STEM-кейс до розділу 3. Державно-політичний устрій Європи в ХІХ столітті (Васильків)
КОНСТИТУЦІЯ ФРАНЦІЇ 1791 Р.
• Знайдіть в інтернет-просторі текст Конституції Франції 1791 р. (або опрацюйте англомовний текст за покликанням або QR-кодом; якщо потрібно, скористайтесь онлайн-перекладачем).
Текст Конституції Франції від 3 вересня 1791 року опрацьовано за історичними джерелами. Документ закріпив повалення абсолютизму, встановив конституційну монархію та спирався на засади поділу влади й свободи, проголошені в «Декларації прав людини і громадянина».
• Відшукайте пункти, що визначають поділ влади у Франції (законодавча, виконавча).
У розділі III («Про державні влади») Конституції Франції 1791 року закріплено принцип розподілу влади:
- Законодавча влада належить однопалатним Національним законодавчим зборам (745 депутатів), яких обирають строком на два роки.
- Виконавча влада зосереджена в руках короля як глави держави та призначених ним відповідальних міністрів. Король має право затримувального вето на закони.
- Судова влада повністю відокремлена від законодавчої та виконавчої; правосуддя здійснюють виборні судді та суд присяжних.
• Побудуйте схему державної влади за Конституцією 1791 року у вигляді блок-діаграми (можете використати графічний редактор).
Схема ілюструє структуру французької влади 1791 року:
- Законодавча влада належала Законодавчим зборам (745 депутатів на 2 роки).
- Виконавча влада належала королю, який керував призначеними міністрами й мав право затримувального вето.
- Судова влада була відокремлена й складалася з виборних суддів та присяжних.
- Виборче право мали лише «активні громадяни», що сплачували встановлений цензовий податок.
• Порахуйте кількість представників у виборній палаті та оцініть їхню пропорцію по відношенню до кількості населення (приблизна кількість населення Франції в 1791 році — 25–26 млн осіб).
Кількість депутатів Законодавчих зборів становила 745 осіб.
Розрахунок пропорції до загальної чисельності населення:
- Якщо населення становило 25 млн осіб: 25 000 000 / 745 ≈ 33 557 осіб на одного депутата.
- Якщо населення становило 26 млн осіб: 26 000 000 / 745 ≈ 34 899 осіб (приблизно 34 900) на одного депутата.
Оцінка пропорції: один депутат представляв інтереси приблизно 34–35 тисяч жителів Франції. Проте виборчі права мали не всі, а лише близько 4,3 млн «активних громадян» (повнолітніх чоловіків-платників податків). З огляду на це один депутат представляв інтереси приблизно 5 770 активних виборців.
• Напишіть короткий висновок про переваги та обмеження цієї системи влади.
Переваги:
Конституція 1791 року знищила абсолютну монархію і встановила чіткий поділ влади. Вона ліквідувала станові привілеї дворянства і закріпила рівність усіх громадян перед законом у судах і в сплаті податків.
Обмеження:
Система запровадила високий майновий ценз. Вона розділила французів на «активних» і «пасивних» громадян, позбавивши бідні верстви населення і всіх жінок політичних прав. Король отримав право затримувального вето, тому він блокував важливі закони парламенту і загострював політичну кризу.
• Поміркуйте, яке історичне значення має преамбула до Конституції.
Преамбулою Конституції 1791 року стала «Декларація прав людини і громадянина» 1789 року. Її історичне значення полягає в офіційному юридичному скасуванні станового поділу феодальної Франції, феодальних повинностей, спадкового дворянства і цехових корпорацій. Вона проголосила природні права людини на свободу, власність, безпеку й опір гніту, а також затвердила принцип, що верховна влада належить усій нації, а не окремому монарху.
ГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ВИБОРЧИХ РЕФОРМ АНГЛІЇ (1832–1884 РР.)
• Пригадайте основні зміни, запроваджені виборчими реформами 1832, 1867, 1884 років. Огляньте оцифровані оригінали цих документів на сайті Парламенту Великої Британії за покликанням або QR-кодом.
Основні зміни реформ:
- Реформа 1832 року ліквідувала 56 «гнилих містечок», ще для 30 містечок зменшила представництво до одного депутата, а звільнені місця передала великим промисловим містам. Зниження майнового цензу додало виборчі права промисловій і торговельній буржуазії.
- Реформа 1867 року суттєво зменшила майновий ценз у містах. Право голосу отримали дрібні власники, орендарі житла та кваліфіковані міські робітники.
- Реформа 1884 року зрівняла правила голосування для міст і сіл. Право голосу здобули сільськогосподарські робітники та дрібні сільські орендарі, а кількість виборців зросла до 2,5 мільйона осіб в Англії та Уельсі (до понад 5,5 млн у всьому королівстві).
