Зміст

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Відомо, що у першій половині XIX ст. на західноукраїнських землях, що перебували під владою Австрійської імперії, відбулося понад 15 великих протестних виступів селян. Як ви гадаєте, що могло змусити селян удатися до протестів та виступів? Які ще питання щодо цього факту ви хотіли б дослідити під час уроку?

До протестів селян змушували надзвичайно важкі умови життя та безправ’я. Основними причинами були кріпосний гніт, тяжка праця, збільшення панщини та інших повинностей. Селяни потерпали від малоземелля, поміщицького свавілля, частих неврожаїв, голоду та хвороб.

Під час уроку варто додатково дослідити такі питання:

1. Які форми селянського спротиву були найбільш ефективними?
2. Якими були наслідки повстань під проводом Мирона Штолюка та Лук’яна Кобилиці?
3. До яких поступок змусили владу селянські бунти і як вони підготували скасування кріпацтва?

1. ЯКИМИ БУЛИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ТА УПРАВЛІННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

ПОМІРКУЙТЕ

Визначте основні риси адміністративно-територіального устрою та управління західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії.

Основні риси адміністративно-територіального устрою та управління:

• Землі належали до різних адміністративних одиниць: Східна Галичина й Північна Буковина входили до провінції Королівство Галичини і Лодомерії з центром у Львові, а Закарпаття підпорядковувалося Угорському королівству і поділялося на чотири жупи (комітати).
• Влада належала іноземній еліті: у Галичині провідну роль відігравала польська шляхта, на Буковині — румунські бояри, а на Закарпатті — угорські землевласники.
• Управління мало виразний фіскальний характер: Галичина давала до центрального бюджету майже п’яту частину всіх прибутків імперії.
• Населення виконувало важкий військовий обов’язок на засадах примусової мобілізації селян строком на 10–14 років.

ДОСЛІДІТЬ

1. Проаналізуйте фрагмент праці канадсько-американського історика українського походження Ореста Субтельного. Як він оцінює реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ?

Орест Субтельний оцінює реформи реалістично й виважено. З одного боку, він зазначає, що великі за масштабом реформи Йосифа ІІ більше показували його прагнення, ніж реальні досягнення, адже в Галичині вони зіткнулися з сильним опором землевласників. З іншого боку, історик підкреслює позитивні наслідки: навіть неповні реформи покращили побут західних українців і вплинули на їхній світогляд та пробудження суспільної думки.

2. Опрацюйте подану таблицю реформ і зробіть висновки.

Таблиця реформ Марії-Терезії та Йосифа ІІ:

Сфера реформування	Основні заходи
Аграрна реформа	Часткове скасування кріпацтва: обмеження панщини до 30 днів на рік, звільнення селян від особистої залежності від пана. Заборона тілесних покарань. Укладення «інвентарів» із чітким обліком селянських повинностей. Скасування панщини у 1789 році (після смерті Йосифа ІІ її відновили).
Релігійна реформа	Підпорядкування церкви державі. Визнання рівноправності римо-католицької та греко-католицької церков. Визнання рівноправ’я євреїв. Православна церква не отримала рівного статусу з іншими церквами.
Освітня реформа	Запровадження обов’язкової початкової освіти рідною мовою навчання. Відкриття Генеральної греко-католицької семінарії у Відні («Барбареум»). Заснування Львівського університету в 1784 році та відкриття при ньому Руського інституту з викладанням українською мовою (діяв до 1809 року).

Висновки:
Реформи освіченого абсолютизму полегшили правове становище селян та піднесли авторитет греко-католицької церкви. Розвиток шкільництва сприяв появі нової української інтелігенції. Водночас після смерті Йосифа ІІ поміщики домоглися повернення панщини, тому аграрне питання залишилося невирішеним.

2. ЯКІ БУЛИ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ТА ЕТНІЧНОГО СКЛАДУ НАСЕЛЕННЯ

ПОМІРКУЙТЕ

У чому полягали особливості етносоціальної структури західноукраїнських земель?

