4 липня 2026 р. Модерна доба

Інтегроване узагальнення до курсу: «Довге» ХІХ століття в історії України та світу

1. Яким «довге» ХІХ ст. видалося для світу?

Для світу «довге» ХІХ століття стало часом докорінних змін і переходу від старих порядків до сучасності. У цей період зруйнувалися середньовічні феодальні порядки та утвердився капіталізм із розвиненою фабричною промисловістю й великими містами. Повсюдно поширювалися ідеали особистої свободи й рівності, а в провідних державах зміцніли парламентаризм і демократія. Водночас зросло суперництво між великими імперіями за колонії та ринки збуту, що разом із мілітаризацією створило загрозу майбутньої світової війни.

МІРКУЄМО І ДІЄМО!

1. Згадайте три важливих події, що відбулись у Новому часі у світі, Європі і в Україні.

У світі: Громадянська війна в США (1861–1865 роки), яка зберегла єдність країни та ліквідувала рабство.
У Європі: Французька революція, що розпочалася 14 липня 1789 року штурмом Бастилії і зруйнувала абсолютизм.
В Україні: вихід у світ перших частин поеми Івана Котляревського «Енеїда» в 1798 році, що започаткував нову українську літературну мову.

2. Чому «довге» ХІХ ст. деякі історики називають періодом становлення?

«Довге» ХІХ століття називають періодом становлення, оскільки саме тоді закладалися основи сучасного суспільства. У цей час відбулася індустріалізація, сформувалися модерні нації, виникли провідні політичні ідеології та утвердилися принципи прав людини й громадянина.

3. Запишіть у зошит три речення, якими ви оціните ХІХ ст.

ХІХ століття стало часом стрімкого розвитку науки й техніки, які докорінно змінили умови праці та щоденний побут людей.
Ця епоха пробудила прагнення народів до свободи та започаткувала активну боротьбу за створення власних незалежних держав.
Водночас кінець століття приніс гостру боротьбу імперій за поділ світу та виснажливу гонку озброєнь.

2. Якою виявилась українська історія в ХІХ ст.?

Для України ХІХ століття виявилося добою національного відродження в умовах відсутності власної держави та розділеності між Російською й Австрійською імперіями. Українці пройшли великий шлях від етнографічного вивчення народної культури до створення перших політичних партій і вимог незалежності. Попри повільні темпи модернізації та імперський тиск, український народ зберіг свою самобутність і виробив ідею створення власної єдиної держави.

МІРКУЄМО І ДІЄМО!

1. Чи було ХІХ ст. «довгим» в українській історії? Доведіть обчисленнями.

Так, ХІХ століття в українській історії було «довгим». Історики відраховують його від початку Французької революції у 1789 році до спалаху Першої світової війни у 1914 році.

Виконаємо хронологічні обчислення:
1914 – 1789 = 125 років.

Цей відтинок тривав 125 років, тобто значно довше за звичайні сто календарних років. В українській минувшині цей період охоплює все національне відродження: від остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та появи «Енеїди» наприкінці XVIII століття до початку світового збройного конфлікту 1914 року.

2. Назвіть три ознаки модерного періоду для українців.

Національне відродження: перехід від етнічної спільноти до свідомої модерної нації, розвиток української літературної мови та дослідження власної історії.
Промисловий переворот та урбанізація: виникнення фабрик і заводів, будівництво залізниць і зростання населення українських міст упродовж 1830–1890-х років.
Політизація визвольного руху: заснування таємних гуртків, відкритих громад, а наприкінці століття — перших політичних партій, які проголосили мету побудови самостійної соборної України.

3. Доведіть тезу про те, що впродовж ХІХ ст. українці дозріли до необхідності створення незалежної держави.

Протягом «довгого» ХІХ століття погляди українських діячів подолали шлях від культурництва до чітких політичних вимог. На початку століття інтелігенція збирала фольклор і вивчала мову. У 1840-х роках Кирило-Мефодіївське братство вже висунуло ідею демократичної федерації слов’янських республік із рівноправною участю України. Наприкінці століття постали політичні партії, зокрема Русько-українська радикальна партія в Галичині у 1890 році. Юліан Бачинський у книзі «Ukraina irredenta» (1895 рік) та Микола Міхновський у праці «Самостійна Україна» (1900 рік) прямо проголосили мету повної державної незалежності. Це доводить, що українське суспільство за це століття повністю дозріло до відновлення своєї соборної державності.

3. Яким був внесок українців у світову культуру?

У науці: всесвітнє значення мали праці мікробіолога Іллі Мечникова у дослідженні імунітету, дослідження властивостей Х-променів фізиком Іваном Пулюєм, математичні відкриття Михайла Остроградського, а також праці істориків і сходознавців.
У мистецтві та літературі: класична творчість Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка стала помітною частиною європейського культурного простору. На оперних сценах світу тріумфувала співачка Соломія Крушельницька. Українські митці швидко засвоювали європейські стилі романтизму, реалізму та модерну й наповнювали їх національним змістом.

МІРКУЄМО І ДІЄМО!

1. Укладіть добірку світлин, що проілюструють науково-технічні здобутки ХІХ ст.

Для добірки світлин або ілюстрацій про науково-технічні здобутки «довгого» ХІХ століття доречно дібрати такі зображення:

Паровоз Джорджа Стефенсона: символ промислового перевороту та початку розвитку залізничного сполучення.
Електрична лампа розжарювання Томаса Едісона: винахід, що освітив європейські та американські міста й замінив гасове освітлення.
Телефонний апарат Александра Белла: пристрій, який започаткував швидкий голосовий зв’язок між містами.
Автомобіль Карла Бенца з двигуном внутрішнього згоряння: початок ери сучасного транспорту.
Перший керований політ літака братів Райт 1903 року: відкриття повітряного простору для людства.

