18 вересня 2026 р. Модерна доба

75. Сільський побут — сталість традиції

ПРИГАДАЙТЕ (с. 217)

Пригадайте, яким було життя українського селянства на початку ХІХ ст. Які особливості мав традиційний селянський побут?

На початку ХІХ ст. більшість українських селян були закріпаченими, відробляли важку панщину на користь поміщиків і жили в умовах натурального господарства. Побут був повністю підпорядкований річному сільськогосподарському та релігійному календарю. Люди жили в глиняних або дерев’яних хатах під солом’яною стріхою, самі виготовляли полотно, одяг та простий реманент, а харчувалися переважно тим, що власноруч виростили на полі й городі.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 217)

Розгляньте репродукцію картини Васильківського. Як художник показує сільський побут? Які елементи підкреслюють традиційність життя? На основі побаченого визначте, які риси сільського побуту кінця XIX ст. відображені на картині (одяг, житло, господарство). Поясніть, чому у той час сільське життя залишалося традиційним попри початок модернізації в Україні.

На картині Сергія Васильківського «Сільська вулиця» (межа 1880–1890 рр.) зображено широку ґрунтову дорогу українського села в теплу пору року. Побут показано розміреним, спокійним і гармонійно поєднаним із довкіллям.

Традиційність підкреслюють білені хати-мазанки під товстими солом’яними стріхами, плетені тини, дерев’яні вози та вільний випас худоби обабіч шляху. В одязі селян чітко видно автентичні елементи: білі домоткані сорочки, широкі темні штани, свити й традиційні головні убори. Господарство мало натуральний або напівнатуральний характер — тягловою силою виступали коні та воли, а виробництво реманенту лишалося ремісничим.

Сільське життя зберігало консервативність тому, що модернізація розгорталася переважно у великих містах і промислових центрах (Донбас, Придніпров’я). Після селянської реформи 1861 року селяни залишилися малоземельними й мусили сплачувати важкі викупні платежі, тож більшість родин просто не мали грошей на купівлю фабричних товарів чи нової залізної техніки.

ПОМІРКУЙТЕ (с. 218)

Чому населення містечок, за офіційними даними, вважалося сільським, хоча багато людей вели міський спосіб життя? Як на соціальну структуру міст і містечок впливало поєднання міських та сільських елементів у житті людей?

За законами Російської імперії статус міського населення закріплювався лише за мешканцями губернських і повітових центрів. Містечка ж адміністративно зараховували до сільських волостей через фіскальні та станові правила обліку підданих. Проте реально жителі містечок займалися ремеслами, дрібною торгівлею, корчмарством і промислами, тобто жили за міськими звичаями.

Поєднання міських та сільських рис створювало унікальний перехідний прошарок. Такі містечка ставали торговельними містками між селом і великим містом. Там тісно співіснували різні етноси (українці здебільшого обробляли прилеглі землі, а євреї та поляки тримали крамниці й майстерні), що згладжувало прірву між замкненим селом та модерним містом.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (за QR-кодом / покликанням qr.orioncentr.com.ua/JCKDM, с. 218)

За допомогою QR-коду або покликання перегляньте уривок серіалу «І будуть люди» (режисер Аркадій Непиталюк). Яким режисер показує побут простих селян у 20–30-х роках ХХ ст.? Яке ставлення до землі демонструє герой фільму? Які засоби для ведення сільського господарства використовують селяни у фільмі? Наскільки сильно вони змінилися порівняно з XVIIІ ст.?

Режисер демонструє селянський побут суворим, працьовитим і сповненим невтомної фізичної напруги. Життя героїв минає у постійній праці біля хати, у хліві та в полі, а щоденні розмови обертаються навколо врожаю, погоди й господарського достатку.

Земля для головного героя є найбільшою сакральною цінністю, сенсом буття і джерелом свободи. Він ставиться до неї як до живої істоти, з глибокою повагою й турботою, вкладаючи в неї всі сили.

Для обробітку поля селяни у фільмі використовують коней, дерев’яні вози, залізні та напівдерев’яні плуги, борони, коси й серпи. Порівняно з XVIII століттям знаряддя праці змінилися незначно: з’явилися окремі заводські залізні лемеші чи деталі, однак сама технологія оранки, сівби вручну та збирання врожаю залишилася практично такою ж архаїчною, як і сто-двісті років тому.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 219)

Розгляньте зображення. Намалюйте в зошиті схему селянської хати кінця XIX — початку XX ст. Уявіть, що ви селянин / селянка тієї епохи. Опишіть один день у хаті: де готували їжу, де спали, де приймали гостей тощо.

