§ 13. Повсякденне життя, освіта й наука в першій половині XIX ст. (Власов)

Зміст

Прочитайте уривок з оповідання Григорія Квітки-Основ’яненка та дайте відповіді на запитання.

1. Коли написано цитований твір і про які українські терени в ньому йдеться?

Твір «Салдацький патрет» Григорій Квітка-Основ’яненко написав у 1833 році. В уривку йдеться про Слобожанщину, зокрема автор прямо згадує Пречистенський ярмарок у Харкові та керамічний посуд із Нової Водолаги.

2. На підставі яких деталей можна зробити висновок про реалістичність наведеного опису?

Висновок про реалістичність опису ґрунтується на точному переліку побутових речей, ремісничих виробів і їжі того часу. Автор називає предмети селянського вжитку (діжі, ночви, лопати, дьоготь, мазниці, квачі), одяг і прикраси (свити, кожухи, смушкові шапки, плахти, запаски, очіпки), а також дуже жваво передає базарний гомін, звуки та поведінку покупців і торговців.

3. Що вас вразило в переліку товарів, якими торгували на ярмарках? Як цей перелік свідчить про побут і українську традиційну кухню?

У переліку вражає поєднання простих селянських виробів із заморськими товарами, а також великий вибір їжі.

Цей перелік свідчить, що господарство селян спиралося на власне землеробство й промисли. Люди користувалися глиняним посудом, дерев’яним начинням і домотканим сукном. Традиційну кухню становили овочі (капуста, буряки, морква, хрін, ріпа, картопля) та страви із зерна (бублики, буханці, горохвяники, гречаники). На ярмарку також продавали свинину, солону донську тараня, оселедці і навіть кав’яр, що свідчить про зв’язок українського ярмарку з міжнародними торговельними шляхами.

4. Дайте відповіді на запитання про ярмаркову торгівлю:

• Які історичні умови сприяли розвиткові ярмаркової торгівлі в Україні?

Розвиткові ярмаркової торгівлі сприяли такі умови:

• вигідне географічне розташування українських земель на торговельних шляхах між Європою та Азією;
• поступовий розклад натурального господарства і розвиток товарно-грошових відносин;
• господарська спеціалізація різних українських регіонів (хліборобство, тваринництво, ремесла);
• розвиток міст, де зростав попит на сировину й харчі;
• чумацький промисел, який забезпечував ринок сіллю та рибою з півдня.

• Що змінилося в ній наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.?

Ярмаркова торгівля стала регулярною та постійною. Склалася єдина мережа ярмарків: від невеликих місцевих до велетенських контрактових та оптових (у Харкові, Полтаві, Києві). Збільшилася частка промислових і фабричних товарів, а ярмарки стали основою внутрішнього ринку.

• Як ці зміни засвідчено в уривкові з оповідання?

В уривку видно поєднання місцевих ремісничих товарів із виробами фабричного виробництва та привізними речами. Поряд із городиною та глиняними мисками селяни купували залізо, підкови, сокири, «красний товар для панів», імпортні родзинки, хвиги та перець на нитках.

• Якою була роль ярмарків у повсякденному житті українців ХІХ ст.?

Ярмарки забезпечували господарські потреби українців. Тут купували реманент, посуд, одяг і харчі, укладали найми та договори. Водночас це було головне місце для спілкування, знайомств, обміну новинами та розваг, де виступали кобзарі, лірники і мандрівні трупи.

1. Як змінилося повсякденне життя та становище різних суспільних груп на українських теренах у першій половині ХІХ ст.?

Повсякденне життя зазнало впливу промислового перевороту й урядових реформ. Селяни залишалися найчисленнішою верствою і зберігали звичаї, традиційний побут та усну творчість, але страждали від кріпосницького визиску в Російській імперії. У містах з’явилися нові прошарки — наймані робітники, торговці та інтелігенція, а дворяни й міщани поступово переймали європейську моду та нові побутові зручності.

На підставі тексту та джерел підпараграфа дайте відповіді на запитання:

• Наведіть факти, що свідчать про відмінності повсякденного життя представників різних суспільних груп на українських теренах під владою Австрійської та Російської імперій.

Відмінності полягали в таких фактах:

• Селяни в Галичині та Буковині за реформами кінця XVIII ст. отримали особисті права, захист закону та фіксовані повинності, тоді як у підросійській Україні кріпаки не мали жодних цивільних прав і були власністю поміщика.
• У підавстрійській Україні початкові парафіяльні школи (дяківки) навчали дітей рідною мовою, а в Російській імперії початкова школа була повністю русифікована.
• Греко-католицьке духовенство в Австрійській імперії мало високий освітній рівень і стало провідником національного руху, тоді як православне духовенство в Російській імперії підпорядковувалося Синоду і служило імперській владі.