2. Сформуйте десятку «українських» винаходів, що з’явилися в «довгому» ХІХ ст.

Розбірний рамковий вулик (1814 рік) — Петро Прокопович здійснив революцію у бджільництві.
Гасова лампа (1853 рік) — львівські фармацевти Ігнатій Лукасевич та Ян Зех винайшли новий безпечний спосіб освітлення.
Електричний трамвай (1880 рік) — полтавець Федір Піроцький провів перший у світі дослід із руху вагона на електричній тязі.
Вакуумна лампа та дослідження Х-променів (1881 рік) — Іван Пулюй винайшов трубку, яка стала прообразом сучасних рентгенівських апаратів.
Теорія клітинного імунітету (фагоцитозу) (1882 рік) — розроблена Іллею Мечниковим, за що вчений отримав Нобелівську премію.
Електричне дугове зварювання металів (1881–1882 роки) — Микола Бенардос розробив метод з’єднання металів електричною дугою.
Апарат для відтворення рухомого зображення (кінескоп) (1893 рік) — одеський винахідник Йосип Тимченко продемонстрував рухомі кадри ще до відкриття братів Люм’єр.
Протичумна та протихолерна вакцини (1892–1896 роки) — створені та випробувані на собі бактеріологом Володимиром Хавкіним.
Багатомоторний літак «Ілля Муромець» (1913 рік) — київський авіаконструктор Ігор Сікорський створив перший у світі важкий багатомоторний літак.
Рання конструкція підводного човна з електродвигуном (кінець ХІХ ст.) — проєкт розробив інженер Степан Джевецький.

3. Із різних джерел доберіть інформацію про те, як у світі шанують творчість Тараса Шевченка.

Переклади творів: поетична збірка «Кобзар» та окремі твори поета перекладені понад 140 мовами народів світу.
Пам’ятники: Кобзареві встановлено майже 1400 пам’ятників, із яких понад 120 споруджено в десятках країн на різних континентах (у США, Канаді, Франції, Італії, Польщі, Казахстані).
Географічні й астрономічні об’єкти: ім’я поета носять міста, вулиці та площі в Україні та за кордоном, а також один із кратерів на планеті Меркурій.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Поясніть, як ви розумієте значення слова «модернізація». Чи було «довге» ХІХ ст. модерним?

Модернізація — це всебічне оновлення й удосконалення суспільства, перехід від традиційного аграрного ладу до сучасного промислового устрою.

«Довге» ХІХ століття однозначно було модерним. Саме тоді відбувся промисловий переворот, ручну працю витіснили машини, виросли великі міста та розвинувся сучасний транспорт. У політиці утвердилися конституції, розширилося виборче право, а люди стали усвідомлювати себе повноправними громадянами з невіддільними правами.

2. Послуговуючись мапами, що на форзаці, передбачте територіальні зміни, що відбуватимуться в новітній добі.

Розпад старих імперій: внутрішні суперечності та Перша світова війна призведуть до краху Австро-Угорської, Російської та Османської імперій. На їхніх територіях виникнуть нові національні держави Центральної та Східної Європи.
Зміни кордонів у Європі: поразка держав Троїстого союзу спричинить перекроювання кордонів Німеччини й Австрії, а також відродження Польщі.
Руйнування колоніальних імперій: боротьба підкорених народів Азії та Африки проти панування Великої Британії і Франції згодом приведе до ліквідації колоніальної системи та проголошення незалежності багатьох держав.

3. Як світові події «довгого» ХІХ ст. впливали на українську історію? Яке значення відігравала Україна в історії світу?

Світові процеси безпосередньо впливали на життя українських земель. Ідеї Французької революції та революційна хвиля «Весни народів» 1848–1849 років активізували боротьбу за скасування кріпацтва та панщини й стимулювали українське національне відродження. Індустріальна революція сприяла розвитку заводів Донбасу, Придніпров’я та чорноморських портів.

Україна відігравала помітну роль у світовій економіці та політиці. Завдяки портам Одеси, Миколаєва й Бердянська українські землі були головним експортером зерна до Європи («житницею Європи»). Поклади вугілля та залізної руди перетворили південний схід на один із найбільших металургійних центрів імперії. Через багатство ресурсів та вигідне розташування на чорноморських шляхах українські землі стали об’єктом загарбницьких планів провідних європейських держав напередодні світової війни.

4. Оцініть цінність досягнень людства в «довгому» ХІХ ст.

Досягнення «довгого» ХІХ століття заклали матеріальну й духовну основу сучасного світу. Технічні винаходи (паровий двигун, електрика, телеграф, двигун внутрішнього згоряння) багаторазово прискорили пересування людей і передачу інформації. Успіхи медицини та створення вакцин допомогли зупинити спустошливі епідемії та збільшили тривалість життя. У суспільній сфері утвердилися рівність громадян перед законом, виборче право та повага до людської гідності. Жіночий рух поклав початок рівноправ’ю у професії та освіті.

5. Завершіть укладання синхронізованої хронологічної таблиці «Світ і Україна в Новому (Модерному) часі (добі)». Продемонструйте свою таблицю в класі.

