22 квітня 2026 р. Модерна доба

§ 15. Російська імперія на шляху до соціально-економічної модернізації (Васильків)

ЗГАДАЙТЕ…

Особливості економічного розвитку Російської імперії у XVIII ст.?

Економіка Російської імперії у XVIII ст. трималася на кріпосницькій системі та примусовій праці селян. Держава активно підтримувала заснування мануфактур (особливо металургійних на Уралі) через політику меркантилізму. Господарство мало екстенсивний характер, а вільний ринок праці був відсутній.

Які українські території були захоплені Росією в Ранній Новий час?

Упродовж Раннього Нового часу Росія поступово підкорила Лівобережну Україну, Київ і Слобожанщину. Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Речі Посполитої імперія захопила Правобережну Україну (Київщину, Волинь, Поділля). Через війни з Османською імперією Росія також загарбала Південь України та Крим.

ЯК ВИ РОЗУМІЄТЕ…

Як ви розумієте поняття «кріпацтво», «панщина», «мануфактура»?

Кріпацтво — це система правових норм, яка закріплювала повну особисту залежність селянина від поміщика та прикріплювала його до землі.

Панщина — це обов’язкова безкоштовна праця селянина на поміщика з власним реманентом і худобою.

Мануфактура — це велике виробниче підприємство, де застосовували ручну працю та розподіл праці між робітниками.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.

1. Охарактеризуйте розвиток основних галузей економіки Російської імперії.

Сільське господарство імперії залишалося відсталим і розвивалося екстенсивним шляхом. Землю обробляли вручну або примітивними знаряддями, а врожаї були низькими. Поміщики не купували нову техніку, оскільки мали безкоштовну працю кріпаків, тому часто траплялися неврожаї та голод.

У промисловості до 1830-х років панували мануфактури, і лише згодом почала поширюватися машинна праця. Провідні галузі (вугільна, гірнича, металургійна) належали державі, а приватну ініціативу обмежували. Через кріпацтво робітничий стан формувався дуже повільно, бо селян силою змушували працювати на казенних і поміщицьких підприємствах.

Транспортна система була примітивною: вантажі перевозили кіньми або річками. Першу залізницю між Петербургом і Царським Селом збудували лише в 1837 році, тому погані дороги та бідність населення суттєво гальмували торгівлю.

2. Визначте чинники, які гальмували економічний поступ.

Економічний розвиток імперії стримували такі чинники:

панування кріпосного права, через яке не міг сформуватися ринок вільнонайманої праці;
небажання поміщиків упроваджувати агротехніку та машини за наявності безкоштовної праці селян;
державні обмеження приватної ініціативи та переважання казенних виробництв;
поганий стан доріг і дуже повільне будівництво залізниць;
бідність переважної частини населення, що робило внутрішній ринок товарів слабким;
хронічний дефіцит державного бюджету через величезні витрати на армію та апарат чиновників.

3. Чи було можливим, на вашу думку, подолати економічне відставання імперії від інших держав?

Я вважаю, що подолати відставання було неможливо без ліквідації кріпацтва та демонтажу самодержавної системи. Безкоштовна примусова праця робила неефективними як село, так і заводи. Тільки звільнення селян, формування вільного ринку робочої сили, захист приватної власності та перехід до вільної торгівлі могли наблизити Росію до передових європейських країн.

КРИМСЬКА ВІЙНА (1853–1856 РР.)

1. Як, на вашу думку, карикатура «Двоголова ворона в Криму» ілюструє відстале становище Російської імперії та її поразку в Кримській війні?

Карикатура висміює імперські амбіції Росії: замість могутнього двоголового орла автор зобразив понівечену й обскубану ворону, яка зазнала нищівного розгрому в Криму. Це підкреслює глибоку кризу самодержавства. Величезна армія з вітрильним флотом і застарілими гладкоствольними рушницями виявилася цілком безсилою проти передових парових броненосців та нарізної далекобійної зброї союзників.

2. Якою була мета Росії в розпалюванні Кримської війни? Чи була вона досягнута?

Росія прагнула використати слабкість Османської імперії, щоб розширити свій вплив на Балканах і Близькому Сході. Микола I вимагав протекторату над 12 мільйонами православних підданих султана та прагнув отримати контроль над чорноморськими протоками. Цієї мети держава не досягла, зазнала повної воєнної поразки, опинилася в міжнародній ізоляції та підписала капітуляцію в Парижі. За умовами миру Росія втратила вплив на османських християн і позбулася права тримати військовий флот на Чорному морі.

3. Війну, події якої розгорталися також і на узбережжях Балтійського й Білого морів, назвали Кримською. Поміркуйте, чому так сталося.

