7 липня 2026 р. Модерна доба

§ 14. Умови розвитку культури. Освіта й наука України наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. (Пометун)

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Які відомі вам історичні події наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. впливали на розвиток української культури? Складіть короткий «план уроку»: що, на ваш погляд, потрібно розглянути, щоб зрозуміти, як розвивалася культура й наука в цей історичний період. Потім порівняйте ваші прогнози з тим, що будемо вивчати.

Вплив історичних подій:

Ліквідація решток автономії Гетьманщини та Запорозької Січі царським урядом Росії.
Поділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.), унаслідок яких Правобережжя відійшло до Російської імперії, а Галичина — до Австрійської монархії Габсбургів.
Модернізаційні реформи імператриці Марії-Терезії та Йосифа II на західноукраїнських землях (зокрема закони про обов’язкову початкову освіту рідною мовою).
Розгортання промислового перевороту, урбанізація та зародження капіталістичних ринкових зв’язків.
Вплив Французької революції, наполеонівських війн, ідей романтизму та європейської «Весни народів» 1848–1849 років.

Орієнтовний «план уроку»:

Суперечливі умови розвитку української культури: колоніальний тиск імперій проти національного пробудження.
Система освіти: початкові школи, повітові училища, гімназії, ліцеї та заснування університетів у Харкові, Львові й Києві.
Наукові відкриття та внесок українських дослідників (В. Каразін, М. Максимович, М. Остроградський).
Зародження культурно-освітніх і наукових товариств як фундаменту національного самовизначення.

1. Які були основні тенденції розвитку культури

ПОМІРКУЙТЕ

Чи можна стверджувати, що наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. склалися сприятливі умови для розвитку української культури?

Ні, стверджувати про сприятливі умови не можна. Культурний розвиток відбувався вкрай суперечливо і в умовах колоніальної залежності:

Український етнос був розділений між двома абсолютистськими імперіями — Російською та Австрійською, жодна з яких не визнавала права українців на власну державність.
Влада проводила цілеспрямовану політику денаціоналізації й культурної асиміляції (русифікація на Наддніпрянщині, полонізація та онімечення в Галичині, мадяризація на Закарпатті, румунізація на Буковині).
Чимало талановитих митців і вчених, не маючи умов реалізації вдома, виїжджали до імперських центрів (Петербурга, Відня), де їхні здобутки привласнювали імперські культури.
Разом із тим, перехід від станового феодального суспільства до індустріального, поява інтелігенції та поширення ідей романтизму стимулювали українське національне відродження всупереч штучним імперським бар’єрам.

ДОСЛІДІТЬ

Проаналізуйте чинники й визначте, який вплив на розвиток культури (позитивний чи негативний) на українських землях здійснював кожен із них.

Утвердження ринкових відносин, промисловий переворот та поширення наукових знань — позитивний вплив. Модернізація економіки зумовила попит на грамотних фахівців, інженерів, агрономів, викликала необхідність відкриття спеціальних училищ та університетських лабораторій.
Інтенсивне зростання міст і міського населення — позитивний вплив. Міста ставали центрами концентрації інтелігенції, видавничої справи, театрів, відкриття бібліотек та гімназій.
Відсутність власної державності, національне гноблення та імперські кордони, що ігнорували українську етнічну територію — негативний вплив. Українські землі зводилися до статусу провінцій; єдиний культурний простір штучно розривався політичними кордонами.
Спроби культурної асиміляції українців (російською, польською, німецькою, угорською, румунською) владою обох імперій — негативний вплив. Рідну мову витісняли з судочинства, адміністрації та навчальних закладів, обмежували друк книг і преси.
Поліетнічний склад населення, взаємовплив культур різних народів (польської, єврейської, румунської й інших) — переважно позитивний вплив. Міжкультурний діалог сприяв обміну знаннями, традиціями та ідеями, взаємно збагачуючи місцевий побут, міське середовище й літературу.
Зростання національної самосвідомості та намагання протидіяти русифікації, онімеченню, полонізації, мадяризації — позитивний вплив. Опір асиміляції стимулював збирання фольклору, вивчення козацької минувшини, зародження сучасної української літературної мови та відкриття патріотичних осередків.
Вплив передових західноєвропейських ідей — позитивний вплив. Ідеї романтизму, прав людини й права кожної нації на збереження самобутності лягли в основу формулювання української національної ідеї.

2. Які типи навчальних закладів існували та які були особливості розвитку освіти

ПОМІРКУЙТЕ

Яку політику провадили російський та австрійський уряди в освіті? Як вона впливала на освіченість населення України?