Період, дата (десятиліття або рік)	Події поза теренами України	Події на теренах України
Друга половина XVIII ст. — 1860-ті рр.	Розгортання промислового перевороту в Англії.	Перебування українських земель у складі двох імперій; початок промислового перевороту з 1830-х років.
14 липня 1789 р.	Штурм Бастилії, початок Французької революції.	Розгортання антикріпосницького повстання в селі Турбаї на Полтавщині (1789–1793 рр.).
1798 р.	Єгипетський похід генерала Наполеона Бонапарта.	Видання перших частин поеми Івана Котляревського «Енеїда».
1814–1815 рр.	Робота Віденського конгресу; створення Священного союзу монархів.	Народження Тараса Шевченка (1814 р.) та Михайла Вербицького (1815 р.).
Грудень 1825 р.	Виступ декабристів у Санкт-Петербурзі (14 грудня).	Повстання Чернігівського полку на Київщині (29 грудня 1825 р. — 3 січня 1826 р.).
1830–1840-ві рр.	Чартистський рух за виборчі права у Великій Британії.	Діяльність «Руської трійці» в Галичині та Кирило-Мефодіївського братства в Києві.
1848–1849 рр.	Революції «Весни народів» у країнах Західної та Центральної Європи.	Скасування панщини в Галичині, створення Головної Руської ради, вихід газети «Зоря Галицька».
1853–1856 рр.	Східна (Кримська) війна між Росією та коаліцією європейських держав і Туреччини.	Бойові дії на Кримському півострові; селянський рух «Київська козаччина» (1855 р.).
19 лютого 1861 р.	Оприлюднення маніфесту про селянську реформу в Росії.	Скасування кріпосного права на землях Наддніпрянської України.
1861–1865 рр.	Громадянська війна у США.	Початок роботи Галицького крайового сейму (1861 р.).
1867–1868 рр.	Утворення дуалістичної Австро-Угорщини (1867 р.); початок доби Мейдзі в Японії (1868 р.).	Заснування товариства «Просвіта» у місті Львів (1868 р.).
1870–1871 рр.	Французько-прусська війна; завершення об’єднання Італії (1870 р.) та Німеччини (1871 р.).	Створення москвофілами організації «Руська рада» в Галичині (1870 р.).
1873 р.	Створення Союзу трьох імператорів (Німеччина, Австро-Угорщина, Росія).	Заснування Літературного товариства імені Тараса Шевченка у Львові; відкриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства в Києві.
1882 р.	Утворення Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія).	Заснування першого українського професійного театру під орудою Марка Кропивницького в Єлисаветграді.
1890 р.	Ухвалення антитрестівського закону Шермана у США.	Створення першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП) у Львові.
1905–1907 рр.	Революція в Російській імперії.	Скасування заборон на українське друковане слово; вихід газети «Хлібороб» у Лубнах; створення товариств «Просвіта» в Наддніпрянщині.
1907–1908 рр.	Завершення формування союзу Антанта (1907 р.); Молодотурецька революція (1908 р.).	Заснування Українського наукового товариства (1907 р.) та Товариства українських поступовців (1908 р.) у Києві.
1911–1914 рр.	Сіньхайська революція в Китаї (1911 р.); Балканські війни та підготовка до Першої світової війни.	Запровадження земств на Правобережній Україні (1911 р.); розгортання боротьби за український університет у Львові.

ДОДАТКИ. ПРАЦЮЄМО З МАПАМИ

Порівняйте, в якій імперії склалися вигідніші умови для розвитку української ідентичності.

Вигідніші умови для розвитку української національної ідентичності склалися в Австрійській (з 1867 року — Австро-Угорській) імперії.

Після конституційних реформ 1860-х років підавстрійські українці отримали громадянські свободи. Вони легально створювали громадські об’єднання («Просвіта», Наукове товариство імені Шевченка), видавали газети, відкривали українські школи, гімназії та кафедри у Львівському університеті. Українські представники обиралися до австрійського парламенту й Галицького сейму, де захищали права народу. Важливим захисником української культури виступала Греко-католицька церква. Завдяки цим правам Галичина перетворилася на «український П’ємонт».

У Російській імперії діяв деспотичний самодержавний режим. Влада не визнавала українців окремим народом, а вважала їх «малоросами». Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року забороняли друк книжок, навчання в школах і театральні вистави українською мовою. Будь-які національні організації переслідувала поліція. Через це національний розвиток у Наддніпрянщині постійно наражався на репресії.

І. ДО МАПИ «АДМІНІСТРАТИВНІ ОДИНИЦІ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ АВСТРІЙСЬКОЇ / АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ В ХІХ СТОЛІТТІ»

1. Назвіть імперії, під владою яких перебували українські землі на початку ХІХ століття.

На початку ХІХ століття українські землі перебували під владою Російської імперії та Австрійської імперії (з 1867 року — Австро-Угорщини).

2. Визначте, які українські історико-географічні регіони належали Австрійській імперії, а які – Російській імперії.

Австрійській імперії належали: Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття.
Російській імперії належали: Правобережжя (Київщина, Волинь, Поділля), Лівобережжя (Полтавщина, Чернігівщина), Слобожанщина та Південь (Степова Україна).

3. Перелічіть губернії Російської імперії, повністю або частково розташовані на етнічних українських землях.

Київська, Подільська, Волинська;
Полтавська, Чернігівська, Харківська;
Катеринославська, Херсонська, Таврійська;
частково українські етнічні землі заходили до складу Бессарабської, Курської, Воронезької губерній та Області Війська Донського.

4. Поясніть, чому на мапі позначені межі етномовної території українців, і порівняйте їх із сучасними кордонами України. Зробіть висновок про різницю.

Межі етномовної території українців на мапі показують реальну територію розселення народу на основі спільної мови, культури та побуту. Ця етнічна межа не збігалася з адміністративними кордонами імперій.

У ХІХ столітті суцільна етномовна територія українців була значно ширшою за сучасні державні кордони України. Вона охоплювала землі, які зараз входять до складу сусідніх держав: на заході — Підляшшя, Холмщину, Надсяння, Лемківщину (Польща) та Берестейщину (Білорусь); на сході — значні частини Курщини, Білгородщини, Подоння та Кубань. Отже, сучасний державний кордон України закріплює її суверенну територію, тоді як у ХІХ столітті українці заселяли значно ширший географічний простір.

