7 липня 2026 р. Модерна доба

§ 27–28. Особливості соціально-економічного розвитку українських земель (Пометун)

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Прочитайте наведені твердження. Працюючи індивідуально або в парах, поміркуйте, які з них, на вашу думку, можуть бути правильними щодо життя українців на початку ХХ ст.
1. Українські землі на той час залишалися переважно аграрним краєм.
2. У великих містах уже діяли банки й заводи.
3. Більшість населення займалася торгівлею.
4. У промисловості почали з’являтися великі підприємницькі об’єднання (монополії).
5. Усі регіони України спеціалізувалися на одних і тих самих видах виробництва.
6. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Україна пережила економічну кризу.
Обговоріть ваші думки про кожне твердження: чому ви так гадаєте? що з переліку здається вам найбільш і найменш імовірним? які питання хотілося б з’ясувати під час вивчення цієї теми?

Аналіз тверджень:
1. Українські землі на той час залишалися переважно аграрним краєм. — Правильно. Близько 80–85 % населення мешкало в селах і працювало в сільському господарстві.
2. У великих містах уже діяли банки й заводи. — Правильно. У Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі та Львові активно працювали великі підприємства, біржі й банківські установи.
3. Більшість населення займалася торгівлею. — Неправильно. Більшість жителів України становили селяни-хлібороби, а в торгівлі працювала лише невелика частка міського населення.
4. У промисловості почали з’являтися великі підприємницькі об’єднання (монополії). — Правильно. На початку ХХ століття виникли великі синдикати «Продамет», «Продугілля», «Продвагон».
5. Усі регіони України спеціалізувалися на одних і тих самих видах виробництва. — Неправильно. Кожен регіон мав власну господарську спеціалізацію: Донбас давав вугілля, Кривбас — залізну руду, Правобережжя та Лівобережжя вирощували буряк і виробляли цукор, а Галичина видобувала нафту й експортувала ліс.
6. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Україна пережила економічну кризу. — Правильно. У 1900–1903 роках підросійська та підавстрійська частини України постраждали від глибокої світової економічної кризи.
Висновки та обговорення:
- Найбільш імовірним є твердження 1 про аграрний характер краю, адже промисловість тільки розвивалася, а більшість людей жила селянською працею.
- Найменш імовірним є твердження 5 про однакову спеціалізацію регіонів, тому що різні регіони України мають абсолютно різні корисні копалини, ґрунти та клімат.
- Під час вивчення теми хочеться з’ясувати: як монополії та економічна криза змінили життя простих робітників і селян, а також яку роль відігравав іноземний капітал у розбудові українських заводів і залізниць.

1. Які зміни відбулись у складі населення України на початку ХХ ст.

ПОМІРКУЙТЕ

Які фактори обумовили розміщення населення в різних регіонах України? Як впливала національна політика Російської та Австро-Угорської імперій на населення українських земель?

Розміщення населення обумовили природні умови, наявність родючих чорноземів, відкриття покладів вугілля й руди, а також розвиток залізниць і фабричних міст. Значний вплив мало й аграрне перенаселення українського села, через яке люди шукали роботу на шахтах, заводах або переселялися в інші краї.

Національна політика імперій була спрямована на асиміляцію та стримування українського розвитку. У Російській імперії влада проводила жорстку русифікацію, а в Австро-Угорщині українці зазнавали ополячення в Галичині, румунізації на Буковині та мадяризації на Закарпатті. Через імперську політику керівні посади в адміністрації, судах та економіці посідали росіяни або поляки, тому в містах українці часто опинялися в меншості.

ДОСЛІДІТЬ

Проаналізуйте дані першої таблиці й визначте: яку частку населення України становили українці загалом? які висновки можна зробити про етнічну однорідність / різноманітність України на основі цих даних?

За даними таблиці «Населення українських земель на початку ХХ ст.», загальна чисельність населення складала близько 32,9 млн осіб, серед яких етнічних українців було 26,9 млн осіб. Якщо поділити 26,9 на 32,9 і помножити на 100 %, то отримаємо близько 81,8 %. Тобто етнічні українці становили майже 82 % усього населення краю.

На основі цих показників можна зробити висновок, що Україна була переважно етнічно однорідною країною, адже українці складали абсолютну більшість у всіх регіонах: на Сході й у Центрі, у Галичині, на Буковині та Закарпатті. Водночас понад 18 % населення належали до інших національностей (росіяни, поляки, євреї, німці, кримські татари), тому українські землі мали виразне етнічне різноманіття, особливо у великих торговельних і промислових містах.

Порівняйте дані обох таблиць: наскільки відрізняється відсоток українців у загальному населенні від їх частки в міському населенні Наддніпрянщини? Про що свідчать ці факти? Полічіть, яким був національний склад сільського населення, якщо порівняти ці дві таблиці. Які соціально-економічні та політичні висновки можна зробити про становище українців у Російській імперії на основі цих даних?

У загальному населенні Сходу й Центру (Наддніпрянщини) українці становили 83,3 % (22,5 млн із 27 млн осіб), а в містах цього ж регіону в 1897 році їхня частка дорівнювала лише 30,3 %. Різниця між цими показниками становить 53 %.

Цей розрив свідчить про те, що міста розвивалися відірвано від українського села. Місцеві селяни не мали коштів і технічної освіти для переїзду, а на великі підприємства прибувало багато привізних робітників із російських губерній.