Обидва імперські уряди провадили політику суворого станового розмежування, ідеологічного нагляду та імперської асиміляції:

Російський уряд: розглядав школу як знаряддя русифікації («православ’я, самодержавство, народність») та підготовки покірних чиновників. Доступ широких верств (кріпаків, селян) до гімназій та університетів свідомо обмежувався, рідна українська мова в освітньому процесі була заборонена.
Австрійський уряд: хоча реформами 1770-х років запровадив обов’язкову початкову освіту, згодом (особливо за указом 1805 р.) передав початкові школи під опіку римо-католицького духовенства й польської шляхти в Галичині, німецької адміністрації на Буковині та угорської на Закарпатті.
Вплив на освіченість: більшість українського населення (переважно селянство) залишалася неписьменною; система народної початкової школи після ліквідації полкових шкіл Гетьманщини деградувала, а можливості здобути вищу освіту рідною мовою були відсутні.

ДОСЛІДІТЬ

1. Якою бачить урядову політику в освітній сфері Міністр народної освіти 1824–1828 рр. Олександр Шишков? Чому царський уряд так боявся освіченості українського народу?

Позиція Олександра Шишкова: міністр прямо відстоював становий бар’єр у доступі до знань. Він стверджував, що селянському синові не потрібні науки (риторика та інші дисципліни), оскільки глибока освіта нібито зробить із нього «поганого й шкідливого громадянина». За його переконанням, простому народу потрібні виключно християнські настанови та релігійна мораль, які навчають не виходити за межі «призначеного долею місця» і бути покірним своєму становищу.

Чому уряд боявся освіченості українців:

Грамотні, мислячі селяни усвідомлювали несправедливість кріпосного рабства та свавілля поміщиків, що загрожувало вибухом соціальних бунтів.
Освіта сприяла пробудженню історичної пам’яті й національної самосвідомості українців, що руйнувало імперський міф про «триєдиний російський народ» і ставило під загрозу територіальну цілісність Російської імперії.

2. Яке враження створює на вас школа, будівлю якої збережено й перенесено до музею «Пирогово»?

Будівля школи з села Лоташеве (Черкаська область) справляє враження крайньої простоти та убогості. Це невелика одноповерхова дерев’яна хатина під солом’яною стріхою з крихітними вікнами, яка зовні майже не відрізняється від звичайної селянської хати-мазанки.

Вона наочно демонструє, що царська влада не виділяла коштів на зведення та обладнання повноцінних шкіл для сільського населення. Сільська школа трималася виключно на зусиллях самих селян і сільської громади, вміщувала обмежену кількість учнів і забезпечувала лише елементарну грамоту.

3. Проаналізуйте наведені цифри. Зробіть висновки, як вплинуло імперське панування на освіту. (Для порівняння: на території семи полків Гетьманщини у 1740–1747 рр. було 866 шкіл.)

Висновки на основі статистичних даних:

Катастрофічний регрес початкової освіти: За часів автономної Гетьманщини (середина XVIII ст.) лише в семи полках функціонувало 866 парафіяльних шкіл при церквах, де навчали рідною мовою майже кожне село. Натомість через століття імперського панування (1856 р.) в усій величезній Полтавській губернії діяло лише 160 шкіл усіх типів, а в Чернігівській — 173. Тобто за царської влади мережа шкіл скоротилася в кілька разів.
Мізерна кількість учнів серед населення: У Волинській губернії на 100 осіб населення припадало лише 0,23 учня, у Подільській — 0,25, у Чернігівській — 0,34, у Полтавській — 0,44. Навіть найвищий показник у Таврійській губернії (1,34 учня на 100 осіб) підтверджує, що понад 98–99% мешканців були повністю позбавлені доступу до організованого шкільного навчання.
Загальний висновок: Імперський режим свідомо заблокував масову початкову народну освіту, перетворивши більшість населення Наддніпрянщини на неписьменних підневільних підданих.

ДОСЛІДІТЬ

Що мав на увазі попечитель Київського навчального округу в розпорядженні ректору Київського університету в 1834 р., коли згадував «батьківщину» і «вітчизну», і що саме його тут непокоїло? Чого й чому найбільше побоювалася царська влада?

Зміст понять у розпорядженні попечителя:

Під «спільною улюбленою вітчизною» попечитель мав на увазі унітарну самодержавну Російську імперію.
Під «якоюсь батьківщиною, відокремленою перекрученими думками» малися на увазі поневолені народи — Україна або колишня Річ Посполита (Польща), ідея самобутності яких розглядалася владою як політичний сепаратизм і зрада.

