7 липня 2026 р. Модерна доба

§ 13. Повсякденне життя сільського і міського населення (Пометун)

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Працюючи в парах чи групах по троє-четверо, досліджуйте повсякденність українців. Порівнюйте результати роботи над джерелами з однокласниками та однокласницями. Формулюйте власні висновки після виконання завдань. Пам’ятайте про критичне мислення.

Під час опрацювання історичних свідчень важливо звертати увагу на походження джерела та позицію спостерігача. Порівнюючи нотатки лікаря Домініка П’єра де ля Фліза, спостереження німецького мандрівника Йогана-Георга Коля та дослідження сучасних науковців, можна відтворити об’єктивну картину: попри важкий соціальний і правовий стан кріпосного селянства, побут українців вирізнявся охайністю, стійкими звичаями та прагненням до впорядкування свого життєвого простору.

1. Якими були житло й побут селян

ДОСЛІДІТЬ

1. Прочитайте уривки із записів у рукописному ілюстрованому альбомі Домініка П’єра де ля Фліза, який із 20-х років ХІХ ст. був лікарем на Київщині, щодо житла селян. У службових поїздках він не лише надавав медичну допомогу, а й занотовував почуте й побачене, доповнюючи свої записи малюнками. Порівняйте розповідь де ля Фліза із дослідженнями німецького мандрівника, історика, географа, краєзнавця Йогана-Георга Коля та іншими джерелами. Якими за свідченнями документів були характерні риси селянського побуту?

Свідчення лікаря Де ля Фліза та мандрівника Йогана-Георга Коля єдині в підкресленні надзвичайної охайності селянських помешкань:

Будівельні матеріали та планування: Хати споруджували з дерева, обмазували глиною й покривали солом’яною стріхою. Оселі були теплими. Планування було традиційним: сіни ділили приміщення на власне житлову кімнату з великою піччю та холодну комору без вікон. У заможніших господарів хати були просторішими, побіленими зсередини й ззовні.
Внутрішній устрій та декор: Меблів було обмаль — лави, стіл, іноді проста шафа й кілька стільців. Обов’язковим елементом кожної оселі був покуть — куток навпроти дверей з іконами, прикрашеними сухими польовими квітами та домотканими рушниками з вишитими червоними узорами.
Чистота й затишок: Йоган-Георг Коль відзначає, що українці білили стіни щодва тижні, перетворюючи їх на білосніжне полотно. Долівку вкривали свіжою запашною травою, а стіни оздоблювали зіллям, завдяки чому в хаті панували приємний запах і прохолода навіть у літню спеку.

2. Як харчувалися й лікувалися селяни за свідченнями джерел? Що можна сказати про характер їхнього господарювання і рівень достатку? Чому спосіб життя основної частини українського населення був саме таким?

Харчування: Раціон селян майже не змінювався протягом року й ґрунтувався на зернових та овочевих культурах. Щоденною їжею були житній, гречаний або ячмінний хліб (пшеничний випікали лише у свята), борщ із салом чи свининою, щавлем, буряками й капустою, каші (пшоняна, ячна, гречана), картопля, галушки, бобові, часник та огірки. М’ясо (свинину, баранину, птицю) та яйця споживали зрідка — щонеділі або на великі релігійні свята. Їли з глиняного посуду виточеними з дерева ложками.

Лікування: Кваліфікована медична допомога на селі була відсутня, тому люди зверталися до знахарів, довіряли шептанню, замовлянням і магічним обрядам. Епідемії сприймали як дію злих духів і для захисту села вкопували на в’їзді осикові хрести. Через розгул віспи, чуми та антисанітарію смертність була дуже високою, а чимало дітей ставали каліками або сліпими й мусили жебракувати.

Характер господарювання та рівень достатку: Господарство селян було повністю натуральним: усе необхідне для життя (їжу, одяг, житло, реманент) вони виробляли самостійно. Рівень матеріального достатку залишався критично низьким.

Причини такого способу життя: Такий уклад був зумовлений пануванням кріпосного права, безземеллям або малоземеллям, виснажливою панщиною, державними податками, неписьменністю та повною ізоляцією тогочасного села від досягнень науки й охорони здоров’я.

