§ 31. Література, театр і музичне мистецтво (Власов)

Зміст

Спираючись на уривок із джерела, схарактеризуйте умови, у яких діяв український театр на українських теренах під владою Російської імперії. Про які укази, що перешкоджали митцям, згадує автор листа?

Український театр під владою Російської імперії діяв в умовах постійного тиску цензури, поліцейського нагляду та переслідувань. Митці зазнавали обшуків, арештів, тюремного ув’язнення і заслань до Сибіру. У періоди 1863–1871 років та 1876–1881 років українське слово було повністю заборонене в публічному просторі. Актори не мали права ставити п’єси українською мовою та навіть співали народні пісні французькою мовою на концертах.

Автор листа Михайло Старицький згадує Валуєвський циркуляр 1863 року (період повної заборони до 1872 року) та Емський указ 1876 року, який ліквідував тимчасове послаблення і знову заборонив українські театральні вистави й друк текстів до музичних творів.

1. Як розвивалося театральне та музичне мистецтво?

Театральне мистецтво другої половини XIX століття пройшло шлях від аматорських гуртків до перших професійних колективів. Головним осередком цього руху стало місто Єлисаветград. Попри тиск Емського указу, у 1882 році там виникла перша професійна трупа під орудою Марка Кропивницького та родини Тобілевичів. Згодом колектив розділився на дві трупи під керівництвом М. Кропивницького та М. Старицького. Вони гастролювали українськими містами, а з часом з’явилося понад 30 мандрівних театрів. У 1907 році трупа Миколи Садовського заснувала перший постійний професійний театр у Києві в Троїцькому народному домі. На західноукраїнських землях від 1864 року працював український професійний театр товариства «Руська бесіда» у Львові.

Українська національна класична музика досягла високого рівня завдяки творчості Миколи Лисенка. Він започаткував жанри національної опери, створив перші дитячі опери та поклав на музику сотні народних пісень. Поряд із ним плідно працювали Микола Леонтович, Станіслав Людкевич та Анатоль Вахнянин. Світове визнання здобула оперна співачка Соломія Крушельницька, яка виступала на провідних сценах світу.

• Як постав український професійний театр?

Український професійний театр постав у 1882 році в місті Єлисаветград. Його створили Марко Кропивницький разом із братами та сестрою Тобілевичами: Іваном Карпенком-Карим, Панасом Саксаганським, Миколою Садовським та Марією Садовською-Барілотті. Цей колектив започаткував професійну сцену і став відомим як Театр корифеїв.

• Що визначало розвиток музичної культури і яка роль у ньому належала М. Лисенку?

Розвиток музичної культури визначало піднесення національного руху, глибокий інтерес до фольклору та поєднання народних традицій із європейською класичною музикою. Микола Лисенко став основоположником української національної класичної музики. Він створив опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда», започаткував дитячу оперу, заснував у 1904 році першу Музично-драматичну школу в Києві та записав і обробив сотні народних пісень.

• Що являв собою «стиль синтетичного театру», який репрезентували українські театральні колективи кінця ХІХ – початку ХХ ст.?

Стиль синтетичного театру гармонійно поєднував у виставах драматичну дію, комедійні сцени, сольний та хоровий спів, а також народні танці й інструментальну музику. Завдяки такій єдності різних мистецтв постановки були динамічними, колоритними та зрозумілими кожному глядачеві.

• Чому перший український професійний театр називають театром корифеїв?

Слово «корифей» у давньогрецькому театрі означало керівника хору або заспівувача, а в переносному значенні — провідного діяча у своїй галузі. Перший український театр назвали театром корифеїв, бо біля його витоків стояли видатні творці й майстри сцени: Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Марія Заньковецька та брати Тобілевичі, які заклали підвалини національного театрального мистецтва.

• Які були причини популярності першого українського професійного театру?

Популярність театру пояснювалася блискучою грою талановитих акторів, колоритністю народних образів та близькістю тем до життя українців. Вистави вражали щирістю, поєднанням драми, музики й пісень, а також можливістю почути рідну мову зі сцени в умовах урядових заборон.