Що непокоїло чиновника та чого боялася влада:

Київський університет Святого Володимира відкривався міністром освіти Сергієм Уваровим з метою русифікації Правобережжя та нейтралізації польського патріотичного впливу після Листопадового повстання 1830–1831 років.
Влада панічно боялася, що новостворений університет замість вірнопідданства породить новий опір: професори під виглядом лекцій сіятимуть «дух непокори властям», виховуватимуть любов до власної землі (України чи Польщі), гуртуватимуть студентство в таємні опозиційні організації. Тому на ректора покладався обов’язок вести постійний таємний нагляд і поліцейське стеження за лекціями та настроями викладачів і студентів.

3. Що було характерним для розвитку науки

ПОМІРКУЙТЕ

Якою була роль відкритих на українських землях університетів у розвитку науки?

Відкриття університетів (Харківського в 1805 р., відновлення Львівського та заснування Київського університету Святого Володимира в 1834 р.) відіграло визначальну роль:

Вони стали першими постійними академічними науковими центрами в Україні, де розгорнулися дослідження європейського рівня з математики, фізики, хімії, геології, медицини та астрономії.
Створення ботанічних садів (зокрема в Харкові та Києві) сприяло розвитку наукової ботаніки, акліматизації корисних культур, агрономії та селекції рослин.
Університети об’єднали навколо себе наукові товариства, публічні бібліотеки, дослідні лабораторії та метеорологічні станції.
При університетах розпочалися системні дослідження українознавчого циклу — філології, фольклористики, археології та історії українських земель.

ДОСЛІДІТЬ

Проаналізуйте відомості про видатних науковців. Схарактеризуйте їхній внесок у розвиток науки і ставлення влади до їхньої діяльності.

Василь Каразін (1773–1842):
- Науковий і громадський внесок: Ініціатор створення й фундатор Харківського університету (1805 р.), засновник Філотехнічного товариства для модернізації сільського господарства. Створив Основ’янський акліматизаційний сад (тепер Краснокутський дендропарк), започаткував першу в Україні мережу метеорологічних станцій, написав майже 60 наукових праць з агрономії, хімії, конструювання сільськогосподарських машин.
- Ставлення влади: Влада ставилася до нього з глибокою підозрою через його вільнодумство, проекти реформ, відкриту критику кріпосного права та корупції чиновників. У 1821 р. за наказом царя його було заарештовано та ув’язнено в Шліссельбурзькій фортеці, а згодом відправлено під нагляд поліції.
Михайло Максимович (1804–1873):
- Науковий і громадський внесок: Учений-енциклопедист, перший ректор Київського університету (1834–1835 рр.). Автор ґрунтовних праць із ботаніки («Основи ботаніки», «Головні підстави криптогамії»). Став основоположником української наукової фольклористики, видавши епохальні збірки «Малоросійські пісні» (1827 р.) та «Українські народні пісні» (1834 р.). Досліджував історію козаччини, княжої доби, заклав основи української історіографії та мовознавства.
- Ставлення влади: Попри високий авторитет, перебував під пильним жандармським наглядом через свої українофільські погляди та патріотизм. Через тиск чиновників попечительства був змушений дочасно піти у відставку з посади ректора.
Михайло Остроградський (1801–1862):
- Науковий і громадський внесок: Геніальний математик зі світовим ім’ям. Зробив революційний внесок у математичну фізику, теоретичну механіку, математичний аналіз, теорію чисел, теорію ймовірностей та варіаційне числення (формула Остроградського). Опублікував понад 100 фундаментальних праць, викладав у провідних академіях. Був обраний почесним членом Петербурзької, Паризької, Римської, Туринської та Американської академій наук.
- Ставлення влади: Імперська влада змушена була офіційно визнавати його визначні успіхи та нагороджувати званнями, оскільки він забезпечував світовий престиж математичній школі імперії. Проте в молодості в Харківському університеті через доноси реакційної професури його позбавили атестата й наукового ступеня за вільнодумство, що змусило вченого виїхати для завершення студій до Парижа.

4. Що відомо про діяльність культурно-освітніх товариств

ПОМІРКУЙТЕ

Чому діяльність культурно-освітніх товариств мала важливе значення в розвитку процесів національного відродження?

Культурно-освітні товариства мали ключове значення для націотворення:

Вони об’єднували розпорошену інтелігенцію (вчителів, науковців, письменників, священників, студентів) у легальні структури, де формувалася нова світська національна еліта.
Дослідження місцевих старожитностей, археологічні розкопки, збирання літописів та рукописів доводили стародавність, багатство й самобутність української історії окремо від імперських міфів.
Започатковували публічні музеї, наукові бібліотеки, видавали часописи та перші академічні збірки, формуючи історичну свідомість і повагу народу до рідної культури.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. У яких умовах розвивалася українська культура наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст.?

