Повсякденне життя населення України

Зміст

Пригадайте, яку сферу життя суспільства позначають словосполученням «повсякденне життя». Які риси притаманні так званим традиційним суспільствам?

Повсякденне життя — це сфера щоденної життєдіяльності людей, яка охоплює побутові умови, житло, їжу, одяг, працю, родинні стосунки, дозвілля, релігійні обряди та звичаї.

Традиційним суспільствам притаманні такі риси:

• Аграрний уклад, де головною галуззю є землеробство;
• Панування натурального господарства та виробництво речей для власного споживання;
• Переважання важкої ручної праці та простих знарядь;
• Стабільні стани й патріархальні зв’язки в родинах;
• Низька мобільність і прив’язаність до річного природного циклу;
• Вирішальна роль звичаєвого права, релігії та пересторога перед будь-якими нововведеннями.

Працюючи з текстом параграфа, доберіть історичні факти, що ілюструють положення схеми.

Історичні факти з тексту параграфа, що підтверджують ознаки схеми:

1. Аграрний уклад: Переважна більшість населення жила в селах, а частка міського населення становила лише 4–5% на початку століття та близько 10% у середині ХІХ ст.
2. Домінування фізичної праці: Основними знаряддями залишалися дерев’яний або важкий плуг, серп і коса, а головною тягловою силою — воли.
3. Натуральне господарство: Селяни власноруч зводили хати (зруби або мазанки), самі виготовляли меблі, посуд, а також ткали полотно для одягу з конопель, льону та овечої вовни.
4. Сталі соціальні структури: Поширеними залишалися великі патріархальні родини (від 12 до 30 осіб), де всі підкорялися старшому чоловікові в домі.
5. Низька мобільність населення: Життя селян було зосереджене у межах рідного села й повіту та підпорядковувалося річному циклу сільськогосподарських робіт.
6. Страх перед змінами та забобони: Дослідник Д. П. Де ля Фліз зазначав, що селяни замість звернення до лікарів ходили до знахарів, вірили у вроки та звинувачували відьом у посухах.
7. Традиційні взаємини між людьми: Суспільні відносини, укладання шлюбів та успадкування майна регламентувалися звичаєвим правом і рішеннями сільської громади.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Проведіть мінідослідження візуального джерела та складіть опис інтер’єру селянської хати у ХІХ ст.

На малюнку Домініка П’єра Де ля Фліза 1854 року зображено внутрішній вигляд селянської хати Київщини середини XIX століття. Головне місце в оселі займає велика білена піч із лежанкою, яка служила для обігріву, приготування їжі та сну старших членів родини. Поруч із нею розташований піл — широкий дерев’яний настил для відпочинку, а до стельового сволока прикріплена плетена або дерев’яна дитяча колиска. Уздовж стін стоять масивні лави та стіл, на поличках-мисниках розставлено глиняний посуд, а на покуті під рушниками висять ікони. Долівка в хаті глиняна, стіни побілені вапном, а всі хатні меблі та речі виготовлені з дерева своїми руками.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Визначте в уривку фрагменти, які вказують на централізацію управління містами. Як, на вашу думку, це впливало на розвиток міст і стан громадянської свідомості містян?

Фрагменти джерела, що вказують на централізацію:

• «…влада міст повинна була отримувати дозвіл від центру навіть на будівництво незначних споруд, їх виправлення чи добудову, не кажучи вже про спорудження мостів, бруківок.»
• «…спорудження здійснювалося за планами, схваленими у центрі.»
• «Магістрати на Лівобережній Україні проіснували до 1866 р., коли розпочалася їх ліквідація на основі правил від 13 квітня.»

Така жорстка централізація гальмувала міський благоустрій, адже будь-який ремонт вимагав довгих бюрократичних погоджень у Санкт-Петербурзі. Ліквідація магістратів позбавила міщан реального права впливати на життя власного міста, що формувало пасивність і затримувало розвиток громадської ініціативи.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Розгляньте зображення Львова в першій половині ХІХ ст. Яку інформацію про місто та його жителів воно дає змогу дізнатися?

