Підсумок до розділу 5. Неєвропейський світ і колоніалізм

Зміст

STEM-КЕЙС: ГЕОГРАФІЯ КОЛОНІАЛІЗМУ

Ознайомтеся з інтерактивною картою колоніальних імперій 1900 року за покликанням або QR-кодом. Позначте кольорами території, що належали до основних колоніальних імперій (Британської, Французької, Іспанської тощо). Створіть легенду до карти.

На карті 1900 року світ виглядає майже повністю поділеним між кількома державами-метрополіями. Для створення легенди карти використовують такі загальноприйняті кольорові позначення: червоним або рожевим кольором позначають Британську імперію (Індія, Канада, Австралія, значні смуги Східної та Південної Африки); синім — Французьку колоніальну імперію (Західна та Екваторіальна Африка, Мадагаскар, Індокитай); жовтим або коричневим — володіння Іспанії (на той час дуже зменшені, лише клаптики в Африці) та Португалії (Ангола, Мозамбік); зеленим — Російську імперію (Сибір, Центральна Азія, Кавказ); фіолетовим або сизо-зеленим — Німецьку імперію (Німецька Східна та Південно-Західна Африка, Камерун, частини Нової Гвінеї).

Порівняйте дану мапу із сучасною політичною картою світу. Назвіть основні зміни.

Головна відмінність сучасної карти від мапи 1900 року полягає в зникненні колоніальних імперій та виникненні понад сотні суверенних національних держав. Африканський континент, який у 1900 році майже повністю належав європейським державам (окрім Ефіопії та Ліберії), нині складається з понад 50 незалежних країн. В Азії утворилися потужні суверенні держави — Індія, Пакистан, Індонезія, В’єтнам та інші. Також розпалися континентальні євразійські імперії, а на їхніх постімперських теренах утвердилися незалежні держави, зокрема й Україна.

STEM-КЕЙС: АНАЛІЗ НАСЕЛЕННЯ КОЛОНІЙ

Дізнайтеся кількість населення на українських землях, порівняйте з чисельністю населення відповідних метрополій.

Станом на 1900 рік населення українських земель у складі Російської імперії становило близько 23,5 мільйона осіб (за переписом 1897 року загальне населення імперії сягало 128 мільйонів, тобто українці складали майже п’яту частину). На західноукраїнських землях під владою Австро-Угорщини (Галичина, Буковина, Закарпаття) мешкало ще близько 4,5 мільйона українців. Для порівняння, населення європейської частини Великої Британії (метрополії) становило близько 41 мільйона осіб, Франції — приблизно 39 мільйонів, а власне Австрії — близько 26 мільйонів. Чисельність людського ресурсу українських земель перевершувала населення багатьох окремих європейських метрополій, проте українці не мали власної держави і були розділені між двома імперськими центрами.

Обчисліть відсоткове співвідношення населення колоній до метрополій найбільших колоніальних імперій світу. Побудуйте діаграму та проаналізуйте результати.

У 1900 році Велика Британія мала метрополію з населенням близько 41 мільйона осіб, тоді як у її заморських володіннях проживало понад 360 мільйонів (співвідношення становило майже 880% населення колоній щодо метрополії, тобто на одного жителя Британських островів припадало майже 9 підкорених колоніальних жителів). Франція мала 39 мільйонів населення в метрополії та близько 50 мільйонів у колоніях (близько 128%). Нідерланди з населенням метрополії 5,1 мільйона володіли Ост-Індією з населенням близько 42 мільйонів осіб (понад 800%).

Діаграма демонструє колосальну демографічну асиметрію: крихітні за територією та населенням західноєвропейські держави тримали в покорі народи, чисельність яких у кілька або навіть у дев’ять разів перевищувала населення самих загарбників. Це стало можливим завдяки монополії на зброю, індустріальні технології, морський флот та політику «розділяй і володарюй».

STEM-КЕЙС: КОЛОНІАЛІЗМ ТА ЕКОЛОГІЯ

Дослідіть, які екологічні зміни відбулися в колоніях через вирубку лісів, розширення плантацій, видобуток ресурсів. Оцініть довгострокові наслідки для екосистем даних регіонів. Створіть екологічний звіт.

Екологічний звіт щодо наслідків колоніальної експлуатації:
Колоніальна епоха призвела до першої масштабної глобальної екологічної кризи штучного походження. Масова вирубка реліктових лісів в Індії, Бірмі та на островах Карибського басейну здійснювалася заради цінних порід деревини для військового суднобудування та залізничних шпал, а також задля створення чайних, каучукових і цукрових монокультурних плантацій.