Головною особливістю була глибока невідповідність між чисельністю корінного етносу та його соціальним статусом:

• Українці становили абсолютну більшість мешканців регіону (71% у Галичині, 69% на Буковині, 80,5% на Закарпатті), але належали майже суто до селянського стану. Значна частина хліборобів залишалася кріпаками та потерпала від безземелля.
• Панівні привілейовані стани складалися з інших національностей: польська шляхта в Галичині, румунські бояри на Буковині та угорські землевласники на Закарпатті.
• Міське населення також було переважно неукраїнським: торгівлю, промисли та ремесла тримали євреї, німці, поляки й вірмени.

ДОСЛІДІТЬ

1. Про які особливості етнічного складу населення західноукраїнських земель свідчать ілюстрації?

Ілюстрації народного одягу підтверджують спільну етнічну основу українців Тернопільщини, Буковини, Східної Галичини та Закарпаття. Разом із тим самобутній крій і локальні деталі вбрання демонструють багаті регіональні та етнографічні традиції українського населення різних частин краю.

2. Що спільного, а що відмінного було в етнічному й соціальному складі населення різних територій?

Порівняння етнічного й соціального складу населення західноукраїнських земель:

Регіон	Спільні риси	Відмінні риси
Східна Галичина	Українці становили більшість населення (71%) і були здебільшого селянами (40–45% кріпаки). Більшість селян страждали від нестачі землі.	Провідні позиції займали поляки (20%), які володіли маєтками й посадами. Євреї становили майже 10% і мешкали в містах (ремісники, купці, орендарі).
Буковина	Більшість жителів складали українці (69%), які належали переважно до селянського стану.	Панівною верхівкою були румуни (26%), які контролювали землю та селян (бояри). Інші етноси складали 5%. Серед українців переважало православ’я.
Закарпаття	Українці становили абсолютну більшість мешканців (80,5%) і працювали на землі.	Вся адміністративна й судова влада належала угорцям (12%). Інші національності (румуни, євреї, словаки, німці-колоністи) становили 7%.

Спільна риса: українці були корінною більшістю населення в усіх трьох регіонах, але жили в селах і перебували в соціальній залежності від панівної іноземної шляхти.

3. ЯКИМ БУВ СТАН ЕКОНОМІКИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

ПОМІРКУЙТЕ

Чи можна вважати, що економіка західноукраїнських земель у першій половині ХІХ ст. розвивалася?

Розвиток економіки був повільним і суперечливим. Кріпосницькі порядки гальмували господарство, а уряд Габсбургів використовував регіон як джерело сировини та ринок збуту фабричних товарів із західних австрійських провінцій. Промислове виробництво на душу населення тут було вп’ятеро нижчим, ніж у чеських чи німецьких землях імперії. Дрібні поміщицькі мануфактури охоплювали лише близько 2% населення. Проте з 20–30-х років XIX ст. поміщики та купці почали розвивати тваринництво, гірництво, соляну, лісову й тютюнову промисловість. Зростали міста: Львів за чисельністю жителів вийшов на четверте місце в імперії, а місто Броди стало великим міжнародним торговельним центром. Попри це край залишався найвідсталішим куточком імперії.

4. ЧОМУ І В ЯКИХ ФОРМАХ ВІДБУВАЛИСЯ СОЦІАЛЬНІ ПРОТЕСТИ НАСЕЛЕННЯ

ПОМІРКУЙТЕ

Що об’єднувало протестні рухи в різних частинах західноукраїнських земель?

Протестні рухи об’єднував спільний антикріпосницький характер. Селяни Галичини, Буковини та Закарпаття потерпали від однакових бід: безземелля, здирницьких податків, виснажливої праці та знущань із боку панів. Форми боротьби всюди були схожими: втечі, несплата поборів, бойкот панщини, вирубування панських лісів, підпали маєтків та відкриті збройні повстання.

ДОСЛІДІТЬ

1. Прочитайте характеристику Лук’яна Кобилиці Івана Франка. Чи підтверджує її ілюстрація Якова Очеретька?

Так, художнє полотно Якова Очеретька повністю узгоджується зі словами Івана Франка. Митець зобразив Лук’яна Кобилицю авторитетним селянським проводирем. Його впевнена постава, рішучий жест і твердий погляд підкреслюють незламну внутрішню силу та розум, які вражали навіть урядових комісарів під час арешту ватажка.

2. Розгляньте схему. Що спільного було в селянських виступах на Галичині, Буковині та Закарпатті? Які висновки можна зробити із цих фактів?