Підрахунок національного складу сільського населення Наддніпрянщини:

Загальне населення регіону становило 27 000 000 осіб, а міське — 3 085 000 осіб. Рахуємо сільське населення: 27 000 000 - 3 085 000 = 23 915 000 осіб.
Загальна чисельність українців у регіоні була 22 500 000 осіб, із них у містах жило 937 000 осіб. Рахуємо кількість українців у селі: 22 500 000 - 937 000 = 21 563 000 осіб.
Частка українців серед селян: 21 563 000 поділити на 23 915 000 і помножити на 100 % = 90,2 %.

Решта 9,8 % селян належала до інших етнічних груп (німці-колоністи, росіяни, євреї).

Висновки про становище українців у Російській імперії:

Українці були переважно селянським народом, адже понад 95 % українського населення мешкало в селах і займалося хліборобством.
Міста Наддніпрянщини мали неукраїнський характер: найбільшими групами там були росіяни (34 %) та євреї (27 %). Це посилювало русифікацію та ускладнювало розвиток національної міської культури.
Влада, банки та фабрики належали неукраїнцям. Українська більшість не мала політичного впливу і була усунута від управління економікою краю.

2. Як розгорталась індустріальна модернізація українських земель

ПОМІРКУЙТЕ

Які були основні риси індустріальної модернізації? Що спільного, а що відмінного було в цих процесах у підросійськй та австрійській частинах України?

Основними рисами індустріальної модернізації стали поява фабрик і заводів, швидке будівництво залізниць, виникнення монополій, приплив іноземних грошей та формування нових прошарків — робітників і підприємців.

Спільним для обох частин України був колоніальний характер виробництва. Обидві імперії бачили в українських землях насамперед постачальника дешевої сировини. В обох регіонах ключові підприємства належали іноземним інвесторам, а переробка сировини на готові цінні товари відбувалася поза межами України.

Відмінність полягала в темпах і галузях. У підросійській Наддніпрянщині відбувався бурхливий підйом важкої промисловості: Донбас давав вугілля, Кривбас постачав залізну руду, а Харків і Луганськ будували паровози. У підавстрійській Україні розвиток ішов повільно через перешкоди з боку віденського уряду. Тут головними галузями були видобуток нафти в районі Борислава, заготівля лісу та хімічна переробка деревини на Закарпатті, тоді як машинобудування майже не існувало.

ДОСЛІДІТЬ

1. Знайдіть на карті 5 в е-додатку центри індустріалізації, про які йшлося. Як вони були пов’язані між собою?

Основними центрами індустріалізації були Донбас (Юзівка, Луганськ), Придніпров’я (Катеринослав, Кам’янське), Кривий Ріг, південні порти Одеса й Миколаїв, промислові міста Київ і Харків, а на заході — нафтовий район Борислава і Дрогобича та місто Львів.

Ці центри були тісно пов’язані мережею залізниць. Залізничні лінії сполучали вугілля Донбасу та залізну руду Кривого Рогу із заводами Катеринослава. Інші магістралі йшли до портів Одеси й Миколаєва, звідки метал, вугілля та зерно вивозили кораблями на міжнародні ринки.

2. Які галузі й чому переважали у структурі промислового виробництва України? Як позначалася на життєвому рівні населення України така структура промислового виробництва?

У промисловості переважали сировинні галузі: гірничо-металургійний сектор і видобуток корисних копалин складали 45,9 % валової продукції, а харчова промисловість займала 36,2 %.

Вони переважали через величезні природні багатства краю (вугілля, руду, чорноземи), наявність дешевої робочої сили та політику імперій, які заохочували вивіз сировини для фабрик метрополій та іноземних держав.

Така структура негативно позначалася на добробуті українців. Прибутки від корисних копалин забирали іноземні акціонери та царська скарбниця. Власники підприємств не дбали про безпеку праці й платили мало, тому робочий день тривав по 12–16 годин, а робітники та їхні сім’ї жили в бідності й тісних бараках.

ДОСЛІДІТЬ

Спираючись на текст і подані на с. 182 та в галереї е-додатка до § 27–28 ілюстрації, визначте особливості розвитку промисловості України на початку ХХ ст.

Головні особливості розвитку промисловості:

Нерівномірність регіонів: бурхлива розбудова металургії й шахт на Півдні та Сході проти повільного сировинного розвитку Заходу.
Панування іноземного капіталу: французькі, бельгійські, британські та німецькі інвестори контролювали понад 60 % вугільних і 90 % металургійних підприємств (як-от Юзівський металургійний завод).
Зростання транспортного машинобудування: випуск вітчизняних паровозів у Харкові й Луганську та будівництво пароплавів на Миколаївському суднобудівному заводі.
Однобічний видобувний характер: перевага первинної сировини над виробництвом готових споживчих товарів.
Висока концентрація та монополізація: поглинання дрібних заводів гігантами індустрії та утворення впливових союзів підприємців.

3. Як українські міста перетворювалися на осередки великого підприємництва, торгівлі та фінансів

ПОМІРКУЙТЕ

Які були основні риси й особливості модернізації українських міст?

Основними рисами модернізації міст були стрімке зростання кількості населення, розбудова заводів, концентрація грошей і відкриття великих банківських контор.

Міста отримали новий вигляд і сучасні зручності: водогін, каналізацію, електричне освітлення, телефонний зв’язок та електричні трамваї. Замість старих сезонних ярмарків з’явилися криті торговельні пасажі й універмаги з постійними цінами та вітринами. Водночас посилилося соціальне розшарування: багаті верстви зводили розкішні прибуткові будинки в центрі, а робітники тулилися в перенаселених околицях без елементарних умов.

ДОСЛІДІТЬ

1. На схемі ви бачите, що шляхи збільшення міського населення розташовані в певній послідовності. Чому саме в такій?

