8. Національне відродження слов'янських народів

Зміст

ПРИГАДАЙТЕ

Що вам відомо про зв’язки України з Європою у Ранній Новий час? Підготуйте есе на цю тему.

У Ранній Новий час українські землі були органічною частиною європейського культурного, економічного та політичного простору. Українська шляхта, козацтво та міщани активно взаємодіяли з країнами Європи через торгівлю, дипломатичні союзи та спільні військові походи. Українські студенти здобували освіту в університетах Болоньї, Кракова, Падуї та Гейдельберга, а діячі на зразок Юрія Дрогобича робили внесок у європейську науку.

Особливо тісними ці зв’язки стали за доби Козацької держави. Гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Мазепа вели дипломатичне листування з володарями Франції, Швеції, Османської імперії, Австрії та Трансильванії. Козацькі полки брали участь у Тридцятилітній війні, а в 1683 році козаки відіграли важливу роль у Віденській битві, яка врятувала Європу від османського наступу. Європейські мандрівники та дипломати (наприклад, Гійом Левассер де Боплан) залишили докладні описи України як самобутнього козацького краю. Навіть після поступового поглинання Гетьманщини Російською імперією в кінці XVIII ст. пам’ять про європейські традиції самоврядування, магдебурзьке право та козацькі вольності стала фундаментом для нового українського національного відродження.

МАТЕРІАЛИ ЗА QR-КОДОМ (qr.orioncentr.com.ua/qXA2V): ТАБЛИЦЯ «ДВА ШЛЯХИ ТВОРЕННЯ НАЦІЙ»

Охарактеризуйте відмінності між «історичними» та «недержавними» націями за матеріалами таблиці.

Таблиця розкриває два принципово різні шляхи розвитку європейських спільнот у Новий час:

«Історичні» держави (Англія, Франція, Іспанія, Польща, Швеція, Данія, Росія) володіли безперервною власною державністю. Творення нації в них починалося під проводом монархів, аристократії та духівництва, пізніше провідну роль перебрала буржуазія, а селянство поступово інтегрувалося в єдине громадянське суспільство.

«Недержавні» нації (слов’янські народи, а також фіни, ірландці, баски, каталонці, фламандці тощо) власної держави не мали і перебували під владою імперій. Вони постійно зазнавали мовного, культурного та економічного тиску, спрямованого на їхню асиміляцію. Окремі етноси (як-от прусси чи полабські слов’яни) через це взагалі зникли з етнічної карти Європи. Для поневолених народів націєтворення означало насамперед боротьбу за збереження самобутності та відродження незалежності.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Як історик, на вашу думку, ставиться до визначення нації? У який спосіб він намагається аргументувати свою позицію? Чи згодні ви з його точкою зору?

Історик Ярослав Грицак ставиться до визначення нації сучасно і вважає її продуктом свідомого вибору людей, а не просто наслідком спільного походження чи мови.

Він аргументує свою позицію посиланням на ідею французького вченого Ернеста Ренана про те, що нація тримається на спільній згоді й бажанні людей жити разом, а її існування є «щоденним плебісцитом».

З цією точкою зору варто погодитися, тому що наявність лише мови чи території ще не робить людей єдиною нацією без внутрішнього почуття солідарності та громадянської відповідальності.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Розгляньте картину Давіда Фрідріха Каспара «Мандрівник над морем туману», подану на попередній сторінці. Самотній мандрівник підкорив вершину. Які асоціації з «довгим» ХІХ століттям у вас викликає картина? Яким був шлях мандрівника на гору? Як пейзаж на картині передає внутрішній стан героя?

Картина викликає асоціацію з романтичним героєм XIX століття, який кидає виклик невідомому майбутньому, шукає свободу та веде за собою людей у добу великих революцій і народження націй.

Шлях мандрівника на вершину був крутим, сповненим небезпек, перешкод і самотності, що відображає складну боротьбу діячів культури за пробудження своїх поневолених народів.

Пейзаж із грозовими хмарами, гострими скелями та безмежним морем туману передає водночас хвилювання, велич духу, рішучість і готовність зазирнути у туманне майбутнє нової епохи.

2. Унікальним явищем французького і європейського романтизму став барельєф «Марсельєза» на Тріумфальній арці в Парижі скульптора Франсуа Рюда. Який символ у барельєфі уособлює свободу та революційний дух?

Свободу та революційний дух у барельєфі уособлює крилата богиня війни Беллона (або алегорична постать Свободи — Маріанна), яка летить над воїнами з піднятим мечем і закликає народ на захист вітчизни.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Залучивши додаткові джерела інформації, знайдіть аргументи на підтвердження чи спростування думки історика («Якщо на початку ХІХ ст. поляки були нацією без держави, то росіяни були державою без нації»).

