78. Виховання і освіта. Покоління
ПРИГАДАЙТЕ
Як ставилися до виховання дітей в українських землях у ХVIII ст.?
У XVIII столітті панував патріархальний підхід. Дітей змалку привчали до праці по господарству й безумовного послуху батькам. Фізичні покарання вважалися звичною нормою виховання як удома, так і в школах. Водночас у козацьких і міщанських родинах цінували грамотність, тому хлопчиків часто віддавали навчатися до дяківських шкіл або мандрівних дяків.
Як розвивалася освіта у Західній та Східній Європі?
У Західній Європі під впливом Просвітництва та промислового перевороту освіта поступово ставала світською, науковою і масовою, а держави починали брати школи під свій контроль. У Східній Європі, зокрема в Російській імперії, освіта залишалася привілеєм дворянства і заможних станів, мала суворий становий характер і жорстко контролювалася державою та церквою.
1. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ, РОСІЙСЬКІ ТА УКРАЇНСЬКІ ВИХОВНІ Й ОСВІТНІ ТРАДИЦІЇ (за QR-кодом qr.orioncentr.com.ua/yyzbH)
Матеріали параграфа за покликанням висвітлюють особливості освітніх систем у ХІХ ст.:
Західноєвропейська традиція розвивалася під гаслом секуляризації та обов’язкової початкової освіти. Пруссія стала першою державою, яка ввела обов’язкове шкільне навчання, спрямоване на виховання дисциплінованого та освіченого громадянина. У Франції та Великій Британії в другій половині ХІХ ст. держава остаточно перебрала на себе фінансування початкових шкіл, зменшивши вплив церкви.
Російська імперська традиція спиралася на становість і суворий контроль влади. Освіта поділялася на школи для простолюду (церковнопарафіяльні) та елітні заклади для дворян (гімназії, ліцеї). Доступ дітей селян і бідноти до середньої та вищої освіти блокувався сумнозвісними указами на зразок циркуляра «про кухарчиних дітей» (1887 р.).
Українська виховна традиція опинилася під тиском двох імперій. На західноукраїнських землях під владою Австрії після реформ освіта була доступнішою, діяли народні школи з навчанням рідною мовою. У підросійській Україні народна педагогіка трималася на родинних звичаях, проте офіційне шкільництво зазнавало жорстокого зросійщення через Валуєвський циркуляр (1863 р.) та Емський указ (1876 р.), які забороняли викладання й підручники українською мовою.
АРСЕНАЛ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ (с. 244)
Як зміна поколінь впливає на розвиток суспільства?
Зміна поколінь оновлює життєві орієнтири суспільства. Нові генерації зростають в інших умовах, приносять свіжі знання, не бояться змін і переглядають застарілі правила, що штовхає вперед науку, культуру та політику.
Чому молодь і старші покоління часто мислять по-різному?
Вони формувалися в різні історичні епохи. Старші люди зазвичай спираються на перевірений власний досвід і прагнуть стабільності та збереження порядку, тоді як молодь ще не має тягаря минулих невдач, легше адаптується до інновацій та орієнтується на швидкі зміни.
Чи справедливо вважати, що молодь краще орієнтується в сучасному світі?
Лише частково. Молодь набагато швидше опановує новітні цифрові технології, нові тренди та формати комунікації. Проте для глибшого розуміння соціальних взаємозв’язків, оцінки ризиків і життєвої мудрості молодим часто бракує практичного досвіду.
Чи можуть старші покоління бути більш компетентними в певних питаннях? У яких саме?
Так, безумовно. Старші покоління зазвичай більш компетентні в умінні вирішувати довготривалі конфлікти, управлінні кризами, професійних тонкощах із багаторічним досвідом, а також у збереженні моральних орієнтирів та історичної пам’яті.
Напишіть короткий діалог між представниками двох поколінь про майбутнє.
Дідусь: «Онуку, ти весь час сидиш у своїх гаджетах і програмах. Тобі треба отримати міцну робітничу професію або піти на стабільну державну службу, щоб мати впевненість у завтрашньому дні».
Онук: «Дідусю, світ повністю змінився! Зараз найважливіше — гнучкість, цифрові навички та вміння постійно вчитися. Я створюю проєкти зі штучним інтелектом, і це дозволить мені вільно працювати з усім світом і створювати нові технології для нашої країни».
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
I. Знаю й систематизую нову інформацію
1. Які країни Європи першими запровадили реформовану систему освіти у XIX ст.?
