1 серпня 2026 р. Модерна доба

Соціально-економічне становище західноукраїнських земель

Назвіть характерні риси аграрної економіки.

Перевага сільського господарства над іншими галузями у виробництві та зайнятості населення.
Використання примітивних знарядь праці (дерев’яної сохи, борони, серпа, ціпа) та низький рівень механізації.
Панування трипільної системи обробітку землі.
Натуральний характер господарства, спрямований на власне споживання, а не на продаж.
Збереження феодально-кріпосницьких відносин із високим рівнем визиску селян.

1. АГРАРНИЙ ХАРАКТЕР ЕКОНОМІКИ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ

Працюючи з матеріалами параграфа, проаналізуйте зміни в становищі селянства. Що вказує на те, що політика австрійського уряду щодо селянства мала суперечливий характер?

Реформи «освіченого абсолютизму» Марії-Терезії та Йосифа II наприкінці XVIII ст. покращили правовий статус селян: скасували особисту кріпосну залежність, дозволили одружуватися без дозволу поміщика та звертатися до суду, обмежили панщину трьома днями на тиждень, а земельні кадастри захистили наділи від захоплення дідичами.

Водночас реформи не знищили кріпосницькі відносини остаточно: селяни й далі відробляли панщину, платили чинш, страждали від малоземелля (наділи по 2–3 морги) та сплачували шарварки й пропінацію. Після смерті Йосифа II імператор Леопольд II провів контрреформи: скасував обмеження на панщину й фактично повернув селян у залежність від поміщиків.

Переведіть площу селянських наділів у метричну систему.

Один австрійський (віденський) морг дорівнює 0,5755 гектара (5755 м²).

Відповідно, наділ розміром 2–3 морги становив:

2 морги: 2 × 0,5755 га = 1,151 га (11 510 м²);
3 морги: 3 × 0,5755 га = 1,7265 га (17 265 м²).

Площа селянського наділу коливалася в межах від 1,15 до 1,73 гектара.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Що, за словами істориків, стало причиною контрреформ Леопольда?

Історики зазначають, що імператор Леопольд був наляканий революційними подіями у Франції, критично сприймав попередні реформи та вирішив у своєму правлінні спиратися на інтереси дворянства і шляхти.

2. Спрогнозуйте наслідки контрреформ для розвитку західноукраїнських земель.

Контрреформи призвели до відновлення поміщицького свавілля, збільшення днів панщини та втрати селянами землі. Це закріпило хронічну відсталість аграрного сектору, спричинило масове зубожіння селян («галицькі злидні») та посилило соціальну напругу, що вилилося в нові селянські бунти й активізацію руху опришків.

1. Яку частину врожаю селянину слід було зберегти для посівів на наступний рік? Поясніть свою логіку.

Для наступного засіву селянин відкладав одну частину зібраного зерна:

за врожайності «сам-три» посівний фонд становив 1/3 врожаю (приблизно 33,3%);
за врожайності «сам-чотири» на насіння йшла 1/4 врожаю (25%).

Площа посіву з року в рік не змінювалася, тому потреба в кількості насіння була сталою. Чим нижчим був урожай, тим більшу його частку доводилося залишати на посів, через що на харчування родини та сплату повинностей залишався мінімум.

2. Які переваги і недоліки натурального господарства?

Переваги:

самозабезпечення родини основними харчами, одягом і реманентом;
незалежність від коливань цін на ринку та фінансових криз.

Недоліки:

низька продуктивність через брак сучасної техніки;
загроза голоду під час неврожаїв;
відсутність грошей для купівлі якісних знарядь праці, добрив і сортового насіння.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Чим, на вашу думку, можна пояснити ситуацію, описану істориком? Чи відрізняється вона від ситуації в Наддніпрянщині?

«Галицькі злидні» були наслідком колоніальної політики Відня, збереження кріпацтва місцевою польською шляхтою, гострого малоземелля та відсутності розвиненої промисловості, яка могла б дати роботу селянам.

