Українські землі у складі Російської імперії

Зміст

ПОМІРКУЙТЕ

Пригадайте, коли і в який спосіб відбувалося підпорядкування українських земель владі Московії / Російської імперії. Для підказки скористайтеся хронологічною хмаринкою.

Підпорядкування українських земель Московії, а згодом Російській імперії, тривало від середини XVII до кінця XVIII ст. та здійснювалося шляхом збройної експансії, міждержавних договорів за спиною українців і поступового скасування автономних прав.
Основні етапи підкорення:

• 1654 рік — укладення Переяславського договору між гетьманом Богданом Хмельницьким та московським посольством («Березневі статті»), що започаткувало процес поступового обмеження суверенітету козацької держави;
• 1667 рік — укладення Андрусівського перемир’я між Московською державою та Річчю Посполитою, яке закріпило поділ українських земель по річці Дніпро: Лівобережжя відійшло Москві, Правобережжя залишилося за Річчю Посполитою;
• 1686 рік — укладення «Вічного миру» між Московією та Річчю Посполитою, яким закріплено перехід Лівобережжя та Києва під московську владу; того ж року Київську православну митрополію підпорядковано Московському патріархату;
• 1709 рік — поразка гетьмана Івана Мазепи у Полтавській битві, яка спричинила наступ царату на права Гетьманщини та посилення репресій;
• 1764 рік — скасування посади гетьмана указом Катерини II та остаточна ліквідація інституту гетьманства;
• 1775 рік — руйнування Запорозької Січі царськими військами за наказом Катерини II, ліквідація козацького військово-політичного устрою;
• 1783 рік — анексія Кримського ханства Російською імперією;
• 1791 рік — підписання Ясського мирного договору після чергової російсько-турецької війни, за яким за Росією закріплено землі між Південним Бугом і Дністром;
• 1793, 1795 роки — другий і третій поділи Речі Посполитої, внаслідок яких Правобережжя та Волинь перейшли під контроль Російської імперії.

ЗАВДАННЯ

Опрацюйте навчальний текст та упорядкуйте інформацію про адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської імперії в структурно-логічну схему.

Структурна схема поділу Наддніпрянщини:

1. Київське генерал-губернаторство (утворене в 1832 році):

• Київська губернія;
• Подільська губернія;
• Волинська губернія.

2. Малоросійське генерал-губернаторство (утворене в 1802 році):

• Чернігівська губернія;
• Полтавська губернія;
• Слобідсько-Українська губернія (з 1835 року — Харківська).

3. Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство (утворене в 1822 році):

• Катеринославська губернія;
• Таврійська губернія;
• Миколаївська губернія (з 1803 року — Херсонська).

ІСТОРИЧНІ ПОДРОБИЦІ

1. Дізнайтеся з додаткових джерел інформації, за яких обставин у новітній історії України з’явився проєкт «Новоросія». Про які загрози для України свідчила поява цієї ідеї в урядових колах сучасної Росії?

У новітній історії України проєкт «Новоросія» з’явився у 2014 році під час початку збройної агресії Російської Федерації проти України після Революції Гідності. Кремль використав цей імперський конструкт для спроби розколоти державу, анексувати Крим і штучно підбурити сепаратистські рухи на території східних і південних областей України (Харківської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської та Одеської).

Поява цієї ідеї свідчила про невизнання суверенітету, державних кордонів і суб’єктності України з боку російського керівництва, пряму загрозу територіальній цілісності України, а також намір Росії легітимізувати військову агресію та окупацію за допомогою історичних псевдонаукових міфів XVIII століття.

2. Доберіть з відкритих джерел факти «переписування» історії півдня України на користь імперської ідеології Росії.

Російська імперська влада насаджувала міф про Південь як про «дикі, порожні землі», цивілізовані виключно після російського завоювання за правління Катерини II. З цією метою давні поселення масово перейменовували: козацький Новий Кодак став Катеринославом, Самарчик перейменували на Новомосковськ, місто й фортецю Хаджибей — на Одесу, а кримський Ак’яр — на Севастополь. Водночас офіційна імперська історіографія замовчувала існування на цих теренах поселень Запорозької Січі, Кримського ханства та Османської імперії, приписуючи заснування міст виключно російським імперським діячам (Потьомкіну, Катерині II).

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Про які причини створення генерал-губернаторств свідчить науковець?

