§ 9. Українські землі у складі Австрійської імперії: адміністративно-територіальний устрій, національне та соціальне становище (Власов)
ПРОЧИТАЙТЕ УРИВОК ІЗ ДЖЕРЕЛА ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
• На яких особливостях національного становища українців Галичини першої половини XIX ст. наголошує Яків Головацький?
Яків Головацький наголошує на швидкій полонізації українців краю. Освічені русини соромилися рідної мови, скрізь послуговувалися польською і навіть писали нею. Він також підкреслює, що урядовий закон про навчання руською мовою та викладання релігії в початкових школах залишився лише на папері. Ніхто не хотів його виконувати, і заступитися за права русинів було нікому.
• У чому, на його думку, причина такої ситуації?
Причина полягала в тому, що русини зазнавали постійного тиску полонізації, а в школах і світських товариствах панувала польська мова. До того ж за українців ніхто з можновладців не міг заступитися, а місцеві чиновники просто ігнорували захисні закони цісаря.
• Що знаєте про діяча, до якого звертався з листом Я. Головацький? Де мешкав цей діяч, чим уславився?
Головацький звертався до Осипа Бодянського. Це відомий український учений, філолог-славіст, історик та видавець. Він жив і працював у Москві, де був професором університету. Бодянський уславився виданням багатьох історичних джерел, зокрема вперше надрукував славетну «Історію русів» та козацькі літописи, а також активно підтримував контакти з діячами української культури.
• Чим зумовлений зміст повідомлення в листі Я. Головацького?
Зміст листа зумовлений щирим болем автора за долю рідного народу і занепад рідної мови в Галичині. Головацький прагнув знайти авторитетного однодумця, поділитися тривогою за руську культуру та сподівався на підтримку у справі національного відродження.
• Про що свідчить факт спілкування українців, розділених кордонами двох імперій?
Цей факт свідчить про те, що українці відчували свою національну й духовну єдність попри штучні імперські кордони. Діячі культури підтримували зв’язки, обмінювалися книжками й новинами, усвідомлюючи себе представниками одного народу.
1. Яким був адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Австрійської монархії?
Землі підавстрійської України не мали єдиного статусу і належали до різних адміністративних одиниць. Східну Галичину разом із польськими землями об’єднали в окрему провінцію під назвою Королівство Галичини та Лодомерії з центром у Львові. Буковина від 1786 до 1849 року входила до цього королівства як 19-й округ, а її центром були Чернівці. Закарпаття підпорядковувалося Пожеру (Угорщині) і було розділене між кількома комітатами, де всім керували угорські урядовці.
ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ЗА ТЕКСТОМ ПАРАГРАФА (С. 60)
• До яких адміністративно-територіальних одиниць Австрійської монархії належали українські землі?
Західноукраїнські землі входили до трьох різних адміністративних утворень:
- Східна Галичина належала до Королівства Галичини та Лодомерії з центром у місті Львів.
- Північна Буковина від 1786 до 1849 року була 19-м округом Королівства Галичини та Лодомерії з центром у Чернівцях.
- Закарпаття перебувало у складі Пожежського (Угорського) королівства і належало до чотирьох комітатів (жуп): Ужанського, Березького, Угочанського та Мармароського.
• Що було характерним для національного складу земель підавстрійської України?
Населення цих земель було багатоетнічним:
- У Східній Галичині в 1849 році українці становили 71 % населення і жили переважно в селах, тоді як поляки складали 20,4 %, а євреї — майже 10 %.
- У Північній Буковині в 1774 році мешкало 69 % українців та 26 % румунів, але згодом через пільги для переселенців зросла частка німців, румунів і поляків.
- На Закарпатті в 1848 році українці складали трохи більше 50 % людності, а решту становили угорці (25,5 %), румуни (близько 14 %), євреї (5 %), словаки (майже 3 %) і німці (2 %).
• Які особливості мала соціальна структура населення західноукраїнських земель?