Ситуація відрізнялася від Наддніпрянщини, де на Півдні та Правобережжі швидше формувалося товарне зернове й цукрове виробництво, розвивався ринок вільнонайманої праці біля морських портів, а промисловість зростала жвавіше, ніж у Східній Галичині.

2. РОЗВИТОК РЕМЕСЕЛ І ТОРГІВЛІ

Чому українські землі відставали в промисловому розвитку від інших регіонів імперії? Назвіть чинники, які гальмували розвиток промисловості.

Головними причинами відставання були:

політика австрійського уряду, який використовував край як ринок збуту для фабрик Австрії й Чехії та джерело сировини;
нездатність місцевих мануфактур конкурувати з дешевими фабричними товарами з західних провінцій;
розвиток лише добувних і первинних галузей (лісозаготівля, видобуток солі, гуральництво);
збереження панщини й кріпацтва, що гальмувало формування вільного ринку праці;
низька купівельна спроможність селянства;
поганий стан доріг і домінування гужового транспорту.

1. Проаналізуйте таблицю — зіставте інформацію з даними про розвиток торгівлі в Наддніпрянській Україні.

Спільним для обох регіонів було переважання традиційних форм торгівлі (ярмарки, щотижневі базари, розносна торгівля), а також вивезення переважно сировини та сільськогосподарської продукції (зерно, худоба, шкіра).

Відмінність полягала в тому, що Наддніпрянщина вела морську торгівлю збіжжям через порти Чорного й Азовського морів до країн Європи. Західноукраїнські землі вели торгівлю суходолом усередині Австрійської імперії та з німецькими землями, вивозячи ліс і сіль та ввозячи фабричні тканини, залізо й готові вироби.

2. Поясніть, що впливало на структуру експорту та імпорту в торгівлі краю.

На структуру торгівлі впливав аграрно-сировинний устрій регіону: наявність лісів, родовищ солі та пасовищ визначала вивезення солі, деревини, поташу, шкіри й худоби. Відсутність власної індустрії та протекціонізм Відня змушували завозити готові товари промислового виробництва (одяг, тканини, знаряддя праці, зброю) з австрійських і чеських мануфактур.

3. СОЦІАЛЬНІ ПРОТЕСТИ

Пригадайте, до яких форм соціальних протестів вдавалися селяни Наддніпрянської України в першій половині ХІХ ст.

Селяни відмовлялися відробляти панщину, не сплачували оброк, псували панський інвентар, тікали на Південь чи за Дунай, скаржилися владі, підпалювали поміщицькі маєтки та піднімали відкриті збройні повстання, як-от рух під проводом Устима Кармалюка на Поділлі.

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

Поміркуйте, чому керівники селянських виступів часто (як у цьому разі Л. Кобилиця) твердили, що мають документи про звільнення селян, але поміщики це приховують. Які історичні події могли стати підґрунтям цих тверджень?

Селяни вірили в «доброго цісаря», вважаючи, що монарх дарував їм волю, але місцеві пани сховали цісарський патент. Посилання на такі документи допомагало ватажкам гуртувати людей, адже селяни вважали, що діють за законом і виконують волю монарха.

Підґрунтям були реальні реформи Марії-Терезії та Йосифа II кінця XVIII ст., які справді обмежували владу поміщиків та видавали патенти на захист прав селян. Коли наступні правителі повернули старі порядки, селяни сприйняли це як обман з боку шляхти.

Перегляньте в е-додатку відео про діяльність Лук’яна Кобилиці. Чому, на вашу думку, селяни довіряли діячеві? Які якості проявляв Лук’ян Кобилиця у своїй діяльності?

Селяни довіряли Лук’янові Кобилиці, бо він був вихідцем із їхнього середовища, знав їхні проблеми та сміливо боровся за повернення лісів і громадських земель. Він мав авторитет завдяки своїй мужності, ораторським здібностям, природному розуму й готовності брати на себе відповідальність за громаду.