Цю думку підтверджують історичні факти:

• На користь тези про поляків свідчить те, що польська шляхта зберегла розвинену національну самосвідомість, високу культуру, спільну католицьку релігію та історичну пам’ять про Річ Посполиту навіть після ліквідації держави в 1795 році.
• На користь тези про росіян свідчить той факт, що Російська імперія трималася на культі абсолютного монарха і становому підданстві, де більшість селян перебувала в кріпацтві без будь-яких громадянських прав. У Російській імперії не було політичної нації рівноправних громадян, а була величезна імперська бюрократична машина, яка підпорядковувала різні етноси волі царя.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

За допомогою додаткових джерел інформації розвінчайте російський міф про існування «триєдиного російського народу». Як цей міф використовує російська пропаганда для інформаційної війни з Україною? Звідки походить ідея про «братські» народи та особливе місце росіян в середовищі слов’янських народів?

Концепція «триєдиного народу» є штучною імперською ідеологемою XVIII–XIX століть, яку розробили для виправдання загарбання українських і білоруських земель Московською державою. Українці мають власну мову, окрему історію від часів Русі-України та Козаччини, демократичні вічові й козацькі традиції та іншу суспільну культуру, що доводить окремішність українського етногенезу.

Російська пропаганда використовує цей міф у сучасній інформаційній війні для заперечення права українців на власну державу і самобутню ідентичність, називаючи Україну «штучним утворенням».

Ідея про «братські» народи походить із концепції панславізму в російському тлумаченні та ідеології Москви як «Третього Риму», де Росія проголошувала себе єдиним покровителем і «старшим братом» усіх слов’ян заради розширення імперських кордонів.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

У 2016 р. російський кінематограф випустив художній фільм про князя Володимира Великого — «Вікінг». Показовим моментом у фільмі є те, що знак князівської влади Володимира, який ми чудово знаємо, — тризуб — замінено на двозуб (герб Святослава Хороброго), а Київ представлений дрібним і занедбаним поселенням. З якою метою у фільмі використано подібні історичні фальсифікації? Як це пов’язано з національною пам’яттю та історичними міфами?

Такі фальсифікації використано для того, щоб приховати прямий зв’язок між княжою добою Русі та сучасною Українською державою, державним гербом якої є Тризуб Володимира Великого. Зображення Києва темним і брудним поселенням має на меті принизити велич давньоукраїнської столиці та нав’язати глядачеві образ дикунства до приходу християнства й імперської централізації.

Це прямо пов’язано з політикою викривлення історичної пам’яті: російська влада прагне привласнити спадщину Русі, викреслити українців як спадкоємців київських князів і створити хибне уявлення про витоки російської державності в Києві.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

За допомогою додаткових джерел інформації виконайте творчий проєкт: «Фальсифікація історії України у російській історичній літературі».

Імперські історики на чолі з Миколою Карамзіним та Василем Ключевським побудували концепцію безперервного переходу влади від Києва до Володимира-на-Клязьмі і Москви, що позбавляло український народ права на спадщину Русі-України.

Українські національні рухи та їхніх провідників (Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепу) в російській літературі таврували як «зрадників», а договір гетьмана Богдана Хмельницького з Москвою 1654 року фальшиво проголошували віковічним «возз’єднанням братніх народів».

Царська влада через цензуру, заборони друку українських книг та підручників насаджувала міф про «Малоросію» як невіддільну провінцію Росії, щоб знищити будь-які прагнення українців до відновлення власної незалежності.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

За якими головними ознаками історик виділяє періоди історії України ХІХ ст.? Які ще ознаки, на вашу думку, можна покласти в основу періодизації «українського ХІХ століття»?

Іван Лисяк-Рудницький виділяє періоди за тим, яка соціальна верства очолювала рух і якими були її провідні ідеї: дворянська козацька еліта в шляхетську добу, інтелігенція із гаслами просвітництва народу в народницьку добу та широкі народні маси із політичними партіями в модерністичну добу.

В основу періодизації також можна покласти зміну методів боротьби (від збирання фольклору до створення партій), хронологію визвольних повстань і революцій, а також ключові царські заборони українського слова, які змушували центр руху переміщатися на західноукраїнські землі.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Підготуйте історичне есе на тему: «Чому формування націй є ознакою модернізації суспільства?».

Формування модерних націй стало ключовим наслідком відходу людства від старого феодального устрою. В аграрному середньовічному суспільстві людина визначала себе за належністю до стану чи віросповіданням і була пасивним підданим короля або імператора.

Модернізація зруйнувала становий поділ через розвиток промисловості, урбанізацію, поширення загальної грамотності та появу масової преси. Люди різних професій і статків відчули спільність інтересів і відповідальність за долю своєї землі. На зміну підданству прийшло громадянство, де джерелом влади проголошується народ. Формування єдиної літературної мови, заснування шкіл і боротьба за конституційні права перетворили етнічні маси на згуртовані нації. Постання модерної нації стало фундаментом для утвердження демократії, правової держави та рівності людей перед законом.

