21 липня 2026 р. Модерна доба

§ 24. Модернізація й Україна (Щупак)

Пригадайте основні ознаки та складові процесу модернізації. Які особливості модернізація мала у Східній Європі?

Основними ознаками та складовими процесу модернізації є:

В економічній сфері: розгортання промислового перевороту, перехід від ручної праці до машинної індустрії, поява фабрик і заводів, будівництво залізниць та розвиток ринкової економіки.
У соціальній сфері: урбанізація (стрімке зростання міст і частки міського населення), руйнування станового поділу, поява вільнонайманих робітників і буржуазії.
У політичній сфері: розвиток демократичних засад, формування виборних органів влади, поява політичних партій і розширення прав громадян.
У культурній та духовній сфері: поширення загальної грамотності, розвиток світської науки, зміна традиційного релігійного світогляду на науковий та формування модерних націй.

У Східній Європі модернізація розпочалася пізніше, ніж у Західній, і мала наздоганяльний характер. Вона зберігала феодальні пережитки (тривале існування кріпацтва, поміщицьке землеволодіння, селянське малоземелля). Головну роль у процесах відігравала імперська держава та іноземні інвестиції, а не приватна ініціатива населення. Крім того, українські землі перебували під владою Російської та Австрійської імперій, тому модернізація мала викривлений, переважно сировинний характер на користь метрополій.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (с. 142)

Розгляньте хмаринку слів. Визначте сутність та особливості процесу модернізації суспільства в Україні у ХІХ ст. Які суспільні / економічні / політичні виклики прискорюють процеси модернізації? Чи має модернізація негативні наслідки для суспільства?

Хмаринка слів виділяє ключові поняття: «трансформація», «осучаснення», «реформування», «покращення», «технологізація», «удосконалення» та «виклики».

Сутність модернізації полягала саме в глибокій трансформації — переході від старого аграрного суспільства до сучасного індустріального. В Україні цей процес мав важливі особливості: він відбувався в умовах бездержавності й поділу земель між двома імперіями. На сході й півдні Наддніпрянщини швидко розвивалася важка промисловість і залізниці, але цей край перетворювався на сировинний придаток Росії. Галичина ж в економіці залишалася відсталим аграрним краєм, проте завдяки законам Австрійської монархії значно випереджала інші землі в політичному житті й демократизації.

Процеси модернізації прискорювали такі виклики:

Суспільні: швидкий демографічний вибух, коли селянам уже бракувало землі для виживання за старих методів господарювання.
Економічні: помітне відставання Російської та Австрійської імперій від передових західних країн і гостра потреба в залізницях та нових заводах.
Політичні: поразка Росії в Кримській війні, яка змусила самодержавство піти на скасування кріпацтва та проведення реформ.

Модернізація мала й негативні наслідки. Вона призвела до масового безземелля селян, їхнього розорення та вимушеної еміграції. Робітники на шахтах і заводах працювали по 12–14 годин у небезпечних умовах за копійки. Крім того, індустріальні міста України зазнавали сильної русифікації через наплив чиновників і робітників із центральної Росії. Цей процес поєднував індустріальну революцію, перебудову соціальної структури та розгортання національного руху. Головною особливістю модернізації в українських землях був її нерівномірний розвиток і здійснення в умовах бездержавності. Південь і Схід Наддніпрянщини швидко перетворилися на великі промислові райони, тоді як Галичина залишалася периферійним аграрним краєм. Водночас Галичина завдяки конституційному устрою Австрійської імперії випереджала інші землі в політичній модернізації, а в підросійській Україні панувало жорстке самодержавство, русифікація та цензура.

Процеси модернізації прискорюють такі виклики:

Суспільні: демографічний вибух і значний приріст населення, через що традиційне аграрне господарство вже не могло забезпечити людей землею й харчами.
Економічні: помітне відставання Російської та Австрійської імперій від передових держав Західної Європи, гостра потреба в нових технологіях і транспортній мережі.
Політичні: поразки імперій у війнах (насамперед Росії в Кримській війні), які змусили монархію негайно розпочати реформи для збереження сили держави.

