62. «Рівновага сил» — між Віденським конгресом і Кримською війною
ПРИГАДАЙТЕ (с. 141)
З якою метою утворювався Священний союз? Чому ідея «балансу сил» була приречена на невдачу?
Священний союз монархи Росії, Австрії та Пруссії створили 1815 року передусім для захисту старих порядків, збереження непорушності кордонів і спільного придушення будь-яких революцій та національно-визвольних рухів у Європі.
Ідея «балансу сил» зазнала краху тому, що монархи намагалися силою законсервувати феодальний устрій і зовсім ігнорували природне прагнення народів до свободи й створення власних національних держав. Крім того, між самими імперіями зростало суперництво за колонії, ринки збуту та сфери впливу, зокрема на Балканах.
ПОМІРКУЙМО! (с. 142)
Чому Австрійська імперія брала активну участь у Священному союзі? Яких загроз вона прагнула уникнути?
Австрія була строкатою «клаптиковою» імперією, де австрійські німці становили меншість серед підкорених угорців, слов’ян та італійців. Відень панічно боявся національних повстань і ліберальних революцій, які могли б розірвати державу на частини. Участь у Союзі гарантувала австрійським Габсбургам колективну військову допомогу сусідніх монархій у разі спалаху бунтів.
Порівняйте зовнішньополітичні цілі Франції та Великої Британії. У чому полягає головна різниця між ними?
Головна відмінність полягала в їхньому статусі та просторових інтересах. Велика Британія вже була світовим лідером і «володаркою морів», тому дбала про збереження рівноваги в континентальній Європі й безперешкодну морську торгівлю з Індією та Китаєм. Франція ж починала цей період переможеною країною, тому її метою було зняти з себе міжнародні обмеження, відновити статус рівноправної великої держави та розширити володіння в Північній Африці.
Які цілі та стратегії були спільними / суперечливими для кількох країн? Що це означало?
Спільним для Австрії, Росії та Пруссії було бажання придушувати революції й утримувати непорушність монархій. Проте гострі суперечності виникали в «східному питанні»: Росія прагнула захопити чорноморські протоки й ослабити Османську імперію, тоді як Велика Британія та Австрія всіляко захищали цілісність Туреччини, аби не допустити виходу росіян до Середземного моря. У німецьких землях Пруссія та Австрія конкурували за право бути лідером майбутнього об’єднання. Це свідчило про те, що союз монархів був крихким фасадом, за яким ховалися несумісні інтереси.
Чому, на вашу думку, зовнішня політика європейських країн у цей період була сповнена суперечностей і прихованих конфліктів?
Кожна держава ставила власні економічні й геополітичні інтереси вище за спільний європейський мир. Промисловий переворот штовхав уряди на боротьбу за нові ринки, колонії та сировину. Спроба монархів керувати континентом за старими феодальними правилами постійно стикалася з новою реальністю — розвитком капіталізму та формуванням сучасних націй.
2. РЕАКЦІЯ НА РЕВОЛЮЦІЇ (с. 142)
Як змінилась карта Європи внаслідок Віденського конгресу? Згадайте, які революції відбулися в Європі з 1815 р. до середини ХІХ ст.
Віденський конгрес перекроїв кордони без урахування волі народів: Росія приєднала більшу частину Польщі (Царство Польське) та закріпила за собою Фінляндію; Пруссія отримала частину Саксонії, Познань і багаті рейнські землі; Австрія повернула контроль над Ломбардією та Венецією в Італії; замість розпущеної Священної Римської імперії постав пухкий Німецький союз. Швеція об’єдналася з Норвегією, а Бельгію штучно приєднали до Нідерландів.
Упродовж 1815–1849 років Європою прокотилися кілька хвиль революцій: повстання 1820-х років в Іспанії, Португалії, Неаполі, П’ємонті та Греції; революції 1830 року у Франції, Бельгії та польське визвольне повстання 1830–1831 років; загальноєвропейська «Весна народів» 1848–1849 років у Франції, німецьких та італійських землях, Австрійській імперії та Угорщині.
