Українське національне відродження на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст.

Зміст

ІСТОРИЧНІ ПОДРОБИЦІ

1. Поширеною тезою серед москвофілів була думка про те, що «краще втопитися в російському морі, ніж у польському болоті». Як можна зрозуміти цю тезу? Про які особливості світогляду москвофілів вона свідчить?

Цей вислів показує готовність москвофілів добровільно зректися власної української самобутності та розчинитися в російській культурі заради порятунку від полонізації в Галичині.

Вона свідчить про глибоку зневіру москвофілів у здатність українців до самостійного національного розвитку, наївну віру в царську Росію як безкорисливого захисника слов’ян і цілковиту відсутність модерної української національної свідомості.

2. Чому ідеї москвофілів не відповідали інтересам українців?

Головними причинами були:

1. Заперечення існування окремого українського народу, його мови й культури та спроби звести русинів до частини «єдиного російського народу».
2. Використання штучного «язичія» та російської мови, які були незрозумілими для селян і гальмували розвиток народної освіти.
3. Орієнтація на самодержавну Російську імперію, що відволікала людей від реальної боротьби за власні конституційні, соціальні та освітні права в Австро-Угорщині.

3. Які загрози становленню української національної ідеї несла діяльність москвофілів?

Діяльність москвофілів розколювала український визвольний рух на два ворожі табори й підміняла власні національні інтереси русифікацією. Це послаблювало опір польському адміністративному тиску в Галичині та створювало ґрунт для імперських зазіхань Росії на західноукраїнські землі.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Завдяки чому представник Наддніпрянщини Тарас Шевченко став національним пророком усієї України, зокрема й західноукраїнських земель?

Тарас Шевченко став загальнонаціональним пророком, тому що його поезія висловила ідею свободи та гідності зрозумілою живою народною мовою. Його слово було близьким кожному українцю незалежно від кордонів імперій та релігії, об’єднавши православних Наддніпрянщини та греко-католиків Галичини у спільній боротьбі проти асиміляції.

2. Який вплив мала Наддніпрянщина на збереження національної самобутності Західної України?

Наддніпрянщина передала галичанам спільну історичну пам’ять про козацьку добу та ідею соборності України. Культурний доробок і фінансова підтримка східноукраїнських діячів допомогли Західній Україні вистояти під польським тиском і зберегти власну ідентичність.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Уважно прочитайте ідейні засади москвофілів і народовців. Визначте три ключові відмінності в їхніх поглядах на український народ та його майбутнє. Що спільного було в поглядах обох суспільних течій?

Три ключові відмінності:

1. Погляд на народ: москвофіли вважали русинів частиною «єдиного російського народу від Карпат до Камчатки», а народовці доводили, що українці — це окрема нація від Карпат до Кавказу.
2. Мова: москвофіли писали штучним «язичієм» або російською мовою, а народовці розвивали літературу живою українською народною мовою.
3. Орієнтація: москвофіли сподівалися на допомогу Російської імперії, тоді як народовці спиралися на власні сили, зв’язки з Наддніпрянщиною та конституційні права в Австро-Угорщині.

Спільне: обидві течії виникли як реакція на наступ полонізації після 1848 року, діяли через власні культурно-просвітницькі товариства, видавали пресу та боролися за тверезість селян.

СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ

Що сказано в документі про значення освіти?

Освіта названа головною умовою здобуття народом самостійності. Тільки через освіту й піднесення культури люди починають усвідомлювати себе єдиною нацією, відчувають людську гідність і стають здатними захищати власні права.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Про які особливості українського руху свідчить історикиня Галина Сварник?

Дослідниця підкреслює соборний характер руху, який долав державні кордони Російської та Австро-Угорської імперій. Інтелектуали Наддніпрянщини та Галичини об’єднували зусилля навколо спільних інституцій (зокрема Товариства ім. Т. Шевченка), спільних духовних святинь та збереження національної культурної спадщини.

3. МІЖЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ І ПОЛІТИКА «НОВОЇ ЕРИ»

Які етнічні спільноти проживали на західноукраїнських землях? Чим відрізнявся їхній економічний, соціальний і політичний статус?

На західноукраїнських землях жили українці, поляки, євреї, німці, румуни та угорці.

Їхній статус помітно відрізнявся:

• Українці становили більшість населення краю (здебільшого селяни), потерпали від малоземелля, сплачували великі податки й мали мінімальне представництво у владі.
• Поляки посідали панівне становище в Галичині: володіли маєтками, контролювали крайовий сейм, суд і адміністрацію, маючи широку політичну автономію.
• Євреї проживали переважно в містах і містечках, займалися торгівлею, ремеслом, промислами й лихварством, зосереджуючись на захисті своїх громадянських прав.
• Угорці на Закарпатті та румуни на Буковині були панівними верствами, контролювали місцеве управління та проводили політику мадяризації й румунізації українців.

1. Що зближувало український, польський і єврейський національні рухи?

Ці рухи зближувала спільна діяльність у конституційному полі Австро-Угорщини, використання легальних можливостей парламенту, виборів і преси, а також потреба відстоювати свої права та самобутність перед імперським центром.

2. Які суперечності існували між українським і польським рухами?

