§ 26. Політизація українського національного руху в 90-ті роки XIX ст. (Пометун)
ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ
Завдання 1. «Час радикальних змін настав! Потрібні швидкі зміни для бідних і селян — більше прав і справедливості!» (Хто може виголошувати це й чому?)
Ці слова можуть виголошувати молоді радикали Галичини, наприклад Іван Франко та Михайло Павлик. Вони перебували під впливом соціалістичних ідей Михайла Драгоманова і прагнули негайних змін та захисту прав селян і бідноти.
Завдання 2. «Краще домовлятися із владою, ніж весь час сваритися, — так доможемося реальних поступів». (Хто пропонує такий підхід? Які кроки можуть бути потрібні?)
Такий підхід пропонують помірковані народовці на чолі з Олександром Барвінським та Юліаном Романчуком під час проголошення політики «нової ери». Потрібні були спільні компромісні кроки: українці демонстрували лояльність до австрійської влади, а влада натомість надавала українцям культурні й освітні права.
Завдання 3. «Нам потрібен власний голос у владі, щоб закони захищали наші інтереси. Нам потрібен голос у парламенті у Відні». (Хто це говорить? Які дії вони вимагатимуть від громади?)
Це кажуть українські парламентарі та громадські діячі Галичини, які виступали в Галицькому сеймі та австрійському парламенті. Від громади вони вимагатимуть активної участі у виборах, політичної згуртованості та підтримки українських кандидатів.
Завдання 4. «Об’єднаймося — створімо партію! Якщо ми об’єднаємося — станемо сильніші й будемо впливати на рішення». (Хто пропонує об’єднання і яку проблему це вирішує?)
Це пропонують діячі передового українського руху, які заснували перші політичні організації, зокрема засновники РУРП у 1890 році. Об’єднання в партію вирішує проблему організаційної розпорошеності й дає змогу скоординовано та законно боротися за владу і права народу.
1. ЯК ВИНИК РАДИКАЛЬНИЙ РУХ НА ГАЛИЧИНІ
ПОМІРКУЙТЕ
Чому виникла течія радикалів і в чому були її відмінності?
Течія радикалів виникла в середині 1870-х років як реакція нового покоління діячів на слабкість і бездіяльність народовців та консерватизм москвофілів. Її відмінності полягали в тому, що радикали прагнули перетворити культурницький рух на активну політичну боротьбу, ставили соціальні інтереси селян вище від національних і вели роз’яснювальну роботу серед простого народу через пресу.
ДОСЛІДІТЬ
Як Орест Субтельний характеризує причини радикалізації визвольного руху Заходу України й у цьому процесі Михайла Драгоманова?
Орест Субтельний пояснює радикалізацію тим, що діяльності народовців було замало для поступу суспільства, а погляди русофілів були реакційними. Михайло Драгоманов закликав молодь відкинути застарілі настанови старших і присвятити себе служінню простому народу не тільки словами, а й справами, що й захопило молодих українців.
ДОСЛІДІТЬ
Прочитайте інформацію про Іван Франка. Які риси характеризували цю людину як лідера українського руху?
Івана Франка характеризували виняткова освіченість, глибокі знання багатьох наук і мов та працьовитість. Він виявив сильні організаторські здібності під час заснування передових журналів і створення першої партії РУРП. Також його вирізняли мужність, незламність і вірність переконанням, адже він продовжував боротьбу навіть після тюремних ув’язнень та відрахування з університету.
2. ЯКУ ПОЛІТИКУ НАРОДОВЦІВ НАЗВАЛИ ПОЛІТИКОЮ «НОВОЇ ЕРИ»
ПОМІРКУЙТЕ
Коли й чому було проголошено політику «нової ери»? У чому її сутність?
Політику «нової ери» проголосили восени 1890 року. Народовці прагнули покращити становище українців Галичини шляхом компромісу з польською владою та Віднем на тлі загострення відносин між Австро-Угорщиною і Росією. Сутність політики полягала в угоді: народовці декларували лояльність до монархії Габсбургів і відмежовувалися від москвофілів, а влада натомість обіцяла надати українцям культурні, освітні й політичні поступки.
ДОСЛІДІТЬ
На яких умовах народовці прагнули домовитися із владою та поляками? Чи можлива була, на вашу думку, така домовленість на тривалий строк? Чому?
