18 вересня 2026 р. Модерна доба

43. Національне питання у Російській імперії: європейські народи

ПРИГАДАЙТЕ

Пригадайте етапи формування й розширення Московської держави та Російської імперії.

XIV–XVI ст. (Московське царство): підкорення сусідніх руських князівств навколо Москви, повалення залежності від Орди, захоплення Казанського й Астраханського ханств за Івана Грозного та початок походів у Сибір.
XVII ст.: просування вглиб Сибіру аж до Тихого океану; втручання в події в Україні після Переяславської ради 1654 р. та поступове підпорядкування Лівобережної Гетьманщини й Києва.
XVIII ст. (проголошення імперії 1721 р.): перемога у Північній війні зі Швецією та вихід до Балтійського моря; знищення Запорозької Січі й ліквідація Гетьманщини; війни з Османською імперією, загарбання Криму й Причорномор’я; три поділи Речі Посполитої, за якими Росія захопила Правобережну Україну, Білорусь і Литву.
Початок XIX ст.: приєднання Фінляндії (1809 р.), Бессарабії (1812 р.), значної частини Польщі за рішенням Віденського конгресу (1815 р.) та підкорення Кавказу.

Дайте визначення поняттям «експансія» та «інкорпорація».

Експансія — це розширення території, влади та впливу держави за допомогою воєнних завоювань, економічного тиску чи дипломатії.
Інкорпорація — це повне включення приєднаних земель до складу імперії з ліквідацією їхньої автономії, місцевих законів і прав.

ПОМІРКУЙМО! (с. 6)

Чому, на вашу думку, Російська імперія спочатку зберігала автономію на приєднаних територіях, а згодом почала її обмежувати? Які причини були політичними, а які — ідеологічними чи культурними?

Чому спершу зберігали автономію:

Бракувало своїх чиновників: у царя не було стільки підготовлених людей, щоб одразу напряму керувати новими великими землями.
Щоб задобрити знать: влада підтверджувала права та маєтки польських шляхтичів, української старшини чи німецьких баронів, щоб уникнути бунтів.
Міжнародні домовленості: автономію окремих регіонів (наприклад, Польщі чи Фінляндії) цар обіцяв зберегти європейським державам.

Політичні причини ліквідації автономії:

Царське самодержавство прагнуло контролювати всю державу з єдиного центру в Петербурзі.
Страх перед сепаратизмом: польські визвольні повстання остаточно переконали царат ліквідувати будь-які залишки місцевих свобод.

Ідеологічні та культурні причини:

Прагнення асимілювати всі народи за принципом «один цар, одна віра, один народ».
Бажання викорінити пам’ять про європейські права, магдебурзьке самоврядування та конституційні свободи.

ПОМІРКУЙМО! (с. 8)

Імперську політику можна назвати «інтеграційною» (такою, що об’єднувала народи) чи радше «асиміляційною» (спрямованою на зросійщення)? Підтвердіть свою думку прикладами з тексту параграфа.

Цю політику слід назвати асиміляційною (спрямованою на русифікацію), оскільки імперія прагнула не об’єднати народи на рівних засадах, а розчинити їх у російській культурі:

Заборони мови та освіти: українську й білоруську мови оголошували «діалектами» російської, забороняли друкувати ними книжки та викладати в школах (Валуєвський циркуляр, Емський указ). У Бессарабії витіснили румунську мову, а наприкінці XIX ст. перевели на російську мову німецький Дерптський університет.
Релігійний наступ: у 1839 році царат ліквідував греко-католицьку (унійну) церкву в Україні та Білорусі, насильно перевівши мільйони людей до Російської православної церкви.
Скасування місцевих законів: ліквідували дію Литовських статутів, магдебурзького права та польську Конституцію 1815 року, скрізь запровадивши імперські суди й закони.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 9)

1. Проповідь Стефана Яворського:

Що хотів сказати автор: митрополит порівняв державу з возом, а простий народ — із колесом. Якщо колесо скрипить від навантаження, його треба змастити, а не бити. Тобто влада повинна полегшувати життя селян і міщан, знижувати податки, інакше від тиску віз імперії зламається (почнеться бунт).
Зв’язок між метафорою та становищем в імперії: простий селянський люд ніс на своїх плечах увесь тягар держави — платив непомірні податки, відбував панщину й рекрутчину. При цьому дворянство й чиновники багатіли коштом селянської праці та ігнорували біди людей.

