19 вересня 2026 р. Модерна доба

Підсумок до розділу 4. Утворення національних держав. Міжнаціональні відносини

STEM-КЕЙС ДО РОЗДІЛУ 4: ПЕРШІ УКРАЇНСЬКІ ПАРТІЇ

Знайдіть дати заснування перших українських партій (РУРП, УНДП, УРДП, РУП, УСДРП, УНП тощо). Створіть таблицю з назвою партії, роком заснування, основними ідеями та побудуйте хронологічну діаграму.

Перші політичні партії українців виникли на зламі XIX і XX століть спершу на західноукраїнських землях в Австро-Угорщині, а згодом — у підросійській Наддніпрянщині. Нижче наведено зведені дані про їх створення та програмні цілі.

Назва партії	Рік заснування	Регіон	Основні ідеї та програмні засади
РУРП (Русько-українська радикальна партія)	1890	Галичина (Львів)	Поєднання соціалізму, демократизму та захисту прав селян; прагнення крайової автономії, а з 1895 року — ідея самостійної соборної України.
УНДП (Українська національно-демократична партія)	1899	Галичина (Львів)	Соборність і незалежність України в майбутньому; широка автономія Галичини та Буковини в Австро-Угорщині; легальна парламентська боротьба.
УСДП (Українська соціал-демократична партія)	1899	Галичина (Львів)	Марксизм, захист інтересів робітників, соціалістична республіка, культурно-національна автономія.
РУП (Революційна українська партія)	1900	Наддніпрянщина (Харків)	Спершу — самостійність України (брошура «Самостійна Україна»), згодом перехід на платформи автономізму, демократизму й соціалізму.
УНП (Українська народна партія)	1902	Наддніпрянщина (Харків)	Безкомпромісний самостійницький націоналізм під проводом Миколи Міхновського; гасло «Україна для українців».
УДП (Українська демократична партія)	1904	Наддніпрянщина (Київ)	Ліберально-демократична автономія України у складі реформованої демократичної федеративної Росії, парламентаризм.
УРП (Українська радикальна партія)	1904	Наддніпрянщина (Київ)	Демократичні та соціальні перетворення, автономія України, передача землі селянам без викупу.
УРДП (Українська радикально-демократична партія)	1905	Наддніпрянщина (Київ)	Об’єднання демократів і радикалів; вимога скликання Української крайової сеймової ради та автономії.
УСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія)	1905	Наддніпрянщина (Київ)	Національна автономія України у складі федеративної республіки Росія, марксистська програма захисту прав пролетаріату.

Діаграма демонструє, що процес створення партій спершу розгорнувся в Галичині за умов австрійського конституційного ладу, а на початку XX століття охопив і підросійську Україну, де партії діяли переважно в підпіллі або напівлегально.

Побудуйте графічну схему впливу ідей між партіями. Зобразіть стрілками, яка партія виникла на основі попередньої. Наприклад, РУП → УСДРП (розкол).

Головним осередком політизації в підросійській Україні стала Революційна українська партія (РУП). Через ідейні розбіжності з неї спершу вийшли прихильники радикального націоналізму (Микола Міхновський утворив УНП), потім відкололася соціал-демократична «Спілка», а основне ядро перетворилося на соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Паралельно ліберально-демократична інтелігенція об’єднала партії УДП та УРП в одну спільну силу — УРДП.

Ознайомтесь із програмами партій. Скопіюйте тексти програм у Word або Notepad++. Порахуйте, скільки разів у програмах партій вживалися слова «нація», «земля», «свобода». Побудуйте діаграму частоти використання цих слів різними партіями.

Порівняння текстів програмних документів («Самостійна Україна» РУП/УНП, програм УСДРП та УНДП) яскраво показує пріоритети різних політичних течій:

У самостійників (УНП Міхновського) абсолютним лідером є слово «нація», адже головна мета — власна незалежна держава, а соціальні блага вважалися похідними від незалежності.
У соціал-демократів (УСДРП) та радикалів найчастіше лунають слова «земля» (конфіскація поміщицьких угідь для селян) та «свобода» (громадянські й робітничі права), тоді як нація відходить на другий план перед класовою боротьбою.
Націонал-демократи (УНДП) тримають баланс: прагнення національної державності поєднується з демократичними свободами та вирішенням земельного питання.

За допомогою онлайн-застосунку Google My Maps позначте на онлайн мапі міста заснування перших українських партій, додайте короткий опис-коментар до позначок.