ПОМІРКУЙМО! (с. 143, перше запитання)
Чому незалежні країни Латинської Америки були вигідні Великій Британії та США, але не вигідні Австрії, Пруссії та Росії?
Британія та США прагнули економічної експансії: ліквідація іспанської колоніальної монополії відкрила для американських і британських купців багаті ринки сировини та збуту промислових товарів. Натомість монархії Священного союзу бачили у відокремленні колоній небезпечний прецедент повалення законної влади «легітимного» монарха. Росія, Австрія та Пруссія боялися, що успіх латиноамериканських республік надихне на бунт європейські народи.
ПОМІРКУЙМО! (с. 143, друге запитання)
Що спільного та відмінного між реакцією великих держав на революції 1820-х і 1830-х роках? Чому утворення Бельгії було компромісом великих держав?
Спільним було те, що консервативні монархи в обох випадках засуджували повстання і вважали їх загрозою порядку. Відмінність полягала в діях: у 1820-х роках Священний союз без вагань проводив військові інтервенції (вторгнення французів до Іспанії, австрійців до Італії), а в 1830 році великі держави вже побоялися починати спільну війну проти Франції чи Бельгії через розкол між Британією та консервативним блоком.
Утворення незалежної Бельгії стало компромісом тому, що жодна держава не отримала одноосібної переваги. Франція не змогла приєднати ці території, Британія домоглася закриття бельгійського узбережжя від ворожого флоту, а на трон посадили німецького принца Леопольда, пов’язаного родинними зв’язками як з Лондоном, так і з Парижем. Бельгія була проголошена нейтральною буферною державою між Францією та Німеччиною.
СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ (с. 144)
Імператор Всеросійський Микола І (1854 р.): «Найдурнішим із польських королів був Ян Собеський, а найдурнішим із російських імператорів — я. Собеський — тому що врятував Австрію 1683-го, а я — тому що врятував її 1848-го».
Стенограма виступу депутата Вайлда у парламенті Великої Британії (1849 р.): «…Росія неухильно розширює свою владу, і мірою поширення її впливу на нові території продажі британських промислових товарів скорочуються. Так сталося з торгівлею цієї країни з Молдавією та Валахією; а нинішні події в Угорщині, якщо російський вплив буде успішним, позбавлять Англію одного з її найважливіших ринків».
ПОМІРКУЙМО! (с. 144)
Про що свідчили дії Росії та Франції? Які їхні мотиви?
Дії Росії (інтервенція в Угорщину 1849 року) та Франції (придушення Римської республіки й захист влади Папи) свідчили про прагнення правителів силою зберегти монархічний лад і зміцнити власні геополітичні позиції. Микола I прагнув зберегти союзну Австрію від розпаду й показати себе головним арбітром Європи. Президент Франції Луї-Наполеон Бонапарт прагнув здобути підтримку консервативних французьких католиків напередодні проголошення себе імператором і водночас закріпити французький вплив в Італії на противагу Австрії.
Поясніть, чому Микола І так самокритично висловився про свої дії.
Микола I врятував Габсбурзьку імперію від краху під час угорського повстання, сподіваючись на вічну вдячність Відня та дипломатичну підтримку в балканських справах. Проте вже під час Кримської війни 1853–1856 років Австрія зрадила Росію, зайняла ворожу позицію та змусила російські війська залишити Дунайські князівства, опинившись на боці англо-французької коаліції.
Чому Велика Британія не брала участі в інтервенціях?
Велика Британія сповідувала принцип «блискучої ізоляції» та уникала прямого сухопутного втручання в конфлікти на континенті. Британський парламент вважав, що військові походи вимагають величезних витрат платників податків без гарантії вигоди. Головною зброєю Лондона була дипломатія, контроль над морськими торговельними шляхами та фінансова підтримка вигідних союзників.
3. «СХІДНЕ ПИТАННЯ» (с. 144)
Яка причина кризи Османської імперії у першій половині ХІХ ст.? Які країни претендували на європейські володіння Туреччини? Які суперечності були між цими країнами?
