§ 36. Неєвропейські народи перед викликами модерного суспільства. Колоніальні володіння

Зміст

ВСТУПНІ ЗАПИТАННЯ

Згадайте основні напрямки Великих географічних відкриттів.
Експедиції європейців рухалися двома ключовими шляхами: на південь і схід навколо Африки до Індії та Південно-Східної Азії (португальці Васко да Гама, Бартоломеу Діаш) і на захід через Атлантичний океан до берегів Америки (іспанські мореплавці Христофор Колумб, Фернан Магеллан). Пізніше додалися північні та південні маршрути англійців і голландців до Північної Америки, Австралії та Океанії.

Згадайте, як формувалися колоніальні імперії раннього Нового часу.
Вони виникали переважно через пряме воєнне захоплення територій конкістадорами, винищення або поневолення корінних народів і створення мережі укріплених факторій уздовж морських узбереж. Першість у цьому тримали Іспанія та Португалія, вивозячи золото, срібло й прянощі, а згодом до переділу долучилися торговельні компанії Британії та Нідерландів.

Як ви розумієте поняття «колоніалізм», «сфера впливу»?
Колоніалізм — це політика підкорення, військового загарбання та жорстокого економічного визиску інших країн і народів державами-метрополіями. Сфера впливу означає територію чи окрему країну, яка формально може зберігати незалежність, але фактично перебуває під політичним, економічним або військовим диктатом сильнішої держави.

Чи знаєте ви, що на початку ХХ ст. в Африці існували лише дві незалежні держави: Ефіопія та Ліберія; а до Австралії потрапляли українці Федір Зубенко та Микола Миклухо-Маклай?
Ці факти демонструють, що на початку ХХ століття європейські держави розділили майже весь африканський континент між собою: Ефіопія відстояла свободу зі зброєю в руках (битва при Адуа 1896 року), а Ліберія перебувала під опікою США. Відомості про Зубенка та Миклухо-Маклая свідчать, що українці брали активну участь у світових подорожах, дослідженнях та контактах із жителями далеких континентів попри відсутність власної державності.

36.1. НЕЄВРОПЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ ТА КОЛОНІАЛІЗМ

Аналіз ілюстрації: Карикатура на бельгійського короля Леопольда ІІ (журнал «Ярмарок марнославства», 1869 р., с. 65)
На карикатурі король Леопольд ІІ зображений у формі з шаблею та пишною бородою, із самовпевненим виразом обличчя та неприродно подовженими пропорціями фігури, що висміює імперське марнославство правителя невеликої європейської держави. У контексті теми цей малюнок викриває лицемірство монарха, який позиціонував себе «гуманістом і благодійником», а насправді перетворив величезне Конго на власну криваву вотчину заради надприбутків від каучуку та слонової кістки.

1. Чому в ХІХ ст. державам було «вигідно» мати власні колонії?
Під час бурхливої індустріалізації метрополіям були гостро потрібні гарантовані ринки збуту власних фабричних товарів без конкурентів та дешева мінеральна й аграрна сировина (бавовна, каучук, руда, нафта). Крім того, імперії використовували практично безкоштовну працю місцевого населення та розміщували на загарбаних землях військові бази для зміцнення міжнародного статусу.

2. В яких сферах життя тубільне населення колоній зазнавало дискримінації?
Дискримінація охоплювала всі сфери: у політиці місцеві жителі не мали громадянських прав і не допускалися до влади; у правосудді діяли окремі принизливі закони та судочинство на користь європейців; в економіці тубільці платили завищені податки і примушувалися до виснажливої праці; у культурі заборонялися або витіснялися рідні мови, традиції та вивчення власної історії.

3. Скористайтеся текстом параграфа і картами, що на форзацах цього підручника, та назвіть сфери впливу європейських держав.
Велика Британія контролювала Індію, Єгипет, Судан, південь Африки, Бірму та Малайю. Франція панувала в Індокитаї (В’єтнам, Камбоджа, Лаос), Північній та Західній Африці (Алжир, Туніс, Сенегал). Російська імперія поширювала тиск на Центральну Азію, Маньчжурію та Персію. Німеччина закріпилася у Східній і Південно-Західній Африці, а також у китайській провінції Шаньдун.