Львів (1890, 1899): Осередок заснування РУРП, УНДП та УСДП. Галичина стала «українським П’ємонтом», де діяли легальні політичні інститути та виходили вільні періодичні видання.
Харків (1900, 1902): Місто народження студентської Революційної української партії (РУП), а згодом — Української народної партії (УНП). Саме тут Микола Міхновський вперше виголосив промову, що стала маніфестом «Самостійна Україна».
Київ (1904, 1905): Центр об’єднання поміркованої ліберальної інтелігенції (Євген Чикаленко, Борис Грінченко, Сергій Єфремов) в УДП, УРП та УРДП, а також реорганізації РУП в соціал-демократичну УСДРП.

Створіть простий тест із 5 запитань про перші українські партії в середовищі Scratch або Python. Додайте вибір користувача та підрахунок балів.

score = 0

print("Вікторина: Перші українські політичні партії")

# Запитання 1
print("\n1. У якому місті в 1890 році було засновано першу українську партію РУРП?")
ans1 = input("Ваша відповідь: ").strip().lower()
if ans1 == "львів" or ans1 == "у львові":
    print("Правильно!")
    score += 1
else:
    print("Неправильно. Правильна відповідь: Львів")

# Запитання 2
print("\n2. У якому році у Харкові було засновано РУП?")
ans2 = input("Ваша відповідь: ").strip()
if ans2 == "1900":
    print("Правильно!")
    score += 1
else:
    print("Неправильно. Правильна відповідь: 1900")

# Запитання 3
print("\n3. Хто був автором брошури «Самостійна Україна» та лідером УНП?")
ans3 = input("Ваша відповідь: ").strip().lower()
if "міхновськ" in ans3:
    print("Правильно!")
    score += 1
else:
    print("Неправильно. Правильна відповідь: Микола Міхновський")

# Запитання 4
print("\n4. Хто очолив першу кафедру історії України у Львівському університеті в 1894 році?")
ans4 = input("Ваша відповідь: ").strip().lower()
if "грушевськ" in ans4:
    print("Правильно!")
    score += 1
else:
    print("Неправильно. Правильна відповідь: Михайло Грушевський")

# Запитання 5
print("\n5. Яка партія була створена в 1899 році у Львові як головна сила національно-демократичного напряму?")
ans5 = input("Ваша відповідь: ").strip().upper()
if ans5 == "УНДП":
    print("Правильно!")
    score += 1
else:
    print("Неправильно. Правильна відповідь: УНДП")

print(f"\nВаш результат: {score} з 5 балів!")

Розробіть мінісайт (на Wix або Google Sites) з інформацією про одну з українських партій. Розмістіть програму партії, світлини учасників, інтерактивні елементи.

Для створення сайту про РУРП (Русько-українську радикальну партію) доцільно використати таку структуру сторінок:

Головна: Візитівка партії — Львів, жовтень 1890 року; засновники — Іван Франко, Михайло Павлик, Северин Данилович, В’ячеслав Будзиновський.
Ідеологія та програма: Поєднання наукового соціалізму з національними інтересами українців, вимога світської освіти, кооперації та свободи думки; внесення Юліаном Бачинським у 1895 році пункту про повну політичну незалежність України.
Галерея та діячі: Фотографії Івана Франка, Михайла Павлика, обкладинка видання «Україна Irredenta».
Медіа: Вбудоване відео з YouTube про феномен галицького радикалізму та інтерактивна стрічка часу.

ІНТЕГРУЄМО! ІСТОРІЯ ПОЗА ІСТОРІЄЮ. «ДОЛЯ КИРИМЛИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ»

Виділіть у тексті ключові фрази та терміни.

Ключові фрази та терміни фрагмента статті:

«Чорне століття» (1780-ті — 1880-ті роки)
Вимушена міграція та еміграція киримли
Кримська війна 1853—1856 років
Безпідставні звинувачення у «співпраці з ворогом»
Пограбування та спалення сіл російськими козаками й офіцерами
Наказ про депортацію жителів мусульманського віросповідання
Плани імператора Олександра II щодо виселення татар до Оренбурзької губернії
Катастрофічне демографічне скорочення корінного народу (з 1 мільйона до менш ніж 200 тисяч)
Занепад культури та освіти корінного народу Криму

Проаналізуйте ставлення імперської влади до кримських татар.

Російський царат ставився до кримських татар як до ворожого, «неблагонадійного» елемента на завойованій землі. Замість інтеграції чи поваги до їхнього традиційного устрою, імперія цілеспрямовано витісняла корінний народ: у кримців відбирали родючі землі Південного узбережжя, руйнували духовні осередки, палили села й фабрикували звинувачення у зраді під час воєн. Метою такої політики було фізичне витіснення мусульманського населення до Османської імперії заради подальшої російської колонізації півострова.

Порівняйте характер колоніальної влади щодо киримли у ХІХ та у ХХІ століттях.

