§ 28. Суспільно-політичне життя на українських землях у складі Російської імперії в 1907–1914 рр. (Власов)

Зміст

ПРОЧИТАЙТЕ УРИВОК ІЗ ДЖЕРЕЛА ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1. Коли відбувалися події, про які йдеться? Як автор ставиться до них?

Події відбувалися влітку 1907 року після розпуску II Державної думи, коли в Російській імперії розпочалася столипінська реакція. Автор спогадів Євген Чикаленко ставиться до цих подій із болем і сумом. Він називає наступ влади «страшенною» і «чорною» реакцією, а закриття українських клубів і часописів сприймає як трагічне згасання національного життя.

2. Що в цитованому тексті видалося відомим, а що – новим?

Відомим є факт посилення репресій царського уряду після розпуску II Державної думи, масове закриття осередків «Просвіти» та заборона українських періодичних видань. Новим є свідчення про те, що Українська демократично-радикальна партія фактично розпалася без офіційного розпуску вже в 1907 році, а влада застосовувала витончений тиск: формально дозволяла друкувати газети «Рада» та «Рідний край», але суворо забороняла оформлювати на них передплату.

3. Поділіться припущеннями, чому, за спостереженнями Є. Чикаленка, «з розквітом українського культурно-просвітнього життя поступово завмирало партійне»? Чому воно «і зовсім завмерло» після розпуску ІІ Державної думи?

Культурно-просвітницька робота під час революції давала швидкий і помітний результат для народу. Українські діячі спрямували всі свої сили та кошти на відкриття «Просвіт», читалень і видання книг. Політичні партії тоді вимагали ризикованої підпільної боротьби, тому активісти обрали легальну просвіту. Після розпуску II Державної думи царський уряд перейшов до відвертого терору. Політичні організації потрапили під повну заборону, їхніх лідерів переслідувала поліція, тому партійна діяльність зупинилася остаточно.

4. Про які прояви реакційної політики російського самодержавства після поразки революції 1905–1907 рр. довідалися на попередньому уроці?

Головними проявами реакції були розпуск II Державної думи та зміна виборчого закону 3 червня 1907 року, що забезпечила перевагу дворянству й буржуазії. Уряд запровадив воєнний стан у багатьох губерніях, створив військово-польові суди із правом винесення смертних вироків за прискореною процедурою, провів масові арешти й заслання учасників революційних подій та посилив цензуру.

1. Якою була політика російського самодержавства щодо України в пореволюційні роки?

Політика самодержавства була спрямована на повне придушення українського руху та відновлення необмеженої влади царату. Уряд ліквідував осередки «Просвіти», заборонив українську пресу та викладання рідною мовою в школах. Цензура заборонила навіть саме слово «Україна» у друкованих виданнях. Було відновлено обмеження на ввезення україномовних книжок з-за кордону. Влада поширила поліцейський нагляд, використовувала каральні чорносотенні загони й заохочувала антиукраїнські організації, зокрема Київський клуб російських націоналістів.

ПОМІРКУЙТЕ

Чому реакційна політика самодержавства після поразки революції 1905–1907 рр. була спрямована проти українського національного руху?

Імперська влада та російські шовіністи бачили в піднесенні української національної самосвідомості головну небезпеку для цілісності держави. Український рух руйнував офіційну догму про «єдиний російський народ» і прагнув національного самовизначення, що загрожувало колоніальному пануванню імперії над найбагатшими південно-західними землями.

У чому це виявлялося?

Реакція виявлялася в масових закриттях товариств «Просвіта» та українських клубів, забороні передплати національної періодики й конфіскації тиражів книжок. Влада скасувала викладання українською мовою в початкових школах і заборонила друкувати в пресі назву «Україна». Столипінський циркуляр від 20 січня 1910 року заборонив реєстрацію товариств «інородців», що остаточно загнало українські організації в підпілля.

За яких умов, коли і навіщо було створено Товариство українських поступовців?

Товариство українських поступовців (ТУП) постало на початку 1908 року в Києві. Його створили колишні члени розпущеної Української демократично-радикальної партії за участі українських соціал-демократів і безпартійних інтелігентів. Організація виникла в умовах заборони політичних партій. Метою ТУП було об’єднання зусиль національної еліти для нелегальної координації визвольного руху й захисту прав українців.