Війна отримала таку назву, бо саме Кримський півострів став головним театром воєнних дій. Там союзники висадили свій основний десант, розгорнулися вирішальні битви та відбулася багатомісячна облога Севастополя. Бойові дії на Балтиці, Білому морі та на Тихому океані мали другорядний характер і союзники вели їх для відволікання російських сил, тому підсумок усієї кампанії визначила саме боротьба за Крим.

СПРОБИ РЕФОРМ 60–70-Х РОКІВ ХІХ СТ.

1. Визначте основні причини реформ 60–70-х років ХІХ століття.

Головними причинами реформ стали:

глибока криза кріпосницького ладу, через яку поміщицькі маєтки масово банкрутували;
відсутність вільнонайманих робітників, що стримувало промисловий переворот та індустріалізацію;
поразка в Кримській війні, яка викрила цілковиту технічну, військову та господарську відсталість Росії;
зростання селянського невдоволення і загроза масштабного бунту з боку залежних верств;
необхідність перебудувати застарілу систему судів, місцевого самоврядування та війська за європейськими зразками.

2. Охарактеризуйте суть аграрної реформи Олександра ІІ.

Суть аграрної реформи полягала у скасуванні особистої залежності селян від поміщиків. Маніфест 19 лютого 1861 року надав селянам особисту свободу й базові цивільні права: пересуватися, володіти майном, торгувати, одружуватися без дозволу пана та навчатися. Проте землю селяни отримували не безплатно. Вони мусили заплатити поміщику щонайменше 20% вартості наділу, а решту (до 80%) сплачувала держава, якій селяни повертали борг у формі викупних платежів протягом 49 років під відсотки. До укладення викупної угоди селяни залишалися «тимчасовозобов’язаними» та відробляли панщину або платили оброк. Крім того, надільна земля переходила у власність сільської общини, а не самого господаря.

3. Чому «великі реформи» не змогли докорінно змінити Російську імперію? Відповідь аргументуйте.

«Великі реформи» мали половинчастий характер, оскільки царська влада намагалася модернізувати державу без зміни основ політичного ладу. Недоторканим залишилося абсолютне самодержавство, а дворянство зберегло провідні привілеї та латифундії. Селяни опинилися в борговій кабалі, страждали від малоземелля та залежали від общини. Реформи були лише «косметичними» поступками, які влада робила під тиском обставин, тому вони не усунули глибоких соціальних суперечностей в імперії.

МОВОЮ ІСТОРИЧНОГО ДЖЕРЕЛА

1. Які обов’язки і права з’явилися в селян після проголошення маніфесту?

Згідно з маніфестом, селяни отримали права вільних сільських жителів: постійне користування своїми садибами й польовими наділами, право викупу садиби, а за згодою пана — і польової землі у повну власність із переходом у стан вільних селян-власників.
Обов’язки селян полягали в тому, що за надані в користування польові наділи вони мусили виконувати на користь поміщика визначені повинності (панщину чи оброк) у статусі тимчасовозобов’язаних доти, доки не оформлять викуп цієї землі.

2. Що означає термін «тимчасовозобов’язаний селянин»?

«Тимчасовозобов’язаний селянин» — це особисто вільний селянин у перехідний період між оголошенням реформи 1861 року та укладенням угоди про викуп земельного наділу, який мусив далі виконувати повинності (панщину або оброк) на користь поміщика за надану йому в користування землю.

3. Чому, на вашу думку, селяни Російської імперії не отримали особисту свободу з моменту проголошення маніфесту?

Я вважаю, що влада захищала насамперед інтереси поміщиків. Якби селяни одразу отримали беззастережну свободу й пішли з маєтків, дворянські господарства миттєво збанкрутували б без робочих рук. Статус тимчасовозобов’язаних зберіг за панами безкоштовну робочу силу на час переходу, а збереження общини полегшувало державі збір податків і викупних платежів за землю.

СТАН ІМПЕРСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ НАПРИКІНЦІ ХІХ СТ. — НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

1. Як змінилось «обличчя» російської економіки у другій половині ХІХ століття?

Після реформ в імперії почав складатися повноцінний ринок найманої робочої сили. Заводи й фабрики перейшли на парові машини та нові технології, а частка великої промисловості відчутно зросла. Утворилися великі індустріальні центри на Уралі, в Україні та в Баку. Залізнична мережа розрослася з кількох тисяч до 50 тисяч кілометрів, що об’єднало віддалені райони та пожвавило торгівлю. Виник Державний банк (1860 р.), відкрилися приватні комерційні банки та біржі, до яких активно залучали закордонні інвестиції з Франції, Бельгії та Німеччини.

2. Визначте позитивні та негативні економічні явища цього періоду.

