§ 55. Узагальнення. Практикум

Зміст

ВСТУПНІ ЗАПИТАННЯ

До складу яких держав входили українські землі в ХІХ столітті?

Упродовж ХІХ століття українські землі були поділені між двома імперіями. Більша частина (Наддніпрянщина, Слобожанщина, Південь і Крим) входила до складу Російської імперії, а західні землі (Галичина, Буковина та Закарпаття) перебували під владою Австрійської імперії (з 1867 року — Австро-Угорщини).

Які історичні події стали ключовими у процесі формування української нації?

Головними віхами стали вихід «Енеїди» Івана Котляревського (1798 р.), діяльність Кирило-Мефодіївського братства (1845–1847 рр.), події «Весни народів» 1848–1849 років у Галичині та створення Головної руської ради, скасування кріпацтва (1848 р. в Австрії та 1861 р. в Росії), виникнення громадівського руху, а також поява перших політичних партій у 1890-х роках на чолі з РУРП та РУП.

Як ви розумієте поняття «нація», «національна ідея»?

Нація — це не просто спільне походження чи територія, а стійка спільнота свідомих людей, яких об’єднують спільна культура, мова, історична пам’ять і спільне прагнення до політичного самовизначення у власній державі. Національна ідея — це дороговказ і програма розвитку народу, його колективна мрія про свободу, гідність, державну незалежність та розквіт власної культури.

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕКСТУ ПАРАГРАФА (с. 292)

1. Чи можна вважати XIX століття підготовкою до подій XX століття?

Так, адже саме у «довгому» ХІХ столітті сформувалися сучасні нації, зародилися ідеології лібералізму, соціалізму та націоналізму, а бурхлива індустріалізація змінила спосіб життя міст і сіл. Водночас гострі імперські суперечності, боротьба за колонії та пригноблення бездержавних народів заклали вибухову основу для світових воєн і революцій ХХ століття.

2. Які постаті української історії XIX ст. стали символом боротьби за гідність і національну ідентичність?

Тарас Шевченко своїм «Кобзарем» розбудив національну гідність і закликав скинути кайдани, а учасники Кирило-Мефодіївського братства першими запропонували концепцію вільної демократичної спілки слов’янських народів. Наприкінці століття справжніми символами незламності стали Іван Франко, Леся Українка, Михайло Драгоманов та Михайло Грушевський, які інтелектуально єднали Наддніпрянщину з Галичиною.

3. Які паралелі можна провести між ідеями XIX ст. і викликами сучасної України?

У ХІХ столітті наші інтелектуали виборювали право говорити рідною мовою, спростовували імперські міфи про «один народ» та доводили свою європейську приналежність. Сьогодні Україна стикається з тією ж самою імперською агресією спадкоємиці Російської імперії, тому завершує боротьбу за остаточне утвердження державної самостійності, суверенітету, гідності та власного вибору майбутнього.

ПРАКТИКУМ

І. Орієнтуємося в історичному часі й просторі, виявляємо взаємозв’язки подій та явищ

1. Заповніть хронологічну таблицю «Українські землі в ХІХ ст.».

Українські землі у складі Австрійської / Австро-Угорської імперії	Рік	Українські землі у складі Російської імперії
Відновлення Львівського університету; початок «будителів» Закарпаття	1817–1818	Створення перших таємних дворянських гуртків і масонських лож
Створення «Руської трійці» у Львові	1833–1837	Вихід перших фольклорних збірок Михайла Максимовича в Києві
«Весна народів»: скасування панщини в Галичині, створення Головної руської ради	1848	Розгром Кирило-Мефодіївського братства та заслання Тараса Шевченка (1847–1848)
Утворення товариства «Просвіта» у Львові	1868	Валуєвський циркуляр (1863 р.) та заборона друку навчальної літератури українською
Заснування Літературного товариства імені Т. Шевченка (згодом НТШ)	1873–1876	Емський указ Олександра ІІ (1876 р.) про тотальну заборону українського слова
Створення першої української політичної партії — РУРП	1890	Виникнення підпільного Братства тарасівців (1891 р.)
Публікація праці Юліана Бачинського «Ukraina irredenta»	1895–1900	Видання брошури Миколи Міхновського «Самостійна Україна» та заснування РУП

2. Створіть стрічку часу «Довге XIX століття». Розподіліть події / процеси на три блоки: а) політичні зміни (ПЗ); б) соціально-економічні процеси (СЕП); в) культурно-національне відродження (КНВ). Позначте не менше 5 подій / процесів з кожного блоку.

Стрічка часу демонструє, що попри імперські перешкоди, економічний прогрес і культурне пробудження невпинно виводили український рух на політичний рівень.

3. Попрацюйте з картами.

А) До карти «Адміністративні одиниці на українських землях Австрійської / Австро-Угорської та Російської імперій у ХІХ столітті»

1. Назвіть імперії, під владою яких перебували українські землі на початку ХІХ століття.

Українські території перебували у складі Російської імперії та Австрійської імперії (з 1867 року — Австро-Угорщини). Також на південно-західному прикордонні зберігався васальний вплив Османської імперії над придунайськими землями.

