§ 25. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Австро-Угорщини (Власов)

Зміст

ПРОЧИТАЙТЕ УРИВОК ІЗ ПОВІСТІ І. ФРАНКА ТА ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1. • Про яке історичне явище розповідає письменник?

Письменник розповідає про формування верстви найманих промислових робітників (пролетаріату) у Бориславі на тлі швидкого зростання нафтовидобувної промисловості та масового розорення селянства Галичини.

• Як ставиться до нього?

Іван Франко ставиться до долі робітників із глибоким співчуттям і сумом. Він описує знедолених бідняків як виголоджених людей, які хапаються за будь-який заробіток, мов потопаючий за стеблинку. Водночас автор осуджує місцевих багатіїв, які користувалися безвихіддю людей, знижували плату та знущалися з наймитів.

• Як у тексті пояснено причини формування верстви пролетаріату?

Причиною формування пролетаріату названо голод і цілковите зубожіння селян-хліборобів. Через посуху згоріли посіви жита й вівса, а худоба гинула через нестачу кормів. Селяни не мали інших засобів до існування й мусили йти на заробітки до Борислава, аби врятувати себе та свої родини від голодної смерті.

2. Які деталі в тексті слугують підставою для уявлень про буденне життя галицького робітництва?

Підставою слугують такі подробиці:

• постійний голод та високі ціни на хліб, який довозили нерегулярно;
• знесилений вигляд робітників, яких автор називає висохлими, посинілими та голодними;
• свавілля працедавців, які щотижня зменшували оплату праці;
• принизливе ставлення власників промислів, які виганяли незадоволених робітників, користуючись чергами нових бідняків.

3. • Чому робітники погоджувалися на умови життя, змальовані в тексті?

Люди погоджувалися на такі умови через безвихідь і пряму загрозу померти від голоду. Втративши врожай удома, селяни не мали іншого вибору. Наплив тисяч заробітчан створював шалену конкуренцію, тому люди бралися за будь-яку, навіть найтяжчу й найдешевшу працю.

• Стисло викладіть своє ставлення до описаних явищ.

Описане викликає глибоке співчуття до знедолених селян і обурення жорстокістю визискувачів. Безконтрольна гонитва за прибутками на тлі народної біди показує темний бік промислового зростання та доводить потребу захисту прав робітників на законодавчому рівні.

1. Що було характерним для розвитку промисловості на українських землях у складі Австро-Угорщини на початку ХХ ст.?

Промисловість краю зберігала сировинний характер. Головними галузями були видобуток нафти, озокериту, солі та заготівля деревини. Влада Австро-Угорщини заохочувала приплив іноземного капіталу, який викачував природні ресурси й гальмував появу місцевих переробних фабрик. Водночас на початку XX ст. відбулося піднесення у машинобудуванні (виробництво вагонів, обладнання для нафтопромислів) та окремих галузях харчової промисловості.

• Які процеси та явища в розвитку промислового виробництва на західноукраїнських землях змінилися в порівнянні із серединою ХІХ ст.?

Відбулася висока концентрація виробництва та виникли великі монополії, як-от створений у 1912 році спільний нафтовий концерн німецьких і британських фірм. Пришвидшився розвиток металообробки й машинобудування: у 1912 році вже працювало 14 великих підприємств, де виготовляли залізничні й трамвайні вагони, котли, насоси та сільськогосподарські машини. Значно зріс обсяг іноземних капіталовкладень.

• Що лишилося таким самим?

Зберігся колоніальний статус краю як сировинного придатку метрополії та ринку збуту для фабричних виробів розвинених провінцій Австро-Угорщини. Панівне становище утримували видобувні галузі, тоді як легка й обробна промисловість майже не розвивалися через опір поміщиків та урядову політику.

• Які факти збагатили ваші уявлення про розвиток нафтодобувної галузі на західноукраїнських землях на початку ХХ ст.?

У 1909 році Галичина посідала третє місце у світі за видобутком нафти після США та Росії, добуваючи 2 млн тонн щороку. У Бориславі також видобували найбільше у світі озокериту. У травні 1912 року іноземні фірми створили концерн, який володів третиною видобутку нафти, усіма нафтопроводами басейну й чотирма з семи нафтоперегінних заводів. З 1910 року іноземні монополії свідомо зменшували видобуток заради підвищення цін на нафтопродукти, через що галузь занепала.

