§ 16. Криза традиційного суспільства та початок індустріальної революції на українських землях (Щупак)
ПРИГАДАЙТЕ
Яке суспільство називають традиційним?
Традиційним називають аграрне суспільство, яке ґрунтується на звичаях і традиціях. Його основою є натуральне сільське господарство з примітивними знаряддями праці, а виробництво орієнтується на задоволення щоденних потреб і майже не змінюється століттями.
Коли відбулася індустріальна революція в країнах Західної Європи?
Індустріальна революція в Західній Європі розпочалася в другій половині XVIII ст. у Великій Британії, а впродовж першої половини XIX ст. охопила інші країни Західної Європи.
Які прояви вона мала?
Вона проявлялася в переході від ручної праці до машинної, витісненні мануфактур фабриками й заводами, бурхливому зростанні міст, будівництві залізниць і появі нових суспільних верств — підприємців та найманих робітників.
СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ
Зі спогадів селянина ХІХ ст.: «Жилося людям однаково тяжко, хоч пани були в нас різні: австрійські, румунські, мадярські… Від рана до пізнього вечора гнули люди спини на панів…».
• Про які умови життя селянства свідчить наведене джерело?
Джерело свідчить про надзвичайно тяжке, виснажливе й безправне життя селян. Вони від ранку до ночі відробляли панщину на поміщиків, зазнавали жорстокого визиску та не мали часу для власного господарства.
• Про який регіон українських земель, на вашу думку, говорить автор?
Автор говорить про західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії — Буковину або Закарпаття. На це вказує згадка про австрійських, румунських і мадярських (угорських) панів, які володіли маєтками саме в цих регіонах.
ПОМІРКУЙМО!
Прочитайте уривки і дайте відповіді на запитання:
«Селянин народжується в ярмі і вмирає в ньому. Пан — його господар, суддя і доля…» (зі спогадів українського селянина, 1840 р.)
• Що в уривку свідчить про кризу традиційного суспільства?
Про кризу свідчить повна особиста залежність і приреченість селянина, коли людина від народження до смерті позбавлена прав і мотивації до праці. Кріпацтво перетворилося на перешкоду для розвитку суспільства, бо трималося лише на примусі й насильстві поміщика.
• Як відображено соціальне і політичне становище українського селянства в середині ХІХ ст.?
Селяни були найбільш безправним і пригнобленим станом. Вони перебували в повній судовій, економічній та особистій владі пана, не мали жодних політичних прав і можливостей законно захистити себе.
«У нашому селі ніхто не вмів писати, окрім дяка. А книжки — то гріх, бо в них щось нечисте…» (з етнографічного запису, Поділля, середина ХІХ ст.)
• Як, на вашу думку, становище освіти і культури може впливати на прояви кризових явищ у суспільстві?
Масова неписьменність і забобони консервували відсталість суспільства, бо неосвічені люди боялися будь-яких нововведень. Без елементарної освіти неможливо було впроваджувати агрономію, застосовувати машини чи розвивати підприємництво.
«Плуг у нас дерев’яний, як у діда був. Землю оремо волами, бо коні — то розкіш…» (зі щоденника селянина, Чернігівщина, 1860 р.)
• Які висновки про матеріальне становище селян можна зробити з джерела?
Матеріальне становище селян було вкрай бідним і злиденним. Вони використовували примітивні дерев’яні знаряддя праці прадідівських часів і навіть не мали змоги купити коней для обробітку поля.
• Чи міг процес модернізації розвиватися за таких умов?
За таких умов модернізація розвиватися не могла. Бідні селяни не мали грошей на купівлю залізних знарядь чи машин, а поміщики не хотіли вкладати кошти в техніку, бо користувалися дармовою примусовою працею кріпаків.
За китайською філософією, ієрогліф, який означає кризу, має ще й друге значення — шанс. Як ви можете це пояснити? (інша версія підручника)
Криза викриває крах застарілих порядків, які більше не можуть існувати. Вона змушує суспільство змінюватися, тому дає шанс відмовитися від неефективного кріпацтва, модернізувати господарство, збудувати фабрики й перейти до вільної праці.
ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Прочитайте тези з праці Ярослава Грицака «Нарис історії України. Формування модерної нації XIX–XX століття» та дайте відповідь на запитання:
- «Індустріалізація в Україні почалася пізніше, ніж у Західній Європі, але розвивалася дуже динамічно, особливо в другій половині XIX століття».
- «Залізниці стали артеріями модернізації, пов’язавши українські землі з ринками Російської імперії та Європи».
- «Україна на рубежі століть — це водночас село і фабрика, плуг і паровоз».
- «Індустріалізація зробила з України житницю й кузню імперії — місце, де вирощували зерно й плавили чавун».
• Яке місце індустріалізація в українських землях займала в економіці імперії?
Українські землі стали провідною господарською базою імперії. Завдяки родючим ґрунтам і новим промисловим районам Україна одночасно забезпечувала внутрішній та європейський ринки зерном («житниця»), а також постачала метал, вугілля й техніку («кузня»).
ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ (за QR-кодом / покликанням qr.orioncentr.com.ua/pBpzm)
За допомогою QR-коду або покликання перегляньте 3D-сцену «Видобуток кам’яного вугілля в часи індустріальної революції»:
• Подумайте, чому індустріальна революція сприяла процесу урбанізації.
Індустріальна революція потребувала тисяч робітників для шахт, заводів і фабрик. Селяни, які втрачали землю або шукали заробітку, масово переселялися до промислових центрів, тому довкола підприємств швидко виростали великі робітничі міста.
• За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, як особистість валлійця Джона Юза пов’язана з Україною та індустріалізацією.