2. Визначте, які українські історико-географічні регіони належали Австрійській імперії, а які – Російській імперії.

Австрійській імперії належали Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Російській імперії належали Лівобережжя, Правобережжя, Слобожанщина, Волинь, Поділля, Причорномор’я (Південна Україна) та Крим.

3. Перелічіть губернії Російської імперії, повністю або частково розташовані на етнічних українських землях.

Повністю або частково на українських теренах існували дев’ять українських губерній: Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Харківська (Слобідсько-Українська), Катеринославська, Херсонська і Таврійська. Також українські етнічні землі охоплювали суміжні території Курської, Воронезької, Бессарабської губерній та Області Війська Донського (Кубань).

4. Поясніть, чому на карті позначені межі етномовної території українців, і порівняйте їх із сучасними кордонами України. Зробіть висновок про різницю.

Етномовні межі показують реальне розселення українців за мовною та культурною ознакою незалежно від кордонів імперій. Тодішня етномовна територія була значно ширшою за сучасні кордони: вона охоплювала Берестейщину (нині Білорусь), Холмщину, Підляшшя, Надсяння, Лемківщину (Польща), Пряшівщину (Словаччина), Південну Мармарощину (Румунія), а на сході — Стародубщину, Подоння та Кубань (Росія). Це свідчить, що в ХХ столітті українці втратили значну частину своїх прикордонних етнічних земель.

5. Визначте, які адміністративно-територіальні одиниці були утворені на українських землях Російської та Австрійської / Австро-Угорської імперій.

У Російській імперії діяли генерал-губернаторства (Київське, Малоросійське, Новоросійсько-Бессарабське), які поділялися на губернії, а ті — на повіти і волості. В Австрійській імперії було утворено Королівство Галичини і Лодомерії з окремим Буковинським округом (з 1849 року — окремий коронний край Герцогство Буковина), а Закарпаття підпорядковувалося безпосередньо Пожійському намісництву Королівства Угорщина у складі комітатів.

6. Сформулюйте висновок про політичну роздробленість українських земель на початок ХІХ століття.

Українські землі були розірвані між двома ворожими імперськими системами та позбавлені будь-яких ознак власної державності. Імперії штучно дробили українські історичні землі на губернії та провінції, щоб стерти пам’ять про козацьку державу й руську спадщину та асимілювати населення.

7. Проаналізуйте розташування найбільших міст і поясніть, які фактори (географічні, торговельні шляхи, адміністративний статус) могли сприяти їхньому розвитку на той час.

Міста зростали завдяки поєднанню вигідного географічного положення та адміністративної ролі. Київ розвивався як релігійний, транспортний центр на Дніпрі та осередок генерал-губернаторства; Харків став центром Слобожанщини завдяки університету та перетину ярмаркових шляхів; Одеса стрімко піднеслася через статус вільного порту (порто-франко) і морську торгівлю зерном; Львів залишався головним адміністративним і торговельним вузлом австрійської провінції.

8. Порівняйте географічне розташування та кількість губерній у Східній Україні (у складі Росії) з адміністративним поділом Західної України (у складі Австрії). Які стратегічні переваги це давало кожній з імперій?

Російська імперія поділила Наддніпрянщину на дев’ять губерній, згрупованих у три великі регіони, що давало змогу тримати під суворим військовим наглядом величезні чорноземні простори і виходи до Чорного моря. Австрія ж об’єднала українські та польські землі в одне громіздке «Королівство Галичини і Лодомерії», що дозволяло Відню вдало грати на суперечностях між поляками та українцями за принципом «розділяй і володарюй».

9. Які нові адміністративні одиниці Російської імперії на півдні та сході формувалися на землях, освоєних незадовго до початку ХІХ ст., і чому ці території були стратегічно важливими?

Було створено Катеринославську, Херсонську та Таврійську губернії. Вони мали виняткове значення, оскільки гарантували імперії прямий вихід до Чорного та Азовського морів, створили плацдарм для контролю над Кримом і міжнародного експорту зерна, а згодом стали базою для розвитку важкої металургійної промисловості.

Б) До карти «Господарство українських земель XVIII—XIX століть»

1. Назвіть основні галузі господарства, які представлені на карті (сільське господарство, промисловість, видобуток корисних копалин).

На карті представлено товарне зернове господарство, цукроваріння, вівчарство, тютюнництво і виноробство; машинобудування, текстильну, порцеляно-фаянсову промисловість і суднобудування; видобуток кам’яного вугілля, кам’яної солі та нафти.

2. Перелічіть міста, які були найбільшими банківськими центрами (за винятком Києва).

Найбільшими банківськими осередками були Одеса, Бердичів (славився 8 великими банкірськими домами), Харків, Катеринослав, Миколаїв та Львів.

3. Визначте, де розташовані найбільші центри видобутку кам’яного вугілля та кам’яної солі. Яка територія отримала назву за основним видом видобутку?