3. Які обставини життя українських селян засвідчують подані зображення? Доберіть 5–7 прикметників, доречних у розповіді про українське село в зазначений період. Обґрунтуйте свій вибір кожного слова.

Обставини селянського життя за репродукціями:

Картина Івана Їжакевича «Кріпаків міняють на собак» свідчить про абсолютне соціальне безправ’я селян, прирівняних поміщиками до безсловесного майна чи мисливських псів.
Полотно Василя Штернберга «Пастушок» демонструє раннє залучення дітей до виснажливої сільської праці замість навчання.
Роботи Костянтина Трутовського («Бандурист», «Весільний викуп», «Білять полотно») відображають тяжку щоденну працю селянок, а заразом — багатство обрядових традицій, родинних звичаїв і збереження фольклору.
Полотно Івана Їжакевича «Хресна хода» засвідчує глибоку релігійність українського селянства та важливу роль церкви в об’єднанні сільської громади.

Добір прикметників та їхнє обґрунтування:

Кріпосне (безправне) — людська особистість належала поміщику, селян могли продати чи виміняти на собак.
Трудомістке — добробут залежав винятково від постійної важкої фізичної праці дорослих і дітей від світанку до заходу сонця.
Злиденне — більшість селян мали мінімальний статок, прості дерев’яні хати й саморобний реманент.
Охайне — навіть за браку коштів житло тримали в чистоті, постійно білили стіни та прикрашали рушниками.
Обрядове (традиційне) — усі події року (весілля, свята, хліборобський цикл) регламентувалися звичаєвим правом предків.
Побожне — віра в Бога була головною моральною опорою, що проявлялося в шануванні образів та участі в хресних ходах.

2. Якими були склад, життя та побут мешканців міста

ДОСЛІДІТЬ

1. Порівняйте інформацію, надану українськими істориками, і визначте, яким був етнічний склад населення міст різних регіонів України. Які верстви становили більшість міського населення й чому?

Етнічний склад населення міст:

Правобережна Україна: Домінувало єврейське населення (у Бердичеві воно сягало близько половини мешканців) та поляки (у Луцьку, Житомирі, Києві польські шляхтичі переважали серед землевласників та інтелігенції).
Галичина: Міста мали польсько-єврейський характер із домінуванням польської мови й культури (Львів та повітові містечка).
Південна Україна: Міста мали строкатий етнічний склад. У портах і торгових центрах, зокрема в Одесі, серед купецтва й підприємців переважали греки, французи, німці, вірмени, євреї та росіяни.
Лівобережжя та Слобожанщина: У Харкові та Катеринославі значну частину містян складали росіяни, тут швидкими темпами розгорталася русифікація.
Український характер найдовше зберігався в малих аграрних містечках (як-от Єлисаветград), де городяни були пов’язані з переробкою продукції села.

Соціальні верстви міст:
Більшість населення складали міщани, ремісники, дрібні торгівці, цеховики та наймані чорнороби. Верхівку утворювали чиновники, дворяни, офіцери гарнізонів і купці. Українці становили меншість серед городян, оскільки селянство було закріпачене й позбавлене права вільного переїзду до міст, а колоніальна імперська політика спиралася на привілейовані неукраїнські стани.

2. Розгляньте ілюстрації, подані далі та в галереї е-додатка. Назвіть деталі, які свідчать, що на них зображено місто. Наведіть аргументи на підтримку чи спростування тези, що в цей період українське місто майже не відрізнялося від села. Назвіть риси тогочасного «обличчя» міста, скориставшись інформацією, наданою дослідницею Іванною Гуржій та істориком Володимиром Молчановим.

Ознаки міста на зображеннях:
На картині Євграфа Крендовського «Площа провінційного міста» та світлині Хрещатика видно великі просторі бруковані площі, багатоповерхові адміністративні та житлові будинки з колонами, торговельні лавки й ряди, наявність вишуканих карет і фаетонів, ліхтарні стовпи, а також натовп містян у світських європейських сукнях, формених мундирах і сюртуках.

Спростування чи підтримка тези про схожість міста й села:
Тезу можна підтримати лише частково щодо міських передмість: там дійсно стояли звичайні хати, розкинулися городи й утримували худобу. Проте центральні частини міст суттєво відрізнялися від села функціоналом і темпом життя: наявністю ратуш, магістратів, спеціалізованих судів, пошт, гімназій, ринків, трактирів і кав’ярень.