Османська імперія занепадала через економічну відсталість, корупцію чиновників, військову слабкість і постійні повстання поневолених християнських народів Балкан.
На османські володіння претендували Росія, Австрія, Велика Британія та Франція. Росія хотіла захопити Стамбул, встановити контроль над протоками Босфор і Дарданелли та підпорядкувати балканські народи під гаслом «захисту православ’я». Британія та Франція намагалися зберегти цілісність Туреччини як торговельного партнера й бар’єра проти виходу російського флоту в Середземне море. Австрія боялася посилення росіян безпосередньо біля своїх південних кордонів на Дунаї.
ПОМІРКУЙМО! (с. 145)
Поміркуйте, чому ставлення європейських країн до греків відрізнялося від ставлення до сербів чи інших балканських народів.
Стародавня Греція сприймалася освіченою європейською елітою як колиска всієї західної цивілізації, культури та філософії. Боротьба греків викликала романтичне захоплення інтелектуалів, письменників і поетів по всій Європі. Повстання ж сербів чи болгар сприймалися європейцями швидше як внутрішні селянські бунти на далекій східній периферії, котрі до того ж відкрито курувалися Петербургом.
Чому західноєвропейські країни вважали, що збільшення кількості незалежних держав на Балканах посилить Росію?
Більшість балканських народів сповідували православ’я і розмовляли слов’янськими мовами. Західні дипломати побоювалися, що будь-які нові держави в цьому регіоні автоматично потраплять під релігійний, військовий та політичний протекторат Російської імперії, перетворившись на її маріонеток біля чорноморських проток.
ПОМІРКУЙМО! (с. 146)
Чому турецький султан 1826 р. видав наказ про формування регулярної армії і розпустив яничарський корпус?
Корпус яничарів перетворився на некеровану, корумповану силу, яка відмовлялася вчитися сучасної військової справи, програвала всі зовнішні битви та постійно влаштовувала палацові перевороти, вбиваючи невгодних султанів. Без ліквідації яничарів було неможливо побудувати сучасну дисципліновану армію європейського зразка.
З якою метою Росія уклала оборонний союз із Туреччиною?
За Ункіяр-Іскелесійським договором 1833 року Росія скористалася слабкістю султана перед єгипетським бунтом, щоб перетворити Османську імперію на свого фактичного молодшого партнера. Петербург домігся виняткового права: Дарданелли закривалися для військових кораблів західних країн, забезпечуючи російському Чорноморському флоту повну безпеку від нападів із Середземного моря.
Кому була найбільш вигідна Лондонська конвенція 1841 р.?
Конвенція була найбільш вигідною Великій Британії. Вона скасувала одноосібний військовий протекторат Росії над Туреччиною, повернула протоки під міжнародний контроль і заборонила прохід через Босфор і Дарданелли будь-яких військових судів у мирний час, замкнувши російський флот у Чорному морі.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
I. Знаю й систематизую нову інформацію
1. Які стратегічні цілі та зовнішньополітичні інтереси мали провідні країни Європи у першій половині XIX ст.?
Велика Британія прагнула підтримувати європейську рівновагу, не допускати появи гегемона на континенті та розширювати морські торговельні шляхи. Франція домагалася повернення статусу великої держави та захоплювала колонії в Африці (зокрема Алжир). Росія намагалася виконувати роль охоронця монархій та просунутися на Балкани й до проток Босфор і Дарданелли. Австрія намагалася зупинити розпад своєї імперії та стримати революції, а Пруссія готувала ґрунт для об’єднання німецьких земель під своїм крилом.
2. Чому ідея «рівноваги сил» не забезпечила тривалого миру в Європі після Віденського конгресу?
Система «рівноваги» захищала виключно інтереси кількох монарших династій і повністю ігнорувала права націй на свободу та об’єднання. Насильницьке стримування природного розвитку капіталізму та національних рухів постійно провокувало вибухи революцій, а суперництво великих держав за спадщину Османської імперії швидко зруйнувало позірну солідарність урядів.
3. У чому полягало «східне питання» і як воно вплинуло на міжнародні відносини?