Шляхи збільшення міського населення на схемі розташовані в послідовності від найбільш інтенсивних зовнішніх міграційних хвиль до внутрішніх чинників:

Міграція робітників із російських індустріальних центрів — забезпечувала найшвидший приплив кваліфікованої сили на новостворені великі заводи й шахти.
Приплив сільського населення — масовий переселенський потік селян, зумовлений аграрним перенаселенням і пошуком постійної роботи в містах.
Зростання сезонного руху населення із сіл — тимчасовий заробітчанський відхід селян до міст у міжсезоння.
Природне зростання населення — перебуває на останньому місці, оскільки через важкі умови побуту, антисанітарію та високу смертність (особливо дитячу) природний приріст у містах того часу був мінімальним.
На першому місці стоїть приїзд робітників із центральних російських губерній, оскільки шахти Донбасу й металургійні заводи терміново потребували людей із промисловим досвідом. На другому місці — постійний приплив з українських сіл через брак землі та бідність селян. На третьому — тимчасовий заробітчанський рух на певний сезон року. Природне зростання займає останнє місце, тому що антисанітарія, епідемії й тяжке житло викликали високу смертність серед дітей міських робітників.

2. Спираючись на дані порівняльної таблиці на с. 184, установіть, якою була динаміка зростання різних міст у ХІХ – на початку ХХ ст. Яким процесам це відповідало?

За період із 1867 по 1913 рік міста України стрімко зросли:

Одеса збільшила своє населення майже в 5 разів — зі 121,3 тис. до 554,8 тис. осіб.
Київ виріс майже в 6 разів — із 70,6 тис. до 417,8 тис. осіб.
Харків збільшив кількість жителів більш ніж учетверо — із 60 тис. до 252,8 тис. осіб.
Катеринослав показав рекордний стрибок — виріс майже у 12 разів (із 21,5 тис. до 250 тис. осіб) і увійшов у четвірку найбільших міст.
Львів зріс із 83 тис. до 215 тис. жителів.

Це зростання відповідало швидкій індустріалізації, створенню залізничної мережі та перетворенню старих міст на центри великої торгівлі, металургії, машинобудування й фінансів.

ДОСЛІДІТЬ

Які явища, типові для трансформації міського життя часів модернізації, ілюструють фото, подані далі та в галереї е-додатка до § 27–28?

Світлини пасажу Міколяша у Львові та вулиць Катеринослава ілюструють такі риси:

Появу нових форм торгівлі європейського типу — критих галерей-пасажів із великими скляними дахами, широкими вітринами та спеціалізованими магазинами.
Розвиток міського транспорту та зв’язку: на вулицях з’явилися стовпи з електричними дротами, ліхтарі освітлення й рейки міського трамвая.
Спорудження багатоповерхових кам’яних будинків і формування ділових кварталів для банків, контор і магазинів.

4. Як проявилася світова економічна криза на українських землях

ПОМІРКУЙТЕ

Що таке економічна криза і які були її наслідки для України?

Економічна криза — це порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги, що призводить до падіння економічних показників.

Наслідки світової кризи 1900–1903 років для України:

Різко впали ціни на чавун, залізо, вугілля та цукор.
Зупинилися десятки копалень і металургійних заводів Кривбасу й Донбасу.
Понад 100 тисяч робітників втратили роботу і засоби для виживання.
Для працюючих людей знизили заробітну плату на 30–40 %, а робочий день зріс до 12–16 годин.
Посилилися страйки й бунти робітників і селян.
Прискорилася монополізація: слабкі фірми збанкрутували, а сильні підприємства об’єдналися у великі синдикати.

5. Як відбувалася модернізація сільського господарства та складалася його регіональна спеціалізація

ПОМІРКУЙТЕ

Які перешкоди зберігалися в модернізації сільського господарства України наприкінці ХІХ ст.?

Головними перешкодами були величезне поміщицьке землеволодіння, малоземелля й безземелля селян, а також аграрне перенаселення. Більшість селян залишалася бідною і неписьменною, не мала коштів на купівлю техніки та добрив і вела господарство старими примітивними методами.

ДОСЛІДІТЬ

Які модернізаційні процеси відображають ілюстрації? Чи були вони поширеними?

Фотографії парового млина в Білій Церкві та парової молотарки заводу братів Классенів відображають механізацію сільськогосподарської праці та впровадження парових двигунів для швидкої переробки врожаю.

Ці машини не були масово поширеними. Дорогі парові млини й молотарки могли дозволити собі лише заможні поміщики та окремі багаті господарства. Більшість українських селян і далі жала серпами, молотила ціпами та залежала від ручної праці.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. З яких соціальних груп складалося населення України на початку ХХ ст.?

Населення складалося із селянства (понад 80 % жителів), промислових робітників, поміщиків-землевласників, буржуазії (фабрикантів, купців, банкірів) та інтелігенції (вчителів, лікарів, юристів, інженерів і науковців).

2. Схарактеризуй галузеву структуру промисловості України на початку ХХ ст.

У промисловості переважали важка видобувна та гірничо-металургійна галузі (45,9 % усієї продукції), а також харчова промисловість (36,2 %, передусім цукроварні). Машинобудування й металообробка займали 10,4 %, а легка промисловість (хімічна 1,8 %, текстильна 1,5 %) залишалася слабкою.

3. Як розвивалися міста в умовах модернізації?

Міста стрімко розросталися завдяки напливу робітників і селян. Вони перетворилися на промислові й фінансові центри з банками, заводами та біржами. У містах з’явився новий транспорт (трамваї), водогін, електричне освітлення, мощені вулиці, а замість ярмарків виникли універмаги й торгові пасажі.