Видобуток вугілля зосереджувався в Юзівці, Луганську та прилеглих басейнах річки Сіверський Донець; кам’яна сіль видобувалася на Донбасі (Бахмут, Слов’янськ) і в Карпатах (Дрогобич, Калуш). Регіон кам’яновугільного промислу отримав назву Донецький басейн (Донбас).

4. Визначте райони, які спеціалізувалися на вирощуванні цукрового буряка. Яка галузь промисловості була тісно пов’язана з цим видом сільськогосподарської продукції?

На цукровому буряку спеціалізувалися правобережні та лівобережні лісостепові землі: Поділля, Київщина, Волинь і частково Полтавщина. З цим була пов’язана цукрова промисловість (цукроварні та рафінадні заводи родин Терещенків, Харитоненків, Симиренків).

5. Сформулюйте висновок про розташування найбільших промислових центрів. Чи зосереджені вони переважно у великих містах, чи розсіяні по сільській місцевості?

Важка індустрія, машинобудування і морські судноверфі тяжіли до великих міст і сировинних баз (Одеса, Харків, Миколаїв, Юзівка). Водночас цукроварні, ґуральні та порцелянові мануфактури будувалися безпосередньо у містечках і селах поблизу джерел сировини та поміщицьких маєтків.

6. Охарактеризуйте спеціалізацію сільського господарства південних регіонів (навколо Одеси, Херсона, Миколаєва) та порівняйте її зі спеціалізацією Галичини.

Південь спеціалізувався на товарному зерні (вирощуванні твердої пшениці на експорт) та тонкорунному вівчарстві й виноробстві, ведучи капіталістичне фермерство. У Галичині зберігалося малоземельне традиційне селянське господарство з вирощуванням жита, вівса, картоплі та відгодівлею худоби.

7. Поясніть, чому саме південь України став головним експортним регіоном, зважаючи на наявність морських торговельних портів і спеціалізацію сільського господарства.

Південь мав вихід до незамерзаючих чорноморських портів (Одеса, Миколаїв, Херсон), куди стікалися залізничні та водні артерії з родючих степових губерній. Це дозволяло вивозити мільйони пудів пшениці до Західної Європи з мінімальними транспортними витратами.

8. Спрогнозуйте, яка із галузей промисловості (цукрова, порцелянова, кам’яновугільна) мала найбільший потенціал для бурхливого розвитку у другій половині ХІХ століття, зважаючи на наявність сировини та концентрацію виробництва.

Найбільший потенціал мала кам’яновугільна промисловість Донбасу. Початок будівництва залізниць і сполучення вугілля Донбасу із залізною рудою Кривого Рогу викликали грандіозний промисловий бум і перетворили регіон на головну металургійну базу.

9. Зробіть висновок про економічну інтеграцію українських земель у господарську систему Російської та Австрійської імперій, спираючись на розміщення виробничих і торговельних центрів.

Обидві імперії використовували українські землі як сировинний придаток та ринок збуту власних фабричних виробів. Наддніпрянщина постачала зерно, метал і вугілля Російській імперії, а Галичина — нафту, ліс і сільськогосподарську сировину для промислових провінцій Австрії.

В) До карти «Культура України першої половини ХІХ століття»

1. Назвіть університетські центри на українських землях у першій половині ХІХ століття.

Університетськими центрами були Львів (Львівський університет), Харків (Харківський університет, заснований 1805 р.) та Київ (Університет святого Володимира, заснований 1834 р.).

2. Визначте, в якому місті діяла польська національно-культурна установа – інститут Оссолінеум – і в якому році вона була заснована.

Інститут Оссолінеум (Оссоліньських) діяв у Львові; його було засновано 1817 року.

3. Перелічіть міста, де були відкриті гімназії.

Гімназії діяли у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Полтаві, Чернігові, Житомирі, Сімферополі, Вінниці, Кременчуці, Катеринославі та Новгороді-Сіверському.

4. Порівняйте мережу православних і греко-католицьких духовних закладів освіти. В якій частині України (Східна / Західна) переважали ті чи ті?

Православні семінарії та Київська духовна академія діяли виключно на підросійських східних і центральних землях (Київ, Полтава, Чернігів, Харків, Катеринослав, Одеса). Греко-католицькі семінарії та єпархіальні центри існували лише на Західній Україні — у Львові, Перемишлі та Ужгороді.

5. Згрупуйте заклади освіти, засновані в першій чверті ХІХ ст., за їхнім статусом (університети, ліцеї, професійна освіта).

Університети: Харківський університет (1805). Ліцеї: Волинський (Кременецький) ліцей (1805), Рішельєвський ліцей в Одесі (1817), Гімназія вищих наук князя Безбородька в Ніжині (1820). Професійна освіта: Ремісниче училище (1804), Землемірське училище (1807), Школа садівництва (1820).

6. Сформулюйте висновок про концентрацію друкарської справи (найбільші друкарні) та закладів вищої освіти на українських землях. Чи рівномірно вони розподілені?

Друкарні та вища школа розподілялися нерівномірно і концентрувалися у великих містах — Києві, Львові, Харкові та Одесі. Провінційні містечка та села залишалися майже позбавленими культурно-освітньої інфраструктури.