Згідно з висновком історика Кирила Галушка, генерал-губернаторства створювалися на напрямках зовнішніх воєнних загроз і скасовувалися в міру їх зникнення. Новоросійське генерал-губернаторство охоплювало чорноморське узбережжя для боротьби з Османською імперією за північ Чорного моря та проіснувало до 1874 року, коли турецька загроза в регіоні зникла. Київське генерал-губернаторство проіснувало до 1914 року, оскільки Російська імперія тримала його на випадок збройного конфлікту з Австро-Угорщиною.

2. На основі знань про історію підкорення українських земель Російською імперією висловіть припущення, які ймовірні внутрішні загрози могли змусити російських імперців створити в кожному з регіонів України генерал-губернаторства.

Головними внутрішніми загрозами для російської влади були польський шляхетський визвольний рух на Правобережжі, регулярні селянські повстання через посилення кріпацтва, а також пам’ять про козацьку автономію на Лівобережжі та в Запорожжі. Зосередження військової та цивільної влади в руках генерал-губернатора давало змогу імперії контролювати нелояльні верстви населення й оперативно застосовувати війська для придушення спротиву.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Схарактеризуйте за картою національний склад населення українських земель на початку ХІХ ст.

На початку XIX ст. українці становили більшість населення в усіх українських регіонах під владою Російської імперії. Найвища частка українського населення (90–95 %) спостерігалася на Лівобережжі — у Чернігівській та Полтавській губерніях, а також значною була на Слобожанщині (Харківська губернія). На Правобережжі (Київщина, Поділля, Волинь) поруч з українським селянством значну частку поміщиків становили поляки, а в містах і містечках мешкало багато євреїв. Найстрокатішим за національним складом був Південь України та Крим: хоча українці складали тут 65–75 % (без Криму), у регіоні також проживали кримські татари, ногайці, греки, вірмени, болгари, німці, росіяни, євреї, молдовани та інші етноси.

Опрацюйте навчальний текст пункту 2 та визначте, як змінювався етнічний склад населення українських земель під владою Російської імперії. Які чинники впливали на ці зміни? Визначте ознаки дискримінаційної політики російського уряду щодо окремих народів.

Етнічний склад населення під владою імперії зазнавав штучних змін: суттєво зростала частка російського дворянства, купецтва та чиновництва, збільшувалася кількість іноземних колоністів на Півдні, водночас чисельність деяких автохтонних народів скорочувалася через витіснення.

Чинники змін:

• урядова міграційна політика та заселення міст російськими службовцями;
• залучення іноземних переселенців наданням значних податкових та земельних пільг;
• примусове виселення місцевих народів із новоприєднаних територій.

Ознаки дискримінаційної політики:

• встановлення указом 1791 року «смуги осілості» для євреїв з обмеженням права вибору місця проживання та забороною приписуватися до купецтва внутрішніх губерній;
• виселення корінних мешканців Півдня та Криму (ногайців, кримських татар, греків, вірмен);
• цілеспрямоване зросійщення та стирання пам’яті про корінні народи.

ІСТОРИЧНІ ПОДРОБИЦІ

Перегляньте відео та визначте, яким був внесок родини Фальц-Фейнів у розвиток Півдня України. https://qr.orioncentr.com.ua/YZq4D

Родина Фальц-Фейнів зробила значний внесок у розвиток господарства та науки на Півдні України. Заснувавши помістя в Таврійських степах, вони розвинули високопродуктивне тонкорунне вівчарство, конярство й передові методи степового землеробства. Головним їхнім досягненням стало створення Фрідріхом Фальц-Фейном на Херсонщині унікального природного заповідника «Асканія-Нова» з дендрологічним і зоологічним парками, де було збережено ділянку первісного цілинного степу та організовано акліматизацію рідкісних видів тварин з усього світу.

ПОМІРКУЙТЕ

Проаналізуйте зміст російської політики щодо українських земель і спрогнозуйте її наслідки для розвитку господарства України та національного розвитку українців протягом «довгого» ХІХ століття.

Російська політика зводилася до ліквідації традиційних правових систем (Литовські статути, магдебурзьке право), покріпачення селянства (1783 рік на Лівобережжі та Слобожанщині, 1796 рік на Півдні), русифікації, цензури та підпорядкування місцевої економіки потребам імперії.