Опис одного дня селянина кінця XIX ст.:

Прокидаюся на світанку на дерев’яному полу поруч із великою теплою піччю, де спали ми з дітьми, а старші батьки відпочивали на лавах уздовж стін. Мати вже розпалила піч: там булькає ситний борщ із квасолею та печеться свіжий житній хліб на цілий тиждень.

Снідаємо ми всією родиною за великим дубовим столом на покуті під іконами, прикрашеними вишиваними рушниками й сухоцвітом. Після сніданку батько йде до комори по зерно та реманент, прямуючи в поле, а жінки виносять із сіней полотно на подвір’я. Коли по обіді до хати завітав сусід порадитися про ярмарок, батько посадив його на почесному місці за столом на покуті й пригостив узваром та свіжими коржами. Надвечір хату освітила тьмяна гасова лампа, ми помолилися біля образів і полягали спати на солом’яних сінниках на полу.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 219–220)

Розгляньте фото камізельки від компанії «Етнодім» із вишивкою за мотивами українського художника Івана-Валентина Задорожнього, подані на наступній сторінці. Чому сучасні дизайнери використовують мотиви та елементи народного костюма у сучасному одязі? Як, на вашу думку, такі відновлені елементи допомагають зберегти національну культуру та традиції? Визначте на фото елементи, які походять із традиційного українського костюма. Намалюйте власний ескіз сучасної камізельки, використовуючи мотиви та кольори з українського народного одягу.

Сучасні дизайнери звертаються до етнічного одягу, бо народне мистецтво дає унікальну автентичність та ідентичність, яка вирізняє бренд у світі одноманітної масової моди. Такі речі допомагають зберігати культуру, оскільки вони роблять спадщину живою й актуальною: традиція перестає бути лише музейним експонатом, а стає частиною сучасного стильного гардероба молоді.

На фотографіях виробу чітко видно такі елементи традиційного строю:

Приталений крій без рукавів (прямий аналог старовинного корсета-камізельки);
Контрастна лінійна та рослинно-пташина вишивка, натхненна народними наївними сюжетами;
Виділені контури пройми й коміра темною тасьмою чи оксамитовою каймою;
Глибокий темно-синій та чорний фон тканини, що підкреслює яскраві вовняні нитки.

Концептуальний ескіз сучасної камізельки з автентичними мотивами:

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (за QR-кодом / покликанням qr.orioncentr.com.ua/nIxAh, с. 220)

Складіть сучасну версію обіду ХІХ ст. з продуктів, доступних сьогодні. Напишіть коротке пояснення, чим сучасні страви відрізняються від традиційних. За допомогою додаткових джерел інформації виконайте творчий проєкт: створіть кулінарну карту України (мальовану або інтерактивну). На карті позначте традиційні страви основних регіонів (областей) України у ХІХ — на початку ХХ ст. Чи змінилися харчові традиції цих регіонів сьогодні?

Сучасне меню на основі обіду XIX століття:

Перша страва: Червоний борщ на буряковому квасі з печеною квасолею та свіжими пампушками з часниковим соусом.
Друга страва: Полтавські парові галушки з тушкованим м’ясом курки або запечена риба (судак) із гречаною кашею та сушеними лісовими грибами.
Десерт: Пшеничні вареники з сиром і вишнею, политі медом і сметаною.
Напій: Густий прохолодний узвар із сухофруктів (груші-дички, чорнослив, яблука).

Головна відмінність сьогодні полягає у доступності інгредієнтів і способі термічної обробки. У XIX ст. страви щодня томилися годинами в печі в глиняному посуді, жири були обмежені (особливо під час численних постів), цукор був рідкістю і замінювався буряковою патокою чи медом, а м’ясо їли лише на великі свята. Сучасна їжа набагато жирніша, насичена фабричними спеціями, рафінованим цукром та олією, а готується за лічені хвилини на газових чи індукційних плитах.

Кулінарна карта традиційних страв України (ХІХ — поч. ХХ ст.):

Сьогодні основа багатьох регіональних страв (борщ, вареники, бануш) зберігається як символ кулінарної спадщини, проте харчові звички значно уніфікувалися через супермаркети та ресторани. Локальні страви зараз сприймаються радше як святкові або туристичні родзинки.

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ: ІСТОРИЧНІ ПОДРОБИЦІ (за QR-кодом qr.orioncentr.com.ua/XBeC4, с. 220)

Проаналізуйте наведений історико-етнографічний уривок про весільні традиції на українських землях (зокрема на Поділлі). Як розподілялися ролі під час запрошення та підготовки до весілля? Яке сакральне значення мав обряд випікання короваю?