Спільні ознаки селянських виступів:

• Хронологічна тривалість: заворушення не вщухали впродовж усієї першої половини XIX ст. (виступи в Галичині у 1817–1822, 1824–1826, 1838, 1846–1848 рр.; опришківський рух М. Штолюка та повстання Л. Кобилиці на Буковині; «холерні бунти» на Закарпатті 1831 р.).
• Спрямованість проти феодального гніту: селяни домагалися ліквідації панщини й повернення громадських угідь.
• Участь каральних військ: імперська влада щоразу придушувала виступи регулярною армією та суворо карала повстанців.

Висновки:
Понад 15 селянських заворушень довели цілковиту кризу феодальних відносин у краї. Хоча повстання були стихійними й завершувалися поразками, вони невпинно розхитували кріпосну систему та змусили монархію скасувати кріпацтво у 1848 році.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Схарактеризуй особливості адміністративно-територіального устрою окремих регіонів західноукраїнських земель.

Адміністративно-територіальний устрій мав такі риси:

• Східна Галичина разом із південною Польщею складала провінцію Королівство Галичини і Лодомерії з центром у Львові, де вся влада зосереджувалася в руках польської шляхти.
• Буковина спочатку управлялася військовою адміністрацією, далі була округом Галичини, а пізніше перетворилася на окреме герцогство з центром у Чернівцях під контролем румунських бояр.
• Закарпаття входило безпосередньо до складу Угорського королівства і поділялося на чотири жупи (комітати), де порядкували великі угорські землевласники.

2. Яким був етнічний і соціальний склад населення західноукраїнських земель у першій половині ХІХ ст.?

Українці були автохтонною більшістю краю (понад 70% у Галичині, 69% на Буковині, понад 80% на Закарпатті). Проте за соціальним станом вони майже суцільно були бідними селянами, понад 40% яких перебували в кріпацтві. Верхівку суспільства утворювали іноземні землевласники: польська шляхта, румунські бояри та угорські феодали. У містах проживали євреї, німці, поляки та вірмени, зайняті торгівлею, ремеслом і лихварством.

3. Що було характерним для економіки західноукраїнських земель першої половини ХІХ ст.?

Для економіки західноукраїнських земель були характерні:

• Аграрний уклад і гальмування розвитку кріпацтвом.
• Економічне використання регіону як сировинної бази та ринку збуту товарів австрійських провінцій.
• Гостре малоземелля селян і засилля поміщицьких латифундій.
• Повільний розвиток дрібних мануфактур із видобутку солі й нафти та переробки деревини й тютюну.
• Поступове пожвавішання внутрішньої торгівлі та зростання торговельних міст (Львів, Броди, Тернопіль, Ужгород).

4. Які були найбільші виступи селянства на західноукраїнських землях?

До найбільших виступів належали:

• Повстанський рух опришків на чолі з Мироном Штолюком у 1819–1825 роках.
• «Холерні бунти» на Закарпатті 1831 року, спричинені карантинними заборонами та земельним гнітом.
• Селянські виступи на Буковині 1838 року.
• Повстання під проводом Лук’яна Кобилиці на Буковині у 1843–1844 роках, яке охопило мешканців 22 сіл.
• Хвиля масових антикріпосницьких заворушень селян Галичини у 1846–1848 роках.

5. Назви позитивні й негативні зміни в житті населення західноукраїнського регіону наприкінці XVIII — у першій третині ХІХ ст.

Позитивні зміни:

• Реформи Габсбургів обмежили панщину 30 днями на рік і заборонили тілесні покарання.
• Складання «інвентарів» захистило селян від свавільного збільшення поміщицьких поборів.
• Рівні права греко-католицької церкви зміцнили позиції українського духовенства.
• Відкриття навчальних закладів (семінарії «Барбареум» і Руського інституту у Львові) стимулювало культурний поступ.

Негативні зміни:

• Після смерті імператора Йосифа ІІ влада відновила панщину та феодальні повинності.
• Селяни відчували важкий тягар нових державних податків.
• Запровадили тривалу примусову рекрутчину в імперську армію на 10–14 років.
• Збереглися малоземелля та національний тиск із боку неукраїнської шляхти.