• Які суспільні групи мали найменше прав?

Найменше прав мали кріпосні селяни, а серед них — жінки та діти.

• Із чим це було пов’язано?

Це було пов’язано з кріпосницькою системою Російської імперії, де поміщик мав необмежену владу над людиною. У селянських родинах діяв патріархальний лад, тому жінка й діти повністю корилися волі чоловіка — голови родини.

• Про які явища повсякденного життя українських селян свідчить джерело, наведене в тексті підпараграфа?

Етнографічний опис де ля Фліза свідчить про:

• дерев’яні та глинобитні хати під солом’яною стріхою;
• інтер’єр житла: обов’язкову піч із виплетеним димарем, покуть з іконами у вишитих рушниках і квітах, обідній стіл, скриню й лави;
• одяг: суконні свити з овечої вовни, зимові овечі кожухи, смушкові шапки, сорочки, квітчасті хустки та коралове намисто;
• їжу: житній і ячмінний хліб, борщ із салом або свининою, капусту, каші, галушки та страви з картоплі.

• На які риси національного характеру українців вони вказують?

Ці відомості вказують на релігійність українців, їхню любов до порядку, чистоти й краси у житлі, а також на щиру гостинність. Господарі завжди тримали на столі хліб, сіль і ніж та ділилися їжею з подорожніми.

• Які прояви повсякденного життя, засвідчені де ля Флізом, збереглися донині?

Донині збереглися традиція прикрашати хату вишитими рушниками, елементи святкового національного вбрання (вишита сорочка, намисто), звичай зустрічати гостей із хлібом-сіллю та основа традиційної кухні: борщ, сало, каші, картопляні страви й галушки.

ПОМІРКУЙТЕ

Пригадайте твори Т. Шевченка, згадані в тексті параграфа, або ознайомтеся з кількома (за власним вибором) та дайте відповіді на запитання:

• Сформулюйте твердження, що характеризують становище жінок та дітей на українських землях у складі Російської імперії в першій половині XIX ст.

Більшість жінок та дітей перебували в повній залежності від поміщика і зазнавали важкої примусової праці. Жінка була безправною перед сваволею пана, а вдома підпорядковувалася чоловікові через патріархальні традиції. Діти кріпаків не мали доступу до повноцінної освіти й з раннього віку мусили тяжко працювати.

• Як змінилися права жінок і дітей у порівнянні з ранньомодерним періодом?

У ранньомодерну добу на основі норм Литовських статутів та козацького звичаєвого права жінка зберігала право на спадщину й майно, а також мала більший авторитет у громаді. У XIX столітті під дією російських законів українські жінки втратили ці права й опинилися під суворим патріархальним тиском. Діти замість навчання в парафіяльних школах стали дешевою робочою силою на панщині.

• На підставі яких фактів дійшли такого висновку?

Цей висновок підтверджують художні твори Тараса Шевченка («Катерина», «Наймичка», «Мені тринадцятий минало», «І золотої, і дорогої»). Поет описує знедолену долю покритки Катерини, поневіряння наймички Ганни та власне дитинство малого пастуха, якого позбавили права вільно вчитися.

2. Що визначало розвиток освіти та науки?

Розвиток освіти та науки визначався потребами модернізації суспільства, торгівлі та промисловості, яким були потрібні грамотні спеціалісти. Проте розвиток освіти гальмував суворий імперський контроль, русифікація та становий поділ населення. Осередками науки стали новостворені ліцеї та університети, які поступово гуртували українських учених.

Що мала спільного, а чим відрізнялася система освіти в Австрійській та Російській імперіях?

Спільним був становий характер освіти. Діти простого люду навчалися лише в початкових школах, а гімназії та університети призначалися для дворян, чиновників і заможних станів. Обидві держави здійснювали цензуру й політичний нагляд.

Відмінності полягали в тому, що в Австрійській імперії за реформою 1774 року початкові тривіальні школи та дяківки могли навчати українською мовою. У Російській імперії навіть у сільських парафіяльних школах викладали тільки російською мовою. Крім того, в Австрійській імперії існувала система тривіальних, головних і нормальних шкіл, а в Російській — парафіяльні школи, повітові училища та гімназії.

ПОМІРКУЙТЕ

Чи забезпечували ці системи рівний доступ до освіти для всіх суспільних груп?

Ні, рівного доступу не було. Освіта мала становий характер: діти селян ходили лише до початкових парафіяльних шкіл або дяківок на кілька місяців, а середня й вища освіта була привілеєм шляхти, дворянства та купецтва.