Українська культура розвивалася в надзвичайно складних і суперечливих умовах:

Відсутність власної державності та розділеність українських етнічних земель між двома ворожими до самобутності українців імперіями — Російською та Австрійською.
Проведення урядами політики денаціоналізації, мовної та культурної асиміляції (русифікація, онімечення, полонізація, мадяризація, румунізація).
Відсутність державної системи українського шкільництва рідною мовою, мізерне фінансування освіти для корінного населення.
Водночас відбувалися зародження капіталістичних відносин, урбанізація, промисловий переворот та прихід ідей європейського романтизму, які започаткували нову модерну українську культуру та процес національного відродження.

2. Які типи навчальних закладів складали систему освіти на українських землях?

У підросійській Наддніпрянщині:

Початкові: парафіяльні однорічні школи (для нижчих станів), повітові трикласні училища (переважно для дітей міщан і купців).
Середні: гімназії з класичною семирічною освітою (переважно для дворянських дітей).
Вищі та проміжні: ліцеї (Рішельєвський в Одесі, Кременецький, Ніжинський юридичний ліцей кн. Безбородька), університети (Харківський — 1805 р., Київський Святого Володимира — 1834 р.).
Спеціальні та станові: інститути шляхетних дівчат (у Харкові, Полтаві, Одесі, Керчі, Києві), професійні школи (ремісничі училища в Чернігові, фельдшерські та мореплавні школи в Херсоні, училище бджільництва в с. Пальчики, училище землемірства в Кременці).

На західноукраїнських землях (під владою Австрії):

Елементарні початкові: однорічні парафіяльні (у селах, рідною «материнською» мовою) та трирічні тривіальні (у містечках).
Неповні середні та підвищені: чотирикласні головні й нормальні школи (у великих містах, викладання німецькою).
Середні: гімназії (з викладанням німецькою мовою).
Вищі: Львівський університет (заснований як Йосифінський 1784 р., у 1805–1817 рр. — ліцей), Реальна торговельна школа та Технічна академія у Львові, Чернівецький ліцей (богословський). На Закарпатті вищих навчальних закладів не було.

3. Кого з видатних українських вчених того часу ти знаєш?

Василь Каразін — винахідник, агроном, хімік, ініціатор заснування Харківського університету та мережі метеостанцій.
Михайло Максимович — історик, фольклорист, етнограф, ботанік, перший ректор Київського університету, упорядник перших наукових збірок українських народних пісень.
Михайло Остроградський — видатний математик і механік зі світовим ім’ям, академік провідних академій наук Європи.
Петро Гулак-Артемовський — байкар, письменник, ректор Харківського університету.

4. Які об’єднання називали культурно-освітніми товариствами? Наведи приклади.

Культурно-освітніми товариствами називали добровільні громадські об’єднання науковців, літераторів, краєзнавців та освітян, створені для розвитку наук, поглибленого вивчення історії, збереження культурної спадщини, відкриття бібліотек і популяризації знань серед громадянства.

Приклади:

Товариство наук при Харківському університеті (1812–1829) — підтримка досліджень природознавства та гуманітарних знань.
Тимчасовий комітет для дослідження старожитностей у Києві (1835–1845) — організація археологічних розкопок Десятинної церкви, Золотих воріт, заснування Музею київських старожитностей.
Одеське Товариство історії та старожитностей (1839–1922) — охорона та вивчення історико-археологічних пам’яток Північного Причорномор’я.
Таємне товариство прихильників слов’янщини у Львові (1821–1826) — створене львівським студентством для взаємодії слов’янських культур і розвитку літератури.
Науково-дослідне товариство та приватна бібліотека «Оссолінеум» у Львові (з 1817 р.) — збереження історичних архівів, книг і рукописів.

5. У чому полягав становий та імперський характер освіти? Які наслідки це мало для українського населення?

Становий характер освіти:

Доступ до середньої та вищої освіти (гімназій, ліцеїв, інститутів шляхетних дівчат, університетів) був привілеєм дворянства, шляхти, вищого духовенства та заможних верств.
Дітям селян залишали лише елементарні школи з навчанням початкової грамоти, рахунку та закону Божого; закони прямо застерігали від навчання «землеробських синів» серйозних наук, щоб вони залишалися покірною робочою силою.

Імперський характер освіти:

Школа слугувала машиною асиміляції й русифікації на сході та германізації/полонізації/мадяризації на заході.
Викладання велося офіційними імперськими мовами (російською, німецькою, польською, угорською), а вивчення української мови чи історії України було суворо заборонено або заблоковано.
Програми спрямовувалися на виховання вірнопідданства монархам і покірності владі.

Наслідки для українського населення:

Масова неписьменність переважної більшості українців (понад 90–95%).
Штучна затримка формування модерної національної еліти через денаціоналізацію молоді в імперських закладах.
Вимушена еміграція талантів до чужих столиць та втрата власної інтелектуальної еліти.