Першою загальну обов’язкову початкову освіту впровадила Пруссія ще на початку XIX століття. Також одними з перших модерні реформи провели Франція (закони Гізо та пізніше Феррі) і Велика Британія (Шкільний акт 1870 року), які створили світські державні початкові школи.
2. Чому рівень грамотності на українських землях у складі Російської імперії був низьким?
Головними причинами були брак фінансування початкових шкіл із боку держави, становий характер імперської освіти та зубожіння селянства після скасування кріпацтва. Крім того, викладання велося винятково незрозумілою для українських селянських дітей російською мовою, що сильно гальмувало навчання.
3. Назвіть основні типи навчальних закладів, які існували на українських територіях у XIX ст.
Початкову освіту здобували в церковнопарафіяльних школах, народних училищах та земських школах. Середню освіту надавали класичні гімназії (орієнтовані на гуманітарні науки для вступу до університетів) та реальні училища (з нахилом до природничих і точних наук). Вищу освіту здобували в університетах (Харківському, Київському, Львівському) та фахових інститутах.
4. Яку роль відігравала родина у вихованні дітей у XIX ст.?
Родина була головним осередком соціалізації дитини. Саме в сім’ї діти засвоювали базові моральні норми, релігійні переконання, трудові навички та традиції свого народу, оскільки більшість дітей до школи або взагалі не ходили, або навчалися лише 2–3 роки.
5. Що означає термін «покоління»?
Покоління — це спільнота людей, які народилися в один історичний період, пережили однакові значущі події та сформували під їхнім впливом схожі життєві погляди, цінності й поведінку.
6. Як заборони української мови впливали на розвиток освіти?
Валуєвський циркуляр і Емський указ фактично паралізували національне шкільництво. Вони заборонили друк букварів, підручників і викладання українською мовою, перетворивши школу на інструмент примусової русифікації, через що навчання для багатьох дітей ставало чужим, незрозумілим і відштовхуючим.
7. Порівняйте ідеї «вільного виховання» та «нових шкіл». У чому їхні спільність і відмінність?
Спільність обох підходів полягала в категоричному запереченні старої схоластичної муштри, зубріння та фізичних покарань. Обидві концепції ставили в центр увагу до особистості дитини та захист її гідності.
Відмінність полягає в цілях: «вільне виховання» прагнуло захистити природну чистоту дитини від тиску цивілізації та надати їй абсолютну волю без примусу, тоді як «нові школи» робили акцент на практичній дії, роботі в команді та адаптації школяра до сучасного модерного суспільства через розвивальне середовище.
II. Обговорюємо у групі
Рольова сценка «Спір між представниками двох поколінь: старшого й молодшого»
Дійові особи: Батько (шанований майстер-ремісник) і Син (випускник реального училища).
Батько: «Синку, я все життя присвятив нашій шевській майстерні. Праця руками — це єдине, що завжди прогодує сім’ю. Ти мусиш успадкувати мою справу, як я свого часу перейняв її від свого батька. Не вигадуй дурниць із тими залізницями!»
Син: «Тату, я поважаю твою працю, але світ уже інший! У місті відкрили механізовану фабрику, яка за день шиє більше взуття, ніж десять майстерень за місяць. Мені потрібні знання з механіки й креслення. Якщо я не вивчуся на інженера, через кілька років наша майстерня збанкрутує, а я залишуся ні з чим».
Батько: «Але там немає душі й стабільності! Ти хочеш працювати на чужу людину і залежати від машин?»
Син: «Я хочу будувати ці машини й керувати ними. Тільки так наше покоління зможе рухатися вперед, а не залишитися на узбіччі!»
III. Мислимо творчо
1. Уважно розгляньте малюнки друкарні. На першому зображенні підмайстер ліворуч працює, вибираючи рухомий шрифт з ящиків уздовж стіни. Учень працює праворуч, подаючи та витягуючи папір. Як організовувалося навчання ремеслу в модерну добу?
Зображення друкарні наочно показує, як передавалися знання до появи масової професійної освіти. Учень і підмайстер здобували фах безпосередньо в процесі виснажливої щоденної праці поряд із досвідченим майстром.
Така система цехового учнівства мала практичний характер: підліток бачив увесь технологічний процес на власні очі, вивчав властивості матеріалів і ставав частиною професійної спільноти. Проте цей процес був дуже тривалим, часто супроводжувався експлуатацією дитячої праці й залишав людину без фундаментальних наукових і загальноосвітніх знань, що вже в другій половині ХІХ століття вимагало відкриття спеціалізованих ремісничих та технічних училищ.