• На підставі інформації з відео та тексту підручника напишіть короткий репортаж про тогочасне життя в Бориславі.

Борислав на початку XX століття нагадував гігантський вируючий мурашник. Місто зустрічає приїжджих густим димом, запахом нафти та багнюкою, у якій тонуть сотні дерев’яних веж. Щодня сюди приходять сотні знесилених селян із навколишніх сіл. Люди готові на будь-яку працю, аби заробити кілька монет на хліб. Власники промислів наймають бідняків за копійки, постійно знижуючи розцінки. Робітники туляться в тісних холодних бараках, дихають отруйними газами та ризикують життям на небезпечних свердловинах. Місто дає мільйонні прибутки закордонним багатіям, а місцевому люду залишає лише злидні та виснаження.

• Обговоріть у загальному колі історичні чинники, що його визначали.

Життя в краї визначала колоніальна політика Відня, спрямована на вивезення сировини, та засилля іноземного капіталу. Важливу роль відігравали збереження поміщицьких латифундій, аграрне перенаселення сіл та величезна маса знедолених селян, готових працювати за безцінь. Також позначилися відсутність законів про охорону праці та монопольний диктат іноземних власників.

• Які з них не згадано в документальній стрічці?

У фільмі основну увагу зосереджено на технічному розквіті видобутку. Менше уваги звернено на те, як іноземні монополії після 1910 року навмисно скорочували видобуток нафти задля підтримки високих цін, а також на масове вирубування лісів у Карпатах для потреб промислів, що спричинило розмивання ґрунтів і руйнівні повені.

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ГРАФІКИ

1. Які соціальні явища вони засвідчують?

Графіки засвідчують швидке демографічне зростання всіх етнічних груп, зміни у співвідношенні національностей регіону, процеси міграції (зокрема виїзд українців за кордон і приплив польського населення до міст), а також абсолютну перевагу українців у населенні Східної Галичини (62%).

2. Як змінився національний склад населення західноукраїнських земель проти першої половини ХІХ ст.? Із чим це пов’язано?

За період 1851–1910 років відбулися такі зрушення:

• У Галичині частка українців зменшилася з 50,1% до 45,4%, частка поляків зросла з 40,9% до 42,9%, а євреїв — з 6,9% до 10,9%.
• На Буковині частка українців лишилася майже незмінною (38,0% і 38,1%), частка румунів скоротилася з 48,5% до 34,2%, а євреїв — зросла з 3,1% до 12,8%.
• На Закарпатті частка українців зросла з 45,1% до 54,1%, румунів зменшилася з 10,6% до 1,8%, а євреїв піднялася з 8,5% до 14,5%.

Це пов’язано з високою природною народжуваністю в селах, переселенням польського населення до Східної Галичини, державною колонізацією, а також масовим виїздом українських селян за океан через брак землі.

3. Обчисліть приблизну кількість українців – мешканців західноукраїнських земель 1910 р.

Дано:
Кількість українців у Галичині (1910 р.) — 3627 тис. осіб.
Кількість українців на Буковині (1910 р.) — 303 тис. осіб.
Кількість українців на Закарпатті (1910 р.) — 324 тис. осіб.

Знайти:
Загальна кількість українців на західноукраїнських землях у 1910 році.

Розв’язання:
3627 + 303 + 324 = 4254 тис. осіб.
4254 тис. осіб = 4 254 000 осіб.

Відповідь: Приблизна кількість українців на західноукраїнських землях у 1910 році становила 4 254 000 осіб (4 млн 254 тис. осіб).

2. Що визначало розвиток сільського господарства?

Розвиток сільського господарства визначали такі чинники:

• панування великих поміщицьких землеволодінь (понад 40% усіх угідь) при гострому селянському малоземеллі й безземеллі;
• збереження напівнатурального господарства більшості селян, низька врожайність та аграрне перенаселення;
• переорієнтація поміщицьких маєтків на ринок, запровадження сівозмін, мінеральних добрив і нової техніки;
• повне витіснення панщинних відробітків вільнонайманою працею;
• масовий страйковий рух селян проти поміщиків за покращення умов праці;
• розгортання українського кооперативного руху, передусім молочарського союзу «Маслосоюз».