36.2. БРИТАНСЬКА КОЛОНІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Аналіз ілюстрації: «Міняю стару корону на нову» (художник Джон Тенніел, 1876 р., с. 66)
Карикатурист обігрує східну казку про Аладдіна: прем’єр-міністр Бенджамін Дізраелі в образі східного торговця підносить королеві Вікторії нову імператорську корону Індії в обмін на звичайну королівську. Малюнок сатирично фіксує перетворення Великої Британії на повноцінну азійську імперію та лестощі британських консерваторів перед монархинею.

Аналіз ілюстрації: «Проходження іспанського фрегата “Беренгела” через Суецький канал у 1869 році» (художник Рамон Падро-і-Педрет, 1870 р., с. 67)
На полотні показано караван кораблів у вузькому руслі новозбудованого каналу посеред безкрайньої пустелі, що підкреслює тріумф інженерної думки XIX століття. Відкриття каналу кардинально скоротило морський шлях з Європи до Азії, перетворивши Єгипет на стратегічний пункт світової торгівлі, який невдовзі захопила Велика Британія.

Аналіз схеми: Британська імперія (с. 68)
Центральним елементом схеми є Велика Британія кінця XIX — початку XX ст., яка спиралася на статус володарки морів та концепцію «блискучої самоізоляції». Її структура включала переселенські території, що отримали самоврядування як домініони (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз), експлуатовану «перлину корони» Індію, стратегічний Суецький канал, завойовані території Африки та внутрішню напівколонію — Ірландію, де тривала боротьба за гомруль.

1. Яке значення, на вашу думку, мало отримання англійською королевою титулу імператриці Індії?
Це підвищувало міжнародний престиж британської корони, зрівнюючи її статус з імператорами Німеччини, Росії та Австро-Угорщини. Водночас акт 1876 року юридично закріплював ліквідацію влади Великих Моголів та підтверджував остаточний перехід Індії під прямий державний контроль Лондона після придушення повстання сипаїв.

2. Визначте англійські колоніальні надбання ХІХ століття.
У ХІХ столітті Велика Британія перетворила всю Індію на колонію, колонізувала Австралію та Нову Зеландію, приєднала Бірму, Малайю, викупила акції Суецького каналу й захопила Єгипет, Судан, Кенію, Уганду, Нігерію та Південну Африку після воєн із бурами.

3. Поміркуйте, чому на початок ХХ ст. ірландці не змогли позбавитися колоніальної залежності від Англії.
Англійські землевласники та консервативна еліта категорично опиралися наданню Ірландії автономії, вбачаючи в цьому загрозу єдності метрополії та власним маєткам, через що британський парламент двічі провалював білль про гомруль. До того ж ірландський рух був розколотий між прихильниками мирного парламентського тиску (Чарльз Парнелл) і підпільними збройними групами («Фенії»), сили яких були нерівними з імперською армією.

36.3. ФРАНЦУЗЬКА КОЛОНІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Аналіз ілюстрацій: Гравюра про скасування работоргівлі, «Алжирський пейзаж» А. Руссо, гравюра окупації Мадагаскару (с. 69, 70)
Гравюра з рабами на с. 69 відображає цинічний парадокс: європейці проголосили скасування работоргівлі у Відні 1815 року, проте змінили її на повномасштабне захоплення всієї території Африки та поневолення мільйонів людей на їхній же землі. Картина Анрі Руссо показує колонізований Алжир як екзотичну, привабливу для переселенців територію, куди масово їхали французькі колоністи. Гравюра 1895 року про окупацію Мадагаскару демонструє військову перевагу Франції — колоніальні багнети, висадку десанту та покору місцевого населення королівства Імерина.

Мовою історичного джерела: Із виступу французького журналіста Ґольє, 1885 р.
1. Віднайдіть на карті території, про які йдеться в тексті.
У тексті джерела згадано Алжир і Туніс у Північній Африці, Кохінхіну та Тонкін у Південно-Східній Азії (сучасний В’єтнам), острів Мадагаскар біля східного узбережжя Африки та острів Реюньйон в Індійському океані.

2. Як ви розумієте тезу про те, що володіння колоніями «необхідне для щастя» Франції?
Ця фраза відображає шовіністичний імперський світогляд тодішніх французьких політиків і торговців. Під «щастям» розуміли не добробут місцевих жителів, а багатство французької буржуазії, доступ до дефіцитних ресурсів, порятунок від внутрішніх криз через розширення ринків та задоволення імперської гордині після принизливої поразки від Пруссії.