Довгостроковими наслідками такої хижацької політики стали катастрофічна ерозія ґрунтів, спустелювання раніше родючих земель, зміна мікроклімату регіонів та зниження рівня ґрунтових вод, що регулярно спричиняло жахливі посухи й голодомори серед місцевого населення. Неконтрольований видобуток корисних копалин (золота, алмазів, олова, міді) призвів до забруднення річкових систем важкими металами та руйнування первинних біотопів, відновлення яких виявилося неможливим навіть через століття після деколонізації.

СИЛА СЛОВА: ПОЕЗІЯ РАБІНДРАНАТА ТАГОРА

Визначте основні теми та образи, пов’язані з колоніальним гнітом, у віршах «Африка» та «Свята земля Індії».

У вірші «Африка» колонізатори постають у страшних образах хижих «мисливців на людей», чиї «пазури гостріші, ніж в гієни», а їхні «розбійницькі чоботи» топчуть прадавню гідність та історію континенту. Автор контрастно протиставляє лицемірну європейську релігійність із церковними передзвонами та домашнім затишком кривавому багнищу й кайданам, які принесла жадібна «цивілізація».

У поезії «Свята земля Індії» образ колонізатора передано через підступний образ «Заходу біля брам», що несе брехливі дари, насильство, обман і намагається придушити душу країни. Водночас Індія постає як священний берег і спільний храм братерства, де століттями зливалися воєдино різні народи й культури.

Проаналізуйте, як Тагор висловлює протест проти колоніалізму через власну поезію.

Тагор не просто засуджує загарбників — він викриває глибинну моральну деградацію колоніалізму. У вірші «Африка» поет вимагає історичного покаяння та закликає європейську культуру стати навколішки перед скривдженою людиною й промовити «Прости». У вірші «Свята земля Індії» його протест звучить крізь заклик до внутрішнього очищення й національного єднання: подолати кастовий поділ, зняти приниження з паріїв і братерськи згуртувати всі віри та верстви проти страху, ганьби й поневолення.

КАРИКАТУРИ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ КОЛОНІАЛІЗМУ

Розгляньте карикатури ХІХ ст., пов’язані з темою колоніалізму.

На поданих ілюстраціях висміяно різні грані імперського панування:

• «Індія представляє корону лорду Нортбруку» (1873 р.) висміює лицемірну вдячність колоніальної адміністрації за дрібні податкові поступки.
• «Терпіння на монументі» (1900 р.) з журналу «Hindu Punch» показує зарозумілого віцекороля Керзона та виснажену голодом Індію, яка марно чекає на допомогу метрополії.
• Німецька карикатура про придушення повстання іхетуанів демонструє жорстокість європейських інтервентів та їхню зневагу до повсталих китайців.
• «Китай — пиріг королів та імператорів» (1898 р.) викриває загарбницький поділ Китаю між світовими державами.

Виберіть одну з карикатур та проаналізуйте, які соціальні чи політичні аспекти вона висміює.

Аналіз карикатури «Китай — пиріг королів та імператорів» (Анрі Мейєр, 1898 рік):
На малюнку зображено володарів провідних держав, які зібралися навколо великого пирога з написом «Chine» (Китай) і ділять його ножами. Королева Вікторія (Велика Британія) та кайзер Вільгельм II (Німеччина) люто сперечаються за ласі шматки, російський цар Микола II пожадливо придивляється до свого краю, французька республіканська Маріанна спостерігає, чекаючи своєї черги, а імператор Японії Мейдзі зосереджено обмірковує свій випад. Позаду них стоїть безпорадний китайський мандарин династії Цін із піднятими в розпачі руками, проте його ніхто не слухає.

Карикатура викриває політику поділу слабкої Цінської імперії на «сфери впливу» та цинічне ігнорування суверенітету великої азійської держави західними імперіями й Японією.

Створіть власну карикатуру, яка б відображала колоніальні відносини в ХІХ ст. (опишіть ідею та художній задум).

Ідея карикатури «Тягар цивілізатора»:
На передньому плані ошатно вдягнений колоніальний чиновник у білому корковому шоломі зручно сидить у розкішному кріслі. Це крісло на своїх зігнутих, худих плечах тримають індійський селянин, африканський раб та малайський робітник. У руках чиновник тримає книгу з написом «Прогрес і порядок», а з-під його крісла випадають важкі мішки із золотом, бавовною та слоновою кісткою, які падають на платформу з написом «Лондон / Париж». Карикатура висміює лицемірну тезу про так звану «культуртрегерську місію білої людини», показуючи, що насправді за нею ховався жорстокий грабунок праці поневолених народів.

