§ 32. Українські політичні партії в Російській імперії. Практикум

Зміст

ВСТУПНІ ЗАПИТАННЯ ТА ПОНЯТТЯ

Згадайте: як називалася перша політична організація українців у Російській імперії; які ідеї були закладені учасниками цієї організації.

Першою нелегальною політичною організацією українців у Російській імперії було «Братство тарасівців», засноване 1891 року біля могили Тараса Шевченка в Каневі. Його учасники (Іван Липа, Микола Міхновський, Борис Грінченко та інші) проголосили мету повної державної самостійності України, збереження національної самобутності, обов’язкового вживання української мови в родині й публічному житті та єдності всіх українських земель.

Як ви розумієте поняття «політична партія», «автономісти», «самостійники»?

Політична партія — це добровільна організація однодумців, яка представляє інтереси певної частини суспільства та прагне здобути або реалізувати державну владу через політичну програму.

Автономісти — це прихильники національно-територіального чи культурного самоврядування України у складі реформованої федеративної держави (зокрема оновленої Росії), де за центром залишаються спільні справи, а регіон має власні закони й органи влади.

Самостійники — це прихильники повного державного суверенітету України, які відкидали будь-яку федерацію з Росією і вважали єдиною кінцевою метою створення незалежної соборної української держави.

32.1. СТВОРЕННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Аналіз історичної світлини (с. 25): «Микола Міхновський біля першого в Україні пам’ятника Т. Шевченку на території садиби Алчевських у Харкові, 1900–1901 рр.»

На історичній світлині зафіксовано групу харківських діячів біля біломармурового погруддя Тараса Шевченка, встановленого таємно на подвір’ї родини Алчевських, оскільки офіційна влада забороняла пам’ятники українському поетові. Праворуч сидить молодий Микола Міхновський — лідер самостійницького крила. Його впевнена постава підкреслює рішучість молодого покоління інтелігенції, яке відмовилося від суто культурницької праці й перейшло до відкритої політичної боротьби за незалежність України.

1. Візуалізуйте у схемі чи таблиці процес утворення українських політичних партій у підросійській Україні.

Політичний рух Наддніпрянщини на початку ХХ століття розвивався двома взаємопов’язаними напрямами:

• Соціалістично-революційний напрям (еволюція РУП): створена 1900 року перша партія Наддніпрянщини незабаром пережила внутрішнє розмежування — від неї відійшли безкомпромісні самостійники (УНП Миколи Міхновського, 1902 р.) та марксистське крило («Спілка», 1904 р., що злилася з меншовиками РСДРП). Основне ядро партії у грудні 1905 року оформилося в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП на чолі з В. Винниченком і С. Петлюрою), яка поєднувала вимоги соціальних прав робітників із домаганням національно-територіальної автономії України.
• Ліберально-демократичний напрям (витоки з громадівського руху / ЗУО): помірковані інтелігенти на базі Загальної української безпартійної організації утворили УДП та УРП (1904 р.), що наприкінці 1905 року об’єдналися в Українську радикально-демократичну партію (УРДП під проводом Є. Чикаленка, Б. Грінченка, С. Єфремова). Коли ж після поразки революції 1905–1907 рр. розпочалася столипінська реакція, розпорошені демократичні діячі утворили спільне нелегальне міжпартійне Товариство українських поступовців (ТУП, 1908 р.) як координаційний центр легальної парламентської й культурницької боротьби за автономію.

2. На початку ХХ століття український політичний рух розколовся на прихильників повної самостійності (Міхновський) та прихильників автономії у складі федеративної Росії. Які фактори могли впливати на вибір тієї чи тієї ідеї серед українських діячів того часу?

На вибір впливали соціалістичні та ліберальні переконання більшості інтелігенції, яка вірила, що демократизація і федералізація всієї імперії швидко вирішать національне питання. Крім того, діячі тверезо оцінювали співвідношення сил: українські селяни ще не мали міцної політичної свідомості, а армія й поліція царату були надто могутніми, тому гасло негайної збройної боротьби за самостійність здавалося більшості утопією і провокацією.

