§ 5. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. (Власов)

Зміст

ПРОЧИТАЙТЕ УРИВОК ІЗ ДЖЕРЕЛА ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1. Як у документі схарактеризовано сільськогосподарське виробництво в першій половині XIX ст.?

У наведеному джерелі Олександра Афанасьєва-Чужбинського рільництво схарактеризовано як консервативне і повністю засноване на давніх звичаях («способом, заведеним споконвіку»). Селянська праця сильно залежала від природних лих (посухи, дощів, шкідників), які могли цілком знищити врожай. Землю обробляли важкою фізичною працею за допомогою плуга та волів.

2. Що у джерелі вказує на рівень продуктивності праці в сільському господарстві?

На низьку продуктивність праці вказує застосування застарілих важких плугів, для яких потрібно було запрягати три або чотири пари волів. Більшість селян не мали достатньо робочої худоби, тому вони були змушені шукати сусіда й орати разом. Це свідчить про бідність селянських господарств і малу ефективність тогочасної техніки.

3. Спираючись на відомі вам історичні факти, поділіться припущеннями, чому кріпосницько-панщинна система господарювання не сприяла інтенсивному розвиткові сільського господарства.

Кріпаки працювали на панщині під примусом і не мали жодного особистого інтересу в наслідках своєї праці. Землевласники збільшували власні прибутки тільки за рахунок збільшення панщини та скорочення селянських наділів, а не завдяки купівлі машин чи добрив. Крім того, кріпосне право гальмувало ринок вільнонайманої праці та не давало селянам можливості розвивати власну підприємливість.

Дайте відповіді на запитання:

• Які чинники зумовлювали екстенсивний характер сільського господарства на українських землях у складі Російської імперії в першій половині XIX ст.?

Екстенсивний розвиток зумовлювало панування кріпосного права та великих поміщицьких латифундій. Поміщики нарощували врожаї не новою технікою, а розширенням площ посівів за рахунок селянських земель. У господарствах переважали трипілля, ручна праця та старі знаряддя — серпи, коси, плуги й ціпи.

• Які нові явища визначали розвиток цієї галузі економіки?

У цей час виникло товарне виробництво та спеціалізація окремих районів: з’явилися посіви цукрових буряків і тонкорунне вівчарство. Землевласники збільшували посіви пшениці та технічних культур (тютюну, льону, конопель) на продаж. Окремі господарі почали впроваджувати багатопільні сівозміни, парові машини, кінні жатки та молотарки.

• Чому більш сприятливі умови для інтенсивного соціально-економічного розвитку склалися на Півдні України?

Південь мав великі простори родючих чорноземів, сприятливий клімат і прямий вихід до чорноморсько-азовських портів (Одеси, Бердянська, Маріуполя, Миколаєва) для продажу збіжжя до Європи. Тут майже не було традиційного кріпацтва: дев’ять десятих земель обробляли вільнонаймані робітники. Саме в цьому регіоні землевласники найактивніше використовували сільськогосподарські машини та передові сівозміни.

ПОДИСКУТУЙТЕ З ПРИВОДУ МІРКУВАНЬ СУЧАСНОГО ІСТОРИКА, ВИКЛАДЕНИХ У ПОДАНОМУ УРИВКОВІ

1. Підтвердіть фактами тези вченого про природно-географічні та суспільно-політичні умови Півдня України, що сприяли економічному розвитку цього регіону.

Природні багатства підтверджує те, що за період 1778–1851 років площа під зерновими на Півдні зросла у 25 разів завдяки родючим чорноземам і морським портам. Суспільні умови доводить швидке зростання населення краю на початку XIX століття до одного мільйона осіб через приплив вільних колоністів, державних селян і втікачів. Це створило дух вільного підприємництва й сформувало великий ринок найманої робочої сили.

2. Поділіться припущенням, чому в Південній Україні не було кріпосництва в таких масштабах, як на Наддніпрянщині.

Масове освоєння Півдня розпочалося значно пізніше, тому тут не встигли закріпитися старі кріпосницькі маєтки. Імперський уряд заохочував заселення земель і давав колоністам та переселенцям податкові пільги й особисту свободу. Окрім цього, експортна торгівля зерном вимагала швидкої та якісної праці, а вільнонаймані робітники працювали набагато продуктивніше за примусових кріпаків.

НА ПІДСТАВІ ЗАМІТКИ Й УРИВКА З ДЖЕРЕЛА З’ЯСУЙТЕ, ЯКУ РОЛЬ У ТОГОЧАСНОМУ ГОСПОДАРСЬКОМУ ЖИТТІ ВІДІГРАВАВ ЧУМАЦЬКИЙ ПРОМИСЕЛ

• Яку роль у тогочасному господарському житті відігравав чумацький промисел?