Уривок підкреслює глибокий ритуальний характер традиційного весілля:

Чіткий розподіл соціальних ролей: наречений разом із дружбами особисто скликав свій рід і близьких, а наречена в супроводі дружок — своїх родичів та подруг. Перед весіллям обов’язково відбувалася «розплітка» («головиці») — зворушливий обряд прощання дівчини з дівоцтвом і переходу в статус заміжньої жінки.
Сакральність короваю: випікання короваю було священнодійством, яке мало забезпечити добробут молодої сім’ї. Його довіряли випікати виключно жінкам, які були щасливі в першому шлюбі. За тим, як підходило тісто і якою виходила верхівка хліба, ворожили про все майбутнє життя подружжя. Ритуал часто об’єднував обидва роди, адже короваї випікали і в нареченого, і в нареченої, або в найближчих спільних родичів.

ПОМІРКУЙТЕ (с. 221)

Чому саме Західна Європа першою відчула вплив промислової революції на сільське господарство? Поміркуйте, як зміни в господарстві вплинули на повсякденне життя сільської родини (харчування, побут, вільний час).

Західна Європа першою пережила промисловий переворот, тому там раніше сформувалися ринкові відносини, а фабрики почали масово випускати парові машини, сівалки та залізні плуги. Селяни там набагато раніше звільнилися від особистої феодальної залежності й отримали реальне право власності на землю, що стимулювало їх інвестувати в сучасну техніку.

Завдяки механізації значно скоротилася виснажлива ручна праця. Сільські родини стали будувати міцні кам’яні та цегляні будинки, купувати фабричний одяг і різноманітні продукти на ринку. Зростання врожайності дало стабільний прибуток, а зекономлений завдяки машинам час селяни змогли присвячувати освіті дітей, місцевому самоврядуванню, читанню преси та культурному дозвіллю.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 221)

Розгляньте репродукцію картини. Яким ви уявляєте сільське дозвілля Західної Європи кінця XIX ст. на основі зображення? Як одяг персонажів відображає соціальні зміни того часу? Чому в Західній Європі селяни могли проводити час на дозвіллі (танці, свята), а в Східній часто були зайняті важкою працею? Як відмінності в розвитку господарства впливали на рівень життя селян? За допомогою додаткових джерел інформації створіть короткий діалог між селянами Західної та Східної Європи про їхнє життя: що вони їдять, скільки працюють, як розважаються.

На картині П’єра-Огюста Ренуара «Танок у селі» (1883 р.) дозвілля постає радісним, вишуканим і невимушеним. Люди танцюють на літньому майданчику кафе, навколо панує атмосфера свята та відпочинку.

Одяг героїв свідчить про швидке стирання різниці між селом і містом: жінка одягнена в легку елегантну сукню з віялом у руках, а чоловік — у міський літній костюм і солом’яне канотьє. Це показує, що західноєвропейські селяни мали змогу купувати фабричний готовий одяг і переймати міську моду.

Селяни на Заході мали більше вільного часу завдяки застосуванню агротехніки, високій врожайності фермерських господарств та відсутності кріпосницьких повинностей. У Східній Європі низька продуктивність праці, нестача реманенту та борги змушували працювати вручну від світанку до заходу сонця. Вищий рівень механізації прямо забезпечував західним фермерам кращі доходи, комфортніше житло та вищий рівень життя.

Короткий діалог між французьким фермером П’єром і селянином із Поділля Іваном:

П’єр: Доброго дня, брате! Як твоє господарство? Ми щойно закінчили сіяти пшеницю новою машинною сівалкою, тож тепер маю час сходити з дружиною на танці до сільського кафе. А як ти проводиш суботу?

Іван: Здоров був, П’єре. Які там танці… Спини не розгинаю: зранку до ночі косою та серпом у полі з родиною, а воли ледве тягнуть старого дерев’яного плуга. Ще й треба гроші за викуп землі поміщику віддати.

П’єр: Співчуваю! Ми з сусідами вже давно об’єдналися в спілку, здаємо молоко на маслозавод, а хліб печемо з білого борошна. Увечері читаємо свіжі газети за келихом вина. А що їдять у вашому селі?

Іван: Та все те, що самі в землі виростимо: житній хліб, куліш, картоплю та пісний борщ. М’ясо куштуємо хіба на Великдень чи на весілля. Наші розваги — це хіба що вечорниці та недільна служба в церкві, бо вся сила йде на боротьбу за врожай.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

I. Знаю й систематизую нову інформацію (с. 222)

1. Які чинники вплинули на зміни в сільському господарстві Європи в другій половині XIX ст.?

Головними чинниками стали розгортання промислового перевороту, винахід нової техніки (залізні плуги, молотарки, парові сівалки), поява залізниць для швидкого транспортування збіжжя на ринки, скасування феодальних повинностей та розвиток агрономічної науки й мінеральних добрив.