Колоніальна політика Російської імперії у ХІХ столітті та політика Російської Федерації після окупації Криму у 2014 році використовують однакові імперські методи. У XIX столітті кримських татар таврували як «зрадників і шпигунів» султана, позбавляли землі й змушували тікати за кордон, знищуючи школи та медресе.

У XXI столітті окупанти так само переслідують киримли через сфабриковані справи про «екстремізм» і «тероризм», заборонили діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, викрадають і кидають у тюрми активістів (як-от Нарімана Джеляла), а також проводять примусову мобілізацію кримців до армії РФ, щоб змусити корінне населення знову покинути батьківщину.

СТИРАННЯ ІСТОРІЇ

Знайдіть історичні карти Криму до та після анексії Російською імперією. Порівняйте назви населених пунктів. Визначте тенденції в зміні топонімів.

Порівняння середньовічних і ханських карт Криму XVII–XVIII ст. з імперською картою Таврійської губернії XIX ст. (с. 58 підручника) виявляє докорінну заміну топонімічного ландшафту:

До анексії 1783 року майже 100% географічних назв мали питоме тюркське та кримськотатарське походження, пов’язане з природними орієнтирами, джерелами, святинями чи родами (Акмесджит, Кезлев, Карасубазар, Ак’яр, Ор-Капи).
Імперський період приніс моду на штучні грецькі назви в дусі імперського «Грецького проєкту» Катерини II: Акмесджит перейменували на Сімферополь («місто користі»), Ахтіяр — на Севастополь («величне місто»), Кезлев — на Євпаторію, а Кафу — на Феодосію.
Тенденція полягала в систематичному стиранні пам’яті про Кримське ханство та маркуванні підкорених земель чужорідними назвами.

Порівняйте дані вашого дослідження із дописом Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України в соцмережі.

Дані власного картографічного аналізу повністю збігаються з висновками мовознавців Інституту ім. О. О. Потебні:

Процес перейменувань розпочався одразу після анексії 1783 року як «повзуче зросійщення», проте справжньої катастрофи топонімія зазнала після тотальної депортації кримських татар у 1944–1949 роках.
Понад 1000 населених пунктів (близько 90%) отримали стандартні радянські штампи (Привольне, Урожайне, Октябрське, Красногвардійське).
Історичні назви зберегла лише мала частка міст (Бахчисарай, Джанкой, Саки, Судак), тоді як більшість географічних назв на мапі півострова втратила будь-який зв’язок зі своїм корінним народом аж до ухвалення законів про деколонізацію у 2023 році.

Для чого загарбники намагалися стерти історичну пам’ять кримців? Відповідь обґрунтуйте.

Загарбники знищували топоніми та історичну пам’ять кримців для того, щоб легітимізувати свою окупацію й створити міф про Крим як нібито «споконвічно російську землю». Топоніми — це своєрідний паспорт землі: доки гори, річки й поселення мають кримськотатарські назви, весь простір свідчить про те, хто є справжнім господарем і корінним народом цієї території. Знищуючи назви, мову, архіви та пам’ятки, колонізатори прагнули позбавити поневолений народ історичного коріння, розірвати його зв’язок із рідною землею та унеможливити боротьбу за повернення своїх прав.

Пройдіть цікаву вікторину «Що ти знаєш про історичні топоніми Криму?» на сайті Кримськотатарського ресурсного центру.

Вікторина допомагає перевірити знання питомих назв кримських міст:

Сімферополь — це Акмесджит («Біла мечеть»);
Севастополь — це Ахтіяр / Ак’яр («Білий яр» або «Біла круча»);
Євпаторія — це Кезлев («Місце спостереження» / «Джерельне око»);
Білогірськ — це Карасубазар («Ринок на річці Карасу»);
Феодосія — історична кримськотатарська назва Кефе;
Армянськ — Ермені Базар («Вірменський базар»).

Повернення цих назв на державному рівні є актом деколонізації та відновлення історичної справедливості для корінного народу України.

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ: АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ ІСМАЇЛА ГАСПРИНСЬКОГО

Визначте тему та ідею твору.

Тема вірша: глибокі переживання кримськотатарського патріота, розлученого з рідною землею; відчуття власної відповідальності за занепад батьківщини та незламне прагнення повернутися до Криму.
Ідея твору: утвердження нерозривного зв’язку людини зі своєю Вітчизною; заклик зберегти національну гідність, пробудитися від забуття та вірити в неминуче повернення корінного народу на рідну землю.

Дізнайся, що в перекладі означають слова останнього рядка поезії.

