового устрою, вилучення земель і податковий прес, проте водночас принесло елементи європейської інфраструктури, залізниці та правову думку. У глобальному вимірі ці процеси сформували світове господарство, взаємопов’язали різні континенти та створили потужні національні діаспори.

7. Порівняльна таблиця: зміни в житті провідних держав на початок ХХ ст.

Країна	Форма правління та політичний лад	Особливості економічного поступу	Головні внутрішні проблеми	Зовнішньополітичні пріоритети
Велика Британія	Парламентська монархія, класична двопартійна система, народження Лейбористської партії	Втрата світової промислової першості, розвиток банківської системи та масове вивезення капіталу в колонії	Ірландське питання (боротьба за гомрул), робітничий страйковий рух	Збереження морської переваги («володарка морів»), захист колоній, протистояння з Німеччиною
Франція	Парламентська республіка (Третя республіка), багатопартійність, хиткі урядові коаліції	Аграрно-індустріальний характер, високий експорт предметів розкоші, статус «держави-рантьє»	Політичні скандали (буланжизм, Панамська афера, справа Дрейфуса), загрози реакційних переворотів	Прагнення реваншу за поразку 1870–1871 рр., повернення Ельзасу й Лотарингії, колонії в Африці й Азії
Німеччина	Конституційна імперія з домінуванням Пруссії, напівавторитарний режим імператора	Бурхливе зростання важкої індустрії (Крупп), електротехніки й хімії, широке картелювання	Протистояння кайзера з соціал-демократами, релігійні конфлікти періоду культуркампфу	Курс на «світову політику», вимога колоніального переділу світу, будівництво військового флоту
США	Президентська федеративна республіка, усталена діяльність республіканців і демократів	Світове промислове лідерство, масове конвеєрне виробництво, сваволя гігантських монополій-трестів	Розгул корупції («позолочена доба»), расова дискримінація та сегрегація на Півдні, земельні вимоги фермерів	«Політика великого дрючка» в Карибському басейні, «дипломатія долара», експансія в басейні Тихого океану
Російська імперія	Абсолютна монархія (самодержавство), після 1905 р. — обмежений дуалізм із Держдумою	Залежність індустрії від держзамовлень та іноземних інвестицій за наявності відсталого селянського устрою	Селянське малоземелля, політичне безправ’я робітників, зросійщення поневолених народів	Панування на Балканах і чорноморських протоках, просування в Маньчжурію та Персію, союз із Францією
Австро-Угорщина	Дуалістична монархія, пов’язана особою цісаря та трьома міністерствами	Нерівномірність розвитку: індустріальні Австрія та Чехія поруч із відсталими Галичиною й Угорщиною	Гострі міжнаціональні конфлікти слов’янських народів («клаптикова монархія»), загроза розпаду	Експансія на Балканах, анексія Боснії і Герцеговини, суперництво з Росією та Сербією

Спільними ознаками для всіх держав були прискорений розвиток капіталізму, концентрація фінансів, виникнення впливових монополій, активізація робітничого класу та мілітаризація суспільства під впливом воєнної загрози.

Особливості полягали в тому, що західні демократії (Велика Британія, Франція, США) долали внутрішню напруженість шляхом ліберальних виборчих і соціальних реформ, тоді як континентальні імперії Східної та Центральної Європи (Росія, Австро-Угорщина, Німеччина) спиралися на авторитарні методи управління, армію, чиновницький апарат і силові репресії.

8. Автобіографія історичної особи: Отто фон Бісмарк

«Мене звуть Отто фон Бісмарк. У підручниках мене кличуть «Залізним канцлером», адже все своє свідоме життя я поклав на вівтар однієї великої ідеї — створення могутньої, неподільної Німецької імперії під проводом моєї рідної Пруссії.

У 1862 році, коли я став міністром-президентом Пруссії, німецькі землі були розірвані на дрібні держави. Я одразу відкинув порожні балачки лібералів і заявив рейхстагу: великі питання доби вирішуються не промовами та резолюціями більшості, а залізом і кров’ю. Розгромивши Австрію та здолавши війська Наполеона ІІІ, ми досягли тріумфу: у січні 1871 року в Дзеркальній залі завойованого Версаля я проголосив народження Німецької імперії на чолі з моїм кайзером Вільгельмом І.

