Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.
ПРИГАДАЙТЕ
Пригадайте, коли Російська імперія упровадила кріпацтво на українських землях.
Російська імперія офіційно закріпачила селян Лівобережної України та Слобожанщини указом Катерини II у 1783 році, а на Правобережжі та Півдні кріпосне право було остаточно закріплено указом Павла I у 1796 році.
Чим відрізняються натуральне і ринкове господарство?
Натуральне господарство виробляє продукцію виключно для власного споживання виробника, тоді як ринкове (товарне) господарство виготовляє товари спеціально для продажу на ринку з метою отримання прибутку.
Які процеси називаються «індустріальною революцією»?
Індустріальною революцією називають перехід від ручної ремісничо-мануфактурної праці до великого машинного фабрично-заводського виробництва, що супроводжується формуванням верств найманих робітників і буржуазії.
СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ
1. Як, за свідченням автора, змінилося становище селянства під російським пануванням?
За свідченням Єгора фон Брадке, колись заможні українські селяни після перетворення на військових поселенців збідніли та опинилися у злиднях. Держава відібрала в них найкращі родючі наділи, а через виснажливу військову муштру люди втратили змогу повноцінно обробляти власну землю.
2. Які ознаки неефективного господарювання у військових поселеннях називає автор?
Автор вказує на безгосподарне екстенсивне рільництво, засівання величезних казенних площ без достатніх робочих рук, а також брак часу в поселенців на власні ниви, через що збіжжя обсипалося в полі й селяни звозили на токи одну солому.
ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Покажіть на карті першого форзаца райони сільськогосподарської спеціалізації.
За картою на першому форзаці виділяються такі райони спеціалізації:
- Північ і північний захід (Полісся, Волинь, північ Чернігівщини) — вирощування жита, вівса, льону, тютюну та картоплі.
- Центральні лісостепові терени (Правобережжя, Поділля, Полтавщина) — вирощування озимої пшениці, цукрових буряків і картоплі.
- Південні степи (Причорномор’я, Приазов’я, Таврія) — товарне вирощування зерна на експорт, олійного льону та тонкорунне вівчарство.
- Поділля, Буковина та центральна Наддніпрянщина — осередки промислового садівництва.
- Узбережжя Чорного моря, Крим і Закарпаття — райони виноградарства та виноробства.
2. Користуючись знаннями про природно-географічні умови України, поясніть, які чинники впливали на сільськогосподарську спеціалізацію регіонів.
На спеціалізацію впливали тип ґрунтів, кількість опадів, кліматичні умови та близькість до торгових шляхів. Багаті чорноземи й помірний клімат Лісостепу сприяли бурякоцукровому виробництву. Посушливий південний Степ підходив для вівчарства й пшениці, а морські порти дозволяли швидко вивозити зерно на експорт. Піщані та перезволожені ґрунти Полісся були придатними для невибагливих культур — льону, жита та картоплі.
Дізнайтеся в е-додатку історію становлення бізнесу Яхненків і Симиренків. Які якості, на вашу думку, знадобилися цим родинам для успішного розвитку справи?
Підприємцям знадобилися особиста наполегливість, підприємливість і сміливість ризикувати, адже вони починали свій шлях із дрібної торгівлі та оренди млинів, будучи кріпаками. Важливу роль відіграли працьовитість, взаємна родинна довіра та вміння впроваджувати передові технічні новинки, зокрема парові двигуни на своїх цукрових заводах.
1. Проаналізуйте діаграму. Які міста розвивалися найбільш динамічно? Чому?
Найшвидше зростав Херсон, де кількість жителів збільшилася більш ніж у чотири рази (з 8 тис. до майже 34 тис. осіб), а також Харків, Київ, Житомир та Кам’янець-Подільський, які зросли в 2,5–3 рази. Це відбувалося через розвиток ярмаркової торгівлі, появу перших фабрик і мануфактур, а також стрімке піднесення південного регіону як центру морської торгівлі хлібом.
2. Як у гербах українських міст відображено російське панування?
Російське панування проявилося у включенні до міської геральдики імперської символіки — двоголового орла, розміщеного у верхній частині гербів Житомира, Кам’янця-Подільського та Херсона, що підкреслювало їхню адміністративну підпорядкованість імперії.
ДУМКИ ІСТОРИКІВ
1. Які сприятливі для економічного розвитку Наддніпрянської України чинники називає Ярослав Грицак?
Історик виділяє велику територію, значну кількість населення, родючі чорноземи та багаті поклади корисних копалин. Для Півдня України важливими чинниками названо наявність вільної робочої сили, підприємницьку ініціативу та традиції козацького волелюбства.
2. Що, на думку історика, обмежувало можливості економічного зростання українських земель?
Головним гальмом економіки було кріпосне право, яке прикріплювало селян до землі та перешкоджало появі ринку вільнонайманої праці. Також розвиток стримувався монополією держави й дворян-поміщиків на промислові підприємства, що знищувало вільну ринкову конкуренцію.
ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Зіставте становище селян доби Гетьманщини та наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. Які висновки можна зробити?