Риси тогочасного «обличчя» міста (за І. Гуржій та В. Молчановим):

Низький рівень благоустрою: Вулиці здебільшого не мали бруківки; влітку стояла курява, а навесні та восени вони перетворювалися на непрохідне багно.
Небезпека пожеж: Через щільну дерев’яну забудову спалахували спустошливі пожежі (зокрема пожежа 1811 р. на київському Подолі), що змушувало владу організовувати спеціальні загони нічних вартових («ратників»).
Житлові контрасти: У центрах міст стояли дорогі багатоповерхові будинки еліти. Натомість ремісники (наприклад, київські ковалі на початку століття) мешкали в рублених смоляних хатах, критих ґонтом, де були кахлеві грубки, віконниці на залізних засувах та скляні вікна, ціна яких дорівнювала 100–150 карбованців.

3. Розгляньте зображення. Які спільні риси в одязі міщан і селян ви помітили? А чим він різнився?

Спільні риси:
Зберігалася традиційна конструктивна основа народного строю: носіння сорочок тунікоподібного крою, жилеток-керсеток, поясів, свиток чи каптанів, а також звичай покривати голову хустками або очіпками для заміжніх жінок і шапками для чоловіків.

Відмінності:

Селяни виготовляли одяг удома з грубого домотканого лляного або конопляного полотна й овечої вовни. Взуттям нерідко слугували постоли або прості чоботи.
Міщани та шляхта вдягалися в одяг із купованих фабричних тканин: оксамиту, тонкого сукна, шовку й атласу. У місті панував європейський фасон: корсети, широкі спідниці з оборками, капелюшки з пір’ям і стрічками, чоловічі фраки, жилети з годинниками на ланцюжках, сюртуки та шкіряні модельні туфлі.

4. Розгляньте зображення і прочитайте твердження українських істориків-дослідників. Які риси життя й побуту дворян та шляхти вони ілюструють?

Зображення та історичні документи розкривають такі риси побуту шляхти й дворянства:

Світські звичаї та розваги: Осередком дворянського дозвілля були зимові контрактові ярмарки (зокрема київські Контракти в Контрактовому будинку), які вважалися «школою світськості». Тут регулярно влаштовували бали, маскаради та прийоми.
Шлюбні розрахунки: На бали з’їжджалися поміщики з усіх повітів, аби вивести у світ дочок на виданні та укласти вигідні шлюбні партії.
Міжетнічні стосунки: На балах польська шляхта демонстративно танцювала мазурку в національних контушах і шапках, що призводило до суперництва, словесних сутичок і тривалих чвар із російськими чиновниками та українським дворянством.
Азарт і марнотратство: Найпопулярнішим заняттям дворян і заможних купців була картярська гра. За ніч програвалися тисячі карбованців, родинні коштовності й цілі маєтки з кріпаками.
Благодійність: Для знатних заможних жінок світським обов’язком вважалася опіка над бідними, що відображено на картині К. Трутовського «Благодійниця».

3. Яким було становище жінки

ДОСЛІДІТЬ

Спираючись на інформацію з поданих джерел, розкажіть про долю жінки в українській сім’ї. Чи різнилося становище жінок залежно від регіону та верстви, до якої вони належали? Як ви ставитеся до такого становища жінок? Чому обмеження прав жінок і виправдання домашнього насильства «традиціями» є порушенням прав людини?

Доля жінки в традиційній українській родині:
У селянському середовищі панував суворий патріархат. Шлюб укладався як майновий договір між батьками («про поле, а не про любов»), де головну роль відігравав посаг (скриня з білизною, худоба, гроші). Дівчина переходила в родину чоловіка й потрапляла в цілковите підпорядкування свекрам і чоловікові. Чоловік вважався беззаперечним господарем («ґаздою паном усього»), мав право одноосібно розпоряджатися сімейними фінансами та навіть застосовувати фізичну силу, тоді як жінка не мала права перечити. Рівень письменності жінок у селах наддніпрянської України становив лише 4% (проти 11–12% у чоловіків), оскільки дівчину змалку сприймали винятково як робочу силу.