2. Як позначилося скасування кріпосного права на житті селян у Східній Європі?

Селяни отримали особисту свободу та громадянські права, проте залишилися малоземельними або безземельними. Через необхідність платити викупні платежі державі та поміщикам селяни потрапили у важку боргову кабалу, мусили орендувати землю на грабіжницьких умовах і ще десятиліттями перебували в економічній залежності.

3. У чому полягали основні відмінності в соціальному становищі селян Заходу і Сходу?

На Заході селянин був повноправним власником-фермером, активно брав участь у місцевому самоврядуванні, вільно торгував на ринку та віддавав дітей до обов’язкових шкіл. На Сході селянин залишався прив’язаним до общини, виснаженим викупними платежами та податками, залежав від землевласника й мав дуже обмежений доступ до якісної освіти та медицини.

4. Які риси традиційного побуту зберігалися в українському селі наприкінці XIX ст.?

Зберігалося переважання натурального господарства, житло з природних матеріалів (мазанки, зруби під соломою з глиняною підлогою й піччю), домотканий одяг із полотна та вовни, дотримання давніх обрядів, підпорядкованість життя релігійному й трудовому календарю, а також використання волів і коней як основної тяглової сили.

II. Обговорюємо у групі (с. 222)

За допомогою матеріалів параграфа і додаткових джерел інформації заповніть таблицю у зошиті або нотатнику.

Регіон	Сфера життя суспільства	Які зміни відбулися
Східна Європа	Господарство й техніка	Повільна заміна волів кіньми, поширення залізних плугів («комарик»), збереження ручної праці
	Соціальний стан і право	Здобуття особистої свободи після 1861 р., тягар викупних платежів, збереження залежності від поміщика
	Житло та побут	Хати-мазанки або дерев’яні зруби, глиняна підлога, піч у кутку, домотканий одяг, скромний раціон
	Освіта та культура	Початкова школа для меншості, панування релігійних свят, збереження обрядів (короваї, колядки, вечорниці)
Західна Європа	Господарство й техніка	Широка механізація (сівалки, молотарки), фермерська спеціалізація, висока врожайність
	Соціальний стан і право	Формування класу фермерів-власників, участь у виборах та органах самоврядування
	Житло та побут	Будівництво кам’яних і цегляних будинків, купівля фабричного одягу й різноманітних продуктів
	Освіта та культура	Запровадження обов’язкової початкової освіти, активне дозвілля в селі (кафе, клуби, преса)

III. Мислимо творчо (с. 222)

1. Створіть рекламу товару чи послуги, які з’явились завдяки розвитку техніки в Західній Європі (наприклад, сівалки чи жниварки).

Універсальна кінна жниварка «Маккормік» (модель 1885 року)

Годі гнути спину від сходу до заходу! Твій урожай вартий кращого!

Забудь про мозолі від серпа та зламані коси! Новітня американська жниварка з міцної гартованої сталі косить за дві години стільки ж збіжжя, скільки десять наймитів роблять за цілий світловий день!

Потрібна лише пара добрих коней та один робітник на сидінні;
Зрізає колосся чисто, без втрат зерна на полі;
Окупність — лише за один вдалий жнивний сезон!

Замовляйте в агента торгової фірми на центральній ярмарковій площі вашого містечка. Зроби крок до багатства разом із передовою технікою!

2. Уявіть, що ви турист / туристка із ХХІ століття, що потрапив / потрапила у село 1890-х років. Опишіть п’ять речей, які вас найбільше здивували б.

Абсолютна відсутність пластику, синтетики й заводського сміття: усе навколо зроблено виключно з дерева, глини, соломи, конопляного полотна, лози та заліза.
Незвична тиша вечорами, яку не порушує гул моторів чи електрики: єдиними джерелами світла після заходу сонця є тьмяна гасова лампа чи полум’я печі, через що все село засинає разом із настанням темряви.
Неймовірна виснажливість фізичної праці: жінки перуть білизну в крижаній річковій воді та носять воду на коромислах, а чоловіки годинами важко крокують за плугом босоніж по ріллі.
Земляна або глиняна долівка всередині житла: хата має підлогу просто з утрамбованої глини, яку щосуботи змащують новим шаром рідкого розчину, і спільне спальне місце для всієї сім’ї біля печі.
Відсутність індивідуального простору й сильний дух громади: усе робиться разом (толока при побудові хати, спільне випасання худоби, вечорниці), при цьому кожен мешканець знає все про сусіда, а життя суворо підпорядковане церковним канонам і традиціям предків.