• Які факти доводять, що сільське господарство західноукраїнських земель залишалося на початку ХХ ст. екстенсивною, низькопродуктивною галуззю?

Господарства краю не могли забезпечити населення хлібом, тому Галичина щороку ввозила 2 млн тонн борошна з Угорщини. Понад 40% земель належало поміщикам, тоді як селяни страждали від малоземелля, розорювалися та шукали заробітків за копійки. Техніку й добрива застосовували переважно у великих поміщицьких маєтках, а селянські двори залишалися напівнатуральними.

• Чим були зумовлені селянські страйки?

Страйки були зумовлені злиднями, малоземеллям, мізерною платнею за роботу в панських дворах та високими податками. Селяни домагалися підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня та повернення права вільно випасати худобу й користуватися поміщицькими лісами та луками.

• Що свідчить про розмах страйкового руху?

Про масштаб свідчить страйк 1902 року в Східній Галичині, який охопив 24 повіти, понад 500 сіл і близько 100 тисяч сільськогосподарських робітників. Протести набули такої сили, що влада змогла їх зупинити лише за допомогою загонів жандармерії та війська.

• Яку роль у ньому відігравали українські політичні партії?

Провідні партії — РУРП, УСДП та УНДП — виступили безпосередніми організаторами страйків 1902 року. Їхні представники створювали в селах страйкові комітети, проводили агітацію та розповсюджували політичні відозви на захист прав селян.

• Як розвивався кооперативний рух?

На початку століття зростала кількість кредитно-позичкових і споживчих спілок. Найкраще розвинулася молочарська кооперація. У 1904 році в селі Завадові біля Стрия виник перший кооператив, згодом реорганізований у «Маслосоюз». До 1914 року діяло понад 100 молочарень, що виготовляли близько 30 тис. кг масла на рік, продавали сири й пастеризоване молоко та постачали масло до країн Європи, Австралії й Палестини.

• Як виникла українська діаспора?

Діаспора сформувалася внаслідок масової трудової еміграції селян через злидні та аграрне перенаселення. До 1914 року західноукраїнські землі залишили близько 700–800 тисяч осіб, які оселилися в США, Канаді, Бразилії та Аргентині. Поселенці створювали громади, відкривали свої церкви, зберігали рідні звичаї, мову та зв’язок з Батьківщиною.

ПОМІРКУЙТЕ

• Поділіться припущеннями, чим були зумовлені такі настрої українців-емігрантів.

Настрої розпачу й туги були викликані тим, що селяни покидали рідну землю вимушено, рятуючись від голоду та бідності. Вони вирушали за океан у повну невідомість і розуміли, що через брак грошей і велику відстань можуть більше ніколи не побачити рідної домівки й близьких людей.

• Чи близькими вони є до почувань людей, які під тиском обставин воєнного часу змушені залишати рідні місця сьогодні?

Ці почуття є дуже схожими. Сьогодні тисячі українців так само вимушено залишають рідні оселі під тиском війни заради порятунку життів. Вони відчувають біль розлуки з домом, тривогу за родичів і важкість пристосування до життя на новому місці.

• У чому, на вашу думку, найбільша трагедія еміграції?

Найбільша трагедія полягає у вимушеному розриві з рідною землею та культурою, руйнуванні родинних зв’язків та необхідності долати важкі випробування на чужині, де доводиться починати життя спочатку.

ПРОЧИТАЙТЕ ЗАМІТКУ ТА УРИВОК ІЗ ДЖЕРЕЛА І ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1. • Яка проблема суспільного життя українців під владою Австро-Угорщини набула особливої гостроти наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.?

Найбільшої гостроти набула боротьба за відкриття самостійного українського університету у Львові.

• Чому діячі українського руху прагнули відкрити український університет у Львові?

Львівський університет офіційно мав бути двомовним, але польська адміністрація утискала українців, залишаючи для них лише шість кафедр. Українські діячі бачили у відкритті свого університету запоруку національної величі та шлях до здобуття рівноправності з іншими народами.