Модернізація супроводжувалася й негативними наслідками. Селяни втрачали землю, розорялися та поповнювали лави бідноти. Фабричні робітники працювали в нелюдських умовах за малу платню й не мали правового захисту. Швидка індустріалізація спричинила шкоду природі, а в українських містах посилився тиск імперської мови та культури, адже міські центри заповнювали приїжджі чиновники й робітники з російських губерній.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Які умови, на вашу думку, були потрібні в Україні для перетворення «селян у націю»? Яка роль освіти і культури у цьому процесі?

Для перетворення українських селян на свідому модерну націю були потрібні такі важливі умови:

Ліквідація кріпацтва та надання селянам особистої свободи й права розпоряджатися собою.
Руйнування замкненого життя сіл завдяки розбудові залізниць, торгівлі та промисловості.
Поява української інтелігенції, яка прийшла в село з національними ідеями й газетами.
Створення громадських осередків (читалень товариства «Просвіта», кооперативів, хорів), де селяни вчилися спільно діяти заради спільних інтересів.

Роль освіти й культури була визначальною. Освіта долала безграмотність, відкривала людям світ книжок і газет, допомагала усвідомити права та відчути спорідненість з іншими регіонами. Українська культура (поезія Тараса Шевченка, театр корифеїв, вивчення козацької історії та народні пісні) сформувала єдину літературну мову та спільну історичну пам’ять. Завдяки цьому селяни перестали вважати себе лише мешканцями окремих повітів і почали усвідомлювати себе єдиним українським народом.

Скориставшись додатковими джерелами інформації, підготуйте творчий проєкт «Національні рухи “недержавних” народів Російської імперії».

Основні тези для проєкту:

Спільні цілі рухів: захист рідної мови, збереження самобутньої культури й релігії, подолання наслідків насильницької русифікації та здобуття прав на самоврядування.
Провідні верстви: на першому етапі національні прагнення обстоювали представники колишньої еліти (козацька старшина в Україні, шляхта в Польщі, лютеранські пастори в Прибалтиці), а з середини ХІХ століття провідну роль перебрала нова світська інтелігенція — учителі, лікарі, письменники, студенти.
Шляхи боротьби: народи вдавалися до мирних культурно-просвітницьких засобів (видання літератури, створення товариств «Просвіта», недільних шкіл, збирання фольклору), а поляки відкрито застосовували збройні визвольні повстання (1830–1831 та 1863 років).
Відмінності між народами: спільноти зі збереженою власною старою аристократією (поляки) або автономним устроєм (фіни) швидше формували політичні організації, тоді як український та білоруський рухи тривалий час долали спроби повної державної асиміляції, але саме український рух став лідером серед народів без власної старої еліти.

АРСЕНАЛ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ (с. 144)

Пригадайте, коли в Україні відзначається День Соборності. З якою подією пов’язане це свято? За допомогою мережі «Інтернет» або застосунків ШІ створіть зображення, яке б відображало ідею соборності українських земель. Результати роботи представте в класі.

День Соборності України відзначають щороку 22 січня. Свято встановлено на честь проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Зразок аналізу та ідея для створення зображення:
У підручнику наведено плакат відомого сучасного художника Нікіти Тітова «Наша єдність — наша зброя». На ньому в синьо-жовтих кольорах зображено руки людей, міцно зчеплені між собою, як цеглини непорушного захисного муру, уздовж якого виведено напис «Соборність». Це символізує, що згуртованість народу є головною силою захисту держави.

Опис власного зображення (або запит для ШІ):
«Мапа сучасної соборної України у міжнародно визнаних кордонах під мирним небом, де різні історичні регіони від заходу до сходу, від півночі до Криму об’єднані сяючим живим ланцюгом людей у національному вбранні. У центрі над Дніпром здіймається золотий тризуб, а внизу розміщено напис: “В єдності — сила народу”».

