§ 51. Сільський побут
ВСТУПНІ ЗАПИТАННЯ
Які категорії населення переважали в європейському суспільстві ХІХ століття?
Більшість населення Європи та світу в ХІХ столітті складали селяни. Навіть на тлі швидкого зростання промислових міст у середині століття селяни в Україні становили близько 90%, а напередодні Першої світової війни — приблизно 85%.
Які аграрні реформи проведено в Європі в цей період?
Упродовж кінця XVIII — ХІХ століття в Європі відбулося скасування особистої залежності селян і кріпацтва: у Франції під час революції 1789 року, у Пруссії завдяки реформам Штейна-Гарденберга 1807–1810 років, в Австрійській імперії під час революції 1848 року, а в Російській імперії — за маніфестом Олександра II 1861 року.
Як ви розумієте поняття «громада», «традиційне суспільство»?
Громада — це самоврядне об’єднання селян одного чи кількох сіл, яке спільно володіло неподільними угіддями, розподіляло податки й повинності, здійснювало внутрішній суд та допомагало своїм членам у скруті. Традиційне суспільство — це суспільний устрій, де життя людей базується на звичаях, релігійних приписах, ручній праці та сільському господарстві, а соціальні зміни відбуваються надзвичайно повільно.
ІСТОРИЧНА РОЗВІДКА: «ПРАЦЯ БЕЗМІРНА» (с. 221)
1. На прикладі Іллі Шестернака поясніть, як «вільна людина» могла опинитися в гіршому економічному становищі, ніж її батько-кріпак.
Батько Шестернака хоч і був кріпаком, мав у користуванні поле, луки, три сіножаті, тримав п’ять голів худоби й овець та відробляв панщину лише три дні на тиждень, працюючи решту часу на себе. Після скасування панщини поміщицький двір відібрав ці угіддя, залишивши синові лише хату і чверть морга землі. В результаті юридично вільний Ілля змушений був найнятися батраком (форналем), де працював без вихідних сім днів на тиждень за мізерну платню та зазнавав побоїв і знущань.
2. Який соціальний інститут, відсутність якого ілюструє доля Шестернака, був життєво необхідний для захисту селян у старості?
Ця історія показує відсутність системи державного пенсійного забезпечення та соціального захисту людей похилого віку. Коли Шестернак постарів і змінився орендар, його у 74 роки просто вигнали з маєтку без засобів до існування, попри те, що він віддав маєтку все своє життя.
ЗАПИТАННЯ ДО ПУНКТУ 51.1 (с. 222)
1. Які ключові фактори визначали економічне та соціальне становище селянина в XIX столітті?
Головними чинниками були наявність чи відсутність кріпацтва, ступінь забезпечення власною землею, роль сільської громади, кліматичні та погодні умови. Також велике значення мала географічна близькість до міст, судноплавних річок, морських портів, а пізніше — залізничних станцій, що давали вихід на ринки збуту.
2. Визначте, які економічні механізми (на прикладі Пруссії, Австрійської чи Російської імперій) перешкоджали селянам повною мірою скористатися особистою свободою.
У Пруссії та Російській імперії селяни мусили сплачувати величезні викупні платежі за наділи, які держава оцінила в кілька разів дорожче за їхню реальну ринкову вартість, що заганяло села в боргову кабалу. В Австрійській імперії поміщики зберегли монополію на сервітути (ліси, пасовища, водойми), через що селяни були змушені платити поміщику за кожен випас худоби чи заготівлю хмизу.
3. Чому, незважаючи на стрімке зростання міст, сільське населення досі становило більшість?
Промисловість ще не була здатна працевлаштувати всі мільйони селян, народжуваність на селі залишалася дуже високою, а самі селяни психологічно трималися за звичний спосіб життя на землі. Крім того, викупні борги, прив’язка до сільської общини та паспортний режим ускладнювали швидкий переїзд селян до міст.
ЗАПИТАННЯ ДО ПУНКТУ 51.2 (с. 223)
1. Як інститут приватної власності на Заході Європи відрізняв селянина від його східноєвропейського колеги у взаємовідносинах із державою та ринком?
Західноєвропейський селянин був повноправним власником своєї землі та майна, платив податки державі особисто від власного імені та міг вільно продавати врожай, орієнтуючись на потреби ринку без погодження із сусідами. У Східній Європі між селянином і державою стояла громада чи поміщик, земля належала общині й регулярно переділялася, що позбавляло господаря стимулу вкладати гроші в покращення ґрунту.
2. Наведіть і поясніть приклад позитивної функції сільської громади для окремого селянського господарства.
