§ 24. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії (Власов)

Зміст

ПОПРАЦЮЙТЕ З ІСТОРИЧНОЮ КАРТОЮ

Пригадайте, коли і за яких обставин українські землі потрапили до складу Російської та Австро-Угорської імперій.

Українські землі опинилися під владою двох імперій переважно наприкінці XVIII ст. Це сталося внаслідок трьох поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.) та російсько-турецьких воєн. Габсбурзька монархія за першим поділом Польщі 1772 року приєднала Галичину, а в 1774 році відібрала в Османської імперії Буковину. До Російської імперії за другим і третім поділами відійшли Правобережна Україна та Західна Волинь. Лівобережжя та Слобожанщина ввійшли до складу Росії раніше, упродовж XVII–XVIII ст., у ході ліквідації автономії Гетьманщини. Південну Україну та Крим російський царат захопив наприкінці XVIII ст. після перемог над Османською імперією та ліквідації Кримського ханства.

1. Які українські землі на початку ХХ ст. перебували у складі Російської імперії, а які — Австро-Угорської? До складу яких адміністративно-територіальних одиниць вони належали?

У складі Російської імперії перебувала Наддніпрянська Україна. Її землі поділялися на дев’ять губерній, які входили до трьох генерал-губернаторств:

• Київське генерал-губернаторство (Правобережжя): Київська, Подільська та Волинська губернії.
• Малоросійське генерал-губернаторство (Лівобережжя): Чернігівська та Полтавська губернії (Харківська губернія підпорядковувалася окремо).
• Новоросійське / Південне (раніше генерал-губернаторство): Катеринославська, Херсонська і Таврійська губернії.
  Крім того, українські етнічні землі належали до Кубанської області, Області Війська Донського, а також частин Курської, Воронезької, Гродненської та Бессарабської губерній.

У складі Австро-Угорщини перебували західноукраїнські землі:

• Королівство Галичини і Лодомерії з центром у Львові (Східна Галичина);
• Герцогство Буковина з центром у Чернівцях;
• Закарпаття, яке належало до складу Угорського королівства і поділялося на комітати (жупи).

2. Які факти суспільно-політичного та господарського життя в Україні на початку ХХ ст. засвідчено на карті?

На карті засвідчено такі важливі факти:

• «Межу осілості» євреїв, яка охоплювала переважну частину Правобережжя та Півдня;
• великі міста з населенням понад 50 тисяч мешканців (Київ, Харків, Одеса, Катеринослав, Миколаїв, Житомир, Кременчук, Полтава);
• розвиток важкої промисловості — промисловий район Донбасу та ареал підприємств синдикату «Продвугілля» (1904 р.);
• центри банківської справи (Київ, Одеса, Харків, Катеринослав, Кременчук, Миколаїв);
• події революції 1905–1907 рр. — міста з радами робітничих депутатів та райони збройних повстань у грудні 1905 р. (Харків, Олександрівськ, Горлівка).

3. Поміркуйте, чому уряди обох імперій не створювали адміністративно-територіальних одиниць за етнічними ознаками.

Уряди імперій діяли за правилом «розділяй і володарюй». Вони спеціально ділили території одного народу між різними губерніями чи провінціями. Це заважало українцям об’єднатися, послаблювало національний рух та полегшувало асиміляцію і русифікацію чи мадяризацію населення.

ПРОМИСЛОВИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

1. Що визначало розвиток промисловості на українських землях у складі Російської імперії на початку ХХ ст.?

Розвиток визначали багаті природні поклади, бурхливий розвиток капіталізму та вигідне географічне розташування. Україна виробляла більшість вугілля, металу та цукру всієї імперії. Розвиток був нерівномірним: Південь і Донбас швидко модернізувалися, а Лівобережжя відставало. Промисловість не була самостійною, а розвивалася як сировинна частина господарства Російської імперії.

• У чому виявлялися на українських землях під владою Російської імперії такі явища економічного життя, як спеціалізація та концентрація промислового виробництва?

Спеціалізація проявлялася у формуванні окремих промислових центрів: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий і Південно-Західний цукробуряковий райони.

Концентрація полягала в зосередженні техніки й робітників на великих заводах. За цим показником Україна посідала одне з перших місць у світі. У 1901 році лише на 12 металургійних заводах Півдня працювало 96 % робітників металургії регіону, і вони давали 87 % чавуну.

• Що передбачав процес монополізації промисловості?

