§ 37. Китай: боротьба за незалежність

Зміст

ЗГАДАЙТЕ…

Етапи розвитку державності в Китаї

Китайська державність розвивалася через зміну імператорських династій упродовж тисячоліть. Найвідомішими були давні імперії Цінь і Хань, середньовічні Тан і Сун, період монгольського панування Юань та китайська династія Мін. З XVII століття владу захопили маньчжури, заснувавши останню імператорську династію Цин, яка правила аж до початку XX століття.

Які колоніальні імперії претендували на держави Азії

Основними колоніальними хижаками в Азії були Велика Британія та Франція, а також Російська імперія, яка наступала з півночі. Згодом до боротьби за сфери впливу, ринки збуту та території долучилися Німеччина, США та модернізована Японія.

ЯК ВИ РОЗУМІЄТЕ…

Поняття «Піднебесна»

Це традиційна самоназва Китаю, яка відображає давнє уявлення китайців про свій простір як про центр цивілізованого Всесвіту під заступництвом Неба, на чолі якого стоїть «Син Неба» — імператор.

Поняття «торгова факторія»

Це укріплене торговельне поселення або представництво купців у чужій країні, яке слугувало базою для складування товарів, ведення торгівлі та захисту власних комерційних інтересів.

Поняття «політика відкритих дверей»

Це зовнішньополітична доктрина, висунута Сполученими Штатами Америки на межі XIX–XX століть, яка вимагала рівних прав для всіх іноземних держав у торгівлі та підприємництві на всій території Китаю без його прямого територіального поділу на окремі колонії.

37.1. КИТАЙ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. ЩО ТАКЕ «ПЕРША ОПІУМНА ВІЙНА»?

Аналіз ілюстрації: «Комісар Лінь і знищення опіуму в 1839 році»

На картині художника середини XIX століття зображено рішучі дії китайського урядовця Лінь Цзесюя в Гуанчжоу (Кантоні). У центрі композиції височіє представник імператора в традиційному шовковому вбранні чиновника, який спостерігає за виконанням наказу. Навколо вирує робота: робітники та солдати розкривають важкі дерев’яні ящики з контрабандним бенгальським опіумом, висипають темні бруски отрути у спеціально викопані рови, змішують їх із вапном і водою та змивають у море. Картина передає напругу моменту та спробу цинського уряду відновити свій суверенітет і зупинити наркотичне спустошення країни, що стало прямим приводом до військового нападу Великої Британії.

1. Які європейські держави отримали право на заснування торговельних баз на території Китаю?

Першими закріпитися на узбережжі вдалося португальцям, які ще в XVI столітті за хабарі домоглися оренди півострова Макао (Аоминь). Спроби нідерландців повторити цей успіх провалилися, а інші європейці аж до середини XIX століття не мали права створювати постійні бази у внутрішніх землях Китаю і були обмежені лише факторіями в Гуанчжоу.

2. Визначте причини та результат Першої опіумної війни.

Головною причиною війни було прагнення Великої Британії ліквідувати величезний торговельний дефіцит і силою зламати політику ізоляції Китаю через масовий контрабандний продаж опіуму. Коли китайська влада конфіскувала та знищила понад 20 тисяч ящиків наркотику, Лондон застосував військовий флот. Результатом війни стала нищівна поразка Китаю: за Нанкінським договором 1842 року країна виплатила величезну контрибуцію, відкрила для англійців п’ять морських портів і віддала Британії у довічне володіння острів Гонконг.

3. Чи можна стверджувати, що торговельні відносини між Китаєм та Європою в ХІХ столітті мали колоніальний характер? Відповідь обґрунтуйте.

Так, ці відносини набули виразного колоніального характеру. Європейці не вели рівноправний діалог, а нав’язували свої умови силою гармат парових броньоносців. Вони навмисно підсадили населення на опіум, відібрали митну автономію Китаю через нерівноправні договори, захопили опорні бази на узбережжі й вивели своїх підданих з-під дії китайських судів і законів.

МОВОЮ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА

Китайський чиновник про поширення опіуму напередодні «Першої опіумної війни»

1. Чи можна на основі тексту стверджувати, що наркотична залежність населення Китаю в ХІХ ст. набула загальносуспільного рівня?

Текст джерела це підтверджує прямим переліком верств: отрута проникла в усі прошарки — від придворної знаті, чиновників, вояків, торговців і ремісників до слуг, жінок і навіть буддійських та даоських священнослужителів. Опіум вживали відкрито по всій країні, включно з імператорською столицею, що означає тотальне ураження суспільства на всіх рівнях.

2. Чому, на вашу думку, куріння опіуму стало модною тенденцією в Китаї ХІХ ст.?

Спочатку дорога імпортна отрута асоціювалася з багатством і престижем, нею демонстрували показну розкіш і приналежність до вищого кола. Відсутність правдивих знань про швидке фізіологічне звикання та прагнення знайти психологічну розраду від суспільного застою призвели до того, що модна салонна розвага миттєво перетворилася на загальнонаціональне лихо.