Ставши першим імперським канцлером, я зіткнувся з новими небезпеками. Католицьке духовенство намагалося тримати народ у покорі Риму — і я розгорнув проти них кампанію культуркампфу, поставивши школи під державний контроль. Коли ж підняла голову гідра соціалізму, яка загрожувала устоям монархії, я в 1878 році випалив її за допомогою виняткового закону проти соціалістів.

Але батіг без пряника безсилий. Розуміючи, що насіння бунту живе в злиднях, я створив першу в Європі систему соціального захисту робітників: запровадив обов’язкове державне страхування від нещасних випадків на роботі, оплату лікарняних та пенсії за віком. Я вибив ґрунт з-під ніг бунтівників, довівши, що сильна держава дбає про свого підданого краще за будь-якого революційного агітатора.

У зовнішній політиці моїм головним жахіттям була війна на два фронти. Франція палала жагою помсти за втрату Ельзасу й Лотарингії, тому я доклав надлюдських зусиль, щоб тримати Париж у цілковитій дипломатичній ізоляції. Я майстерно сплів Союз трьох імператорів, потім створив Троїстий союз з Австро-Угорщиною та Італією, а в таємному договорі перестраховки щосили тримався за союзницьку дружбу з Росією.

Проте молодий кайзер Вільгельм ІІ, який зійшов на престол у 1888 році, зневажив мою мудрість. Засліплений марнославством і пангерманськими мріями про колоніальний переділ світу та безглузду «світову політику», він розірвав союз із Росією та кинув виклик британському флоту. У 1890 році мене відправили у відставку. Залишаючи кабінет, я з болем серця попереджав: якщо Німеччина вплутається у велику європейську війну заради якихось балканських інтересів Відня, через двадцять років велична споруда нашої імперії розсиплеться на порох».

9. Паспорт освітнього мініпроєкту: «Троїстий союз» та «Антанта»: як дипломатичні блоки розкололи світ напередодні катастрофи

• Мета мініпроєкту: дослідити причини виникнення ворогуючих коаліцій, розкрити взаємозв’язок між колоніальними апетитами імперій та наростанням небезпеки загальносвітової війни.
• Формат презентації: виступ у стилі TED з мультимедійною інтерактивною картою змін блоків у часі (1879–1907 рр.).
• Вступна частина: чому Віденська система більше не працювала після франко-прусської війни і як з’явилася концепція жорстких таємних військово-політичних союзів.
• Блок 1 (Троїстий союз): утворення таємного союзу Берліна та Відня проти Росії й Франції (1879 р.), приєднання ображеної на Францію через Туніс Італії (1882 р.), слабкі місця блоку (територіальні суперечки між Римом та Віднем через Трентіно й Трієст).
• Блок 2 (Формування Антанти): подолання ідеологічної прірви між республіканським Парижем та самодержавним Петербургом (1891–1894 рр.), відмова Лондона від принципу «блискучої ізоляції» через німецьку морську загрозу, франко-британська угода (1904 р.) та розподіл впливу в Азії між Британією і Росією (1907 р.).
• Блок 3 (Дипломатичні проби сил): Марокканські та Боснійська кризи як генеральні репетиції майбутньої світової бійні.
• Практичний висновок для аудиторії: система блоків позбавила міжнародну дипломатію гнучкості; напад на будь-яку союзну державу автоматично змушував спрацьовувати механізм кругової поруки та кидав у війну десятки народів.

10. Колективне обговорення (дискусія)

1) За якими ознаками виокремлювали великі держави на початку ХХ ст.?

Статус великої держави на початку минулого століття визначався насамперед обсягом важкої індустріальної бази, рівнем виплавки сталі, масштабами видобутку кам’яного вугілля та часткою у світовому промисловому виробництві. Вирішальне значення мали військово-стратегічні фактори: чисельність навченої армії мирного й воєнного часу, наявність потужного сучасного океанського військового флоту (особливо броненосців-дредноутів) та розгалуженої мережі залізниць для швидкої мобілізації.

