§ 2. Українські землі у складі Російської імперії: адміністративно-територіальний устрій, етнічний і соціальний склад населення (Власов)

Зміст

Прочитайте уривок із джерела та дайте відповіді на запитання:

1. На яких особливостях адміністративної системи Російської імперії, що впродовж ХІХ ст. набула поширення в Україні, наголошує автор тексту?

Автор уривка наголошує на таких особливостях:

• Країною керує численний клас чиновників, які обіймають посади одразу після навчання і часто діють усупереч волі монарха.
• Кожен чиновник отримує дворянство, а разом із ним землю та кріпаків.
• Чиновники зловживають своєю владою, діють безкарно і жорстоко визискують селян.
• На словах службовці підтримують нововведення, а насправді є жорстокими деспотами.

2. Унаслідок яких історичних подій другої половини XVIII ст. це відбувалося?

Це відбувалося внаслідок ліквідації залишків автономії Гетьманщини у 1764 році, знищення Запорозької Січі в 1775 році, остаточного закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України у 1783 році, видання «Жалуваної грамоти дворянству» 1785 року, а також трьох поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 роки), за якими Росія захопила Правобережжя.

3. Які зміни адміністративного управління на українських землях у складі Російської імперії вважаєте найістотнішими для закріплення їхнього колоніального становища?

Найістотнішими змінами стали скасування традиційного полково-сотенного устрою та запровадження поділу на губернії. Створення генерал-губернаторств установило жорсткий військово-поліційний контроль над українцями. Також російський уряд ліквідував місцеве судочинство і поширив імперські закони, що повністю позбавило українські землі будь-якого самоврядування.

1. Яким був адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської імперії?

У першій половині XIX ст. українські землі у складі Російської імперії були поділені на 9 губерній. Вони входили до трьох генерал-губернаторств: Малоросійського (Харківська, Чернігівська, Полтавська губернії), Київського (Київська, Волинська, Подільська губернії) та Новоросійсько-Бессарабського (Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії і Бессарабська область). Губернії поділялися на повіти, а повіти — на волості.

Скориставшись схемою, поясніть особливості адміністративного устрою на українських землях у складі Російської імперії.

Адміністративний устрій мав трирівневу структуру для повного контролю імперії над регіонами:

• Генерал-губернаторства об’єднували території за регіональним принципом: Лівобережжя та Слобожанщина утворювали Малоросійське генерал-губернаторство, Правобережжя — Київське, а Південь України — Новоросійське і Бессарабське.
• Губернії були головними ланками місцевого управління, їх очолювали призначені царем губернатори.
• Повіти та волості складали найнижчий рівень адміністративної влади, де центрами були міста, містечка або великі села.

ПОПРАЦЮЙТЕ З ІСТОРИЧНОЮ КАРТОЮ НА С. 12

1. Які українські терени приєднані до Росії внаслідок російсько-турецьких війн 1768–1774, 1787–1791 рр.?

За договором 1774 року Росія отримала землі між Дніпром і Південним Бугом із виходом до Чорного моря, фортеці Кінбурн, Керч та Єнікале (а 1783 року анексувала Кримське ханство). За Ясським миром 1791 року до імперії відійшли землі між Південним Бугом і Дністром разом із фортецею Очаків.

2. Які нові територіально-адміністративні одиниці з’явилися на українських землях у складі Російської імперії на початку XIX ст.?

На початку ХІХ ст. з’явилися губернії та генерал-губернаторства. У 1802 році влада створила Чернігівську та Полтавську губернії, які разом утворили Малоросійське генерал-губернаторство (у 1836 році до нього приєднали Харківську губернію). На Правобережжі діяли Київська, Подільська і Волинська губернії у складі Київського генерал-губернаторства (створене в 1832 році). На Півдні Катеринославську, Херсонську й Таврійську губернії у 1822 році об’єднали в Новоросійське генерал-губернаторство (з 1828 року — Новоросійське і Бессарабське). Також у портах Півдня виникли окремі градоначальства: Одеське (1803 рік), Феодосійське (1804–1829 роки) та Керч-Єнікальське (1821 рік).

