22 квітня 2026 р. Модерна доба

§ 5. Україна на політичній карті Європи на рубежі XVIII–XIX століть — між Австрією і Росією. Практикум (Васильків)

ЗГАДАЙТЕ…

За яким поділом Речі Посполитої Галичина увійшла до складу Австрійської імперії?

Галичина увійшла до складу Австрійської імперії за Першим поділом Речі Посполитої у 1772 році.

Які українські землі приєднала Російська імперія за Другим і Третім поділами Речі Посполитої?

За Другим поділом Речі Посполитої 1793 року Російська імперія захопила Правобережну Україну (Київщину, Східну Волинь та Поділля). За Третім поділом 1795 року вона приєднала західні землі Волині.

ЯК ВИ РОЗУМІЄТЕ…

Поняття «адміністративна одиниця», «етномовна територія»?

Адміністративна одиниця — це частина території держави із чіткими межами та власними органами влади, яку створили для управління краєм (наприклад, губернія, повіт або комітат).

Етномовна територія — це географічні землі, де компактно живе конкретний народ, який розмовляє спільною мовою та має єдину культуру і традиції, незалежно від державних кордонів.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА ПОЧАТКУ ХІХ СТ.

1. Розгляньте карту і картосхеми, що на наступній сторінці. Визначте:

• а) До складу яких держав входили землі, заселені українцями, на початку ХІХ ст.?

Землі, де жили українці, на початку XIX століття належали трьом державам: Російській імперії (Наддніпрянщина, Слобожанщина, Правобережжя, Південь), Австрійській імперії (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) та Османській імперії (Південна Бессарабія / Буджак до 1812 року, а також землі Задунайської Січі).

• б) До складу яких держав входили на початку ХІХ ст. терени сучасної України?

Терени сучасної України на початку XIX століття перебували під владою Російської імперії (близько 85% території), Австрійської імперії (близько 15% території — Галичина, Буковина, Закарпаття), а південні приморські райони Бессарабії (Буджак) до підписання Бухарестського миру 1812 року входили до складу Османської імперії.

2. Поміркуйте, чому межі української етномовної території є більшими, ніж сучасні кордони України.

Межі етнічного розселення українців ширші за сучасні державні кордони, тому що український народ упродовж століть освоював сусідні простори. Українці здавна жили на Кубані, Стародубщині, Східній Слобожанщині, Берестейщині, Холмщині та Підляшші. Сучасні державні кордони затвердили у XX столітті через політичні рішення, міжнародні договори та межі колишніх радянських республік, тому значні території розселення українців опинилися у складі сусідніх держав.

5.1. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

1. Охарактеризуйте адміністративний поділ українських земель у складі Росії.

Російська імперія контролювала близько 85% українських земель. Царська влада ліквідувала автономні залишки і запровадила дев’ять губерній: Київську, Подільську, Волинську (Правобережжя), Полтавську, Чернігівську (Лівобережжя), Харківську (Слобожанщина), Катеринославську, Херсонську та Таврійську (Південь). Губернії поділялися на повіти, а повіти — на волості. Кілька губерній об’єднували у генерал-губернаторства: Київське (Південно-Західний край), Малоросійське та Новоросійсько-Бессарабське. Генерал-губернатори керували військом, адміністрацією, судами і фінансами для зміцнення імперського контролю та русифікації краю.

2. Поміркуйте, чи відповідав адміністративний устрій національним інтересам українців.

Адміністративний поділ Російської імперії суперечив національним інтересам українців. Царський уряд навмисно ігнорував історичні межі України. Власне ім’я краю витирали з ужитку новими назвами: «Малоросія», «Новоросія», «Південно-Західний край». Ця система розривала українські землі на частини, підпорядковувала їх російським чиновникам і проводила насильницьку русифікацію.

3. Складіть схему адміністративно-територіального устрою українських земель у складі Російської імперії.

Схема показує чотирирівневу систему імперського управління в підросійській Україні:

Вищий рівень: Генерал-губернаторства (Київське, Малоросійське, Новоросійсько-Бессарабське), на чолі яких стояли генерал-губернатори з військовими повноваженнями.
Середній рівень: 9 губерній (Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська), якими керували губернатори.
Повітовий рівень: Повіти на чолі з повітовими предводителями дворянства та справниками.
Низовий рівень: Волості, що об’єднували сільські громади. Окремий статус мали землі козацьких військ (Донського, Чорноморського) і портові градоначальства (Одеса).