Монополізація передбачала об’єднання підприємств для повного контролю над ринком, узгодження цін та отримання максимальних прибутків. В Україні найчастіше створювалися синдикати: цукрозаводчиків (1887 р.), «Продамет» (1902 р.), «Трубопродаж», «Продвугілля» (1904 р.), «Продвагон» (1902 р.). Підприємства зберігали виробничу самостійність, але реалізацію товарів вели разом через спільну контору. Одночасно промисловий капітал зливався з банківським.

• Як розвиток капіталізму позначився на структурі населення?

З’явилася велика верства найманих робітників — промисловий пролетаріат. З 1900 до 1913 року кількість пролетарів зросла вдвічі й досягла 631 тисячі осіб. Також налічувалося близько 400 тисяч будівельників і 157,8 тисячі залізничників. На селі посилилося розшарування: зросла частка бідняків і безземельних (у 1905 р. — 55,7 %), що спричинило аграрне перенаселення та виїзд селян на заробітки.

УКРАЇНСЬКІ МЕЦЕНАТИ ТА БЛАГОДІЙНИКИ

Прочитайте замітку та дайте відповіді на запитання:

• Поділіться припущеннями, із представників яких суспільних груп в умовах економічного розвитку формувалася нова українська еліта.

Нова українська еліта виростала з кіл заможних підприємців-капіталістів, купців, багатих землевласників та освіченої інтелігенції, які адаптувалися до ринкової економіки.

• Наскільки масовим, на вашу думку, було це явище? Чому?

Це явище не було дуже масовим. Більшість буржуазії на українських теренах була неукраїнською за походженням (росіяни, євреї, іноземні інвестори) і дбала лише про прибуток. Українська національно свідома бізнес-еліта тільки народжувалася, тому такі діячі були одиницями, хоч їхня допомога була дуже помітною.

• Хто з українських промисловців зажив слави меценатів та благодійників?

Славу меценатів здобули брати Микола і Федір Терещенки, Платон і Василь Симиренки, а також землевласник і видавець Євген Чикаленко.

• Висловіть ставлення до їхньої діяльності.

Я ставлюся до їхньої діяльності з великою повагою. Вони заробляли мільйони, але не витрачали їх марно, а будували школи, лікарні, фінансували видання перших українських газет, друк «Кобзаря» та підтримували вчених і письменників.

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ «СПАДОК ТЕРЕЩЕНКІВ»

• Які нові факти про славетну родину довідалися?

Цукрова імперія Терещенків експортувала продукцію до Західної Європи, Близького Сходу та навіть Японії. Підприємці будували для робітників житло, лікарні й чайні, а в Києві інвестували у водогін, каналізацію та трамвай. Онук засновника Михайло Терещенко володів найбільшою у світі яхтою «Іоланда», володів знаменитим синім «діамантом Терещенка», а в 1938 році став ворогом Гітлера, врятувавши капітали Австрії перед аншлюсом.

• Як ви розумієте вислів, що став родинним девізом Терещенків?

Девіз «Прагненням до суспільних користей» означає, що сенс великого багатства полягає в служінні суспільству, покращенні життя людей та розвитку культури й освіти рідного краю.

• Подискутуйте з приводу твердження про те, що в «кожній заможній родині друге-третє покоління відрізняється своїми мізками від засновників»:

Журналіст мав на увазі зміну світогляду: якщо засновники фокусувалися на важкій праці, виробництві та накопиченні, то нащадки прагнули глобального впливу, розкоші, політики та високого мистецтва. Це явище характерне не лише для заможних родин, однак за наявності великих статків воно найпомітніше. На прикладі Терещенків твердження є переконливим, адже їхні спадкоємці стали фінансистами та політиками світового масштабу.

• На підставі трейлера поділіться припущенням про основну ідею документальної стрічки.

Показати Терещенків як творців модерної України, які поєднали надприбутки із соціальною відповідальністю та заклали міцний інфраструктурний і культурний фундамент країни.

• Напишіть есе, у якому викладіть міркування про нематеріальний спадок Терещенків.

Нематеріальний спадок Терещенків важить значно більше за збудовані ними фабрики чи лікарні. Їхній головний урок полягає у філософії соціально відповідального бізнесу: капітал зобов’язаний служити людям. Відкриваючи безкоштовні картинні галереї, фінансуючи школи та розвиваючи міста, вони виховували людську гідність і формували європейську культуру українців. Терещенки назавжди змінили уявлення про підприємця, довівши, що справжній успіх вимірюється користю, залишеною для нащадків.