5. Визначте, які адміністративно-територіальні одиниці були утворені на українських землях Російської та Австрійської імперій.

У Російській імперії створили три генерал-губернаторства (Київське, Малоросійське, Новоросійсько-Бессарабське), які поділялися на дев’ять губерній, а губернії — на повіти.
В Австрійській імперії створили коронний край Королівство Галичини і Лодомерії з центром у Львові (поділявся на округи й дистрикти). Буковина спочатку входила до його складу, а в 1849 році стала окремим коронним краєм (Герцогство Буковина). Закарпаття було підпорядковане безпосередньо Пожському (Будапештському) намісництву Угорського королівства і ділилося на комітати (жупи).

6. Сформулюйте висновок про політичну роздробленість українських земель на початок ХІХ століття.

Українські землі на початку ХІХ століття були штучно розірвані між двома ворожими монархіями. Імперії свідомо дробили українські території на окремі краї та губернії, підпорядковували їх різним урядовим центрам і прагнули не допустити єдності українського народу.

7. Проаналізуйте розташування найбільших міст (Київ, Харків, Одеса, Львів), і поясніть, які фактори (географічні, торговельні шляхи, адміністративний статус) могли сприяти їхньому розвитку на той час.

Київ: мав статус центру генерал-губернаторства, розвивався на перетині водного шляху по Дніпру та сухопутних доріг, був релігійним та культурним осередком.
Харків: був головним адміністративним і торговельним центром Слобожанщини, розташовувався близько до промислового Донбасу та став першим університетським містом підросійської України.
Одеса: розташовувалася на узбережжі Чорного моря, мала статус вільної гавані (порто-франко), через яку вивозили на експорт українську пшеницю, що перетворило її на найбільший морський порт.
Львів: був адміністративною столицею Королівства Галичини і Лодомерії, центром релігійного та культурного життя краю, стояв на важливих торговельних шляхах із Центральної до Східної Європи.

8. Порівняйте географічне розташування та кількість губерній у Східній Україні (у складі Росії) з адміністративним поділом Західної України (у складі Австрії). Які стратегічні переваги це давало кожній з імперій?

У Наддніпрянській Україні Росія створила дев’ять великих губерній. Такий поділ дозволяв самодержавству жорстко контролювати величезні земельні та сировинні простори, збирати податки й мобілізувати людей до царської армії.

В Австрійській імперії українські землі складали компактні краї на східному кордоні (Галичина, Буковина, Закарпаття). Відень використовував різний національний склад коронних країв за правилом «розділяй і володарюй», підтримуючи суперництво між поляками та українцями задля збереження власної влади.

9. Які нові адміністративні одиниці Російської імперії на півдні та сході формувалися на землях, освоєних незадовго до початку ХІХ ст., і чому ці території були стратегічно важливими.

На півдні та сході сформувалися Катеринославська, Херсонська і Таврійська губернії, а також приєднана в 1812 році Бессарабська область.

Ці території мали стратегічне значення:

забезпечували імперії прямий вихід до Чорного й Азовського морів для військового контролю та міжнародної торгівлі;
мали родючі ґрунти для товарного вирощування експортного зерна;
володіли великими покладами вугілля та руди, які згодом стали основою промислового зростання.

ІІ. ДО МАПИ «ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ XVIII–XIX СТОЛІТТЯ»

1. Назвіть основні галузі господарства, які представлені на мапі (сільське господарство, промисловість, видобуток корисних копалин).

Сільське господарство: вирощування зернових (пшениця, жито, овес), цукрових буряків, льону, тютюну, виноградарство, товарне садівництво та тонкорунне вівчарство.
Промисловість: цукрова, борошномельна, винокурна, текстильна, машинобудівна, металообробна, порцеляново-фаянсова та суднобудування.
Видобуток корисних копалин: видобуток кам’яного вугілля, кам’яної солі, залізної руди та нафти.

2. Визначте, де розташовані найбільші центри видобутку кам’яного вугілля та кам’яної солі. Яка територія отримала назву за основним видом видобутку?

Видобуток кам’яного вугілля: зосереджувався на сході України в басейні річки Сіверський Донець (Юзівка, Луганськ).
Видобуток кам’яної солі: вівся на Донбасі (Бахмут, Слов’янськ), у Закарпатті (Солотвино) та в Криму.
Територія на сході отримала назву Донбас (Донецький вугільний басейн).

3. Перелічіть міста, які були найбільшими банківськими центрами (за винятком Києва).

Найбільшими банківськими центрами були Одеса, Харків, Львів та Бердичів.

4. Визначте райони, які спеціалізувалися на вирощуванні цукрового буряку. Яка галузь промисловості була тісно пов’язана з цим видом сільськогосподарської продукції?

На вирощуванні цукрового буряку спеціалізувалися райони Правобережної та частини Лівобережної України (Київщина, Поділля, Волинь, Полтавщина, Чернігівщина). Із цим була нерозривно пов’язана цукрова промисловість.

5. Сформулюйте висновок про розташування найбільших промислових центрів (машинобудівні, текстильні). Чи зосереджені вони переважно у великих містах, чи розсіяні по сільській місцевості?

Великі промислові центри (машинобудування, металургія, великі текстильні підприємства) концентрувалися переважно у великих містах і транспортних вузлах (Харків, Одеса, Катеринослав, Миколаїв, Луганськ, Юзівка). Натомість дрібні переробні підприємства, гуральні та цукрові заводи часто будувалися безпосередньо в поміщицьких маєтках і селах біля джерел сировини.

6. Охарактеризуйте спеціалізацію сільського господарства південних регіонів (навколо Одеси, Херсона, Миколаєва) та порівняйте її зі спеціалізацією Галичини.