Поляки вважали всю Галичину польською землею і частиною майбутньої відновленої Речі Посполитої, тому утримували монополію на владу та проводили полонізацію шкіл і судів. Українці натомість вимагали поділу Галичини на дві окремі провінції — українську (східну) і польську (західну), відкриття українського університету у Львові та рівноправності української мови в усіх установах.

I. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Українське національне відродження на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст.».

• Москвофіли (русофіли) — суспільно-політична течія в Західній Україні другої половини ХІХ ст., яка вважала українців частиною російського народу й орієнтувалася на Російську імперію.
• Народовці (українофіли) — представники національного напряму інтелігенції Галичини з 1860-х років, які обстоювали самобутність українського народу від Сяну до Дону, розвивали народну мову та культуру.
• «Нова ера» — спроба українсько-польського компромісу 1890–1894 років у Галичині, за якого українці задекларували лояльність австрійській монархії в обмін на культурно-освітні поступки з боку влади.

Головна відмінність між москвофілами та народовцями полягала у визначенні національної ідентичності: москвофіли заперечували існування окремого українського народу й користувалися «язичієм», тоді як народовці утверджували окремішність української нації та розвивали живу народну мову.

Напрями діяльності:

• «Просвіта» (1868 р.) займалася масовим навчанням селян: відкривала читальні й бібліотеки, видавала дешеві книжки, засновувала ремісничі курси та кооперативи.
• Наукове товариство ім. Шевченка (1892 р.) зосередилося на академічній роботі: проводило фундаментальні дослідження з історії, мови й фольклору та діяло як неофіційна українська академія наук під керівництвом Михайла Грушевського.

Політика «нової ери» була тактичною домовленістю, що дала змогу відкрити кафедру історії України у Львівському університеті, збільшити кількість українських гімназій, запровадити фонетичний правопис у підручниках і заснувати товариство «Дністер». Через небажання поляків іти на серйозні політичні поступки угода швидко розпалася.

II. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Чому, на вашу думку, народовський рух у Галичині зміцнів раніше, ніж на Буковині та Закарпатті?

У Галичині була значно більша верства освіченої інтелігенції та греко-католицького духовенства, а також зберігався досвід організованої боротьби часів «Весни народів» 1848 року. Галичани мали тісні контакти з Наддніпрянщиною, тоді як на Закарпатті панувала жорстка мадяризація, а на Буковині українці поступалися за чисельністю та впливом румунській еліті.

3. Яким чином вплив діячів Наддніпрянщини допоміг зберегти українську ідентичність у Західній Україні?

Наддніпрянці принесли в Галичину ідею соборності та культ Тараса Шевченка. Такі діячі, як Володимир Антонович, Олександр Кониський та Михайло Драгоманов, допомагали галичанам формулювати політичні програми, фінансували україномовні видання та підтримали створення Наукового товариства ім. Шевченка.

4. Обговоріть, чи можна вважати «нову еру» (1890–1894 рр.) прикладом успішного компромісу між українцями та поляками? Чи міг цей компроміс бути тривалим?

«Нову еру» можна вважати тимчасовим компромісом, який приніс українцям реальні культурні здобутки (кафедра Грушевського, українські гімназії, фонетичний правопис). Тривалим він бути не міг, оскільки польська адміністрація відмовлялася ділити Галичину на дві провінції та відкривати український університет, що було принциповим для українців.

5. Як ви вважаєте, які внутрішні та зовнішні чинники могли обумовлювати відмінність у швидкості утвердження народовського руху в Галичині, Буковині та Закарпатті?

До внутрішніх чинників належали рівень освіченості населення, наявність власної інтелігенції та сила позицій консервативного москвофільства. До зовнішніх чинників — політичний режим у провінції (австрійський конституційний устрій у Галичині й Буковині давав більше свобод, ніж жорсткий мадярський тиск на Закарпатті після 1867 року) та географічна близькість до Наддніпрянщини.

III. МИСЛЮ ТВОРЧО

6. Створіть інфографіку, яка візуально покаже головні здобутки та виклики українського національного руху на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст.

Конспект інфографіки:

1. Здобутки: створення мережі читалень «Просвіти» (1868 р.); перетворення НТШ на українську академію наук (1892 р.); утвердження народовського руху й україномовної преси («Діло»); відкриття кафедри історії України у Львівському університеті (1894 р.).
2. Виклики: розкол руху через москвофільство; наступ полонізації, румунізації та мадяризації; малоземелля селян і масова трудова еміграція; відмова влади надати Галичині українську автономію.

7. Уявіть, що ви сучасний учасник з’їзду «Просвіти». Напишіть промову, в якій поясніть, чому освіта відіграє важливу роль у формуванні національної свідомості.

Шановна громадо!

Ми зібралися тут, щоб дати відповідь на просте запитання: як українському селянину стати повноправним господарем на власній землі? Будь-яке гноблення завжди тримається на невігластві та темряві. Неписьменну людину легко ошукати в суді, обікрасти лихварськими відсотками та змусити соромитися батьківської мови. Освіта повертає людині самоповагу.

Коли ми несемо в село книжку рідною мовою, пояснюємо основи агрономії чи закони, ми виховуємо не просто грамотного селянина, а свідомого громадянина. Через читальню «Просвіти» кожен українець відчуває себе частиною великого народу, що простягається від Карпат до Дону. Освічений народ неможливо асимілювати чи змусити мовчати. Наша праця сьогодні — це фундамент вільної та сильної України завтра!