7. Поясніть, чим обумовлена висока концентрація інститутів шляхетних дівчат у містах Російської імперії порівняно з Австрійською імперією.

У Російській імперії самодержавство цілеспрямовано створювало закриті станові інститути шляхетних дівчат (у Києві, Харкові, Полтаві, Одесі) для виховання дворянської еліти в дусі імперської лояльності та російської культури. В Австрії жіноча освіта розвивалася переважно через приватні пансіони або церковні школи.

8. Використовуючи легенду карти, визначте, які міста були центрами світської культури (професійні театри, наукові товариства), та поясніть, як це співвідноситься з їхнім адміністративним статусом.

Київ, Харків, Одеса, Львів і Полтава були провідними осередками науки і театру. Це прямо залежало від їхнього статусу губернських центрів або центрів намісництв, де зосереджувалися адміністрація, заможне дворянство, інтелігенція та купецтво.

9. Зробіть висновок про роль монастирів і поміщицьких маєтків у культурному житті, зокрема, в розвитку театрального мистецтва.

Маєтки магнатів (як-от Тарновських у Качанівці чи Галаганів у Сокиринцях) та монастирі були центрами книгодрукування, малярства й музики. У маєтках діяли знамениті кріпацькі театри й оркестри, з яких згодом виросли професійні трупи й видатні українські актори.

Г) До карти «Культура України середини ХІХ — початку ХХ століття»

1. Назвіть п’ять українських міст, у яких функціонували університети наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.

Львів, Харків, Київ, Одеса (Новоросійський університет) та Чернівці (Чернівецький університет).

2. Визначте, в якому місті діяла перша в Російській імперії бактеріологічна станція.

В Одесі (заснована 1886 року видатними вченими Іллею Мечниковим та Миколою Гамалією).

3. Перелічіть найбільші друкарні / видавництва на території Наддніпрянської України.

Видавництво «Вік» у Києві, Друкарня Стефана Кульженка в Києві та Друкарня Юхима Фесенка в Одесі.

4. Порівняйте мережу закладів вищої освіти в Російській та Австро-Угорській імперіях. Зробіть висновок про концентрацію технічної освіти.

В обох імперіях класичні університети залишалися гуманітарно-природничими центрами, проте в другій половині ХІХ століття через вимоги індустріалізації з’явилися технічні виші. У підросійській Україні це були Київський політехнічний та Харківський технологічний інститути, а в австрійській частині — Львівська політехніка. Вища технічна освіта концентрувалася виключно у найбільших індустріальних центрах.

5. Сформулюйте висновок про розвиток театрального мистецтва на українських землях, назвіть, де діяли постійні театри, а де – товариства українських акторів. Який це може мати зв’язок із цензурою?

Постійні стаціонарні міські театри діяли у Львові, Одесі та Києві, але на підросійських землях українські трупи (Театр корифеїв) мусили діяти у формі мандрівних товариств через суворі обмеження Емського указу, який забороняв суто українські вистави без одночасного показу російськомовних. Натомість у Львові вільно діяв перший український професійний стаціонарний театр «Руська Бесіда».

6. Охарактеризуйте культурне значення Одеси, спираючись на наявні архітектурні споруди, заклади освіти і друкарні.

Одеса перетворилася на найважливіший європейський культурний центр півдня: тут діяли Новоросійський університет, Одеський оперний театр, перша бактеріологічна станція, велика друкарня Фесенка та виходили прогресивні багатомовні часописи.

7. Проаналізуйте карту і поясніть, чому на території Королівства Галичини і Лодомерії (КГЛ) зародився перший театр товариства «Руська Бесіда». Які політичні умови Австро-Угорської імперії, на відміну від Російської, могли сприяти цьому?

Конституція Австро-Угорщини 1867 року гарантувала рівноправність народів, свободу союзів, преси та культурного розвитку. Відсутність мовних заборон на кшталт Валуєвського циркуляра дозволила українцям Галичини легально заснувати власний національний театр ще у 1864 році.

8. Визначте, які архітектурні споруди відображають різні аспекти життя суспільства (релігійний, мистецький, комерційний).

Релігійний аспект відображають Володимирський собор у Києві та Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях; мистецький — Одеський та Львівський оперні театри; комерційний і фінансовий — Бессарабський критий ринок у Києві та Будівля страхового товариства «Дністер» у Львові.

9. Зробіть висновок про нерівномірність культурного розвитку регіонів України, вказавши на регіони з найбільшою концентрацією закладів вищої освіти, театрів і науково-дослідних установ.

Найбільша концентрація науки, освіти і мистецтва спостерігалася в Галичині (Львів), на Київщині (Київ) та Слобожанщині (Харків). Правобережна провінція та лісостепове Лівобережжя залишалися культурною периферією, звідки талановита молодь виїжджала до великих університетських осередків.

Ґ) До карти «Світ напередодні “довгого ХІХ ст.”» (с. 299)

1. Назвіть три найбільші європейські метрополії, чиї колоніальні володіння зображені на карті. Якими кольорами позначені їхні території? Визначте та запишіть найбільші колоніальні володіння Іспанії та Великої Британії в Західній півкулі.