1. Які економічні вигоди отримувала Франція від колоніальної системи?
Франція безмитно викачувала з підлеглих країв стратегічну сировину — каучук, рис, корисні копалини, нафту, екзотичну деревину й каву. Колонії слугували монопольним ринком для реалізації французьких товарів за завищеними цінами, а також вигідним полем для вкладення фінансового капіталу в концесії.

2. Визначте особливості формування Французької колоніальної імперії.
Французька колоніальна експансія відновилася після поразки Першої імперії завоюванням Алжиру в 1830 році. Особливістю Франції стало активне використання системи протекторатів (Камбоджа, Туніс, Аннам, Марокко), де зберігалася номінальна влада місцевих монархів при реальному управлінні французьких резидентів, а також агресивне просування в Африці заради реваншу за поразку у франко-прусській війні.

3. Як Франція виправдовувала свою колоніальну політику?
Офіційний Париж прикривався так званою «цивілізаційною місією», стверджуючи, що несе неєвропейським народам ідеали Просвітництва, французьку мову, сучасну науку, право та медицину. На практиці гасла про «свободу, рівність і братерство» не діяли в колоніях, а корінне населення вважалося підданими без жодних політичних прав.

РОБОТА З КАРТОЮ (с. 71)

1. Простежте за картою зростання колоніальних володінь Великої Британії та Франції наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.
На карті видно, що Велика Британія повністю замкнула в єдиний простір півострів Індостан, приєднала Бірму та просунулася в Малайю. Франція натомість окупувала схід Індокитайського півострова, об’єднавши Кохінхіну, Аннам, Тонкін, Камбоджу та Лаос у Французький Індокитай, впритул наблизившись до південних кордонів Китаю.

2. Знайдіть на карті об’єкти, згадані в тексті параграфа.
На карті чітко локалізуються Індія («перлина корони»), великі британські центри Делі, Калькутта, Бомбей; Французький Індокитай з Ханоєм і Сайгоном; Сіам (Таїланд), який залишився незалежним буфером; колоніальні концесії в Китаї (британський Гонконг, португальське Макао, Гуанчжоу); а також Корея, захоплена мілітаристською Японією.

3. Визначте за легендою карти, про які події на теренах Південно-Східної та Східної Азії ви дізнаєтеся зі змісту наступних параграфів.
Легенда карти вказує на масштабні визвольні та революційні рухи: Боксерське повстання (іхетуанів) у Китаї та інтервенцію восьми держав для його придушення; Сіньхайську революцію 1911–1912 років, повстання в Ухані, повалення маньчжурської династії Цін і створення Китайської республіки на чолі з Гомінданом; а також японо-китайську (1894–1895) та російсько-японську (1904–1905) війни.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ: ВПРАВА «АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ»

Мініпроєкт: «Світ без колоній»

Якби світ пішов шляхом мирного діалогу без колоніального панування, політична карта Азії та Африки формувалася б за природними етнічними та культурними межами, що вберегло б ці континенти від кривавих міжплемінних конфліктів у ХХ столітті. Економіка цих регіонів базувалася б на внутрішній переробці власних багатств, а не на ролі сировинних придатків Заходу. Освіта й культура розвивалися б на ґрунті національних мов та традицій у поєднанні з досягненнями європейської техніки, як це продемонструвала Японія в добу Мейдзі.

ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР: МИКОЛА МИКЛУХО-МАКЛАЙ

1. Назвіть кілька географічних регіонів, які досліджував Миклухо-Маклай.
Микола Миклухо-Маклай проводив фундаментальні експедиції на північно-східному узбережжі острова Нова Гвінея (відомому як Берег Маклая), на островах Океанії, архіпелазі Малайзії, у внутрішніх районах півострова Малакка, а також в Австралії.

2. У чому полягав внесок науковця в захист прав корінних народів?
Учений рішуче спростував панівні тоді расистські міфи про те, що чорношкірі жителі Океанії належать до «нижчих рас» чи є «проміжною ланкою» між твариною і людиною. Він довів біологічну повноцінність і рівність усіх людських рас, публічно виступав проти колоніального грабунку та захищав папуасів від насильницького захоплення земель європейськими імперіями.

