Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.

Зміст

1. Коли на теренах України розпочалась індустріальна революція? 2. Яка подія стала поштовхом для прискорення індустріальної революції в другій половині ХІХ ст.? 3. Як індустріальна революція впливала на розвиток соціальної структури суспільства?

1. Індустріальна революція на українських землях розпочалася в 30–40-х роках XIX століття, коли на зміну мануфактурам із ручною працею поступово прийшли фабрики й заводи з паровими двигунами та верстатами.
2. Головним поштовхом до прискорення індустріалізації стало скасування кріпацтва в 1861 році та реформи 1860–1870-х років, які відкрили ринок вільнонайманої робочої сили та полегшили рух капіталів.
3. Промисловий переворот докорінно змінив структуру суспільства: виникли дві основні верстви нового типу — буржуазія (підприємці, банкіри, власники фабрик) і наймані робітники (пролетаріат). Водночас зросла кількість технічної інтелігенції, поглибилося майнове розшарування на селі, а дворянство стало поступово втрачати своє виняткове економічне становище.

ЧИТАЄМО Й РОЗУМІЄМО

Працюючи з матеріалами параграфа, доповніть інфографіку історичними фактами.

1. Модернізація промисловості: завершення промислового перевороту у 1880-х роках, стрімкий розвиток металургії Півдня (заснування Джоном Г’юзом заводу в 1871 році, будівництво Олександрівського заводу в Катеринославі), початок видобутку залізної руди Кривбасу (за участі Олександра Поля) та марганцю в Нікополі з 1886 року. До середини 1890-х років в Україні діяло 17 металургійних заводів повного циклу та 109 машинобудівних підприємств, які забезпечували 16% загальноімперського виробництва.
2. Розвиток транспорту: відкриття першої залізниці Балта — Одеса в 1865 році, введення в дію Катерининської залізниці в 1884 році для сполучення вугілля Донбасу з рудою Кривого Рогу, зростання залізничної мережі за пів століття у 40 разів, рух металевих пароплавів великими річками (наприклад, пароплав «Українець» фірми Яхненків і Симиренка) та поява в містах спершу кінних, а згодом і електричних трамваїв.
3. Урбанізація: збільшення кількості містян із 1,45 млн (1858 рік) до 3,4 млн осіб (1897 рік). Перетворення великих міст (Київ, Одеса, Харків, Катеринослав) та нових робітничих селищ (Юзівка) на потужні промислові центри.
4. Модернізація сільського господарства: перехід цукрової, борошномельної та спиртової галузей на фабричне виробництво, використання механізованих сівалок і жаток фірм Ельворті, Грієвза, Гельферіха-Саде, регіональна спеціалізація (Південь — товарне зерно, Правобережжя — цукровий буряк) і створення перших хліборобських кооперативів під керівництвом Миколи Левитського.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте інфографіку «Промислові райони». Зіставте назви промислових районів Наддніпрянської України з відомою вам інформацією про поширення корисних копалин та вирощування сільськогосподарських культур у ХІХ ст. Зробіть висновки щодо впливу природно-географічних умов на індустріальний розвиток України.

Промисловий район	Природно-географічні умови та ресурси	Спеціалізація та провідні підприємства
Донецький вугільно-металургійний	Багаті пласти кам’яного й коксівного вугілля Донецького кряжа	Видобуток вугілля для заводів і залізниць, виплавка чавуну, сталі, виробництво рейок (Юзівський металургійний завод Джона Г’юза)
Криворізький залізорудний	Багаті родовища залізної руди високої якості	Промисловий видобуток руди, постачання сировини металургійним заводам («Товариство Криворізьких залізних руд»)
Нікопольський марганцевий	Великі поклади високоякісної марганцевої руди	Видобуток марганцю як необхідної домішки для виплавки якісних сортів сталі
Південно-Західний цукровий	Родючі чорноземи та опідзолені ґрунти Лісостепу, помірний клімат	Вирощування цукрових буряків, виробництво цукру-піску й рафінаду (заводи фірми «Брати Яхненки і Симиренко» у селі Млієві)

Розподіл корисних копалин та агрокліматичні зони визначили чітку спеціалізацію українських земель. Поклади вугілля, руди й марганцю перетворили Південь і Схід на осередок важкої промисловості та металургії, а родючі чорноземи Лісостепу та Правобережжя зробили ці краї лідерами цукроваріння, борошномельного виробництва й товарного рільництва.

Чому Донецький басейн називали 10-ю бельгійською провінцією?