5.2. СОЦІАЛЬНИЙ ТА ЕТНІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ПІДРОСІЙСЬКОЇ УКРАЇНИ

1. Охарактеризуйте етнічний склад українських земель у складі Російської імперії на початок ХІХ ст.

Українці складали абсолютну більшість населення підросійських земель: на Лівобережжі — 95%, на Правобережжі — 85%, на Півдні — близько 75%. Серед інших народів на Правобережжі жили поляки (близько 8%), а в містах і містечках Правобережжя та Лівобережжя мешкали євреї (до 10% населення в межах «межі осілості»). На Південь влада запрошувала німців, сербів, болгар, греків і молдован. Росіян на початку століття було небагато, здебільшого це були чиновники, поміщики та колоністи. У Криму проживали кримські татари (киримли), чисельність яких зменшувалася через імперський наступ та вимушену еміграцію до Туреччини.

2. Визначте особливості соціального становища підросійських українців.

Більшість українців були селянами. Найважче жилося поміщицьким селянам (кріпакам): поміщики володіли ними як річчю, примушували до панщини і позбавляли людських прав. Державні селяни (на Лівобережжі та Слобожанщині) перебували у кращому становищі, зберігали залишки козацького побуту й вели самостійне господарство. Козацька старшина інтегрувалася в імперське дворянство, отримала підтвердження маєтностей і русифікувалася. Рядових козаків перевели до стану державних селян. У великих містах і торгівлі українців тіснили російські купці, чиновники та євреї.

3. Чи сприяла імперська влада збереженню козацьких традицій? Відповідь аргументуйте.

Імперська влада не сприяла збереженню козацьких традицій. Царський уряд прагнув уніфікувати всі стани під загальноросійські стандарти. Козацькі формування (Бузьке військо 1804 року, Азовське військо 1837 року) створювали тимчасово й лише з прагматичною воєнною метою — захищати південні кордони від нападів Османської імперії. Коли потреба у військах відпадала, козацькі полки розформовували, а козаків перетворювали на звичайних державних селян.

5.3. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

1. Знайдіть на картосхемі території Галичини та Буковини. За потреби скористайтеся застосунками Гугл-об’єктив і Гугл-перекладач. Які міста стали для вас орієнтирами?

На картосхемі Австрійської імперії середини XIX ст. території Галичини та Буковини розташовані на північному сході монархії. Головними містами-орієнтирами виступають Leopolis (Львів — центр Королівства Галичини і Лодомерії) та Czernowitz (Чернівці — центр буковинського округу, а пізніше окремого коронного краю).

2. Спробуйте за назвами міст встановити, які сучасні держави були частинами Австрійської імперії в ХІХ ст.

За назвами міст на картосхемі можна визначити сучасні країни:

Австрія (Viena, Linz, Salzburg, Innsbruck, Klagenfurt, Graz);
Чехія (Praga, Brno);
Угорщина (Budapest);
Україна (Leopolis / Львів, Czernowitz / Чернівці);
Польща (Krakow / Краків на захід від Львова);
Словаччина (територія навколо Братислави);
Хорватія (Zagreb, Spalato / Спліт);
Словенія (Liubliana);
Італія (Milano, Trieste);
Румунія (Temesvar / Тімішоара, Weissenburg / Алба-Юлія у Трансильванії).

Запитання до пункту 5.3 (с. 44)

1. Коли та в результаті яких історичних подій українські землі увійшли до складу Австрійської імперії?

Українські території приєднали до Австрії в три етапи:

1699 рік — Закарпаття увійшло до володінь Габсбургів за Карловицьким миром після перемоги над Османською імперією;
1772 рік — Східна Галичина увійшла до складу імперії за Першим поділом Речі Посполитої;
1774–1775 роки — Буковина відійшла від Османської імперії (Молдавського князівства) спочатку під австрійську військову адміністрацію, а 1775 року це закріпила Константинопольська конвенція.

2. Складіть схему адміністративно-територіального устрою українських земель у складі Австрійської імперії.

Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії не становили єдиного адміністративного цілого:

Королівство Галичини і Лодомерії: Східна Галичина поділялася на округи й дистрикти на чолі зі старостами. Буковина з 1786 по 1849 рік перебувала у складі цього королівства як Чернівецький округ, а 1861 року отримала статус окремого коронного краю.
Угорське королівство: Закарпаття підпорядковувалося Пожонському намісництву і поділялося на чотири комітати (жупи) під керівництвом наджупанів з угорських землевласників.
Низовий рівень (місцеве управління і суд): У містах діяли міські магістрати, а в селах — сільські громади на чолі з війтами. Поліційні та судові функції над селянами виконували поміщицькі наглядачі — мандатори.