Відмінності за регіонами та верствами:

У Карпатах (Гуцульщина, Бойківщина): Звичаєве право підтверджувало верховенство господаря: жінка навіть не могла вийти з хати без дозволу чоловіка.
Селянки vs шляхтянки: Якщо селянка несла на собі виснажливу польову та домашню працю без шансів на освіту, то шляхтянки й дворянки мали доступ до грамоти, вивчали французьку мову, світський етикет, музику (гра на арфі, фортепіано, гітарі) та спів. Проте навіть у дворянських родинах жінка залишалася залежною від батька чи чоловіка й призначалася насамперед для материнства та підтримки родинного реноме.

Власне ставлення та правова оцінка:
Таке безправне становище жінки є дискримінаційним і неприйнятним. Жодні традиції чи норми патріархального звичаєвого права не можуть слугувати виправданням насильства та нерівності. Обмеження прав жінки, домашнє насильство та заборона здобувати освіту порушують основоположні права людини: право на життя, особисту недоторканність, гідність, свободу вибору та захист від жорстокого поводження.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Обговоріть у загальному колі:
1) які відомості на уроці справили на вас найбільше враження;
2) про що хотілося б дізнатися більше.

Найсильніше вражає глибина соціальної прірви між станами: повне безправ’я селян, яких могли обміняти на мисливських собак, низький рівень писемності селянок (лише 4%), а поруч із цим — марнотратство шляхти, яка спускала цілі маєтки в карти на київських Контрактах.
Хотілося б докладніше дослідити, як виникали перші приватні гімназії для жінок в українських містах і як городяни організовували водопостачання та боротьбу з пожежами до появи професійних служб.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Виконай завдання 13.1–13.5 до § 13 в е-додатку.

Інтерактивні тренувальні завдання до параграфа виконуються на освітній платформі електронного додатка до підручника.

Робочий аркуш до § 13

ГРЗ 1

1. Уяви, що ти — географ / географиня, який / яка досліджує міський простір українських земель першої половини ХІХ ст. Твоє завдання — створити тематичну карту-путівник «Міста України у першій половині ХІХ ст.: особливості повсякдення». Вона має візуально передавати ключові риси міського життя в зазначений період на основі матеріалу з параграфа.
Виконай такі кроки:
1) познач та підпиши на контурній карті України всі міста, згадані в параграфі;
Київ, Бердичів, Луцьк, Житомир, Львів, Тарнопіль (Тернопіль), Одеса, Харків, Катеринослав, Єлисаветград, Полтава.

2) вибери 2–4 міста для детальнішого аналізу. Для кожного з них створи одне або кілька умовних позначень (символи, малюнки, кольори), що відображають їхні найхарактерніші риси: етнічний склад, особливості повсякденного життя, основні заняття мешканців, важливі події тощо;

Київ: гральна карта та сувій договорів (центр Контрактових ярмарків, картярських ігор і дворянських з’їздів).
Одеса: якір і різнокольорові прапорці (великий морський порт і багатоетнічна підприємницька спільнота).
Тарнопіль (Тернопіль): кавова чашка та кам’яна бруківка (поширення культури кав’ярень і спорудження тротуарів).

3) склади стислий опис для кожного вибраного міста (2‒3 речення). У цьому описі поясни, що означають твої позначення на карті, та обґрунтуй, чому саме ці характеристики ти вважаєш ключовими для цього міста.

Опис міст:
Київ. Символи карти й контракту позначають Контрактові ярмарки, які двічі на тиждень збирали шляхту й купців на пишні бали, азартні ігри та укладання торгових угод. У місті домінували польська шляхта та російські чиновники, а благоустрій потерпав від багна й частих пожеж (як на Подолі 1811 р.).
Одеса. Якір і прапорці показують статус головного чорноморського порту зі строкатою підприємницькою спільнотою греків, французів, вірмен, євреїв та німців. Портове місто стрімко розвивалося, формуючи російськомовне середовище, відмінне від традиційного українського села.
Тарнопіль (Тернопіль). Кавова чашка та бруківка засвідчують проникнення європейської урбаністичної культури Габсбурзької монархії. З початку ХІХ ст. тут звели двоповерховий магістрат, проклали кам’яні хідники й відкрили перші кав’ярні для товариського спілкування міщан.