Соціальна структура краю була неповною і тісно пов’язувалася з національністю. Переважна більшість українців була селянами. Найактивнішою верствою і провідниками українців стало греко-католицьке духівництво. Натомість привілейована шляхта й поміщики складалися винятково з чужинців: поляків у Галичині, румунських бояр на Буковині та угорських панів на Закарпатті.
• Чим це було зумовлено і про що свідчило?
Це було зумовлено багатовіковим пануванням Польщі та Угорщини, через що давня українська шляхта спольщилася або змадяризувалася. Австрійська влада також опиралася на традиційну місцеву верхівку. Це свідчило про колоніальне становище краю, де українці фактично залишалися селянською нацією без власної світської політичної еліти.
ПОПРАЦЮЙТЕ З ІСТОРИЧНОЮ КАРТОЮ НА С. 58
1. Згадайте, які українські землі увійшли до складу Австрії за першим поділом Речі Посполитої.
За першим поділом Речі Посполитої 1772 року до складу монархії Габсбургів увійшли землі Східної Галичини (разом зі Львовом, Перемишлем, Галичем, Тернополем).
2. Яку назву отримали ці землі та терени Буковини у складі Австрійської монархії?
Приєднані землі Галичини разом із частиною польських земель австрійська влада назвала Королівством Галичини та Лодомерії (Володимирії). Терени Буковини увійшли до складу цієї ж провінції як 19-й округ.
3. На підставі меж розселення українців на початку XIX ст. поділіться припущеннями, чому громадські діячі того часу прагнули домогтися поділу Галичини на дві провінції і чому з цією вимогою не погоджувалися польські політики.
Українці становили більшість у Східній Галичині, а поляки переважали на заході краю. Українські діячі хотіли поділити коронний край на західну (польську) та східну (українську) провінції, щоб русини отримали власне самоврядування, школи рідною мовою та позбулися тиску польської адміністрації. Польські політики виступали категорично проти, бо не бажали втрачати владу, земельні володіння та мріяли зберегти неподільну Галичину як плацдарм для відновлення польської держави в історичних кордонах.
СКОРИСТАВШИСЬ ТАБЛИЦЕЮ, ПОДИСКУТУЙТЕ З ПРИВОДУ РЕФОРМ МАРІЇ-ТЕРЕЗІЇ ТА ЙОСИФА ІІ В 1770–1780-Х РР.
1. З’ясуйте позитивні та негативні прояви реформ.
| Позитивні прояви реформ | Негативні прояви реформ |
|---|---|
| Селяни отримали громадянські права та особисту свободу, а панщину обмежили трьома днями на тиждень. | Спробу повної заміни панщини грошовим чиншем 1789 року влада швидко скасувала через спротив поміщиків. |
| Греко-католицьке духівництво зрівняли у правах із римо-католицьким і відкрили семінарію «Барбареум» у Відні. | Наступники Йосифа ІІ скасували обов’язкову освіту й віддали початкові школи під нагляд польської римо-католицької церкви. |
| Створили державні світські школи, дозволили навчання рідною мовою в парафіяльних школах. | Університети та гімназії залишалися німецькомовними, а влада згодом закрила «Студіум рутенум» у Львові. |
2. Поміркуйте, чому ці реформи були важливими для українців, особливо селян та духівництва.
Селяни вперше відчули захист закону, здобули право вільно одружуватися, змінювати професію і передавати майно у спадок без дозволу пана. Для духівництва ці реформи стали порятунком від польського приниження: греко-католицькі священники дістали доступ до університетської освіти, підвищили свій авторитет і стали провідниками народу.
3. Чи маємо підстави вважати урядові реформи демократичними? Чи мали вони на меті поліпшення життя простолюду?
Ці реформи не були демократичними, адже їх проводила абсолютна монархія згори заради посилення центральної влади. Монархи хотіли мати справних платників податків та дисциплінованих рекрутів, тому прагнули обмежити сваволю шляхти. Проте ці заходи об’єктивно полегшили життя селянства.
4. Які заходи австрійської влади створили передумови для лідерства греко-католицького духівництва в українському русі?
Головними заходами стали:
- Заснування 1774 року у Відні греко-католицької семінарії «Барбареум» для якісної освіти священників.