Південь: спеціалізувався на вирощуванні товарного зерна (ярої пшениці) на експорт, розведенні тонкорунних овець, баштанництві та виноградарстві.
Галичина: спеціалізувалася на традиційних зернових культурах (жито, овес), вирощуванні картоплі, льону, лісовому господарстві та розведенні великої рогатої худоби.

7. Поясніть, чому саме південь України (район Чорного та Азовського морів) став головним експортним регіоном, зважаючи на наявність морських торговельних портів та спеціалізацію сільського господарства.

Південь володів величезними масивами родючих чорноземів, які давали багато якісної товарної пшениці. Близькість до глибоководних морських портів (Одеса, Миколаїв, Херсон, Бердянськ, Маріуполь) забезпечувала найдешевший водний шлях для вивезення хліба до країн Західної Європи.

8. Спрогнозуйте, який із видів промисловості (цукрова, порцелянова, кам’яновугільна) мав найбільший потенціал для бурхливого розвитку в другій половині ХІХ століття, зважаючи на наявність сировини та концентрацію виробництва.

Найбільший потенціал для швидкого зростання мала кам’яновугільна промисловість. Індустріалізація, перехід фабрик на парові двигуни та масштабне будівництво залізниць вимагали величезної кількості палива. Поклади Донецького басейну поруч із залізною рудою Кривого Рогу забезпечили приплив капіталу й бурхливий розвиток важкої індустрії.

9. Зробіть висновок про економічну інтеграцію українських земель у господарську систему Російської та Австрійської імперій, спираючись на розміщення виробничих і торговельних центрів.

Українські землі були міцно вмонтовані в економіку обох імперій, але перебували в становищі сировинних придатків. Із Наддніпрянщини вивозили зерно, вугілля, чавун і цукор-сирець, а натомість завозили готові промислові вироби з центральних російських губерній. Подібно й західноукраїнські землі Австро-Угорщини постачали нафту, сіль і деревину, залишаючись ринком збуту для фабричних товарів із більш розвинених австрійських і чеських провінцій.

ІІІ. ДО МАПИ «КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ»

1. Назвіть найбільші університетські центри на українських землях у першій половині ХІХ століття.

Найбільшими університетськими центрами були Львів (Львівський університет), Харків (Харківський університет, заснований у 1805 році) та Київ (Університет Святого Володимира, заснований у 1834 році).

2. Визначте, в якому місті діяла польська національно-культурна установа – інститут Оссолінеум і в якому році вона була заснована.

Інститут Оссолінеум діяв у місті Львів; його заснував у 1817 році граф Юзеф Максиміліан Оссолінський.

3. Перелічіть міста, де були відкриті гімназії.

Гімназії діяли в таких містах: Київ, Харків, Львів, Одеса, Полтава, Чернігів, Новгород-Сіверський, Катеринослав, Сімферополь, Кам’янець-Подільський, Житомир, Луцьк, Рівне, Вінниця, Кременчук, Кишинів.

4. Порівняйте мережу православних та греко-католицьких духовних навчальних закладів. В якій частині України (Східна / Західна) переважали ті чи інші?

Православні навчальні заклади (Київська духовна академія, семінарії в Полтаві, Харкові, Чернігові, Одесі) переважали у Східній і Центральній (Наддніпрянській) Україні.
Греко-католицькі духовні заклади (духовні семінарії у Львові та Ужгороді) переважали у Західній Україні (Галичина і Закарпаття).

5. Згрупуйте навчальні заклади, засновані у першій чверті ХІХ ст. (до 1825 р.), за їхньою спеціалізацією (університети, ліцеї, професійна освіта).

Університети: Харківський університет (1805 рік).
Ліцеї та заклади вищого типу: Волинський ліцей у Кременці (1805 рік), Рішельєвський ліцей в Одесі (1817 рік), Ніжинська гімназія вищих наук князя Безбородька (1820 рік).
Професійна та спеціальна освіта: Ремісниче училище в Одесі (1804 рік), Землемірне училище в Чернігові (1807 рік), Торгова академія в Одесі (1817 рік), Полтавська школа садівництва (1820 рік).

6. Сформулюйте висновок про концентрацію друкарської справи (найбільші друкарні) та закладів вищої освіти на українських землях. Чи рівномірно вони розподілені?

Друкарні та вищі заклади освіти були розподілені вкрай нерівномірно. Вони діяли майже виключно у великих губернських чи крайових центрах — Києві, Львові, Харкові, Одесі, а також при великих монастирях (Києво-Печерська та Почаївська лаври). Величезні провінційні сільські райони зовсім не мали друкарень і вищих навчальних закладів.

7. Поясніть, чим обумовлена висока концентрація інститутів шляхетних дівчат у містах Російської імперії у порівнянні з Австрійською імперією.

У Російській імперії самодержавство цілеспрямовано створювало закриті станові інститути (в Харкові, Полтаві, Одесі, Києві) під патронатом імператорської родини. Їхньою метою було виховання дворянських дівчат у дусі відданості царю та російській мові. В Австрійській імперії дівчата зі шляхетних родин зазвичай навчалися вдома, у приватних пансіонах або при католицьких монастирях, тому потреби у великих державних інтернатах не було.

8. Використовуючи легенду мапи, визначте, які міста були центрами світської культури (професійні театри, наукові товариства) та поясніть, як це співвідноситься з їхнім адміністративним статусом.

Центрами світської культури були Київ, Харків, Львів, Одеса та Полтава. Це безпосередньо пов’язано з їхнім статусом. У губернських центрах та столицях генерал-губернаторств зосереджувалися органи влади, заможні дворяни, купці, професори та студенти університетів, які створювали попит на вистави, книги та наукові відкриття.

