§ 24–25. Політико-правове становище українців у складі Російської та Австро-Угорської імперій (Васильків)

Зміст

ЗГАДАЙТЕ…

Коли Австрійську імперію реформовано в Австро-Угорську?

Австрійську імперію реформували в Австро-Угорську в 1867 році. Тоді уклали австро-угорську угоду, яка перетворила державу на дуалістичну монархію.

Які терени сучасної України перебували в складі Російської, а які — у складі Австро-Угорської імперії?

У складі Російської імперії перебували землі Наддніпрянської України: Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина та Південна (Степова) Україна. До складу Австро-Угорської імперії входили Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття.

ЯК ВИ РОЗУМІЄТЕ…

Поняття «дуалістична монархія», «автономія», «цензура», «парламентаризм»?

Дуалістична монархія — це форма державного устрою, де дві об’єднані держави мають спільного монарха та спільні міністерства закордонних справ, військових справ і фінансів, але зберігають власні парламенти, уряди та закони.

Автономія — це право окремої території або частини держави на внутрішнє самоврядування в межах загальнодержавної конституції чи законів.

Цензура — це державний контроль за друкованими виданнями, виставами, змістом повідомлень та інформації з метою заборонити поширення невигідних владі ідей.

Парламентаризм — це система організації влади, де обраний народом представницький орган (парламент) ухвалює закони та контролює діяльність уряду.

24–25.1. УКРАЇНСЬКЕ ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В АВСТРО-УГОРЩИНІ. ГАЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ

ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР (с. 198)

1. Які основні перешкоди стояли перед українськими політиками у процесі виборів і парламентської роботи?

Головними виборчими перешкодами були куріальна система, майновий ценз і штучне нарізання округів на користь польських чи румунських виборців. Польські землевласники та влада вдавалися до підкупів, поліцейського терору й махінацій. У самій парламентській діяльності українські депутати спочатку відчували брак досвіду, не володіли німецькою мовою та повільно розбиралися в регламенті, проте поступово виховали професійних політиків і правників.

2. Проаналізуйте програму об’єднання усіх українських земель Австро-Угорщини у складі єдиної провінції.

Цю програму сформулювали під час революції 1848 року. Вона передбачала три послідовні етапи:

• Розділити коронні краї за етнічною межею: Галичину — на східну українську та західну польську; Буковину — на північну українську та південну румунську; українські комітати Закарпаття виділити в окрему одиницю.
• Об’єднати всі українські землі імперії в єдиний коронний край із власним сеймом, законами та широкою автономією.
• У перспективі цей край мав стати незалежним і злучитися з українськими землями підросійської України в соборну державу (що й відбулося під час Акта Злуки в січні 1919 року).

Запитання до пункту 24–25.1 (с. 198)

1. У яких українських провінціях Австро-Угорщини створено регіональні парламенти?

Регіональні парламенти (крайові сейми) діяли у двох австрійських коронних краях (Цислейтанії): Галицький сейм — у Королівстві Галичини і Лодомерії, а Буковинський сейм — у Герцогстві Буковина.

• Визначте особливості політичного становища українців Закарпаття.

Закарпаття входило до складу Транслейтанії (Угорського королівства). Тамтешні українці взагалі не мали власного крайового сейму, були позбавлені можливості впливати на місцеве законотворення та зазнавали жорсткої мадяризації.

2. Скільки депутатів налічували Галицький та Буковинський сейми?

Галицький крайовий сейм налічував 150 депутатів, а Буковинський сейм складався з 63 депутатів.

• Скільки з них були вірилістами?

У Галицькому сеймі було 9 вірилістів, а в Буковинському сеймі — 2 вірилісти (ректор Чернівецького університету та православний митрополит).

3. Які зміни у виборчому праві були запроваджені в 1907 році?

У 1907 році запровадили загальне виборче право до австрійського парламенту (Державної ради) для всіх чоловіків віком від 24 років, які мешкали у своїй громаді не менше року. Запровадили також 70 виборчих округів.