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Уявіть, що ви учасник / учасниця дискусійного клубу. Опрацюйте додаткові джерела інформації і підготуйтеся до дискусії на тему «Колоніальний характер економічної політики царського уряду в Україні». Доберіть аргументи на підтвердження чи спростування даної тези.

Аргументи на підтвердження колоніального характеру політики:

Українські землі використовували переважно як сировинний придаток: на початку ХХ ст. Наддніпрянщина давала 72% видобутку всієї сировини в імперії, але тільки 15% готової фабрично-заводської продукції.
Царський уряд застосовував дискримінаційну цінову політику: на українську сировину (вугілля, руду, хліб) ціни тримали низькими, а на готові промислові вироби з російських губерній — високими, що викачувало фінансові ресурси з України.
Управління залізницями підпорядковували потребам вивезення сировини до чорноморських портів і центру Росії, а прямі зв’язки між українськими регіонами майже не розвивали.
Доходи від видобутку та промисловості осідали в кишенях іноземних і російських власників або надходили до петербурзької скарбниці, майже не повертаючись у розвиток місцевої інфраструктури, освіти й медицини.

Аргументи на спростування колоніального характеру (альтернативний погляд):

В українських регіонах відбувався потужний промисловий прорив: створювалися сучасні металургійні та машинобудівні заводи в Катеринославі, Юзівці, Харкові, які за рівнем обладнання випереджали підприємства центральної Росії.
Масштабне будівництво залізниць втягувало край у загальноєвропейську торгівлю та стимулювало швидкий розвиток товарного господарства й банківської справи.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Чим, на вашу думку, пояснюється «селянський характер» української нації на початку ХХ ст.?

«Селянський характер» української нації пояснюється тим, що переважна більшість українців (понад 80%) жила в селах і займалася землеробством. Родючі чорноземи та столітні традиції хліборобства міцно прив’язували українського селянина до свого клаптика поля. Навіть після скасування кріпацтва в Україні панувала відробіткова система, тому селяни до останнього намагалися триматися за землю й не поспішали найматися на промислові підприємства. Натомість на шахти Донбасу й заводи Придніпров’я масово прибували селяни з бідних російських губерній, які ще за часів кріпацтва звикли до відхожих промислів і легше адаптувалися до фабричної праці. Через це українці складали меншість серед міських мешканців і робітників, а національна буржуазія тільки зароджувалася, тому село залишалося головним осередком збереження українського народу.

ПОМІРКУЙМО! (с. 146)

Розгляньте інфографіку. Визначте, яку історичну подію вона ілюструє. Як польський національний рух впливав на розвиток українського національного руху? Чи мали українці і поляки спільні інтереси? Які методи боротьби використовували поляки та українці на шляху до творення незалежної держави?

Інфографіка ілюструє польське Січневе визвольне повстання 1863 року під гаслом «За нашу і вашу свободу!».

Польський національний рух впливав на український суперечливо:

З одного боку, поляки були конкурентами. Вони прагнули відновити Річ Посполиту в історичних кордонах 1772 року, тому вважали Правобережну Україну своєю територією і не бажали визнавати національні прагнення українців.
З іншого боку, польська боротьба показувала приклад незламності та згуртованості, надихаючи українських патріотів активніше відстоювати власну гідність.

Спільним інтересом українців і поляків було повалення царського самодержавства та звільнення від гніту Російської імперії. Саме тому на боці польських повстанців билися українські офіцери, зокрема Андрій Потебня та Андрій Красовський. Проте масової підтримки українських селян повстання не здобуло, оскільки селяни бачили в повстанцях насамперед польських поміщиків-гнобителів і не хотіли повернення під владу польської шляхти.