3. Чому домінувала ідея федеративної організації Російської імперії, незважаючи на радикальніші заклики до самостійності, і чи було це прагматичним підходом в умовах Російської імперії?

Ідея федералізму домінувала завдяки авторитету Михайла Драгоманова, традиціям українського лібералізму та сподіванням на союз із загальноросійським революційним рухом. Для того часу вимога автономії була прагматичною тактикою: вона дозволяла легально чи напівлегально домагатися українізації шкіл, судів, земств і преси без загрози негайного звинувачення в державній зраді, поступово готуючи ґрунт для наступних кроків державотворення.

32.2. УКРАЇНСЬКИЙ РУХ В УМОВАХ РЕАКЦІЇ ТА ПОСИЛЕННЯ РЕПРЕСІЙ (1905—1914)

1. Що, на вашу думку, означала терпимість кадетів у контексті імперської політики і чи свідчила вона про справжню підтримку українського національного руху?

Терпимість кадетів (конституційних демократів) означала визнання за українцями права на початкову освіту рідною мовою та розвиток культури в межах закону. Проте це не було щирою підтримкою державності: кадети залишалися послідовними прихильниками єдиної й неподільної Росії та категорично відкидали як державну незалежність, так і політичну автономію України.

2. Як політика Петра Столипіна, яка включала заборону друку українських книг та заохочення чорносотенців, вплинула на подальший розвиток українського національного руху та його підпільної діяльності? Яку мету переслідували чорносотенці?

Столипінська реакція майже розгромила відкриті структури: було закрито «Просвіти», україномовні газети та заборонено діяльність партій, що змусило діячів перейти у підпілля й шукати обережних міжпартійних форм координації, як-от ТУП. Чорносотенці («Союз русского народа») мали на меті абсолютне збереження самодержавства, тотальне зросійщення поневолених народів і повне викорінення «українського сепаратизму» шляхом терору, погромів і доносів.

3. Український рух до Першої світової війни мав обмежену підтримку через дезорієнтацію та залякування суспільства. Порівняйте розвиток українського руху під владою Російської та Австро-Угорської імперій. Чим були викликані відмінності і чи були схожі тенденції?

В Австро-Угорщині (Галичина, Буковина) діяв конституційний лад: українці вільно обирали послів до віденського парламенту й сеймів, мали розгалужену мережу шкіл, читалень, кооперативів і легальні політичні партії. У Російській імперії панували поліцейське свавілля, цензура та хронічні заборони мови, тому партії діяли нелегально або перебували під постійною загрозою арештів. Спільним для обох імперій було зростання національної самосвідомості та прагнення поєднати соціальне визволення з національним.

4. Як українським політичним партіям вдавалося взагалі існувати і зберігати свою діяльність у нелегальних умовах, незважаючи на репресії, цензуру та інформаційну блокаду? Висловте власні припущення.

Партії спиралися на закордонні центри (зокрема у Львові), де видавали літературу й нелегально перевозили її через кордон на Наддніпрянщину. Також вони маскували політичну роботу під культурно-просвітницьку діяльність у земствах, кооперативах і наукових товариствах, використовуючи сувору конспірацію та особисту самопожертву нечисленних осередків інтелігенції й студентства.

ПРАКТИКУМ

І. ОРІЄНТУЄМОСЯ В ІСТОРИЧНОМУ ЧАСІ Й ПРОСТОРІ

1. Створіть хронологічну шкалу «Перші українські політичні партії в Російській імперії».

Хронологічна шкала демонструє динамічний перехід від перших революційних студентських гуртків 1900 року до структурованих партій соціал-демократичного, ліберального і народницького спрямування та їх подальшої міжпартійної консолідації.

2. Назвіть міста, в яких виникли перші українські партії (як в Австро-Угорщині, так і в Росії). За допомогою онлайн-застосунку Google My Maps позначте їх на карті та додайте короткий опис-коментар до позначок з назвою партій та їх лідерів.