• Як це вплинуло на участь українців у виборах?

Реформа ліквідувала куріальну систему на виборах до парламенту у Відні, тому українці змогли обрати 32 депутатів (27 від Галичини і 5 від Буковини). Проте ценз осілості на один рік позбавив виборчих прав багатьох найманих робітників, які часто змінювали житло в пошуках заробітку.

ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР («ВІДОМИЙ КАНДИДАТ», с. 198–199)

1. Коли Іван Франко брав участь у виборах в Австро-Угорській імперії?

Іван Франко балотувався до австрійського парламенту у Відні тричі: у 1895, 1897 та 1898 роках.

2. Самостійно дізнайтеся, чому І. Франку так і не вдалося досягнути успіху під час виборів.

Франкові не вистачало буквально кількох десятків голосів через грубий тиск і махінації польської влади: агітаторів арештовували й били, виборчі збори забороняли, селян залякували поліцією, а бюлетені підміняли на користь провладних кандидатів. До того ж проти нього виступало консервативне греко-католицьке духовенство через його радикальні соціалістичні та критичні погляди.

24–25.2. ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ПІДРОСІЙСЬКИХ УКРАЇНЦІВ (с. 199–205)

МОВОЮ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА (МИКОЛА КОСТОМАРОВ, «ДВІ РУСЬКІ НАРОДНОСТІ», с. 201)

1. Чим відрізняються «забавні» та «жартівливі» пісні в українській та великоруській культурах?

В українських жартівливих піснях людська душа прагне краси слова, піднесеності та справжнього мистецтва навіть під час відпочинку. У великоруських піснях помітне лише прагнення змученої працею людини просто розважитися будь-чим на одну годину без глибоких почуттів і думок.

2. Що, на думку автора, є метою великоруських пісень цієї категорії?

Метою таких пісень є швидка розвага і створення тла для матеріальної втіхи, через що вони нерідко доходять до відвертого цинізму.

3. Які дві протилежні риси української та польської натур виділяє автор у другій частині тексту?

Микола Костомаров підкреслює, що польський народ є глибоко аристократичним, а український народ — глибоко демократичним.

МОВОЮ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА (ВАЛУЄВСЬКИЙ ЦИРКУЛЯР)

1. Які інтереси та страхи російського уряду стоять за аргументами проти «малоросійської» мови?

Царський уряд прагнув зберегти неподільність імперії та не допустити зростання національної самосвідомості українського селянства. Влада панічно боялася українського сепаратизму та вважала появу шкільних букварів і книжок українською мовою польською інтригою, спрямованою на відрив України від Росії.

2. Наскільки, на вашу думку, твердження про те, що «більшість самих малоросів» обурюється ідеєю окремої мови, може відповідати дійсності? Обґрунтуйте свою відповідь.

Це твердження було відвертою імперською маніпуляцією. Селяни та міщани розмовляли живою українською мовою щодня, співали нею пісні й передавали усну традицію. Обурюватися створенням українських букварів могла лише невелика частина зросійщеного дворянства й чиновників, які служили царському режиму та відмовлялися від рідного коріння заради кар’єри.

МОВОЮ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА (ЕМСЬКИЙ УКАЗ)

1. Які основні положення містив цей документ?

Емський указ 1876 року встановлював такі обмеження:

• забороняв ввозити з-за кордону будь-які книги українською мовою;
• забороняв друкувати в імперії оригінальні українські твори, переклади та ноти з текстами;
• дозволяв друкувати лише історичні пам’ятки та фольклор, але виключно російським правописом (без кулішівки);
• забороняв українські театральні вистави та публічні читання;
• забороняв викладати будь-які предмети українською мовою в початкових школах і вимагав очистити шкільні бібліотеки;
• передбачав переведення неблагонадійних викладачів у російські губернії;
• закрив Південно-Західний відділ Російського географічного товариства та газету «Київський телеграф»;
• вислав з України вчених Михайла Драгоманова та Павла Чубинського.