Чумацтво було головним видом вантажного сухопутного транспорту в українських землях. Чумаки перевозили 75 % усього українського експортного зерна до портів Чорного та Азовського морів. Вони доставляли життєво необхідні сіль із Криму і рибу з Дону, перевозили кам’яне вугілля, руду, ліс і будматеріали, а також допомагали багатьом селянам і містянам заробляти гроші.

1. На які особливості побуту чумаків ви звернули увагу?

Чумаки мали дуже простий і суворий побут, пристосований до важкої багатомісячної дороги від весни до осені. Вони їли переважно куліш із салом, галушки та хліб із сіллю, дотримувалися тверезості в дорозі та носили полотняний одяг, просякнутий дьогтем від комах і бруду. Під час ночівель у степу вони обов’язково розставляли свої вози у військовий порядок для захисту.

2. Зі звичаями та традиціями якої верстви українського суспільства XVI–XVIII ст. простежується наступність? У чому вона полягала?

Чумацькі звичаї прямо продовжували традиції запорозького козацтва. Чумаки об’єднувалися у валки, обирали собі отамана й беззаперечно підкорялися його наказам у дорозі. Під час ночівлі вони ставили вози колом або табором за козацьким зразком оборони, тримали спільну касу й суворо берегли побратимство та взаємну виручку.

3. Поясніть, з якою метою чумаки об’єднувалися на час подорожі у професійні спілки.

Чумаки гуртувалися в артілі заради безпеки та взаємної допомоги у небезпечних безлюдних степах, де часто траплялися грабіжники. Разом було легше долати труднощі, рятувати вантаж у разі поломки воза або загибелі волів. Також артіль через обраного ватажка централізовано укладала договори про перевезення, приймала заробітки та справедливо ділила гроші між учасниками.

4. Як чумацтво посприяло утвердженню новітніх ринкових відносин? Чому популярний промисел почав занепадати у другій половині XIX ст.?

Чумацтво об’єднало різні регіони України в єдиний внутрішній ринок і зв’язало українське господарство зі світовою торгівлею через чорноморські порти. Промисел давав заробіток різним верствам і допомагав селянам та містянам накопичувати початковий грошовий капітал.

Занепад чумацтва в другій половині XIX ст. стався через побудову залізниць, які перевозили вантажі набагато швидше і дешевше за волів. Також у степах розорали вільні пасовища для худоби, а старі кримські соляні промисли втратили свою вигоду після зміни правил продажу солі.

Дайте відповіді на запитання:

• Що таке промисловий переворот?

Промисловий переворот (індустріальна революція) — це перехід від ремісничо-мануфактурного виробництва з ручною працею до великого машинного фабрично-заводського виробництва.

• Як він відбувався в Україні?

В Україні переворот розпочався в 1830–1840-х роках і завершився у 1870–1880-х роках. Перші парові двигуни та машини з’явилися в харчовій галузі, передусім на ґуральнях та цукрових заводах (як-от перший паровий завод фірми Симиренків і Яхненків у Ташлику 1843 року). Згодом виникли власні машинобудівні підприємства для випуску сільськогосподарських знарядь, парових котлів і перших металевих пароплавів.

• Яке значення для економічного розвитку українських теренів мав початок розроблення родовищ кам’яного вугілля і залізної руди?

Відкриття великих покладів вугілля на Донбасі та залізної руди біля Кривого Рогу започаткувало формування Донецько-Криворізького промислового басейну. Це забезпечило власною паливною та рудною базою майбутню металургію, дало поштовх виникненню важкого машинобудування та будівництву залізничної мережі.

• Що сприяло розвиткові внутрішньої та зовнішньої торгівлі на українських землях у складі Російської імперії?

Внутрішню торгівлю пожвавлювало зростання міст, мережа сільських і міських базарів, а також великі ярмарки у Харкові, Ромнах, Полтаві, Києві та Єлисаветграді. Зовнішню торгівлю стимулювала розбудова портів на Чорному та Азовському морях, дешеві перевезення чумаків і запровадження в Одесі права безмитної торгівлі (порто-франко), що приваблювало купців з усієї Європи.

ПРОЧИТАЙТЕ ЗАМІТКУ ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1. У яких царинах уславилися історичні особистості, про яких ідеться? Яке значення мала їхня господарська діяльність для історичного поступу України?

Василь Каразін уславився в науці, освіті та агрономії: він відкрив Харківський університет, заснував Філотехнічне товариство й експериментував з новими культурами та технікою у своєму маєтку. Брати Яхненки та Федір Симиренко стали піонерами української цукрової індустрії та машинобудування. Їхня діяльність довела перевагу вільнонайманої праці над кріпосною системою та започаткувала технічне оновлення української економіки.