• Чи були українські театральні діячі свідомі своєї місії? Як у джерелі окреслено цю місію?

Українські театральні діячі добре усвідомлювали своє завдання пробуджувати народ через мистецтво. У джерелі зазначено, що вони втілювали на сцені постатей героїчного минулого: Богдана Хмельницького, Саву Чалого, борців та бунтарів. Такі ролі нагадували глядачам про їхню гідність та історію.

• Прочитайте біографічну довідку, подану в коментарі до ілюстрації, уривки з джерел і складіть розповідь про М. Лисенка за планом:

1) Коли та як М. Лисенко став професійним композитором?

Микола Лисенко спочатку здобув технічну освіту в Київському університеті. Потім він вирішив пов’язати життя з музикою. Професійну освіту композитор здобув у Лейпцизькій та Петербурзькій консерваторіях, після чого повернувся до Києва і присвятив себе творчості.

2) Які риси його вдачі вражали сучасників?

Сучасників захоплювали його колосальна працелюбність, незламна сила духу та відданість українській ідеї. Навіть під час хвороб, матеріальної скрути та постійних виснажливих уроків він знаходив сили писати музику і безкорисливо служити суспільству.

3) Чого досяг у музичній творчості?

Микола Лисенко став творцем української національної класичної музики. Він створив опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», дитячі опери «Коза-Дереза» і «Пан Коцький», видав 7 збірок народних пісень, написав безліч солоспівів і заснував Музично-драматичну школу в Києві.

4) У чому особисто для себе вбачаєте життєвий урок М. Лисенка?

Життєвий урок Миколи Лисенка вчить нас іти за покликанням душі і не зраджувати власних ідеалів. Його приклад показує, як завдяки наполегливій праці можна розвивати рідну культуру попри всі перешкоди і тиск обставин.

• Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/GtsfNMUJ або кодом, перегляньте відео про Соломію Крушельницьку. Складіть коротку біографічну довідку про видатну оперну співачку та поділіться в загальному колі найцікавішими фактами з її життя.

Коротка біографічна довідка:
Соломія Крушельницька (1872–1952) — всесвітньо відома українська оперна співачка та педагогиня. Народилася на Тернопільщині в родині священника. Навчалася у Львівській консерваторії та вдосконалювала майстерність в Італії. Виступала на сценах найкращих театрів Європи та Америки, виконавши партії у майже 60 операх. У другій половині життя викладала у Львівській консерваторії, яка нині носить її ім’я.

Цікаві факти з життя:

• Співачка мала голос неповторної краси та широкого діапазону майже в три октави.
• Вона врятувала знамениту оперу Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Після гучного провалу першої постановки композитор змінив оперу і запросив Соломію на головну роль, після чого вистава в місті Брешія пройшла з тріумфом.
• На кожному виступі у світі вона обов’язково співала українські народні пісні на біс і нагадувала слухачам про свою батьківщину.
• Співачка вільно розмовляла кількома європейськими мовами та могла вивчити нову партію за лічені дні.

2. Що визначало розвиток української літератури?

Розвиток літератури кінця XIX — початку XX століття визначали модернізація суспільства, європейські естетичні віяння та піднесення національного руху. Автори відійшли від звичайного побутописання села й зосередилися на психології особистості, філософських пошуках та внутрішньому світі людини.

• Які нові явища характерні для розвитку української літератури наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.?

Для літератури доби характерний модерністський переворот: перехід від реалістичного побутописання до естетизму, європеїзму, глибинного психологізму та заглиблення у внутрішній світ особистості. Також сформувалася жіноча літературна традиція з ідеями рівноправності та емансипації.

• Назвіть найяскравіших письменників доби та їхні основні твори.

Іван Нечуй-Левицький написав повісті «Микола Джеря» та «Кайдашева сім’я». Панас Мирний створив роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Леся Українка створила драму «Лісова пісня» та драматичні поеми «Одержима», «Кассандра». Ольга Кобилянська написала новели «Меланхолійний вальс» та «Природа». Михайло Коцюбинський написав повість «Тіні забутих предків» і новелу «Intermezzo». Василь Стефаник створив новелу «Камінний хрест». Володимир Винниченко написав роман «Записки кирпатого Мефістофеля» та оповідання «Краса і сила». Олександр Олесь створив ліричні вірші «Айстри» та «З журбою радість обнялась».