2. Наскільки руйнівним, на ваш погляд, був вплив Емського указу на українську культуру?

Вплив був надзвичайно руйнівним, бо указ спробував повністю викреслити українську мову з освіти, науки, театру й друку. Він загальмував формування літературної мови, зірвав створення українських шкіл і змусив інтелігенцію перенести видавничу діяльність за кордон — до Галичини.

Запитання до пункту 24–25.2 (с. 205)

1. Як вплинула «теорія офіційної народності» на становище українців у Російській імперії?

Ця теорія ґрунтувалася на тріаді «православ’я, самодержавство, народність» і розглядала українців лише як частину «єдиного російського народу». Вона заперечувала право українців на власну мову та культуру, вважаючи їх провінційним діалектом. Наслідком цієї політики стала ліквідація греко-католицької церкви на Правобережжі в 1839 році та на Холмщині в 1874 році з насильним переведенням вірян у православ’я, а також посилена русифікація всіх сфер життя.

2. Проаналізуйте Валуєвський циркуляр. Які обмеження для використання української мови ним вводилися?

Валуєвський циркуляр 1863 року проголосив тезу про те, що «ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може». Документ заборонив друкувати українською мовою шкільні підручники, букварі, книги для початкового читання та релігійні видання. Друкувати дозволили тільки художні твори красного письменства за умови обов’язкової цензурної перевірки.

3. Порівняйте зміст Валуєвського циркуляра та Емського указу.

Критерій	Валуєвський циркуляр (1863 р.)	Емський указ (1876 р.)
Сфера друку	Заборонив навчальну, наукову та релігійну літературу; дозволив художні твори.	Заборонив друк усіх оригінальних творів і художніх перекладів; дозволив лише історичні документи та фольклор російською орфографією.
Ввезення книг	Прямої повної заборони не містив.	Повністю заборонив ввозити будь-які україномовні книги з-за кордону (з Австро-Угорщини).
Театр і музика	Окремо не регламентував.	Заборонив українські театральні вистави, публічні читання та тексти до нот.
Освіта й кадри	Заборонив навчання українською мовою в школах.	Підтвердив заборону мови в школах, наказав очистити бібліотеки та перевести українських викладачів до Великоросії.
Репресії проти організацій	Обмежив діяльність громад.	Закрив Південно-Західний відділ Географічного товариства, газету «Київський телеграф», вислав М. Драгоманова і П. Чубинського.

МОВОЮ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА (ЙОГАН КОЛЬ ПРО НАРОД МАЛОРОСІЇ)

1. Як автор характеризує відносини між українським народом та росіянами?

Йоган Коль пише, що неприязнь українців до великоросів настільки глибока, що її можна справедливо назвати національною ненавистю. Це почуття зросло після закріпачення українців Російською імперією у XVIII столітті. За спостереженням мандрівника, українець відчуває значно більшу прихильність до поляка, ніж до московита.

2. Як, на думку автора, трактують поняття «патріотизм» росіяни?

Росіяни розуміють під патріотизмом сліпу та беззаперечну покірність і відданість імператору.

24–25.3. «УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ» У ДЕРЖАВНІЙ ДУМІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (с. 205–207)

МОВОЮ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА (ЙОГАН КОЛЬ ПРО НАРОД МАЛОРОСІЇ, с. 206–207)

1. Як автор характеризує відносини між українським народом та росіянами?

Йоган Коль зазначає, що між українцями та великоросами панує відчутна ворожнеча, яку можна назвати національною ненавистю. Вона посилилася після підкорення України та запровадження кріпацтва в другій половині XVIII століття. Автор підкреслює, що українці відчувають більшу симпатію до поляків, ніж до росіян.

2. Як, на думку автора, трактують поняття «патріотизм» росіяни?

Росіяни розуміють патріотизм як сліпу, беззастережну й покірну відданість імператору, якої українці не поділяють.

Запитання до пункту 24–25.3 (с. 207)

1. Назвіть громадські організації, що виникли в Російській імперії.