Окрім військово-економічної міці, статус закріплювався колоніальними володіннями, площа яких свідчила про глобальний вплив імперії, здатністю проєктувати силу у віддалені точки планети та вирішальним голосом під час врегулювання глобальних міжнародних криз.

2) Чому на початку ХХ ст. стали актуальними соціальні й демократичні реформи?

Індустріалізація кардинально змінила соціальну структуру, перетворивши фабрично-заводський пролетаріат на найчисельнішу групу населення європейських міст. Робота в умовах безжального визиску, низьких зарплат, антисанітарії та відсутності будь-якого захисту штовхала робітників до масових страйків, створення профспілок і поширення радикальних революційних теорій марксизму й анархізму.

Політичні еліти Заходу зрозуміли слова американського президента Вудро Вільсона про те, що насіння революції криється в репресіях, а дієвими ліками є лише конструктивні кроки. Аби уникнути руйнівного соціального вибуху, ліберальні уряди пішли на розширення виборчих прав, запровадили обмеження робочого дня, охорону дитячої та жіночої праці й закони про соціальне страхування.

3) Чому США, здобувши промислову першість, не стали панівною силою у світі?

Незважаючи на статус першої промислової майстерні світу, Сполучені Штати на початку ХХ століття традиційно продовжували дотримуватися зовнішньополітичної лінії ізоляціонізму, закладеної «доктриною Монро». Американське суспільство та впливові політичні кола вважали європейські конфлікти чужими й небезпечними, зосереджуючись на внутрішньому освоєнні континенту та бізнесі.

Крім того, сухопутна армія США на той час була дуже малочисельною порівняно з мільйонними мобілізаційними контингентами Німеччини, Росії чи Франції. Хоча президент Теодор Рузвельт почав втілювати експансіоністську «політику великого дрючка», геополітичні інтереси Вашингтона тоді ще обмежувалися власним континентом — пануванням над Латинською Америкою, басейном Карибського моря та Філіппінами.

4) Чому колоніальне питання на початку ХХ ст. дедалі більше загрожувало миру у світі?

На зламі століть географічний та територіальний поділ планети було остаточно завершено — на карті Землі не лишилося жодного клаптика вільної землі, яка б не була захоплена старими метрополіями на кшталт Британії чи Франції. Водночас молоді, економічно динамічні індустріальні хижаки — насамперед об’єднана Німецька імперія, а також Японія та Італія — запізнилися до первинного розподілу територій і вважали себе обділеними.

Німецький бізнес і монополії вимагали нових ринків збуту та джерел дешевої мінеральної сировини, які можна було отримати лише силовим відбиранням у старих імперій. Ця гостра невідповідність між новою економічною міццю Німеччини та її мізерними колоніальними володіннями породила прагнення насильницького переділу світу, штовхаючи світ до глобальної війни.

11. Метод «Оберіть позицію». Індустріальна революція: благо чи джерело соціальних проблем та руйнівних війн?

Індустріальна революція була глибоким суперечливим переломом в історії людства, який вивів цивілізацію на якісно новий рівень матеріального комфорту, проте водночас породив небачені соціальні кризи та створив інструменти для тотального взаємного винищення народів.

По-перше, промисловий переворот забезпечив стрибок рівня життя та подолання вікового страху перед голодом. Завдяки механізації праці, винаходу штучних добрив, конвеєризації та розвитку світової торгівлі одяг, житло, ліки й побутова техніка стали доступними для пересічних громадян. Медичні тріумфи Пастера, Коха та Хавкіна врятували мільйони життів від смертоносних епідемій, подвоївши середню тривалість життя в Європі та Америці.

По-друге, цей прогрес мав надзвичайно високу соціальну ціну. Швидка урбанізація перетворила робітничі квартали на перенаселені, задимлені осередки злиднів і хвороб, де господарі підприємств роками нещадно експлуатували працю дітей і жінок без жодних соціальних гарантій. Руйнування традиційного укладу життя породило масове зубожіння селянства в багатьох регіонах і викликало глибокий розкол суспільства між кучкою фінансових магнатів і мільйонами знедолених найманих працівників.