Оцінки істориками руху опришків часто співзвучні з оцінками постаті У. Кармалюка. Поміркуйте, чим це зумовлено.

Обидва рухи були збройним народним опором проти кріпосницького гніту. Як опришки на Прикарпатті (наприклад, загін Мирона Штолюка), так і Кармалюк на Поділлі здійснювали напади на маєтки поміщиків, забирали майно та користувалися повною підтримкою й захистом місцевого селянства, яке бачило в них народних месників.

I. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Соціально-економічне становище західноукраїнських земель»:

Можу навести факти, які свідчать про аграрний характер економіки західноукраїнських земель:
Більшість населення працювала в сільському господарстві; застосовувалася трипільна система з примітивними дерев’яними знаряддями; середня врожайність була низькою («сам-три», «сам-чотири»); землею володіли поміщики, тоді як селяни мали крихітні наділи по 2–3 морги та вели натуральне господарство.
Можу назвати галузі господарства західноукраїнських земель:
Землеробство, скотарство, вівчарство, видобуток солі (Дрогобич, Калуш), лісозаготівля (Карпати, Буковина), гуральництво, виробництво поташу, металообробка, ткацтво, ярмаркова та базарна торгівля.
Можу схарактеризувати становище селянства в Західній Україні:
Попри скасування особистої залежності, селяни виконували важку панщину, платили грошовий чинш, відбували шарварки, сплачували імперські податки та зазнавали утисків через пропінацію. Через подрібнення наділів зростала частка безземельних селян.
Можу визначити причини селянських виступів у регіоні:
Посилення поміщицького тиску та збільшення панщини після контрреформ; захоплення поміщиками селянських лісів і пасовищ (сервітутів); високі податки та рекрутчина; свавілля поміщиків і беззахисність селян перед судами.

2. За допомогою карти на першому форзаці доповніть інформацію параграфа про господарський розвиток західноукраїнських земель у першій половині ХІХ ст.

Землеробство (вирощування жита, пшениці, вівса, ячменю) переважало на рівнинах Галичини й Закарпаття, а в гірських районах Карпат і Буковини розвивалися вівчарство та лісові промисли.
Солеваріння було зосереджене в Дрогобичі, Калуші, Делятині та Солотвині; лісопильні та металообробні майстерні діяли в Карпатах.
Великими торговельними центрами були Львів, Броди (центр вільної міжнародної торгівлі), Чернівці, Станіславів, Тернопіль та Ужгород, сполучені головними поштовими трактами.

3. Покажіть на історичній карті на с. 68 райони поширення соціальних виступів на західноукраїнських землях. Поміркуйте, які особливості природно-географічних умов регіону сприяли тривалій діяльності загонів повстанців.

Райони виступів на карті:

Прикарпаття та Карпати (райони Вижниці, Косова, Коломиї) — осередки дій опришків (загін Мирона Штолюка).
Буковина — центр повстання селян під проводом Лук’яна Кобилиці в 1843–1844 рр.
Східна Галичина (райони Сянока, Самбора) — спалахи антипоміщицьких виступів у 1846 р.
Закарпаття — райони селянських «холерних бунтів» 1831 р.

Природні умови регіону:

Складний гірський рельєф, скелі та перевали не давали змоги діяти регулярним військам.
Густі лісові масиви забезпечували надійний сховок для повстанців.
Близькість кордонів з іншими країнами та провінціями дозволяла загонам швидко уникати переслідувань.

II. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

4. Проведіть мінідослідження літографії Карла Ауера на с. 76 як історичного джерела.

Літографія Карла Ауера «Ярмарок біля собору Святого Юра у Львові» показує площу біля головного греко-католицького собору, яка під час торгів ставала центром суспільного життя.

На зображенні видно взаємодію різних верств: українських селян у традиційному одязі, міщан, європейських купців і ремісників. Також зображено вози з волами, торгові намети та різноманітний крам. Літографія підтверджує, що ярмарки були головним механізмом внутрішньої торгівлі, який зв’язував аграрне село з містом.