6. Що було спільного в політиці Російської та Австрійської імперій щодо українців? А чим вона відрізнялася?

Спільне:

• Обидві держави бачили в українських землях підкорені колоніальні провінції, викачували податки, дешеву сировину й забирали рекрутів до війська.
• В обох імперіях панівні позиції у владі належали іноземним дворянам, а українці залишалися безправними селянами.
• Селянські повстання жорстоко душили за допомогою регулярної армії.

Відмінності:

• В Австрійській імперії панували принципи освіченого абсолютизму: селяни мали захист у судах проти сваволі поміщиків, панщину регулював закон, а особисті права селян були визнані. У Російській імперії зберігалося дике кріпацтво без будь-яких прав для селян.
• Австрія підтримала греко-католицьку церкву й дозволила народну початкову освіту рідною мовою. Російське самодержавство насаджувало русифікацію та повністю знищило греко-католицьку церкву на Правобережжі.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Поміркуй, що втратили й що отримали західні українці, опинившись під владою австрійських Габсбургів. Які завдання їм потрібно було вирішувати в нових умовах?

Що втратили:
Українці не відновили власної держави, а їхні рідні землі залишилися роздробленими між Галичиною, Буковиною й Угорщиною. Селяни отримали важкі державні податки та виснажливу військову службу на 10–14 років.

Що отримали:
Завдяки імперським реформам українці отримали захист від цілковитого свавілля панів, визнання прав греко-католицької церкви та початкову освіту рідною мовою, що захистило їх від ополячення та мадяризації.

Завдання в нових умовах:

• Домогтися повного знищення кріпосництва та отримати землю у власність селянських господарств.
• Об’єднати українські території Галичини, Буковини й Закарпаття в єдиний край із широким самоврядуванням.
• Розвивати національну мову, літературу та школу для захисту прав українського народу.

2. Виконай завдання 9.1–9.5 до § 9 в е-додатку.

Завдання виконуються в інтерактивному режимі безпосередньо на платформі електронного додатка до підручника.

ГЗР 1

1. На контурній карті українських земель першої половини XIX ст. познач та підпиши:
1) українські землі, що входили до складу Австрійської імперії;

• Східна Галичина (у складі Королівства Галичини і Лодомерії — на схід від річки Сян).
• Північна Буковина (Буковинський округ / Герцогство Буковина).
• Закарпаття (у складі Угорського королівства).

2) адміністративні центри цих регіонів, та інші міста, згадані в тексті параграфа;

• Адміністративні центри: Львів (Галичина), Чернівці (Буковина), Ужгород (Закарпаття).
• Інші міста: Броди, Тернопіль, Станіславів, Мукачево.

3) територію, на якій розгорнулося повстання під проводом Лук’яна Кобилиці.

• Гірські райони Північної Буковини (Буковинська Гуцульщина, Русько-Кимполунзька округа).

2. Уяви себе австрійським чиновником у Відні. Коротко поясни (2–3 речення), які географічні особливості територій, позначених тобою на карті, могли ускладнювати централізоване управління Австрійською імперією.
Ці землі відокремлені від імперської столиці гірським Карпатським хребтом, тому доставка урядових декретів і перекидання військ займали багато часу. Додатковою перешкодою була штучна адміністративна роздробленість краю між Віднем та угорською владою в Пожоні й Буді. Гірський лісистий рельєф Буковини та Прикарпаття створював умови для ізольованого життя громад і полегшував збройний опір селян.

3. Поясни причинно-наслідковий зв’язок між політикою Австрійської імперії щодо західноукраїнських земель і соціальними протестами початку XIX ст. за такою схемою:
Політика Австрійської імперії ➝ Реакція селян ➝ Зростання соціальних протестів ➝ Результати та наслідки протестів.

• Політика Австрійської імперії: колоніальне визискування, збереження панщини й поміщицького свавілля, обтяжливі державні податки та виснажлива рекрутчина (10–14 років).
• Реакція селян: подання скарг, ухилення від панщини й рекрутчини, несплата поборів, самовільні порубки поміщицьких лісів.
• Зростання соціальних протестів: активізація загонів опришків (Мирон Штолюк), масові «холерні бунти» на Закарпатті (1831 р.), селянське повстання під проводом Лук’яна Кобилиці на Буковині (1843–1844 рр.).
• Результати та наслідки протестів: жорстоке придушення виступів військами, але водночас вимушені поступки влади (заборона тілесних покарань у 1836 р., обмеження свавілля панів) та поступовий розклад феодально-кріпосницької системи.