Якими були ідейні засади організації, мета та форми діяльності?

Ідейними основами ТУП були три ключові принципи: парламентаризм, перебудова Російської держави на засадах федерації та надання Україні національно-територіальної автономії. Мета організації полягала у впровадженні української мови в школах, громадських установах, судах і церкві. Працювало товариство нелегально через мережу місцевих осередків («громад»), скликало щорічні конспіративні з’їзди у будинку Євгена Чикаленка та координувало діяльність через газету «Рада».

Чим ТУП було подібне до ЗУБО, а чим відрізнялося?

Спільним було те, що обидві організації діяли як позапартійні нелегальні координаційні центри української інтелігенції, прагнули єдності та обстоювали національну культуру й освіту.

Відмінність полягала в тому, що Загальна українська безпартійна організація (ЗУБО) існувала на межі XIX–XX століть і зосереджувалася здебільшого на культурницькій праці. ТУП створили в роки реакції як ширший блок політичних діячів, тому воно висувало чіткі політичні вимоги: федералізм, автономію України та парламентаризм.

На підставі замітки обміркуйте, навіщо імперським ідеологам була потрібна «справа Бейліса»?

«Справа Бейліса» була потрібна царській владі для розпалювання великодержавного шовінізму й антисемітизму. За допомогою штучних звинувачень єврея у ритуальному вбивстві самодержавство намагалося спрямувати гнів знедоленого населення на міжнаціональну ворожнечу, відвернути суспільство від революційної боротьби та спровокувати погроми.

Яку роль у перебігові справи відіграла громадськість?

Громадськість відіграла вирішальну роль у порятунку підсудного. Демократична преса, діячі культури й адвокати провели власне незалежне розслідування та розкрили фальсифікації слідства. Протести передової інтелігенції не дозволили владі перетворити суд на розправу над єврейською громадою, і суд присяжних повністю виправдав Менделя Бейліса.

Що спонукало українську інтелігенцію стати на захист М. Бейліса?

Українська інтелігенція виступила на захист Бейліса через почуття справедливості, гуманізм і неприйняття свавілля влади. Письменники Михайло Коцюбинський, Володимир Короленко, діячі театру Марія Заньковецька та Микола Садовський усвідомлювали, що шовіністична політика самодержавства загрожує всім поневоленим народам, тому захист прав меншин був справою честі для українців.

Які факти свідчать про її політичну зумовленість?

Про замовний політичний характер справи свідчать прямий контроль за процесом із боку Міністерства юстиції в Петербурзі, підкуп свідків чорносотенцями та свідоме відхилення поліцією доказів проти реальних убивць із банди Віри Чеберяк. Одночасно чорносотенні газети за підтримки влади вели агресивну погромну агітацію.

Що в деталях слідства й судового процесу вказує на необґрунтованість обвинувачень, висунутих Менделю Бейлісу?

Проти Бейліса не було жодних речових доказів чи мотивів злочину. Слідство трималося виключно на залякуванні свідків і брехливих заявах провокаторів. Незалежні лікарі та релігієзнавці на суді спростували вигадки офіційних експертів і науково довели повну відсутність будь-яких ритуальних мотивів у завданих ранах.

Поділіться припущеннями, чому вбивство київського підлітка не було розкрито. Якими подробицями на підставі відео збагатилися ваші уявлення про повсякденне життя в Києві на початку ХХ ст.?

Убивство Андрія Ющинського не розкрили, бо царські слідчі свідомо ігнорували сліди злодійської зграї Віри Чеберяк. Вся судова система отримала завдання звинуватити саме єврея, тому справжніх убивць не покарали. Матеріали відео показують Київ початку століття дуже контрастним: поруч із електричними трамваями, кам’яницями й заможними кварталами існували бідні робітничі околиці з високим рівнем злочинності та сильним впливом чорносотенних банд.

Про яку іншу гучну справу тих років є згадка у відео?

У відео є згадка про вбивство голови Ради міністрів Російської імперії Петра Столипіна, якого застрелив терорист Дмитро Богров у приміщенні Київського міського оперного театру у вересні 1911 року.

