§ 54. Виховання та освіта

Зміст

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Згадайте, що таке кріпацтво і як воно впливало на можливість навчання.

Кріпацтво — це форма феодальної особистої залежності селянина від поміщика, коли людина позбавлена особистої свободи, прикріплена до землі й розглядається як власність господаря. Поміщики бачили в селянах виключно робочу силу й не були зацікавлені в їхньому розвитку. Кріпаки були позбавлені права вільно обирати місце проживання чи фах, не мали коштів на оплату навчання, а поміщицька влада нерідко забороняла дітям кріпаків відвідувати школи, аби зберегти слухняну робочу силу.

Згадайте, як промислова революція вплинула на вимоги до грамотності населення.

Розвиток парових машин, фабричного верстатного устаткування, залізниць та складного хімічного й металургійного виробництва вимагав робітників, здатних читати інструкції, креслення та здійснювати арифметичні розрахунки. Проста фізична праця без базових знань перестала задовольняти вимоги промисловців. Це змусило держави переходити до масової шкільної освіти, створювати технічні училища та реальні школи.

Як ви розумієте поняття «становий характер освіти», «реальні училища»?

Становий характер освіти означає, що тип школи, зміст знань та рівень доступної освіти напряму залежали від походження людини та її приналежності до певної суспільної верстви. Для селян існували лише елементарні початкові школи, тоді як гімназії та університети призначалися переважно для дворянства та вищих чиновників.

Реальні училища — це середні навчальні заклади практичного спрямування, де замість давніх мов (латини та давньогрецької) глибоко вивчали математику, фізику, природничі науки, креслення та сучасні іноземні мови. Їхні випускники зазвичай продовжували навчання у вищих технічних або сільськогосподарських інститутах.

Чи знаєте ви, що закони про обов’язкову освіту не завжди виконували, бо батьки віддавали дітей працювати?

У бідних селянських і робітничих родинах діти змалку були необхідними помічниками у щоденній праці заради фізичного виживання родини. Батьки часто воліли сплатити офіційний штраф за непосідання дитиною школи, ніж втратити її заробіток на фабриці чи допомогу в польових роботах, або витрачати обмежені кошти на учнівський одяг і взуття.

Чи знаєте ви, що перша українська жінка-лікар з Австро-Угорщини була змушена створювати власну мережу медичних закладів через дискримінацію?

Цією першопрохідницею була Софія Окуневська. Отримавши блискучий диплом і захистивши ступінь доктора медицини в Цюриху, вона повернулася до Галичини, але консервативна імперська влада та патріархальні чиновники відмовлялися брати жінку на роботу в державні лікарні. Тоді вона об’єднала зусилля з українською громадою та створила власну народну лічницю, рятуючи людей і паралельно навчаючи українських медсестер і акушерок.

54.1. ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї ТА ГЕНДЕРНІ РОЛІ В ХІХ СТ.

1. Порівняйте виховання хлопчиків і дівчаток у міщанських та аристократичних сім’ях, акцентуючи на кінцевих гендерних ролях, до яких їх готували.

У привілейованих родинах хлопчиків цілеспрямовано готували до ролей державних діячів, підприємців, учених або військових офіцерів. Їхнє виховання вирізнялося суворою дисципліною, спортивною та військовою підготовкою, поглибленим вивченням класичних наук, права й математики.

Дівчаток натомість формували як майбутніх берегинь родинного кола, зразкових дружин і світських господинь. Їхнє навчання обмежувалося іноземними мовами для розмов у вітальнях, музикою, живописом, рукоділлям і світським етикетом, залишаючи за межами програми серйозну математику та природничі науки.

2. Проаналізуйте, чому виховання в селянських сім’ях було практичним і як воно впливало на можливість здобуття дітьми формальної освіти.

У селянських господарствах виховання було нерозривно пов’язане із суворими реаліями виживання та нестачею рук. Хлопчиків із 6–7 років залучали до догляду за худобою, оранки та ремесел, а дівчатка доглядали за молодшими братами й сестрами, поралися на городі та ткали.

Через таку завантаженість батьки дивилися на сидіння за партою як на марнування дорогоцінного робочого часу. Діти селян могли відвідувати школу хіба що кілька зимових місяців, коли затихали польові роботи, тому системна освіта залишалася для більшості з них недосяжною розкішшю.

3. Напишіть міні-інструкцію для гувернантки дворянської дівчинки в Англії, вказавши три ключові навчальні предмети та дві моральні цінності, які вона має прищепити.