Позитивні явища	Негативні явища
Стрімке зростання фабрик, заводів і важкої індустрії (металургія, вугілля, машинобудування).	Збереження поміщицьких латифундій і традиційних аграрних пережитків.
Будівництво великої мережі залізниць (до 50 тисяч кілометрів на кінець XIX ст.).	Малоземелля більшості селян, низька врожайність та часті голодування.
Створення сучасної банківської системи та залучення іноземного капіталу.	Екстенсивний розвиток села та збереження консервативної селянської общини.
Формування потужних промислових баз на Півдні України (Донбас, Кривбас) та в Баку.	Безправ’я найманих робітників, низька оплата праці та викачування сировини з колоніальних окраїн.

3. Поміркуйте, чому економічне пожвавлення другої половини ХІХ ст. переросло в економічну кризу 1900—1903 років.

Швидке зростання промисловості спиралося на державні замовлення та іноземні гроші, тоді як внутрішній ринок залишався надзвичайно бідним. Селяни та робітники не мали коштів купувати промислові товари. Коли виробництво перевищило платоспроможний попит населення, виникла криза перевиробництва. Підприємства не могли продати свою продукцію, тому закривалися фабрики, лопалися банки й різко зростало безробіття.

РЕФОРМИ СТОЛИПІНА

1. Охарактеризуйте суть селянської реформи П. Столипіна.

Суть столипінської реформи (1906–1911 рр.) полягала в руйнуванні традиційної селянської общини та вихованні заможного господаря-фермера. Селяни отримали право вільно виходити з общини й закріплювати наділи в особисту приватну власність. Вони могли звести розрізнені смуги землі в одну ділянку — «відруб», або оселитися на окремому хуторі. Селянський банк видавав дешеві кредити на купівлю землі та техніки. Держава також організувала масове переселення селян на вільні простори Сибіру, Казахстану й Далекого Сходу, де їм безплатно виділяли земельні ділянки та матеріальну допомогу.

2. Спробуйте визначити, чому найуспішніше ця реформа (селянська, земельна, аграрна) впроваджувалася на українських землях.

В Україні реформа пройшла найуспішніше, тому що місцеве селянство віддавна мало традиції індивідуального господарювання та прагнуло приватної власності на землю. Російська община була чужою для українців і діяла тут здебільшого формально. Українські хлібороби з великим ентузіазмом виходили з общини, виділяли хутори й відруби та перетворювалися на ефективних самостійних фермерів.

3. Поясніть, чи вдалося П. Столипіну модернізувати економіку Росії.

Петру Столипіну вдалося дати поштовх розвиткові сільського господарства, збільшити збори зерна та вивести мільйони селян з общини, особливо в Україні. Проте докорінно модернізувати всю імперію він не зміг. Консервативне дворянство чинило запеклий опір його починанням, а більшість російських селян у центральних губерніях так і залишилися в общині. Після вбивства прем’єра в Києві в 1911 році та з початком Першої світової війни реформу фактично згорнули.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ

Вправа «Освоєння далеких земель». У парах чи групах знайдіть інформацію про напрямки переселення українців у Сибір, на Далекий Схід під час реформ Столипіна.

Під час реформи Столипіна сотні тисяч українських селян поїхали залізницею освоювати східні окраїни імперії. Вони рухалися у два основні регіони:

Південно-Західний Сибір і Північний Казахстан, де виник «Сірий Клин». Тут українці піднімали цілинні степи та розвивали хліборобство;
басейн річки Амур та узбережжя Тихого океану на Далекому Сході (Приморський і Хабаровський краї), що дістав назву «Зелений Клин». Там українські переселенці засновували цілі села, будували господарства та принесли з собою передові землеробські традиції.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Створіть хронологічну стрічку «Реформи 60–70-х років ХІХ століття».

1860 р. — Фінансова реформа: заснування Державного банку для впорядкування грошового обігу.
1861 р. — Селянська реформа: скасування кріпосного права, надання особистої свободи селянам.
1862–1874 рр. — Військова реформа: ліквідація рекрутчини та перехід до загальної військової повинності.
1863–1864 рр. — Освітня реформа: створення мережі початкових шкіл, відкриття середньої освіти для всіх верств і надання автономії університетам.
1864 р. — Земська реформа: утворення виборних органів місцевого самоврядування (земств) на рівні повітів і губерній.
1864 р. — Судова реформа: створення незалежного, гласного і позастанового суду за участю присяжних засідателів та адвокатів.
1870 р. — Міська реформа: запровадження безстанових виборних міських дум і управ для ведення міського господарства.

2. Покажіть на карті основні промислові центри Російської імперії. Поміркуйте, чому саме в цих регіонах активно розвивалася промисловість.

На карті основними промисловими центрами та районами є:

Південноукраїнський район: Донецький вугільний басейн (Донбас) і Криворізький залізорудний басейн (Кривбас) на півдні та сході України — головна база видобутку вугілля й важкої металургії;
Бакинський район: на узбережжі Каспійського моря — провідний центр нафтовидобутку;
Уральський район: вздовж Уральських гір — давня металургійна та гірнича база;
Центральний район (Москва та довколишні міста) — осередок текстильної промисловості й металообробки;
Північно-Західний район (Санкт-Петербург) — центр машинобудування, суднобудування та військової індустрії.