По-третє, найтрагічнішим наслідком індустріалізації стало підпорядкування її плодів мілітаризму. Відкриття металургії та хімії були кинуті на виготовлення скорострільних кулеметів, нарізної важкої артилерії, панцерних крейсерів, мін і отруйних газів. Промислова потужність перетворила воєнні конфлікти з локальних зіткнень регулярних армій на тотальні індустріальні бійні, що в серпні 1914 року поставило людство на грань самознищення.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО КУРСУ: «ДОВГЕ ХІХ СТОЛІТТЯ» (1789—1914 рр.)

Структурно-логічна модель основних ідей, здобутків та викликів доби

• Свобода та рівність:
права людини, ліквідація станів

• Лібералізм і парламентаризм:
конституції, виборче право

• Національна ідея:
право націй на самовизначення

• Соціальна справедливість:
соціал-демократія, емансипація

ГОЛОВНІ ЗДОБУТКИ

• Індустріалізація:
машини, конвеєр, електрика

• Транспорт і зв’язок:
залізниці, пароплави, телеграф

• Науково-медичний прорив:
вакцини, пастеризація, анестезія

• Масова освіта й культура:
грамотність, газети, кінематограф

ВИКЛИКИ ТА ЗАГРОЗИ

• Глибока нерівність:
зубожіння робітників, кризи

• Колоніальне поневолення:
визиск Азії та Африки, розграбування

• Агресивний шовінізм:
пангерманізм, міжнаціональна ворожнеча

• Мілітаризм і блоки:
гонка озброєнь, розкол на коаліції

Провідні ідеї доби утвердили невідчужувані права людини, перехід від абсолютизму монархів до конституційних законів, розбудову національних держав та боротьбу за гідність і права робітників та жінок.

Головні матеріальні здобутки виявилися в небаченому розвитку продуктивних сил завдяки парі, електриці й нафті, покритті земної кулі мережею залізниць і кабелів телеграфу, перемозі над багатьма невиліковними хворобами та появі загальної грамотності й масової культури.

Водночас найгострішими викликами епохи стали прірва між багатством магнатів і злиднями пролетарів, насильницьке поневолення народів Сходу європейськими метрополіями, піднесення агресивного шовінізму та створення блокової системи коаліцій, яка врешті кинула світ у безодню Першої світової війни.

Метод «Сторітелінг». Лист італійського емігранта додому (кінець ХІХ ст.)

«Моя люба родино, пишу вам цього листа з далекої Америки, куди наш пароплав прибув три дні тому після двох тижнів виснажливого плавання бурхливим океаном.

Досі стоїть перед очима наше рідне село поблизу Неаполя. Ви знаєте, як важко нам далося це рішення. Але після того, як панський латифундист знову підняв орендну плату за виснажений каменистий пагорб, а дешеве заокеанське зерно знецінило наш урожай, у хаті не лишилося ні крихти хліба. Праці в Італії для моїх синів не було, а податки на короля та армію треба було сплачувати безжально.

Коли наш переповнений корабель входив до гавані Нью-Йорка і крізь ранковий туман ми побачили величну зелену статую Свободи з факелом у руці, на палубі плакали навіть найсуворіші чоловіки. На острові Елліс довелося витримати суворий медичний огляд, де чиновники перевіряли зір, легені та вивертали повіки. На щастя, мене визнали здоровим і випустили у місто.

Нью-Йорк приголомшує своєю шаленістю. Тут небо затуляють небачені кам’яні велетні-будинки на десять поверхів, по вулицях без коней бігають електричні вагони-трамваї, а вночі світять яскраві лампи містера Едісона. Я вже знайшов першу роботу завдяки землякам — копаю траншеї для міського водогону та підземної залізниці. Працювати доводиться по дванадцять годин під пекучим сонцем і пилом, руки збиті до крові, а живемо ми в крихітній кімнатці робітничого барака по четверо.

Але тут, мамо, за кожен день чесної праці платять дзвінкою монетою. Докладаю до листа перші заощаджені десять доларів — купіть дітям борошна та теплий одяг. Вірте, ми вистоїмо, я зароблю грошей, і незабаром ми зберемося всією нашою сім’єю на цій новій, вільній землі».