Пам’ятка гувернантці дворянської родини:

• Ключові навчальні предмети: французька мова (ознака статусу), художня література та музика (гра на фортепіано для світських вечорів).
• Моральні цінності: християнська покора перед старшими й майбутнім чоловіком та вікторіанська емоційна стриманість (самовладання за будь-яких обставин).

54.2. ПЕРЕХІД ДО МАСОВОЇ ОСВІТИ ТА БОРОТЬБА ЗА ЖІНОЧУ ОСВІТУ

1. Які фінансові бар’єри (крім плати за навчання) заважали бідним дітям здобувати навіть обов’язкову початкову освіту після ухвалення відповідних законів?

Навіть коли школа оголошувалася формально безкоштовною, бідній родині потрібно було знайти гроші на підручники, зошити, грифельні дошки та чорнило. Ще більшою перешкодою була відсутність пристойного зимового одягу і міцного взуття: діти нерідко взагалі не могли вийти з хати в мороз і негоду. Крім того, родина втрачала щоденний робочий внесок або заробіток дитини, що було рівнозначно прямому матеріальному збитку.

2. Як освітянська міграція жінок ілюструє політику імперій щодо жіночих прав та чому жінкам, які повернулися, було складно знайти роботу?

Масова втеча дівчат на навчання до Швейцарії, Франції чи Швеції наочно доводила консерватизм Російської та Австро-Угорської імперій, де влада закривала університетські аудиторії перед жінками, побоюючись руйнування патріархального ладу та поширення вільнодумства.

Після повернення додому з європейськими дипломами дослідниці й лікарки стикалися з бюрократичною стіною: імперські чиновники відмовлялися нострифікувати їхні закордонні дипломи, а державна служба була законодавчо зарезервована виключно за чоловіками через укорінені станові та гендерні забобони.

3. Складіть гасло для жіночого руху в Австро-Угорщині, що відображає історію Софії Окуневської та її боротьбу за право на працю.

«Знання не мають статі: визнайте право освіченої жінки лікувати, творити та служити своєму народові!»

54.3. ОСВІТА НА НАДДНІПРЯНЩИНІ: ІМПЕРСЬКА ПОЛІТИКА ТА РУСИФІКАЦІЯ

1. Опишіть становий характер освіти в Російській імперії, впроваджений згідно з «Попередніми правилами народної освіти» 1803 р.

Реформа 1803 року формально збудувала чотирирівневу мережу шкіл, проте кожен рівень був міцно прив’язаний до станового походження. Для найнижчих верств і селян призначалися лише одно- або двокласні парафіяльні школи з елементарною грамотою та релігійним вихованням.

Повітові училища були орієнтовані на дітей міщан, ремісників, дрібних торговців і службовців. Гімназії та відкриті при них пансіони фактично закріплювалися за дворянством, чиновництвом і найбагатшим купецтвом, відкриваючи винятковий доступ до університетської науки.

2. Чим реальні училища відрізнялися від гімназій за навчальним планом і куди могли вступати їхні випускники?

У класичних гімназіях ядром навчальної програми були латина, давньогрецька мова та гуманітарні науки, що давало право безперешкодного вступу до класичних університетів.

У реальних училищах мертві мови не вивчалися зовсім, а весь акцент робився на вищій математиці, фізиці, природничих дисциплінах, кресленні, хімії та практичній механіці. Випускники реальних училищ не мали права вступати до університетів на гуманітарні чи медичні спеціальності, проте могли продовжувати освіту у вищих технічних, технологічних, гірничих та аграрних інститутах.

3. Проаналізуйте, як система освіти Російської імперії штучно створювала бар’єри для дітей з нижчих станів (наведіть три приклади таких розривів у знаннях).

Імперська влада цілеспрямовано конструювала програми так, щоб перехід із нижчого щабля на вищий був неможливий без коштовної приватної підготовки.

По-перше, випускник парафіяльної школи вмів лише читати й рахувати, тоді як вступ до повітового училища чи гімназії вимагав знань історії, географії та іноземної мови. По-друге, вступ до класичних гімназій вимагав початкових знань стародавніх мов (латини й грецької), яких сільська школа не викладала взагалі. По-третє, введення високої плати за навчання в гімназіях та горезвісний циркуляр про «кухарчиних дітей» 1887 року прямо наказували директорам відсіювати вихідців із бідних родин.

4. Сформулюйте вимогу до Святійшого синоду від імені прогресивного духовенства після 1905 р. щодо мови викладання в парафіяльних школах.