6. Який із життєписів учених справив на тебе найбільше враження? Чому?

Найглибше враження справив життєпис Василя Назаровича Каразіна.
Він вражає своєю самовідданістю та універсальністю. Будучи переконаним у життєвій необхідності освіти для розвитку рідного краю, він зумів згуртувати дворянство й купецтво Слобожанщини, зібрати значні кошти й відкрити Харківський університет, що назавжди змінило долю краю. При цьому Каразін був не кабінетним ученим, а сміливим практиком: розбудовував акліматизаційні сади, метеостанції, конструював сільськогосподарські знаряддя.

Його доля викликає співчуття і повагу: замість вдячності від влади за щире прагнення модернізувати суспільство та скасувати ганебне кріпацтво він зазнав арешту й ув’язнення у Шліссельбурзькій фортеці, проте не зрадив своїх ідеалів просвіти.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

1. Підготуй коротку (4–5 слайдів) презентацію щодо одного з вимірів освіти і науки того часу.

План презентації: «Харківський університет — колиска інтелектуального відродження Наддніпрянщини»

Слайд 1. Титульний.
- Тема: Заснування Харківського університету (1805 р.) та його роль у науковому поступі.
- Ілюстрація: Гравюра з панорамою Харківського університету початку XIX століття.
Слайд 2. Фундатор Василь Каразін.
- Ініціатива слобідського просвітителя: переконання дворянських кіл зібрати добровільні пожертви на відкриття вищого навчального закладу.
- Університет як автономний осередок культури в імперській провінції.
Слайд 3. Академічна структура та факультети.
- Чотири перші факультети: словесних наук, моральних і політичних наук, фізичних і математичних наук, лікарських і медичних наук.
- Залучення провідних професорів Європи та перші кафедри.
Слайд 4. Наукові здобутки та підрозділи.
- Створення фундаментальної бібліотеки, астрономічної обсерваторії та Ботанічного саду.
- Діяльність Товариства наук при університеті (1812–1829 рр.) та видання перших періодичних часописів.
Слайд 5. Підсумок та історичне значення.
- Формування першого покоління української світської інтелігенції, збирання фольклору та започаткування нової української літератури на Харківщині (П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко).

2. Виконай завдання 14.1–14.5 до § 14 в е-додатку.

Завдання 14.1–14.5 виконуються в електронному інтерактивному додатку до підручника за інструкціями вчителя або тестової платформи.

Робочий зошит

ГРЗ 1

1. Уяви, що ти — сучасний блогер-мандрівник / сучасна блогерка-мандрівниця у часі, який / яка перенісся / перенеслася в Україну першої половини XIX ст. Твоє завдання — створити карту своєї подорожі та серію публікацій у своєму блозі про систему освіти та наукові досягнення того часу.

На контурній карті України познач:

• Межі Російської та Австрійської імперій:
Лінія вздовж річки Збруч, що відділяє Східну Галичину, Північну Буковину та Закарпаття (під владою Габсбургів) від Правобережної та Лівобережної України (у складі Російської імперії).

• Міста, де діяли університети та ліцеї:
Харків (університет), Київ (університет), Львів (університет), Одеса (Рішельєвський ліцей), Ніжин (ліцей), Кременець (ліцей), Чернівці (ліцей).

• Регіони, де навчання відбувалося німецькою та угорською мовами:
Східна Галичина та Буковина (переважно німецька мова в середніх і вищих закладах), Закарпаття (угорська мова після закону 1844 року).

• Міста, де діяли культурно-освітні товариства:
Харків, Одеса, Київ, Львів.

Вибери один освітній заклад, з-поміж тих який ти позначив / позначила, і уяви, що ти потрапив / потрапила туди з візитом. У блозі коротко опиши, коли цей заклад засновано, хто був ініціатором його створення, що там вивчали, який вигляд мала будівля, який був інтер’єр, яке значення цей заклад мав для українського суспільства / місцевої громади.

Харківський університет засновано в 1805 році за ініціативи видатного вченого та громадського діяча Василя Каразіна. У закладі діяли чотири факультети: словесних, лікарських і медичних, фізичних і математичних, а також моральних і політичних наук. Головний корпус зведено у стриманому стилі класицизму: симетричний фасад із монументальними колонами, світлі просторі аудиторії з високими стелями та масивними дерев’яними партами. Заклад став головним науковим та освітнім осередком Слобожанщини, дав потужний поштовх вивченню історії та культури регіону й перетворився на центр української патріотичної думки.

2. Створи хронологічну таблицю «Ключові події в розвитку освіти та науки в Україні (кінець XVIII – перша половина XIX ст.)». Вибери 4–5 важливих подій, що вплинули на розвиток освіти та науки в Україні в зазначений період. У таблиці зазнач рік, назву події, її значення, вплив або наслідки для української культури.

