79. Практичне заняття № 7–8. «Повсякденне життя і культура: між традиціями і модерним суспільством»

Зміст

ПРИГАДАЙТЕ

Чим відрізнялося повсякденне життя людей у містах і селах в модерній Європі?
Міське життя було швидким і динамічним, підпорядкованим заводському графіку, вуличному руху та міському транспорту. У селі ритм життя залишався традиційним і залежав від зміни пір року, сільськогосподарських робіт та релігійних свят.

Які спільні та відмінні риси мали західноєвропейські та східноєвропейські традиції?
Спільним було християнське коріння свят і родинних звичаїв, а також збереження патріархальних устоїв у селах. Відмінність полягала в тому, що Західна Європа набагато швидше урбанізувалася і секуляризувалася, тоді як у Східній Європі сильніше зберігалися селянські обряди, вплив церкви та старі станово-громадські структури.

Як церковні та світські впливи формували спосіб життя?
Церква зберігала контроль над основними етапами життя людини: народженням, шлюбом і похованням, а також визначала святковий календар. Водночас світська культура через пресу, театри, кав’ярні, світську освіту та моду поступово витісняла релігійний світогляд із публічного простору.

1. ЧАСОВА ЛІНІЯ: ЯК ЗМІНЮВАЛОСЯ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

А) Розгляньте добірку зображень. Визначте, який період або культурну традицію відображає кожне зображення:

• Зображення 1 («Весілля в Київській губернії», Микола Пимоненко, 1891 р.) — українська традиція кінця ХІХ століття, де збережено автентичний сільський побут, народний одяг та обрядовість.
• Зображення 2 («Танці у Мулен де ла Галетт», П’єр Огюст Ренуар, 1876 р.) — західноєвропейська (французька) міська модерна культура кінця ХІХ століття із новим світським дозвіллям.
• Зображення 3 («Лондон. Пікаділлі», фото, початок ХХ ст.) — західноєвропейська культура індустріальної доби, урбанізований модерний мегаполіс із двоповерховими автобусами, щільним рухом і діловим життям.
• Зображення 4 («Дитячий садок», Альберт Анкер, 1890 р.) — західноєвропейська традиція освіти й виховання кінця ХІХ століття, що відображає зародження суспільного дошкільного виховання у Швейцарії.
• Зображення 5 («Дівчина у червонім капелюсі», Олексій Мурашко, 1902–1903 рр.) — українська модерна міська культура початку ХХ століття, європейська мода та новий жіночий образ.
• Зображення 6 («Цирк Феррі», Жан-Леон Жером, 1870 р.) — західноєвропейська культура масових видовищ і міських розваг другої половини ХІХ століття.

Б) Лінія часу змін повсякденного життя (1870–1903 рр.):

Аналітичний підсумок до лінії часу:
Стрічка часу демонструє поступовий рух суспільства від традиційної аграрної замкненості та станового устрою до бурхливої урбанізації, розширення сфери публічних послуг, появи індустрії дозвілля та формування незалежного жіночого образу в модерну добу.

В) Характеристика зображень за аспектами повсякденності:

• Картина 1 («Весілля»): аспект традиційного побуту, народних обрядів і традиційного строю; ознаки — вишиті сорочки, вінки з биндами, рушники, сільська хата та громада.
• Картина 2 («Мулен де ла Галетт»): аспект культури й дозвілля городян; ознаки — відкрите вуличне кафе, танцювальний майданчик, капелюшки-канотьє, міські сукні та невимушене спілкування.
• Фото 3 («Пікаділлі»): аспект міста та інфраструктури; ознаки — бруківка, двоповерхові омнібуси, діловий натовп, вітрини крамниць та реклама.
• Картина 4 («Дитячий садок»): аспект освіти та соціального виховання; ознаки — спільна класна кімната, вихователька, однакові навчальні заняття для селянських і міських дітей.
• Картина 5 («Дівчина у червонім капелюсі»): аспект міської моди та емансипації; ознаки — вишуканий європейський одяг, яскравий модерний капелюшок, упевнений прямий погляд.
• Картина 6 («Цирк Феррі»): аспект масової культури та індустрії розваг; ознаки — цирковий шатровий простір, глядачі різних станів, комерційні видовища.

Опорний план екскурсії «Повсякденність: між традицією та модерном»:

• Зупинка 1. «Патріархальне село: звичаї предків» — знайомство з традиційним весільним обрядом на Київщині, родинними зв’язками та народним вбранням.
• Зупинка 2. «Народження дитинства: освіта нового часу» — огляд того, як розвивалися початкові школи та дитячі садки, змінюючи роль дитини в родині.
• Зупинка 3. «Вулиця великого міста: ритм і технології» — занурення у гамір лондонського Пікаділлі з його транспортом, магазинами й першими авто.
• Зупинка 4. «Паризькі вечори: культура вільного часу» — відвідання кафе та цирків, де формувалися нові міські форми відпочинку й розваг.
• Зупинка 5. «Нова жінка ХХ століття» — розгляд змін у моді, стилі життя та самоствердженні жінок завдяки портрету дівчини в червонім капелюсі.