В імперії постали такі об’єднання та організації:

• Кирило-Мефодіївське товариство (1846–1847 рр.);
• мережа громад у Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Чернігові та Петербурзі (з кінця 1850-х років);
• Південно-Західний відділ Російського географічного товариства (1873–1876 рр.);
• товариства «Просвіта» (з 1906 р. в Одесі, Катеринославі, Житомирі, Києві, Чернігові);
• Українське літературно-етнографічне товариство імені Г. Квітки-Основ’яненка в Харкові.

2. Визначте основні ідеї діяльності перших російських партій.

Перші загальноросійські політичні партії кінця XIX – початку XX століття мали різні погляди на майбутнє імперії:

• Ліберальні партії (кадети, октябристи): виступали за реформування самодержавства в конституційну монархію європейського зразка, захист приватної власності та громадянські права. Октябристи захищали ідею єдиної й неподільної імперії, а кадети підтримували децентралізацію та культурне самовизначення меншин, але рішуче відкидали федеративний устрій.
• Соціалістичні партії (есери, меншовики, більшовики): прагнули повалити монархію через революцію, встановити демократичну республіку, ввести 8-годинний робочий день, конфіскувати поміщицькі маєтки на користь селян та визнати право націй на самовизначення.
• Монархічні та чорносотенні партії («Союз русского народа»): обстоювали непорушність царського самодержавства, панівний статус православ’я, неподільність імперії та жорстко виступали проти будь-яких проявів українського національного руху.

3. Чи можна вважати революцію 1905—1907 років успішною? Відповідь аргументуйте.

Революцію 1905–1907 років можна вважати частково успішною. Вона не знищила самодержавство повністю, але змусила царя піти на поступки: створити перший представницький парламент (Державну думу), гарантувати базові громадянські свободи та скасувати викупні платежі для селян. Для українців головними здобутками стали фактичне скасування дії Валуєвського циркуляра та Емського указу, поява першої легальної україномовної преси («Хлібороб», «Рада»), відкриття товариств «Просвіта» та створення Української парламентської громади в Думі. Проте після розгону II Думи 3 червня 1907 року царський режим відібрав частину цих поступок під час столипінської реакції.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ

Вправа «Порівнюємо». У парах чи групах порівняйте українське представництво в австрійському парламенті та Державній думі за критеріями: кількість; склад; основні питання, що порушували українські депутати в кожному з парламентів; результати діяльності.

Критерій порівняння	Австрійський парламент (Державна рада)	Державна дума Російської імперії
Кількість	У 1861 р. — 13 послів від Галицького сейму; після реформи 1907 р. обрано 32 українських депутатів (27 від Галичини, 5 від Буковини).	У I Державній думі (1906 р.) — 45 депутатів в Українській парламентській громаді (зі 102 від України); у II Думі — 47 депутатів в Українській трудовій громаді.
Склад	Спочатку переважали греко-католицькі священники, пізніше — світська інтелігенція (адвокати, нотаріуси, вчителі) та заможні селяни.	Більшість складали селяни, а також адвокати (Ілля Шраг), земські діячі, поміщики та науковці (Михайло Грушевський як ідеолог).
Основні питання	Зниження податків і скасування залишків феодальних повинностей, загальне виборче право, поділ Галичини на українську й польську частини, заснування українського університету у Львові.	Надання Україні автономії, впровадження української мови в школах, судах і церквах, створення українознавчих кафедр в університетах, ліквідація поміщицького землеволодіння.
Результати діяльності	Ухвалено виборчу реформу 1907 року, розширено мережу гімназій, укладено сеймовий компроміс 1914 року (зірваний початком Першої світової війни).	Розроблено законопроєкти про автономію та освіту українською мовою. Через достроковий розпуск I та II Дум царським урядом реалізувати закони не встигли.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Розташуйте у хронологічній послідовності: діяльність Української парламентської громади в Державній думі, введення в дію Емського указу, виборча реформа в Австро-Угорщині, запровадження Валуєвського циркуляра, Маніфест 17 жовтня.