2. Мінітвір-роздум «Суспільство як шестерні єдиного механізму»:

Державу можна уявити як великий годинник, де кожна верства суспільства — це окрема шестерня.

Головною рушійною силою є праця звичайних людей: робітників, селян, майстрів. Саме вони забезпечують країну хлібом, товарами й тримають економіку. Влада та освічені управлінці мали б бути механізмом, що спрямовує цей рух у правильне русло — будує школи, лікарні, захищає справедливість і закон.

Проте якщо правителі дбають лише про власні багатства й тиснуть на людей непомірними податками та заборонами, шестерні починають стиратися й скреготати. У Російській імперії таким гальмом були кріпацтво та свавілля чиновників. Коли в механізмі зникає повага й справедливість, він заклинює, і замість мирного поступу країна стикається з революціями та розпадом.

ПОМІРКУЙМО! (с. 9)

Чому Російська імперія так залежала від неросійських еліт — українців, балтійських німців, поляків, фінів? Про що це свідчить щодо рівня розвитку російської еліти? Чому саме Києво-Могилянська академія стала «кузнею кадрів» для імперії?

1. Чому залежали від неросійських еліт?
Імперія стрімко розросталася, і царям потрібні були грамотні люди: інженери, лікарі, дипломати, військові офіцери та вправні чиновники. У самій Росії шкіл та університетів майже не було, тому влада брала на службу іноземців та вихідців із приєднаних західних земель (німці славилися дисципліною, поляки — традиціями права, фіни — порядком у самоврядуванні).

2. Про що це свідчить?
Це показувало, що тогочасне російське дворянство значно відставало в освіті від народів західних околиць і трималося здебільшого на особистій покірності царю, а не на фахових знаннях.

3. Чому саме Києво-Могилянська академія стала «кузнею кадрів»?
Вона була найстарішим і найкращим вищим навчальним закладом православного світу, де навчали за європейськими зразками. Студенти вільно володіли латиною, вивчали філософію, риторику, іноземні мови та природничі науки. Випускники Академії (як-от Стефан Яворський, Феофан Прокопович) стали для царя готовими міністрами, засновниками шкіл, церковними діячами та дипломатами, які допомогли розбудувати державний апарат.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 10)

1. Порівняння літографії середини XIX ст. (євреї) та фото XIX ст. (вірмени):

Літографія з єврейськими міщанами: люди зображені у скромному темному одязі (довгі сюртуки, капелюхи). Це свідчить про повсякденну працю дрібних ремісників і торговців, які мусили жити в межах «смуги осілості» через суворі царські обмеження.
Фотографія вірмен: люди вбрані у заможний, вишуканий національний одяг із багатими візерунками. Це вказує на заможну родину купців або підприємців, які вели прибуткову торгівлю з країнами Сходу та мали високий суспільний статус.

2. Роль євреїв, вірмен і татар в економіці імперії:

Євреї: були основою торгівлі та ремесел у містечках України, Білорусі й Литви; тримали крамниці, аптеки, млини, займалися шевством, кравецтвом та постачанням товарів.
Вірмени: тримали оптову торгівлю зі Сходом (Османською імперією, Персією), відкривали мануфактури, активно розбудовували міста Півдня та Кавказу.
Татари: волзькі татари завдяки знанню східних мов були головними торговельними посередниками у Середній Азії, займалися візництвом, ярмарковою торгівлею та ремеслами.

3. Ідея для колажу «Народи Російської імперії»:

Центр колажу: контур карти імперії з імперським орлом і залізницями.
Західний сектор: польський шляхтич, балтійський німецький барон та фінський пастор як символи європейської культури й міст.
Україна та Білорусь: козак і селянка у вишитому вбранні поруч із корпусом Києво-Могилянської академії.
Міста і торгівля: єврейський годинникар у містечку та заможний вірменський купець біля караван-сараю.
Схід і Південь: татарський вершник, кавказький горець і кримськотатарські садівники.
Підпис унизу: «Багатоманітність культур і народів під владою царя-самодержця».

АРСЕНАЛ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ (с. 12)

Подумайте, як сучасні держави можуть захищати мови меншин і водночас об’єднувати всіх громадян.