3. Які з них розташовано на землях колишньої Гетьманщини та Слобідської України, Правобережжя й Волині, а які – на теренах Південної України і Криму?

• На землях колишньої Гетьманщини та Слобідської України: Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії.
• На Правобережжі й Волині: Київська, Волинська та Подільська губернії.
• На теренах Південної України і Криму: Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії (разом із Кримом) та Бессарабська область.

Що було характерним для національного складу українських земель під владою Російської імперії?

Сільське населення було майже однорідним: частка українців становила від 74% на Волині до 91% на Поділлі, а на Лівобережжі сягала понад 98%. Населення великих міст було здебільшого неукраїнським, частка українців у них рідко перевищувала 20%. На Правобережжі зберігалася помітна польська меншина серед шляхти та єврейське населення містечок. На Півдні поруч з українцями проживали росіяни, німці, болгари, греки, серби, молдовани та кримські татари.

Про які факти колоніального становища українців довідалися?

Близько 93% українців належали до селян, половина з яких були поміщицькими кріпаками без жодних людських прав. Російський уряд ліквідував греко-католицьку церкву та підпорядкував релігійне життя російському православному синоду. Українців майже не було серед чиновників, земельної аристократії та офіцерів. Міста перетворювалися на осередки русифікації, а українську мову витісняли з освіти та науки.

У чому виявлявся дискримінаційний характер колоніальної політики Російської імперії щодо євреїв?

Дискримінація виявлялася у встановленні наприкінці XVIII — на початку XIX ст. «смуги осілості». Цей закон забороняв євреям селитися на схід від колишніх кордонів Речі Посполитої (Лівобережжя входило до смуги, а Слобожанщина була поза нею). Євреї не мали свободи пересування і змушені були жити виключно в містах та містечках (штетлах).

Які особливості мав соціальний склад населення українських земель?

Соціальний склад був одноманітним. Понад 93% українців були селянами. Верстви дворянства, купців, ремісників, чиновників та інтелігенції складалися переважно з росіян, поляків, євреїв або німців, а українців серед привілейованих станів майже не було.

Що визначало становище українських селян?

Становище селян визначав їхній поділ на дві рівні групи: поміщицьких та державних (казенних). Поміщицькі селяни були кріпаками, тобто особистою власністю панів. Поміщики торгували селянами, дарували їх, програвали в карти та безкарно карали. Становище державних селян було трохи легшим, але вони також платили важкі повинності державі.

На підставі діаграм зробіть висновок про кількість представників різних етнічних груп на українських землях у складі Російської імперії. Який регіон був найбільш однорідним за національним складом? Який найменшою мірою? Із чим це пов’язано?

Українці становили більшість населення краю: на початку XIX ст. їхня частка сягала 71–98% залежно від регіону, а за переписом 1897 року українці становили 71,5% всього населення.

Найбільш однорідним за національним складом регіоном було Лівобережжя, де українці складали 98,1%.

Найменш однорідним регіоном була Південна Україна, де українці становили 71,0%.

Це пов’язано з тим, що російський уряд цілеспрямовано роздавав землі Півдня російським дворянам, переселяв туди державних селян і заохочував колонізацію іноземцями — німцями, болгарами, греками, сербами та молдованами.

На підставі уривка з мовознавчої праці поясніть:

• Які наслідки мала імперська політика для розвитку та функціювання української мови на українських теренах, що були підкорені Російською імперією?

Імперська політика штучно витіснила українську мову з публічного вжитку, школи та адміністрації. Російська держава просувала концепцію «триєдиного російського народу» і оголосила українську мову лише «малоросійським наріччям». Це призвело до сильного зросійщення міст і виникнення мовного бар’єра між містом і селом.

• Про який «мовний бар’єр» пише дослідниця? Унаслідок яких заходів він виник і чому поглиблювався?

Дослідниця пише про мовний розрив між російськомовним містом і українськомовним селом. Він виник через адміністративну заборону української школи, насадження російської мови в судах та органах влади. Бар’єр поглиблювався в ході урбанізації: вихідці з сіл у містах переходили на російську мову, щоб уникнути насмішок і знайти роботу чи отримати посаду.