9. Зробіть висновок про роль монастирів та поміщицьких маєтків у культурному житті, зокрема, у розвитку театрального мистецтва.

Монастирі залишалися важливими центрами релігійної культури, освіти й книгодрукування (Лаврські друкарні Києва та Почаєва).

Поміщицькі маєтки відіграли визначну роль у зародженні світського театру. Заможні дворяни утримували власні кріпацькі оркестри й театри (наприклад, у Кибинцях Дмитра Трощинського чи в маєтках Тарновських). Саме на цій домашній сцені робили перші кроки багато акторів і драматургів, які пізніше сформували професійний український театр.

IV. ДО МАПИ «КУЛЬТУРА УКРАЇНИ СЕРЕДИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ»

1. Назвіть п’ять українських міст, у яких функціонували університети наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

Львів (Львівський університет);
Харків (Харківський університет);
Київ (Університет Святого Володимира);
Одеса (Новоросійський університет, відкритий у 1865 році);
Чернівці (Чернівецький університет, заснований у 1875 році).

2. Визначте, в якому місті діяла перша в Російській імперії бактеріологічна станція.

Перша в Російській імперії (і друга у світі після інституту Луї Пастера в Парижі) бактеріологічна станція була заснована в 1886 році в Одесі Іллею Мечниковим та Миколою Гамалією.

3. Перелічіть найбільші друкарні / видавництва на території Наддніпрянської України.

Найбільшими друкарнями та видавництвами були друкарня Стефана Кульженка та видавництво «Вік» у Києві, друкарня Юхима Фесенка в Одесі, друкарня Харківського університету, а також друкарня Києво-Печерської лаври.

4. Порівняйте мережу вищих навчальних закладів у Російській та Австро-Угорській імперіях. Зробіть висновок про концентрацію технічної освіти.

В обох імперіях університети діяли у великих регіональних центрах (Київ, Харків, Одеса — в Росії; Львів, Чернівці — в Австро-Угорщині).

Технічна вища освіта розвивалася відповідно до вимог індустріалізації. В Австро-Угорщині провідним технічним закладом була Львівська політехніка. У Російській імперії наприкінці ХІХ століття відкрили практичні інженерні інститути поруч із виробничими базами: Харківський практичний технологічний інститут (1885 рік), Київський політехнічний інститут (1898 рік) та Катеринославське вище гірниче училище (1899 рік).

5. Сформулюйте висновок про розвиток театрального мистецтва на українських землях, назвіть, де діяли постійні театри, а де – товариства українських акторів. Який це може мати зв’язок із цензурою?

Постійні українські театри працювали у Львові (театр товариства «Руська Бесіда» з 1864 року) та з 1907 року в Києві (театр Миколи Садовського). В інших містах Наддніпрянщини (Єлисаветград, Полтава, Одеса, Харків) працювали мандрівні трупи та товариства акторів.

Така ситуація виникла через жорстоку цензуру царської влади. Емський указ 1876 року спочатку взагалі заборонив українські вистави. Навіть після дозволу 1881 року діяв закон: заборонялося будувати постійні стаціонарні українські театри, а українську п’єсу дозволяли грати лише після російської вистави. Тому актори під орудою Марка Кропивницького та Михайла Старицького мусили постійно переїжджати з міста в місто.

6. Охарактеризуйте культурне значення Одеси, спираючись на наявні архітектурні споруди, навчальні заклади та друкарні.

Одеса на рубежі століть була одним із найрозвиненіших культурних центрів. У 1865 році тут відкрили Новоросійський університет, а згодом — першу бактеріологічну станцію. Світову славу місто здобуло завдяки Одеській опері, збудованій у стилі необароко у 1887 році. У місті діяла відома друкарня Юхима Фесенка, яка друкувала недорогі ілюстровані українські книжки та народні календарі.

7. Проаналізуйте мапу і поясніть, чому на території Королівства Галичини та Лодомерії (КГЛ) зародився перший театр товариства «Руська Бесіда». Які політичні умови Австро-Угорської імперії, на відміну від Російської, могли сприяти цьому?

Театр зародився у Львові тому, що конституція Австрійської імперії визнавала рівноправність народів і гарантувала свободу культурного розвитку. Тут діяли товариства, виходили українські газети та не існувало мовних заборон. У Росії ж діяли репресивні укази проти української мови.

8. Визначте, які архітектурні споруди відображають різні аспекти життя суспільства (релігійний, мистецький, комерційний).

Релігійний: Володимирський собор у Києві, Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях.
Мистецький: театри опери та балету в Одесі та Львові.
Комерційний: Бессарабський критий ринок у Києві, будівля товариства взаємного страхування «Дністер» у Львові.

9. Зробіть висновок про нерівномірність культурного розвитку регіонів України, вказавши на регіони з найбільшою концентрацією вищих навчальних закладів, театрів та науково-дослідних установ.

Культурний поступ відбувався нерівномірно. Найвища концентрація університетів, бібліотек, друкарень і постійних театрів спостерігалася у великих адміністративних та промислових центрах: Києві, Львові, Харкові та Одесі. Сільські райони Поділля, Полісся та Півдня залишалися без вищих освітніх центрів та задовольнялися початковими школами й мандрівними виставами.

V. ДО МАПИ «СВІТ НАПЕРЕДОДНІ “ДОВГОГО” ХІХ СТ.»

1. Назвіть три найбільші європейські метрополії, чиї колоніальні володіння зображені на мапі. Якими кольорами позначені їхні території? Визначте та запишіть найбільші колоніальні володіння Іспанії та Великої Британії в Західній півкулі (Америка).

Велика Британія: на карті позначена світло-коричневим (охристим) кольором;
Іспанія: позначена рожевим кольором;
Португалія: позначена темно-коричневим кольором.