Для господарства це мало наслідком консервацію відсталих феодально-кріпосницьких відносин, обмеження зовнішньої торгівлі та перетворення Наддніпрянщини на сировинний придаток російської метрополії. Для національного розвитку насадження тези про «триєдиний народ», заборона українського стилю в архітектурі й тиск на культуру гальмували розвиток українців, проте водночас викликали опір інтелігенції, стимулювавши рух національного відродження впродовж усього XIX століття.

I. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Українські землі у складі Російської імперії»:

• Можу пояснити значення понять «губернія», «смуга осілості» євреїв.

  Губернія — одиниця адміністративно-територіального устрою в Російській імперії.

  «Смуга осілості» євреїв — територія на білоруських й українських землях, визначена царським урядом Росії для проживання євреїв. Це приклад дискримінації групи населення за етнічною ознакою, що полягав в обмеженні права на вільний вибір місця проживання.

• Можу за картою розповісти про адміністративно-територіальний устрій Наддніпрянщини.

  Наддніпрянська Україна поділялася на дев’ять губерній, згрупованих у три регіони:

  1. Правобережжя (Київське генерал-губернаторство з 1832 року): Київська, Подільська та Волинська губернії.
  2. Лівобережжя та Слобожанщина (Малоросійське генерал-губернаторство з 1802 року): Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії.
  3. Південь України (Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство з 1822 року): Катеринославська, Таврійська та Херсонська губернії.
     Очолювали губернії цивільні губернатори, а генерал-губернаторства — генерал-губернатори з широкими військово-адміністративними повноваженнями.

• Можу схарактеризувати етнічний склад та соціальну структуру населення Наддніпрянської України.

  Етнічний склад: українці становили абсолютну більшість у всіх регіонах (від 90–95 % на Лівобережжі до 65–75 % на Півдні без урахування Криму). На Правобережжі суттєву верству землевласників складали поляки, а в містах — євреї. На Півдні склався поліетнічний склад із кримських татар, німців-колоністів, росіян, греків, вірмен, болгар та інших народів.
  Соціальна структура: переважну більшість становило українське селянство (державні селяни та кріпаки). Привілейованим станом було дворянство (російське, злита з ним козацька старшина, полонізована польська шляхта). У містах формувалися міщанський та купецький стани, де значну частку складали євреї, росіяни та іноземці.

• Можу довести, що політика царського уряду щодо українських земель мала імперський характер.

  Царська політика мала виразний імперський характер, що підтверджується ліквідацією автономії Гетьманщини та Запорозької Січі, уніфікацією адміністративного устрою за російським зразком, скасуванням Литовських статутів і магдебурзького права, покріпаченням українських селян і козаків, а також насильницьким зросійщенням, цензурними заборонами та штучним витісненням української ідентичності.

II. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Обговоріть у групі характер політики Російської імперії на українських землях. Доберіть аргументи на користь тези про те, що російська політика суперечила інтересам місцевого населення.

Російська політика на українських землях мала колоніальний, уніфікаційний та асиміляторський характер. На підтвердження цього свідчать такі факти:

• юридичне закріпачення селян у 1783 та 1796 роках, позбавлення їх прав і перетворення на власність поміщиків;
• ліквідація місцевого самоврядування, міського магдебурзького права та звичаєвих судових норм (Литовських статутів);
• спрямування економічних зв’язків виключно на внутрішній російський ринок та виведення з обігу повноцінної європейської валюти;
• підпорядкування церкви синодальній системі Росії, заборона друку книг українською мовою та нищення самобутнього стилю в українському сакральному мистецтві.

3. Доберіть приклади дискримінаційної політики російської влади щодо етнічних спільнот українських земель. Чим була зумовлена така політика?

Приклади дискримінації:

• упровадження в 1791 році указу про «смугу осілості», який забороняв євреям оселятися у внутрішніх губерніях Росії та обмежував їхні комерційні права;
• депортація та витіснення кримських татар, ногайців, християнського населення Криму (греків, вірмен) задля колонізації регіону імперськими переселенцями;
• дискримінація українців у правах на збереження своєї мови, освіти, культури та історичної пам’яті.
  Ця політика була зумовлена намаганням усунути економічну конкуренцію для російського купецтва, змінити демографічний баланс на користь лояльних елементів та утвердити шовіністичну концепцію єдиної неподільної російської нації.