2. • Як розгорталися події в боротьбі за український університет?

Студенти-українці вимагали збільшення кількості українських кафедр і розширення прав рідної мови. Восени 1901 року близько 600 студентів вдалися до сецесії — покинули Львівський університет і виїхали на навчання до Відня, Праги й Кракова. Питання порушували в парламенті депутати. Протистояння призводило до постійних заворушень і досягло крайнього напруження 1 липня 1910 року, коли під час сутичок із польськими студентами від куль загинув український студент права Адам Коцко.

• Що стало, на думку автора цитованої газетної публікації, кульмінацією цієї боротьби?

На думку автора публікації, кульмінаційним пунктом стали постійні заворушення у Львівському університеті, які досягли найвищої межі у 1907 році.

3. • Як автор публікації ставиться до подій, про які розповідає?

Автор газети «Земля і воля» ставиться до подій із глибоким сумом, обуренням і співчуттям до боротьби української молоді.

• На підставі чого дійшли такого висновку?

Він називає край нещасною країною, згадує про пролиття людської крові, масові арешти й погроми та з болем пише про загибель юного студента Адама Коцка від кулі браунінга.

• Узагальніть матеріал параграфа, обґрунтувавши зв’язок між економічним розвитком, змінами побутових звичок населення та суспільним поступом.

Будівництво залізниць дало змогу масово ввозити дешевші фабричні вироби з розвинених провінцій. Населення Галичини почало користуватися новими предметами побуту, купувати готовий одяг і вживати рис, чай і каву. Заробітчани надсилали з Америки гроші, що сприяло появі вільних коштів у селян. Освіта розширювала світогляд людей, руйнувала давню патріархальну замкненість і спонукала громаду рішуче відстоювати свої права.

• Які з опрацьованих на уроці фактів підтверджують слушність міркувань історика?

Слушність думок історика Ярослава Грицака підтверджує створення мережі кооперативних крамниць «Маслосоюзу», надходження заокеанських заробітків у села, поширення періодичної преси серед селянства та їхня висока активність під час масових страйків 1902 року.

1. Витлумачте поняття: аграрне перенаселення, селянські страйки, українська діаспора.

Аграрне перенаселення — накопичення значного надлишку робочої сили в селі через брак орних земель, відсутність робочих місць в інших галузях та швидке зростання кількості населення.

Селянські страйки — масові колективні відмови селян і наймитів виконувати сільськогосподарські роботи в маєтках поміщиків з вимогами підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня та доступу до поміщицьких угідь.

Українська діаспора — громади українців, які постійно проживають за межами України, зберігаючи рідну мову, національні традиції, культуру та зв’язки з рідною землею.

2. Спираючись на карту на с. 185, схарактеризуйте розвиток галузей промисловості, пов’язаних із видобуванням та переробленням сировинних ресурсів західноукраїнських земель.

Промисловість мала виражений видобувний характер і спиралася на такі сировинні райони:

• Нафтова галузь була зосереджена в Прикарпатті біля Борислава, Дрогобича, Східниці, Долини та Надвірної. Там діяли свердловини, нафтопроводи та нафтоперегінні заводи.
• Озокерит видобували в районі Борислава.
• Калійну та кам’яну сіль добували біля Калуша, Стебника, Делятина й Солотвина.
• Кам’яне вугілля видобували поблизу містечок на Закарпатті та в Галичині.
• Лісозаготівля охоплювала передгірські райони Карпат і Буковини із центрами деревообробки в Ужгороді (фабрика «Мундус»), Сваляві, Кутах та Чернівцях.

3. Визначте найважливіші напрями суспільного життя в умовах економічного піднесення на західноукраїнських землях на початку ХХ ст.

Головними напрямами суспільного життя були:

• розгортання економічної боротьби селянства (масові сільськогосподарські страйки 1902 року);
• зміцнення українського кооперативного руху (розбудова молочарень «Маслосоюзу» та позичкових кас);
• боротьба молоді та інтелігенції за створення самостійного українського університету у Львові (сецесія 1901 року, віча);
• об’єднання політичних партій (РУРП, УСДП, УНДП) заради захисту інтересів українського народу.