4. Визнач 3–4 ключові події, згадані в параграфі підручника і заповни таблицю. Зазнач у третій колонці, як усі ці події вплинули на розвиток українських земель у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст.

Дата	Подія	Значення / Вплив / Наслідки
1770–1780-ті рр.	Реформи Марії-Терезії та Йосифа II	Держава обмежила панщину трьома днями на тиждень, скасувала особисту залежність селян, зрівняла греко-католицьку церкву з римо-католицькою та запровадила початкову освіту рідною мовою.
1784 р.	Заснування Львівського університету та Руського інституту при ньому	Створено освітній осередок для підготовки священників і вчителів з українською мовою викладання, що сприяло зародженню інтелігенції.
1831 р.	«Холерні бунти» на Закарпатті	Селяни виступили проти феодальних утисків під час карантину; влада пішла на поступки 1836 року, скасувавши частину повинностей і тілесні покарання.
1843–1844 рр.	Повстання під проводом Лук’яна Кобилиці на Буковині	Селяни 22 сіл вигнали панську адміністрацію й встановили власне самоврядування; виступ продемонстрував рішучість селян боротися за права на землю й самоуправління.

Усі ці події підірвали непорушність феодально-кріпосницьких порядків, сформували перші паростки національного самоусвідомлення та підготували ґрунт до остаточного скасування панщини в 1848 році.

ГЗР 2. 5. За текстом підручника порівняй політику Російської та Австрійської імперій щодо українців і заповни таблицю «Політика Російської та Австрійської імперій щодо українських територій»:

Сфера порівняння	Російська імперія	Австрійська імперія
Адміністративно-територіальний устрій та управління	Поділ земель на губернії та генерал-губернаторства; повна уніфікація під загальноросійський стандарт; відсутність виборних представницьких органів краю.	Землі належали до різних коронних країв (Галичина, Буковина, Угорщина); у провінційних органах збереглися позиції місцевої шляхти й боярства.
Соціальна політика	Найжорсткіша форма кріпацтва; безправ’я селян; рекрутчина на 25 років; дворянські привілеї захищені абсолютизмом.	Панщина обмежена законами; заборонені окремі форми поміщицького свавілля; рекрутчина тривала 10–14 років; селяни мали право оскаржувати дії панів у судах.
Національна та мовна політика	Заперечення існування українців як окремого народу; заборони українського друку; політика русифікації.	Визнання русинів окремою народністю; дозвіл на початкову освіту рідною мовою в школах і діяльність Руського інституту при Львівському університеті.
Релігійна політика	Панування Російської православної церкви; ліквідація Української греко-католицької церкви на Правобережжі (1839 р.).	Рівноправність греко-католицької церкви з римо-католицькою; підтримка семінарій для підготовки греко-католицького духовенства.
Економічна політика	Використання земель як аграрно-сировинного придатку; розвиток поміщицьких товарних господарств на підневільній праці селян.	Перетворення краю на внутрішню колонію, ринок збуту товарів західних провінцій і джерело сировини; збереження монополії шляхти на ліси й випаси.

На основі заповненої таблиці дай відповідь на запитання:

• Що було спільного в політиці обох імперій щодо українських земель та населення в першій половині ХІХ ст.?
Обидві монархії розглядали українські землі як джерело сировини, доходів і солдатів для армії, перекладали основний тягар державних поборів на селянство, не допускали створення української державності та жорстоко карали учасників бунтів.

• У чому полягали головні відмінності в їхній політиці щодо українських земель?
Австрія діяла методами законності освіченого абсолютизму, визнавала конфесійні права греко-католиків і допускала початкову школу рідною мовою, тоді як Росія вела курс на повну русифікацію, нищила уніатську церкву та закріпачила населення без жодних правових меж.