1. Запровадження Валуєвського циркуляра (1863 рік).
2. Введення в дію Емського указу (1876 рік).
3. Маніфест 17 жовтня (1905 рік).
4. Діяльність Української парламентської громади в Державній думі (1906 рік).
5. Виборча реформа в Австро-Угорщині (1907 рік).

2. Покажіть на карті українські міста, в яких діяли регіональні парламенти.

Регіональні парламенти (крайові сейми) діяли у двох західноукраїнських адміністративних центрах:

• Львів — місто в центрі Східної Галичини, де засідав Галицький крайовий сейм.
• Чернівці — місто на півдні західноукраїнського регіону на річці Прут, де працював Буковинський крайовий сейм.

3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли __? Що __? Хто __? Де __? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

• Коли царський уряд видав Валуєвський циркуляр і Емський указ?
• Що передбачала куріальна система виборів в Австро-Угорщині та Російській імперії?
• Хто очолював Українську парламентську громаду в першій Державній думі Росії?
• Де проходили засідання Галицького та Буковинського крайових сеймів?
• Звідки ми можемо дізнатися про взаємини між українцями та росіянами в XIX столітті?
• Чому російський уряд вважав українські підручники для селян небезпечними для держави?
• Як виборча реформа 1907 року змінила кількість українських депутатів у Віденському парламенті?
• Який результат мала поява перших україномовних газет і товариств «Просвіта» після революції 1905 року?

4. Поясніть, чому досвід парламентської діяльності українців у ХІХ — на початку ХХ століття був важливим етапом на шляху до відновлення власної держави.

Парламентська діяльність навчила українців відстоювати свої права через законні інструменти. Депутати пройшли школу публічних виступів, створення політичних блоків, розробки законопроєктів і партійних програм. Спільна робота селян та інтелігенції допомогла висунути й закріпити вимоги національної автономії. Цей досвід став основою для формування державних інституцій під час Української революції 1917–1921 років.

5. Порівняйте зміст Валуєвського циркуляра та Емського указу.

Порівняння обох імперських актів показує, що Валуєвський циркуляр 1863 року був тимчасовим розпорядженням міністра і стосувався переважно духовної та навчальної літератури для народу, залишаючи дозвіл на художні твори. Натомість Емський указ 1876 року був затверджений особисто імператором Олександром II і став тотальною забороною. Він не лише заборонив усю художню літературу та театральне мистецтво, але й ліквідував наукові установи, закрив пресу та запровадив репресії проти окремих діячів культури.

6. Вправа «Міркуємо». Поміркуйте, як впливали майновий ценз і куріальна система на участь громадян у виборах. Чому навіть мізерне представництво в парламенті було важливим для українського суспільства?

Майновий ценз і куріальна система створювали нерівні умови для виборців. Заможні землевласники мали перевагу над багатотисячною селянською масою, адже один голос поміщика важив стільки ж, скільки десятки чи сотні селянських голосів. Бідні верстви взагалі не потрапляли до списків виборців.

Навіть кілька українських депутатів мали колосальне значення для суспільства. Вони використовували трибуну парламенту, щоб на всю державу заявляти про національний гніт, відсутність українських шкіл, свавілля чиновників та земельну скруту селян. Це руйнувало імперські міфи про відсутність українського питання та давало людям віру у власні сили.

STEM-КЕЙС ДО РОЗДІЛУ 3 «ДЕРЖАВНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ЄВРОПИ В ХІХ СТОЛІТТІ»

Конституція Франції 1791 р.

• Відшукайте пункти, що визначають поділ влади у Франції (законодавча, виконавча).

У Розділі III «Про державну владу» Конституції 1791 року визначено:

• Стаття 3: Законодавча влада належить Законодавчим зборам, які складаються з тимчасових представників, обраних народом.
• Стаття 4: Виконавча влада передана королю і діє під його керівництвом через призначених міністрів.
• Стаття 5: Судова влада належить виборним суддям, яких обирає народ на визначений термін.