Найбільші володіння в Західній півкулі:

Іспанії: віцекоролівства Нова Іспанія (Мексика), Нова Гранада, Перу, Ла-Плата;
Великої Британії: володіння в Канаді та острови в Карибському морі (Ямайка, Багами).

2. Знайдіть та назвіть найбільші незалежні держави в Європі та Азії, які не були колоніями інших держав.

У Європі: Російська імперія, Французьке королівство, Габсбурзька монархія (Австрія), Прусське королівство, Велика Британія, Іспанія, Швеція.
В Азії: імперія Цин (Китай), Османська імперія, Персія (Іран), Японська імперія.

3. Локалізація конфліктних регіонів. Вкажіть на мапі регіон, де зіткнулися інтереси Великої Британії та Франції, що призвело до частих військових конфліктів у XVIII ст. Визначте, які регіони світу на кінець XVIII століття найменше зазнали європейської колонізації.

Інтереси Великої Британії та Франції найгостріше зіткнулися в Північній Америці та в Індії (півострів Індостан).
Найменше зазнали європейської колонізації внутрішні райони Африки, центральні й східні регіони Азії (Китай, Японія) та внутрішня Австралія.

4. Порівняйте географічний розподіл колоніальних володінь Португалії та Нідерландів. Сформулюйте висновок, яка з цих імперій мала більш розгалужену мережу опорних пунктів і яка контролювала більші суцільні території.

Португалія володіла великою суцільною колонією Бразилією в Південній Америці та прибережними базами в Африці й Азії (Ангола, Мозамбік, Гоа, Макао). Нідерланди тримали густу мережу торгових факторій та баз на островах Індонезії, узбережжі Цейлону та півдні Африки.

Отже, Португалія контролювала більшу суцільну сухопутну територію (Бразилію), а Нідерланди створили більш розгалужену мережу морських опорних пунктів і портів для контролю над світовою торгівлею.

5. Проаналізуйте мапу Африки. Поясніть, чому більша частина внутрішніх територій цього континенту на кінець XVIII століття залишалася неколонізованою, тоді як узбережжя вже контролювалося європейськими державами. Сформулюйте дві можливі причини.

Небезпечні тропічні хвороби: малярія та жовта лихоманка масово вражали європейців, а дієвих ліків від них тоді ще не знали.
Складний рельєф і спротив місцевих жителів: пороги на річках заважали просуванню кораблів углиб материка, а місцеві племена чинили запеклий збройний опір колонізаторам.

6. Поясніть, чому мапу названо «Світ напередодні “довгого” ХІХ століття». Які великі історичні події кінця XVIII — початку ХІХ століття (які не відображені на мапі, але невдовзі настануть) кардинально змінять долю показаних іспанських володінь в Америці?

Мапа відображає політичний стан світу станом на 1789 рік, від якого історики ведуть відлік «довгого» ХІХ століття.

Долю іспанських колоній кардинально змінять війни за незалежність народів Латинської Америки 1810–1826 років під проводом Сімона Болівара й Хосе де Сан-Мартіна. Вони призведуть до ліквідації колоніального панування Іспанії та виникнення незалежних держав (Мексика, Колумбія, Перу, Чилі, Аргентина).

7. Складіть гіпотетичний морський торговельний маршрут XVIII століття, який би починався в Лісабоні (Португалія), проходив через володіння цієї країни в Африці (наприклад, Ангола), а кінцевим пунктом мав би бути її головний колоніальний центр у Південній Америці (наприклад, Бразилія). Назвіть три товари, якими могли торгувати на цьому маршруті.

Корабель вирушав із порту Лісабон, плив на південь уздовж західного берега Африки до порту Луанда (Ангола), перетинав Атлантичний океан і прибував до Салвадора або Ріо-де-Жанейро в Бразилії.

Товари на маршруті:

З Португалії до Африки: вогнепальна зброя, залізні знаряддя, алкоголь і тканини.
З Африки до Бразилії: темношкірі раби для праці на плантаціях.
З Бразилії до Португалії: цукор, кава, тютюн і золото.

8. Припустіть, яка з європейських держав (Велика Британія чи Франція) матиме кращі стартові позиції для домінування у світі у наступному столітті, виходячи з географічного положення та розмаху її володінь, зображених на мапі. Обґрунтуйте свою думку двома аргументами.

Кращі стартові позиції для світового домінування мала Велика Британія:

Острівне положення захищало країну від спустошливих сухопутних війн на європейському континенті та спонукало створити найпотужніший військовий флот.
Британія першою розпочала промисловий переворот, отримала технологічну перевагу та володіла важливими морськими базами в Америці та Індії.

9. Придумайте три додаткові умовні позначки, які необхідно було б додати до легенди цієї мапи, щоб вона краще відображала економічні відносини того часу (наприклад, місця найбільших портів, центри видобутку золота / срібла, райони плантацій).

Зображення якоря — головні світові морські порти (Лондон, Лісабон, Кадіс, Калькутта).
Зображення схрещених гірничих молотків — центри видобутку срібла та золота (Потосі в Південній Америці, штат Мінас-Жерайс у Бразилії).
Зображення рослини — райони великих плантацій цукрової тростини, тютюну та кави (острови Карибського моря, Бразилія).

VI. ДО МАПИ «СВІТ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.»

1. Назвіть дві найбільші колоніальні імперії світу на 1914 рік, виходячи з площі їхніх володінь. Вкажіть кольори, якими ці володіння позначені на мапі. Перелічіть по одній колонії / протекторату кожної з цих імперій у Африці та Азії.

Дві найбільші колоніальні держави — Велика Британія та Франція.