«Вимагаємо негайно скасувати насильницьке викладання нерідною мовою в народних парафіяльних школах України та дозволити навчати дітей грамоти, Закону Божого і молитов материнською українською мовою заради справжнього християнського просвітництва та порятунку людських душ!»

54.4. ОСВІТА В ГАЛИЧИНІ, БУКОВИНІ ТА НА ЗАКАРПАТТІ

1. Назвіть мови, якими велося навчання в більшості гімназій Галичини, Буковини та Закарпаття (крім української).

У Галичині переважна більшість гімназій була полонізована і викладання велося польською мовою. На Буковині в гімназійній освіті домінували німецька та частково румунська мови, а на Закарпатті уряд Будапешта проводив тотальну мадяризацію, переводячи школи виключно на угорську мову.

2. Яка організація в Галичині відкривала приватні гімназії та захоронки? Поясніть, що таке захоронки і чому їхнє створення національними товариствами було важливим явищем для розвитку української освіти.

Цими ініціативами опікувалося «Руське педагогічне товариство» (згодом знане як «Рідна школа»).

Захоронки — це перші дошкільні заклади (дитячі садочки), створені для догляду, виховання й підготовки українських селянських і міщанських малюків до школи. Їхня поява була вкрай важливою, оскільки саме там діти з раннього віку перебували в українському мовному та культурному середовищі, вчилися рідних віршів, пісень і казок, що надійно захищало малечу від ранньої полонізації та відчуження від свого народу.

3. На прикладі Львівського та Чернівецького університетів проаналізуйте, як політика імперії та місцевої адміністрації обмежувала доступ українців до вищої освіти.

Хоча австрійська конституція декларувала рівноправність націй, реальну владу в Галичині уряд віддав польській аристократії. Польська адміністрація Львівського університету чинила шалений опір відкриттю україномовних кафедр, блокувала призначення українських професорів і вела все діловодство польською мовою.

У Чернівцях домінувала німецька мова та австрійсько-румунська професура. Через штучні мовні бар’єри, упередженість екзаменаторів та адміністративні перепони частка українських студентів у Львівському університеті напередодні Першої світової війни ледь сягала 21%, а в Чернівецькому — лише 17,6%, попри те, що українці становили абсолютну більшість корінного населення краю.

54.5. ДОЛІ ТАЛАНТІВ

Рубрика «Машина часу» (нарис про дяківську школу в Кирилівці)

1. Які основні ознаки дяківської школи свідчили про те, що вона не відповідала реальним життєвим потребам селян?

Дяківська школа XVIII — першої половини XIX ст. зводилася до механічного зазубрювання релігійних текстів (Псалтиря, Часослова) церковнослов’янською мовою без розуміння їхнього практичного змісту. У ній зовсім не викладали корисних селянину дисциплін: агрономії, природознавства чи практичної математики. Основним методом виховання були жорстокі побиття різками, які калічили психіку дитини замість розвитку самостійного мислення.

2. Чому, незважаючи на жорстокість і фізичні покарання, саме Павло Рубан (Совгир), а не Василь Губський чи Богорський, став джерелом, яке дало «добрі сходи» у «відкритій Тарасовій душі»?

Дяк Павло Рубан сам був щиро закоханий у книжну науку, мав багату бібліотеку та не був жадібним чи жорстоким визискувачем. На відміну від Губського чи п’яниці Богорського, які сприймали Тараса лише як безкоштовного попихача для хатньої роботи, дяк Совгир побачив у хлопцеві природний хист, охоче ділився книгами й пробудив у його душі незгасну любов до слова і малювання.

3. Уявіть себе «школярем-попихачем» Тарасом Шевченком. Опишіть один день вашого життя в дяківській хаті, поєднавши обов’язки «консула», наймитування та емоції від голоду. Що було для вас найтяжчим випробуванням?

Мій день починався в досвітній темряві й холоді: треба було розпалити піч, принести важкі відра з криниці, замісити тісто й вичистити двір. Удень як старший учень («консул») я мусив муштрувати молодших хлопців над Часословом і карати їх різками за наказом дяка, від чого душа стискалася від болю й сорому.

Шлунок постійно нив від голоду, адже господар годував помиями, а селянські гостинці забирав собі. Проте найтяжчим випробуванням була не важка праця й не голод, а приниження людської гідності та неможливість вільно малювати — за кожну спробу взяти вуглину чи папір чекали люті побої від п’яного дяка.