Позитивною рисою була колективна взаємодопомога під час лиха: якщо у селянина згоряла хата, односельці гуртом допомагали відбудувати житло, а в разі хвороби чи неврожаю громада виділяла зерно з громадських запасів і допомагала зібрати врожай.
3. Яким чином колективна відповідальність і принцип «не виділятися» в російській общині гальмували розвиток ринкових відносин у сільській місцевості?
Кругова порука змушувала працьовитих селян платити податки за ледарів і пияків, через що зникала мотивація заробляти більше. Принцип «бути як усі» та заборона вільно купувати чи продавати надільну общинну землю блокували приватну ініціативу, запровадження сівозмін і купівлю нової техніки.
ЗАПИТАННЯ ДО ПУНКТУ 51.3 (с. 229)
1. Як поява залізниць й каналів змінила спеціалізацію сільського господарства в українських землях і втягнула його у світовий ринок?
Транспортна мережа дозволила швидко та дешево перевозити великі обсяги зерна та технічних культур до чорноморських портів Одеси, Миколаєва й далі до Європи. Завдяки цьому українські степи перетворилися на «житницю Європи», а регіони змогли вузько спеціалізуватися на товарній пшениці, цукрових буряках чи садівництві.
2. Чому, незважаючи на запровадження нових технологій та культур, розвиток селянських господарств був переважно екстенсивним?
Більшість селян не мали коштів на дорогу парову техніку, якісні добрива чи породисту худобу, тому намагалися збільшити збір врожаю виключно за рахунок розорювання нових клаптів землі. Через демографічний вибух наділи ділилися між багатьма синами, стаючи крихітними, що унеможливлювало ефективне інтенсивне господарювання.
3. Які приклади, наведені в тексті, ілюструють поглиблення товарності сільського господарства в українських землях у ХІХ ст.? Який зв’язок існував між зростанням площ під технічні культури (льон, цукрові буряки) та загальною індустріалізацією суспільства?
Прикладами є формування брендів на кшталт «херсонських кавунів» чи «мелітопольської черешні», а також створення молочарських спілок для збуту масла й сиру в міста. Розширення площ під буряк і льон було напряму пов’язане з фабричним виробництвом: цукрові заводи та текстильні фабрики потребували величезної кількості промислової сировини, стимулюючи розвиток переробної індустрії та машинобудування.
РУБРИКА «ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР»: ЦІНИ ТА ЗАРПЛАТИ ХІХ СТ. (с. 230)
1. Поясніть, чому селяни, які працювали на поміщиків і мали землю, жили краще, ніж двірська прислуга, яка не мала ні житла, ні землі.
Селяни з наділом мали власне підсобне господарство, город і худобу, що гарантувало їм їжу навіть у скрутні часи та зберігало особисту незалежність. Двірська прислуга цілковито залежала від поміщика, не мала власного кутка і в разі звільнення чи зміни власника опинялася буквально просто неба без будь-яких засобів до існування.
2. Як вплив релігії (кількість свят) міг позначатися на річному доході селянина, орієнтованого на ринок?
Православні селяни через велику кількість свят і неділь мали до 140 неробочих днів на рік, тоді як протестанти чи католики відпочивали лише 80–120 днів. Зайві 20–50 робочих днів давали західноєвропейським фермерам можливість зібрати врожай вчасно без втрат, виробити більше продукції та отримати вищий грошовий дохід.
3. Який висновок можна зробити про можливість селянського накопичення та придбання великої рогатої худоби?
Купівля великої рогатої худоби вимагала величезних зусиль: річний заробіток наймита становив 40–80 карбованців, тоді як корова коштувала 60–70 крб, а пара волів — 120–170 крб. Тобто наймит мав віддати весь річний або дворічний заробіток до копійки, нічого не ївши й не купуючи з одягу, що робило придбання тяглової сили майже недосяжною мрією для бідноти.
РУБРИКА «ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР»: СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЕДВАРДА КЛАРКА (с. 233)
Назвіть ключові особливості побуту українців, які найбільше вразили іноземного мандрівника.
Англійського професора вразила разюча чистота й охайність: вибілені вапном хати, вимиті до блиску столи, сволоки й начиння, квітучі сади перед домівками, подібні до англійських ферм. Він також відзначив високу працьовитість, гостинність, привабливу зовнішність українців та повну відсутність бруду й паразитів у їхніх оселях на противагу московським селам.