Право на рідну мову: держава підтримує право вчити рідну мову в школах, відкривати національні театри, культурні центри та випускати передачі.
Державна мова як спільний простір: якісне вивчення державної мови всіма учнями дає кожному рівні шанси знайти престижну роботу, вступити до університету та брати участь у житті країни.
Громадянська рівність: сувора заборона дискримінації та об’єднання суспільства довкола спільних цінностей — прав людини, свободи та верховенства права.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 12, за відеоматеріалами та покликанням qr.orioncentr.com.ua/BnTh6)

За допомогою QR-коду або покликання перегляньте відео від ютуб-каналу «Нова Енциклопедія Поділля» (серія 110). Складіть інфографіку або мапу думок на тему: «Листопадове повстання 1830–1831 рр.: причини, хід, значення».

Мапа думок / план-інфографіка «Листопадове повстання 1830–1831 рр.»:

1. Причини повстання:

Нехтування імперською владою польською Конституцією 1815 року, утиски сейму, введення цензури та діяльність таємної поліції.
Прагнення польських патріотів скинути російське панування та відновити незалежну Річ Посполиту в історичних кордонах.
Намір царя Миколи I кинути польську армію на придушення визвольних революцій у Франції та Бельгії.

2. Хід повстання (головні етапи):

Листопад 1830 р.: збройний виступ підхорунжих у Варшаві, захоплення Бельведерського палацу й арсеналу, втеча царського намісника великого князя Костянтина.
Січень 1831 р.: польський сейм ухвалив акт про детронізацію Миколи I (позбавлення його польської корони).
Лютий – літо 1831 р.: повномасштабна війна регулярної польської армії проти переважаючих царських військ; перекидання повстання на Волинь і Поділля (де його підтримала частина шляхти, але не підтримали українські селяни через відсутність обіцянки землі).
Вересень – жовтень 1831 р.: взяття Варшави військами генерала Паскевича, капітуляція останніх загонів і придушення виступу.

3. Історичне значення та наслідки:

Повна втрата автономії Польщі: цар скасував Конституцію 1815 р., ліквідував окремий сейм і польське військо.
Закриття провідних осередків освіти й культури: Віленського й Варшавського університетів, а також Кременецького ліцею на Волині.
Масовий відтік діячів науки й культури на Захід («Велика еміграція»).
Початок тотальної русифікації на Правобережній Україні: конфіскація маєтків повсталої шляхти, ліквідація унійної церкви (1839 р.) та скасування Литовських статутів.

ІСТОРИЧНІ ПОДРОБИЦІ: «КАЛЕВАЛА» (с. 14)

Прочитайте одну з рун «Калевали», перекажіть її та дізнайтеся про перекладача:

Переказ руни про створення чарівного Сампо (Руна 10):
Коваль Ільмарінен приходить до північної володарки Лоухі. Вона обіцяє віддати за нього дочку, якщо він викує дивовижний млин Сампо, що дарує вічне багатство. Коваль розпалює велетенські горна й створює Сампо, який з одного боку меле борошно, з другого — сіль, а з третього — гроші. Лоухі ховає млин під скелю, а коваль бере шлюб із красунею. Руна прославляє силу людської праці, розуму й майстерності.
Як народний епос допомагав національному руху:
Він доводив усьому світові давність фінської культури, об’єднував народ спільною пам’яттю та надихав письменників творити рідною мовою.
Про перекладача Євгена Тимченка:
Видатний український мовознавець, який першим переклав «Калевалу» українською мовою безпосередньо з фінського оригіналу. Книга вийшла у Львові 1901 року за підтримки Івана Франка й засвідчила багатство українського слова.

ПОМІРКУЙМО! (с. 15)

1. Чим відрізнялося формування національної ідентичності у фінів і балтійців від українців та білорусів?
Фіни, естонці та латиші були лютеранами, де церква вимагала читати Біблію, тому рівень грамотності сягав 70–80%. Крім того, кріпосне право в Балтії скасували на початку століття (1816–1819 рр.), що створило міцний клас вільних селян. Натомість українці та білоруси до 1861 року лишалися кріпаками, потерпали від польських поміщиків і російських чиновників, а їхню мову царат офіційно забороняв.

2. Чому українці, литовці та білоруси опинилися посеред польсько-російських конфліктів?
Ці землі раніше належали до Речі Посполитої, тому поляки вважали їх своїми й прагнули ополячити населення. Росія ж стверджувала, що це «споконвічно російські землі» та намагалася їх зросійщити. Через це обидві сторони боролися за асиміляцію місцевих селян.