4. Що таке монополія та які монополістичні об’єднання називають синдикатами?

Монополія — це підприємство або об’єднання підприємств чи господарське товариство, що виробляє значну кількість продукції певного виду, завдяки чому посідає домінувальне становище на ринку і за рахунок вищих цін отримує надвисокі прибутки.
Синдикат — це форма монопольного об’єднання підприємств однієї галузі, учасники якого окремо зберігають власність на засоби виробництва, але стають спільними власниками виготовленого продукту і продають його за єдиною узгодженою ціною.

5. Яке місце посідало сільське господарство в економіці України на початку ХХ ст.?

Сільське господарство залишалося головною галуззю української економіки. У ньому працювало майже 85 % населення краю. Воно забезпечувало продуктами місцевих жителів і постачало великі обсяги зерна, цукру, худоби та олії на імперський і світовий ринки.

6. Яке місце посідала економіка Наддніпрянщини та західноукраїнських земель у господарській системі Російської та Австро-Угорської імперій?

Наддніпрянщина була головною паливно-металургійною базою Російської імперії: Донбас давав майже 70 % імперського вугілля, а Кривбас — понад 60 % залізної руди. Також вона була головним центром цукроваріння та постачальником товарного хліба.
Західноукраїнські землі слугували сировинним придатком і ринком збуту промислових товарів для Австро-Угорщини. Вони постачали нафту (Бориславський басейн давав 5 % світового видобутку нафти), необроблений ліс і м’ясну худобу.

7. Які були особливості розвитку міст на початку ХХ ст.?

Головні особливості міст полягали у швидкому збільшенні жителів, зосередженні заводів і капіталу та багатонаціональному складі населення, де українці часто були меншістю. У містах швидко впроваджували технічні новинки (електрику, трамвай, телефон), але водночас поглиблювалася бідність робітничих кварталів і загострювалися житлові проблеми.

8. Як монополії вплинули на економічну та соціально-політичну ситуацію країни?

Монополії контролювали ринки й допомагали великим фабрикантам уникати збитків від кризи. Водночас вони штучно створювали дефіцит і тримали завищені ціни на метал, вугілля та цукор. Власники синдикатів заощаджували на зарплатах робітників і не покращували умови праці, що викликало хвилю страйків і посилило політичні протести.

9. Як вплинули модернізаційні процеси на розвиток сільського господарства?

Модернізація привела до чіткої спеціалізації регіонів: Південь вирощував товарне зерно на експорт, Правобережжя та Лівобережжя спеціалізувалися на цукрових буряках, Буковина вирощувала волів, а Захід розвивав тваринництво й молочні кооперативи (як «Маслосоюз»). У маєтках з’явилися залізничні під’їзні шляхи, парові млини й молотарки, проте переважна більшість селян залишалася малоземельною і вела натуральне господарство.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Яким був загальний рівень економічного розвитку українських земель на початку ХХ ст.? Схарактеризуй його одним або двома словами та поясни свою характеристику в короткому (не більше 300 слів) есе.

Суперечливий та сировинний.

На початку ХХ століття економічний розвиток українських земель не можна оцінити однозначно. З одного боку, Україна переживала справжній індустріальний стрибок. Завдяки багатим надрам і будівництву залізниць Донбас і Придніпров’я перетворилися на головні металургійні центри імперії, а в Бориславі добували 5 % світової нафти. Швидко зростали великі міста, з’являвся електричний транспорт, діяли банки й сучасні заводи.

З іншого боку, цей розвиток мав колоніальний характер. І російська, і австро-угорська влада викачували з українських земель сировину: вугілля, руду, нафту, деревину й зерно. Виробництво готової техніки та промислових товарів здебільшого залишалося в метрополіях або за кордоном. Майже всі металургійні заводи й шахти належали іноземним інвесторам, які вивозили надприбутки.

Найбільша суперечність полягала в житті людей. Попри заводські труби та електростанції, понад 80 % населення залишалося в селі. Селяни потерпали від малоземелля, орали землю дерев’яними плугами й ледь зводили кінці з кінцями. Фабричні робітники працювали по 12–16 годин на добу за копійки. Отже, економіка швидко модернізувалася зовні, але залишалася сировинною за змістом і несправедливою для більшості простих українців.

2. Виконай завдання 27–28.6–27–28.10 до § 27–28 в е-додатку.

Завдання виконуються в індивідуальному порядку в електронному додатку до підручника за відповідними посиланнями та вправами розділу.

Робочий зошит

ГРУПА РЕЗУЛЬТАТІВ 1 (ГЗР 1)

1. Уяви, що ти створюєш інтерактивну карту-схему для промислової виставки початку ХХ ст. На контурній карті України різними символами і кольорами познач і підпиши: • місця видобутку корисних копалин (вугілля, залізної руди, нафти); • головні промислові центри та їх основну галузь (наприклад, цукроваріння, металургія); • основні залізничні магістралі, що з’єднували ці центри; • морські порти, через які здійснювали експорт товарів. Створи легенду карти, де поясни всі умовні позначення.

Легенда карти:

Райони видобутку сировини: сірий кружок — донецьке вугілля (Юзівка, Луганськ); червоний кружок — залізна руда (Криворізький басейн); жовтий кружок — нафтовидобуток (Бориславсько-Дрогобицький басейн).
Промислові центри за галузями: Катеринослав, Кам’янське, Юзівка — металургія; Харків — транспортне машинобудування та паровозобудування; Київ — машинобудування для харчової галузі; Правобережжя (Поділля, Київщина) — цукроваріння.
Головні залізничні магістралі: червона лінія — Катерининська залізниця (з’єднала вугілля Донбасу та руду Кривбасу); синя лінія — магістралі до чорноморських портів (Одеси та Миколаєва).
Морські експортні порти: блакитні значки — Одеса (вивіз хліба й цукру на світовий ринок) та Миколаїв (експорт зерна, руди, суднобудування).