- Зрівняння 1781 року греко-католицької церкви в правах із римо-католицькою.
- Відкриття 1787 року Руського інституту («Студіум рутенум») при Львівському університеті з українською мовою викладання.
- Відновлення 1808 року Галицької греко-католицької митрополії.
2. Якою була політика австрійського уряду щодо українців?
Австрійський уряд використовував політику «розділяй і володарюй». Влада не визнавала окремих прав українців і віддала місцеве управління польським шляхтичам у Галичині, румунським боярам на Буковині та угорським панам на Закарпатті. Уряд потурав процесам полонізації, румунізації та мадяризації краю, хоча водночас використовував русинів для стримування апетитів польської шляхти.
ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ЗА ТЕКСТОМ ПАРАГРАФА (С. 63)
• Життя яких верств західноукраїнського суспільства істотно змінилося внаслідок реформ Марії-Терезії та Йосифа ІІ? У чому полягали ці зміни?
Зміни торкнулися селянства та греко-католицького духівництва. Селяни позбулися кріпосної залежності від пана, дістали право шукати захисту в судах і захищати своє майно. Священники отримали рівні права з католицьким кліром, державне утримання та можливість здобувати університетську богословську освіту.
• На підставі яких фактів політику австрійського уряду щодо українців визначають як політику денаціоналізації?
Цю політику визначають на підставі таких фактів:
- Влада заохочувала полонізацію в Галичині, румунізацію на Буковині та мадяризацію на Закарпатті.
- У школах і державних установах українську мову усунули на користь німецької, польської, румунської чи угорської.
- Наступники Йосифа ІІ ліквідували обов’язкову освіту, повернули школи під контроль католицької церкви та закрили 1809 року Руський інститут у Львові.
• Які історичні умови сприяли асиміляції українців під владою Австрійської монархії?
Головними умовами були відсутність власної держави, відсутність української світської знаті та панування чужої адміністрації. Щоб здобути посаду або визнання в суспільстві, учень чи чиновник мав користуватися німецькою або польською мовою.
• Які суспільні верстви зазнавали її найбільше? У чому це виявлялося?
Найбільше асиміляції зазнавала освічена верхівка — інтелігенція та навіть родини греко-католицьких священників. Здобувши дипломи, вони тягнулися до вишуканого шляхетського середовища і починали спілкуватися вдома та на публіці польською мовою.
• На підставі уривка з праці українського історика зробіть висновок про мовну ситуацію в підавстрійській Україні в першій половині ХІХ ст. Чи можна вважати тогочасне мовне розмаїття краю позитивним явищем соціокультурного життя? Чому?
Мовна ситуація в краї була строкатою. Провідну роль відігравали німецька мова як офіційна та польська як мова панівного класу. Додатково вживали їдиш, румунську, угорську та запозичення ще з багатьох мов, тоді як українська мова залишалася упослідженою і звучала переважно по селах.
Це мовне розмаїття важко назвати позитивним. Воно виникло не через гармонійну співпрацю культур, а через панування чужих імперій і безправ’я українців. Для корінного населення воно несло загрозу втрати власної мови та національного розмивання.
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕОСЮЖЕТ ПРО ІСТОРІЮ БАРБАРЕУМУ
Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/0r0XR9kv або кодом, перегляньте відеосюжет, присвячений історії Барбареуму («Барбареум»), та дайте відповіді на запитання:
• Що довідалися про історію цього навчального закладу?
«Барбареум» заснувала імператриця Марія-Терезія 1774 року у Відні як королівську греко-католицьку генеральну семінарію. Вона діяла десять років і підготувала цілу плеяду освічених українських пастирів, науковців та громадських діячів, які заклали підґрунтя національного відродження Галичини й Закарпаття.
• Яка роль у ній належить церкві святої Варвари у Відні?
При парафії церкви святої Варвари у Відні розмістили навчальні корпуси семінарії. Цей храм став духовним, освітнім та культурним центром для студентів-русинів у столиці Габсбургів.
• Поділіться думками про деталі сюжету, які справили на вас найбільше враження.