3. Порівняйте етнічний склад населення українських земель у Російській та Австрійській імперіях.

В обох імперіях українці становили основну частину сільського населення, але склад меншин відрізнявся:

У Російській імперії частка українців була високою: 95% на Лівобережжі, 85% на Правобережжі та 75% на Півдні. Головними меншинами були поляки на Правобережжі (8%), євреї в містах (10%), а також росіяни, німці, греки, болгари та кримські татари.
В Австрійській імперії українці складали 71% у Східній Галичині та 70% на Буковині. На Закарпатті українці становили близько 40% населення. Основними меншинами були поляки у Галичині (22%), євреї (6%), румуни на Буковині, а на Закарпатті — угорці, євреї, німці та словаки.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ

Вправа «Дослідницький кейс». У парах чи групах підберіть інформацію про життя українців у конкретній адміністративній одиниці Австрійської чи Російської імперій. Спробуйте описати один день із життя наших предків 200 років тому.

Один день селянина Полтавської губернії (Малоросійське генерал-губернаторство) у 1826 році.

Селянин прокидається на світанку разом із родиною. Якщо це день панщини, він бере косу чи плуг і вирушає на поміщицьке поле. Панщина забирає три дні на тиждень, тому на власне поле залишається обмаль часу. Жінки пораються біля печі, годують худобу, прядуть полотно або йдуть полоти панські городи.

Опівдні селяни роблять коротку перерву, обідають хлібом, цибулею та салом, запиваючи водою. Праця триває до заходу сонця під наглядом поміщицького осавули. Увечері родина збирається в біленій хаті під солом’яною стріхою. Вечеряють кулішем чи борщем. Усі новини дізнаються у неділю біля церкви, де громада обговорює сплату податків, набори в рекрути чи судові справи.

ПРАКТИКУМ

І. ОРІЄНТУЄМОСЯ В ІСТОРИЧНОМУ ЧАСІ Й ПРОСТОРІ, ВИЯВЛЯЄМО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ПОДІЙ ТА ЯВИЩ

1. Заповніть інформаційну таблицю.

Адміністративно-територіальний устрій українських земель у ХІХ ст.

Українські землі у складі Австрійської імперії			Українські землі у складі Російської імперії
Адміністративна одиниця	Території, що увійшли	Адміністративний центр	Генерал-губернаторство	Губернія	Адміністративний центр
Королівство Галичини і Лодомерії	Східна Галичина, Буковина (1786–1849 рр.)	Львів	Київське (Південно-Західний край)	Київська, Волинська, Подільська	Київ
Герцогство Буковина (з 1861 р.)	Північна Буковина	Чернівці	Малоросійське	Полтавська, Чернігівська, Харківська	Полтава (згодом Харків)
Комітати (жупи) Угорського королівства	Закарпаття	Пожонь (Братислава) / Ужгород, Мукачево	Новоросійсько-Бессарабське	Катеринославська, Херсонська, Таврійська	Одеса

2. Установіть відповідність між назвою адміністративної одиниці та її описом.

1 — В (Полтавська губернія — землі Лівобережної України, межувала з Київською та Чернігівською губерніями).
2 — А (Київська губернія — центром було одне з найбільших міст регіону на Дніпрі — Київ).
3 — Г (Харківська губернія — Слобожанщина, центр Харків заснований 1654 року).
4 — Е (Херсонська губернія — південна губернія з виходом до Чорного моря).
5 — Б (Волинська губернія — північний захід підросійської України, центр Житомир).
6 — Д (Королівство Галичини і Лодомерії — найбільша українська провінція Австрійської імперії, центр Львів).

3. Порівняйте, в якій імперії територіальна структура була сприятливішою для розвитку української ідентичності.

Територіальна структура Австрійської імперії була сприятливішою. Галичина мала статус окремого коронного краю зі столицею у Львові, де діяв крайовий сейм. Австрійська влада офіційно визнавала назву «русини» та права греко-католицької церкви, що допомогло священикам відкривати школи з навчанням рідною мовою.

У Російській імперії поділ на губернії знищував будь-які сліди української державності. Генерал-губернаторства служили знаряддям русифікації, де влада забороняла українську мову в діловодстві та школах, називаючи народ «малоросами».

ІІ. ПРАЦЮЄМО З ІНФОРМАЦІЄЮ ІСТОРИЧНОГО ТА СУСПІЛЬНО ЗНАЧУЩОГО ЗМІСТУ

1. Співвіднесіть поняття з правильними твердженнями.