Місто Львів (Австро-Угорщина): у жовтні 1890 р. створено першу модерну українську політичну партію — Русько-українську радикальну партію (РУРП) під проводом Івана Франка та Михайла Павлика; пізніше тут виникли УНДП та УСДП.

Місто Харків (Російська імперія): у лютому 1900 р. студентські діячі (Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич та ін.) заснували Революційну українську партію (РУП), програму якої склав Микола Міхновський.

Місто Київ (Російська імперія): центр виникнення та реорганізації партій періоду 1904–1908 рр. — створення УРДП (Б. Грінченко), перетворення РУП на УСДРП (В. Винниченко, С. Петлюра), заснування осередків есерів та створення Товариства українських поступовців (М. Грушевський, С. Єфремов).

ІІ. ПРАЦЮЄМО З ІНФОРМАЦІЄЮ ІСТОРИЧНОГО ТА СУСПІЛЬНО ЗНАЧУЩОГО ЗМІСТУ

1. Фрагмент із брошури Миколи Міхновського «Самостійна Україна»

1. Визначте головну мету діяльності РУП.

Головною кінцевою метою проголошувалося створення «однієї, єдиної, нероздільної, вільної, самостійної України від Карпат аж по Кавказ». Як практичний перший крок висувалася вимога повернення прав автономії, закладених Переяславською конституцією 1654 року, з поширенням їх на всю етнічну територію українського народу.

2. Якими історичними фактами обґрунтовує М. Міхновський досягнення поставленої мети?

Міхновський посилається на Переяславську угоду 1654 року як двосторонній державний договір двох рівноправних суб’єктів, який Москва брутально розірвала і порушила. Також автор згадує битви під Берестечком і Полтавою як героїчні, хоч і трагічні приклади багатовікової збройної боротьби українців за волю, що легітимізують продовження національного спротиву.

3. М. Міхновський заявляє, що українська інтелігенція «візьме силою те, що нам належиться по праву, але віднято в нас теж силою». Яким чином ця декларація відображає радикалізацію українського національного руху на початку ХХ століття порівняно з попередніми періодами?

Ця заява означала остаточний перехід від українофільського культурництва й просвітництва ХІХ століття до відкритої збройної та політичної боротьби. Молоде покоління відкинуло наївні прохання до царя про дозвіл мови й заявило про готовність зі зброєю в руках відвойовувати повний суверенітет власної держави.

2. Десять заповідей Української народної партії (маніфест самостійницького руху в Україні), 1904 р.

1. Який національний ідеал проголошується в першій заповіді? Як ви вважаєте, чи поєднується ідея «республіки робочих людей» з радикальним націоналізмом, що простежується в інших заповідях?

Проголошується ідеал самостійної соборної вільної демократичної України — республіки робочих людей від Карпат до Кавказу. Ідея республіки трудящих логічно поєднувалася з тогочасним націоналізмом, оскільки українці були переважно селянською та робітничою нацією без власної буржуазії чи аристократії; соціальне визволення вважалося неможливим без повалення національного гноблення.

2. Які положення маніфесту самостійницького руху свідчать про радикальний розрив з ідеями федералізму чи автономії, що були поширені серед інших українських політичних сил?

Про повний розрив свідчать гасла «Україна для українців!», вимога безумовного вигнання чужинців-гнобителів і безкомпромісне проголошення повної незалежності від Карпат до Кавказу без жодних союзів, договорів чи автономій у складі Російської імперії.

3. У тексті двічі згадується «перевертень-відступник» (п’ята та сьома заповіді). Хто, на вашу думку, мається на увазі під цим терміном, і чому боротьба проти них вважалася такою важливою для самостійницького руху?

Маються на увазі зрусифіковані або сполонізовані українці, які зреклися рідної мови, культури та інтересів свого народу заради кар’єри й служили колоніальній владі. Боротьба з ними вважалася життєво необхідною, бо внутрішній колабораціонізм деморалізував українське суспільство та підривав сили визвольного руху зсередини.