2. Поясни причинно-наслідковий зв’язок між умовами життя сільського населення та особливостями його лікування в першій половині ХІХ ст. за такою схемою: Віддаленість сільських територій та обмеженість транспортного сполучення ➝ Брак кваліфікованих лікарів, відсутність лікарень у селах ➝ Звернення до народної медицини, знахарів і поширення «магічного» мислення ➝ Високий рівень смертності та часті епідемії. Наведи приклади з джерел.

Віддаленість сільських територій та обмеженість транспортного сполучення ➔
- Переважна більшість українських селян мешкала у віддалених селах і хуторах, що існували як замкнені спільноти. Тогочасні ґрунтові шляхи були вкрай примітивними й під час весняного танення чи осінніх дощів перетворювалися на суцільне непрохідне багно. Єдиним гужовим транспортом були вози, запряжені волами або кіньми, тому поїздка до найближчого повітового міста забирала дні або й тижні. У разі раптового захворювання чи травми транспортувати важкохворого було практично неможливо.
➔ Брак кваліфікованих лікарів, відсутність лікарень у селах ➔
- Лікарні, лазарети й аптеки діяли винятково у великих містах, а фахові лікарі на всю Російську імперію були нечисленними. Жодної постійної мережі сільської медицини чи фельдшерських пунктів у першій половині ХІХ ст. не існувало. Крім того, виклик приватного лікаря та аптечні ліки коштували дорожче за річний прибуток селянської родини, а кріпаки взагалі не мали власних грошей для оплати медичних послуг.
- Приклад: Лікар Київського медичного округу Домінік П’єр де ля Фліз зазначав, що кваліфіковану допомогу селяни бачили лише під час рідкісних інспекційних об’їздів або в окремих маєтках, де поміщики наказували оглядати кріпаків суто з міркувань збереження робочої сили.
➔ Звернення до народної медицини, знахарів і поширення «магічного» мислення ➔
- неписьменні селяни намагалися пояснити природу недуг через міфологічні та релігійні уявлення. Хвороби (особливо небезпечні інфекції) вважали наслідком чаклунства, «поганого ока», «божого гніву» чи прямого втручання нечистої сили. Замість раціональної терапії люди вдавалися до традиційної народної медицини та містичних практик, сподіваючись випросити зцілення у потойбічних сил.
- Приклад із джерел: Як фіксував де ля Фліз, селяни віддавали перевагу сільським знахаркам, ворожбитам, костоправам і шептухам. Хворих лікували настоями трав, замовляннями та «шептанням» над головою. Виникнення епідемій пояснювали тим, що селом бродить «злий дух / моровиця», який заглядає крізь шибки, тому селяни щільно запинали вікна. Головним колективним захистом від мору вважали не карантин чи санітарію, а встановлення високих осикових хрестів («фігур») при в’їзді в село, обкопування села ровом або обкурювання димом священних трав.
➔ Високий рівень смертності та часті епідемії.
- Відсутність елементарних уявлень про дезінфекцію, спільний побут у тісних хатах і безпорадність «магічних» методів призводили до того, що інфекційні хвороби миттєво переростали у спустошливі епідемії. Будь-який спалах ставав фатальним для цілих родин і громад, спричиняючи колосальну смертність (особливо серед немовлят і дітей) та масове каліцтво.
- Приклад із джерел: В українських селах безперешкодно лютували натуральна віспа, тиф, холера й чума. Джерела засвідчують, що ті, хто дивом виживав після віспи чи невдалого вправлення вивихів костоправами, на все життя залишалися сліпими, горбатими, кульгавими або з понівеченими обличчями. В умовах кріпацтва такі люди втрачали здатність обробляти панську ниву й були приречені жебракувати під монастирями та на ярмарках.

Висновок: Наведений логічний ланцюжок наочно ілюструє, як територіальна замкненість і бідність кріпосного села консервували архаїчні забобони замість розвитку наукової гігієни. Магічне мислення та звернення до знахарів були не просто «темнотою» селян, а вимушеною реакцією на повну відсутність державної медичної допомоги, наслідком якої стали надвисока смертність і демографічна вразливість українського селянства.