37.2. СОЦІАЛЬНІ ПОТРЯСІННЯ В КИТАЇ. «ДРУГА ОПІУМНА ВІЙНА»

Аналіз ілюстрацій: Імператор Гуансюй та карикатура «Китай — пиріг королів та імператорів»

На фотографії 1905 року бачимо імператора Гуансюя — трагічну постать молодого монарха, який прагнув вестернізувати та врятувати державу за зразком Японії під час «Ста днів реформ», але був позбавлений реальної влади консервативною імператрицею Ци Сі та провів решту життя під домашнім арештом.

Поряд розміщено знамениту кольорову карикатуру французького графіка Анрі Мейєра 1898 року з журналу «Le Petit Journal». На ній Китай сатирично показано у вигляді великого пирога з написом «Chine», який безжально розрізають ножами світові лідери: королева Великої Британії Вікторія, німецький кайзер Вільгельм II, російський цар Микола II, французька Маріанна та японський імператор Мейдзі. Позаду них стоїть безпорадний китайський мандарин із довгими кігтями й косою, який у розпачі здіймає руки, але не здатний зупинити поділ своєї батьківщини. Карикатура ідеально передає імперіалістичне розкрадання Китаю великими державами.

1. Коли та за яких обставин відбулася Друга опіумна війна? Визначте її наслідки для Китаю.

Війна тривала впродовж 1856–1860 років. Велика Британія і Франція скористалися слабкістю цинського уряду, який був зайнятий придушенням повстання тайпінів, а формальним приводом стало затримання китайською владою контрабандного судна «Ерроу». Наслідки для Китаю були нищівними: столицю Пекін захопили й розграбували, імператор капітулював і за Пекінським договором 1860 року виплатив величезну контрибуцію, відкрив для іноземців нові порти (зокрема Тяньцзінь), узаконив вивезення дешевої робочої сили (кулі) та фактично легалізував торгівлю наркотиками.

2. Порівняйте спроби китайської влади та суспільства подолати політичну кризу ХІХ ст.

Китайське суспільство відповідало знизу радикальними народними рухами: рух тайпінів намагався скинути маньчжурів і створити утопічне царство абсолютної рівності, а рух іхетуанів («боксерів») спрямував свою лють на вигнання і фізичне винищення всіх іноземців. Натомість влада діяла вкрай непослідовно згори: інтелектуали на чолі з Кан Ювеєм та імператор Гуансюй спробували провести системні європейські модернізаційні зміни («Сто днів реформ»), проте консервативна верхівка на чолі з імператрицею Ци Сі жорстоко задушила ці паростки змін, що тільки наблизило крах імперії.

3. Чому Китай не зміг протистояти європейським державам у ХІХ ст.?

Китай програв через технологічну та військову відсталість: дерев’яні вітрильні джонки та лучники не могли протистояти паровому броньованому флоту й сучасній нарізній артилерії. До того ж країна була знекровлена корупцією маньчжурського чиновництва, глибокою опіумною кризою, соціальними бунтами та повною відсутністю індустріальної бази через багатовікову політику самоізоляції.

37.3. СІНЬХАЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ В КИТАЇ

1. У чому суть «народних принципів» Сунь Ятсена?

Суть програми Сунь Ятсена полягала в трьох основах: націоналізм вимагав повалення чужорідної маньчжурської династії та відновлення суверенітету Китаю; народовладдя передбачало знищення імперської тиранії та встановлення республіканського демократичного ладу; народний добробут проголошував захист прав трудівників і справедливе вирішення аграрного питання.

2. Що, на вашу думку, сприяло поширенню в Китаї ідей республіканського правління?

Цьому сприяли цілковите банкрутство маньчжурської монархії, її нездатність захистити китайські землі від іноземної інтервенції та ганебні поразки у війнах. Важливу роль відіграло й молоде покоління інтелігенції, яке навчалося в Європі, США та Японії, побачило переваги республіканського устрою і згуртувалося навколо ідей Сунь Ятсена.

3. Чи перемогла Сіньхайська революція?

Революція перемогла лише частково. Вона досягла фундаментальної мети — повалила двохтисячолітній імператорський устрій і проголосила першу в Азії велику республіку з передовою конституцією. Проте створити стабільну демократію не вдалося: владу перехопив колишній царський генерал Юань Шикай, який установив особисту військову диктатуру, а після його смерті країна занурилася в міжусобиці генеральських клік.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ: МЕНТАЛЬНА КАРТА

Вправа «Ментальна карта»: Причини, розгортання та наслідки Сіньхайської революції

Сіньхайська революція стала переламним вододілом в історії Китаю: вона остаточно скинула монархічний лад, проте через силу консервативного генералітету та зовнішній тиск не змогла перетворити Китай на повноцінну стабільну демократію.

КОРИСНА ГРА: «КИТАЙ У ХІХ СТ.»