Народовці прагнули домовитися на таких умовах:
- визнання самостійності української нації;
- рівне ставлення до українців і поляків у краї;
- збільшення українського представництва в сеймі;
- заснування трьох українських гімназій;
- розширення кількості українських кафедр у Львівському університеті;
- офіційне визнання українського правопису та написи українською мовою в державних установах і на залізниці.
Така домовленість не могла бути тривалою. Польська адміністрація фактично контролювала край і не бажала ділитися реальною владою з українцями. Вона свідомо гальмувала виконання більшості пунктів домовленостей, через що компроміс остаточно вичерпав себе на початку 1894 року.
ДОСЛІДІТЬ
Зважаючи на обмежені здобутки й наслідки політики «нової ери», поміркуйте, чи був цей політичний курс провальним. Аргументуйте свою думку.
Цей курс не можна вважати цілком провальним, хоча він не приніс очікуваного масштабного політичного результату. Більшість політичних поступок поляки так і не реалізували, через що суспільство розчарувалося в ідеї поступок владі. Проте українці здобули довготривалі культурно-наукові надбання: відкрили кафедру української історії у Львівському університеті (яку очолив Михайло Грушевський), перетворили літературне товариство імені Шевченка на дієве Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) із постійною державною субсидією, заснували нові навчальні заклади та закріпили офіційний статус українського фонетичного правопису. Поразка компромісу стимулювала перехід до безкомпромісної політичної боротьби та прискорила заснування власних політичних партій.
3. ЯК ПРАЦЮВАЛИ УКРАЇНСЬКІ ПРЕДСТАВНИКИ В ГАЛИЦЬКОМУ СЕЙМІ ТА АВСТРІЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ У ВІДНІ
ПОМІРКУЙТЕ
У чому полягала парламентська діяльність українців у другій половині ХІХ ст. і в чому її особливості?
Парламентська діяльність полягала у відстоюванні прав українців у Галицькому крайовому сеймі у Львові та Австрійському парламенті у Відні. Посли вимагали розширення прав рідної мови, розвитку освіти, захисту церкви та засуджували зловживання на виборах. Особливості діяльності полягали в тому, що через куріальну виборчу систему та фальсифікації українці завжди залишалися в абсолютній меншості. Їм було важко впливати на рішення, тому вони нерідко залишали засідання на знак протесту, але ця робота навчила їх легальної політичної боротьби.
ДОСЛІДІТЬ
Про що розповідає джерело? Чому представництво українців у парламенті було таким малим? Поясніть, спираючись на інформацію зі статті.
Уривок із часопису «Діло» свідчить про жорстокий адміністративний тиск польської влади під час виборів: залякування штрафами, судовими покараннями, вимогами негайно віддати борги, погрозами селянам та священникам.
Представництво українців було малим із таких причин:
- несправедлива куріальна виборча система: поміщику для перемоги вистачало майже 50 голосів, тоді як селянам треба було зібрати понад 8 тисяч;
- грубі зловживання й фальсифікації з боку польської адміністрації (тиск, підкуп, перешкоджання доступу виборців);
- низька політична активність селянства та брак досвіду захисту своїх виборчих прав у межах закону.
4. ЯК УТВОРЮВАЛИСЯ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ НА ГАЛИЧИНІ
ПОМІРКУЙТЕ
Які партії виникли на Галичині наприкінці ХІХ ст.? У чому полягали їхні програмні цілі? Чим вони були подібні, а чим відрізнялися?
Наприкінці XIX ст. на Галичині сформувалася багатопартійна система, основу якої склали три організації:
- Русько-українська радикальна партія (РУРП, 1890 р.) — обстоювала інтереси бідного та малоземельного селянства, колективну власність на засоби праці, права робітників, а від 1895 року — політичну самостійність України.
- Українська національно-демократична партія (УНДП, 1899 р.) — постала із союзу народовців і поміркованих радикалів; висунула своєю головною ціллю соборність і повну незалежність України, консолідуючи всі верстви населення.
- Українська соціал-демократична партія (УСДП, 1899 р.) — відстоювала соціальні права робітників і селянської бідноти, узгоджуючи марксистські засади з обов’язковою державною самостійністю та соборністю України.
Спільне: усі партії на зламі XIX–XX ст. зійшлися на спільній стратегічній меті — необхідності створення незалежної соборної Української держави.
Відмінне: соціальна база та пріоритети методів перетворень. РУРП та УСДП ставили акцент на соціально-економічних потребах трудових верств (селян і робітників) через реформи та соціалістичні ідеали, тоді як УНДП прагнула об’єднати все суспільство (інтелігенцію, духовенство, селян, міщан) навколо загальнонаціональної ідеї без міжкласового протистояння.