Донецький басейн отримав цю назву через величезний обсяг інвестицій із Бельгії в місцеву металургію, вуглевидобуток і машинобудування. Бельгійські підприємці були найбільшими іноземними вкладниками в економіку Донбасу (вклали понад 830 млн франків) і володіли багатьма заводами та шахтами, через що за рівнем капіталовкладень регіон жартівливо називали новою провінцією Бельгії.

На основі аналізу тексту параграфа укладіть у зошиті структурно-логічну схему «Суперечності модернізації сільського господарства у пореформені часи».

Головні протиріччя пореформеного села полягали в поєднанні двох протилежних явищ:

• З одного боку, поширювалися ринкові відносини: застосовувалася нова техніка (сівалки, жатки), розвивалася регіональна спеціалізація (цукор і товарне зерно), зростала переробна промисловість та зароджувався кооперативний рух.
• З іншого боку, зберігалися залишки кріпосництва: поміщицьке землеволодіння, малоземелля селян, важкі викупні платежі, а також занепад тваринництва через тотальне розорювання пасовищ під зерно.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте статистичні дані таблиці щодо кількості міського населення. Зробіть висновки про рівень урбанізації в різних регіонах України.

Статистика демонструє помітну нерівномірність урбанізації:

• Найшвидше зростали міста важкої промисловості та центри цукроваріння: Катеринослав збільшився у 9 разів, Суми — у 10 разів, а Юзівка перетворилася з нуля на велике робітниче місто з 30-тисячним населенням.
• Найбільшими мегаполісами залишалися головні торговельні, адміністративні та портові вузли: Одеса (понад 400 тис. жителів), Київ (майже 250 тис.) та Харків (близько 174 тис.).
• Традиційні аграрні повітові центри (наприклад, Полтава) зростали значно повільніше, оскільки в них не було великих заводів і шахтних підприємств.

2. Порівняйте за інформацією в е-додатку частки міського населення на українських землях та в деяких європейських країнах. Чим, на вашу думку, пояснюються нижчі показники в українських губерніях?

Наприкінці XIX століття частка міського населення в Наддніпрянщині становила лише 13–16%, тоді як у Великій Британії, Німеччині чи Франції вона коливалася від 40% до 70%.

Нижчий рівень міського населення в українських землях був зумовлений такими причинами:

• Переважно аграрний характер економіки, де більшість людей працювала на землі.
• Сировинний напрям розвитку промисловості в Російській імперії: більшість заводів постачали сировину й напівфабрикати в інші регіони імперії, що обмежувало створення нових робочих місць у містах.
• Прив’язка селян до громад через викупні платежі та їхня вимушена еміграція на незаймані землі Сибіру й Далекого Сходу (Сірий та Зелений Клин) замість переїзду до українських міст.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Проаналізуйте статистичні дані про етнічний склад населення Наддніпрянської України. Спираючись на матеріали параграфа про особливості процесів модернізації, висловіть припущення про сфери зайнятості представників різних етнічних спільнот.

Українці складали абсолютну більшість сільського населення, займалися землеробством і тваринництвом або працювали на цукроварнях, млинах та сезонних роботах. Росіяни переважали серед робітників великих металургійних заводів і вугільних шахт Донбасу та Придніпров’я, а також служили в адміністративних органах, поліції та армії. Євреї, які мешкали переважно в містах і містечках Правобережжя та Півдня, займалися ремеслом, роздрібною й гуртовою торгівлею, посередництвом і банківською справою. Німці, греки та болгари на Півдні організовували високоефективні фермерські господарства і вели морську торгівлю збіжжям, а іноземні фахівці (бельгійці, французи, англійці) працювали інженерами, керівниками й технічними директорами на заводах та копальнях.

I. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в другій половині ХІХ ст.»

Можу назвати прояви індустріальної революції в Наддніпрянській Україні:
Завершення переходу до машинного виробництва у 1880-х роках, швидкий розвиток вугільного Донбасу, залізорудного Кривбасу та марганцевого Нікополя, спорудження металургійних заводів повного циклу в Юзівці та Катеринославі, а також розгортання транспортного машинобудування й залізничного будівництва.

Можу визначити чинники, що впливали на галузеву структуру промисловості:
Наявність великих покладів вугілля та руди, скасування кріпосного права й приплив вільнонайманих робітників, великі іноземні інвестиції, прокладання залізниць та сировинна політика царської влади.