• Побудуйте схему державної влади за Конституцією 1791 року у вигляді блок-діаграми.

• Порахуйте кількість представників у виборній палаті та оцініть їхню пропорцію по відношенню до кількості населення (приблизна кількість населення Франції в 1791 році — 25–26 млн осіб).

Кількість депутатів у Законодавчих зборах становила 745 осіб.

Розрахунок:
Середня кількість населення: 25 500 000 осіб.
Розрахунок пропорції: 25 500 000 / 745 ≈ 34 228.

Один депутат представляв приблизно 34 228 жителів Франції. Проте право голосу мали виключно «активні» громадяни (близько 4,3 млн осіб), тому реальна частка виборців була значно меншою за загальну кількість населення.

• Напишіть короткий висновок про переваги та обмеження цієї системи влади.

Головною перевагою Конституції 1791 року стало законодавче закріплення принципу поділу влади та обмеження абсолютної влади монарха. Основним обмеженням був поділ французів на «активних» і «пасивних» громадян за рівнем сплати податків, що відсторонило від виборів більшість бідного населення та жінок.

• Поміркуйте, яке історичне значення має преамбула до Конституції.

Преамбулою Конституції стала Декларація прав людини і громадянина. Вона проголосила природні права на свободу, безпеку, опір гніту та рівність усіх перед законом, перетворивши підданих короля на вільних громадян держави.

Графічний аналіз виборчих реформ Англії (1832–1884 рр.)

• Пригадайте основні зміни, запроваджені виборчими реформами 1832, 1867, 1884 років. Огляньте оцифровані оригінали цих документів на сайті Парламенту Великої Британії.

• Реформа 1832 року: ліквідувала 56 «гнилих містечок», передала місця великим промисловим центрам і зменшила майновий ценз, надавши право голосу промисловій буржуазії.
• Реформа 1867 року: знизила ценз у містах і надала виборчі права власникам чи орендарям будинків, залучивши кваліфікованих робітників.
• Реформа 1884 року: зрівняла виборчі права в селах із міськими правилами, надавши право голосу сільським робітникам і дрібним орендарям.

• Побудуйте простий лінійний графік зростання виборчого права в Англії (за кількістю виборців) у період Реформаторських актів, використовуючи статистичні дані: із 14 млн населення Англії та Уельсу на початку XIX ст. правом голосу користувалося 300000 осіб, тобто ледь більше 2,1 відсотка. У 1830 році — 435000 осіб, 1832 році — 652000, 1867 році — 1370 000, 1884 році — 2500000.

• Проаналізуйте темп зростання. Порівняйте дані вашого графіка із діаграмою зростання частки виборців. Визначте, у скільки разів зросла кількість виборців на початку ХХІ ст. порівняно з початком ХІХ ст.

Кількість виборців зростала хвилеподібно після кожного закону: найстрімкіший стрибок у XIX столітті відбувся між 1867 і 1884 роками, коли виборчий корпус зріс із 1,37 млн до 2,5 млн осіб. На початку XIX століття голосувало лише 300 000 осіб (близько 2% населення), а на початку XXI століття у Великій Британії зареєстровано близько 44 000 000 виборців (понад 70% населення). Отже, кількість виборців зросла приблизно в 146 разів.

Між двох імперій: українські землі в ХІХ ст.

• Користуючись картою «Україна у складі двох імперій», розподіліть у таблиці назви українських губерній та коронних країв за їхньою державною приналежністю.

Російська імперія (губернії)	Австро-Угорська імперія (коронні краї та землі)
Волинська	Королівство Галичини і Лодомерії (Східна Галичина)
Подільська	Герцогство Буковина (Північна Буковина)
Київська	Закарпаття (комітати Берег, Унґ, Угоча, Мараморош у складі Угорського королівства)
Чернігівська
Полтавська
Харківська
Катеринославська
Херсонська
Таврійська