I. ЗНАЮ Й СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Поясніть поняття: «націоналізм», «панславізм», «соборна держава», «національна ідея», «національна еліта», «історична пам’ять».

• Націоналізм — це система поглядів і суспільно-політичний рух, який вважає націю найвищою цінністю та бореться за здобуття державної незалежності й збереження власної культури.
• Панславізм — це культурна й політична течія про необхідність об’єднання слов’янських народів на основі мовної та культурної спорідненості.
• Соборна держава — це держава, яка об’єднує в єдиних кордонах усі етнічні землі свого народу.
• Національна ідея — це спільні уявлення народу про своє історичне минуле та бачення майбутнього розвитку власної держави.
• Національна еліта — це коло освічених політичних, культурних і громадських діячів, які очолюють національно-визвольний рух народу.
• Історична пам’ять — це сукупність спільних образів, уявлень і спогадів суспільства про історичні події свого минулого.

2. Назвіть основні типи політичних спільнот на європейському континенті на початку ХІХ ст.

Згідно з підручником, на початку XIX століття в Європі виділяли два основні типи політичних спільнот:

• «Історичні держави» — народи, які мали власну державність і традиції правління (Англія, Франція, Іспанія, Польща, Швеція, Данія, Росія).
• «Недержавні нації» — спільноти, які були позбавлені власної держави та перебували у складі великих імперій (слов’янські народи, фіно-угорські, балтійські, кельтські, романські та скандинавські етноси). Також окрему групу становили народи з розвиненою культурою, які були політично роздроблені на десятки дрібних держав (німці, італійці).

3. Як відбувалося націєтворення в Європі? Що таке панславізм?

Націєтворення в Європі відбувалося через руйнування старих імперських зв’язків під впливом ідей Французької революції та епохи романтизму. Народи вивчали рідну мову, збирали фольклор, доводили свою історичну окремішність і вступали у політичну боротьбу за створення незалежних національних держав.

Панславізм — це рух XIX століття за культурне та державне зближення слов’янських етносів. Для Російської імперії він був прикриттям підкорення інших слов’янських народів під владою царя, тоді як для поневолених слов’ян виступав пошуком підтримки проти австрійського чи османського гніту.

4. Назвіть основні періоди національно-визвольного руху в історії України. Коротко схарактеризуйте кожен з них.

Національний рух в Україні поділяють на три етапи:

• Академічний (кінець XVIII ст. — 1840-ві роки): збір народних пісень, дослідження історії та етнографії, вихід «Енеїди» Івана Котляревського у 1798 році.
• Культурницький (кінець 1850-х — початок 1890-х років): створення мережі громад у Петербурзі та Києві, відкриття недільних шкіл, видання літератури українською мовою та поширення знань серед широкого загалу.
• Політичний (з 1890-х років до Української революції 1917 року): виникнення перших українських політичних партій у Галичині та Наддніпрянщині, поширення гасла самостійної України.

5. Чому створення політичних партій стало важливим етапом у боротьбі за державність?

Створення політичних партій перевело національний рух від простого збереження мови і звичаїв до організованої боротьби за владу. Партії чітко сформулювали вимоги політичної автономії чи повної незалежності, уклали програми дій і почали залучати широкі верстви населення до виборчих процесів і протестів проти імперій.

6. Чому націєтворення є тривалим і поетапним процесом?

Націєтворення вимагає глибокої зміни свідомості мільйонів людей. Спочатку еліта має відродити та стандартизувати рідну мову і вивчити історію. Потім ці знання через школи, книги й товариства потрібно донести до селян і робітників. Лише коли народ починає відчувати себе єдиною спільнотою, з’являється сила для організованої політичної боротьби за власну державу.

II. ОБГОВОРЮЄМО У ГРУПІ

Об’єднайтеся в групи. Візуалізуйте кожен етап національного українського руху: 1) академічний; 2) культурницький; 3) політичний. У своїй роботі визначте ключові дати та події для кожного етапу. Об’єднайте роботу груп в єдину візуалізацію.

Схема відображає поступальний розвиток українського визвольного руху від зацікавлення народною спадщиною до заснування політичних партій і проголошення курсу на відновлення незалежності.

III. МИСЛИМО ТВОРЧО

Уявіть себе діячем / діячкою перших політичних українських партій. Які гасла ви б могли висунути для реалізації принципу «кожній нації — свою національну державу»? Запропонуйте варіанти передвиборчих політичних гасел для народів, які не мали власної національної держави на початку ХХ ст.

Гасла для українського руху:

• «Вільна, єдина і соборна Україна — від Карпат до Дону!»
• «Власна земля, рідна школа, своя влада!»
• «Геть імперські кайдани — кожному народу своє право на державу!»

Передвиборчі гасла для інших бездержавних народів початку XX століття (чехів, поляків, фінів тощо):

• «Свобода, самоврядування, самовизначення!»
• «Жодного податку без власного національного парламенту!»
• «Господарі на своїй землі: від культурної автономії — до повної незалежності!»