Можу назвати прояви модернізації в розвитку сільського господарства, транспорту, міст:

• У сільському господарстві: механізація праці (сівалки, молотарки заводів Ельворті), регіональна товарна спеціалізація та поява перших хліборобських кооперативів.
• У транспорті: будівництво залізниць (перша — Одеса — Балта в 1865 році) та розвиток річкового й морського пароплавства.
• У містах: стрімке зростання кількості жителів, вуличне освітлення, мощення доріг, водогін і поява електричного трамвая.

Можу пояснити, як вплинула індустріальна революція на соціальну структуру суспільства:
Сформувалися класи буржуазії та найманих робітників, зросла частка інтелігенції, відбулося майнове розшарування серед селянства на заможних господарів і наймитів, а дворянство втратило свій колишній вирішальний вплив на економіку.

II. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Зіставте карти господарського розвитку українських земель протягом ХІХ ст. — початку ХХ ст. (на форзацах підручника). Прокоментуйте, як вони відображають динаміку господарських змін у Наддніпрянщині. Яка інформація карт була для вас новою?

Зіставлення карт наочно показує перетворення України з традиційного хліборобського краю на головний промисловий центр імперії. На картах початку XIX століття переважали дрібні мануфактури, ярмарки та чумацькі шляхи, тоді як на пореформених картах чітко видно потужні промислові вузли: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий і Південно-Західний цукровий. Територія вкрилася мережею залізниць, спрямованих до чорноморських портів (Одеси, Маріуполя) та великих імперських центрів. Новим фактом стала величезна густота залізничних колій на Півдні та Сході (зокрема Катерининської залізниці), що з’єднала руду Кривбасу з вугіллям Донбасу.

III. МИСЛЮ ТВОРЧО

3. Об’єднайтеся в дослідницькі групи за назвами соціальних груп суспільства Наддніпрянської України другої половини ХІХ ст. За допомогою пошукових систем створіть фото / мистецький колаж, який відображатиме життя обраної соціальної групи.

Обрана соціальна група: наймані промислові робітники (пролетаріат).

Опис елементів колажу:

1. Праця біля доменних печей і в шахтах: старовинні фотографії цехів Юзівського металургійного заводу та видобутку вугілля шахтарями Донбасу в темних копальнях, де робочий день тривав по 12–14 годин.
2. Побут і житло: архівні знімки робітничих бараків, тісних землянок і нічліжок у заводських селищах.
3. Міський ритм: фотографії перших трамваїв у Києві та Одесі, а також натовпів робітників біля заводських прохідних під час ранкового гудка.
4. Значення образу: колаж передає формування нового прошарку суспільства, чиє повсякденне життя залежало від важкої найманої праці на великих підприємствах.

4. Об’єднайтеся в дослідницькі мінігрупи. За допомогою інтернет-ресурсів опрацюйте інформацію про представників українських підприємницьких родин другої половини ХІХ ст. Дізнайтеся, як їм вдалося накопичити капітали для заснування власної справи. Доберіть факти, які підтверджують тезу про їхню активну громадянську позицію та підтримку українського руху.

Українські підприємці заклали основу своїх статків завдяки енергійності, торгівлі та промисловій переробці сільськогосподарської продукції:

• Накопичення капіталів: брати Яхненки та Федір Симиренко починали як кріпаки з торгівлі борошном і худобою, викупили себе з неволі та побудували передові цукроварні й машинобудівний завод у Млієві. Артемій Терещенко заробив перші кошти на постачанні хліба під час Кримської війни, вклавши їх у купівлю землі й цукрових заводів. Іван Харитоненко починав із чумакування та торгівлі бакалією, ставши згодом цукровим магнатом Сумщини. Олексій Алчевський примножив статки у банківській сфері в Харкові та вклав їх у металургійні й гірничі підприємства Донбасу.
• Підтримка українського руху та меценатство:
  1. Платон Симиренко профінансував видання «Кобзаря» Тараса Шевченка в 1860 році, а його брат Василь Симиренко десятиліттями підтримував українські часописи, наукові товариства та діяльність Михайла Драгоманова, віддавши свій спадок на потреби української культури.
  2. Олексій і Христина Алчевські допомагали харківській «Громаді», організовували безкоштовні недільні школи для робітників та відкрили в Харкові перший пам’ятник Тарасу Шевченку в 1899 році.
  3. Родини Терещенків і Харитоненків будували лікарні, сиротинці, школи, технічні училища та засновували музеї й картинні галереї в Києві, Глухові та Сумах.