Завдання до підрозділу 54.5

1. Як біографії Гауса та Шевченка ілюструють ключову проблему освіти в ХІХ ст.: залежність освіти талановитих дітей від фінансових факторів? Порівняйте початковий освітній шлях Карла Гауса і Тараса Шевченка, акцентуючи на тому, що дозволило Гаусу отримати системну освіту, а Шевченку – ні.

Обидва хлопчики народилися в бідних родинах і мали феноменальні вроджені здібності: Гаус вражав блискавичним математичним мисленням, а Шевченко — художнім і поетичним хистом. Проте Гаус народився у вільній західноєвропейській державі, де його помітив і щедро профінансував герцог Брауншвейзький, оплативши гімназію та університет, завдяки чому Карл здобув безперервну наукову освіту.

Шевченко ж народився кріпаком у Російській імперії. Його талант натрапив на рабський статус, злидні та відсутність будь-яких освітніх ліфтів. Системне навчання він зміг розпочати лише в дорослому віці, після того, як діячі культури викупили його з неволі за шалені гроші через благодійний аукціон.

2. Визначте, які переваги мала Леся Українка перед Іваном Франком у здобутті якісної освіти (з точки зору фінансів та організації навчання).

Леся Українка зростала в заможній дворянській родині Косачів. Батьки мали змогу наймати найкращих приватних учителів, купувати європейські книжки, забезпечити вільне вивчення іноземних мов і лікування за кордоном без потреби думати про заробіток. Франко ж, бувши сином сільського коваля, рано втратив батьків і здобував освіту в напівголодних злиднях, заробляючи на життя репетиторством у найважчих умовах.

3. Яка конкретна причина заборони Іванові Франку працювати викладачем (політична чи соціальна) і як вона ілюструє імперський контроль над академічним середовищем?

Причина була виключно політичною: влада вважала Франка неблагонадійним через його соціалістичні погляди, участь у робітничому русі та судові процеси. Навіть після блискучого захисту докторської дисертації у Відні та рекомендації професорської ради намісник Галичини граф Бадені заборонив призначати Франка на посаду викладача Львівського університету. Це свідчить, що імперська влада тримала університети під жорстким поліцейським наглядом і ставила політичну покірність вище за науковий рівень вченого.

4. На прикладі Лесі Українки обґрунтуйте тезу: «В умовах імперських обмежень національна свідомість і приватне меценатство були єдиною гарантією якісної української освіти».

Оскільки Російська імперія закрила всі українські школи й заборонила мову законами, держава не давала жодного шансу здобути українознавчу освіту. Освіта Лесі Українки стала можливою виключно завдяки патріотичній позиції її матері Олени Пчілки, яка створила домашній український навчальний ліцей, написала власні підручники та інвестувала родинні кошти у наймання найкращих фахівців. Без свідомого приватного меценатства Косачів українська культура втратила б геніальну поетесу й інтелектуалку європейського масштабу.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ: МОДЕЛЬ ДВОХ ІМПЕРІЙ

Дискусійний висновок: яка система надавала більше можливостей для українців?

Порівняльний аналіз беззаперечно демонструє перевагу Австро-Угорської системи для збереження української ідентичності. Незважаючи на польський тиск у Галичині та угорський на Закарпатті, конституційні закони Австро-Угорщини гарантували легальний простір для діяльності громадських організацій.

Українці могли абсолютно законно відкривати читальні «Просвіти», утримувати приватні школи товариства «Рідна школа», друкувати підручники українською мовою та легально боротися в парламенті за відкриття україномовних гімназій і університетських кафедр. На противагу цьому, в Російській імперії панувало тотальне законодавче заперечення самого факту існування українського народу, а будь-які національні освітні ініціативи розглядалися як державна зрада й каралися засланням.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Рівень І

1. Розмістіть у хронологічній послідовності ключові освітні події на Наддніпрянщині, що ілюструють зміну освітньої політики.

Хронологічна послідовність подій:

1. 1803–1804 рр. — Затвердження «Попередніх правил народної освіти», створення станової системи та заснування першої гімназії в Одесі.
2. 1805 р. — Відкриття Харківського університету з ініціативи Василя Каразіна.
3. 1834 р. — Відкриття Київського університету св. Володимира.
4. 1862 р. — Заборона діяльності недільних шкіл у Російській імперії.
5. 1863 р. — Валуєвський циркуляр (заборона шкільних підручників українською мовою).
6. 1864 р. — Затвердження Статуту гімназій і прогімназій Олександра ІІ (відновлення недільних шкіл).
7. 1876 р. — Емський указ (тотальна заборона викладання українською мовою).
8. 1905–1907 рр. — Освітні поступки революційного періоду, розширення доступу вихідців із нижчих станів до середньої та вищої освіти.