Британський інженер і підприємець Джон Юз у 1869–1872 рр. заснував на Донбасі великий металургійний завод і заклав вугільні шахти. Робітниче селище навколо цього підприємства назвали Юзівкою (сучасний Донецьк), і воно стало одним із головних центрів вуглевидобутку та металургії.
СВІДЧАТЬ ДОКУМЕНТИ
Німецький мандрівник Йоганн Георг Коль в Одесі нарахував 16 мов, які можна було почути на вулиці. З праці «Подорожі Росією та Польщею»:
«До одеської пристані 1837 р. причалило 650 кораблів, з яких половина були італійські (переважно під австрійським і сардинським прапором). За ними кількісно найсильніші були англійські та грецькі кораблі. Експорт найбільше складався з пшениці (до Англії та Італії), лою (до Англії) і вовни. Імпорт — із мануфактури і колоніальних товарів. Товарний оборот одеської пристані дорівнював Ризі, а з російських поступався лише Петербургу…».
• Яке місце належало Україні у зовнішній торгівлі згідно із наведеним документом?
Україна через чорноморські порти, передусім Одесу, посідала провідне місце у зовнішній торгівлі. Вона була головним експортером пшениці, вовни й сировини до країн Європи, а через одеську пристань до імперії завозили закордонні промислові вироби та колоніальні товари.
I. ЗНАЮ Й СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ
1. Поясніть поняття: «кріпацтво», «панщина», «раціоналізація», «індустріалізація».
- Кріпацтво — особиста залежність селянина від поміщика, яка прикріплювала селян до землі та позбавляла їх громадянських прав.
- Панщина — обов’язкова дармова примусова праця залежних селян у господарстві землевласника власними знаряддями праці.
- Раціоналізація — вдосконалення господарства через запровадження нової техніки, сівозмін, добрив та агрономічних знань задля підвищення прибутків.
- Індустріалізація — перехід від аграрного господарства з ручною працею до великого машинного фабрично-заводського виробництва.
2. З якими проблемами зіткнулося традиційне суспільство у першій половині ХІХ ст.?
Традиційне суспільство зіткнулося з низькою продуктивністю примусової праці кріпаків, застарілими знаряддями праці та збіднінням селян через зменшення їхніх наділів. Поміщики зазнавали збитків, а кріпосне право заважало формуванню ринку вільної найманої праці.
3. Чому заходи раціоналізації рідко давали відчутні результати? З якими проблемами стикалися землевласники, коли намагалися зробити свої господарства прибутковими?
Головною перешкодою була підневільна праця кріпаків, які не були зацікавлені в результатах роботи та ламали складні машини. Землевласникам бракувало грошей для інвестицій, фахових агрономів і вільнонайманих робітників, тому чверть маєтків опинилася в боргах або під заставою.
II. ОБГОВОРЮЄМО У ГРУПІ
Об’єднайтеся у групи. Зіграйте в дебати на тему «Індустріалізація чи експлуатація», де обговоріть, чи можна розглядати створення шахт, заводів та фабрик як прогрес, якщо трудові умови були надзвичайно важкими, а прибутки йшли до імперського центру.
Позиція «Індустріалізація як прогрес»: створення підприємств дало поштовх розвитку технологій, залізниць і міст. Будівництво заводів вивело виробництво на сучасний технічний рівень і створило підґрунтя для економічного поступу України.
Позиція «Індустріалізація як експлуатація»: для людей праці цей поступ обернувся робочим днем по 12–14 годин, важким травматизмом і злиднями в бараках. При цьому сировина й головні фінансові прибутки вивозилися до столиці імперії, що мало колоніальний характер.
III. МИСЛИМО ТВОРЧО
1. Уявіть, що ви журналіст / журналістка XIX ст. Напишіть коротку новину про:
а) відкриття цукрового заводу;
«Сьогодні в нашому повіті відкрили новий паровий цукровий завод! Поміщик установив гідравлічні преси та парові котли, які виготовили на вітчизняному заводі. На підприємстві вже працюють сотні робітників, а довколишні поля засіяли цукровими буряками. Це виробництво принесе великий дохід нашому краю та забезпечить жителів якісним цукром».
б) будівництво залізниці.
«Довгоочікувана подія сколихнула наш край: відкрито першу залізничну колію Балта — Одеса! Перший потяг із вантажем зерна вирушив до одеського порту. Тепер пшеницю доправлятимуть до моря за лічені години, а не тижнями на волах. Сталеві магістралі відкривають нову добу для торгівлі та промисловості!»
2. «Діалог епох». Складіть короткий діалог між селянином традиційного суспільства і робітником фабрики часів індустріальної революції. Обговоріть: а) умови праці; б) права і свободи; в) можливості заробітку.
Селянин: «Моє життя минає на полі від світанку до заходу сонця. Працюю дерев’яним плугом задарма на панщині, а за непослух пан карає різками».
Робітник: «На заводі праця теж виснажлива — зміна триває по 14 годин серед гуркоту верстатів, чаду та пилу. Проте я керую машиною, яка виконує найважчу механічну роботу».
Селянин: «Тобі добре, ти вільний чоловік! А я прикріплений до панської землі, не маю права піти з села й повністю підкоряюся волі поміщика».
Робітник: «Я дійсно вільний піти, але закони захищають лише власника заводу. Ми не маємо права навіть об’єднатися для захисту своїх прав».
Селянин: «Зате ти отримуєш за свою роботу плату, а я віддаю панові майже весь урожай і ледве годую сім’ю».
Робітник: «Нам платять гроші, проте заробітки низькі, а господарі фабрик постійно накладають штрафи. Але в місті я принаймні маю реальний заробіток і надію змінити життя».