ДОСЛІДІТЬ
1. Які завдання ставила РУРП у різних сферах? Як вони були пов’язані з ідеєю самостійності України?
Програма РУРП визначала такі завдання:
- у суспільно-економічній сфері: запровадження колективного устрою праці та перехід засобів виробництва у спільну суспільну власність;
- у політичній сфері: досягнення повної свободи особи, слова, друку, зборів, товариств і сумління, надання якнайширшого самоврядування громадам, повітам і краям;
- у культурній сфері: забезпечення того, щоб здобутки культури та науки стали доступними для всього народу.
Зв’язок з ідеєю самостійності полягав у тому, що радикали усвідомили: у складі чужих імперій здійснити такі глибокі соціалістичні перетворення й захистити трудовий народ неможливо. Тому в 1895 році вони офіційно внесли до програми тезу про те, що досягнення соціалістичних ідеалів реальне лише за умови повної політичної самостійності українського народу.
2. Які факти біографії Юліана Бачинського свідчать про його відданість інтересам національного відродження України?
Про відданість Юліана Бачинського справі українського визволення свідчать такі факти:
- участь у заснуванні та керівництві перших політичних партій Галичини (РУРП та УСДП);
- видання в 1895 році книги «Україна irredenta», у якій він уперше науково довів необхідність політичної незалежності України задля її самозбереження й повноцінного розвитку;
- безпосередня практична участь у подіях Української революції;
- непохитність поглядів до кінця життя: попри радянські репресії, арешт у 1934 році та загибель у концтаборі, він не зрадив українську національну ідею.
ДОСЛІДІТЬ
Які завдання ставила УНДП? Чим вони відрізнялись від завдань РУРП?
УНДП визначила у своїй програмі такі завдання:
- розбудова національної єдності з підросійськими українцями Наддніпрянщини;
- підтримка перетворення Російської держави на конституційно-федеративну республіку з автономією для націй;
- пробудження національного руху серед закарпатських українців, захист їхньої рідної мови та протидія денаціоналізації й мадяризації;
- створення єдиної соборної незалежної держави Русі-України;
- культурно-освітній поступ: шкільна реформа та заснування у Львові українського університету.
Відмінності від РУРП: УНДП відкинула класові догми та вимоги колективізації власності; вона ставила загальнонаціональні інтереси та соборність вище від вузьких соціально-економічних програм і спиралася на солідарність усіх верств суспільства.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
1. Як розвивався радикальний рух на Галичині?
Рух зародився в 1870-х роках серед студентської молоді під впливом ідей Михайла Драгоманова. Діячі нового покоління (Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький) різко виступили проти бездіяльності народовців та москвофільства, поширювали популярні брошури і зазнали судових переслідувань від австрійської влади (процес 1877–1878 рр.). У 1890 році вони створили РУРП — першу українську партію модерного типу, яка розгорнула масову агітацію серед селян, а в 1895 році внесла до програми вимогу державної самостійності України.
2. Що таке народовська «нова ера»?
«Нова ера» — спроба україно-польського компромісу в Галичині у 1890–1894 роках за посередництва Відня. Народовці засвідчили свою лояльність династії Габсбургів і відмежувалися від москвофілів, очікуючи надання українцям реальних прав. У результаті було відкрито кафедру української історії у Львівському університеті, надано субсидію НТШ, відкрито окремі навчальні заклади та впроваджено фонетичний правопис, однак небажання поляків поділитися політичною владою швидко припинило цю співпрацю.
3. Яким було українське представництво в парламенті Австрії та сеймі Галичини й чому?
Українське представництво залишалося мізерним: у Галицькому сеймі українці мали лише 15–20 депутатів (замість гарантованої третини місць), а у Віденському парламенті в 1897 році налічувалося всього троє українців серед 353 депутатів (при тому, що українці становили понад 13 % населення всієї імперії).
Причини такого стану:
- куріальна станово-майнова виборча система (голос поміщика важив у сотні разів більше за голос тисяч селян);
- масовий адміністративний тиск, погрози, махінації та підкуп із боку польських владних кіл;
- недостатній рівень політичної організованості селянства.
4. Які партії виникли наприкінці ХІХ ст. на Галичині?