2. Прослідкуйте, які європейські країни стали центрами освітньої міграції для жінок з Російської та Австро-Угорської імперій і поясніть, чому саме ці країни.

Головними осередками жіночої освітньої еміграції виступали Швейцарія (насамперед університети Цюриха й Женеви), Франція (паризька Сорбонна) та Швеція (Стокгольмський університет).

Ці країни обрали тому, що тамтешні університети раніше за інших скасували середньовічні заборони й офіційно відкрили двері жінкам для здобуття вищої медичної, природничої та математичної освіти на рівних правах із чоловіками. Крім того, ці держави мали ліберальні суспільні порядки й не вимагали складних поліцейських дозволів для студенток-іноземок.

Рівень ІІ

3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне зазначеними словами:

• Коли в Російській імперії царська влада заборонила діяльність народних недільних шкіл?
• Що стало передумовою для ухвалення в європейських країнах законів про загальну обов’язкову освіту дітей?
• Хто став першою українською жінкою, яка здобула ступінь доктора медичних наук в Австро-Угорщині?
• Де на українських землях у 1805 році відкрили перший університет нового європейського зразка?
• Звідки ми можемо дізнатися про реальні умови навчання та побуту учнів у традиційних дяківських школах середини ХІХ століття?
• Чому випускники реальних училищ мали право вступати лише до технічних закладів вищої освіти, а не до класичних університетів?
• Як товариство «Рідна школа» та мережа захоронок впливали на збереження національної свідомості українських дітей у Галичині?
• Який результат мала русифікаторська політика Російської імперії для загального рівня грамотності українського селянства наприкінці ХІХ століття?

4. Поясніть, наскільки ефективними були недільні школи в ліквідації неписемності серед дорослого населення і чому імперська влада їх заборонила.

Недільні школи виявилися надзвичайно ефективними, бо давали змогу дорослим робітникам і селянам без відриву від роботи безкоштовно опанувати читання, письмо й лічбу у вихідні дні. Заняття проводили патріотично налаштовані викладачі та студенти, які використовували українську мову та букварі Шевченка і Куліша.

Царський уряд заборонив їх у 1862 році, тому що розгледів у недільних школах небезпеку вільнодумства: влада боялася, що українська інтелігенція виховає у селян національну гідність і підірве підвалини самодержавства.

5. Як діяльність товариства «Рідна школа» і читалень «Просвіти» компенсувала відсутність державних закладів освіти з українською мовою навчання та сприяла формуванню національної свідомості?

Оскільки австрійська держава фінансувала переважно польські, німецькі чи угорські школи, українська громада взяла освіту у власні руки. Товариство «Рідна школа» відкривало дитячі садочки та приватні україномовні гімназії за кошти селянських та міщанських пожертв.

Читальні «Просвіти» охопили майже кожне галицьке село, ставши осередками культури, де дорослі знайомилися з газетами, фаховими агрономічними брошурами та творами класиків. Це перетворило українців з пасивного селянського прошарку на згуртовану, національно свідому та політично зрілу націю.

Рівень ІІІ

6. Вправа «Освіта як соціальний ліфт чи бар’єр». Напишіть короткий есей-роздум на тему: «Чи була освіта в ХІХ столітті соціальним ліфтом для українців і за яких умов?».

Чи була освіта в ХІХ столітті соціальним ліфтом для українців і за яких умов?

У ХІХ столітті система державної освіти в обох імперіях значно частіше слугувала штучним соціальним і національним бар’єром, аніж дієвим соціальним ліфтом.

Для абсолютної більшості українських дітей із селянських і робітничих сімей шлях до якісних знань був перекритий бідністю, високою платою за навчання в гімназіях, становими розривами в програмах та сумнозвісним указом про «кухарчиних дітей». Ба більше, у Російській імперії школа працювала як репресивний механізм денаціоналізації: через заборону рідної мови дитина змушена була відмовлятися від власного коріння заради чиновницької кар’єри.

Проте освіта все ж ставала соціальним ліфтом за двох виняткових умов. Перша умова — це потужна громадянська солідарність, коли національні товариства («Просвіта», «Рідна школа») та приватні меценати оплачували навчання здібної молоді. Друга умова — незламний особистий вибір і самопожертва окремих геніїв (як у долях Тараса Шевченка чи Івана Франка), які зуміли здолати становий тиск і перетворили власну освіту на зброю в боротьбі за гідність свого народу.