5. Як соціальні протести селян у Західній Україні відображали загальні проблеми в суспільстві?

Протести свідчили про вичерпаність кріпосницької системи, яка спиралася на примус і гальмувала економічний розвиток. Соціальний конфлікт посилювався національним: українські селяни потерпали від польських поміщиків у Галичині, румунських на Буковині та угорських на Закарпатті. Крім того, виступи демонстрували недієздатність судової системи та критичне знеземелення селян через відбирання сервітутів.

6. Зіставте становище українського селянства в імперії Габсбургів та Російській імперії. Які спільні риси та відмінності ви помітили?

Сфери порівняння	Селяни в Австрійській імперії (Західна Україна)	Селяни в Російській імперії (Наддніпрянщина)
Спільні риси	1. Збереження обов’язкової панщини та повинностей. 2. Високі державні податки й рекрутські набори. 3. Переважно натуральне господарство та малоземелля. 4. Поєднання соціального визиску з національним гнітом.
Особистий статус	Особисту залежність ліквідовано наприкінці XVIII ст. Селяни мали право на шлюб без згоди пана та право суду.	Повна кріпосна залежність. Поміщики могли продавати селян, розлучати сім’ї та карати засланням.
Земельні права та кадастри	Кадастри («Терезіанський», «Йосифінський») офіційно фіксували й захищали селянські наділи.	Земля законодавчо належала виключно поміщику, селянські наділи не мали гарантій.
Судовий захист	Селяни мали право оскаржувати дії поміщиків у державних повітових установах.	Діяло поміщицьке правосуддя, скарги кріпаків на своїх панів заборонялися законом.
Скасування кріпацтва	1848 рік (під час революції).	1861 рік (внаслідок імперської селянської реформи).

III. МИСЛЮ ТВОРЧО

7. Уявіть, що ви є селянином / селянкою в західноукраїнських землях у першій половині ХІХ ст. Опишіть коротко свій типовий день, зокрема працю, взаємодію з поміщиком і свої мрії про краще життя.

Прокидаюся до сходу сонця, щоб нагодувати худобу й вирушити на панщину. Сьогодні разом з іншими селянами жну жито на полі фільварку. Панський економ постійно кричить і погрожує різками за повільну роботу. Працюємо без спочинку до самого вечора.

Додому повертаюся в сутінках, де треба ще обробити свій невеликий клаптик поля у два морги, щоб мати трохи зерна для родини та сплатити чинш панові. Увечері мрію лише про те, щоб цісар видав указ про повне скасування панщини, повернув громаді наші ліси й пасовища, а діти змогли жити вільними господарями на власній землі.

8. Опрацюйте додаткові джерела інформації та виконайте творчий проєкт (сторінка діяча в соціальних мережах, історичний портрет, відеоролик тощо) «Лук’ян Кобилиця». У проєкті зверніть увагу на те, які особисті якості дозволяли стати селянським лідером.

Історичний портрет: Лук’ян Кобилиця

Роки життя: 1812–1851 рр.
Походження: Селянин із села Путила на Буковині.
Діяльність: Ватажок селянських виступів 1843–1844 та 1848–1849 років на Буковині, депутат (посол) австрійського парламенту (Рейхсрату) у 1848 році.
Мета боротьби: Скасування панщини, повернення селянам відібраних лісів і пасовищ, захист прав українців.

Якості селянського лідера:

Авторитет і сміливість: Відкрито виступав проти поміщиків та відстоював права селян на урядовому рівні, не боячись переслідувань.
Ораторський хист: Умів просто й переконливо говорити з громадою, пояснювати права селян і гуртувати навколо себе сотні людей.
Грамотність і знання законів: Спирався на державні патенти та складав письмові звернення до влади.
Незламність: Попри арешти, тортури та ув’язнення залишався відданим інтересам громади до кінця життя.