За Гетьманщини більшість селян були особисто вільними господарями, мали власну землю та право вільного переходу до іншого володаря. Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. вони стали безправною власністю поміщиків, виконували важку панщину і були позбавлені правового захисту. Російська імперська влада повністю ліквідувала автономні права українців і довела селянство до стану кріпацтва.
2. Які форми боротьби селян за свої права в них згадуються?
У документах згадуються як ненасильницькі методи (подання скарг і судових позовів аж до Сенату), так і відкритий опір (бунти, відмова виконувати панщину та збройні сутички з владою).
3. Які історичні традиції українства відображені у судових процесах проти закріпачення?
У судових процесах проявилася давня українська традиція захисту своїх прав через суд, притаманна добі Литовських статутів і Гетьманщини. Селяни спиралися на пам’ять про козацьке походження предків, вимагаючи офіційного визнання своєї особистої свободи.
4. Наскільки великими, на вашу думку, були шанси селян у «мирний спосіб» домогтися свого захисту? Як це могло вплинути на настрої селянства?
Шанси були практично нульовими, оскільки царські закони прямо забороняли кріпакам скаржитися на панів під загрозою биття різками й заслання, а суди перебували під контролем дворянства. Це породжувало в селян розпач і недовіру до закону та штовхало їх до втеч, підпалів поміщицьких маєтків і збройних виступів.
ФАКТ ЧИ ФЕЙК?
В історичній пам’яті на постать У. Кармалюка існують протилежні погляди. До нього часто вживаються епітети «український Робін Гуд», «останній гайдамака», однак є й переконання, що Устим був швидше звичайним кримінальним злочинцем-грабіжником. Визначте, якої думки притримується історик В. Дячок. Які аргументи він наводить для її підтвердження? Порівняйте інформацію рубрики з повідомленням про діяльність У. Кармалюка в е-додатку. Висловіть припущення щодо причин розбіжностей в оцінках постаті ватажка. Кому, на вашу думку, було вигідно ідеалізувати постать У. Кармалюка?
Історик Валерій Дячок доводить, що Устим Кармалюк був ватажком кримінальних грабіжницьких загонів. На підтвердження наведено статистику судових справ: у 1813–1822 роках із 35 нападів 24 були спрямовані саме проти селян і лише 11 — проти представників інших станів; у 1825–1835 роках селяни знову становили більшість потерпілих (31 випадок із 74), тоді як на поміщиків та шляхту припало лише 22 напади.
У фольклорі та популярних описах Кармалюк постає народним захисником від поміщицького свавілля, що суперечить судовим фактам. Розбіжність пояснюється прагненням закріпаченого селянства мати образ справедливого народного месника. Ідеалізація Кармалюка була вигідна радянській пропаганді, яка прагнула представити будь-які розбійницькі бунти як свідому класову боротьбу селян проти гнобителів-поміщиків.
I. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ
1. Самооцінювання. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ ст.».
• Можу пояснити поняття «військові поселення», «чумацтво», «індустріальна революція», «порто-франко»:
- Військові поселення — форма організації військ у Російській імперії, за якої військова служба поєднувалася з обов’язковою сільськогосподарською працею для самозабезпечення армії.
- Чумацтво — традиційний український торгово-візницький промисел із перевезення солі, риби та інших товарів волами з півдня до міст України та Європи.
- Індустріальна революція — процес заміни ручної праці машинною та перехід від мануфактури до фабрики, що розпочався в Україні у 1830-х роках.
- Порто-франко — режим безмитного ввезення й вивезення товарів у морському порту чи місті, запроваджений для прискорення торгівлі (зокрема в Одесі в 1819–1859 роках).
• Можу визначити причини селянських рухів у першій половині ХІХ ст.:
Селянські рухи спричинили зростання панщини до 4–6 днів на тиждень, запровадження важкої урочної системи, безземелля селян, особисте свавілля поміщиків та суворий казармений режим у військових поселеннях.
• Можу визначити, які факти свідчать про початок індустріальної революції в Наддніпрянщині:
Промисловий переворот підтверджується появою в 1830-х роках перших парових цукрових заводів фірми Яхненків і Симиренка, пуском першого пароплава на Дніпрі (1823 р.), відкриттям заводів сільськогосподарського машинобудування та зростанням видобутку вугілля на Донбасі.
• Можу за картою схарактеризувати господарський розвиток Наддніпрянської України:
Карта показує регіональний розподіл господарства: Лісостеп і Правобережжя зосередилися на цукроварінні та пшениці; Степовий Південь — на товарному зерні, вівчарстві й морській торгівлі; Полісся — на льонарстві й картоплі; на сході зародився вугільний басейн; усі регіони сполучалися мережею великих ярмарків і чумацьких шляхів.
II. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ
2. Чому кріпосницька система заважала економічному розвиткові українських земель?
Кріпацтво робило виробництво малоефективним, оскільки підневільний селянин не був зацікавлений у результатах праці. Воно блокувало формування ринку вільнонайманої робочої сили для промисловості та суттєво обмежувало внутрішній ринок, адже збіднілі кріпаки не мали грошей на купівлю фабричних товарів.
