16 липня 2026 р. Модерна доба

§ 29. Національне піднесення на західноукраїнських землях на початку ХХ ст. (Власов)

Прочитайте уривок із праці західноукраїнського історика та дайте відповіді на запитання:

1. Як у тексті визначено мету національного українського руху? Чому її схарактеризовано як завдання на майбутнє?

У тексті Михайла Лозинського кінцеву мету визначено як «з’єдиненнє всіх українських земель в одну незалежну державу».

Історик охарактеризував цю мету як далекий ідеал, тому що на початку ХХ століття вона була недосяжною через перебування українських земель у складі двох могутніх імперій. Через це галицькі політики зосередилися на реальнішому завданні — утворенні окремого автономного українського «коронного краю» в Австро-Угорщині.

2. Чого досягли галицькі українці в боротьбі за свої національні права на початок ХХ ст.? Спираючись на ці здобутки, спрогнозуйте, які політичні вимоги висувало українство на наступні роки та якими заходами прагнуло їх утілити в життя.

У боротьбі за свої публічно-правові права на початку ХХ ст. галицькі українці досягли таких результатів:

здобули представництво в австрійському парламенті та Галицькому сеймі (понад чверть від усіх галицьких послів);
відкрили мережу українських народних шкіл (хоч і зі значним польським тиском);
створили кілька українських середніх шкіл (гімназій);
домоглися відкриття кількох українських кафедр на теологічному, філософському та правничому факультетах Львівського університету;
вибороли право звертатися до державних установ рідною мовою;
домоглися державних субсидій для українських культурних і господарських установ.

Спираючись на ці здобутки, на наступні роки українці висунули такі політичні вимоги:

запровадження національно-територіальної автономії для Східної Галичини та Північної Буковини з окремим сеймом та адміністрацією;
відкриття окремого українського університету у Львові;
реформування виборчої системи до парламенту та сейму на засадах загального, рівного й прямого виборчого права.

Втілити ці вимоги в життя українці прагнули такими заходами:

проведенням масових народних віч і протестів;
парламентською боротьбою, обструкціями та переговорами з австрійським урядом;
розбудовою мережі освітніх («Просвіта»), спортивно-руханкових («Сокіл», «Січ») та кооперативних організацій.

1. Якими були засади діяльності українських політичних партій на західноукраїнських землях на початку ХХ ст.?

Діяльність провідних українських партій краю ґрунтувалася на таких засадах:

Русько-українська радикальна партія (РУРП): у програмі 1905 року проголосила поєднання соціальної боротьби селян із національним визволенням; найближчим завданням вважала автономію Східної Галичини й Буковини.
Українська соціал-демократична партія (УСДП): вела агітацію серед малоземельних селян і сільських робітників, підтримувала страйковий рух і вимагала запровадження культурно-національної автономії.
Українська національно-демократична партія (УНДП): стала найвпливовішою партією в Галичині. Вона спиралася на масовий вічевий рух, перейшла до рішучої опозиції щодо польської адміністрації краю та вимагала поділу Галичини на українську й польську частини.
Спільна стратегічна мета: усі три партії кінцевою метою своєї боротьби визнали культурну, економічну й політичну самостійність українського народу, його державну незалежність та об’єднання всіх українських земель в одній державі.

Які політичні партії діяли в Галичині, на Буковині та Закарпатті на початку ХХ ст.? Якими були напрями їхньої діяльності? Складіть порівняльну таблицю.

Регіон	Політичні сили та партії	Основні напрями діяльності
Східна Галичина	РУРП, УСДП, УНДП	Боротьба за національно-територіальну автономію (УСДП — за культурно-національну), організація селянських страйків, вічевого руху, підготовка до здобуття державної соборності й незалежності.
Північна Буковина	Народовські партії («Національна рада русинів», Українська поступова партія, «Руська рада», Українська народна партія, Національно-демократична партія), Українська радикальна партія, Соціал-демократична партія Буковини	Протидія румунізації, культурно-освітня праця в читальнях і створення кооперативів («райффайзенок»), захист селянства та робітників, участь у виборах до Буковинського сейму.
Закарпаття	Політичних партій не було створено; діяло греко-католицьке духівництво (народовці)	Протистояння політиці мадяризації, культурно-просвітницька та мовно-літературна діяльність, витіснення москвофільства. Вимоги політичної автономії чи незалежності не висувалися.

• На підставі замітки визначте організації та заходи, що сприяли зростанню національної свідомості населення західноукраїнських земель на початку ХХ ст.

Зростанню національної свідомості сприяли товариство «Просвіта» та його сільські читальні, товариство «Руська бесіда», Наукове товариство імені Шевченка, а також розгалужений кооперативний рух. Вони відкривали читальні й бібліотеки, влаштовували вистави, вечорниці й хори, організовували вечірні школи для неписьменних і селянські курси.

• Які факти свідчать про масовість українського національного руху?