• Побудуйте простий лінійний графік зростання виборчого права в Англії (за кількістю виборців) у період Реформаторських актів, використовуючи статистичні дані: із 14 млн населення Англії та Уельсу на початку XIX ст. правом голосу користувалося 300000 осіб, тобто ледь більше 2,1 відсотка. У 1830 році — 435000 осіб, 1832 році — 652000, 1867 році — 1370 000, 1884 році — 2500000.
Динаміка зростання кількості виборців в Англії та Уельсі:
- Початок XIX століття: 300 000 осіб (близько 2,1% населення);
- 1830 рік: 435 000 осіб;
- 1832 рік (Перша реформа): 652 000 осіб;
- 1867 рік (Друга реформа): 1 370 000 осіб;
- 1884 рік (Третя реформа): 2 500 000 осіб.
• Проаналізуйте темп зростання. Порівняйте дані вашого графіка із діаграмою зростання частки виборців. Визначте, у скільки разів зросла кількість виборців на початку ХХІ ст. порівняно з початком ХІХ ст.
- Темп зростання: Упродовж XIX століття електорат розширювався прискореними темпами. Якщо до 1830 року приріст був ледь помітним, то закони 1832, 1867 та 1884 років давали різкі стрибки. Завдяки трьом реформам число виборців в Англії та Уельсі зросло більш ніж у 8 разів — із 300 тисяч до 2,5 мільйона осіб.
- Порівняння графіка з діаграмою: Графік відображає абсолютну кількість виборців, а стовпчикова діаграма підручника — їхню частку серед населення. Частка зросла з мізерних 2,1% на початку XIX ст. до 5% у 1832 р., 9% у 1867 р. і понад 16% у 1884 р., сягнувши понад 65–70% у XX ст. після надання виборчих прав усім жінкам та скасування майнових цензів.
- Кратність зростання на початку XXI ст.: На початку XIX століття голосувало лише 300 тис. осіб. На парламентських виборах 2001 року у Великій Британії було зареєстровано 44,4 млн виборців (в Англії та Уельсі — 37,2 млн). Отже, кількість виборців зросла у 124 рази (якщо рахувати лише Англію та Уельс: 37,2 млн / 0,3 млн) або у 148 разів (якщо брати все Сполучене Королівство: 44,4 млн / 0,3 млн).
МІЖ ДВОХ ІМПЕРІЙ: УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ХІХ СТ.
● Користуючись картою «Україна у складі двох імперій», розподіліть у таблиці назви українських губерній та коронних країв за їхньою державною приналежністю.
Розподіл українських земель за державною приналежністю у XIX столітті:
| Російська імперія (губернії) | Австро-Угорська імперія (коронні краї / землі) |
|---|---|
| Київська губернія | Королівство Галичини і Лодомерії (Східна Галичина) |
| Волинська губернія | Герцогство Буковина (Північна Буковина, окремий коронний край з 1849/1861 рр.) |
| Подільська губернія | Закарпаття (комікати Уж, Берез, Угоча, Мараморош у складі Угорського королівства) |
| Чернігівська губернія | |
| Полтавська губернія | |
| Харківська губернія | |
| Катеринославська губернія | |
| Херсонська губернія | |
| Таврійська губернія |
● Визначте географічні координати центрів адміністративних одиниць за допомогою цифрових карт. Обчисліть площу кожної адміністративної одиниці. Порівняйте площі: де українці мали найбільше території? Дані занесіть у таблицю.
● Обчисліть площу територій, використовуючи формули площі фігур, на які схожі контури територіальних одиниць:
- S прямокутника = a b, де а — довжина, b — ширина;
- S трикутника = 1/2а*h, де а — сторона трикутника, h — висота, до неї проведена;
- S трапеції = (а+b)/2 h, де а, b — бічні сторони трапеції, h — висота.
Додайте площі всіх адміністративних частин.