• Поясни причини різної спеціалізації регіонів. Як це пов’язано з природними ресурсами та імперською політикою?

Наддніпрянщина:
Спеціалізація Наддніпрянщини визначалася багатими природними ресурсами та потребами імперії у важкій індустрії й сировині. Наявність вугілля на Донбасі та залізної руди в Кривбасі перетворила Південний Схід на головну металургійну й паливну базу всієї Російської імперії. Родючі чорноземи Центральної та Правобережної України визначили її аграрний розвиток і лідерство у виробництві цукру та експортного зерна для імперської казни.

Захід України:
Західноукраїнські землі Австро-Угорщина штучно утримувала в ролі внутрішньої колонії та сировинного придатка. За наявності великих запасів нафти в Прикарпатті та лісу в Карпатах імперський уряд гальмував розвиток місцевої переробної промисловості й машинобудування, щоб уникнути конкуренції з австрійськими та чеськими фабриками. Через це розвивалися виключно видобувні галузі — нафтовидобуток, озокеритний промисел і лісозаготівля з вивезенням необробленої сировини на захід.

• Зроби припущення, як транспортна мережа вплинула на розвиток промисловості.

Будівництво залізниць стало головним каталізатором промислового перевороту й формування ринкових зв’язків. Катерининська залізниця об’єднала донецьке вугілля з криворізькою рудою, що спричинило бурхливий стрибок металургії Півдня. Сполучення виробничих центрів із чорноморськими портами в рази прискорило експорт зерна й сировини, стимулювало транспортне машинобудування та розширило внутрішній ринок.

2. Склади і запиши в таблицю календар ключових економічних подій, що відбувалися на початку ХХ ст. і вплинули на модернізацію України (колонки: Дата | Подія, її суть | Вплив на розвиток / Значення).

Дата	Подія, її суть	Вплив на розвиток / Значення
1900–1903 рр.	Світова економічна криза перевиробництва, що вдарила по важкій індустрії та цукроварінню Наддніпрянщини й Галичини	Призвела до закриття сотень підприємств, масового безробіття, падіння цін на метал і вугілля, а також прискорила процес концентрації виробництва
1901 р.	Створення синдикату «Продвагон»	Розпочало масове виникнення монополістичних об’єднань у транспортному машинобудуванні
1902 р.	Створення металургійного синдикату «Продамет» та вугільного «Продвугілля»	Монополії підпорядкували собі збут більшості металу й палива, штучно стримували виробництво для збереження завищених цін
1902 р.	Масовий селянський страйк у Східній Галичині та аграрні заворушення на Полтавщині й Харківщині	Загострили увагу на аграрному перенаселенні, прискорили розвиток української селянської кооперації на Заході та наблизили реформи
1909 р.	Пік видобутку нафти в Бориславському басейні (понад 2 млн тонн)	Забезпечив близько 5% світового нафтовидобутку, але посилив засилля іноземного капіталу та вичерпання надр Галичини
1910–1913 рр.	Нове промислове піднесення після кризи й депресії	Завершило формування індустріальної бази, закріпило статус України як головного вугільно-металургійного центру імперії

• Яку тенденцію можна простежити в цих подіях?

Простежується стрімка монополізація економіки та поглинання дрібних підприємств великими синдикатами й картелями. Водночас зростала сировинна залежність українських земель від імперських центрів і зовнішніх ринків, що супроводжувалося масштабним проникненням іноземного капіталу.

• Обґрунтуй, чому нульові роки ХХ ст. стали переломними для промисловості України.

Економічна криза 1900–1903 років ліквідувала дрібних неконкурентоспроможних виробників і завершила перехід від класичного вільного ринку до монополістичного капіталізму. Саме в це десятиліття сформувалися гігантські синдикати («Продамет», «Продвугілля»), іноземні інвестори остаточно закріпили контроль над провідними галузями, а українська індустрія набула чіткої регіональної спеціалізації важкого та видобувного типу.

3. Поясни причинно-наслідковий зв’язок між індустріалізацією та соціальними змінами, обґрунтувавши таку схему: Аграрне перенаселення → Міграційні процеси → Розвиток промислових центрів → Соціальні наслідки. Поясни кожен етап цього ланцюга коротко (по 2 – 3 речення).

Аграрне перенаселення: Стрімкий демографічний приріст на селі спричинив гострий дефіцит орної землі й зубожіння селянських родин. Мільйони селян не мали змоги прогодуватися з власних наділів через збереження поміщицького землеволодіння.
Міграційні процеси: Безземелля змусило селян масово шукати заробітку поза своїми селами. Частина виїздила на постійне переселення до Сибіру, Далекого Сходу, Канади чи США, а мільйони інших подалися на промислові заробітки на Донбас, у Придніпров’я та великі міста.
Розвиток промислових центрів: Приплив дешевої робочої сили із сіл забезпечив заводи й шахти робочими руками, що прискорило урбанізацію та розширення таких центрів, як Катеринослав, Юзівка, Харків і Київ. Завдяки цьому зростали обсяги виробництва металу, машинобудування й видобутку вугілля.
Соціальні наслідки: Сформувалися нові прошарки суспільства — промисловий пролетаріат і буржуазія, а вплив поміщиків почав знижуватися. Водночас важкі умови праці, тривалий робочий день і низька зарплата породили гостру соціальну напругу, масові страйки та посилення робітничого руху.