3. Як колоніальна політика Російської імперії вплинула на долю Миколи Миклухо-Маклая?
Російське самодержавство постійно переслідувало вченого за вільнодумство та українське козацьке походження, позбавляючи його державної фінансової підтримки. Царський уряд підозрював дослідника в нелояльності, змушував звітувати за кожен крок за кордоном, а його проєкт створення вільного поселення під захистом міжнародного права на Березі Маклая Петербург відкинув через імперську байдужість до долі корінних народів.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Рівень I

1. Обчисліть, скільки років тому Канада отримала статус домініону.
Канада стала першим британським домініоном у 1867 році. Відповідно, станом на 2026 рік від цієї події минуло: 2026 – 1867 = 159 років.

Упорядкуйте події у хронологічній послідовності:

1. Повстання сипаїв в Індії (1857–1858 рр.).
2. Встановлення Францією протекторату над Камбоджею (1863 р.).
3. Повстання феніїв в Ірландії (1867 р.).
4. Встановлення Францією протекторату над Марокко (1911 р.).

2. Покажіть на карті колоніальні володіння Англії; Франції; Нідерландів; Португалії та Іспанії. Знайдіть спільні кордони колоній цих імперій. Поміркуйте, де могли виникати конфлікти.
Британія володіла землями від Єгипту до Південної Африки та Індією; Франція володіла більшістю Західної та Екваторіальної Африки й Індокитаєм; Нідерланди тримали Індонезію; Португалія — Анголу й Мозамбік; Іспанія — невеликі анклави в Сахарі. Спільні кордони проходили в долині Нілу (де ледь не спалахнула війна між Британією та Францією біля Фашоди в 1898 році), на кордонах Бірми й французького Індокитаю, а також на півдні Африки між португальськими землями та британськими володіннями Сесіла Родса.

Рівень II

3. Складіть запитання до тексту параграфа:

• Коли британський парламент надав королеві Вікторії титул імператриці Індії?
• Що означав статус домініону для заморських володінь Великої Британії?
• Хто очолив парламентську групу гомрулерів в Англії у 1874 році?
• Де розгорнулися кровопролитні англо-бурські війни на межі XIX–XX століть?
• Звідки ми можемо дізнатися про реальне ставлення французьких політиків до загарбання колоній?
• Чому британський уряд викупив значну частку акцій Суецького каналу?
• Як європейські колонізатори змінювали традиційну систему освіти підкорених народів?
• Який результат мало антибританське повстання сипаїв 1857 року?

4. Поясніть, які наслідки для місцевого населення мала колоніальна політика.
Колоніалізм призвів до руйнації традиційних суспільств, винищення або маргіналізації цілих етносів (як аборигенів Австралії та маорі Нової Зеландії), позбавлення прав і жорстокої експлуатації природних і людських ресурсів. З іншого боку, з’явилися елементи сучасної інфраструктури (залізниці, телеграф, порти), сучасна медицина та доступ частини місцевої еліти до європейської освіти, що згодом дало поштовх визвольному руху.

5. Порівняйте колоніальну політику Англії та Франції.
Велика Британія будувала гнучку систему управління: надавала колоніям із переважанням білого населення статус самоврядних домініонів, а в колоніях на кшталт Індії використовувала непряме управління через місцеву знать та підкуп верхівок. Франція натомість спиралася на жорсткий централізм, проголошувала політику асиміляції й поширення своєї культури під гаслом «цивілізаційної місії», широко насаджувала протекторати та прагнула прямого адміністративного контролю без поступок автономією корінним жителям.

Рівень III

6. Поміркуйте, чому корінні мешканці колоній не отримали рівних прав порівняно з колонізаторами. Чи в сучасному світі, на ваш погляд, існують прояви «неоколоніалізму»? Відповідь обґрунтуйте.
Рівні права для підкорених зруйнували б усю систему колоніального панування: якби корінне населення стало повноправними громадянами, метрополії не змогли б примусово вилучати землі, платити мізерну платню та викачувати ресурси, а імперська расистська ідеологія служила зручним виправданням власної переваги.

У сучасному світі неоколоніалізм існує у прихованих формах. Він проявляється в економічному контролі розвинених держав і транснаціональних корпорацій над ресурсами бідних країн через боргові кабали, нерівноправні торговельні договори, скуповування видобутку нафти чи рідкоземельних металів і політичний шантаж урядів Африки, Азії чи Латинської Америки. Яскравим прикладом сучасного неоколоніалізму є також агресивні дії Росії, яка намагається військовим і політичним шляхом відновити контроль над колишніми землями своєї імперії, зокрема проти України.