ЗАПИТАННЯ ДО ПУНКТУ 51.5 (с. 233)
1. Які чинники, крім клімату, зумовили різницю в будівельних матеріалах для житла між Західною та Східною Європою?
Різницю визначали природні ресурси краю та рівень промислового розвитку. У Західній Європі ліси вирубали раніше, тому там розвинулося виробництво цегли, добування каменю та черепиці, тоді як на українських землях найдоступнішими матеріалами залишалися дерево в Карпатах і на Поліссі та глина, солома й очерет у лісостеповій і степовій зонах.
2. Опишіть, як внутрішній устрій української хати відображав економічні та соціальні потреби родини.
Оселя була максимально функціональною: центр хати займала велика піч, яка обігрівала кімнату, служила для приготування щоденної їжі, сушіння одягу та спання для дітей і старих. В єдиній світлиці родина разом харчувалася, спала і виконувала ремісничу роботу взимку (ткацтво, прядіння, лагодження інструментів), що гуртувало родину та заощаджувало дефіцитні дрова.
3. Поясніть, чому «курні хати» (житло без димаря) стали рідкістю до кінця ХІХ ст. У яких регіонах вони зберігалися найдовше?
Курні хати забороняли законами, оскільки іскри відкритого диму часто спричиняли спустошливі пожежі цілих сіл, а постійна кіптява шкодила зору та диханню людей. Найдовше такі архаїчні хати зберігалися у віддалених гірських або лісистих районах Карпат і Полісся через крайню бідність селян та брак коштів на перебудову печей.
РУБРИКА «ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР»: ЗАУВАЖЕННЯ ІВАНА ФРАНКА (с. 234)
Як ви розумієте саркастичне зауваження Івана Франка про два випадки споживання курятини галицькими селянами?
Іван Франко гірко висміює крайню бідність селян, для яких курятина була недосяжною розкішшю. Курку різали лише тоді, коли вона занедужала і треба було врятувати хоч якесь м’ясо від загибелі, або ж коли важко хворів сам селянин і бульйон варили як останній засіб для порятунку.
ЗАПИТАННЯ ДО ПУНКТУ 51.6 (с. 237)
1. Схарактеризуйте сільський громадський простір в Європі ХІХ ст.
Центром сільського громадського життя були церква, корчма та ярмарковий майдан. Біля церкви селяни збиралися щонеділі для молитви й обміну новинами, у корчмі вирішували господарські справи та святкували правочини, а на майданах і вулицях молодь влаштовувала гуляння, вечорниці й танці.
2. Які зміни відбулися в селянському одязі та взутті протягом ХІХ століття (від матеріалів до типу виробництва)?
Відбувся перехід від домашнього натурального виробництва до покупних фабричних матеріалів: домоткане полотно все частіше замінювали тканинами з міських ярмарків, з’явився поділ на повсякденний і святковий одяг. Замість примітивних плетених постолів, личаків чи дерев’янців заможніші селяни почали носити шкіряні чоботи, які берегли для великих свят і церкви.
3. Яку роль відігравав майновий інтерес у формуванні шлюбних відносин у селі, і як ця практика почала змінюватися у другій половині ХІХ ст.?
Шлюб у селі тривалий час був передусім господарською угодою між батьками заради об’єднання земельних наділів чи збереження майна, що часто призводило до нерівних за віком шлюбів. У другій половині ХІХ століття через занепад традиційного патріархального укладу, поширення заробітчанства та зростання особистої свободи молоді шлюби за розрахунком почали поступово поступатися місцем особистому вибору закоханих.
ПРАЦЮЄМО РАЗОМ: ВПРАВА «РИНКОВИЙ ВИБІР» (с. 237)
Селянин у 1880 році на українських землях має спадщину 75 карбованців. Порівняємо дві моделі поведінки:
Обґрунтування вибору:
Оптимальним для успіху в модерну добу є вибір стратегії новатора. У 1880-х роках натуральне господарство вже не рятувало селянина: викупні платежі й податки вимагали готівки, а земля постійно дрібнилася. Вкладення 75 крб у залізний реманент, якісне сортове насіння та агрономічні поради товариства дозволяло різко підняти врожайність технічних культур (буряків, льону) і заробити капітал для купівлі землі чи розширення власної справи.
КОРИСНА ГРА: СКАСУВАННЯ КРІПАЦТВА У КРАЇНАХ ЄВРОПИ (с. 237)
Хронологія та ключові особливості ліквідації феодальних пережитків у Європі:
Головний зміст реформ полягав у наданні селянам громадянських прав і свободи пересування. Проте якщо на Заході селяни швидше інтегрувалися в ринкові відносини й фермерство, то у Східній Європі реформи супроводжувалися обтяжливими викупними платежами та сервітутними суперечками.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ (с. 237)
Блок I
1. Чому, на вашу думку, між скасуванням кріпацтва у Франції (1789) та Росії (1861) існує така значна часова різниця?