Найбільші метрополії: Іспанія (позначена рожевим кольором), Велика Британія (жовтим кольором) та Франція (синім кольором). У Західній півкулі найбільшими володіннями Іспанії були Нова Іспанія (Мексика), віцекоролівства Нова Гранада, Перу та Ла-Плата; у Великої Британії — Канада (землі компанії Гудзонової затоки та Квебек) і колонії на узбережжі Північної Америки.

2. Знайдіть та назвіть найбільші незалежні держави в Європі та Азії, які не були колоніями інших держав.

В Європі: Російська імперія, Франція, Велика Британія, Австрійська монархія Габсбургів, Пруссія, Османська імперія. В Азії: Імперія Цін (Китай), Японія (сьогунат Токугава), Персія (Іран).

3. Локалізація конфліктних регіонів. Укажіть на карті регіон, де зіткнулися інтереси Великої Британії та Франції, що призвело до частих військових конфліктів у XVIII ст. Визначте, які регіони світу на кінець XVIII століття найменше зазнали європейської колонізації.

Інтереси Лондона і Парижа зіткнулися в Північній Америці та півострові Індостан (Індія). Найменше зазнали європейської колонізації внутрішні райони Африки, Центральна та Східна Азія, а також Океанія.

4. Порівняйте географічний розподіл колоніальних володінь Португалії та Нідерландів. Сформулюйте висновок, яка з цих імперій мала більш розгалужену мережу опорних пунктів і яка контролювала більші суцільні території.

Нідерланди спиралися на густу мережу факторій та торговельних пунктів в Індонезії (Ост-Індія), на Цейлоні та Карибах. Португалія, крім факторій в Африці та Індії, володіла колосальною суцільною територією — Бразилією.

5. Проаналізуйте карту Африки. Поясніть, чому більша частина внутрішніх територій цього континенту на кінець XVIII століття залишалася неколонізованою, тоді як узбережжя вже контролювалося європейськими державами. Сформулюйте дві можливі причини.

По-перше, важкодоступна географія (тропічні непрохідні ліси, пустелі, порожисті річки) та смертоносні тропічні хвороби (малярія, сонна хвороба), від яких європейці ще не мали ліків. По-друге, європейцям було достатньо прибережних портів для работоргівлі, золота та слонової кістки, закуповуваних у місцевих прибережних вождів.

6. Поясніть, чому карту названо «Світ напередодні “довгого ХІХ століття”». Які великі історичні події кінця XVIII — початку ХІХ століття (які не відображені на карті, але невдовзі настануть) кардинально змінять долю показаних іспанських володінь в Америці?

Вона фіксує світ перед Французькою революцією 1789 року та промисловим переворотом, які запустили модерну добу. Долю іспанських володінь невдовзі зламали наполеонівські війни в Європі та Війна за незалежність іспанських колоній в Америці (1810–1826 рр.), унаслідок яких уся Латинська Америка здобула незалежність.

7. Складіть гіпотетичний морський торговельний маршрут XVIII століття, який би починався в Лісабоні (Португалія), проходив через володіння цієї країни в Африці (наприклад, Ангола), а кінцевим пунктом мав би бути її головний колоніальний центр у Південній Америці (наприклад, Бразилія). Назвіть три товари, якими могли торгувати на цьому маршруті.

Маршрут: Лісабон (вивіз мануфактурних виробів, зброї, тканин) $\to$ Луанда в Анголі (обмін тканин і пороху на невільників та слонову кістку) $\to$ Ріо-де-Жанейро/Сальвадор у Бразилії (продаж рабів для роботи на латифундіях і завантаження цукру, кави та золота) $\to$ повернення в Лісабон. Товари: зброя/тканини, раби, цукор-сирець (або кава).

8. Припустіть, яка з європейських держав (Велика Британія чи Франція) матиме кращі стартові позиції для домінування у світі в наступному столітті, виходячи з географічного положення та розмаху її володінь, зображених на карті. Обґрунтуйте свою думку двома аргументами.

Велика Британія мала значно кращі стартові позиції. Її острівне положення та найпотужніший флот надійно захищали країну від сухопутних воєн у Європі, а витіснення французів з Індії та Канади відкрило Лондону контроль над найприбутковішими ринками сировини.

9. Придумайте три додаткові умовні позначки, які необхідно було б додати до легенди цієї карти, щоб вона краще відображала економічні відносини того часу.

Якір (найбільші морські торговельні порти світового значення); зливок металу (центри видобутку золота і срібла в Америці); колосок або стебло тростини (регіони рабовласницьких цукрових і бавовняних плантацій).

Д) До карти «Світ на початку ХХ ст.» (с. 300–301)

1. Назвіть дві найбільші колоніальні імперії світу на 1914 рік, виходячи з площі їхніх володінь. Укажіть кольори, якими ці володіння позначені на карті. Перелічіть по одній колонії / протекторату кожної з цих імперій в Африці та Азії.