Рядок «Гюзель Кірім, ватан Кірім!» у перекладі з кримськотатарської означає: «Прекрасний Крим, Батьківщина Крим!» («Güzel Qırım, vatan Qırım»). «Гюзель» — красивий, прекрасний; «ватан» — батьківщина, вітчизна.

Визначте або зобразіть ключові образи поезії. Поміркуйте, як поет через образи природи висловлює почуття туги за рідним Кримом. Чи можна ці почуття порівняти з досвідом українського народу?

Ключовими образами вірша є образи рідного простору та трагедії відчуження:

Кипариси, гори, море — символи невмирущої краси, величі та південної природи кримського краю.
Полин, чортополох, пил віків, попіл і пісок — метафори тривалого колоніального гніту, запустіння, занепаду культури та гіркоти неволі.
Ятаган і грім — образи пробудження сили духу, готовності боротися за відновлення правди.

Поет тужить за Кримом як за живою святинею, називаючи його «милим Божим островом». Цей біль абсолютно споріднений із досвідом українського народу: українські поети (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка) так само оспівували рідний край у моменти поневолення царською імперією, зверталися до образів полину й степового кургану та переживали трагедію чужинського панування над рідною землею.

Поміркуй, чому важливо пам’ятати про колоніальну політику Російської імперії?

Пам’ятати про злочини імперії життєво необхідно, тому що сучасна Росія повністю успадкувала загарбницьку психологію минулих століть. Якщо народ забуває своє минуле, агресор легко підмінює правду пропагандою та виправдовує нові вторгнення й окупацію. Усвідомлення колоніальної суті імперської політики допомагає народам бути пильними, зміцнювати власну державність і солідарно захищати міжнародне право та права корінних народів.

Як, на вашу думку, мистецтво (поезія, музика, театр) може захищати гідність народу?

Мистецтво береже та захищає гідність нації через слово, звук і художній образ:

Воно зберігає рідну мову та культурні смисли навіть тоді, коли ворог забороняє школи й підручники.
Мистецькі твори фіксують історичну правду й слугують джерелом духовної сили для майбутніх поколінь.
Музика, література й театр розповідають світовій спільноті про біль та боротьбу народу, викликаючи співчуття й дипломатичну підтримку в усьому світі.

КУЛІНАРНА СПАДЩИНА КРИМСЬКИХ ТАТАР

Оберіть традиційну страву. Знайдіть рецепт та приготуйте страву. Дослідіть історію страви та її значення в культурі кримських татар.

Для дослідження обрано святкове кримськотатарське печиво кхураб’є (за матеріалами Кримськотатарського ресурсного центру):

Страва для дослідження: традиційне святкове пісочне печиво кхураб’є (за матеріалами Кримськотатарського ресурсного центру).
Інгредієнти: 250 г м’якого вершкового або топленого масла, 1 склянка цукрової пудри, 1 яєчний білок, 3–3,5 склянки борошна, ваніль, крапля густого джему для оздоблення.
Приготування: масло ретельно збивають із пудрою до білої маси, додають білок і борошно, замішуючи ніжне еластичне тісто. Формують печиво у вигляді квіток або півмісяців, у центрі роблять заглиблення з краплею джему. Випікають 15–20 хвилин за температури 165 °C та посипають пудрою.
Історія та культурне значення: кхураб’є — одна з найдавніших солодких візитівок півострова. Його обов’язково готують на великі свята (Ораза-байрам, Курбан-байрам) і родинні урочистості (сватання, весілля). Подати свіже кхураб’є до міцної кримської кави — це вияв найвищої пошани до гостя. Навіть у депортації 1944 року кримськотатарські жінки берегли й передавали цей рецепт донькам як символ пам’яті про рідну домівку.

ПІДСУМОК ДО РОЗДІЛУ 4: ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Проаналізуйте хронологічну таблицю та схему «Національне питання в імперіях» (с. 62 підручника). Які основні виклики постали перед Російською та Австро-Угорською імперіями, і як на них відповідали поневолені народи?

Основні висновки за підсумками розділу:

Криза старих імперських систем: І Російська, і Австро-Угорська імперії зіткнулися з потужним піднесенням національних рухів народів, позбавлених державності.
Різниця методів контролю: Якщо Відень пішов шляхом компромісу, запровадивши конституцію, вибори та парламентські трибуни (хоча й зберігав суперечності між поляками та українцями за принципом «поділяй і владарюй»), то Петербург намагався законсервувати абсолютизм за допомогою цензури, утисків мов і депортацій.
Перехід українського руху до політичного етапу: Від культурництва (журнал «Основа», громади) українці наприкінці XIX — на початку XX століття перейшли до формування сучасних політичних партій, чітко сформулювавши мету — від широкої національно-територіальної автономії до повної державної незалежності соборної України.