• На твою думку, яка з імперій створювала більше (або менше) можливостей для збереження української ідентичності, культурного та соціального розвитку? Обґрунтуй.
Австрійська імперія створювала значно більше умов для збереження національної ідентичності. Визнання греко-католицької церкви дало українцям власну освічену еліту серед священників, а початкові школи рідною мовою та діяльність Руського інституту врятували мову від асиміляції на тлі польського й румунського домінування.

6. Робота з джерелом: Протокол допиту слідчим Лук’яна Кобилиці про причини виступу селян у 1844 р.

• Випиши з джерела факти, які підтверджують активну участь Лук’яна Кобилиці в організації селянського виступу.

• Поширював серед підданих переконання, що вони вільні від панщини й мусять повернути собі ліси дідичів.
• Переконував громаду, що володіє цісарським патентом із золотими буквами, який надає всі права та свободи населенню повіту.
• Придбав друковану книжку про права і повинності гірських селян із позолоченою печаткою і показував її людям як цісарську грамоту.
• Організував переписування цього тексту та роздавав численні копії селянам для залучення їх до виступу.

• Чому, на твою думку, Кобилиця використав вигаданий «цісарський патент» як аргумент для виступу?
Селяни глибоко вірили у справедливість і милість монарха та вважали, що панщина триває лише через обман з боку місцевих панів. Посилання на грамоту цісаря переконувало селян у законності їхніх дій, захищало від страху перед гріхом непокори та надихало громади на організований спротив дідичам.

• Які риси характеру проявив Кобилиця у своїх діях? Обґрунтуй.
Кобилиця виявив сміливість, лідерський авторитет і непохитну рішучість захищати свій народ. Він узяв на себе повну відповідальність за повстання 22 сіл, вигнав панів і тримався гідно та впевнено навіть під час арешту й допитів.

• Як ти вважаєш, чому селяни повірили в розповідь про «цісарський патент, друкований золотими буквами»? Що це говорить про рівень освіченості та доступ до інформації в той час?
Селяни щиро вірили в «доброго цісаря», який нібито видав справедливий закон, але пани його приховали. Цей факт свідчить про суцільну неписьменність сільського населення та відсутність доступу до офіційних джерел інформації, через що будь-яка чутка сприймалася за правду.

• Як ти вважаєш, чи можна вдатися до обману, якщо мова йде про боротьбу за справедливість? Поясни.
Ні, такий обман є небезпечним, адже вигадані грамоти давали людям марні ілюзії та прирікали виступ на швидку поразку. Реального захисту прав можна досягти лише через освіту, правову обізнаність і організований опір.

7. Виконайте завдання на розрізнення типів історичних джерел за текстом параграфа:

• 1) Первинне джерело: вибери з тексту параграфа одне первинне джерело (вкажи назву або опис джерела) та поясни 2–3 реченнями, чому ти вважаєш це джерело первинним.
Уривок із праці Маркіяна Шашкевича «Русини» (або протокол допиту Лук’яна Кобилиці 1844 року). Це джерело є первинним, оскільки його створив безпосередній свідок і учасник подій першої половини XIX ст. Текст передає пряму мову, погляди та настрої людини того часу без змін пізніших авторів.

• 2) Вторинне джерело: вибери з тексту параграфа одне вторинне джерело (вкажи назву або опис джерела) та поясни 2–3 реченнями, чому ти вважаєш це джерело вторинним.
Уривок із книги Ореста Субтельного «Україна. Історія». Це вторинне джерело, оскільки історик написав його значно пізніше на основі дослідження історичних фактів і документів. Автор не був свідком реформ Марії-Терезії та Йосифа II, а науково аналізує й оцінює їхні наслідки.

ГЗР 3. 8. Проаналізуйте цитату Івана Франка про те, що Йосиф II керувався «розумом і любов’ю до людей», і дайте відповіді на запитання:

• З огляду на ці слова поясни, як ставився Іван Франко до Йосифа II.
Франко ставився до імператора з повагою і вважав його щирим монархом-просвітителем. Він бачив у діях правителя прагнення допомогти знедоленому селянству за покликом людяності, а не лише заради державної вигоди.

• Які реформи, згадані в параграфі, могли викликати таку позитивну оцінку навіть через багато років після смерті Йосифа ІІ?
Таку оцінку викликало скасування особистої залежності селян, обмеження панщини 30 днями на рік і сувора заборона тілесних покарань. Також важили зрівняння греко-католицької церкви в правах із римо-католицькою, відкриття шкіл рідною мовою та заснування Руського інституту при Львівському університеті.