ЖИТТЯ В КОЛОНІЯХ У ТВОРАХ ЖИВОПИСУ (ОРІЄНТАЛІЗМ)

Визначте, чи зображено місцевих жителів з позиції об’єктивного спостерігача, романтизації чи екзотизації. Які деталі (одяг, міміка, оточення) вказують на ставлення європейського художника до «неєвропейського» світу?

Більшість картин європейських художників-орієнталістів (Жана-Леона Жерома, Рудольфа Ернста) написані з виразних позицій екзотизації та романтизації. Художники навмисно шукали й акцентували незвичні для європейського глядача елементи: строкаті східні килими, мармурові фонтани, оголену натуру («Заклинатель змій»), розкішну плитку кахлів, дивовижних тварин та споглядальні медитативні пози. Місцевих жителів зображували поза часом, без ознак сучасного технічного поступу, як носіїв давньої, напівдикої або застиглої культури, що підкреслювало вищість «розвиненої» європейської цивілізації над пасивним Сходом.

Порівняйте зображення чоловіків і жінок. Наскільки ці сцени є публічними чи приватними? Чи відображають вони реальність або європейські фантазії про гарем або східну пасивність?

Зображення чоловіків і жінок мають глибокий контраст. Чоловіки найчастіше представлені у публічних або військових сценах: це молитва в мечеті («Публічна молитва»), похід вояків пустелею («Єгипетські новобранці»), верхові поїздки або вуличні вистави. Жінки ж майже завжди замкнені у закритому, приватному просторі гарему, тераси чи будуару («Алжирські жінки у своїх покоях» Делакруа, «Парижанки в алжирських костюмах» Ренуара). Вони лежать на подушках, курять кальян або ведуть ліниві розмови. Такі картини були здебільшого європейськими еротизованими та романтичними фантазіями, адже доступ чоловіків-європейців до реальних мусульманських жіночих покоїв був суворо заборонений.

Які спільні стереотипи чи, навпаки, відмінності в трактуванні східного життя демонструють запропоновані полотна?

Спільним стереотипом західних майстрів є сприйняття Сходу як казкового, чуттєвого, ледачого та приреченого на підкорення простору. Проте роботи автохтонних митців дають зовсім інший погляд. Яванський художник Раден Салех майстерно інтегрує романтичний європейський стиль у зображення дикої та величі природи рідної Індонезії («Яванський пейзаж із тиграми»). Індійський художник Раджа Раві Варма у своїх творах («Портрет жінки», «Молочниця») зображує місцевих жінок не як екзотичну прикрасу для європейського ока, а з надзвичайною внутрішньою гідністю, цнотливістю, теплотою та повагою до національної індійської традиції.

ПІДСУМОК ДО РОЗДІЛУ 5: СИНХРОНІЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ТА ШЛЯХИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Зіставте події модернізації в неєвропейському світі та на теренах України в ХІХ — на початку ХХ ст. за таблицею підручника.

У період 1830–1850-х років, коли колонізатори через «Опіумні війни» насильно відкривали ринки Китаю, в Україні інтелектуали «Руської трійці» та Кирило-Мефодіївського братства закладали підвалини нової української національної ідентичності та боролися за скасування кріпацтва.

У 1860–1870-х роках, коли Японія реформами Мейдзі закладала фундамент індустріальної могутності, Російська імперія намагалася придушити українське національне відродження репресивними Валуєвським циркуляром (1863 р.) та Емським указом (1876 р.).

На початку ХХ століття хвиля революцій охопила як залежні народи Азії (Молодотурецька революція 1908 р., Сіньхайська революція 1911 р. у Китаї), так і українські землі, де під час Революції 1905–1907 років розгорнулася боротьба за відкриття україномовних шкіл, легалізацію преси та політичну автономію.

Проаналізуйте наведену в підручнику інфографіку трьох моделей модернізації (Японія, Османська імперія, Китай). У чому полягала головна причина різних наслідків?

Головна причина різних наслідків полягала в рішучості політичної еліти та глибині структурних трансформацій:

Японія змогла зберегти свою самобутність і політичний суверенітет, тому що провела радикальні реформи згори: ліквідувала феодальні привілеї самураїв, запровадила обов’язкову освіту західного типу, побудувала потужний флот і фабричну індустрію, гармонійно поєднавши новітні європейські технології з вірністю національним традиціям.

Османська імперія застрягла на півдорозі через нерішучість влади та запеклий спротив мусульманського духовенства й традиціоналістів реформам Танзімату, що перетворило державу на боргового банкрута та «хвору людину Європи».

Китай через пихатий мандаринський ізоляціонізм тривалий час узагалі відкидав модернізацію, вважаючи іноземців «варварами», а запізніла політика «самопосилення» виявилася поверхневою, що призвело до поразки у війнах, перетворення країни на напівколонію та спалаху Сіньхайської революції.