Поняття	Буква	Твердження
1. Губернія	Г	Вища одиниця адміністративного поділу і місцевого устрою в Російській імперії
2. Генерал-губернаторство	В	Великі адміністративно-територіальні одиниці, до складу яких входили одна або кілька губерній
3. Намісництво	Д	Адміністративна одиниця в Австрійській імперії
4. Комітати (жупи)	А	Адміністративні одиниці, на які поділялася територія Закарпаття
5. Округи (дистрикти)	Б	Адміністративні одиниці, на які поділялася територія Королівства Галичини і Лодомерії

2. Ознайомтеся з фрагментом історичного джерела. Дайте відповіді на запитання до нього.

• 1) Які права надавали євреям у Російській імперії згідно з цим положенням? Які обмеження водночас запроваджували?

Положення 1804 року дозволяло євреям займатися хліборобством, ремеслами і науками, купувати та орендувати землю, а також гарантувало їм захист законів. Одночасно документ запровадив суворі обмеження: євреям дозволили жити лише у визначених західних і південних губерніях («межа осілості»), без права вільно переселятися у внутрішні російські губернії.

• 2) Якою була мета уряду Російської імперії щодо єврейського населення (згідно з цим документом)?

Уряд намагався змінити спосіб життя євреїв, перевести їх від посередницької торгівлі та оренди до землеробства і ремесел, щоб вони приносили пряму користь державній економіці та сплачували податки.

• 3) Як цей документ відображає ставлення російської влади до національних меншин на початку ХІХ ст.?

Документ показує примусове втручання царату в життя інших народів. Влада визначала, де людям жити і якими ремеслами займатися, поділяла підданих за релігійною та національною ознакою й обмежувала їхні громадянські права.

3. Ознайомтеся з текстом рубрики «Історична розвідка». Визначте, як дослідник характеризує становище українців, що потрапили до складу Австрійської імперії. Чи поділяєте ви думки автора?

Історик Іван Гоменюк зазначає, що Австрія ставилася до Галичини як до колонії, але несла сюди цивілізаційні перетворення: будувала дороги, відкривала лікарні, аптеки та початкові школи. Уряд не нацьковував народи навмисно, а вимагав від чиновників та офіцерів нейтральної служби цісарю без огляду на національність. Я поділяю думку автора: політика Відня поєднувала колоніальну експлуатацію краю зі створенням модерної правової держави.

ІІІ. ВИЯВЛЯЄМО ЗДАТНІСТЬ ДО СПІВПРАЦІ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ, ГРОМАДЯНСЬКУ ПОЗИЦІЮ

1. Напишіть короткий есей на тему: «Які наслідки мало перебування українських земель у складі імперій для формування сучасного громадянського суспільства?».

Перебування у складі двох різних імперій мало глибокі наслідки для українського народу. Російська та Австрійська імперії гальмували розвиток українців, насаджували чужі закони й визискували ресурси нашої землі. Політика русифікації на сході та полонізації на заході ставила під загрозу саме існування нації.

Однак виклики змусили українців єднатися. В Австрійській імперії українці навчилися легальної політичної боротьби через вибори до сейму і парламенту, створили потужну мережу читалень «Просвіти» та кооперативів. У підросійській Україні опір цензурі та кріпацтву згуртував інтелігенцію довкола збереження мови і культури. Цей досвід допоміг українцям навчитися самоорганізації без власної держави, що заклало міцну основу для сучасного громадянського суспільства.

2. Створіть інфографіку «Карта прав і можливостей», на якій символічно зобразіть: а) українські території, що входили до складу Австрійської та Російської імперій; б) відмінності в адміністративному управлінні; в) права, які мали українці, та обмеження, що вводилися.

Головні висновки інфографіки:

Територіальний розкол: українські землі були поділені між двома імперіями у співвідношенні 85% (Росія) до 15% (Австрія).
Система влади: Росія використовувала жорстку губернаторсько-військову модель із примусовою русифікацією, тоді як Австрія зберегла коронні краї з певними елементами станового представництва та імперського судочинства.
Становище народу: в Австрійській імперії українці-русини мали визнання своєї церкви й школи, тоді як під владою Романових селяни залишалися повністю безправними кріпаками, а мова та традиції цілеспрямовано стиралися.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

І. 1. Складіть хронологічну схему приєднання українських земель Австрійською та Російською імперіями.