Як вбивство П. Столипіна та «справа Бейліса» характеризують суспільно-політичну атмосферу в Російській імперії після революції 1905–1907 рр.?

Ці події свідчать про глибоку суспільну кризу, зростання підозрілості, розпалювання ворожнечі між народами та моральне банкрутство самодержавства. Влада діяла за допомогою провокацій і підбурювання радикалів, а суспільство розкололося на шовіністів і демократичну опозицію.

Спрогнозуйте ймовірний розвиток суспільного життя в наступні роки.

Посилення поліцейського тиску не могло знищити прагнення людей до свободи. Воно лише заганяло опір у підпілля й накопичувало лють. За першої серйозної кризи імперії або у разі війни цей конфлікт мав вибухнути новим потужним революційним піднесенням.

У загальному колі складіть перелік запитань до учасників судового процесу від представників тогочасних політичних сил та запропонуйте сценарій рольової гри «Пресконференція». (Після проведення гри напишіть короткий звіт для однієї зі спільнот, що вболівала за перебіг справи.)

Запитання до учасників судового процесу:

1. До прокурора: «Чому слідство вперто ігнорує покази чесних детективів про причетність до злочину банди Віри Чеберяк?»
2. До Менделя Бейліса: «Що допомагає вам зберігати мужність упродовж понад двох років незаконного ув’язнення?»
3. До адвокатів: «Які аргументи захисту виявилися найбільш переконливими для присяжних засідателів?»
4. До представника чорносотенців: «Чому ви використовуєте трагедію дитини для розпалювання ненависті до єврейського народу?»

Сценарій рольової гри «Пресконференція»:

• Ролі: модератор, Мендель Бейліс, його захисники, царський прокурор, журналісти українських видань («Рада»), ліберальної та чорносотенної преси («Кіевлянинъ»).
• Етапи гри:
  1. Вступне слово головуючого про завершення розгляду справи в суді.
  2. Заява адвокатів про безпідставність звинувачень і фабрикацію доказів.
  3. Питання журналістів до сторін процесу згідно з їхніми політичними поглядами.
  4. Підсумкове слово Бейліса зі словами вдячності чесним громадянам за захист.

Звіт для читачів газети «Рада»:

СУДОВИЙ ПРОЦЕС У СПРАВІ БЕЙЛІСА: ПЕРЕМОГА ПРАВДИ

Учора в залі суду завершилося тривале судилище над Менделем Бейлісом. На пресконференції для журналістів звинувачення виглядало безпорадно. Прокурори не змогли відповісти на прямі факти про підтасовку доказів і приховування слідів банди Чеберяк. Натомість захисники підсудного переконливо довели повну невинність киянина. Виправдальний вердикт присяжних став тріумфом совісті над темними силами чорносотенства. Демократична громадськість Києва довела здатність захищати гідність і закон.

ПРОЧИТАЙТЕ УРИВКИ З ДЖЕРЕЛ І ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1. Що передбачала програма підготування урочистого святкування в Києві та інших українських містах 100-річчя від дня народження Т. Шевченка?

Програма передбачала проведення ювілейних заходів у містах, містечках і селах. Міські думи Києва, Харкова, Чернігова, Полтави та Кам’янця створили ювілейні комісії та виділили гроші. Зокрема, Київська міська дума майже одноголосно виділила 5 тисяч рублів на урочистості та пам’ятник Кобзареві. У містах планували концерти, виставки й театральні вистави, а в селах — панахиди за поетом.

2. Хто ще, крім українців, брав участь у святкуванні?

У ювілейних заходах і демонстраціях брали участь представники різних національностей, які мешкали в Києві. Особливу активність і солідарність проявили студенти-грузини. На допитах поліції вони сміливо вимагали записувати їх українцями.

3. Як російські чорносотенці і націоналісти намагалися перешкодити святкуванню? Які це мало наслідки? Як українська громадськість протидіяла перешкодам?