3. Уяви, що ти — кулінарний блогер / кулінарна блогерка, який / яка подорожує українськими селами першої половини ХІХ ст. Твоя мета — дізнатися, як природа впливала на раціон селян. Склади короткий «кулінарний репортаж» (5–6 речень): – назви основні продукти та страви в селянському раціоні; – поясни, як клімат, ґрунти й доступні ресурси впливали на харчування та способи приготування їжі; – наведи 1–2 приклади страв чи інгредієнтів, пов’язаних із природними умовами.

Селянський стіл залежав від зібраного врожаю і майже не змінювався протягом року. Основу щоденного харчування становили страви з жита, гречки, ячменю та проса, а також картопля, бобові й кукурудза. Головною гарячою стравою був борщ із капустою, буряками, щавлем та іншими овочами з власного городу. М’ясо та білий пшеничний хліб вважали святковою розкішшю, бо пшеницю сіяли тільки там, де дозволяли родючі ґрунти, або везли на продаж. Улітку раціон суттєво доповнювали дикорослим щавлем і свіжими овочами, а взимку рятувалися квашеною капустою, солоними огірками та кашами.

ГРЗ 2

4. Дослідницький квест «Образ українського села: очима свідка та художника»

Крок 1. Писемні джерела: погляд свідка

Як автори описують житло, їжу та побут українських селян? Наведи конкретні приклади.
Де ля Фліз зазначає, що селянські хати були дерев’яними, вкритими соломою, мали одну теплу кімнату з піччю, сіни та комору без вікон. У хаті стояли прості лави чи стільці, а на покуті напроти дверей висіли образи святих, прикрашені сухими квітами й вишитими рушниками. Щоденною їжею були житній або ячмінний хліб, борщ із салом чи свининою, каші та галушки, які їли дерев’яними ложками з глиняного посуду. Мандрівник Йоганн Коль додає, що хати вражали надзвичайною чистотою, їх білили що два тижні, долівку вкривали свіжою травою, а стіни оздоблювали запашним зіллям.

Які риси характеру, звичаї або поведінкові особливості українців вони зауважують?
Автори відзначають охайність, працьовитість і любов до порядку, завдяки чому хати завжди біліли та пахли травами. Водночас селяни трималися давніх звичаїв, шанували релігійні обряди, але зберігали забобони: боялися злих духів, ставили осикові хрести від пошестей і більше довіряли шептухам, ніж лікарям.

Яке враження справили на тебе ці описи?
Ці описи викликають повагу до селян, які серед важкої праці та злиднів підтримували зразкову чистоту й створювали затишок. Водночас вражає їхня беззахисність перед хворобами через забобонність і брак лікарів.

Крок 2. Візуальні джерела: погляд художників

Що із цих зображень можна дізнатися про повсякденне життя селян — їхні заняття, житло, одяг, традиції, свята?
Малюнки де ля Фліза демонструють зовнішній вигляд солом’яних хат та їхнє просте внутрішнє планування з піччю і мисником. Картини художників свідчать про важку підневільну працю та безправ’я, як на полотні Василя Штернберга з малим пастушком або на картині Івана Їжакевича про обмін кріпаків на собак. Роботи Костянтина Трутовського та Івана Їжакевича показують побутову працю жінок за вибілюванням полотна, традиційні обряди весільного викупу, шанування бандуристів та участь усієї громади в урочистій релігійній хресній ході. Селяни вдягнені в простий полотняний одяг: довгі білі сорочки, плахти, свити та брилі.

Яке враження справили на тебе ці зображення? Що в них здивувало або зацікавило найбільше?
Зображення вражають різким контрастом між красою народних обрядів і гіркою реальністю кріпацтва. Найбільше шокує полотно Їжакевича «Кріпаків міняють на собак», яке показує повне знецінення людського життя поміщиками.

Добери 5 прикметників, які, на твою думку, найточніше описують українське село та його мешканців у першій половині ХІХ ст. Обґрунтуй свій вибір.

Безправне — селяни-кріпаки залежали від волі поміщика і не мали особистої свободи.
Охайне — селяни що два тижні білили хати зсередини й ззовні та мили долівку.
Традиційне — усе життя підпорядковувалося усталеним народним і церковним звичаям.
Стійке — люди щодня витримували виснажливу працю, злидні та епідемії.
Набожне — у кожній оселі тримали прикрашені ікони та регулярно ходили на хресні ходи.

