Практичне заняття за розділом ІІІ (Галімов 9 клас)

Зміст

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

Повторіть матеріал розділу. Складіть повідомлення за темою «Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики» або есе за темою «Здобутки та втрати культурницького етапу українського національного відродження на Наддніпрянщині».

Есе «Здобутки та втрати культурницького етапу українського національного відродження на Наддніпрянщині»:

Культурницький етап у другій половині XIX ст. став періодом перевірки українського руху на витривалість. Головним здобутком стало створення мережі громад у Києві, Одесі, Полтаві, Харкові та Чернігові. Діячі руху заснували перші недільні школи, видавали журнал «Основа», збирали етнографічні та історичні джерела через Південно-Західний відділ Російського географічного товариства і створили самобутній український професійний театр («Театр корифеїв»).

Тяжкими втратами стали урядові заборони — Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський указ 1876 р. Вони витіснили українську мову з освіти, науки, церкви й книгодрукування, що на певний час змусило діячів перейти у підпілля, а період 1880-х рр. перетворило на «мертві роки». Попри утиски, культурницька праця заклала надійний фундамент для переходу руху на політичний рівень у 1890-х рр.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке національне відродження?

Це процес пробудження й формування націй, які не мали власної державності, що проявлявся у розвитку рідної мови, вивченні історії та народної культури, а згодом — у розгортанні визвольної боротьби за політичне самовизначення.

2. На які три стадії (етапи) поділяють національне відродження слов’янських народів?

Згідно з концепцією вченого Мірослава Гроха, виділяють три етапи:

• фольклорно-етнографічний (збирання пісень, звичаїв та вивчення минулого ентузіастами);
• культурницько-літературний (боротьба за розвиток мови, формування літератури та поширення освіти);
• політичний (створення політичних партій і боротьба за національні права та державність).

3. Як відбувався фольклорно-етнографічний етап українського національного відродження в Наддніпрянській Україні?

Цей етап тривав від кінця XVIII ст. до 1830–1840-х рр. Дослідники-аматори та вчені вивчали фольклор і давні козацькі документи. З’явилися «Енеїда» І. Котляревського (1798 р.), «Історія Русів», «Граматика» О. Павловського та перші збірки народних пісень М. Цертелєва й М. Максимовича, а центром вивчення мови й культури став відкритий у 1805 р. Харківський університет.

ХІД ЗАНЯТТЯ. І. РОБОТА В МАЛИХ ГРУПАХ

1. Об’єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених повідомлень або есе та обговоріть результати, які ви отримали під час роботи над ними. Представте класу спільні висновки, які ви зробили. Презентуйте найкращі повідомлення та есе класу.

Спільний висновок за підсумками обговорення: діячі культурницького етапу зосереджувалися на легальній просвітницькій і науковій праці, оскільки вона дозволяла будити свідомість народу в умовах суворої цензури. Хоча царська влада переслідувала українофілів і закривала організації, рух зберіг спадкоємність поколінь, створив науковий ґрунт і підготував молодь до висування вимог політичної автономії та самостійності.

2. Проаналізуйте політику російської імперської влади на українських землях, спираючись на Валуєвський циркуляр, Емський указ та інші доступні офіційні акти (на вибір). Зробіть висновки.

Політика імперської влади мала відверто асиміляторський, репресивний і зросійщувальний характер. Валуєвський циркуляр 1863 р. заборонив публікацію релігійних і навчальних книг українською мовою, заперечивши саме її існування. Емський указ 1876 р. посилив заборони: не дозволялося ввозити книги з-за кордону, ставити українські театральні вистави, друкувати тексти під ноти й навіть використовувати український правопис, що супроводжувалося розпуском наукових установ та засланням лідерів (П. Чубинського, М. Драгоманова). Головна мета імперських указів полягала в недопущенні виокремлення українців як окремого народу та ліквідації загрози його відокремлення від Росії.

3. Проаналізуйте програмові засади й форми організації українського руху, спираючись на публікації його лідерів, офіційні документи, спогади сучасників (на вибір). Зробіть висновки.

Український рух розвивався від просвітницьких організацій (громад) до перших політичних об’єднань. Основними формами були таємні та напівлегальні гуртки, недільні школи, видання альманахів, журналів («Основа», женевська «Громада», «Київська старовина») та наукові експедиції. За програмовими засадами більшість діячів Старої громади дотримувалися федералізму й автономізму у межах реформованої Росії, прагнучи поступових змін через освіту народу. Проте вже на початку 1890-х рр. у програмі «Братства тарасівців» («Декларація віри молодих українців») було висунуто вимоги окремішності української нації, повної автономії та вживання рідної мови в усіх сферах.

4. Підготуйте презентацію або створіть віртуальний музей за темами «Українські підприємці ХІХ ст.», «Пам’ятки правової думки в Україні ХІХ ст.» (на вибір).