Ці регіони розвивалися найшвидше через поєднання природних ресурсів і вигідного географічного положення. Донбас і Кривбас мали величезні поклади вугілля й руди неподалік морських портів, Баку — нафту, а Москва та Петербург були найбільшими транспортними вузлами з доступом до фінансів, кваліфікованих кадрів і вільної робочої сили.

3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли __? Що __? Хто __? Де __? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

Коли імператор Олександр ІІ оприлюднив маніфест про скасування кріпосного права?
Що передбачала судова реформа 1864 року?
Хто розпочав аграрну реформу на початку XX століття задля створення хуторів і відрубів?
Де в другій половині XIX століття утворилися головні вугільно-металургійні бази імперії?
Звідки ми можемо дізнатися про воєнно-технічне відставання російської армії в роки Кримської війни?
Чому селяни після 1861 року залишалися «тимчасовозобов’язаними» і не дістали землю безплатно?
Як залізничне будівництво вплинуло на розвиток фабрик і внутрішньої торгівлі?
Який результат мала економічна криза 1900–1903 років для утворення промислових синдикатів?

4. Визначте досягнення та проблеми економіки Російської імперії.

Головними досягненнями стали завершення промислового перевороту, бурхливе зростання важкої промисловості та металургії, будівництво 50 тисяч кілометрів залізниць, поява банківської мережі й масштабний експорт зерна за кордон.

Основні проблеми полягали у глибокій відсталості села. Збереглися поміщицькі латифундії, селяни потерпали від малоземелля та грабіжницьких викупних платежів. Більшість населення жила в злиднях, через що внутрішній ринок був вузьким. Економіка залежала від іноземних грошей і державних субсидій, а в аграрному секторі регулярно траплялися спалахи голоду.

5. Охарактеризуйте успіхи та обмеження реформ 60–70-х років ХІХ ст. та початку ХХ ст.

Успіхи реформ 1860–1870-х років: селяни отримали громадянські права, з’явилися земства й міські думи для вирішення місцевих проблем, суди стали гласними та незалежними з присяжними, а замість рекрутчини прийшла загальна військова повинність.
Обмеження реформ 1860–1870-х років: збереглося царське самодержавство, поміщики втримали свої землі, селяни отримали урізані наділи й борги на пів століття, а консервативна община стримувала розвиток господарств.

Успіхи столипінських реформ початку XX ст.: селяни дістали право на власну землю у формі хуторів і відрубів, зріс вивіз хліба, активізувався Селянський банк, сотні тисяч родин переселилися на нові простори Сибіру та Далекого Сходу.
Обмеження столипінських реформ: поміщицьке землеволодіння залишилося недоторканим, російські консерватори чинили тиск на реформатора, значна частина селян розорилася, а після смерті Столипіна в 1911 році перетворення припинилися.

6. Вправа «Порівняльна таблиця». Створіть порівняльну таблицю соціальних наслідків селянських реформ 60–70-х років ХІХ ст. та початку ХХ ст. Поміркуйте, як змінилося становище селян Російської імперії.

Критерій порівняння	Селянська реформа 1861 року	Столипінська реформа (1906–1911 рр.)
Особистий статус селянина	Особисто вільний, але перебував у стані тимчасовозобов’язаного до початку викупу землі.	Повноправний індивідуальний власник, який міг самостійно розпоряджатися наділом.
Земельна власність	Наділ переходив у колективну власність сільської общини, а не селянина.	Земля закріплювалася в особисту приватну власність господаря як хутір або відруб.
Фінансові платежі	Селяни мусили виплачувати державі кредит за наділи впродовж 49 років.	Викупні платежі було повністю скасовано; Селянський банк видавав позики на розвиток господарства.
Свобода пересування	Селянин був прив’язаний до общини круговою порукою та обмежений у виїзді.	Вільне право виходу з громади та державна допомога для переселення в Сибір чи Казахстан.
Соціальні наслідки	Гостре селянське малоземелля, зубожіння через борги, збереження поміщицьких латифундій.	Посилення розшарування на селі: поява заможних господарів-фермерів і зростання кількості наймитів.

Селяни пройшли шлях від безправного поміщицького майна до особисто вільних трудівників і повноправних господарів землі. Реформа 1861 року ліквідувала кріпацтво юридично, але залишила селян бідними та боржниками поміщиків і держави. Реформа Столипіна дала шанс стати самостійними фермерами, зруйнувала общинні пута й дозволила ефективно господарювати, проте не розв’язала питання малоземелля остаточно через збереження дворянських маєтків.