Про масовість руху свідчать такі показники: у 1914 році «Просвіта» мала 77 філій і майже 3 тисячі читалень; кооперативний рух об’єднував близько 500 кредитних спілок і крамниць; у 974 осередках «Сокола» тренувалися 60 тисяч осіб, а лави «Січі» на 1913 рік налічували 75 тисяч членів. Крім того, на Шевченківський здвиг у Львові 1914 року зібралося понад 12 тисяч учасників.

• Поміркуйте про наміри організаторів «соколівських» та «січових» товариств. Чи обмежувалися вони, на вашу думку, «пожежно-руханковими» завданнями, як було закріплено у статутах цих організацій?

Наміри лідерів цих організацій виходили далеко за межі звичайної гімнастики чи гасіння пожеж. Пожежно-спортивна назва була легальним прикриттям, щоб австрійська влада затвердила статути. Організатори прагнули згуртувати українську молодь, навчити її дисципліни, почуття обов’язку та взаємодопомоги.

• З якою метою розгортали масовий фізкультурний рух?

Масовий фізкультурний рух розгортали, щоб виховати фізично здорове, духовно зріле й національно свідоме покоління. Організатори прагнули сформувати організовану силу, здатну захищати народні інтереси та стати основою для майбутньої боротьби за власну державу.

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/9taQyGoR або кодом, перегляньте відео про Івана Боберського. Складіть коротку біографічну довідку про цього діяча та поділіться найцікавішими фактами в загальному колі.

Іван Боберський (1873–1947) — видатний український педагог і громадський діяч, якого по праву називають «батьком українського тіловиховання». Він працював учителем у Львівській академічній гімназії, а з 1908 по 1914 роки очолював центральне гімнастичне товариство «Сокіл-Батько».

Боберський розробив українську спортивну термінологію, запровадив правила для гімнастики, легкої атлетики, футболу, волейболу та лижного спорту (лещетарства). Також він став головним натхненником й організатором грандіозного Шевченківського здвигу 1914 року у Львові.

Подискутуйте з приводу міркувань М. Грушевського про роль військово-спортивних організацій у розгортанні українського національного руху: «Що ж сказати, про такі організації як сокільська, що мають своїм завданням приготовляти не сліпу воєнну силу, не масу м’яса для гармат, а силу горожанську (цивільну. – Авт.), діяльну, що має творити нове життя народнє… Таке повинно бути завдання і організацій сокільських та січових і послужити великому ділу будови нової України – без панування і поневолення, України свобідної від неволі політичної, суспільної і духовної» (Грушевський М. «Січово-сокільські вісти»).

Михайло Грушевський влучно зазначив, що метою українських товариств було не сліпе виконання наказів для чужої імперської армії, а виховання свідомих громадян. Для побудови власної держави потрібні не просто солдати, а активні й відповідальні люди, які вміють самостійно мислити та розбудовувати суспільство. Тому «Сокіл» і «Січ» гартували молодь не лише тілесно, а й духовно, закладаючи фундамент нової вільної України.

• На підставі замітки та уривка з історичного джерела з’ясуйте, що визначало роль греко-католицької церкви в розгортанні національного руху на західноукраїнських землях.

Високий авторитет церкви визначався її історичним статусом єдиного захисника народної культури й мови в умовах іноземного панування. Священники мали високий рівень освіти, користувалися повагою селян і брали активну участь у громадських справах, освіті, пресі та благодійництві.

• Наведіть історичні факти, які підтверджують активну участь духівництва в громадському житті впродовж ХІХ – на початку ХХ ст.

На Закарпатті саме представники греко-католицького духівництва в 1890-х роках започаткували народовський культурний рух і зупинили наступ мадяризації та москвофільства.
Митрополит Андрей Шептицький заснував у Львові Український національний музей, виділяв кошти на лікарні, сиротинці та українські школи.
Андрей Шептицький активно використовував свій статус посла Галицького сейму й Палати панів австрійського парламенту: він виголосив промову про потребу відкриття українського університету у Львові та очолив депутацію до імператора Франца Йосифа.

• Спираючись на джерело, поясніть, як ви розумієте настанови митрополита А. Шептицького щодо впорядкування життя в «Рідній Хаті».

Митрополит Андрей Шептицький називав «Рідною Хатою» спільну Українську державу. Він наголошував, що державу неможливо створити без монолітної внутрішньої єдності народу. Замість порожніх слів і суперечок українці мусять об’єднатися навколо спільної мови та діяти як єдиний злагоджений організм.

• До яких почуттів співгромадян звертався автор, уживаючи цей метафоричний образ?

Автор звертався до почуття обов’язку, відповідальності за долю Батьківщини, братерської любові та прагнення затишку, який буває лише у власному домі.

• Чи вважаєте настанови А. Шептицького актуальними для сьогодення?

Ці настанови надзвичайно актуальні й тепер. Сьогодні українцям теж необхідно відкинути внутрішні суперечки, шанувати рідну мову й культуру та зберігати національну єдність для захисту й розбудови держави.