Літографія Авґуста Ґатона 1847 року із зображенням площі Фердинанда (сучасна площа Міцкевича) свідчить про європейський характер міського життя Львова. Вулиці вимощені бруківкою, на них встановлені ліхтарі, площею рухаються кінні екіпажі, а довкола стоять багатоповерхові класицистичні кам’яниці. Містяни вдягнені за тогочасною європейською модою: заможні чоловіки носять пальта, фраки та циліндри, а жінки — довгі сукні з капелюшками й парасольками. Це підтверджує поступову модернізацію побуту та розвиток міської культури у центрі австрійської провінції.

Розгляньте малюнок та визначте, яку інформацію про життя українського селянства зафіксував дослідник Домінік П’єр Де ля Фліз.

Малюнок фіксує традиційні форми святкового дозвілля селян Київщини. Люди зібралися біля білених хат під солом’яними стріхами на народні гуляння з танцями під музику скрипаля. Художник детально показав традиційний одяг: чоловіки вдягнені у білі сорочки, широкі шаровари, свити й шапки, а жінки — у вишиванки, плахти, фартухи та вінки зі стрічками. Зображення свідчить, що навіть за умов кріпацтва селяни зберігали міцні общинні традиції та багату самобутню культуру.

ІСТОРИЧНІ ПОДРОБИЦІ

Для уявлення про дитячу моду кінця XVIII — першої половини ХІХ ст. скористайтеся дитячим портретом Гаврила Родзянка, написаним Т. Шевченком у 1840 р. Розгляньте акварель та висловіть припущення, що могло вплинути на такий вибір вбрання для хлопчика. Порівняйте свою гіпотезу з інформацією відеоролика. Визначте, чи слушними були ваші припущення.

На вибір одягу для дворічного Гаврила Родзянка вплинула романтична мода на козацьку старовину та прагнення дворянського роду Родзянків підкреслити своє козацько-старшинське походження. Хлопчик одягнений у мініатюрний козацький жупан, підперезаний широким поясом, і тримає люльку як символічний атрибут запорожця.

Інформація від музейних дослідників підтверджує це припущення: зображення дитини у вигляді дорослого козака мало підкреслити родинну пам’ять про предків, спадковість традицій і виховання хлопчика як майбутнього захисника.

I. ЗНАЮ І СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

1. Самооцінювання. Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Повсякденне життя населення України»:

Можу назвати факти, які підтверджують традиційний характер повсякдення селян:
Близько 90% населення жило в селах, рівень урбанізації не перевищував 10%, у господарстві переважали важка ручна праця, дерев’яні плуги, серпи та воли. Побут повністю залежав від пір року, зберігалися великі патріархальні родини, натуральне господарство й давні народні обряди.

Можу визначити відмінності в способі життя нижчих верств суспільства й аристократії:
Селяни жили в глиняних або дерев’яних хатах, споживали просту їжу (борщ, куліш, каші), носили домотканий одяг і щодня працювали. Дворяни проживали у великих маєтках чи міських палацах, наслідували європейську моду, влаштовували бали, пили чай і каву та наймали вчителів для навчання дітей удома.

Можу пояснити, як змінювалися міста в першій половині ХІХ ст.:
Великі міста (Львів, Київ, Одеса, Харків) поступово модернізувалися: з’являлися кам’яні багатоповерхові будинки, бруківка, перше вуличне освітлення та європейський одяг. Проте невеликі містечка залишалися напівсільськими, а розвиток міського самоврядування стримувався імперською централізацією та скасуванням залишків магдебурзького права.

Можу описати становище жінок і дітей:
У сім’ях панував патріархальний лад, хоча українські жінки зберігали право на власне майно (посаг) і вагомий голос у хатніх справах. Селянські діти змалку залучалися до важкої праці та рідко відвідували школу. Діти дворян здобували домашню освіту або вчилися в пансіонах, але ґрунтовнішу професійну підготовку здобували здебільшого хлопчики.