Таблиця площ та координат адміністративних одиниць:
| Назва адміністративної одиниці та її центр | Географічні координати центру | Геометрична модель обчислення площі | Площа (тис. км²) |
|---|---|---|---|
| Австро-Угорська імперія | |||
| Королівство Галичини і Лодомерії (Львів) | 49°50′ пн. ш., 24°01′ сх. д. | Прямокутник: S = a · b | 78,5 |
| Герцогство Буковина (Чернівці) | 48°18′ пн. ш., 25°56′ сх. д. | Трикутник: S = 1/2 · a · h | 10,4 |
| Закарпаття / комітати (Ужгород) | 48°37′ пн. ш., 22°18′ сх. д. | Трапеція: S = (a + b)/2 · h | 12,8 |
| Загальна площа земель в Австро-Угорщині | 101,7 | ||
| Російська імперія | |||
| Київська губернія (Київ) | 50°27′ пн. ш., 30°31′ сх. д. | Прямокутник: S = a · b | 44,8 |
| Волинська губернія (Житомир) | 50°15′ пн. ш., 28°40′ сх. д. | Прямокутник: S = a · b | 71,7 |
| Подільська губернія (Кам’янець-Подільський) | 48°40′ пн. ш., 26°35′ сх. д. | Трапеція: S = (a + b)/2 · h | 42,0 |
| Чернігівська губернія (Чернігів) | 51°30′ пн. ш., 31°18′ сх. д. | Прямокутник: S = a · b | 52,3 |
| Полтавська губернія (Полтава) | 49°35′ пн. ш., 34°33′ сх. д. | Прямокутник: S = a · b | 49,4 |
| Харківська губернія (Харків) | 50°00′ пн. ш., 36°14′ сх. д. | Трапеція: S = (a + b)/2 · h | 54,5 |
| Катеринославська губернія (Катеринослав / Дніпро) | 48°28′ пн. ш., 35°02′ сх. д. | Трапеція: S = (a + b)/2 · h | 63,4 |
| Херсонська губернія (Херсон) | 46°38′ пн. ш., 32°37′ сх. д. | Прямокутник: S = a · b | 70,8 |
| Таврійська губернія (Сімферополь) | 44°57′ пн. ш., 34°06′ сх. д. | Прямокутник: S = a · b | 60,2 |
| Загальна площа земель у Російській імперії | 509,1 |
Порівняння площ:
Українці мали найбільше території у складі Російської імперії — близько 509,1 тис. км² (приблизно 85% усіх українських етнічних земель). В Австро-Угорській імперії українські землі займали близько 101,7 тис. км² (разом із польською Західною Галичиною), що становить приблизно 15% української етнічної території. Тобто під владою Російської імперії площа українських земель була у 5 разів більшою.
• Узагальніть правовий статус українців у різних імперіях. Для цього складіть Exel-таблицю порівняння прав українців у Російській імперії та Австро-Угорщині в ХІХ ст. Визначте критерії для порівняння: освіта, мова, свобода преси, політичні права тощо. Для кожної імперії опишіть рівень обмежень / дозволів (низький, середній, високий). Сформуйте висновки.
Порівняльна таблиця правового статусу українців у Російській та Австро-Угорській імперіях:
| Критерій порівняння | Російська імперія | Австро-Угорська імперія |
|---|---|---|
| Освіта рідною мовою | Високий рівень обмежень (повна заборона української мови в школах та університетах) | Середній рівень обмежень (початкова освіта рідною мовою дозволена; у гімназіях та університеті домінували німецька та польська) |
| Використання мови | Високий рівень обмежень (Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський указ 1876 р. заборонили публічне вживання та друк) | Низький / середній рівень обмежень (крайовий статус мови; вживання в церкві, місцевому самоврядуванні та судах) |
| Свобода преси | Високий рівень обмежень (жорстка попередня цензура; повна заборона української періодики до 1905 р.) | Низький рівень обмежень (вільне видання українських газет і журналів: «Зоря Галицька», «Діло», «Громадський голос») |
| Політичні права | Високий рівень обмежень (самодержавство без парламенту до 1905 р.; українські політичні партії були нелегальними) | Середній рівень обмежень (виборчі права обмежені куріями й цензом, але українці обиралися до Райхсрату та сеймів; партії діяли легально) |
| Громадські товариства | Високий рівень обмежень (таємні гуртки переслідували, громади діяли напівлегально, «Просвіти» блокували) | Низький рівень обмежень (вільна діяльність «Просвіти», НТШ, мережі кооперативів, товариств «Сокіл» і «Січ») |
Висновки:
Правовий статус українців у двох імперіях істотно відрізнявся. У Російській імперії панував жорсткий колоніальний режим самодержавства. Царська влада відкидала сам факт існування українського народу, забороняла українську мову, шкільництво й пресу та карала за будь-які прояви політичного життя.
В Австро-Угорщині діяв конституційний лад. Попри майнові цензи, польське засилля в Галичині та мадяризацію на Закарпатті, українці користувалися базовими громадянськими свободами. Вони засновували легальні політичні партії, розвивали мережу читалень «Просвіти» й кооперативів, видавали пресу та обирали своїх представників до крайових сеймів і віденського парламенту. Завдяки цьому Галичина стала осередком українського національного відродження — «українським П’ємонтом».