Дата	Подія	Значення / Вплив / Наслідки
1784 р.	Заснування Йосифінського університету у Львові	Відновлення вищої світської школи на західноукраїнських землях, створення основи для розвитку місцевої наукової еліти.
1805 р.	Відкриття Харківського університету за ініціативи В. Каразіна	Поява першого модерного університету в Наддніпрянській Україні, перетворення Харкова на головний науковий і культурний осередок Лівобережжя та Слобожанщини.
1817 р.	Заснування Рішельєвського ліцею в Одесі	Створення провідного навчального центру Півдня України для підготовки фахівців і державних службовців.
1834 р.	Відкриття Київського університету Святого Володимира	Створення головного освітньо-наукового осередку Правобережжя, який усупереч русифікаторським планам царату став центром українського національного руху (Кирило-Мефодіївське братство).
1848 р.	Відкриття кафедри української мови та літератури у Львівському університеті	Перше офіційне визнання української мови та літератури на університетському рівні під час революційних подій «Весни народів».

3. Уяви себе громадським діячем першої половини ХІХ ст., який щиро вболіває за долю українського народу. Напиши коротке звернення до читачів і читачок прогресивної газети, щоб привернути увагу до несправедливості в освіті, яка виникає через становий поділ. У формі статті-звернення поясни, чому становий характер освіти призводить до соціальної нерівності. Послідкуй ланцюжок причин і наслідків:
Становий характер освіти ➝ Обмеження для певних верств населення ➝ … ➝ ….

Становий характер освіти ➝ Обмеження для селян і міщан у доступі до середніх та вищих навчальних закладів ➝ Масова неписьменність і консервація бідності простого люду ➝ Закріплення соціальної прірви та гальмування інтелектуального розвитку української нації.

Громадяни! Освіта не має бути привілеєм обраного дворянського кола, адже знання належать усьому народу. Коли селянських дітей свідомо позбавляють права навчатися в гімназіях та університетах і зводять їхню долю лише до важкої праці, суспільство втрачає тисячі талантів. Штучні станові перепони закріплюють безправ’я та бідність багатомільйонного селянства, утримуючи наш край у темряві. Відкриття загальнодоступних шкіл із навчанням рідною мовою є єдиним шляхом до справедливості, людської гідності та національного відродження!

ГРЗ 2

4. Проаналізуй, як Російська та Австрійська імперії проводили освітню політику на українських землях наприкінці XVIII ‒ у першій половині ХІХ ст. Заповни таблицю, порівнюючи підходи обох імперій (орієнтуйся на факти з тексту).

Критерій для порівняння	Російська імперія	Австрійська імперія
Мова навчання	Російська (у ліцеях також французька); українська мова заборонена.	Німецька в середній та вищій школі, польська в Галичині, угорська на Закарпатті; рідна — лише в початкових школах.
Можливість навчатися українською мовою	Повністю була відсутня на всіх освітніх рівнях.	Існувала тільки в сільських парафіяльних і тривіальних школах та на кафедрі у Львові з 1848 року.
Доступність освіти для різних станів	Жорстко станова: дворяни мали пріоритет (гімназії, ліцеї, університети), селяни допускалися лише до початкових парафіяльних шкіл.	Формально обов’язкова початкова освіта для дітей 5–12 років, проте повна середня та вища освіта залишалися малодоступними для селянства через плату й німецьку мову.
Роль Церкви в освіті	Підпорядковувалася синодальному контролю; парафіяльні школи під наглядом православного духовенства виховували покірність владі.	Значна: з 1805 року початкові школи Галичини підпорядковані Римо-католицькій церкві; Греко-католицька церква захищала русинські школи.
Основна мета освітньої політики	Русифікація регіону, виховання відданих царю чиновників та ідеологічний контроль над суспільством.	Германізація (або полонізація/мадяризація), підготовка лояльних імперських службовців і збереження контролю над провінціями.

Напиши короткі висновки (по 2–4 речення на запитання):

Які спільні риси та відмінності в освітній політиці Російської та Австрійської імперій ти помітив / помітила?
Спільною рисою було використання школи для асиміляції українців, утвердження відданості монархіям та обмеження доступу вихідців із низів до якісних знань. Відмінність полягала в тому, що в Австрійській імперії діяли закони про обов’язкову початкову освіту рідною мовою, тоді як у Російській імперії українська мова не допускалася взагалі.

Яка з імперій, на твою думку, більше сприяла розвитку української освіти та культури? Чому?
Жодна з імперій не ставила за мету розвивати українську культуру. Проте в Австрійській імперії умови були дещо сприятливішими, оскільки закон дозволяв початкове навчання рідною мовою, а підтримка Греко-католицької церкви зберегла сотні русинських шкіл.