Методи боротьби двох народів істотно різнилися:

Поляки обирали радикальний шлях: готували збройні повстання, створювали таємні підпільні комітети, вели партизанську війну.
Українці в цей час діяли мирними культурно-просвітницькими методами: розвивали літературу, збирали народний фольклор, відкривали недільні школи, гуртувалися в громади, а в австрійській Галичині брали участь у роботі парламенту та створювали перші легальні партії.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

I. ЗНАЮ Й СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Поясніть поняття «модерна нація». Створіть власне визначення цього поняття і обговоріть його в класі.

Модерна нація — це велика спільнота людей різного суспільного становища, які усвідомлюють свою єдність, мають спільну мову, культуру та історичну пам’ять, почуваються рівноправними громадянами та прагнуть самостійно вирішувати власну долю у межах власної держави.

2. Які фактори українського націєтворення існували на початку ХХ ст.?

Демографічний фактор: стрімке зростання кількості українців (понад 22 мільйони осіб у підросійській Україні за переписом 1897 року) та їхнє переважання у восьми губерніях Наддніпрянщини.
Висока соціальна активність селянства: збереження традицій козаччини та гайдамаччини, які виливалися в масові селянські протести проти безземелля.
Діяльність інтелігенції: зростання кількості українських учителів, лікарів, юристів і письменників, які очолили рух і надали селянським протестам національних гасел.
Соціально-етнічний поділ: селяни були здебільшого українцями, а поміщики, купці та чиновники — неукраїнцями, через що соціальне невдоволення автоматично перетворювалося на національне протистояння.
Історична пам’ять: живий міф про козацьку вольницю та колишню державу Богдана Хмельницького.

3. У чому полягала ідея соборності українських земель?

Ідея соборності полягала в усвідомленні неподільної єдності всіх українських регіонів, розірваних між Російською та Австро-Угорською імперіями, формуванні спільної національної самосвідомості та прагненні об’єднати ці землі в єдиній самостійній українській державі.

4. Визначте, які протиріччя існували в модернізаційному процесі в Україні.

Економічна диспропорція: високий розвиток видобутку вугілля й залізної руди поєднувався зі слабким розвитком кінцевої обробної промисловості, що ставило економіку в залежність від Петербурга.
Регіональні контрасти: індустріальний південно-східний регіон стрімко модернізувався, а західноукраїнські землі (Галичина) залишалися відсталими й бідними.
Неповнота соціальної структури: нація складалася переважно із селян і частини інтелігенції, тоді як національна буржуазія та міський пролетаріат майже не мали українського обличчя.
Суперечливість освіти: школи й вищі навчальні заклади давали корисні знання, але одночасно слугували інструментом насильницької русифікації українців.
Політичне безправ’я: значні господарські успіхи не супроводжувалися національними й політичними свободами для українського народу в межах імперій.

II. ОБГОВОРЮЄМО У ГРУПІ

Об’єднайтеся у групи. Визначте основні: а) ознаки; б) складові; в) протиріччя процесу модернізації в Україні. Результати роботи оформіть як спільну мапу думок або кластер.

Представлений кластер наочно систематизує особливості модернізації в українських землях:

Ознаки вказують на технологічне й промислове оновлення (заводи, залізниці, демографічне зростання).
Складові відображають формування модерної спільноти через зростання інтелігенції, розвиток освіти й усвідомлення соборності.
Протиріччя підкреслюють колоніальний перекіс економіки імперії та збереження селянського характеру нації під асиміляційним тиском.

III. МИСЛИМО ТВОРЧО

Уявіть себе істориком / історикинею. За допомогою додаткових джерел інформації напишіть коротку історичну довідку на тему: «Вплив освіти на суспільний розвиток України на початку ХХ ст.».

Історична довідка:
На межі ХІХ і ХХ століть освіта стала потужним чинником суспільного поступу на українських землях. Розвиток індустрії та транспорту вимагав тисяч грамотних робітників, техніків та управлінців. Завдяки земствам у Наддніпрянщині та шкільним радам у Галичині значно збільшилася кількість початкових шкіл, ремісничих училищ і гімназій, що підвищило загальний рівень грамотності простого люду.