2. Яку роль відіграла діяльність Яхненків і Симиренка в розвиткові промисловості в 40-ві рр. XIX ст.? Що в розповіді зацікавило найбільше? Про що хотіли б довідатися докладніше?

Фірма збудувала першу парову цукроварню в Ташлику, а згодом звела найпотужніші в регіоні цукрово-рафінадний і машинобудівний заводи в Млієві. Вони виготовляли обладнання для інших заводів та збудували перші річкові металеві пароплави «Українець» і «Ярослав Мудрий».

Найбільше вражає те, що колишні селяни-кріпаки зуміли викупитися на волю, побудували сучасне промислове підприємство європейського рівня та звели для робітників зразкове селище з ліхтарями, лікарнею і театром.

Докладніше хочеться дізнатися про те, як було влаштовано повсякденне навчання в школі та вистави в театрі робітничого містечка у Млієві.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ВІДЕО ПРО РОДИНУ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМЦІВ СИМИРЕНКІВ-ЯХНЕНКІВ ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

• Укладіть схему, що пояснює генеалогічні зв’язки між згаданими у фільмі представниками двох славетних родів (за потреби скористайтеся додатковими джерелами інформації).

Два роди об’єдналися завдяки шлюбові доньки Михайла Яхненка Анастасії з Федором Симиренком. Разом вони заснували спільний Торговий дім «Брати Яхненки й Симиренко». Їхні сини Платон та Василь закінчили вищі інженерні студії в Парижі, модернізували цукроварні новими паровими машинами й стали провідними меценатами української культури:

• Платон Симиренко: 1859 року зустрівся в Городищі з Тарасом Шевченком, надав кошти й викупив увесь наклад «Кобзаря» 1860 року, врятувавши поета від безгрошів’я.
• Василь Симиренко: став одним із найвидатніших благодійників доби — фінансував Наукове товариство імені Шевченка, видання українських часописів, а також особисто виплачував стипендії діячам культури: Лесі Українці, Павлу Чубинському та Михайлу Драгоманову.
• Левко Симиренко (син Платона): видатний помолог і садовод, який 1880 року вивів і описав знаменитий сорт зелених яблук «Ренет Симиренка», назвавши його на честь батька та свого роду.
• Семен Яхненко (онук Михайла Яхненка): став визначним громадським діячем півдня України. Багато років обирався гласним міської думи Одеси, а у 1860–1863 роках очолював Одесу як міський голова. За його каденції Одеса розквітла: замість канав було збудовано дренажну каналізацію, вулиці забрукували мостовими, провели перше газове освітлення, спорудили новий водогін із Дністра для постачання якісної питної води та бетонний водосток на Думській площі (на його честь названо вулицю в Одесі).

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/3rGcmEdL або кодом, перегляньте відеосюжет про родини підприємців-цукрозаводчиків Яхненків і Симиренків («Як селяни завдяки власній справі викупили свободу», проєкт #ШОТАМ) та дайте відповіді на запитання:

• Про які найвизначніші підприємницькі проєкти довідалися?

До головних проєктів належали:

1. Заснування гуртової торгівлі борошном, шкірою та худобою з великими складами й крамницями в Києві, Харкові та портовій Одесі.
2. Будівництво першого в Україні парового пісково-цукрового заводу в Ташлику (1843 р.) та грандіозного Городищенського цукрово-рафінадного й машинобудівного комплексу (найбільшого в усій імперії).
3. Побудова перших металевих пароплавів на Дніпрі («Українець» та «Ярослав Мудрий»).
4. Розбудова сучасної міської інфраструктури Одеси під керівництвом міського голови Семена Яхненка (дністровський водогін, газове освітлення, мощення вулиць).
5. Створення всесвітньо відомого науково-дослідного саду-розсадника Левка Симиренка в Млієві.

• Які факти зацікавили вас найбільше?

Найбільше вражає те, як учорашні безправні кріпаки (Федір Симиренко працював на графа Воронцова, а Михайло Яхненко — на графа Самойлова в Смілі) завдяки незламній працьовитості й підприємницькому хисту викупили себе і свої родини з неволі, заснували мільйонний бізнес європейського рівня та збудували зразкове робітниче містечко з безкоштовною лікарнею, школою, паровими лазнями, бібліотекою й газовим освітленням вулиць.

• Навіщо підприємці спрямовували кошти на розвиток української культури?

Вони не цуралися свого селянського та козацького коріння, усвідомлювали себе українцями і розуміли, що без власного слова, літератури й просвіти народ не матиме майбутнього. Тому Платон Симиренко без вагань профінансував третє видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, а його брат Василь Симиренко все життя віддавав 10% своїх прибутків на підтримку українського друку та культури.

• Як підтримували українську науку?