«Східне питання» полягало в міжнародному суперництві великих держав за розподіл володінь Османської імперії, що стрімко слабшала. Це протистояння розділило європейські держави: спроби Росії підпорядкувати Балкани й чорноморські протоки наштовхнулися на жорстку протидію Великої Британії, Франції та Австрії, що зрештою призвело до розпаду Священного союзу та спалаху Кримської війни.
II. Обговорюємо у групі
1. Які цілі та стратегії могли мати інші країни світу, що не відображені у таблиці на с. 141–142?
Османська імперія прагнула зупинити свій розпад, провести реформи та придушити сепаратизм провінцій, маневруючи між суперечностями великих держав. Молоді держави Латинської Америки боролися за міжнародне визнання, захист незалежності від колонізаторів і подолання внутрішніх міжусобиць. Китай за правління династії Цін намагався зберегти самоізоляцію від західного світу, проте зазнав нищівної поразки в Першій опіумній війні та був змушений відкрити свої порти для британського капіталу.
2. Чому міжнародна ситуація після 1830 р. стала менш сприятливою для масштабних військових інтервенцій з боку Священного союзу?
У 1830 році відбувся розкол великих держав на два табори: ліберально-конституційний західний блок (Велика Британія та Франція, де перемогла Липнева революція) та консервативний східний блок (Росія, Австрія, Пруссія). Будь-яка спроба монархів піти війною проти новоствореної Бельгії чи революційної Франції загрожувала перерости у велику загальноєвропейську війну, до якої абсолютистські імперії не були готові.
3. Як би могли змінитися міжнародні відносини, якби Росія не втручалася у події в Угорщині 1849 р.?
Без російських військ австрійська армія зазнала б поразки, а Угорщина здобула б незалежність. Це спричинило б швидкий розпад усієї багатонаціональної Австрійської імперії: відокремилися б північноіталійські провінції та активізувався рух слов’янських народів. Зникнення сильної Австрії дозволило б Пруссії значно раніше об’єднати Німеччину, а баланс сил у Центральній та Східній Європі кардинально змінився б ще в середині ХІХ століття.
III. Мислимо творчо
1. Створіть ментальну карту, яка відображатиме взаємозв’язки між цілями та стратегіями різних країн, а також точки конфлікту.
Нижче подано інтерактивну ментальну карту міжнародних відносин 1815–1853 років, що візуалізує цілі провідних держав, напрями їхнього тиску та ключові точки зіткнення інтересів:
Ментальна карта ілюструє, що позірна рівновага Віденської системи трималася на протиборстві двох головних вузлів: територіальних апетитів імперій у занепадаючій Османській імперії («Східне питання») та неминучого піднесення національних рухів проти абсолютистських режимів.
2. Проведіть «міжнародну конференцію» 1840-х років: учні представляють різні держави та обговорюють питання впливу на Балкани.
Зразок моделювання дипломатичних позицій для рольової гри:
Представник Великої Британії: «Ми виступаємо за непорушність кордонів Османської імперії. Лондон не дозволить жодній державі закрити Чорноморські протоки для світової торгівлі чи перетворити Стамбул на військову базу російського флоту».
Представник Російської імперії: «Росія не може залишатися байдужою до страждань православних християн Балкан під турецьким гнітом. Ми вимагаємо закріплення за Петербургом права військового захисту Молдавії, Валахії та Сербії, а також вільного виходу нашого флоту в Середземне море».
Представник Австрійської імперії: «Австрія категорично проти зміни кордонів на Балканах і військової присутності російських військ у гирлі Дунаю. Слов’янське повстання біля наших кордонів є загрозою для спокою слов’янських підданих Габсбургів».
Представник Франції: «Франція повертає собі статус великої держави й підтримує право балканських народів на автономію під міжнародними гарантіями всіх держав, а не під одноосібною владою царя. Ми також маємо свої релігійні та комерційні інтереси на Близькому Сході».
Представник Османської імперії: «Порта проводить військові перетворення та наполягає на принципі суверенітету. Будь-які іноземні претензії на захист наших підданих ми розцінюємо як неприпустиме втручання у внутрішні справи держави».