Найбільше вражає те, що саме у Відні, далеко від рідних домівок, молоді семінаристи з Галичини та Закарпаття відчули власну національну гідність. Держава взяла на себе витрати на їхнє навчання, і завдяки цьому українці отримали своїх перших сучасних науковців та провідників.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО УРОКУ ТА ЗАВДАННЯ (С. 64)
Узагальніть матеріал уроку, навівши аргументи на підтвердження або спростування твердження: «Об’єднання в коронному краї Галичини та Лодомерії двох різноетнічних частин – української та польської – зумовило протистояння між ними. Галичина перетворилася на клубок гострих суперечностей і конфліктів на національно-релігійному ґрунті»:
Я повністю погоджуюся з цим твердженням. Штучне об’єднання двох народів у межах однієї провінції породило глибокий конфлікт. Українці були здебільшого селянами та греко-католиками, а поляки становили шляхту й були римо-католиками. Австрійська влада віддала керівні посади польським магнатам, які намагалися полонізувати край. Українці ж вимагали рівних прав для своєї мови, освіти та поділу краю на дві частини. Соціальний гніт накладався на національний визиск, через що Галичина справді перетворилася на арену постійної міжнаціональної боротьби.
1. Укладіть перелік найважливіших понять з теми уроку та витлумачте їх.
| Поняття | Тлумачення за підручником |
|---|---|
| Освічений абсолютизм | Політика монархів у XVIII ст., яка передбачала усунення або пом’якшення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи визначали своє правління як союз королів і філософів. |
| Соціальний конфлікт | Гострий прояв суперечностей між суспільними верствами. |
| Денаціоналізація | Політика, спрямована на заперечення факту існування певної нації та її прав на культурне і державне самовизначення. |
| Асиміляція | Добровільний або вимушений процес розчинення (втрати традицій, мови тощо) народу чи якоїсь його частини в середовищі іншого. |
| Королівство Галичини та Лодомерії | Окрема провінція (коронний край) у складі монархії Габсбургів, створена 1772 року зі Східної Галичини та частини польських земель із центром у Львові. |
2. Схарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Австрійської монархії.
Австрійська імперія тримала українські території роз’єднаними:
- Східна Галичина входила до складу Королівства Галичини та Лодомерії зі столицею у Львові. Губернатора краю призначав цісар, а становий сейм мав лише дорадчий голос.
- Північна Буковина впродовж 1786–1849 років підпорядковувалася львівській адміністрації як 19-й округ, а її центром було місто Чернівці.
- Закарпаття не мало жодної автономії та підлягало Угорському королівству, де його терени розділили між чотирма комітатами на чолі з угорськими чиновниками.
3. До тверджень, що характеризують становище західноукраїнських земель у складі Австрійської монархії, доберіть конкретні факти за матеріалом підручника:
• 1) Етнічна неоднорідність Королівства Галичини та Лодомерії:
У 1849 році в Східній Галичині українці становили 71 % населення, поляки — 20,4 %, а євреї — майже 10 %. На заході краю переважали поляки, а уряд заселяв край німецькими колоністами.
• 2) Переважання серед українського населення краю селян:
За соціальною структурою абсолютна більшість українців краю належала до селянського стану і проживала в селах, тоді як міщанами й шляхтою були переважно поляки, євреї чи німці.
• 3) Формування серед селянства краю уявлень про «доброго цісаря»:
Селяни відчули поліпшення правового становища через аграрні едикти 1780-х років. Вони отримали особисту свободу та право судитися з поміщиками, через що стали вважати монарха своїм захисником від шляхти.
• 4) Потурання з боку австрійської влади процесам денаціоналізації українців краю:
Уряд передав владу польським шляхтичам у Галичині, румунським боярам на Буковині та угорським панам на Закарпатті, закрив Руський інститут 1809 року та перевів народні школи під контроль польської католицької церкви.
4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/urCRa1ti або кодом та виконайте завдання онлайн.
Завдання виконується в інтерактивному режимі безпосередньо на платформі за посиланням https://cutt.ly/urCRa1ti.