На Галичині наприкінці ХІХ ст. було створено три провідні партії:
- Русько-українська радикальна партія (РУРП, 1890 р.);
- Українська національно-демократична партія (УНДП, 1899 р.);
- Українська соціал-демократична партія (УСДП, 1899 р.).
5. Назви основні здобутки українського руху на західноукраїнських землях наприкінці ХІХ ст.
До ключових здобутків належали:
- створення перших політичних партій європейського зразка (РУРП, УНДП, УСДП);
- публічне теоретичне обґрунтування та закріплення в партійних програмах ідеї державної незалежності й соборності України;
- заснування в 1894 році кафедри української історії у Львівському університеті під керівництвом Михайла Грушевського;
- перетворення Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) на загальноукраїнську негласну Академію наук із державною підтримкою;
- офіційне визнання фонетичного правопису та відкриття нових українських шкіл, учительських семінарій і гімназійних класів;
- набуття неоціненного досвіду парламентської та виборчої боротьби.
6. Доведи, що в питанні української державності всі західноукраїнські партії залишалися одностайними.
Попри розбіжності щодо класових поглядів і соціальної програми, усі три партії виявили повну єдність у прагненні до незалежності:
- РУРП першою серед партій після виходу книги Бачинського включила до своєї програми в 1895 році пункти про політичну самостійність українського народу та соборність;
- УНДП у 1899 році проголосила своїм головним ідеалом соборну й незалежну Українську державу, яка об’єднає всі етнічні землі під Росією, Австрією та Угорщиною;
- УСДП у 1899 році також прямо зафіксувала у програмних засадах мету здобуття національної самостійності та єдності народу.
Це свідчить, що державна самостійність і соборність стали беззаперечним консолідуючим фундаментом для всіх західноукраїнських політсил.
А ЩЕ ТИ МОЖЕШ
1. Подумай, чи є підстави говорити, що центр українського національно-визвольного руху почав переміщуватися з Наддніпрянщини до Галичини? Чому саме?
Підстави для такого твердження є цілком обґрунтованими. У Російській імперії через дію Валуєвського циркуляра та Емського указу будь-яка легальна громадська діяльність українською мовою була заборонена, а створення політичних партій жорстоко переслідувалося царським самодержавством.
Натомість в Австро-Угорщині конституційні порядки забезпечували свободу слова, зборів, створення товариств і партій. Галичина стала так званим «українським П’ємонтом» — осередком, де вільно виходили українські газети й журнали, працювали НТШ та університетська кафедра Грушевського, а також друкувалися твори заборонених у Наддніпрянщині авторів.
2. Виконай завдання 26.6–26.9 до § 26 в е-додатку.
Завдання виконуються безпосередньо в інтерактивному додатку до підручника. Ключові факти для перевірки завдань:
- 1890 р. — заснування Русько-української радикальної партії (РУРП) та початок політики «нової ери»;
- 1895 р. — вихід праці Юліана Бачинського «Україна irredenta» і доповнення програми РУРП вимогою повної державної самостійності;
- 1899 р. — заснування УНДП та УСДП після розколу РУРП;
- лідери та ідеологи руху: Іван Франко, Михайло Павлик (радикали), Юліан Бачинський (ідеолог самостійності), Юліан Романчук, Михайло Грушевський, Кость Левицький (націонал-демократи), Микола Ганкевич (соціал-демократи).
3. Візьми участь у дослідницькому проєкті 5, завдання до якого знайдеш в е-додатку.
Проєкт виконується згідно з методичними рекомендаціями онлайн-платформи. При виконанні варто підготувати коротку біографічну довідку або мультимедійну презентацію про Юліана Бачинського чи Івана Франка. Головний фокус дослідження — розкрити, як галицькі лідери зуміли відстояти національні інтереси перед імперською владою та вперше висунули актуальну для всього народу мету здобуття повної незалежності України.
Робочий зошит
ГЗР 1
1. Уяви, що ти створюєш інтерактивну карту-схему «Політичні осередки Галичини 90-х років ХІХ ст.» для молодіжного сайту. На контурній карті західноукраїнських земель:
- Познач кольорами та підпиши Галичину, Буковину і Закарпаття.
- Познач та підпиши міста, де виникли перші політичні партії (РУРП, УНДП, УСДП) і видавали їх часописи та брошури.
- Склади легенду карти, де поясни всі умовні позначення.
Опис карти-схеми та її елементів:
- Регіони:
- Східна Галичина (жовтий колір): головний осередок політичного життя, де діяли провідні українські партії та організації.