Велика Британія: позначена рожевим кольором. В Африці — Нігерія або Єгипет; в Азії — Британська Індія.
Франція: позначена зеленим кольором. В Африці — Алжир або Мадагаскар; в Азії — Французький Індокитай.

2. Визначте, між якими європейськими державами була поділена територія Південної Африки. Назвіть дві країни, які володіли найбільшими територіями в Африці.

Південна Африка була поділена між Великою Британією (Південно-Африканський Союз, Бечуаналенд), Німеччиною (Німецька Південно-Західна Африка) та Португалією (Мозамбік).
Найбільшими просторами Африки володіли Франція та Велика Британія.

3. Вкажіть країни, які до кінця XIX — початку XX століття також включилися у колоніальну боротьбу і назвіть їхні володіння.

Німецька імперія: захопила Того, Камерун, Східну та Південно-Західну Африку, а також північний схід Нової Гвінеї в Океанії.
США: після війни з Іспанією взяли під контроль Філіппіни, Гуам, Пуерто-Рико та зону Панамського каналу, а також приєднали Гавайські острови.
Японська імперія: після війн із Китаєм та Росією приєднала острів Тайвань, південь Сахаліну та встановила контроль над Кореєю.
Італія: підкорила Еритрею, частину Сомалі та в 1912 році відібрала у турків Лівію.

4. Порівняйте колоніальні володіння Німеччини та Великої Британії за їхньою площею та географічною роздробленістю. Зробіть висновок, чому Німеччина вважала себе «скривдженою» під час розподілу світу.

Британська колоніальна імперія була найбільшою на планеті, займала понад чверть суходолу та охоплювала стратегічні землі на всіх материках (Індія, Канада, Австралія, південь і схід Африки). Володіння Німеччини були в рази меншими за площею, розкиданими по різних куточках світу й не мали важливих ресурсів.

Німеччина вважала себе обділеною, оскільки за темпами росту економіки випередила Велику Британію, проте не отримала належних колоній через своє запізніле об’єднання.

5. Поясніть, чому більшість країн Північної та Південної Америки (за винятком Канади, Гвіани та деяких островів) на початку XX ст. були незалежними державами, тоді як майже вся Африка була поділена. Сформулюйте дві причини.

Держави Америки вибороли свободу внаслідок революцій та визвольних війн кінця XVIII — початку XIX століть, утворили свої республіки й захищалися «доктриною Монро» США.
Народи Африки жили роздробленими племенами й королівствами, не мали фабричної промисловості й сучасної зброї, тому не змогли зупинити колоніальний наступ європейських армій.

6. Визначте, які великі держави Азії (крім Росії та Японії) формально залишалися незалежними (Османська імперія, Китай), але поясніть, як наявність у їхніх межах позначок про «сфери інтересів» та «розмежування інтересів» свідчить про втрату ними реального суверенітету.

Формально незалежними залишалися Османська імперія, Китай (імперія Цин) та Персія (Іран).

Наявність «сфер інтересів» означала їхнє перетворення на напівколонії. Іноземні уряди та банки привласнили збір мита, контролювали залізниці, видобуток корисних копалин і порти. Внутрішня влада цих країн не могла діяти самостійно без згоди великих держав.

7. Уявіть, що ви – міністр закордонних справ Німецької імперії у 1914 році. Складіть текст короткої дипломатичної ноти до Великої Британії та Франції, в якій Ви вимагаєте перегляду колоніального розподілу світу, посилаючись на «несправедливий» розподіл, зображений на мапі.

Німецька імперія заявляє рішучий протест проти чинного поділу колоній. Мапа світу наочно показує, що Велика Британія і Франція забрали собі майже всю Африку та Азію. Водночас Німеччина досягла статусу першої промислової держави Європи і потребує нових ринків збуту та сировини для заводів. Нинішній стан справ більше не відповідає реальній силі держав. Німецька імперія вимагає негайного мирного перерозподілу колоніальних володінь відповідно до сучасного співвідношення сил. Якщо наші законні вимоги буде проігноровано, Німеччина захищатиме свої інтереси всіма доступними засобами.

8. Використовуючи мапу, назвіть дві причини, чому колоніальна боротьба (так звана боротьба за «переділ світу») неминуче мала стати однією з головних причин Першої світової війни. Обґрунтуйте свою думку, вказавши на географічні «точки дотику» або суперечливі володіння трьох найбільших європейських держав.

Географічне оточення німецьких земель у Африці: німецькі володіння (Східна Африка, Південно-Західна Африка) були з усіх боків затиснуті колоніями Британії, Франції та Португалії. Будь-яке розширення Німеччини неминуче вело до війни.
Пряме зіткнення інтересів у Азії: Велика Британія та Росія безпосередньо ділили між собою сфери впливу в Персії, а в Китаї інтереси всіх європейських держав щодня стикалися в боротьбі за орендовані порти й концесії.

9. Створіть міні-легенду (3-4 позначки), яка б відображала не політичний, а економічний зміст епохи імперіалізму, зображеної на карті (наприклад, «Експорт каучуку», «Залізниці», «Райони нафтовидобутку» тощо). Вкажіть на мапі по одному гіпотетичному місцю, де ці позначки були б найбільш доречними.

Умовна позначка	Економічний зміст	Доречне місце розташування на карті
Експорт каучуку	Вивезення сировини для гумової та автомобільної промисловості метрополій.	Басейн річки Конго (Центральна Африка) або півострів Малакка.
Райони нафтовидобутку	Боротьба за паливо для двигунів внутрішнього згоряння та флотів.	Район Перської затоки (Близький Схід) або Баку на Кавказі.
Трансконтинентальні залізниці	Швидкий вивіз мінеральних ресурсів із глибини колоній до морських портів.	Лінія Каїр — Кейптаун в Африці або залізниці в Британській Індії.