Які можливості мали українські діти для реалізації національних прав, розвитку здібностей і талантів?

Можливості були дуже обмежені через політику русифікації на землях Російської імперії та онімечування чи полонізації в Австрійській імперії. Лише вихідці із заможних родин або поодинокі талановиті самородки могли здобути високу освіту, але для кар’єри вони мусили послуговуватися чужою імперською мовою.

Кому завдячує своїм становленням українська наука?

Становленням наука завдячує талановитим ученим: математикам Тимофію Осиповському та Михайлу Остроградському, засновнику метеорологічних спостережень Василю Каразіну, ботаніку й етнографу Михайлу Максимовичу, історикам Дмитру Бантишу-Каменському, Миколі Маркевичу, Миколі Костомарову та Аполлону Скальковському.

Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться в уривках із джерел. У чому їхнє історичне значення?

1. Указ імператора Йосифа ІІ про університет у Львові:

Указ регламентував створення у Львові 1784 року університету з чотирма факультетами: богословським, правничим, філософським і медичним. Історичне значення полягає у відкритті першого світського університету європейського типу на західноукраїнських землях, при якому незабаром створили Руський інститут для навчання українських студентів.

2. Д. Багалій про заснування університету в Харкові:

Уривок висвітлює роль просвітника Василя Каразіна, який переконав місцевих дворян і купців зібрати кошти й домігся дозволу царя на відкриття університету в 1805 році. Заснування Харківського університету перетворило Слобожанщину на головний осередок української науки, літератури й початку національного відродження.

Прочитайте уривок з оповідання Івана Франка («Малий Мирон») та дайте відповіді на запитання:

• Які обставини історичного розвитку Галичини в ХІХ ст. спонукали письменника до сумних роздумів про життя дітей за тих часів?

Письменника вражала глибока бідність галицького села, соціальна темрява та відсталість методів виховання, за яких допитлива дитина не мала можливості вчитися й розвивати свій природний хист.

• Поділіться припущеннями, чому І. Франко співчуває своєму героєві, завершуючи розповідь фразою «Бідний малий Мирон!».

Франко співчуває хлопчикові, бо бачить його безвихідь. Якщо дитина залишиться в селі, її обдарованість згасне під тиском буденщини, а якщо виб’ється в люди й пізнає правду, то імперське суспільство кине її в тюрму, залишить у злиднях або прирече на ранню смерть.

• Чи лише підневільне становище України, переділеної кордоном двох імперій, перешкоджало щасливому дитинству? Як про це сказано в тексті?

Не лише підневільний статус, але й бідність, невігластво та упередження дорослих у рідному середовищі. У тексті сказано, що нетямущі родичі намагаються придушити в дитині все оригінальне і зробити все так, «як звичайно у людей», через що здібності заніміють і занидіють у зав’язку.

• Поділіться припущеннями, що могло поліпшити становище дітей в історичній перспективі. Які суспільні сили і за допомогою яких заходів були здатні цього досягти?

Поліпшити становище могло скасування панщини, покращення добробуту селян, відкриття мережі безкоштовних народних шкіл із рідною мовою навчання та подолання неписьменності батьків. Досягти цього могли українська інтелігенція, просвітителі, священники й громадські діячі через заснування читалень товариства «Просвіта», створення українських підручників і боротьбу за шкільні реформи.

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/dr039P7n або кодом, перегляньте фрагмент відеосюжету про Ніжинську гімназію вищих наук («Які таємниці зберігає старий корпус НДУ, де колись навчався майбутній геній літератури Микола Гоголь»). Поділіться в загальному колі інформацією про навчальний заклад за планом: 1) історія створення гімназії; 2) архітектурні принади будівлі; 3) видатні випускники.

Інформація про Ніжинську гімназію вищих наук:

1. Історія створення: заклад засновано 1820 року коштом братів Олександра та Іллі Безбородьків у Ніжині як вищий заклад для дворянських дітей. Пізніше гімназію реорганізували у Фізико-математичний (1832 р.), а потім у Юридичний ліцей (1840 р.).
2. Архітектурні принади будівлі: головний корпус зведено в стилі класицизму (1805–1817 рр.) за проєктом архітектора Луїджі Руска. Фасад має величну колонаду білого кольору, завдяки чому будівлю називають «білим лебедем» Ніжина.
3. Видатні випускники: у закладі вчилися письменник Микола Гоголь, поет-байкар Леонід Глібов, письменник Євген Гребінка та меценат Василь Тарновський.

Подискутуйте з приводу думки історика про гімназію як соціальний ліфт для нащадків козацької старшини: кому мали служити її випускники, чи сприяли їхні знання й таланти розвиткові України, чому вони нерідко ставали носіями малоросійської ідентичності.