- Північна Буковина (зелений колір): регіон активної діяльності крайового сейму, Чернівецького університету та українських товариств.
- Закарпаття (помаранчевий колір): осередки культурного опору політиці мадяризації та збереження русинської самобутності.
- Осередки партій і видавничої справи:
- Львів (головний політичний центр): місце заснування РУРП (1890 р.), УНДП (1899 р.), УСДП (1899 р.); друк часописів «Діло», «Народ», «Громадський друг».
- Коломия (видавничий осередок): друк радикальної преси та народних брошур (серія «Дрібна бібліотека»).
- Чернівці: осередок культурно-політичного руху Буковини, видання газети «Буковина».
- Відень (зовнішній політичний центр): австрійський парламент (Райхсрат), де українські посли вели легальну парламентську боротьбу.
- Легенда карти:
- Кольорові зони — українські історико-географічні регіони у складі Австро-Угорщини.
- Червоні позначки — центри заснування політичних партій.
- Сині позначки — видавничі центри та друкарні.
- Квадратна позначка — імперський парламентський центр.
Аналіз
Чому, на твою думку, центр радикального руху зосередився саме в університетських містах Львів і Відень?
У Львові та Відні діяли провідні університети, де гуртувалася студентська молодь та інтелігенція (Іван Франко, Кирило Трильовський, Юліан Бачинський тощо). Університетське середовище забезпечувало доступ до новітніх європейських ідей (соціалізму, конституціоналізму), дискусійних клубів і можливість легально організовувати студентські товариства («Січ» у Відні, академічні громади у Львові) та видавати пресу.
2. Склади та запиши в таблицю хронологічний календар подій, що відбувалися в період 1890–1899 рр. на Галичині, які свідчать про політизацію українського руху. Вибери 5–7 ключових дат. Для кожної події зазнач рік, короткий опис (її суть) і значення для національного руху.
| Дата | Подія, її суть | Значення |
|---|---|---|
| 1890 р. | Заснування у Львові Русько-української радикальної партії (РУРП) | Створення першої української політичної партії європейського зразка з чіткою програмою та друкованими органами. |
| 1890 р. | Проголошення політики «нової ери» між народовцями, польською шляхтою та урядом | Спроба легального компромісу для розширення українських культурно-освітніх прав і розвитку інституцій. |
| 1894 р. | Відкриття кафедри історії України у Львівському університеті (очолив Михайло Грушевський) | Наукове обґрунтування окремішності та тяглості української історії на університетському рівні. |
| 1895 р. | Вихід праці Юліана Бачинського «Україна irredenta» | Перше в українській політичній думці теоретичне обґрунтування необхідності повної державної незалежності України. |
| 1895 р. | Внесення до програми РУРП пункту про самостійність України | Перша політична партія офіційно закріпила кінцевою метою створення незалежної соборної держави. |
| 1897 р. | «Баденівські вибори» до австрійського парламенту | Розкрили брутальний адміністративний терор і фальсифікації польської влади, що розвіяло ілюзії щодо компромісів. |
| 1899 р. | Створення Української національно-демократичної партії (УНДП) та Української соціал-демократичної партії (УСДП) | Формування зрілої багатопартійної системи Галичини, консолідація провідних сил навколо ідеї державної самостійності. |
Аналіз
Яку тенденцію можна простежити в цих подіях? (Що змінювалося: ідеї, форми діяльності, роль інтелігенції, коло учасників?)
Відбувся перехід від суто культурницької та просвітницької праці до прямої політичної боротьби. Ідеї еволюціонували від вимог крайової автономії до гасла повної державної незалежності й соборності. Замість напівзакритих гуртків постали масові легальні партії, а інтелігенція перетворилася на політичних лідерів, що залучали до руху селянство та робітників.
Обґрунтуй, чому 90-ті роки ХІХ ст. вважають переломними в розвитку українського національного руху. (Поясни, чому саме вони мали вирішальне значення.)
У 90-ті роки український рух подолав москвофільство й провінційне культурництво та вийшов на якісно новий рівень політичної зрілості. Було створено перші партії, сформовано мережу національних інституцій (НТШ, університетська кафедра, преса) та вперше відкрито проголошено мету створення незалежної Української держави, перетворивши Галичину на «український П’ємонт».
3. На основі тексту параграфа поясни причинно-наслідковий зв’язок між політикою «нової ери» та подальшою радикалізацією руху за такою схемою:
Політика «нової ери» (1890 р.) ➔ Обмеженість поступок українцям з боку поляків та австрійської влади ➔ Розчарування народовців у компромісі / Посилення критики з боку радикалів ➔ Перехід до національно-політичних ідей (1894‒1899 рр.) ➔ Створення РУРП та інших партій.