Зміст та розв’язання завдань навчальної вікторини за покликанням (QR-кодом)

Інтерактивна навчальна гра систематизує поняття та хронологію теми. Основні пари для співвіднесення:

• 1839–1842 рр. — Перша опіумна війна та підписання Нанкінського договору.
• Лінь Цзесюй — надзвичайний комісар, який організував знищення опіуму в Гуанчжоу.
• Хун Сюцюань — керівник повстання тайпінів, творець утопічного вчення про «царство рівності».
• 1898 р. — реформи «сто днів» під проводом мислителя Кан Ювея та імператора Гуансюя.
• Іхетуани («боксери») — патріотичний народний рух проти іноземного засилля наприкінці XIX ст.
• Сунь Ятсен — ідеолог і лідер Сіньхайської революції, автор трьох «народних принципів».

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

І. 1. Упорядкуйте події у хронологічній послідовності

1. Перша опіумна війна (1839–1842 рр.).
2. Друга опіумна війна (1856–1860 рр.).
3. Реформи «сто днів» (червень — вересень 1898 р.).
4. «Політика відкритих дверей» (1899–1900 рр.).
5. Сіньхайська революція (1911–1912 рр.).

І. 2. Покажіть на карті (стор. 71) Нанкін, Пекін, півострів Аоминь (Макао), порт Гонконг

Пекін розташований на півночі Великої Китайської рівнини неподалік Бохайської затоки Жовтого моря — це імперська столиця династії Цин, де відбувалися вирішальні битви воєн та події повстання боксерів.
Нанкін розташований у нижній течії річки Янцзи в східному Китаї — саме тут тайпіни проголосили свою столицю, у 1842 році був підписаний перший нерівноправний договір, а в 1912 році революціонери заснували республіку.
Півострів Аоминь (Макао) лежить на західному березі гирла річки Чжуцзян (Перлинної) на крайньому півдні Китаю біля Південнокитайського моря — орендована Португалією ще з XVI століття торгова база.
Порт Гонконг розташований навпроти Макао на східному березі гирла Перлинної річки — острівна база, яку за Нанкінським договором 1842 року британці забрали під свій цілковитий колоніальний контроль.

ІІ. 3. Складіть запитання до тексту параграфа

• Коли розпочалася Перша опіумна війна між Великою Британією та Цинською імперією?
• Що проголошували «три народні принципи» Сунь Ятсена?
• Хто очолив повстання тайпінів із метою побудови «царства рівності»?
• Де португальці створили свою першу орендовану базу в Китаї?
• Звідки ми можемо дізнатися про масштаби поширення опіуму в китайському суспільстві перед війною?
• Чому імператриця Ци Сі та консервативні чиновники зупинили «сто днів реформ»?
• Як технологічна перевага (парові броньовані кораблі й артилерія) допомогла європейцям здолати Китай?
• Який результат мало підписання Нанкінського договору 1842 року для Китаю та Великої Британії?

ІІ. 4. Поясніть, які наслідки для Китаю мали Нанкінський, Пекінський договори та «політика відкритих дверей». Чи можна вважати їх проявами колоніалізму?

Нанкінський і Пекінський договори примусово відкрили ринок Китаю, передали європейцям Гонконг, дозволили вивіз китайських робітників і позбавили країну митної незалежності. «Політика відкритих дверей» закріпила статус Китаю як спільного напівколоніального ринку великих держав, де іноземці користувалися судовим імунітетом і не підкорялися місцевим законам. Усе це є прямими проявами економічного та політичного колоніалізму, який підірвав суверенітет держави без її офіційної анексії.

ІІ. 5. Створіть розгорнутий план «Китай у період колоніального тиску»

1. Політика самоізоляції Цинської імперії у XVIII ст. та дефіцит європейської торгівлі.
2. Британська опіумна експансія та соціальна трагедія китайського народу.
3. Перша опіумна війна (1839–1842 рр.) та початок доби «нерівноправних договорів» (Нанкінський мир).
4. Рух тайпінів і Друга опіумна війна (1856–1860 рр.): розграбування Пекіна та Пекінські угоди.
5. Спроби порятунку держави згори: Кан Ювей, імператор Гуансюй і провал «Ста днів реформ».
6. Народний вибух відчаю: повстання «боксерів» (іхетуанів) та інтервенція восьми держав.
7. Доктрина США «відкритих дверей» як закріплення напівколоніального статусу Піднебесної.

ІІІ. 6. Яке значення для розбудови демократії в Китаї мав перехід від імперії до республіки? Чи можна вважати Сунь Ятсена провідником громадянського суспільства?

Ліквідація монархії та ухвалення конституції 1912 року зруйнували багатовіковий міф про священну абсолютну владу імператора і вперше проголосили громадян рівними суб’єктами політики.

Сунь Ятсена безумовно можна вважати провідником громадянського суспільства, адже він поклав життя на освіту мас, об’єднання людей у політичні партії (Гоміньдан), проповідував верховенство права, свободу слова та право народу обирати і контролювати уряд, заклавши підвалини сучасної демократичної політичної думки Китаю.