Праві чорносотенні газети «Кіевлянинъ» та «Кіевъ» оголосили Шевченка ворогом держави й розгорнули цькування ювілею. Чорносотенні клуби вимагали від міністрів заборонити свято. Міністр внутрішніх справ наказав губернаторам блокувати вшанування, а Синод заборонив панахиди. Чорносотенні студенти («академісти») допомагали поліції розганяти молодь, били вікна в редакції української газети, нищили портрети й бюсти поета та скуповували ювілейні випуски преси для публічного спалення.

Влада конфіскувала 12 000 примірників «Кобзаря» київського видавництва «Криниця», а міські тюрми переповнила заарештованими учнями та студентами.

Українці відповіли загальним опором. Молодь оголосила страйк і 25 лютого (10 березня) не пішла на заняття. Тисячі людей вийшли на вулиці Києва з квітами, стрічками та співами, сміливо захищаючи пам’ять національного пророка попри нагаї кінної поліції.

НА ПІДСТАВІ НАВЕДЕНИХ ВИЩЕ УРИВКІВ ІЗ ДЖЕРЕЛ ПОДИСКУТУЙТЕ ПРО ТЕ, ЯК УМОВИ ПОЛІТИЧНОЇ РЕАКЦІЇ СПРИЯЛИ ЗГУРТУВАННЮ УКРАЇНСТВА

1. Що в джерелах свідчить про зростання національної свідомості українства?

Про це свідчить прагнення всіх верств народу відзначити ювілей усупереч заборонам. Місцеві думи голосували за фінансування святкувань, видавництво «Криниця» видрукувало великий наклад «Кобзаря», а тисячі молодих людей вийшли на демонстрації перед загрозою кийків і тюремного ув’язнення. Люди берегли навіть клаптики розірваних чорносотенцями газет як національну реліквію.

2. Чому в умовах політичної реакції політизація українського руху поглиблювалася?

Жорсткі заборони мови, преси й навіть мирних панахид переконали українців у безглуздості надій на реформи в межах самодержавної системи. Культурницька діяльність опинилася поза законом, тому захист рідної культури перетворився на відкриту політичну боротьбу проти імперського ладу за автономію або цілковиту незалежність.

3. Поділіться припущеннями, як розгортатиметься український рух у наступне десятиліття.

Національний рух зміцніє та перейде до формування широких політичних організацій. Ідея національного визволення охопить мільйони селян і робітників. У часи світової війни та неминучого розпаду імперії це виллється у створення власного парламенту, уряду та збройну боротьбу за відновлення Української держави.

2. У чому суть та якими були наслідки аграрної реформи Столипіна в Україні?

Чим була зумовлена аграрна реформа П. Столипіна?

Реформа була викликана потребою зупинити революційні виступи селян і розв’язати проблему земельного голоду без конфіскації поміщицьких володінь. Царський уряд прагнув зруйнувати селянську громаду («общину») та створити на селі міцний шар заможних приватних господарів, які підтримували б самодержавство.

Які її наслідки в Україні?

Реформа мала такі суттєві наслідки:

• Із 1907 по 1911 роки в Україні на хутори та відруби виокремилося 226 520 селянських господарств (майже половина всіх дворів).
• Близько 263 тисяч найбідніших селянських дворів за 1906–1912 роки за безцінь продали наділи заможним сусідам і перетворилися на наймитів.
• Зросла товарність сільського господарства через купівлю машин і добрив заможними селянами. Збір зернових за 1902–1913 роки зріс у півтора раза, досягши в 1913 році рекордних 1,2 млрд пудів.
• Майже 1 млн селян виїхало з України до Сибіру, Казахстану й Далекого Сходу, проте близько 70% переселенців через важкі умови невдовзі повернулися назад.

Спираючись на графік, поясніть, у яких регіонах реформа найбільше позначилася на житті селян.

За даними графіка, реформа найбільше позначилася на житті селян Правобережної України, де з громад вийшло 48% селянських дворів, а також Південної України — 42%. На Лівобережжі цей процес був найслабшим і склав лише 16,5%.

Поділіться припущеннями, чому. Куди був спрямований міграційний потік українців у зв’язку з проведенням столипінської аграрної реформи?