• Зробіть висновок про те, якими засобами російський уряд впливав на формування етнічного складу населення України.

Російський уряд впливав на етнічний склад переселенням росіян на державні посади й до міст, заохоченням іноземної колонізації на Півдні України, встановленням обмежень на розселення («смуга осілості» для євреїв) та витисненням кримських татар із Криму.

• Яка роль у здійсненні колоніальної політики належала містам – центрам адміністративно-територіального управління?

Міста служили опорними пунктами імперії. Через державні установи, поліцію, військові частини та гімназії вони поширювали російські порядки й мову, викачували ресурси з українського села та розмивали національну ідентичність українців.

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/brFhpxZW або кодом, перегляньте відео про історію кримських назв (проєкт CEMAAT, ведучий Езра Пастор) й обговоріть у загальному колі проблему важливості топонімів для збереження історичної пам’яті та спростування псевдонаукових міфів за запитаннями:

1. Чому, загарбавши Кримський півострів, Російська імперія вдалася до масштабних перейменувань?

Після першої анексії Криму 1783 року Російська імперія цілеспрямовано змінювала автентичні назви, щоб «позначити» загарбану територію як свою і стерти будь-які згадки про тих, хто жив тут раніше — насамперед про кримських татар та їхню державність (Кримське ханство).

Як зазначається у відео, перейменування відбувалися двома шляхами:

• Імперсько-колоніальний та улесливий: надання абсурдних топонімів на кшталт села «Приятное Свидание» у Бахчисарайському районі (назване на честь зустрічі Катерини II з князем Г. Потьомкіним або останнім ханом Шагіном Гіреєм).
• Псевдогрецький («Грецький проєкт»): надання грецьких назв для створення міфу про нібито «споконвічно імперські / грецько-візантійські корені» краю без корінного мусульманського населення. Так, кримськотатарський Ак’яр (Aqyar / Ахтіяр) перейменували на Севастополь («імператорське місто», яке в радянський час через ідеологічну цензуру перетлумачили як «місто слави»), стародавнє ханське місто Кезлев (Kezlev) — на Євпаторію, а Карасубазар (Qarasuvbazar) згодом став Білогірськом.

Цей імперський прийом повторюється й сьогодні: у сюжеті показано, як у 2022 році російські окупанти лише за 3 місяці після захоплення Маріуполя та Нікольського поспіхом демонтували українські вказівники та чіпляли старі радянські («Мариуполь», «Володарское»).

2. Якими соціально-політичними процесами супроводжувалися хвилі перейменувань на півострові? Як ці процеси вплинули на національну структуру населення Криму?

Хвилі перейменувань завжди йшли пліч-о-пліч із колонізацією, витісненням та репресіями:

• У XVIII–XIX ст.: супроводжувалися масовим відчуженням земель у місцевих мешканців на користь російських поміщиків та офіцерів, утисками прав і звичаїв, що спричинило хвилі масової вимушеної еміграції (мухаджирства) кримських татар до Османської імперії.
• У радянський час: завершилися тотальною депортацією кримськотатарського народу, греків, вірмен, болгар у травні 1944 року, після якої радянська влада перейменувала понад тисячу населених пунктів, замінивши самобутні топоніми на безликі радянські штампи (Красногвардійське, Кіровське, Октябрське, Леніне, Чапаєве, Піонерське, Іллічеве).
• Вплив на структуру населення: корінні народи півострова (кримські татари, караїми, кримчаки) були штучно перетворені на меншість або майже повністю вигнані з рідної землі, а спорожнілі оселі та землі цілеспрямовано заселили вихідцями з глибинних регіонів Росії та Білорусі, що радикально спотворило демографічну карту півострова.

3. Чому повернення історичних назв є важливим? Чи знаєте ви про приклади такого повернення у вашому рідному місті / селі?

Повернення історичних назв (деколонізація та декомунізація) — це відновлення справедливості та руйнування російських пропагандистських міфів про «ісконно русскій Крим». Коли ми вживаємо автентичні назви, ми позбуваємося імперського спадку.