- Політика «нової ери» (1890 р.): домовленість частини народовців з польською владою та урядом задекларувала готовність до взаємних поступок в обмін на лояльність.
- Обмеженість поступок: польська адміністрація виконала лише мінімум обіцянок (кафедра історії, реорганізація НТШ), зберігши монополію на владу та економічний тиск.
- Розчарування та критика: радикали гостро засудили компроміс як угодовство, а самі народовці після кривавих виборів 1897 року переконалися в неможливості щирого союзу з польською шляхтою.
- Перехід до національно-політичних ідей (1894–1899 рр.): рух перейшов від прохань до власної самостійної політичної програми та боротьби за владу.
- Створення політичних партій: розчарування прискорило організаційне оформлення сил — постали РУРП, а згодом УНДП та УСДП, що повели боротьбу за незалежність і соціальні права народу.
ГЗР 2
4. Вибери одну з українських політичних партій, що діяли на Галичині у 90-х роках ХІХ ст., і склади її «політичний паспорт» за поданою схемою.
- Назва партії: Русько-українська радикальна партія (РУРП).
- Час створення: Жовтень 1890 року, м. Львів.
- Провідні діячі / лідери / ідеологи: Іван Франко, Михайло Павлик, Северин Данилович, Євген Левицький, Юліан Бачинський; ідейний вплив Михайла Драгоманова.
- Соціальні верстви, інтереси яких прагнула відстоювати: Селянство (передусім незаможне), робітники, радикальна студентська та гімназійна молодь, народні вчителі.
- Політична мета (ідеал, до якого прагнула партія): Спочатку — автономія українських земель і демократичні свободи; з 1895 року — здобуття повної політичної самостійності українського народу та соборності України.
- Основні проблеми, які намагалася розв’язати політична сила: Малоземелля та зубожіння селян, експлуатація найманих робітників, неписьменність, засилля москвофілів і польської шляхти.
- Методи та форми політичної діяльності (ставлення до влади, засоби боротьби): Легальна боротьба: вибори до крайового сейму й австрійського парламенту, скликання народних віч, організація страйків, видання газет («Народ», «Хлібороб») і брошур. Опозиційне та безкомпромісне ставлення до австро-польської адміністрації.
- Значення і вплив на подальший розвиток українського руху: Перша в історії України політична партія сучасного зразка з чіткою програмою; заклала засади багатопартійної системи в Галичині (з неї згодом виокремилися УНДП та УСДП).
5. Історичне пізнання передбачає не лише роботу з джерелами, а й аналіз інтерпретацій істориків.
Переглянь відео в е-додатку і, спираючись на них, склади політичний портрет Юліана Бачинського, схарактеризуй його ідеологічні погляди та внесок у національний рух.
Етап 1. Політичні погляди Юліана Бачинського
Переглянь відео 26.1 і 26.2 в е-додатку. Дай відповіді на запитання:
- Як Юліан Бачинський сформулював політичну мету — здобуття незалежності України — у праці «Україна irredenta» (1895 р.)?
Бачинський висунув гасло «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!», проголосивши самостійність як невідкладну мету для всього народу. - Який економічний аргумент (на основі марксистських ідей) він використав для обґрунтування неминучості української незалежності?
Він доводив, що капіталістичний розвиток потребує власного єдиного економічного ринку, а колоніальний поділ України між Росією та Австрією виснажує її економіку, тому незалежність є матеріальною необхідністю. - У чому, за оцінками істориків, полягав революційний характер його ідей порівняно з програмами РУРП?
До Бачинського програми орієнтувалися на автономію чи федерацію у складі існуючих імперій. Бачинський першим відкинув автономізм і проголосив повну державну незалежність. (Конкретні оцінки істориків — [ТРЕБА ПЕРЕВІРИТИ за відео 26.1–26.2 в е-додатку]).
Етап 2. Реакція сучасників
Переглянь відео 26.3 і 26.4 в е-додатку. Дай відповіді на запитання:
- Як Бачинський виніс питання незалежності України в публічний простір, ураховуючи радикальність цієї ідеї?
Опублікував окрему гостру брошуру «Україна irredenta», виступив на партійному з’їзді радикалів у Львові та спричинив дискусію в періодиці. - Чому його позиція стала сенсацією в політичному житті Галичини, зокрема серед народовців?