3. Якими були причини і наслідки чумацтва для українського суспільства?
Головними причинами чумацтва були:
- Постійна потреба населення України та сусідніх країн у солі й солоній рибі.
- Зростання безземелля селян і пошук додаткового заробітку.
- Розвиток внутрішнього ринку та попиту на перевезення зерна до південних портів.
Наслідками чумацтва стали:
- Нагромадження капіталу в руках колишніх селян, які згодом започатковували власні торгові та промислові підприємства.
- Посилення зв’язків між регіонами України та формування єдиного внутрішнього ринку.
- Поява значної кількості вільнонайманих робітників-візників.
- Збагачення українського фольклору чумацькими піснями й традиціями.
4. За допомогою додаткових джерел з’ясуйте, у чому подібність і відмінність між боротьбою Устима Кармалюка і повстанням у Чугуєві.
Подібність полягає в тому, що обидва виступи були формами протесту проти феодального та імперського визиску, і обидва рухи були придушені регулярними військами з покаранням та засланням учасників.
Відмінність полягає в організаційній формі: Чугуївське повстання 1819 року було масовим збройним виступом військових поселенців з вимогою повної ліквідації системи поселень, тоді як дії Кармалюка на Поділлі (1813–1835 рр.) являли собою тривалу партизанську активність розрізнених загонів, які здійснювали локальні напади й грабунки.
5. Проаналізуйте історичну карту на першому форзаці «Господарство українських земель у першій половині ХІХ ст.» та доповніть інформаційну таблицю.
| Господарство українських земель у першій половині ХІХ ст. | |
|---|---|
| Що дізнався(-лась) із параграфа | Що додатково дізнався(-лась) із карти |
| Початок індустріальної революції у 1830-х роках. Розвиток цукроваріння, видобутку вугілля на Донбасі та поява перших пароплавів. Спеціалізація регіонів у сільському господарстві. Торгівля через південні порти Одеси й Херсона та поширення чумацького промислу. | Точні центри промисловості: цукрові заводи зосереджені на Правобережжі (Київщина, Черкащина, Поділля); металургійні мануфактури — на Луганщині; суднобудування — у Миколаєві. Головні чумацькі шляхи (Чорний, Муравський, Бакаїв), що вели до Криму. Основні місця ярмаркової торгівлі: Київ, Харків, Ромни. |
6. Як ви вважаєте, чому у фольклорній традиції ватажків соціальних виступів часто героїзують? Наскільки це відповідає дійсності?
Фольклор героїзує ватажків через мрію пригноблених селян про безстрашного захисника, який карає панів за несправедливість. У реальності ж такі постаті рідко відповідали ідеалу: історичні документи свідчать, що загони повстанців часто грабували й тероризували звичайних селян, міщан і дрібних ремісників.
III. МИСЛЮ ТВОРЧО
7. Уявіть, що ви є підприємцем початку ХІХ ст. на українських землях. Розробіть бізнес-план для створення нового підприємства, враховуючи особливості соціально-економічного розвитку регіону, наявність робочої сили (кріпацької чи найманої) та основні галузі, що розвивалися. Обґрунтуйте свій вибір галузі й регіону, а також потенційні виклики та можливості.
Бізнес-план заснування цукрорафінадного заводу:
- Галузь і регіон: Цукрова промисловість у Київській губернії на Правобережжі, де є родючі чорноземи для буряків, доступ до дров’яного палива та зручні шляхи сполучення з Києвом.
- Робоча сила: Залучення вільнонайманих робітників із числа міщан і збіднілих селян, оскільки наймана праця біля парових машин є продуктивнішою та дисциплінованішою, ніж примусова праця кріпаків.
- Можливості: Швидке зростання попиту на цукор на внутрішньому та закордонному ринках, висока прибутковість механізованого виробництва за прикладом фірми Симиренків.
- Виклики: Значні витрати на закупівлю закордонних парових машин, залежність від щорічного врожаю буряків та повільне гужове транспортування готової продукції.
8. Створіть мініпроєкт «Мій рідний край у добу індустріальної революції»: дослідіть, які промислові або сільськогосподарські підприємства діяли у вашому регіоні в першій половині XIX ст. та як вони вплинули на життя місцевих жителів.
Мініпроєкт: «Київщина в добу початку індустріальної революції».
У першій половині XIX ст. Правобережжя та Середнє Подніпров’я стали головним центром цукрової промисловості України. У містечках і селах краю (зокрема в Ташлику та Городищі) торговий дім «Брати Яхненки і Симиренко» збудував передові парові цукрові заводи та перший механічний завод із виробництва сільськогосподарських машин і пароплавів.
Ці підприємства кардинально змінили життя краю: сотні місцевих жителів отримали роботу за грошову плату, що послаблювало залежність від поміщиків. Поряд із заводами виросли робітничі поселення з житлом, ремісничими училищами та безкоштовними лікарнями, а традиційне аграрне життя поступово наповнювалося рисами модерного індустріального суспільства.