У відео наведено конкретні приклади рішень Верховної Ради України:

• Відновлення корінних кримськотатарських назв для 70 населених пунктів Криму: Яни Капу (замість Красноперекопська), Курман (замість Красногвардійського), Іслям-Терек (замість Кіровського), Єди-Кую (замість Леніного), Біюк-Онлар (замість Октябрського).
• Укрупнення районів півострова з 14 до 10 в межах децентралізації, де районам повертаються історичні імена (наприклад, Курманський та Перекопський райони).
• Приклади в рідних містах і селах: повернення давніх історичних назв вулицям, центральним площам і поселенням (як повернення місту Бахмут його історичного імені замість радянського Артемівськ, повернення Звягеля замість Новограда-Волинського тощо).

Узагальніть матеріал параграфа, навівши факти, що мали наслідком деформацію етнічної та соціальної структури українського суспільства. Висловіть припущення про те, які явища і процеси сучасного життя почасти зумовлені цими деформаціями.

Деформацію спричинили такі факти:

• Закріпачення селян та ізоляція українців у селянському стані (93% населення).
• Русифікація козацької старшини й денаціоналізація міст, де українці опинилися в меншості.
• Заселення Півдня і Криму колоністами й витіснення кримських татар.
• Запровадження «смуги осілості» для єврейського населення.

Ці процеси спричинили русифікацію великих міст сходу та півдня України, створили штучний мовний розрив між регіонами і сформували ґрунт для сучасних імперських зазіхань Росії.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Витлумачте поняття: генерал-губернаторство, губернія, смуга осілості, кріпацтво.

• Генерал-губернаторства — адміністративно-територіальні й політичні одиниці Російської імперії, у які російський уряд об’єднував губернії в національних регіонах у воєнний час або тоді, коли прагнув запобігти розгортанню протестних рухів.
• Губернія — вища адміністративно-територіальна одиниця державного, місцевого та фінансового управління Російської імперії.
• Смуга осілості — територія колишньої Речі Посполитої, за межі якої царський уряд забороняв переселятися євреям на постійне проживання.
• Кріпацтво — система суспільних відносин, за якої селяни були прикріплені до землі та вважалися особистою власністю поміщика (майном), без права вільного пересування чи зміни господарства.

2. Якою була адміністративно-територіальна структура українських земель у складі Російської імперії? Покажіть на карті відомі вам адміністративно-територіальні одиниці, зокрема губернії: а) Подільську; б) Київську; в) Волинську; г) Полтавську; ґ) Херсонську; д) Чернігівську; е) Катеринославську; є) Таврійську; ж) Харківську.

Землі під владою Російської імперії ділилися на дев’ять губерній, що належали до трьох генерал-губернаторств. Нижче подано географічне розташування кожної губернії:

• а) Подільська губернія: південний захід Правобережжя, між Південним Бугом і Дністром (центр — Кам’янець-Подільський).
• б) Київська губернія: центральна частина Правобережжя вздовж річки Дніпро (центр — Київ).
• в) Волинська губернія: північний захід України, межує з Австрійською імперією (центр — Житомир).
• г) Полтавська губернія: центральне Лівобережжя, басейн річок Ворскла і Псел (центр — Полтава).
• ґ) Херсонська губернія: Степове Причорномор’я між Дністром і Дніпром (центр — Херсон).
• д) Чернігівська губернія: північ Лівобережжя, басейн річки Десна (центр — Чернігів).
• е) Катеринославська губернія: степова Наддніпрянщина і Донбас по обидва боки Дніпра (центр — Катеринослав).
• є) Таврійська губернія: Кримський півострів разом із прилеглими материковими степами Приазов’я (центр — Сімферополь).
• ж) Харківська губернія: північний схід України, терени Слобожанщини (центр — Харків).

3. Розташуйте губернії підросійської України відповідно до історичних назв.

Землі колишньої Гетьманщини	Слобожанщина	Південна (Степова) Україна	Правобережна Україна
Полтавська, Чернігівська	Харківська	Катеринославська, Херсонська, Таврійська	Київська, Волинська, Подільська

4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/xrDHCCSg або кодом та виконайте завдання онлайн.

Завдання виконується в інтерактивному режимі безпосередньо на платформі за посиланням https://cutt.ly/xrDHCCSg.