ГРУПА РЕЗУЛЬТАТІВ 2 (ГЗР 2)

4. Завдання до матеріалів історика С. Кульчицького та відео 27‒28.1 і 27‒28.2:

• Як у тексті та відео пояснено значення будівництва залізниць для розвитку промисловості в Україні наприкінці ХІХ ‒ на початку ХХ ст.?

Залізничне будівництво поєднало між собою раніше ізольовані регіони та сировинні райони. Воно забезпечило пряме сполучення вугільного Донбасу з рудним Криворіжжям, що дало старт металургійному буму й сформувало єдиний промисловий ринок.

• Як залізнична мережа вплинула на зв’язок між промисловими районами та чорноморськими портами?

Рейкові шляхи з’єднали зернові, цукрові та гірничорудні райони безпосередньо з портами Одеси й Миколаєва. Це дозволило швидко транспортувати великі партії хліба, металу та руди для міжнародної морської торгівлі, суттєво знизивши витрати на перевезення.

• Як, за словами істориків, залізнична мережа вплинула на структуру української промисловості?

Залізниці закріпили однобоку сировинну структуру економіки, де переважали важка видобувна промисловість, металургія та первинна переробка сільськогосподарської продукції. Водночас виробництво готових споживчих товарів і точне машинобудування розвивалися повільно, оскільки залізниці використовувалися для збуту напівфабрикатів за межі краю.

• Які аргументи наводить історик Іван Савчук, доводячи, що залізниці в Україні будували насамперед для потреб імперії? Як напрямки залізничних шляхів відображали економічну залежність України від Російської імперії?

Історик зазначає, що залізниці проєктувалися не для внутрішніх потреб українського ринку, а для імперських військово-стратегічних планів та викачування багатств колонії. Магістралі прокладали з півдня на північ — до Москви й Санкт-Петербурга, або до західного фронтиру (Варшавська, Ковельська військові залізниці) та експортних портів. Поперечні ж колії між сусідніми українськими землями майже не будувалися, що штучно консервувало господарську розірваність українського простору й пряму економічну прив’язку до центру імперії.

• У чому полягало військово-стратегічне значення залізниць для Російської та Австро-Угорської імперій?

Залізниці забезпечували швидку мобілізацію та перекидання армійських підрозділів, гармат і боєприпасів безпосередньо до ліній кордону між двома імперіями. Вони також створювали надійний тиловий ланцюг постачання військ продовольством і паливом на випадок початку масштабних воєнних дій.

• Зроби висновок (2 – 3 речення): Чому залізниці стали ключовим чинником промислового перевороту в Україні?
Залізниці міцно з’єднали між собою вугільний Донбас, залізорудний Кривбас, зернові райони та чорноморські морські порти для вільного збуту товарів. Вони створили велетенський внутрішній попит на рейки, листовий метал, вугілля та рухомий склад, що запустило швидкий розвиток важкого машинобудування й металургії. Це зламало географічну ізоляцію регіонів, прискорило міграцію робочої сили та перетворило українські міста на потужні торговельно-промислові вузли.

5. Заповни таблицю, порівнявши економічний розвиток Наддніпрянщини (у складі Російської імперії) та західноукраїнських земель (у складі Австро-Угорщини):

Критерії порівняння	Наддніпрянщина (Російська імперія)	Західноукраїнські землі (Австро-Угорщина)
Провідні галузі промисловості	Вугільна, залізорудна, чорна металургія, паровозобудування та цукрова промисловість.	Нафтовидобувна, озокеритна, лісопильна, деревообробна та спиртова промисловість.
Сільське господарство	Товарне зернове землеробство на Півдні, цукрові буряки на Правобережжі, тютюн і садівництво на Лівобережжі.	Землеробство, тваринництво (експорт великої рогатої худоби), молочарські спілки, вівчарство та виноградарство на Закарпатті.
Вплив іноземного капіталу	Французькі, бельгійські та британські інвестори володіли до 90% металургійного і 63% вугільного капіталу.	Австрійські, німецькі та британські фірми й банки повністю контролювали видобуток нафти та експорт лісу.
Рівень урбанізації	Близько 15%; виникли гігантські центри індустрії й торгівлі (Одеса, Київ, Харків, Катеринослав).	Зріс від 16% у 1890-х роках до 25% у 1914 році; найбільші міста — Львів і Чернівці.
Роль у складі імперії	Головна вугільно-металургійна база всієї держави (Донбас давав майже 70% вугілля, Кривбас — понад 60% руди) та цукровий центр.	Внутрішня колонія, аграрно-сировинний придаток та ринок збуту для промислових виробів метрополії.
Міграційні процеси	Переселення безземельних селян до Сибіру й Далекого Сходу, сезонний рух на шахти й заводи Донбасу, приплив робітників із Росії.	Масова трудова еміграція західноукраїнського селянства за океан — до Канади, США та Бразилії.

• У чому полягали головні подібності та відмінності економічного розвитку двох частин України?

Подібне:
Обидва регіони залишалися переважно аграрними краями з переважанням сільського населення, яке гостро страждало від браку землі та аграрного перенаселення. В обох частинах України ключові позиції в найприбутковіших галузях промисловості захопив іноземний капітал, а імперські метрополії використовували українські ресурси насамперед для викачування дешевої сировини.