Як це впливало на розвиток української культури та національної самосвідомості?
Політика імперій стримувала масову освіченість селян, проте спричинила зворотну реакцію у вигляді зростання руху опору. Студентство та викладачі заснованих університетів почали збирати фольклор, досліджувати рідну історію та формувати національну ідентичність.

5. Уяви, що ти блогер / блогерка або контент-мейкер / контент-мейкерка. Твоє завдання — створити креативну публікацію в стилі Instagram / Facebook / TikTok / Threads, щоб познайомити сучасну аудиторію з однією з видатних постатей української науки або освіти кінця XVIII — першої половини XIX ст.
Формат має бути інформативним, стильним і сучасним. Використовуй емодзі, хештеги, меми — усе, що зробить твою розповідь цікавою, живою та доступною. Але не забувай: історична достовірність і повага до постаті — обов’язкові.
Оформи пост за шаблоном:
Ім’я користувача (нікнейм): karazin_science_kh

Публікація (допис або сторіз) — коротко (до 7 речень) за рубриками: #ХтоЦе, #ЩоЗробив, #ЧимУславився, #ЧомуВажливийСьогодні:
#ХтоЦе 🎓
Василь Каразін — винахідник, учений-енциклопедист і громадський діяч зі Слобожанщини.
#ЩоЗробив 🏛️
Переконав імперський уряд і підняв місцеву громаду на відкриття Харківського університету (1805 р.), заснував Філотехнічне товариство та створив відомий Краснокутський дендропарк.
#ЧимУславився ⚡
Ініціював перші метеорологічні станції, написав близько 60 праць з агрономії та хімії і відкрито виступав проти кріпацтва, за що відбув ув’язнення у фортеці.
#ЧомуВажливийСьогодні 🌟
Довів, що громадянська ініціатива однієї людини здатна перетворити рідне місто на провідний інтелектуальний центр країни.

#Хештеги — добери 3–5 хештегів, які допоможуть краще поширити пост:
#ВасильКаразін #ХарківськийУніверситет #НаукаУкраїни #Просвітництво #ІсторіяБезВоди

Коментарі — придумай 2–3 уявні коментарі (наприклад, від сучасників, відомих діячів науки або навіть ботів):

petro_artemovsky: Пане Василю, Ваша невтомна праця перетворила наш Харків на справжні Афіни! 👏
imperial_censor_bot: ⚠️ Увага: надмірна критика кріпосного права та вільні думки караються Шліссельбургом!
history_student_ua: Дякуємо за крутий університет, найкраща альма-матер уже понад два століття! 🔥

6. Проаналізуй уривки з історичних досліджень про студентство на українських землях 40-х років ХІХ ст. На їх основі виконай завдання.

На основі джерела 1 визнач, представники яких соціальних верств мали найбільший доступ до вищої освіти в середині ХІХ ст. Як це впливало на доступність освіти для інших соціальних груп?
Найбільший доступ до вищої освіти мали дворяни, які складали 4/5 (80%) усіх студентів університету. Для дітей міщан, купців, духовенства та особливо селян доступ був надзвичайно обмеженим через високу плату, станові привілеї шляхти та штучні адміністративні бар’єри.

Проаналізуй, як становий склад студентства та описані в джерелі 2 моделі поведінки могли впливати на мотивацію до навчання, якість освіти й формування майбутньої інтелігенції.
Панування багатих дворян призводило до знецінення знань, оскільки «франти» та кар’єристи вчилися заради чинів і дипломів, а не науки. Лише невелика частка студентів свідомо займалася науковими дослідженнями та йшла викладати в гімназії, стаючи основою ідейної та жертовної української інтелігенції.

Порівняй обидва джерела. Яке узагальнення про університетське середовище першої половини ХІХ ст. ти можеш зробити? Сформулюй короткий висновок у 2–3 реченнях.
Університетське середовище першої половини XIX ст. було яскраво вираженим становим інститутом дворянства, де більшість орієнтувалася на кар’єру чи дозвілля. Попри це, меншість талановитих і працьовитих студентів формувала нову наукову та викладацьку еліту суспільства.

ГРЗ 3

7. Проаналізуй наведені в таблиці чинники та визнач, який вплив — позитивний чи негативний — кожен із них мав на розвиток української культури. Зазнач це у першому реченні кожного блоку. Поясни в 1–2 реченнях, чому саме цей чинник мав такий вплив і що саме він змінював у суспільстві?