• Чия творчість вас зацікавила найбільше? (Поділіться враженнями про твори, що подобаються найбільше.)

Мене найбільше вразила творчість Михайла Коцюбинського, особливо повість «Тіні забутих предків». Письменник майстерно передав життя гуцулів, їхні звичаї та міфічні уявлення про світ. Історія кохання Івана та Марічки подана через тонкі переживання героїв та живу красу карпатської природи.

• Які факти свідчать про розвиток українського літературного процесу в річищі загальноєвропейського?

Українські письменники засвоїли найновіші європейські напрями: модернізм, неоромантизм, імпресіонізм та символізм. Автори порушували загальнолюдські морально-етичні питання, використовували образи світової історії й міфології та розвивали психологічну прозу. Також у літературі утвердилася тема емансипації жінки, як і в тогочасних європейських країнах.

• Узагальніть матеріали параграфа, спираючись на висновок українського історика: «Найяскравішою подією національного життя 1880-х рр. стала діяльність українського театру… Театр відіграв велику роль у справі національного пробудження, особливо тих українців, які проживали поза Україною. Як влучно відзначав Леон Василевський, “українська сцена до певної міри заміняла публіцистику, брак якої так сильно відчувався серед українців”. Багато письменників і суспільних діячів молодшого покоління почали цікавитися українською справою під впливом театру» (Грицак Я. «Нарис історії України. Формування модерної нації ХІХ–ХХ століть»).

Діяльність українського театру корифеїв стала рушієм національного відродження наприкінці XIX століття. В умовах суворої цензури та заборони україномовної преси саме сцена взяла на себе роль трибуни, яка зверталася до широкої аудиторії. Живе українське слово у виставах формувало почуття гідності в українців як на рідних землях, так і в Петербурзі чи Москві. Театр об’єднав творчу молодь і пробудив інтерес нового покоління діячів до боротьби за права власного народу.

1. Витлумачте поняття: корифеї українського театру, модернізм, модерністський переворот у літературі.

• Корифеї українського театру — видатні діячі першої професійної театральної трупи в Україні кінця XIX — початку XX століття (М. Кропивницький, М. Старицький, М. Заньковецька, брати Тобілевичі), які піднесли національну сцену на професійний рівень.
• Модернізм — мистецький напрям кінця XIX — першої половини XX століття, який відійшов від традиційного реалізму заради естетизму, пошуку нових форм та заглиблення у внутрішній світ людини.
• Модерністський переворот у літературі — перехід українських авторів на межі XIX–XX століть від етнографічно-побутового реалізму до модерністських течій, що орієнтувалися на психологізм, інтелектуалізм та європейські стандарти.

2. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) заснування М. Лисенком першої в Україні Музично-драматичної школи; б) створення М. Кропивницьким у Єлисаветграді Театру корифеїв; в) створення в Києві першого стаціонарного професійного театру; г) заснування у Львові першого професійного українського театру «Руська бесіда».

Хронологічні дати подій:

• г) заснування у Львові українського театру «Руська бесіда» — 1864 рік;
• б) створення М. Кропивницьким у Єлисаветграді Театру корифеїв — 1882 рік;
• а) заснування М. Лисенком Музично-драматичної школи — 1904 рік;
• в) створення в Києві першого стаціонарного професійного театру — 1907 рік.

Правильна послідовність: г, б, а, в.

3. Чим зумовлене піднесення культурного життя в Україні на межі ХІХ–ХХ ст.? Як розвиток культури пов’язаний із національним відродженням?

Піднесення культури було викликане розвитком міст, поширенням освіти, зростанням інтелігенції та зміцненням зв’язків із західноєвропейським мистецтвом.

Розвиток культури був основою національного відродження. Через літературні твори, театральні п’єси та музичні твори митці утверджували самобутність народу, рятували українську мову від знищення і гуртували суспільство навколо ідеї національного самовизначення.