На Правобережжі традиційна община раніше не мала міцного коріння, тому селяни охоче закріплювали землю у приватну власність. Натомість на Лівобережжі панували багатовікові колективні традиції користування наділами та вигонами, через що селянська біднота опиралася поділу громадських земель.

Міграційний потік прямував у малоосвоєні східні регіони імперії: до Південно-Західного Сибіру, Північного Казахстану (Сірий Клин) та на Далекий Схід (Зелений Клин).

УЗАГАЛЬНІТЬ МАТЕРІАЛИ ПАРАГРАФА

Узагальніть матеріали параграфа, визначивши умови створення та роль у розгортанні українського національного руху організації, про яку йдеться в спогадах Є. Чикаленка: «Після довгих нарад, обмірковувань вирішили ми 1908 року відновити давню безпартійну загальну організацію, що існувала від 1897 до 1904 року, але тепер уже під назвою “Товариство українських поступовців” (так званий ТУП)…»

Умовами постання Товариства українських поступовців (ТУП) у 1908 році став наступ столипінської реакції, розгром опозиційних партій та заборона легальних культурних товариств після поразки першої російської революції.

Роль ТУП полягала в збереженні неперервності українського руху в роки найбільших урядових репресій. Організація об’єднала поміркованих патріотів навколо ідей парламентаризму, федеративного переустрою держави та національно-територіальної автономії України. Завдяки праці ТУП діяла єдина україномовна щоденна газета «Рада», українське питання піднімалося в Державній думі, а підпільна мережа громад зберегла сили інтелігенції до революційного вибуху 1917 року.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Укладіть перелік понять за змістом параграфа, усно витлумачте їх.

Перелік основних понять:

• Столипінська реакція — жорсткий політичний курс царського уряду в 1907–1911 роках на чолі з Петром Столипіним для придушення революційного й національного рухів.
• Шовінізм — агресивна форма націоналізму, що ґрунтується на ідеї національної винятковості, протиставляє інтереси однієї нації інтересам іншої та підбурює до розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
• Товариство українських поступовців (ТУП) — нелегальна громадсько-політична організація Наддніпрянщини, заснована 1908 року в Києві для об’єднання зусиль у боротьбі за автономію України.
• Хутір — селянське господарство, засноване на землі, виокремленій із громадського землеволодіння, якою селянин володів на правах приватної власності з перенесенням садиби на цю ділянку.
• Відруб — земельна ділянка, яку селянин отримував із громадського землеволодіння в особисту приватну власність, зберігаючи при цьому свою садибу в селі.
• «Справа Бейліса» — сфабрикований судовий процес 1913 року в Києві за фальшивим звинуваченням прикажчика-єврея в ритуальному вбивстві для поширення антисемітизму.
• Політичний сепаратизм — ідея відокремлення України від Російської імперії, проголошена Дмитром Донцовим на II студентському з’їзді 1913 року у Львові.

2. Розташуйте події у хронологічній послідовності: а) початок аграрної реформи П. Столипіна; б) ухвалення циркуляра П. Столипіна із забороною реєструвати будь-які «інородницькі» товариства; в) судовий процес у «справі Бейліса»; г) створення ТУП.

Події у хронологічній послідовності:

1. а) початок аграрної реформи П. Столипіна (указ царя Миколи II від 1906 року);
2. г) створення ТУП (початок 1908 року);
3. б) ухвалення циркуляра П. Столипіна із забороною реєструвати будь-які «інородницькі» товариства (20 січня 1910 року);
4. в) судовий процес у «справі Бейліса» (вересень — жовтень 1913 року).

3. Що визначало становище селянства на українських землях у складі Російської імперії в 1910–1914 рр.?

Становище селянства визначали наслідки Столипінської аграрної реформи:

• Масовий вихід із сільської общини та виокремлення землі на хутори й відруби.
• Швидке соціальне розшарування: поява заможних селянських господарств, які купували машини та нарощували збір хліба, і водночас розорення бідноти (понад 260 тис. господарств за безцінь спродали наділи).
• Масове безземелля та хвиля переселенського руху за Урал до Сибіру й Далекого Сходу, де більшість переселенців спіткала невдача.
• Зростання соціальної напруги та конфліктів між заможними хуторянами й бідними общинниками.