4. Українська історикиня Валентина Шандра так характеризувала російську політику щодо українських теренів: «Аналіз інституту генерал-губернаторської влади на українських територіях дає змогу відмовитися від простих історіографічних стереотипів і кліше, за якими Російська імперія трималася лише на репресіях та насиллі. Її можливості були набагато різноманітнішими і складнішими, а форми утримання народів в імперській орбіті — мозаїчнішими: практичними, гнучкими та обережними…». Доберіть у тексті параграфа факти, що підтверджують думку вченої.

Думку дослідниці підтверджують такі факти з тексту параграфа:

• залучення еліт: визнання прав частини козацької старшини та польської шляхти на дворянство й надання їм можливості кар’єрного зростання на імперській службі;
• економічний прагматизм: залучення іноземних колоністів наданням безплатних земель, державних позик, релігійної свободи та податкового імунітету задля господарського освоєння Півдня;
• гнучкість системи управління: створення генерал-губернаторств виключно на напрямках зовнішніх загроз і ліквідація цих надзвичайних органів після стабілізації обстановки, як це сталося з Новоросійським генерал-губернаторством у 1874 році.

III. МИСЛЮ ТВОРЧО

5. У пізніші часи доля нащадків іноземців-мігрантів склалася драматично. Під час Другої світової війни усіх німців совєтський режим у 1941 р. депортував з України в Сибір та Центральну Азію, знищуючи пам’ять про них, перейменовуючи їхні поселення на комуністичний лад. Тоді Україна втратила чимало вправних господарів краю. У наші дні німецькі назви після декомунізації відроджуються на півдні України. Зокрема — Люстдорф, розвинуте поселення, що нині має кілька торговельних брендів під відновленою назвою. За допомогою додаткових джерел підготуйте і проведіть віртуальну екскурсію «Спадщина іноземних колоністів на карті України». Під час екскурсії розкажіть про історію заснування населених пунктів України іноземними мігрантами у другій половині XVIII — на початку ХІХ ст.

Віртуальна екскурсія: «Спадщина іноземних колоністів на карті України»

Зупинка 1. Село Альт-Данцин (Кіровоградщина)
Наша мандрівка розпочинається неподалік Кропивницького. У 1787 році тут виникло перше німецьке поселення Альт-Данцин (Старий Данциг). Колоністи з Померанії та околиць Данцига заснували зразкове землеробське господарство, створили передові майстерні з ремонту реманенту та запровадили новітні культури сівозміни, довівши придатність посушливого степу для високопродуктивного аграрного виробництва.

Зупинка 2. Острів Хортиця та колонії менонітів (Запоріжжя)
Переміщуємося на Запоріжжя. У 1789 році 228 родин німців-менонітів оселилися безпосередньо на Хортиці та берегах Дніпра. Меноніти розбудували мережу поселень, заклали шовкопрядство, посадили лісосмуги й збудували перші потужні млини та заводи сільськогосподарського реманенту, на основі яких пізніше виросли великі машинобудівні підприємства Олександрівська (Запоріжжя).

Зупинка 3. Німецький Люстдорф та швейцарське Шабо (Одещина)
Рухаючись до морського узбережжя, відвідуємо колонію Люстдорф («Веселе село»), засновану німецькими поселенцями в 1805 році під Одесою. Вона швидко перетворилася на квітучий куточок виноградарства, садівництва й курортного відпочинку (на початку XX ст. сюди навіть проклали окрему трамвайну колію). Південніше, в Аккерманському повіті, у 1822 році переселенці з франкомовного кантону Швейцарії заснували колонію Шабо, заклавши європейську культуру промислового виноробства на півдні України.

Зупинка 4. Заповідник Асканія-Нова (Херсонщина)
Завершуємо екскурсію на Херсонщині в маєтку Асканія-Нова, заснованому німецькими переселенцями родини герцогів Ангальт-Кьотенських, а згодом розвиненому родиною Фальц-Фейнів. Завдяки їхній діяльності в дикому степу постав центр тонкорунного вівчарства, зоопарк, дендропарк та світового значення природний заповідник зі збереженим масивом цілинного степу.

Спадщина іноземних колоністів свідчить про глибоку інтегрованість Півдня України до європейського простору задовго до спроб російської радянської та імперської влади переписати історію краю.