Чинник	Вплив (позитивний / негативний). Чому? (Аргументи)
Утвердження ринкових відносин, промисловий переворот та поширення наукових знань	Вплив позитивний. Розвиток промисловості створив потребу у кваліфікованих кадрах, що стимулювало відкриття спеціалізованих шкіл і технічних установ.
Інтенсивне зростання міст і міського населення	Вплив позитивний. Міста перетворилися на осередки культури, освіти, друку періодики та спілкування інтелігенції.
Відсутність державності, національне гноблення, імперські кордони, що ігнорували українську етнічну територію	Вплив негативний. Імперський кордон розділив єдиний народ, позбавив українців можливості розвивати державні культурні інститути та змушував таланти виїжджати.
Спроби культурної асиміляції українців владою обох імперій	Вплив негативний. Русифікація, полонізація, мадяризація та онімечення витісняли українську мову з освіти й публічного простору.
Поліетнічний склад населення, взаємовплив культур різних народів (польської, єврейської, румунської та інших)	Вплив позитивний. Культурний діалог збагачував народне мистецтво, архітектуру та літературу новими ідеями й традиціями.
Зростання національної самосвідомості та опір асиміляції (русифікації, онімеченню, полонізації, мадяризації)	Вплив позитивний. Загроза втрати ідентичності спонукала діячів збирати фольклор, писати рідною мовою та засновувати таємні громади й братства.
Вплив передових західноєвропейських ідей	Вплив позитивний. Ідеї Просвітництва, романтизму та права народів на самовизначення дали поштовх українському модерному націотворенню.

Зроби висновок: Який із перелічених чинників, на твою думку, мав найбільший вплив на розвиток української культури в той період? Обґрунтуй свою думку у 2–3 реченнях.
Найбільший позитивний вплив мало зростання національної самосвідомості та опір асиміляції під впливом романтизму. Саме небажання розчинятися в імперських культурах змусило інтелігенцію вивчати народну спадщину й формувати модерну українську літературну мову. Це перетворило культуру з етнографічної на політичну силу.

8. Прочитай звернення до студентів імператора Миколи І, зроблене під час візиту до Київського університету у 1839 р.
«Ви навчаєтеся добре, але цього недостатньо… Мені потрібні надійні сини Престолу, мені потрібна безмежна покірність і беззаперечна слухняність».

Поясни, як це висловлювання відображає освітню політику Російської імперії в першій половині ХІХ ст.
Ці слова підтверджують, що царат розглядав освіту як засіб ідеологічної муштри й контролю, де головними чеснотами вважалися лояльність імператору та покірність владі, а не критичне мислення.

Знайди в параграфі підручника приклади, які підтверджують, що головною метою навчання було не здобуття знань, а виховання покірних і лояльних підданих.

Заява міністра освіти О. Шишкова про те, що навчання селян риторики зробить їх шкідливими громадянами, а школа повинна лише вчити християнських чеснот і смирення своєму станові.
Вимога міністра С. Уварова «прищеплювати загальний дух російського народу» студентам на землях Правобережжя.
Інструкція попечителя Київського навчального округу запровадити таємний нагляд за лекціями професорів, щоб викорінювати любов до своєї «батьківщини» на противагу загальноімперській «вітчизні».

Як, на твою думку, така політика впливала на розвиток науки та національної самосвідомості молоді? Обґрунтуй свою думку в 3–4 реченнях.
Жорсткий цензурний нагляд гальмував вільний розвиток суспільних і гуманітарних наук через страх арештів. Утім постійний тиск викликав у студентів природний внутрішній протест і бажання об’єднуватися. Університети замість опор імперії перетворилися на осередки національно-визвольного руху, прикладом чого стало створення Кирило-Мефодіївського братства в Києві.

9. Обґрунтуй або спростуй тезу: «Діяльність культурно-освітніх товариств мала важливе значення у розвитку процесів національного відродження в першій половині ХІХ ст. на українських землях». Використай для відповіді джерела з підручника та метод PRES.
Позиція (Position): Я вважаю, що діяльність культурно-освітніх товариств на українських землях у першій половині ХІХ ст. …
мала вирішальне позитивне значення для розвитку українського національного відродження.

Обґрунтування (Reason): Тому що…
вони згуртували інтелігенцію довкола вивчення рідного краю, рятували історичну пам’ять від імперського забуття та поширювали наукові знання серед широких верств суспільства.

Приклади (Example): Наприклад, … (наведи приклади із джерел)
Одеське товариство історії та старожитностей досліджувало й охороняло пам’ятки Півдня, Тимчасовий комітет у Києві створив перший музей міських старожитностей, а «Оссолінеум» у Львові зберіг безцінні рукописи та книги.

Висновок (Summary): Отже, можна зробити висновок, що…
культурно-освітні товариства підготували міцний науковий і документальний фундамент для усвідомлення української самобутності та дієвого опору асиміляційній політиці імперій.