Крок 3. Сформулюй висновок

У чому спільні риси в образах українського села, створених художниками й очевидцями?
І художники, і мандрівники показали однотипний вигляд сільських хат із солом’яними стріхами, чистоту подвір’їв та скромний полотняний одяг мешканців. Обидва типи джерел підтверджують велику роль християнської віри та збереження давніх народних обрядів у щоденному житті.

У чому їхні образи відрізняються або доповнюють одне одного?
Письмові джерела подають точні факти про харчування, страви, лікування знахарями та устрій хати. Картини художників доповнюють ці записи живими емоціями, показують яскраві народні костюми, весільні звичаї та жорстоку соціальну несправедливість кріпосного права.

Яке джерело вразило тебе найбільше і чому?
Найбільше вразив опис Йоганна Коля про чистоту українських хат. Його щире здивування свіжовибіленими стінами, пахучою травою на долівці та порівняння українців із голландцями руйнує стереотип про темне й занедбане село.

Поясни, чому для об’єктивного розуміння минулого важливо порівнювати джерела різних типів.
Один свідок помічає лише частину фактів або дивиться на речі упереджено, тому окреме джерело не дає повної картини. Порівняння записів мандрівників, етнографічних праць лікарів і картин художників дає змогу відокремити факти від художнього вимислу й побачити життя епохи всебічно.

Самооцінювання роботи над дослідницьким квестом

Як я впорався / впоралася із завданнями (свій варіант познач галочкою):
[x] Усе виконав / виконала, задоволений / задоволена результатом.
[ ] Виконав / виконала більшість, але були труднощі.
[ ] Було важко, не впевнений / не впевнена у своїх висновках.

Що мені вдалося найкраще:
Найкраще вдалося проаналізувати описи житла й порівняти погляди іноземних авторів із картинами українських митців.

Що викликало труднощі:
Певні труднощі викликав підбір влучних обґрунтувань для прикметників, щоб стисло передати становище селянства.

Що було найцікавішим:
Найцікавіше було читати свідчення де ля Фліза про забобони селян і способи народної боротьби з епідеміями.

Що нового я дізнався / дізналася про українське село першої половини ХІХ ст.?:
Дізнався, що селяни білили свої хати що два тижні, а влітку встеляли глиняну долівку свіжою запашною травою для прохолоди.

Що я хотів би / хотіла б покращити у своїй роботі наступного разу:
Наступного разу хотілося б швидше виділяти ключові цитати та глибше розкривати художні деталі історичних картин.

ГРЗ 3

5. Досліди розміщені в підручнику уривки з праць Ярослави Верменич, Ігоря Гирича та Олени Куземи, присвячені етнічному складу міського населення України в першій половині ХІХ ст. Дай письмові відповіді на запитання:

Якими були особливості етнічного складу міського населення в різних регіонах України? Наведи приклади з текстів.

На Правобережжі (напр., Бердичів, Київ, Львів): переважало єврейське та польське населення; у Бердичеві євреї становили до половини жителів, у Луцьку й Житомирі було багато поляків, а Київ, Львів і галицькі містечка за мовою та елітою лишалися переважно польськими.
На Півдні (напр., Одеса): переважали росіяни серед новоприбулого люду, а серед купців та підприємців Одеси домінували греки, французи, вірмени, німці та євреї.
На Сході (напр., Харків): переважала російська культура й мова, у Харкові та Катеринославі процеси русифікації йшли набагато швидше, ніж в аграрних регіонах, хоча Єлисаветград ще зберігав український характер.

Чому, за словами авторів і авторок, українці були меншиною в українських містах? Які наслідки це мало для розвитку української культури та національної самосвідомості?
Українці лишалися переважно селянами-кріпаками, закріпленими за землею, тоді як міста заселяли мігранти, купці, чиновники та військові інших національностей. Через це українська мова й культура опинилися витісненими в село, міська еліта зневажала селянську традицію, що сильно гальмувало формування модерної національної самосвідомості.

Яке протистояння між містом і селом виникало через такий етнічний склад згідно зі словами Ярослави Верменич?
Виникала напруга між зросійщеним або багатоетнічним містом і традиційним українським селом. Місто ставало чужим імперським осередком влади, купців та чиновників, який визискував українське селянство та породжував протестні настрої.