3. Як національні рухи вплинули на Російську імперію?
Вони розхитували самодержавну систему, домагалися автономії та прав для рідних мов, що врешті призвело до розпаду імперії в 1917–1918 роках.

4. План національного відродження України в XIX ст.:

1 етап (збирання спадщини): запис народних пісень, козацьких дум, казок і вивчення старовини.
2 етап (мова й література): видання творів живою українською мовою («Енеїда», «Кобзар»), створення букварів і словників.
3 етап (громадська освіта): заснування «Громад», недільних шкіл для дорослих і читалень.
4 етап (політична діяльність): відкриті вимоги автономії й незалежності, створення перших партій.

ПОМІРКУЙМО! (с. 16)

Що означає кожен елемент тріади: «Православ’я», «Самодержавство», «Народність»? Чому ця формула була вигідною для царської влади? Як би ви оцінили цю концепцію сьогодні?

Що означали складові:

Православ’я — церква підпорядкована монарху й виховує в людей абсолютну покірність владі як волі Бога.
Самодержавство — єдина неподільна влада царя без жодних конституцій, виборів чи парламентів.
Народність — вигадка про те, що простий російський народ нібито щиро обожнює царя та не хоче жодних свобод.

Чому це було вигідно царату:
Формула виправдовувала збереження кріпацтва та диктатури, а будь-які вимоги змін оголошувала «чужоземним злом і гріхом».

Сучасна оцінка:
Сьогодні ця тріада виглядає типовою авторитарною пропагандою, яка пригнічувала права людини, свободу думки й національні права інших народів.

АРСЕНАЛ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ (с. 17)

Подумайте, чи існують прояви російського імперського націоналізму сьогодні. Які ризики створює нав’язування зверхності одного народу над іншими?

Сьогоднішні прояви:
Сучасна Росія спирається на ті ж імперські міфи про «русский мир», заперечуючи право українців на власну мову, історію й державу, що стало виправданням її злочинної агресії проти України.

Ризики такої політики:

Усередині країни це веде до знищення демократії, переслідування інакодумців і міжетнічної ворожнечі.
У зовнішній політиці це призводить до агресивних воєн, загибелі людей, міжнародної ізоляції та економічного занепаду країни-агресора.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 17)

Розгляньте репродукцію картини (зразок російського націонал-романтичного модерну). Обговоріть, як образ героя може відображати ідеї вибору нації та її морального шляху. Які елементи картини передають російську національну ідентичність? Як ця картина пов’язана з ідеєю імперського націоналізму в Російській імперії XIX ст.? Як образ витязя може впливати на уявлення людей про Росію та її місію? Чому російські художники та влада просували такі образи? Співставте ідею національної величі з її реальними політичними та соціальними наслідками для українців, фінів, балтійських німців та інших народів.

На картині Віктора Васнецова «Витязь на роздоріжжі» зображено билинного богатиря у шоломі, кольчузі, зі списом і щитом верхи на бойовому коні. Поруч лежить стародавній камінь із висіченим застереженням про небезпеку для кожного, хто рушить далі. Похмурий степ, всіяний кістками полеглих воїнів та черепами коней, над якими кружляє вороння, передає атмосферу давніх літописів і билин, підкреслюючи пошук національного коріння через романтизацію давнини.

Образ вершника перед віщим каменем відображає історичний роздоріжжя та моральний вибір самої Російської імперії наприкінці XIX століття. Держава коливалася між двома шляхами: або модернізуватися за європейським зразком через розвиток правової держави й свобод, або триматися за самодержавну деспотію, реакцію та імперське загарбництво.

Образ самотнього і сильного витязя насаджував уявлення про «особливе покликання» й самобутність Росії, виправдовуючи її загарбницьку політику фальшивими гаслами захисту інших слов’ян. Царська влада та наближені митці просували такі сюжети, щоб під час наростання криз і революційних настроїв згуртувати суспільство навколо монарха й відволікти людей від бідності, безправ’я та неписьменності.

Для підкорених народів казка про «велич» і благородство витязя обернулася важким колоніальним гнітом. Українцям і білорусам забороняли навчатися та друкувати книжки рідною мовою, у фінів і поляків відбирали автономію, розпускали сейми, а в Балтії місцеві німецькі, естонські та латиські школи насильно русифікували. Тобто за фасадом патріотичної величі ховалося насильницьке придушення прав інших націй.