Більшість тодішніх діячів вважали Австро-Угорщину стабільною монархією, а відкриті заклики до відокремлення — небезпечним радикалізмом або державною зрадою. - Хто з українських діячів (зокрема, з РУРП) виступив проти цієї ідеї?
Спершу ідею не прийняли старші радикали, зокрема Михайло Павлик і Михайло Драгоманов (прихильники федералізму), а також консервативні народовці. - Чим було зумовлено їхнє заперечення: страхом перед владою, ідеологічними розбіжностями чи небажанням радикалізувати рух?
Заперечення зумовлювалося сукупністю причин: вірністю федералістичній концепції, острахом перед урядовими репресіями та переконанням, що українське суспільство ще не готове до самостійного державного буття. (Нюанси полеміки — [ТРЕБА ПЕРЕВІРИТИ за відео 26.3–26.4 в е-додатку]).
Етап 3. Значення спадщини Бачинського
Переглянь відео 26.5 в е-додатку. Дай відповіді на запитання:
- Як політичний і громадський діяч першої половини ХХ ст. Степан Баран оцінював роль праць Бачинського в розвитку українського національного руху?
Степан Баран оцінював працю Бачинського як вирішальний поштовх, що переорієнтував український рух від провінціалізму до суверенної державної свідомості. (Точне цитування — [ТРЕБА ПЕРЕВІРИТИ за відео 26.5 в е-додатку]). - Вислови власну оцінку: яке значення мала діяльність і праці Бачинського для розвитку українського національного руху та для наступних поколінь українських політиків?
Бачинський першим поставив українське питання в геополітичний європейський контекст. Його ідеї стали теоретичною основою для української революції 1917–1921 років і боротьби за УНР та ЗУНР.
6. Обґрунтуй або спростуй тезу: «Участь у парламентських інституціях усіх рівнів була для галицьких українців важливою школою легальної політичної боротьби, незважаючи на дискримінаційну виборчу систему». Твоє завдання — виступити в ролі факт-чекера.
- Запиши факти з параграфа, які підтверджують цю тезу (аргументи «ЗА»):
- Українські посли вчилися використовувати трибуну сейму й парламенту для публічного захисту прав українців, виголошення запитів і критики зловживань влади;
- Українські діячі опанували створення коаліцій, міжпартійні компроміси та парламентську тактику внесення законопроєктів;
- Легальний тиск дав змогу відкрити кафедру історії України у Львівському університеті та розширити мережу шкіл і гімназійних класів.
- Запиши факти, які її спростовують або ускладнюють (аргументи «ПРОТИ»):
- Куріальна система голосування була дискримінаційною: голос шляхтича важив у десятки разів більше за голос сотень селян;
- Влада застосовувала брутальний адміністративний терор, фальсифікації та підкуп («баденівські вибори» 1897 р.);
- Більшість українських законодавчих ініціатив блокувалася польською більшістю в сеймі.
- Зроби висновок за шкалою факт-чекера: «правда», «частково правда», «маніпуляція» або «неправда». Обґрунтуй свій висновок:
Висновок: Правда.
Обґрунтування: Хоча виборча система була несправедливою, саме участь у парламенті загартувала провідників руху, перетворила політиків на професійних лідерів і дала незамінний досвід легального відстоювання національних інтересів.
ГЗР 3
7. На основі тексту підручника та додаткових джерел інформації сформулюй власну оцінку політики «нової ери», відповівши на запитання.
- У чому сутність політики «нової ери»?
Це компромісна угода 1890 року між українськими народовцями, польською шляхтою та австрійським урядом: українці заявляли про лояльність монархії, а влада обіцяла поступки в культурно-освітній сфері. - Які результати цієї політики були реальними досягненнями, а які — невиконаними обіцянками?
- Досягнення: створення кафедри української історії у Львівському університеті на чолі з М. Грушевським (1894 р.), надання НТШ статусу наукового товариства з держпідтримкою, відкриття кількох шкіл і гімназійних класів, упровадження фонетичного правопису.
- Невиконані обіцянки: реальної участі українців у керівництві краєм допущено не було, виборча реформа не відбулася, соціально-економічне гноблення селянства збереглося.
- Яке значення мала ця політика для подальшого розвитку українського руху?