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

2. Що було характерним для розвитку сільського господарства?

Характерними рисами були поглиблення товарного виробництва та спеціалізація: вирощування пшениці на Півдні, цукрових буряків на Правобережжі та Лівобережжі. Розвивалися капіталістичні ферми, де використовували найману працю й техніку. Проте цей поступ стримували залишки кріпосництва, селянське безземелля, високі викупні платежі та кругова порука громади.

Спираючись на викладені історичні факти, поясніть:

• Як відбувалася капіталізація сільськогосподарського виробництва?

Землі поміщиків поступово викуповували підприємці та заможні селяни. Вони створювали великі товарні господарства, брали позики в банках і купували сільськогосподарські машини. Водночас бідні селяни разорялися і ставали наймитами або йшли на заробітки.

• Як зумовлені нею зміни позначилися на становищі українського селянства?

Селянство зазнало глибокого розшарування. Невелика частина селян збагатіла і створила власні міцні господарства. Більшість же втратила наділи: у 1905 році 55,7 % селян були безземельними або малоземельними. Виник надлишок робочих рук, люди голодували і мусили масово кидати домівки в пошуках заробітку.

• Якими були причини масової трудової еміграції?

Головними причинами були аграрне перенаселення, нестача землі в селян і відсутність роботи на промислових підприємствах. Швидке зростання населення за 50 років майже подвоїло кількість селян, а фабрики не вміщали всіх охочих. Поштовхом до далекого переїзду стало відкриття руху Транссибірською залізницею.

• Які особливості мав кооперативний рух на українських землях у складі Російської імперії?

Кооперація охопила не лише збут і кредитування, а й спільне виробництво. Особливістю став артільний рух, який започаткував Микола Левитський («артільний батько»). У 1894 році в селі Федвар на Херсонщині він заснував першу хліборобську артіль, де селяни добровільно об’єднувалися для спільної обробки землі.

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ

Прочитайте уривок із джерела та дайте відповіді на запитання:

1. У чому автор документа вбачав причини переселення українців на землі Сірого Клину?

Землемір М. Бондаренко зазначає, що українці їхали заради землі та хліба: на запитання про місце для поселення селянин прямо відповідав: «Та так, щоб хліб можна їсти». Люди шукали родючу землю й готові були терпіти важкі умови в степу.

2. Чи лише економічну мету мала переселенська політика російського уряду? (Відповідь підтвердіть уривками з документа.)

Політика уряду мала також мету русифікації та розпорошення українців. Це підтверджують рядки джерела: «Бажання московського уряду розпорошити українців і розсіяти їх поміж москалями розбилось почасти об небажання москалів селитися в степах…» та намагання влади за планом розселяти людей разом: «Людність такого села за національностями виглядала так: 40 % українців, 30 % москалів і 30 % білорусинів», де білорусів планували використати «як обрусителів».

На підставі поданого історичного джерела подискутуйте:

• Про мотиви, що спонукали українських селян до еміграції вглиб Росії.

Селян штовхала крайня бідність, зависокі ціни на оренду поміщицької землі та голод. У документі селянин гірко зазначає: «…платиш поміщику за піт, який на його землі проливаєш…», «земля для того тільки хороша, хто нею володіє». Люди вважали, що вдома немає жодних шансів прогодувати родину, тому прагнули будь-що виїхати.

• З якими труднощами стикалися переселенці?

Переселенці зустрічалися з незвичним суворим кліматом, де «худобу треба годувати удома 6 місяців», нездоровою водою, хворобами, відсутністю допомоги, великими відстанями та потребою все починати з нуля на чужині.

• Як впливала масова еміграція на структуру населення України?

З України виїжджали мільйони молодих, працездатних і найбільш рішучих хліборобів цілими родинами. Це зменшувало частку корінного українського населення на рідних землях і тимчасово збивало напругу від нестачі землі в селах.

• Які загрози у зв’язку з цим виникали?

Головною небезпекою була поступова втрата національної самобутності та розчинення українців серед російського населення на далеких землях Сибіру чи Далекого Сходу. Україна втрачала свій головний трудовий потенціал.

Узагальніть матеріали параграфа, спираючись на міркування українських істориків:

• У чому дослідники вбачають суперечності економічного розвитку України на межі ХІХ–ХХ ст.?