Найбільші колоніальні імперії: Велика Британія (рожевий колір) та Франція (синій колір). Британські володіння: в Африці — Єгипет (або Нігерія), в Азії — Британська Індія. Французькі володіння: в Африці — Французька Західна Африка (або Алжир), в Азії — Французький Індокитай.

2. Визначте, між якими європейськими державами була поділена територія Південної Африки. Назвіть дві країни, які володіли найбільшими територіями в Африці.

Південна Африка перебувала під владою Великої Британії (Південно-Африканський Союз), а також сусідила з колоніями Португалії (Мозамбік) та Німеччини (Німецька Південно-Західна Африка). Найбільшими землями на континенті володіли Велика Британія і Франція.

3. Вкажіть країни, які до кінця XIX — початку XX століття також включилися в колоніальну боротьбу, і назвіть їхні володіння.

Німеччина (захопила Того, Камерун, Німецьку Східну Африку, території в Океанії), Італія (Еритрея, Сомалі, Лівія), США (Філіппіни, Пуерто-Рико, Гуам), Японія (Корея, Тайвань).

4. Порівняйте колоніальні володіння Німеччини й Великої Британії за їхньою площею та географічною роздробленістю. Зробіть висновок, чому Німеччина вважала себе «скривдженою» під час розподілу світу.

Британська імперія володіла чвертю суші світу на всіх континентах із багатющими ресурсами. Володіння Німеччини були невеликими, розрізненими пустельними або важкодоступними землями в Африці й на тихоокеанських островах. Німецька імперія, маючи потужнішу економіку та армію, вважала це несправедливістю й вимагала переділу колоній.

5. Поясніть, чому більшість країн Північної та Південної Америки (за винятком Канади, Гвіани та деяких островів) на початку XX ст. були незалежними державами, тоді як майже вся Африка була поділена. Сформулюйте дві причини.

По-перше, країни Америки здобули незалежність ще наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. завдяки визвольним війнам, а доктрина Монро США не дозволяла європейцям відновити колонії. По-друге, держави Африки не мали сучасної вогнепальної зброї та централізованих інститутів, тому під час європейської експансії кінця ХІХ ст. швидко стали жертвами військово-технологічної переваги європейців.

6. Визначте, які великі держави Азії (крім Росії та Японії) формально залишалися незалежними, але поясніть, як наявність у їхніх межах позначок про «сфери інтересів» і «розмежування інтересів» свідчить про втрату ними реального суверенітету.

Китай (Цінська імперія) та Персія (Іран) залишалися незалежними лише на папері. Наявність іноземних сфер впливу означала, що європейські держави контролювали їхню митницю, порти, залізниці, видобуток корисних копалин і тримали власні війська, перетворивши ці країни на напівколонії.

7. Уявіть, що ви – міністр закордонних справ Німецької імперії в 1914 році. Складіть текст короткої дипломатичної ноти до Великої Британії та Франції, в якій вимагаєте перегляду колоніального розподілу світу, посилаючись на «несправедливий» розподіл, зображений на карті.

«Берлін, 1914 рік. Урядам Великої Британії та Франції. Економічна могутність, швидке зростання населення та промисловий потенціал Німецької імперії вимагають адекватного життєвого простору та доступу до сировинних ринків планети. Поточний колоніальний поділ світу, де ваші держави одноосібно володіють цілими континентами, не відображає сучасного балансу сил у Європі. Німеччина заявляє свої права на власне «місце під сонцем» і наполягає на негайному мирному перерозподілі колоніальних володінь в Африці та Азії. Подальше ігнорування законних інтересів нашого народу поставить мир у світі під пряму загрозу».

8. Використовуючи карту, назвіть дві причини, чому колоніальна боротьба (так звана боротьба за «переділ світу») неминуче мала стати однією з головних причин Першої світової війни. Обґрунтуйте свою думку, вказавши на географічні «точки дотику» або суперечливі володіння трьох найбільших європейських держав.

По-перше, територіальний поділ планети було завершено, тому отримати нову колонію можна було лише силою, відібравши її в суперника (наприклад, прагнення Німеччини поглинути бельгійське Конго та британські шляхи в Африці). По-друге, гостре протистояння у стратегічних вузлах — боротьба за Марокко між Німеччиною і Францією та боротьба за контроль над Османською імперією і протоками Босфор і Дарданелли між Німеччиною, Росією та Британією — неминуче підштовхувало блоки держав до глобальної війни.

9. Створіть мінілегенду (3—4 позначки), яка б відображала не політичний, а економічний зміст епохи імперіалізму, зображеної на карті. Вкажіть на карті по одному гіпотетичному місцю, де ці позначки були б найбільш доречними.

Позначки: крапля чорного кольору (видобуток нафти — Месопотамія/Баку); чорна зубчаста лінія (трансконтинентальні залізниці — залізниця Кейптаун–Каїр або Транссиб); зелене дерево (експорт каучуку — басейн річки Конго); золота монета (видобуток золота й алмазів — Південна Африка / Трансвааль).

Узагальнююче завдання до карт: Порівняйте, в якій імперії склалися вигідніші умови для розвитку української ідентичності.