2. МАНДРИ ЧЕРЕЗ ПРОСТІР ІСТОРІЇ: РОЗВИВАЄМО ПРОСТОРОВЕ УЯВЛЕННЯ

А) Аналіз плану Всесвітньої виставки 1889 р. у Парижі:

• Промислові зони: Галерея машин (Galerie des Machines), павільйони сільського господарства, гірничої справи та електроенергетики займали центральні гігантські площі Марсового поля.
• Культурно-мистецькі зони: палаци витончених і ліберальних мистецтв (Palais des Beaux-Arts, Arts Libéraux), розташовані симетрично вздовж центральної осі.
• Дозвілля та розваги: паркові зони на берегах Сени, кафе навколо фонтанів, етнографічні виставки та підйомні майданчики Ейфелевої вежі.
• Простір виставки відображав новий світогляд: культ науки, безмежну віру в технічний прогрес і перетворення пізнання на захопливе масове шоу для мільйонів туристів.

Б) Значення Ейфелевої вежі як центрального об’єкта виставки:
Ейфелева вежа стала вхідною аркою виставки й найвищою спорудою світу, довівши абсолютну перевагу заліза та сталі над каменем і цеглою. Вона вразила сучасників відкритістю конструкцій, використанням безпечних гідравлічних ліфтів і швидкістю монтажу з готових стандартизованих деталей. Суспільство побачило в ній тріумф інженерного розрахунку та естетику індустріальної доби, де функціональність стала новим мистецтвом. Поява вежі показала, що міста майбутнього ростимуть угору, а висотні оглядові майданчики змінили погляд людей на міський простір.

В) Що карта виставки розповідає про тогочасне суспільство:
Карта показує, що для містян кінця ХІХ століття дозвілля стало організованим, комфортним і різноманітним: вони гуляли освітленими алеями, відвідували ресторани та слухали музику просто неба. Культурне розмаїття демонструвалося через «колоніальні селища» та павільйони країн Азії й Африки, які знайомили європейців з іншими культурами, хоча й з колоніальним відтінком. Поєднання техніки, мистецтва і кафе підтвердило утвердження цінностей споживчого суспільства, де знання, естетика й розваги стали доступними широким верствам населення.

3. ІСТОРИЧНИЙ ДЕТЕКТИВ: ШУКАЄМО ТА АНАЛІЗУЄМО

1. Явище культури та значення корифеїв:
На світлині та в рецензії представлено становлення українського професійного реалістичного театру кінця ХІХ століття. «Корифеями» (провідними майстрами) називали Марка Кропивницького, Марію Заньковецьку, Миколу Садовського, Панаса Саксаганського та Михайла Старицького. В умовах царських утисків та заборони мови вони відігравали роль національного парламенту й трибуни, об’єднуючи українців довкола рідної культури.

2. Аналіз рецензії Івана Франка (три твердження):

• Вплив на національну свідомість: «Він стоїть на ґрунті реального життя, говорить живою мовою народу й тим самим будить у глядачах почуття гідності та самосвідомість».
• Мистецька майстерність: «Кожним рухом, кожним словом вона вміє оживити народний характер, передати його красу й трагізм».
• Зв’язок із реальним життям: «Глядачі бачать у ній не вигадані типи, а живих людей… публіка йде на українські вистави не для забави лише, а щоб почути правду про себе самих».

3. Доповнення світлиною слів Івана Франка:
Світлина показує митців у вишуканих європейських костюмах і сукнях міської інтелігенції, а не в селянському одязі, що підкреслює їхній високий професійний і суспільний статус. Книги та рукописи на столі свідчать про глибоку інтелектуальну роботу, драматургічну майстерність і роботу зі словом. Їхні стримані, сповнені гідності вирази облич доводять, що українське мистецтво утвердило себе як елітарне, модерне й самостійне явище.

4. Чому саме театр став потужним засобом боротьби за ідентичність:
За умов Емського указу 1876 року, коли українські школи, преса та наукові видання були суворо заборонені, театр лишався єдиним легальним публічним простором, де звучала жива мова. Театральна вистава впливала водночас на емоції, зір і слух глядача, збираючи в одній залі людей різних станів — від студентів і професорів до звичайних робітників. Вона творила відчуття спільної нації через співпереживання сценічним образам.

4. ІСТОРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (РЕКЛАМА COCA-COLA)

1. Новий жіночий образ на зламі ХІХ–ХХ століть:
Реклама зображує жінку як самодостатню, вишукану та впевнену особистість, яка самостійно обирає свій стиль і проводить час у громадських місцях. Вона перестала бути виключно домогосподаркою, замкненою в родинному колі, ставши впізнаваною публічною фігурою. Це свідчило про перехід до модерного бачення жіночності, де краса поєднувалася з професійним успіхом, освіченістю й свободою вибору.

2. Емансипація, професійний успіх та лідерство у споживанні:
Використання образу оперної прими Гільди Кларк демонструвало жіночу фінансову незалежність і високий авторитет у суспільстві. Це руйнувало патріархальний стереотип про те, що місце жінки обмежене лише кухнею та вихованням дітей. Жінки ставали основними покупцями товарів повсякденного вжитку, тому реклама свідомо зверталася до них як до головних розпорядниць родинних бюджетів.

3. Зв’язок плаката з модерними процесами доби:

• Урбанізація та міська культура: напій за 5 центів пропонувався для швидкого та доступного освіження під час динамічного міського дня.
• Масовий ринок і споживання: перехід від локального виробництва до світових брендів, де яскрава реклама стає головним двигуном торгівлі.
• Нові професії: виникнення професійних манекенниць, фотомоделей, копірайтерів, маркетологів та рекламних менеджерів.
• Зміна ролі жінки: визнання жіночої аудиторії як рушійної сили ринкової економіки та активної учасниці суспільного життя.