• Чи погоджуєшся ти з оцінкою діяльності Йосифа ІІ Іваном Франком? Чому?
Так, оцінка є справедливою, адже закони Йосифа II вперше реально обмежили поміщицьке свавілля та визнали людську гідність селян. Навіть після скасування частини указів ці реформи заклали основу для майбутнього національного відродження краю.

9. Проаналізуйте уривок із праці Ярослава Грицака «Нарис історії України: Формування модерної української нації XIX – XX століття» і дайте відповіді на запитання:

• Чому, на твою думку, Галичину вважали «архетипом відсталого аграрного суспільства»?
Край майже не мав великої фабричної промисловості й слугував для австрійського ринку лише джерелом дешевої сировини. Більшість населення становили бідні селяни, які страждали від малоземелля, сплачували великі податки та вели примітивне господарство.

• Чи справедливо, на твою думку, коли існують стереотипи щодо окремих регіонів або громад (наприклад, «галицькі злидні», «галицькі вибори»)?
Ні, подібні стереотипи є несправедливими, бо вони навішують образливі ярлики на всіх мешканців краю. Вони висміюють наслідки бідності й безправ’я, але повністю ігнорують їхні глибинні причини — колоніальний тиск влади та поміщицьке свавілля.

• Які історичні обставини та суспільні явища могли спричинити появу таких уявлень і стереотипів про Галичину в XIX ст.?
Ці уявлення породили жахливі побутові умови, часті неврожаї, голод, низька тривалість життя та брак власної землі в селян. Додатково на це впливало цілковите політичне засилля польської шляхти, яка фальсифікувала результати виборів і не допускала українців до управління краєм.

• Поміркуй, які негативні наслідки може мати практика продажу / купівлі голосів на виборах для розвитку суспільства — як у минулому, так і нині?
Підкуп знецінює демократію і приводить до влади нечесних людей, які дбають лише про власне збагачення, а не про народ. Суспільство втрачає шанс на розвиток і реформи, а бідність та корупція консервуються на довгі роки.

9. На основі тексту підручника визнач і запиши соціальний склад населення західноукраїнських земель на початку ХІХ ст.

• Селянство було найчисленнішою верствою, потерпало від малоземелля, кріпацтва та великих податків.
• Великі землевласники тримали у власності землю, суди й адміністративну владу (польська шляхта в Галичині, румунські бояри на Буковині, угорські пани на Закарпатті).
• Міщани, ремісники, купці та орендарі зосереджувалися в містах і містечках.
• Духовенство (греко-католицьке та православне) мало значний авторитет серед селян і виконувало роль суспільних провідників.
• Сільська біднота та наймити не мали власного наділу й наймалися на роботу до поміщиків чи заможних селян.

9. На основі тексту підручника визнач і запиши етнічний склад населення західноукраїнських земель на початку ХІХ ст.

• У Східній Галичині українці становили 71%, поляки — 20%, євреї — майже 10%, інші етноси — 5%.
• На Буковині українці складали 69%, румуни — 26%, інші групи (німці, євреї, вірмени, роми) — 5%.
• На Закарпатті українці налічували 80,5%, угорці — 12%, інші народи (румуни, євреї, словаки, німці) — 7%.

10. Вибери одну соціальну / етнічну групу, яка жила на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії. Створи медіапродукт, у якому передай думки, емоції, життєві реалії або політичні погляди представника або представниці цієї групи в контексті політики Австрійської імперії (формати: допис у соцмережі, мініінтерв’ю, діалог, короткий вірш, лист до влади або до родича / родички).

Лист українського селянина зі Східної Галичини до брата-рекрута в австрійській армії:

«Михайле, брате, тримайся на цісарській службі, бо ми тут удома ледве зводимо кінці з кінцями. Землі нам із батьком зовсім не вистачає, щоб прогодувати дітей, а дві третини сусідів у селі бідують так само. Панський економ щотижня жене на панщину, а з Відня постійно вимагають нові податки та штрафи. Цісар хоч і обмежив колись покарання, але шляхта в нашому краї робить усе по-своєму, і простому чоловікові правди знайти ніде».