Концепція експозиції віртуального музею «Українські підприємці XIX ст.»:

• Зала 1. Першопрохідці промисловості: родина Яхненків і Федір Симиренко. Експонати: макет цукроварні, фотографія першого парового млина та етикетки продукції компанії, яка запроваджувала ринкові засади й вільнонайману працю.
• Зала 2. Цукрові магнати Терещенки. Експонати: документи про козацьке походження Артема Терещенка, папери заснування цукрових синдикатів, фотографії споруджених їхнім коштом лікарень (сучасний «Охматдит»), училищ і храмів у Глухові та Києві.
• Зала 3. Землевласники нової доби. Експонати: зразки сільськогосподарських знарядь, світлини маєтків-економій Півдня (родина Фальц-Фейнів) та матеріали про розвиток переробних заводів.
• Зала 4. Меценатська діяльність. Експонати: листи підтримки українських видань та митців коштом В. Симиренка, колекції стажитностей Б. і В. Ханенків та В. Тарновського.

ХІД ЗАНЯТТЯ. ІІ. РОБОТА З ІСТОРИЧНОЮ КАРТОЮ

1. Простежте, як змінювалася географія розміщення основних промислових центрів Наддніпрянщини.

До середини XIX ст. промисловість тяжіла до сіл і поміщицьких маєтків Правобережжя та Лівобережжя (цукрові заводи Київщини й Поділля, суконні мануфактури Чернігівщини). У другій половині XIX ст. центр важкої індустрії перемістився на Схід і Південь: Донецький кам’яновугільний басейн (Юзівка, Луганськ), Криворізький залізорудний і Нікопольський марганцевий басейни, а також великі портові й транспортні вузли південного сходу (Катеринослав, Одеса, Миколаїв, Харків).

2. Визначте регіони, що мали відмінності в проведенні аграрних перетворень за селянською реформою 1861 р.

• Лівобережжя та Слобожанщина: переважала громада зі спільною відповідальністю за податки; селяни втратили значну частку наділів («відрізки» на користь поміщиків сягали значних розмірів).
• Правобережжя: діяло подвірне землекористування, а селянські наділи навіть дещо збільшили заради схиляння місцевого українського селянства на бік царизму в протистоянні з польськими поміщиками після повстань.
• Південь України: селяни отримали найбільші земельні наділи, там переважало особисто вільне державне селянство й колоністи, а кріпосницькі пережитки були найслабшими.

3. Складіть опис процесів модернізації в різних регіонах Наддніпрянщини.

• Південь і Схід стали центрами важкої індустрії, гірничодобувної справи та товарного зернового експорту. Тут швидкими темпами прокладали залізниці, зростали великі міста (Одеса, Катеринослав, Юзівка), а у виробництві домінувала вільнонаймана праця.
• Правобережжя розвивалося за рахунок цукробурякового виробництва та переробки аграрної сировини в маєтках-економіях, формуючи тісні зв’язки з європейським ринком.
• Лівобережжя зберігало переважно традиційний аграрний устрій із переважанням тваринництва, вирощуванням тютюну та значними залишками селянського малоземелля і бідності.

4. Покажіть регіони Російської імперії, куди було переселено селян із Наддніпрянської України.

Масовий потік селянського переселення з українських губерній прямував на малозаселені східні околиці імперії:

• Південний Урал і басейн річки Волги (Поволжя);
• Західний та Південний Сибір;
• Степовий край і Північний Казахстан (регіон отримав назву Сірий клин);
• Далекий Схід — басейн річки Амур та узбережжя Тихого океану (регіон отримав назву Зелений клин);
• Північний Кавказ і Кубань.

ХІД ЗАНЯТТЯ. ІІ. РОБОТА З ІСТОРИЧНОЮ КАРТОЮ

5. Покажіть населені пункти, пов’язані з українським національним рухом на Наддніпрянщині цієї доби, та поясніть їхню роль у ньому.

• Київ у Середньому Подніпров’ї став головним осередком національного руху, де діяли Стара громада, Південно-Західний відділ Російського географічного товариства та постала Загальна українська безпартійна організація.
• Канів на південь від Києва на правому березі Дніпра став місцем поховання Тараса Шевченка й заснування таємного «Братства тарасівців» 1891 року.
• Чернігів на півночі Лівобережжя на річці Десна був осередком місцевої громади та місцем видання щотижневика «Чернігівський листок» Леоніда Глібова.
• Полтава в басейні річки Ворскла утворила впливову громаду, діячі якої опікувалися відкриттям недільних шкіл і збиранням фольклору.
• Харків на північному сході відзначився недільною школою Христини Алчевської та проголошенням програми тарасівців «Декларація віри молодих українців» у місцевому університеті.
• Одеса на узбережжі Чорного моря стала центром активної громади, яка збирала кошти на видавничу справу та вирізнялася найбільш радикальними поглядами.

ІІІ. ПІДСУМКИ ЗАНЯТТЯ

Визначте, чим проведене практичне заняття було корисним для вас.

Заняття допомогло краще зрозуміти еволюцію громадівського руху від культурницької праці до політичних вимог автономії. Вдалося закріпити навички аналізу царських заборон, зокрема Валуєвського циркуляра й Емського указу, та запам’ятати розташування головних центрів визвольної боротьби на карті України.