Вигідніші умови для національного поступу склалися в Австрійській (з 1867 р. — Австро-Угорській) імперії. Конституційні свободи дали змогу українцям Галичини та Буковини відкривати читальні «Просвіти», розвивати Наукове товариство ім. Шевченка, ставити вистави в українському театрі «Руська Бесіда», видавати часописи та легально засновувати перші політичні партії (РУРП, УНДП, УСДП).

У Російській імперії українська мова й культура опинилися під прямою державною забороною через Валуєвський циркуляр та Емський указ, а будь-які політичні чи громадські прояви вважалися «мазепинством» і каралися засланнями. Саме тому Галичина перебрала на себе місію «українського П’ємонту».

ІІ. Працюємо з інформацією історичного та суспільно значущого змісту

Історична розвідка «Якою була Україна в ХІХ столітті?» (с. 301–302)

На основі тексту визначте фактори, які гальмували та які сприяли розвитку української нації.

Фактори, що гальмували: царські репресії, арешт кирило-мефодіївців, валуєвські й емські мовні заборони, колоніальний статус українців у чужих імперіях, соціальна обмеженість руху (99% україномовних були селянами, а русифікована міська еліта розмовляла російською навіть у театрі). Фактори, що сприяли: поступове усвідомлення спільності між Сходом і Заходом, взаємодопомога через кордон (публікація творів у Львові за часів заборон у Росії), жертовна праця інтелігенції, створення сучасної літературної мови та правопису.

Яке запитання, на вашу думку, поставило б наше покоління згаданим у тексті діячам XIX століття? І яку відповідь ми могли б отримати сьогодні?

Ми могли б запитати: «Чому ви так довго сподівалися на реформи імперій і автономію, замість того, щоб одразу вимагати власної незалежної держави і створення війська?». Вони б відповіли: «Перш ніж братися за зброю і будувати державу, нам треба було пробудити народ із багатовікового сну, перетворити розрізнену етнографічну селянську масу на свідому націю і зберегти мову під ударами імперських заборон».

Мовою історичного джерела: «Самостійна Україна» 1900 року, Микола Міхновський (с. 302–303)

1. Визначте основну ідею тексту.

Головна думка автора полягає в тому, що природним і справедливим завершенням боротьби націй є створення власної незалежної держави. Для українського народу державна самостійність є єдиною обов’язковою умовою збереження та духовного і матеріального розквіту.

2. Чи згодні ви з твердженням автора, що кожна нація має право на власну державу?

Так, адже тільки у власній державі народ є господарем на своїй землі, може вільно розвивати мову, культуру та спрямовувати багатства на добробут власних громадян, не зазнаючи асиміляції та експлуатації з боку панівних націй.

3. Як цей текст впливає на ваше розуміння понять «патріотизм», «громадянська відповідальність», «національна гідність»?

Маніфест Міхновського показує, що справжній патріотизм — це не пасивна любов до природи чи пісень, а дієва громадянська позиція і готовність брати на себе відповідальність за долю Батьківщини. Національна гідність не дозволяє миритися зі становищем «раба» чи меншовартості, спонукаючи кожного громадянина боронити незалежність.

ІІІ. Виявляємо здатність до співпраці, толерантність, громадянську позицію

1. Вправа «Візуалізація змісту». Створіть інфографіку «Люди, які змінили світ».

Тарас Шевченко перетворив українську мову з простонародної говірки на потужний інструмент визвольної боротьби, довівши, що воля та людська гідність є найвищими цінностями людини.

2. Вправа «Україна і світ: тоді й тепер». Обговоріть питання: «Чи справді Україна у XXI столітті завершує те, що почали діячі XIX століття?».

Аргументи «За»:

1. Діячі ХІХ століття (Шевченко, Драгоманов, Міхновський) сформулювали українську національну ідею та прагнення незалежності, а ми сьогодні остаточно закріплюємо суверенну європейську державу.
2. Подолання століть колоніальної спадщини, імперських комплексів меншовартості та деокупація культурного простору досягають свого апогею саме зараз.
3. Ми завершуємо процес соборності, об’єднуючи всі регіони навколо спільної ідентичності перед обличчям того самого імперського ворога.

Аргументи «Проти»:

1. Діячі ХІХ ст. діяли в реаліях аграрного та ранньоіндустріального суспільства імперій, тоді як сьогодні Україна вирішує виклики постіндустріального цифрового світу, глобалізації та кібербезпеки.
2. Більшість інтелектуалів ХІХ ст. мріяли про автономію у складі федерацій, тоді як сучасна Україна давно переросла ці рамки та є повноправним суб’єктом міжнародного права.
3. Наша сьогоднішня боротьба ведеться не за культурне виживання етносу, а за збереження визнаної світом суверенної держави та її інтеграцію в ЄС і НАТО.

Спільне звернення «До громадян майбутнього»:

«Дорогі співгромадяни прийдешніх епох! Пам’ятайте, що незалежність, якою ви вільно користуєтеся щодня, була вистраждана поколіннями. У ХІХ столітті наші предки крізь заборони зберегли рідне слово та запалили іскру свободи. У XXI столітті ми захистили цю волю зі зброєю в руках на полі бою. Бережіть українську соборність, шануйте людську гідність, примножуйте науку і силу нашої держави у європейській родині народів. Україна є і буде вільною, доки кожен із вас готовий відповідати за її майбутнє!»