За задумом імперської влади, гімназія мала готувати вірних державних службовців для апарату імперії. Проте здобута освіта допомогла багатьом випускникам збагатити саме українську культуру, як це зробили Гоголь, Гребінка та Глібов. Носіями малоросійської ідентичності вони ставали тому, що навчання велося російською мовою в дусі відданості цареві, тож вони сприймали рідний край лише як провінційну частину імперії.

Яку з обговорюваних на уроці проблем уважаєте найважливішою з погляду розгортання процесів національного відродження в Україні в ХІХ ст.?

Найважливішою проблемою була відсутність української національної школи й заборона викладання рідною мовою. Без рідної мови в освіті та науці було важко формувати свідому українську інтелігенцію й поширювати знання серед народу.

Укладіть перелік умов, що визначали розвиток культури на українських теренах за того періоду.

• Перебування українських земель під владою двох імперій (Російської та Австрійської) з різними правовими умовами.
• Початок промислового перевороту, розвиток торгівлі та зростання міст.
• Урядова політика русифікації, цензурні утиски та становий поділ в освіті.
• Поширення європейських ідей романтизму, які пробудили глибокий інтерес до народної мови, пісень та історії.
• Відкриття нових університетів (Харківського та Київського), що стали центрами наукових пошуків.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Назвіть основні типи навчальних закладів на українських теренах під владою Австрійської та Російської імперій. Коротко схарактеризуйте їхнє призначення та рівень освіти, який вони надавали.

У підросійській Україні діяли:

• Парафіяльні школи: початкові школи для дітей найнижчих станів; навчання тривало кілька місяців російською мовою.
• Повітові училища: початкові школи для дітей дворян, купців, міщан і службовців.
• Гімназії: навчальні заклади середньої освіти для дітей дворян, що готували до вступу в університети.
• Ліцеї та університети: вищі навчальні заклади (Харківський, Київський університети; Рішельєвський, Кременецький ліцеї; Ніжинська гімназія вищих наук).

У підавстрійській Україні діяли:

• Парафіяльні школи (дяківки): однокласні початкові школи з українською мовою навчання.
• Тривіальні школи: дво- або трикласні початкові школи у селах і містечках.
• Головні та нормальні школи: чотирикласні школи неповної середньої освіти у великих містах.
• Гімназії: заклади середньої освіти (наприклад, Академічна гімназія у Львові).
• Університет та академії: вища освіта (Львівський університет, торговельна й технічна академії у Львові, ліцей у Чернівцях).

2. Покажіть на карті основні освітні осередки на українських землях у першій половині ХІХ ст.

На історичній карті України показують такі міста:

• Харків (Слобожанщина) — заснування Харківського університету у 1805 році.
• Київ (Наддніпрянщина) — заснування Університету Святого Володимира у 1834 році та Київської духовної академії у 1819 році.
• Львів (Галичина) — відновлення Львівського університету у 1784 році, відкриття реальної торгової (1817 р.) і технічної (1844 р.) академій.
• Одеса (Південь України) — заснування комерційної гімназії у 1804 році та Рішельєвського ліцею у 1817 році.
• Ніжин (Чернігівщина) — відкриття Гімназії вищих наук князя Безбородька у 1820 році.
• Кременець (Волинь) — діяльність Кременецького ліцею у 1805–1833 роках.

3. Серед прізвищ діячів української науки та культури кінця XVIII – першої половини XIX ст. виберіть учених, які працювали в галузі математичних, природничих та історичних наук: а) В. Каразін; б) М. Маркевич; в) Я. Головацький; г) І. Котляревський; ґ) М. Костомаров; д) Г. Квітка-Основ’яненко; е) М. Остроградський; є) М. Максимович; ж) А. Скальковський; з) С. Гулак-Артемовський.

Учені за галузями наук:

• Математичні та природничі науки:
  • а) В. Каразін (природознавець, винахідник, ініціатор мережі метеорологічних станцій);
  • е) М. Остроградський (видатний математик);
  • є) М. Максимович (природознавець, ботанік, автор «Основ ботаніки»).
• Історичні науки:
  • б) М. Маркевич (автор 5-томної «Історії Малоросії»);
  • ґ) М. Костомаров (автор 21 тому історичних досліджень);
  • ж) А. Скальковський (дослідник історії Нової Січі).

Діячі культури, які не належали до цих наук: мовознавець і фольклорист Я. Головацький, письменники й драматурги І. Котляревський та Г. Квітка-Основ’яненко, композитор і співак С. Гулак-Артемовський.