Василь Симиренко регулярно передавав кошти на наукову діяльність НТШ у Львові, придбав будинок для науковців і фінансував історико-етнографічні експедиції. Також він виплачував щомісячні іменні стипендії вченим і митцям (зокрема М. Драгоманову та П. Чубинському). Левко Симиренко заклав підвалини української помології та агробіології, вивівши нові сорти та створивши науковий розсадник у Млієві.

• На підставі відомостей про підприємницьку, меценатську та громадську діяльність представників родини запропонуйте питання для дискусії в загальному колі.

1. Чому вільнонаймана праця та технічні машини на заводах Симиренків виявилися набагато прибутковішими за працю сотень кріпаків у панських маєтках?
2. Яку роль відіграли перші українські підприємці-благодійники у збереженні національної культури в умовах колоніальної політики імперії?

РОБОТА З ІСТОРИЧНОЮ КАРТОЮ (с. 33)

• Спираючись на історичну карту на с. 33, узагальніть інформацію параграфа про зміни в промисловому розвитку на українських землях у складі Російської імперії в першій половині XIX ст. (Підтвердіть кожне твердження історичними фактами.)

1. На українських землях виникли нові промислові райони важкої індустрії. Карта показує видобуток кам’яного вугілля в Донецькому басейні (Лисичанськ, Луганськ) та розробку залізної руди біля Кривого Рогу.
2. Харчова промисловість отримала регіональну спеціалізацію. Мережа цукрових заводів охопила Правобережжя та Лівобережний Лісостеп (Київщина, Поділля, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина), де діяли фірми Симиренків і цукроварні поміщиків.
3. Розвинулася ярмаркова та портова торгівля. На карті позначено великі ярмаркові центри (Харків, Ромни, Київ, Єлисаветград) і морські порти (Одеса, Миколаїв, Бердянськ, Маріуполь), які вивозили хліб і товари за кордон.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Витлумачте поняття: індустріальна (промислова) революція, порто-франко.

Індустріальна (промислова) революція — це процес переходу від мануфактури з ручною працею до великого машинного фабрично-заводського виробництва, що супроводжувався формуванням суспільних верств буржуазії та найманих робітників.

Порто-франко — це зона вільної безмитної торгівлі в межах порту або цілого міста, куди дозволялося завозити та вивозити іноземні товари без сплати мита.

2. Підтвердіть кожну з умов, що визначали розвиток сільського господарства в Україні в першій половині XIX ст., історичними фактами:

а) екстенсивний характер розвитку сільського господарства: поміщики нарощували виробництво зерна тільки через розширення посівних площ, скорочували наділи селян і зганяли їх на неродючі землі, через що селянські наділи зменшилися більш ніж удвічі.

б) масове збезземелення та посилення визиску селянства: панувала панщинна система, поміщики відбирали в селян кращі ділянки, а бідні селяни не мали власної худоби й були змушені орати поле разом із сусідами або йти в наймити.

в) застосування окремими поміщиками технологій раціонального землеробства: Василь Каразін відкрив у 1811 році Філотехнічне товариство, проводив досліди на Харківщині, а поміщики Півдня використовували сівалки, віялки, кінні жатки та нові сівозміни.

г) сільське господарство дедалі більше набувало торгового характеру: розширилися посіви товарної пшениці на продаж через порти Чорного моря, селяни та поміщики збільшили вирощування льону, тютюну й цукрових буряків, а також розводили тонкорунних овець.

3. Прокоментуйте події та явища, про які йдеться в уривках із джерел. У чому полягає історичне значення згаданих подій / явищ?

А «Вони вбиралися в полотняний одяг, просякнутий дьогтем; свитка, батіг, пласка бочка з водою, мазниця з дьогтем і казанок для варіння пшоняної каші з салом, – тут на вулиці між возами і було все майно чумака» (Скальковський А.):
Уривок змальовує побут українських чумаків. Чумацький промисел був головним видом перевезень: чумаки доставляли до морських портів 75 % експортного збіжжя та постачали населенню сіль і рибу. Це явище допомогло накопичити початкові капітали для майбутніх підприємців та пов’язало всі куточки України у спільний ринок.

Б «Платон Федорович Симиренко, отримавши згоду батька і дядьків на облаштування свого заводу в Ташлику, відправився за кордон, роздивився ще уважніше у Франції всі кращі заводи, склав там план облаштування власного заводу, придбав машини і задумав пересадити із Франції цукрове виробництво в тому вигляді, як воно в той час там розвивалося і процвітало» (Клебановський П. «Спогади про фірму братів Яхненків і Симиренка»):
Джерело описує початок впровадження новітніх європейських технологій у цукровій промисловості України. Завдяки цим знанням було побудовано перший паровий завод у Ташлику в 1843 році. Це дало поштовх переходу промисловості на машинне рейкове виробництво та вивело українське цукроваріння на світовий рівень.