Корисна гра: «Українські землі в ХІХ ст.»

Гра за посиланням закріплює знання хронології, діячів та картографічних обрисів українських земель двох імперій, тренуючи швидкість розпізнавання персоналій «Весни народів», громадівського руху та партійних утворень.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Рівень І

1. Розташуйте події у хронологічній послідовності.

1. Віденський конгрес (1814–1815 рр.)
2. Заснування Кирило-Мефодіївського товариства (1845–1847 рр.)
3. «Весна народів» (1848–1849 рр.)
4. Скасування кріпацтва в Російській імперії (1861 р.)
5. Утворення Німецької імперії (1871 р.)
6. Утворення першої української партії — РУРП (1890 р.)

2. Назвіть і покажіть на карті:

а) Держави, які утворилися в результаті революцій і національно-визвольних рухів у ХІХ ст.: Грецьке королівство, Бельгія, об’єднане Королівство Італія, Німецька імперія, Сербія, Румунія, Болгарія.

б) Головні центри революцій 1848—1849 рр.: Париж, Відень, Берлін, Будапешт, Рим, Мілан, а на українських землях — Львів.

в) Держави, до складу яких входили українські землі в XIX ст.: Російська імперія та Австрійська імперія (з 1867 р. — Австро-Угорщина).

г) Держави, що сформували військово-політичні блоки: Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) та Антанта (Велика Британія, Франція, Росія).

Рівень ІІ

3. Складіть запитання до тексту параграфа.

• Коли відбулися події європейської «Весни народів», які активізували український рух у Галичині?
• Що стало головним поштовхом до переходу українського руху від культурницького етапу до політичного?
• Хто першим наприкінці ХІХ століття висунув і обґрунтував безкомпромісну вимогу повної державної незалежності України?
• Де діяли перші українські університети, які стали осередками національного відродження на початку ХІХ століття?
• Звідки ми можемо дізнатися про реальні настрої та суперечності інтелігенції того часу?
• Чому Валуєвський циркуляр та Емський указ не змогли остаточно знищити український друк і культуру?
• Як діячі Наддніпрянщини та Галичини зуміли скоординувати свої зусилля попри існування імперського кордону?
• Який результат мало скасування кріпацтва для модернізації міст та економічного піднесення України?

4. Складіть сценарій короткого подкасту (інтерв’ю) на тему: «Як народжується нація: Україна в XIX столітті».

Ведучий: «Вітаю слухачів подкасту “Голоси Модерну”. Сьогодні ми з’ясовуємо: як за одне століття безправний кріпосний край став свідомою нацією. У нашій студії — історик націєтворення. Отже, з чого все почалося?»
Історик: «Почалося з книги й пісні. Коли імперії вважали, що Україна зникла назавжди, вийшла “Енеїда” Котляревського, зазвучала жива народна мова, а згодом “Кобзар” Шевченка дав українцям національне євангеліє гідності та протесту».
Ведучий: «Але ж імперії жорстоко придушували цей рух заборонами мови та засланнями?»
Історик: «Так, проте це лише загартувало рух. Коли Росія заборонила українську мову Емським указом, центр відродження перемістився до австрійського Львова. Галичина стала українським П’ємонтом. Наддніпрянці давали кошти та тексти, галичани видавали книжки й пресу. Кордон імперій став містком єдності».
Ведучий: «І який фінальний акорд століття?»
Історик: «Поява політичних партій та сміливих маніфестів Бачинського й Міхновського. На межі століть українці вже чітко заявили: наша мета — не просто зберегти мову, а здобути незалежну Самостійну Україну!»

5. Порівняйте національне становище українців, що мешкали в Російській та Австрійській / Австро-Угорській імперіях.

У Російській імперії панувала політика повного заперечення існування українського народу (теорія «триєдиного російського народу»). Будь-які прояви українства вважалися сепаратизмом, діяли дискримінаційні мовні закони (Валуєвський циркуляр, Емський указ), а політичні організації жорстоко переслідувалися жандармерією.

В Австрійській (Австро-Угорській) імперії ситуація була сприятливішою: австрійська конституція 1867 року визнавала рівноправність мов і народів. Українці мали представництво в Галицькому сеймі та Віденському парламенті, відкривали школи, видавали пресу, створювали мережу «Просвіт» і легальні політичні партії. Проте в краї зберігалося жорстке соціально-політичне домінування польської еліти, що спричиняло постійні міжнаціональні конфлікти.

Рівень ІІІ

6. Вправа «Україна і світ у добу змін». Створіть плакат, відобразивши головні досягнення науки, техніки, культури XIX ст.

Плакат наочно демонструє, що попри відсутність власної державності та колоніальний поділ, українці в ХІХ столітті зробили вагомий внесок у світовий науковий прогрес, створили високу національну культуру та інтегрувалися в передові модернізаційні процеси Європи.