4. Як заповідь «допомагай своєму землякові наперед усіх, держись купи» співвідноситься з ідеєю «республіки робочих людей», яка передбачає соціальну рівність?

Вона утверджує принцип національної солідарності та взаємодопомоги пригніченого народу. Щоб подолати злидні та визиск з боку інонаціональних підприємців і поміщиків, українські робітники й селяни мусили триматися разом і економічно підтримувати одне одного, вибудовуючи основу справедливого ладу.

3. Уривки із програми Української соціал-демократичної робітничої партії (грудень 1905 р.)

1. Яку форму автономії для України вимагає УСДРП?

УСДРП вимагала широкої національно-територіальної автономії України у складі реорганізованої Російської федеративної демократичної республіки, зі створенням власного виборного крайового представницького органу — Українського Сойму (Сейму), наділеного правом законодавчої влади у місцевих справах.

2. Які пункти відображають соціал-демократичні погляди на державний устрій та мирні ініціативи?

Соціал-демократичний характер виявляють вимоги повної ліквідації самодержавства, запровадження демократичної республіки із загальним, рівним і прямим виборчим правом, відокремлення церкви від держави, встановлення 8-годинного робочого дня, прогресивного податку, а також ліквідації регулярної постійної армії та заміни її народним ополченням (міліцією) задля збереження миру.

3. Що пропонувала програма УСДРП для розвитку української національної ідентичності та культури в умовах Російської імперії, де українська мова в освіті була обмежена?

Програма передбачала надання повної рівноправності всім мовам, законодавче право громадян здобувати освіту рідною українською мовою в усіх державних навчальних закладах та обов’язкове використання української мови в судах, органах місцевого самоврядування і державних установах на території України.

ІІІ. ВИЯВЛЯЄМО ЗДАТНІСТЬ ДО СПІВПРАЦІ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ, ГРОМАДЯНСЬКУ ПОЗИЦІЮ

Порівняльна таблиця діяльності ключових політичних партій Наддніпрянської України

Критерій	РУП	УНП	УСДРП	УРДП
Час і місце створення	Лютий 1900 р., Харків	1902 р., Київ / Харків	Грудень 1905 р., Київ	Осінь 1905 р., Київ
Партійні лідери	Д. Антонович, М. Русов, Л. Мацієвич	М. Міхновський, О. Шелухін	В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш	Б. Грінченко, Є. Чикаленко, С. Єфремов
Програмні вимоги	Еволюція від повної незалежності («Самостійна Україна») до національної автономії та аграрних реформ	Повна державна самостійність України, соборність, демократична республіка	Автономія України у Російській федерації, права робітників (8-годинний день), соціалізм	Автономія України, конституційна монархія / республіка, загальні права, викуп поміщицьких земель

Працюємо разом. Вправа «Інформаційна кампанія»

Проєкт листівки: «Обирай свободу — підтримай Українську народну партію (УНП)!»

Текст листівки:
«Українцю! Чи довго ти ще терпітимеш зневагу колонізаторів і панську сваволю на власній землі? УНП на чолі з Миколою Міхновським проголошує: наш ідеал — вільна, єдина, самостійна республіка українських трудівників від Карпат аж по Кавказ! Геть кайдани самодержавства! Не вір обіцянкам федералістів — свободу не випрошують, її здобувають силою! Твоя мова, твоя земля і твоя праця мають належати тобі. Скидай чуже ярмо, ставай до лав самостійників! Слава Україні!»

Корисна гра: «Хронологічна пряма»

Гра спрямована на закріплення послідовності заснування партій: РУРП (1890, Галичина) → «Братство тарасівців» (1891) → РУП (1900) → УНП (1902) → УСДС («Спілка», 1904) → УСДРП (1905) → УРДП (1905) → ТУП (1908).

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Блок I

1. Розташуйте за хронологією: створення РУП, УНП, УСДРП, Української соціал-демократичної спілки, УРДП. Установіть, які партії виникли до, під час та після революції 1905—1907 років.