Відмінне:
Наддніпрянщина перетворилася на передовий індустріальний центр важкої промисловості імперського масштабу з гігантськими металургійними заводами, вугільними шахтами й машинобудуванням. Західноукраїнські землі розвивалися значно повільніше, фактично не мали машинобудування й металургії, а їхня промисловість обмежувалася видобутком сирої нафти та вирубуванням лісу без глибокої переробки на місці.

6. Завдання за матеріалами відео 27‒28.3 в е-додатку:

• Які особливості розвитку промисловості на Правобережжі згадано у відео?
Промисловість Правобережжя розвивалася передусім як переробка місцевої аграрної сировини. Підприємства часто виникали безпосередньо у великих маєтках землевласників або поруч із ними та були тісно прив’язані до поміщицького землеробства.

• Які галузі промисловості почали розвиватися найактивніше в цьому регіоні?
Найбільшого розмаху набули цукрова, спиртоочисна, борошномельна та тютюнова галузі, а також виробництво й ремонт сільськогосподарського реманенту.

• Які центри легкої промисловості виникли на Правобережжі завдяки іноземному капіталу?
Осередками переробки сировини, шкіряного, суконного та ткацького виробництв стали міста Бердичів, Умань, Дубно та Рівне.

• Яку роль відігравала цукрова промисловість у розвитку економіки України в XIX ст.?
Цукроваріння стало головним рушієм технічного оновлення економіки краю. Галузь першою перейшла на парові двигуни й новітню апаратуру, дала поштовх розбудові місцевих залізниць, замовленням на машинобудівних заводах і забезпечила величезний приплив експортних грошей.

• Який внесок зробили українські цукрозаводчики в розвиток освіти та культури? Наведи приклади.
Підприємці-меценати будували школи, лікарні, притулки, гуртожитки, засновували навчальні заклади й фінансували національну культуру. Наприклад, Платон Симиренко дав власні кошти на друк «Кобзаря» Тараса Шевченка у 1860 році, а родина Терещенків відкривала гімназії, лікарні та зібрала колекції шедеврів мистецтва, які лягли в основу київських музеїв.

7. Аналіз за матеріалами параграфа та відео 27‒28.4 і 27‒28.5:

• Кого з іноземних підприємців згадано у відео та тексті параграфа?
У матеріалах згадано британського (валлійського) інженера й підприємця Джона Юза, бельгійських та французьких акціонерів і промисловців, представників європейських концернів «Siemens» і «FIAT», а також керівників британської нафтової компанії «Premier Oil and Pipeline Company».

• У які галузі вони інвестували та які міста чи регіони розвивали?
Джон Юз інвестував у видобуток вугілля та металургійні заводи Донбасу, заснувавши робітниче селище Юзівку (сучасний Донецьк). Бельгійські та французькі підприємці вкладали капітал у гігантські заводи чорної металургії, машинобудування й видобуток залізної руди в Придніпров’ї, розбудовуючи Кам’янське й Катеринослав. Західноєвропейські інвестори, зокрема німецькі та британські, фінансували буріння глибоких нафтових свердловин і розробку родовищ озокериту в Карпатському регіоні навколо Борислава й Дрогобича.

7. Проаналізуйте особливості економічного розвитку українських земель на початку ХХ ст.:

• Який вплив мали іноземні інвестиції на економічний розвиток українських земель?
Іноземний капітал профінансував швидку індустріалізацію Наддніпрянщини та нафтової галузі Галичини. Французькі, бельгійські, німецькі та британські інвестори привезли сучасну техніку, збудували великі металургійні та машинобудівні заводи й розширили мережу залізниць. Проте цей розвиток закріпив за українськими землями статус постачальника дешевої сировини, а більшість надприбутків вивозилася за кордон.

• Чи була політика залучення іноземного капіталу вигідною для українського населення? Поясни свою думку.
Ні, для більшості українців вона не була вигідною. Населення отримало робочі місця, але власники заводів жорстко експлуатували працівників, змушуючи працювати по 12–16 годин на добу за низьку платню без належного соціального захисту. Доходи від видобутку українських корисних копалин збагачували іноземних акціонерів та імперську верхівку, а не місцеві громади.

• Російська пропаганда стверджує, що промисловий розвиток українських земель став можливим лише завдяки Російській імперії — мовляв, вона «побудувала заводи, проклала залізниці й дала поштовх модернізації». Знайди у відео та тексті підручника факти, які спростовують це твердження, і наведи приклади.
Факти підручника свідчать, що заводи та шахти будували переважно за рахунок іноземних капіталовкладень і місцевих підприємців, а не на кошти імперської скарбниці. До 90 % металургійного і понад 60 % вугільного капіталу належало іноземцям — наприклад, британець Джон Юз заснував Юзівський завод, а бельгійці звели підприємства в Кам’янському. Значний внесок зробили й українські промисловці Терещенки, Харитоненки, Симиренки та Яхненки, тоді як імперія лише стягувала податки та вивозила сировину.

• Підсумковий висновок: Чи можна вважати, що Україна розвивалася всупереч, а не завдяки імперській політиці? Сформулюй власне судження (2–4 речення).
Україна розвивалася всупереч імперській політиці, яка штучно консервувала сировинну орієнтацію краю та гальмувала переробні галузі. Економічний підйом став наслідком вигідного географічного розташування, багатства надр і наполегливої праці українських селян та робітників. Імперська влада перетворила українські землі на ринок збуту і джерело ресурсів, забираючи прибутки до центру.