1699 рік — перехід Закарпаття до володінь австрійських Габсбургів за Карловицьким миром.
1772 рік — Перший поділ Речі Посполитої: Східна Галичина увійшла до Австрійської імперії.
1774–1775 роки — приєднання Північної Буковини до Австрійської імперії (остаточно закріплено Константинопольською конвенцією 1775 року).
1783 рік — ліквідація Кримського ханства та анексія Криму і Півдня Російською імперією.
1793 рік — Другий поділ Речі Посполитої: Російська імперія захопила Правобережну Україну (Київщину, Східну Волинь, Поділля).
1795 рік — Третій поділ Речі Посполитої: Росія приєднала Західну Волинь.
1812 рік — Бухарестський мир: Російська імперія приєднала Бессарабію з українськими землями Півдня (Буджак) і Півночі (Хотинщина).

2. Покажіть на карті адміністративно-територіальні одиниці, утворені на українських територіях. Назвіть міста, що стали центрами цих адміністративних одиниць.

У Російській імперії центрами адміністративних одиниць були:

Київ (Київське генерал-губернаторство та Київська губернія);
Полтава, пізніше Харків (Малоросійське генерал-губернаторство);
Одеса (Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство);
Житомир (Волинська губернія);
Кам’янець-Подільський (Подільська губернія);
Чернігів (Чернігівська губернія);
Катеринослав (Катеринославська губернія);
Сімферополь (Таврійська губернія).

В Австрійській імперії центрами були:

Львів (Королівство Галичини і Лодомерії);
Чернівці (Буковинський округ, згодом герцогство);
Пожонь (Братислава — центр намісництва для Закарпаття), а також центри комітатів: Ужгород, Мукачево, Берегове, Сигіт.

ІІ. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами:

Коли Галичина увійшла до складу володінь австрійських Габсбургів?
Що означав імперський принцип «поділяй і владарюй» для українців?
Хто очолював генерал-губернаторства в Російській імперії та якими правами володів?
Де знаходився центр Королівства Галичини і Лодомерії?
Звідки ми можемо дізнатися про частку українців серед мешканців Лівобережжя та Півдня на початку XIX століття?
Чому царський уряд називав Лівобережжя «Малоросією», а Правобережжя «Південно-Західним краєм»?
Як реформи австрійських правителів вплинули на життя греко-католицького духовенства?
Який результат мало запровадження «межі осілості» для єврейського населення?

4. Поміркуйте, чому у ставленні до підкорених народів обидві імперії послуговувалися принципом «поділяй та владарюй».

Імперії використовували цей принцип, щоб утримати підкорені народи в покорі та не допустити спільних повстань. Австрійська влада підтримувала суперництво між українцями та поляками в Галичині або між українцями та румунами на Буковині, виступаючи нібито справедливим суддею. Російська імперія нацьковувала стани один на одного, дарувала дворянські права козацькій старшині та польській шляхті, але тримала селян у кріпацтві. Це послаблювало національний рух.

5. Порівняйте соціальне становище українців, що мешкали в Російській та Австрійській імперіях.

В обох імперіях українці були переважно селянами і зазнавали соціального визиску з боку чужих еліт (російських, польських або угорських панів).

Проте в Австрійській імперії завдяки реформам Марії-Терезії та Йосифа ІІ становище селян дещо полегшили: панщину обмежили трьома днями, скасували особисту залежність, дозволили початкову освіту рідною мовою і захистили греко-католицьку церкву.

У Російській імперії становище було значно гіршим: кріпацтво перетворило селян на повну власність пана без жодних прав, а українська культура зазнавала постійної русифікації.

ІІІ. 6. Вправа «Піддані імперій». Проаналізуйте становище українського населення як підданих імперій. Які права та які обмеження існували щодо населення українських земель обох імперій?

Сфера життя	Російська імперія	Австрійська імперія
Права підданих	Козацька старшина отримала права російського дворянства; державні селяни мали право самостійно вести господарство та платити податки державі.	Селяни отримали особисту свободу і захист від свавілля поміщиків; відкривали початкові школи рідною мовою; греко-католицькі священники мали рівні права з римо-католиками.
Обмеження та обов’язки	Поміщицькі селяни були прикріплені до землі як кріпаки; обов’язкова рекрутська служба на 25 років; заборона української мови в школах та офіційному діловодстві; цензура; обмеження пересування («межа осілості» для євреїв).	Збереження панщини як відробітку за землю до 1848 року; політична залежність від польської шляхти в Галичині та угорських панів на Закарпатті; високі податки на користь Відня.