• Сформулюйте кілька тверджень про роль церкви в сучасному житті.

Церква бере активну участь у волонтерстві та допомагає військовим і постраждалим від війни людям.
Релігійні громади виступають моральною опорою для суспільства і підтримують духовну стійкість українців.
Церква сприяє єднанню народу та плеканню українських національних і родинних традицій.

2. У чому суть руху за реформу виборчої системи Австро-Угорщини?

Суть руху полягала у прагненні українців скасувати застарілу куріальну систему виборів, яка штучно забезпечувала перевагу польської шляхти. Українські діячі вимагали запровадження загального, рівного, прямого і таємного виборчого права для всього дорослого чоловічого населення. Це мало дати українцям справедливу частку місць у віденському парламенті та Галицькому сеймі пропорційно до кількості населення краю.

Чому, незважаючи на окремі вади виборчої реформи 1907 р., УНДП розглядала її як «тиху революцію» у краї?

Партія розглядала цю реформу як переломний крок, тому що закон 1907 року скасував несправедливу майнову куріальну систему і надав виборчі права всім чоловікам від 24 років. Уперше селяни й робітники змогли обирати власних депутатів. Завдяки цьому українці здобули 32 мандати в австрійському парламенті, створили впливовий парламентський клуб і отримали змогу відстоювати свої права законними парламентськими методами.

Узагальніть матеріали параграфа, навівши аргументи на підтвердження викладеної думки.

Галичина на початку ХХ століття справді була «українським П’ємонтом» — осередком національного життя для всієї України, про що свідчать такі аргументи:

у краї відкрито й легально діяли українські політичні партії (УНДП, РУРП, УСДП), які на виборах 1907 року вибороли власне представництво у віденському парламенті;
легально розвивалася україномовна преса, книгодрукування та наука навколо НТШ, тоді як у Наддніпрянській Україні царська влада тримала українське слово під суворою забороною;
масовий розмах отримав кооперативний і спортивний рух («Просвіта», «Сокіл», «Січ»), які залучили до національного життя сотні тисяч селян і молоді.

1. Витлумачте поняття: пожежно-руханкові товариства, мадяризація, Шевченківський здвиг.

Пожежно-руханкові товариства — спортивно-гімнастичні громадські організації («Сокіл», «Січ»), які поєднували фізичні вправи, заняття гімнастикою та стрільбою з навчанням протипожежної справи для патріотичного виховання української молоді.
Мадяризація — політика угорського уряду на Закарпатті, спрямована на насильницьке нав’язування національним меншинам угорської мови, релігії та культури з метою їхньої повної асиміляції.
Шевченківський здвиг — масове свято й урочиста хода членів товариств «Сокіл-Батько» та «Січ» у Львові 28 червня 1914 року з нагоди 100-річчя Тараса Шевченка, у якому взяли участь понад 12 тисяч осіб.

2. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) перші вибори до австрійського парламенту на основі загального виборчого права; б) створення у Львові спортивно-гімнастичного товариства «Сокіл»; в) створення в Галичині спортивно-гімнастичного товариства «Січ».

Хронологічна послідовність подій:

б) створення у Львові спортивно-гімнастичного товариства «Сокіл» (1894 р.);
в) створення в Галичині спортивно-гімнастичного товариства «Січ» (1900 р.);
а) перші вибори до австрійського парламенту на основі загального виборчого права (1907 р.).

3. Під якими політичними гаслами розгортався національний рух у Західній Україні? Оберіть критерії, на підставі яких порівняйте умови національного життя в Східній Галичині та в українських землях, що перебували під владою Російської імперії.

Національний рух у Західній Україні розгортався під гаслами національно-територіальної автономії Східної Галичини й Буковини, запровадження справедливого виборчого права, заснування українського університету у Львові, а кінцевим гаслом було об’єднання всіх українських земель в одній незалежній державі.

Критерії порівняння	Східна Галичина (Австро-Угорщина)	Українські землі під владою Російської імперії
Умови для політичної боротьби	Дозволена легальна діяльність партій (УНДП, РУРП, УСДП), українці мали фракцію в парламенті.	Постійні репресії влади, поліцейський нагляд, діяльність лише напівлегальних чи нелегальних організацій (ТУП).
Освіта рідною мовою	Існували державні українські народні школи, гімназії та університетські кафедри.	Повна заборона викладання українською мовою в школах усіх рівнів; закриття освітніх ініціатив.
Преса і книговидання	Вільний вихід українських часописів, газет і брошур без цензурних заборон мови.	Дія заборон (Валуєвський циркуляр та Емський указ, після 1905 р. — закриття «Просвіт» і конфіскації видань).
Громадські товариства	Масова легальна діяльність мереж «Просвіти», кооперативів, товариств «Сокіл» і «Січ».	«Просвіти» масово закривалися владою, а спортивні українські товариства були заборонені.