Освіта відкрила шлях до формування нової верстви — світської інтелігенції (вчителів, агрономів, лікарів, інженерів). Вихідці з селянських і міщанських родин здобували університетську освіту й ставали рушієм громадського життя. Водночас у підросійській Україні освіта слугувала царській владі інструментом русифікації, де всі предмети викладалися виключно російською мовою. Попри ці заборони, саме освічена молодь організовувала недільні школи, поширювала заборонену українську літературу та засновувала перші політичні організації. У Галичині боротьба за відкриття українського університету стала загальнонародною справою. Отже, освіта на початку ХХ ст. не лише прискорила економічний розвиток, а й виховала покоління будівничих майбутньої Української держави.

ДОДАТКОВІ ЗАВДАННЯ (з паралельних видань курсу)

II. ОБГОВОРЮЄМО У ГРУПІ

Об’єднайтеся у групи. Дослідіть, які соціальні зміни відбулися в українському суспільстві у другій пол. ХІХ ст. Визначте позитивні і негативні зміни. Результати роботи представте у вигляді інфографіки.

Позитивні соціальні зміни	Негативні соціальні зміни
Селяни отримали особисту свободу, право власності на майно та базові громадянські права.	Селяни потерпали від малоземелля, сплачували обтяжливі викупні платежі й потрапляли в боргову залежність.
Стрімко розросталися міста, виникали нові великі промислові й транспортні центри.	Робітники працювали у важких і небезпечних умовах по 12–14 годин за низьку заробітну плату.
Сформувалися нові верстви населення: промислова буржуазія та вільнонаймані робітники.	Відбулося різке розшарування суспільства на невелику заможну верхівку та масу збіднілого люду.
Зросла кількість світської інтелігенції: учителів, лікарів, інженерів і науковців.	Міста Наддніпрянщини зазнавали русифікації через постійний наплив чиновників і робітників із Росії.
Поширилася початкова та фахова освіта, збільшилася частка грамотного населення.	Через земельний голод сотні тисяч селян змушені були емігрувати за океан або до Сибіру.

Для оформлення інфографіки матеріал розподіляють на два тематичні блоки: зліва подають блок «Здобутки модернізації» з графічними елементами (розірвані кайдани, залізниця, розгорнута книга), а справа — блок «Виклики модернізації» (малий клаптик землі, димар фабрики, корабель емігрантів).

III. МИСЛИМО ТВОРЧО

Уявіть себе робітником / робітницею цукрового заводу Симиренків. Якими були б умови вашої праці? Створіть рекламний плакат такого заводу. Відобразіть у вашій роботі переваги, які б отримали працівники цукрового заводу, та новації, які були впроваджені Симиренками у виробництві.

Умови праці на цукровому заводі фірми «Брати Яхненки і Симиренко» у Млієві кардинально вирізнялися на тлі інших фабрик того часу. Робітники працювали за вільним договором і стабільно отримували гідну оплату. Підприємці звели ціле фабричне містечко: самотні працівники мешкали в охайних гуртожитках, а для сімейних збудували окремі хати з садками й городами. При заводі діяли безкоштовна лікарня, школа для дітей і недільні курси для дорослих, бібліотека, читальня та навіть аматорський театр. Селище мало газове освітлення й водогін, а на випадок травми чи старечої непрацездатності адміністрація виплачувала пенсії.

Зміст рекламного плаката цукрового заводу:

Заголовок: Цукровий завод фірми «Брати Яхненки і Симиренко» у Млієві запрошує до праці!
Новації на виробництві: парові двигуни замість вогневого випалювання, обладнання власного машинобудівного заводу, перевезення продукції першими металевими пароплавами «Українець» і «Ярослав».
Переваги для працівників: своєчасна висока плата, безкоштовне впорядковане житло, заводська лікарня та безкоштовна школа, водогін і газове світло на вулицях, пенсійне забезпечення.
Гасло: Повага до робітника, передова техніка та добробут рідного краю!