II. ОБГОВОРЮЄМО В ГРУПІ

2. Визначте, про які особливості соціальної, етнічної, професійної структури населення міст України йдеться в цитаті з праці Й. Петровського-Штерна:

У цитаті розкрито такі особливості населення містечок Правобережної України:

• Соціальна структура: Суспільство поділялося на стани, де міщанство складали дрібні торгівці й ремісники, які існували окремо від привілейованого дворянства, духовенства та залежних селян.
• Етнічна структура: Більшість міського торговельно-ремісничого населення становили євреї (понад 90% міщан і до 99% купців у містечках краю).
• Професійна структура: Жителі містечок здебільшого займалися ремеслом (були кравцями, шевцями, ковалями, пекарями, кушнірами), а також дрібною торгівлею, шинкарством та орендою.

III. МИСЛЮ ТВОРЧО

3. Уявіть себе громадським діячем / громадською діячкою першої половини ХІХ ст. Права яких груп населення ви взялися б захищати? Які чинники, на вашу думку, сприяли б або стали б на заваді досягненню мети?

Я взявся б захищати права найбільш безправної верстви — селян-кріпаків, вимагаючи скасування панщини, кріпосної залежності та відкриття початкових шкіл для селянських дітей рідною мовою.

Чинники, які сприяли б цій меті:

• Поширення ідей Просвітництва, романтизму та прав людини в Європі;
• Діяльність перших українських інтелектуальних гуртків (зокрема Кирило-Мефодіївського товариства);
• Підтримка з боку окремих ліберально налаштованих поміщиків і діячів культури.

Чинники, що стали б на заваді:

• Жорсткий поліцейський режим російського самодержавства та нагляд жандармерії;
• Цензурні заборони на вільний друк і створення громадських організацій;
• Небажання консервативних поміщиків втрачати безкоштовну кріпацьку працю;
• Масова неписьменність і заляканість самих селян.

4. За допомогою опції пошуку за зображенням (наприклад, «Гугл об’єктив») дізнайтеся, який артефакт 20-х років ХІХ ст. представлено на фото. Визначте, що вплинуло на його виготовлення саме в цей час. Хто і як міг його використовувати в повсякденні?

На фотографії представлено гаманець (монетницю), вишитий дрібним бісером, характерний для 1820-х років.

На його виготовлення вплинула мода стилю бідермаєр, який цінував домашній затишок, сентиментальність і витончене ручне ремесло. У цей період дворянки та заможні міщанки активно займалися бісероплетінням, створюючи святкові речі для себе та як пам’ятні подарунки близьким.

У повсякденні такий гаманець використовували заможні містяни та дворяни. Чоловіки носили його в кишенях сюртуків під час покупок або гри в карти, а жінки брали як вишуканий аксесуар для візитів, прогулянок і збереження монет чи пам’ятних дрібничок.

5. За допомогою місцевих музеїв або інтернету створіть та проведіть мініекскурсію «Пам’ятки традиційного побуту моєї малої батьківщини».

Маршрут мініекскурсії «Оселя та побут селян Київщини в ХІХ столітті»:

• Зупинка 1: Селянська хата. Білена мазанка під солом’яною стріхою. Стіни з лози, дерева й глини добре тримали тепло взимку та рятували від спеки влітку.
• Зупинка 2: Глиняна піч. Головне місце в оселі. Тут готували щоденні страви, випікали хліб, обігрівали кімнату, а на лежанці відпочивали діти й літні люди.
• Зупинка 3: Покуть. Священний куток хати навпроти печі, де під вишитими рушниками стояли ікони й зберігалися цілющі трави. Тут садовили найпочесніших гостей і молодят.
• Зупинка 4: Мисник. Відкриті полиці біля входу, де зберігався глиняний посуд: глечики для молока, полив’яні миски, горщики та макітри з макогонами.
• Зупинка 5: Прядка і ткацький верстат. Знаряддя щоденної жіночої праці. Взимку жінки пряли нитки з льону та конопель і ткали полотно для одягу та рушників.
• Зупинка 6: Скриня. Головне сховище дівочого посагу. У ній дбайливо зберігали святковий вишитий одяг, плахти, стрічки та намиста з дукачами.