Поясни, чому автори й авторки стверджують, що українські міста були «чужими» для українців. Наведи 2‒3 аргументи, посилаючись на тексти праць українських дослідників і дослідниць.
Міською верхівкою були дворяни, чиновники й купці, які належали до польської або російської культурної спільноти й не розмовляли українською. Торгівлю та ремесла контролювали євреї, німці, греки чи вірмени, тому українці не мали економічного впливу. Крім того, імперські міста функціонували як центри русифікації чи полонізації, де знищували залишки самоврядування за магдебурзьким правом.

6. Уяви, що ти – журналіст / журналістка газети середини ХІХ ст., який / яка бере інтерв’ю під назвою «Київські контракти: епіцентр світського життя» в учасника контрактового ярмарку в Києві — шляхтича, купця або панночки. Склади 3–5 запитань, які ти поставив би / поставила б своєму / своїй співрозмовнику / співрозмовниці. Запитання можуть стосуватися розваг і балів, моди й зовнішнього вигляду, знайомств, спілкування, контрактів, ігор, суперечок.

Ясновельможний пане, з якою головною метою ви прибули до Києва на Контракти цього року?
Чим польська шляхта дивує присутніх на балах у Контрактовому будинку і як реагує інша публіка?
Чи правда, що за картярськими столами ярмарку нині програють цілі спадкові маєтки?
Чи вдалося вирішити справу з вигідним заміжжям ваших дочок під час ярмаркових вечорів?

Сформулюй на них ймовірні відповіді, орієнтуючись на інформацію з джерел у підручнику.

Насамперед приїхав укласти земельні та торгові угоди, але не менш важливо вивести родину у світ, показати себе та відпочити від життя в маєтку.
Ми приходимо на бали в традиційних кунтушах і шапках, танцюємо мазурку з шаблями, через що місцеві російські чиновники косяться на нас, і між нашими молодиками часто спалахують суперечки.
Щира правда, азарт тут шалений: за одну ніч у карти можна зірвати тисячі рублів або пустити за вітром села разом із людьми, тому приїхати на Контракти легше, ніж звідси виїхати.
Так, Контракти — найкраща школа світськості, кожну панночку тут зустрічають із квітами, ми вже познайомилися з кількома заможними женихами на балу.

Зроби висновок (2–3 речення): Яким постає місто Київ під час контрактових ярмарків?
Під час ярмарків Київ перетворювався на галасливий центр шляхетського світського життя, моди та величезних фінансових угод. Поруч із комерцією тут вирували пишні бали, азартні ігри, міжнаціональні чвари та боротьба амбіцій заїжджої еліти.

Яке враження на тебе справив стиль життя української шляхти та дворянства першої половини ХІХ ст.?
Стиль життя еліти вражає легковажністю та марнотратством, коли за один вечір у карти спускали цілі села й працю сотень селян. Дворяни жили у вузькому колі балів і розваг, мало переймаючись бідами рідного краю та долею підневільного люду.

7. Обґрунтуй або спростуй тезу: «Жінка в традиційному українському суспільстві першої половини ХIХ ст. була залежною від чоловіка й обмеженою у правах». Використай джерела з підручника та метод PRES.

Позиція (Position): Я вважаю, що жінка в українському суспільстві першої половини ХІХ ст. була цілком залежною від чоловіка та зазнавала суттєвих обмежень у громадських і сімейних правах.

Обґрунтування (Reason): Тому що… тогочасні норми звичаєвого права закріплювали абсолютну владу господаря над родиною, а дівчатам обмежували доступ до освіти й ухвалення рішень.

Приклади (Example): Наприклад , … (наведи приклади із джерел) серед українок у підросійській частині було лише 4% письменних, шлюб сприймали як угоду між батьками про розподіл поля, а на Гуцульщині й Бойківщині ґазда був повним паном усього, і дружина мусила коритися та питати дозволу вийти з дому. Крім того, звичаєве право дозволяло чоловікові бити дружину, тоді як вона не сміла сказати у відповідь навіть образливого слова.

Висновок (Summary): Отже, можна зробити висновок, що… патріархальні звичаї закріплювали повну підпорядкованість жінки батькові або чоловікові, позбавляючи її рівноправності як у суспільному житті, так і в межах власної сім’ї.