Вона прискорила наукове та культурне піднесення Галичини, але водночас довела неможливість рівноправної співпраці з польськими консерваторами, що підштовхнуло українців до створення власних партій. - Чи можна вважати політику «нової ери» провальною? Свою відповідь аргументуй.
Повністю провальною її назвати не можна: хоча політичний альянс швидко розпався, здобутки в науці й освіті (зокрема діяльність М. Грушевського в НТШ) мали епохальне значення для всієї України. - Вислови власне ставлення до політики компромісів, яку провадили народовці.
Компроміс був виправданою спробою використати легальні можливості для розвитку національних інституцій, проте надмірна поступливість перед сильнішим опонентом не дала змоги закріпити довгострокові політичні гарантії.
8. У другій половині XIX ст. важливу роль у політизації українського руху відіграли різні діячі, кожен з яких мав власні погляди, ідеї та стратегії. Вибери одного з провідних діячів — Івана Франка, Михайла Павлика, Миколу Драгоманова або іншого, про кого йшлося в параграфі, — і досліди його ідейну спадщину. Скористайся не лише текстом підручника, а й додатковими джерелами інформації.
Крок 1. Вибери діяча та схарактеризуй його (5–7 речень), зокрема зазнач:
- Обраний діяч: Іван Франко.
- Характеристика:
Іван Франко — видатний український письменник, мислитель, публіцист і громадсько-політичний діяч Галичини. У 1870–1880-х роках він перебував під впливом соціалістичних ідей Драгоманова та вів активну просвітницьку працю серед селян і робітників. У 1890 році став одним із засновників і першим головою Русько-української радикальної партії (РУРП). Згодом Франко переосмислив соціалістичні погляди, розкритикував марксизм і дійшов висновку, що соціальне визволення неможливе без власної суверенної держави. У 1899 році він став співзасновником Української національно-демократичної партії (УНДП), утверджуючи ідею державної самостійності та соборності України. Я обрав саме цю постать, бо Франко уособлює шлях усього українського руху від соціальних утопій до зрілої державної свідомості.
Крок 2. Уявне інтерв’ю.
Запитання до історичної постаті:
- Чому Ви відмовилися від колишніх соціалістичних поглядів і підтримали ідею повної державної самостійності України?
- Які найбільші перешкоди стояли на шляху до пробудження свідомості простого галицького селянина?
- Яким Ви бачили місце майбутньої соборної України в родині європейських народів?
- Використай чат-бот (ChatGPT, Gemini тощо), зазначивши: «Відповідай від імені [Ім’я діяча]». Стисло запиши найцікавіше з відповідей ШІ:
ШІ від імені Франка зазначив: «Будь-який соціалізм без власної національної держави неминуче обертається новою тиранією та рабством. Селянину потрібна земля і достаток, але захистити його права може тільки власна держава, де він є господарем, а не чужинцем». - Зроби висновок: Наскільки відповіді ШІ відповідають тексту підручника?
Відповіді ШІ точно передають світоглядну еволюцію Франка та відповідають історичним фактам і змісту його праць («Що таке поступ?», «Поза межами можливого»). - Чи допомогла тобі робота з ШІ глибше зрозуміти вибрану історичну постать? Як?
Так, це дозволило краще відчути внутрішню логіку думок діяча, мотиви зміни його політичних поглядів і значення його спадщини для сучасності.
9. Уяви, що один із діячів українського національного руху 90-х років XIX ст. звертається до сучасної української молоді.
Завдання: Напиши уявний лист (8–12 речень) від імені вибраного діяча до сучасної української молоді.
Лист Юліана Бачинського до сучасної української молоді:
Дорога українська молоде, цвіте нашого народу!
Коли у 1895 році я писав у праці «Україна irredenta» про вільну й нероздільну Україну від Сяну по Кавказ, більшість вважала цю мету зухвалою і нездійсненною фантазією. Ми бачили рідну землю пошматованою між двома імперіями, але твердо знали: жоден народ не досягне добробуту, доки залишається наймитом у чужому домі. Пам’ятайте, що державна незалежність — це не випадковий дарунок долі, а щоденна праця, інтелект і непохитна воля нації. Здобувайте найвищу сучасну освіту, розбудовуйте вітчизняну економіку, бо лише сильна та заможна країна є по-справжньому захищеною. Будьте єдиними перед будь-якими викликами й ніколи не дозволяйте внутрішнім суперечкам руйнувати спільну справу. Ми заповіли вам ідеал соборної та вільної держави, а ваш обов’язок — берегти, розвивати й боронити її для прийдешніх поколінь!