ПОМІРКУЙМО! (с. 19)

Подумайте, які методи русифікації застосовувала Російська імперія. Чи суперечив імперський патріотизм реальному життю людей?

Методи русифікації:

Заборона використання української та білоруської мов у книгах і школах, а також литовського латинського друку.
Насильницьке підпорядкування парафій греко-католицької церкви Синоду РПЦ.
Призначення лише російських чиновників на керівні посади.
Знищення назв українських і білоруських земель у документах.

Суперечність пропаганди та реальності:
Царська пропаганда зображала гармонію народів навколо царя, тоді як у реальності більшість жителів імперії були безправними, темними та зубожілими кріпаками. Навіть самі російські селяни потерпали від злиднів і поміщицької сваволі.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

I. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Які відмінності існували між російською експансією на схід і на захід?

На схід (Сибір, Кавказ, Центральна Азія): території підкорювали силою зброї у тривалих війнах із місцевими народами, будуючи мережі фортець і колонізуючи землі.
На захід (Польща, Балтія, Україна): приєднання відбувалося внаслідок європейських воєн і поділів; регіони мали значно вищий рівень освіти, міської культури та розвинені закони, тому царат спочатку змушений був зберігати автономію.

2. Назвіть основні етнічні групи Російської імперії на початку XIX ст.
Росіяни, українці, поляки, білоруси, євреї, фіни, литовці, латиші, естонці, німці, волзькі й кримські татари, молдовани, вірмени, грузини та народи Сибіру й Кавказу.

3. Яку роль відігравали місцеві еліти у керуванні приєднаними землями?
Польська шляхта, німецькі барони та козацька старшина збирали податки, судили та підтримували порядок на місцях. Завдяки високій освіченості вони також служили царськими дипломатами, міністрами та офіцерами.

4. Які чинники впливали на формування національних рухів?

Пам’ять про власні традиції державності та свободи.
Поширення європейських ідей про свободу націй.
Опір у відповідь на мовні заборони, закриття шкіл і релігійний тиск.

II. Обговорюємо у групі

Порівняльна таблиця «Етнічний склад та особливості розвитку регіонів імперії» (за діаграмами параграфа на с. 7 та зразком на с. 19):

Регіон	Панівний етнос	Частка росіян	Хто становив еліту	Особливості розвитку
Фінляндія	Фіни (86 %)	2,2 %	Шведська знать (12 %)	Широка автономія: власні закони, сейм, висока грамотність населення завдяки лютеранству; на початку ХХ ст. — наступ на автономію.
Правобережна Україна	Українці (86 %)	0,3 %	Польська еліта (20 %)	Селяни були кріпаками; край зазнав гострого польсько-російського конфлікту, ліквідації унійної церкви (1839 р.) та жорсткої русифікації.
Балтія	Місцеві (естонці, латиші — 85 %)	1 %	Німецька еліта (14 %)	Давні міські традиції, раннє скасування кріпацтва (1816–1819 рр.), висока писемність селян; наприкінці XIX ст. — насильна русифікація шкіл і Дерптського університету.
Білорусь	Білоруси (64 %)	менше 1 %	Польська еліта (10 %)	Селяни потерпали від поміщиків; повна заборона мови в школах і пресі, проголошення населення «західними росіянами», примусовий перехід на православ’я.

III. Мислимо творчо

1. Проєкт коміксу «Національне питання у Російській імперії»:

Кадр 1: Царський міністр пише гасло «Православ’я, Самодержавство, Народність», кажучи: «Це основа нашого спокою!».
Кадр 2: Цензор люто перекреслює рукопис української книги пером: «Ніякої мови немає й бути не може!».
Кадр 3: Сільська хата на Полтавщині, де селяни таємно читають «Кобзар» Тараса Шевченка.
Кадр 4: Литовський книгоноша вночі пробирається через ліс із книжками, надрукованими латинкою.
Кадр 5: Карта імперії дає тріщини від прагнення поневолених народів до волі.

2. Звернення представника польської шляхти до народу:

Брати і сестри! Співвітчизники!

Наша Батьківщина опинилася під владою загарбників. Скасовано нашу Конституцію, закрито школи й університети, а нашу рідну мову витісняють із життя.

Але пам’ятаймо: Польща живе, доки б’ються наші серця! Настав час забути старі образи між шляхтою та селянами, бо ми всі — діти однієї землі. Лише разом, під гаслом «За нашу і вашу свободу!», ми зможемо вибороти справедливість і волю для нашого краю!