Суперечність полягала в разючому розриві між великими індустріальними містами та селом. Міста переживали технічний переворот, мали електрику, телефонний зв’язок, театри та залізниці. А поряд стояло архаїчне село зі солом’яними стріхами, глиняним посудом, дерев’яними петлями у дверях і напівкріпосницькими пережитками.

• Які факти, крім зазначених в уривкові, підтверджують нерівномірність розвитку у промисловості та сільському господарстві?

Нерівномірність підтверджують такі факти:

• Промисловість Донбасу і Півдня була передовою за концентрацією і технікою у світі, а селяни здебільшого обробляли наділи примітивними плугами та серпами.
• Швидко зростали підприємства важкої промисловості (видобуток руди, металургія), а виробництво споживчих товарів і легка індустрія перебували в занедбаному стані.
• Прибутки від монополій і видобутку багатств вивозилися за кордон або в імперський центр, а в українському селі панувало безземелля 55,7 % господарств.

• Як ця особливість господарського життя позначалася на суспільному розвиткові?

Вона провокувала гостре соціальне протистояння. Робітники на підприємствах тяжко працювали по 12–14,5 годин на добу, терпіли штрафи й жили в землянках, що породжувало масові страйки та революційні виступи. Селяни бунтували проти поміщиків і вимагали землі, а мільйони людей мусили тікати в еміграцію.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Витлумачте поняття концентрація виробництва, монополія, синдикат, кооперативний рух, масова трудова еміграція та поясніть, як власні назви Зелений Клин, Сірий Клин стосуються історії України.

Концентрація виробництва — це зосередження засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на великих підприємствах.

Монополія — об’єднання підприємств, створене в умовах посилення конкурентної боротьби для узгодження виробництва і збуту товарів з метою одержання максимальних прибутків.

Синдикат — форма монополії, що передбачає об’єднання самостійних у питаннях виробництва підприємств з метою збуту товарів.

Кооперативний рух — добровільні об’єднання селян чи ремісників для спільної господарської діяльності (кредитування, збут продукції, обробіток землі), що допомагало протистояти тиску ринку.

Масова трудова еміграція — масовий добровільний виїзд селян за межі рідного краю в пошуках вільних земель і порятунку від малоземелля та злиднів.

Сірий Клин — назва Південно-Західного Сибіру та Північного Казахстану, де наприкінці XIX — на початку XX ст. компактно селилися переселенці з України.

Зелений Клин — назва південної частини Далекого Сходу (басейн річки Амур та узбережжя Тихого океану), яку компактно освоювали сотні тисяч українських селян.

2. Покажіть на карті індустріальні райони, що сформувалися на українських землях у складі Російської імперії, найбільші індустріальні міста.

За картою на с. 173 та 181:

• Донецький вугільно-металургійний басейн розташований на сході України, охоплює території Катеринославської губернії та Області Війська Донського.
• Криворізький залізорудний басейн простягається вздовж річки Інгулець на стику Катеринославської та Херсонської губерній.
• Нікопольський марганцевий басейн розміщений у нижній течії Дніпра, на південь від Катеринослава.
• Південно-Західний цукробуряковий район охоплює лісостепову смугу Правобережжя (Київська, Подільська, Волинська губернії).
• Найбільші індустріальні міста: Київ, Харків, Катеринослав (сучасний Дніпро), Одеса, Миколаїв, Луганськ, Юзівка (сучасний Донецьк), Маріуполь.

3. Підтвердіть фактами економічного розвитку колоніальний статус українських земель у складі Російської імперії.

Колоніальний характер економіки підтверджують такі прямі факти:

• Україна розвивалася як сировинний придаток центру: з неї вивозили вугілля, руду, метал, зерно та цукор, а готові фабричні вироби з високою доданою вартістю завозили з центральних районів Росії;
• прибутки від видобутку корисних копалин та праці робітників потрапляли до скарбниці в Петербурзі або вивозилися іноземними капіталістами за кордон;
• залізничні тарифи встановлювалися так, щоб було вигідно вивозити з України необроблену сировину і невигідно експортувати готові промислові товари;
• розвиток великої промисловості фінансувався державою вибірково — лише у видобувних і первинних металургійних галузях для загальноімперських потреб, тоді як потреби місцевого населення в споживчих товарах ігнорувалися.

4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/Rr8hFrjp або кодом та виконайте завдання онлайн.

Завдання виконується в інтерактивному режимі безпосередньо на платформі за посиланням https://cutt.ly/Rr8hFrjp.