Різниця у понад 70 років зумовлена відмінностями політичного й соціального ладу. У Франції буржуазія та третій стан рішуче знищили феодальні порядки революційним шляхом, тоді як у Росії абсолютне самодержавство опиралося виключно на дворянство, для якого безкоштовна праця кріпаків була основою добробуту, тому царат відтягував реформу до останнього — аж поки поразка в Кримській війні не показала повну економічну відсталість імперії.
2. Наведіть приклади регіональної спеціалізації на промислах чи аграрних культурах у межах Європи та України зокрема.
У Європі Північна Франція та Велика Британія славилися вівчарством і сукнарством, Ельзас — бондарством, Прованс, Італія та Іспанія — виноградарством та маслинами. В Україні Полтавщина стала осередком ткацтва та вишивки (Решетилівка) і гончарства (Опішня), Карпати спеціалізувалися на бондарстві та лісових промислах, Південь — на товарній пшениці, баштанах і випасі худоби, а Правобережжя — на цукрових буряках.
Блок II
3. Складіть запитання до тексту параграфа:
- Коли в Російській імперії було скасовано кріпосне право?
- Що становило головний центр і джерело тепла традиційної української хати?
- Хто з відомих українських селянських родів викупився з кріпацтва та заснував велику цукрову промисловість?
- Де в Європі скляні вікна стали масовим явищем уже в першій половині ХІХ століття?
- Звідки ми можемо дізнатися про охайність і побут українських селян початку ХІХ ст.?
- Чому скасування кріпацтва в Австрійській імперії 1848 року призвело до тривалих сервітутних конфліктів?
- Як поява залізничного транспорту вплинула на розвиток українського села?
- Який результат мало дроблення наділів між дітьми наприкінці ХІХ століття?
4. Поясніть, як близькість чи віддаленість від залізничної станції змінювала економічну модель конкретного села. Опишіть, які історичні події чи реформи (крім скасування панщини) сприяли руйнуванню сільських громад на Сході Європи.
Село біля залізниці швидко переходило на товарне виробництво: селяни вигідно продавали зерно, свіже молоко, овочі для міст та експорту, купували фабричні знаряддя та мали доступ до заробітків. Віддалені ж села консервували натуральне господарство, потерпали від перекупників і ледь зводили кінці з кінцями.
Руйнуванню сільських громад сприяли столипінські аграрні реформи 1906–1911 років, які дозволили селянам закріплювати землю в приватну власність, виходити на хутори та відруби, а також масове будівництво цукрових заводів і фабрик, куди селяни масово наймалися на заробітки.
5. Порівняйте раціон селян Західної та Східної Європи, назвавши основні спільні та відмінні продукти харчування.
Спільним для всіх селян було переважання рослинної їжі, хліба (житнього чи пшеничного), каш, бобових та сезонних овочів, а також рідкісне вживання м’яса — здебільшого лише на великі релігійні свята.
Відмінності полягали в тому, що на Заході основою щоденного раціону були сири, густі овочеві супи, вівсянка (Англія), а напоями служили вино та пиво. У Східній Європі та Україні основу складали борщ, куліш, вареники, галушки, з другої половини століття — картопля, а традиційними напоями були узвар, квас і горілка на свята.
Блок III
6. Вправа «Одяг як маркер». Складіть невеликий опис святкового вигляду: а) заможного селянина-ремісника; б) бідного наймита.
-
Заможний селянин-ремісник: Одягнений у святкову сорочку з тонкого вибіленого полотна або фабричної тканини, оздоблену вишивкою, якісні фабричні сукняні штани та добротну свиту чи кожух з якісно вичиненої смушки. На голові — ошатна бараняча шапка або модний міський картуз. Головний маркер високого достатку — чисті хромові шкіряні чоботи, які він носить із гордістю.
-
Бідний наймит: Носить сорочку та штани з грубого, сірого саморобного полотна, часто з латками. Зверху накинута стара, витерта свита з конопляного дерюжного сукна або полатаний кожушок. На голові — простий солом’яний бриль або зношена повстяна шапка. Головний маркер злиднів — ноги, взуті у плетені личаки чи постоли з липової кори, підв’язані мотузками, або витесані з дерева колодки, а влітку — ходіння босоніж навіть у свято.