8. Охарактеризуйте економічну кризу 1900–1903 рр. та процес монополізації:

• Поясни своїми словами, що таке монополія і синдикат.
Монополія — це союз великих підприємств, який зосереджує у своїх руках виробництво й продаж більшості товарів певної галузі для диктування високих цін і отримання найбільшого прибутку. Синдикат — це об’єднання заводів однієї галузі, учасники якого володіють своїми підприємствами окремо, але реалізують усю готову продукцію через єдину спільну контору за заздалегідь узгодженою ціною.

• Які галузі найчастіше монополізували?
Найбільше монополізували видобувну та важку індустрію: металургійну, кам’яновугільну, залізорудну й нафтову. Також процес охопив транспортне машинобудування, цукроваріння, виробництво спирту та банківську сферу.

• Яку мету переслідували власники монополій, об’єднуючись?
Власники прагнули захиститися від збитків і банкрутства в часи кризи через ліквідацію взаємної конкуренції. Об’єднання дозволяло ділити ринки збуту, тримати фіксовані завищені ціни та гарантувати собі надвисокі доходи.

• Поміркуй, як поява монополій вплинула на різні сторони господарського життя:

— На конкуренцію в промисловості:
Вільна ринкова конкуренція різко скоротилася, адже монополісти витісняли або поглинали дрібних і середніх виробників.

— На ціни на товари:
Ціни на промислову продукцію значно зросли через диктат синдикатів, які штучно створювали дефіцит на ринку.

— На технічний прогрес:
Технічне оновлення фабрик уповільнилося, бо власники монополій не мали стимулу витрачатися на інновації та вигравали за рахунок високих цін і дешевої праці робітників.

• Поясни, чому, попри економічну кризу 1900–1903 рр., російська влада підтримувала розвиток монополій в Україні. Сформулюй два аргументи з її точки зору.
З монополіями владі було значно простіше домовлятися про виконання великих військових і залізничних державних замовлень за єдиними стандартами.
Великі монополістичні об’єднання забезпечували гарантовані та масштабні надходження податків до імперського бюджету й приваблювали закордонні банківські позики.

• Сформулюй власну оцінку (3–4 речення), чи були монополії рушієм економічного прогресу, чи, навпаки, гальмували економічний розвиток українських земель.
Монополії стали суперечливим явищем для господарства українських земель. З одного боку, вони допомогли великим підприємствам уціліти під час кризи й об’єднали промисловість у єдині масштабні виробничі комплекси. З іншого боку, синдикати нищили дрібний бізнес, піднімали ціни для споживачів і не бажали витрачати кошти на технічну модернізацію. У підсумку це законсервувало колоніальний сировинний характер української економіки.

ГРУПА РЕЗУЛЬТАТІВ 3 (ГЗР 3)

9. На основі тексту параграфа визнач позитивні й негативні наслідки модернізації українських земель у складі імперій:

• Заповни таблицю «Два полюси модернізації: наслідки для України»:

Сфера	Позитивні наслідки	Негативні наслідки
Економічна	Стрімко зросли видобуток вугілля, нафти, залізної руди та виплавка металу. Розбудова залізниць сполучила промислові центри з портами та розширила ринки збуту. Утворилися потужні промислові вузли, банки та нові форми організованої торгівлі.	Економіка набула однобічного сировинного й видобувного характеру. Посилилася залежність від іноземного капіталу та метрополій, куди вивозилися надприбутки; виникли монополії (синдикати), що завищували ціни й гальмували технічний прогрес.
Соціальна	Сформувалися нові суспільні прошарки — промислові робітники (пролетаріат) та буржуазія (підприємці, банкіри); зросла чисельність та роль національної інтелігенції; прискорилася урбанізація.	Поглибилося майнове розшарування; зберігалися нестерпні умови праці робітників (робочий день 12–16 годин за мізерну плату); селянство страждало від малоземелля, аграрного перенаселення й злиднів.
Екологічна	Розбудовувалася санітарна інфраструктура міст (водогони, каналізація, електричне освітлення, трамвайний транспорт замість гужового).	Відбувалося хижацьке вирубування лісів у Карпатах, забруднення річок і ґрунтів відходами металургійних заводів, шахт і нафтопромислів у Бориславі та на Донбасі.
Національна	Зростання національної самосвідомості; меценатська діяльність українських підприємців (Симиренки, Терещенки), які фінансували освіту й культуру; зародження селянських кооперативів.	Посилена русифікація міст і промислових центрів Наддніпрянщини через наплив робітників із Росії; витіснення українців на маргінес суспільного життя міст; мадяризація та ополячення на Заході України.

• Сформулюй власний короткий висновок (3–4 речення):
Модернізація українських земель мала глибоко суперечливий характер. Забезпечивши бурхливий промисловий стрибок, розбудову залізниць і формування модерної інфраструктури, вона водночас перетворила українські землі на сировинну базу Російської та Австро-Угорської імперій. Весь тягар цих трансформацій ліг на плечі робітників і селян, які потерпали від злиднів, експлуатації та національного тиску. Разом із тим модернізація стимулювала урбанізацію, згуртувала українську інтелігенцію та створила підґрунтя для переходу українського руху у визвольний політичний етап.

Підсумок

• На твою думку, позитивні чи негативні наслідки індустріалізації для українських земель переважали? Обґрунтуй свою позицію (3–4 речення):
У довгостроковій перспективі переважали позитивні наслідки, оскільки індустріалізація вивела українські землі на якісно новий рівень цивілізаційного та економічного розвитку. Попри колоніальну політику імперій, в Україні було створено потужну металургійну, гірничу та транспортну базу європейського масштабу. Стрімкий розвиток міст, поява прошарку освічених спеціалістів і робітників зруйнували патріархальну ізоляцію села та сформували сили, які в подальшому повели боротьбу за власну українську державність.