Хронологічна послідовність:

1. РУП (лютий 1900 р.)
2. УНП (1902 р.)
3. Українська соціал-демократична спілка («Спілка», грудень 1904 р.)
4. УСДРП (грудень 1905 р.)
5. УРДП (кінець 1905 р.)

За періодами революції:

• До революції 1905–1907 рр. виникли: РУП (1900 р.), УНП (1902 р.), УСДС («Спілка», кінець 1904 р.).
• Під час революції 1905–1907 рр. утворилися: УСДРП (грудень 1905 р.), УРДП (1905 р.), УПСР (початок 1907 р.).
• Після революції (у період реакції) постали міжпартійні координаційні блоки: ТУП (1908 р.).

2. Покажіть на карті губернії, де діяли українські партії. Поміркуйте, чому саме там.

Осередки партій діяли переважно у Київській, Харківській, Полтавській, Чернігівській, Подільській та Катеринославській губерніях. Це пояснюється тим, що тут існували великі університетські центри (Київ, Харків), де гуртувалася свідома студентська молодь та інтелігенція, а також традиційно зберігалася висока частка українського населення і діяли дієві земські установи.

Блок II

3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне визначеними словами:

• Коли було засновано першу політичну партію Наддніпрянської України РУП?
• Що стало головною ідеологічною програмою РУП на момент її заснування?
• Хто був автором брошури «Самостійна Україна» та лідером самостійницького руху?
• Де відбулося таємне заснування Революційної української партії у 1900 році?
• Звідки ми можемо дізнатися про реальні політичні плани та соціальні вимоги УСДРП?
• Чому у 1902–1904 роках стався внутрішній розкол всередині РУП?
• Як діячі Товариства українських поступовців координували український рух після заборони партій Столипіним?
• Який результат мала діяльність українських політичних сил перед вибухом Української революції 1917 року?

4. Поясніть, як діяльність партій сприяла формуванню модерної української нації.

Партії перевели українське питання з площини романтичної етнографії, пісень та домашньої мови у площину реальної політичної боротьби за владу, землю, громадянські права і власну державу. Завдяки партійним виданням і промовам українці почали усвідомлювати себе не регіональними «малоросами», а єдиною європейською нацією, здатною на власне державне будівництво.

5. Проаналізуйте причини розколу РУП та створення УНП та УСДРП.

Розкол РУП був викликаний ідеологічною невизначеністю її початкової програми. Національно-радикальне крило на чолі з Міхновським не бажало відмовлятися від гасла негайної самостійності й не поділяло марксизму, тому заснувало УНП. Натомість більшість партії захопилася марксистськими соціал-демократичними ідеями, що спричинило вихід проросійської меншовицької групи Меленевського («Спілка») та остаточне перетворення залишків РУП на соціал-демократичну УСДРП, яка боролася за автономію та права робітників.

Блок III

6. Вправа «Політична програма». Дослідіть суть поняття «політична програма». Порівняйте політичні програми перших українських партій. Визначте в них спільні та відмінні пункти.

Політична програма — це офіційний документ партії, де сформульовано її базові цінності, довгострокову мету (стратегію) та першочергові кроки для її досягнення (тактику) в політичній, соціальній, економічній та культурній сферах.

Спільним у програмах українських партій було рішуче засудження імперського самодержавства, вимога скасування національних обмежень, запровадження демократичних свобод, відстоювання права навчатися й спілкуватися українською мовою та прагнення вирішити аграрне питання на користь селян.

Відмінності полягали у поглядах на державний статус України та шляхи боротьби: УНП відкидала будь-які компроміси й вимагала цілковитої незалежності шляхом радикального опору, тоді як УСДРП та УРДП стояли на позиціях парламентської демократії, автономії України у складі федеративної республіки Росія та робили різний наголос на класових інтересах пролетаріату (УСДРП) чи ліберальних реформах (УРДП).