16 квітня 2026 р. Модерна доба

§ 11. Життя українців на землях у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. (Галімов)

ПРИГАДАЙТЕ

1. ГР 1. Які реформи були проведені на українських землях за правління Марії-Терезії та Йосифа ІІ?

За правління Марії-Терезії та Йосифа II влада провела адміністративну реформу для покращення управління, релігійну реформу для зрівняння церков у правах та шкільну реформу із правом навчатися рідною мовою в початкових класах. В аграрній сфері уряд провів перепис земель, чітко визначив розмір селянських повинностей, обмежив панщину певною кількістю днів на рік і скасував особисту залежність селян від поміщиків.

2. ГР 1. Укажіть особливості соціально-політичного становища цих регіонів у другій половині XVIII ст.

Українські землі Галичини, Буковини та Закарпаття в цей час перейшли під владу австрійських Габсбургів. Українське населення складалося переважно із селян і не мало власної світської еліти. Провідні політичні та економічні позиції в регіонах належали іноземній верхівці: польській шляхті в Галичині, угорським поміщикам на Закарпатті та румунським боярам на Буковині.

1. ГОСПОДАРСТВО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

ГР 1. Працюємо разом. Охарактеризуйте стан господарства й характер економічних відносин на українських землях у складі Австрійської імперії. Складіть перелік основних ознак.

За рівнем економічного розвитку українські землі значно поступалися іншим регіонам імперії Габсбургів. Основою економіки краю було сільське господарство.

Основні ознаки:

переважання великого поміщицького землеволодіння;
загострення проблеми нестачі орної землі та зменшення середнього селянського наділу із 6 до 4 га;
збереження панщини та численних додаткових повинностей на користь поміщиків і держави;
екстенсивний характер землеробства й низька врожайність;
часті неврожаї та масовий голод у селах, хоча поміщики вивозили зерно на продаж;
повільний розвиток промисловості та збереження сільських поміщицьких і державних мануфактур;
важкі умови внутрішньої торгівлі через бездоріжжя та численні пункти сплати мита («рогатки»).

ГР 2

1. Якою була середня частка оброблюваної землі, що належала панам на українських землях у складі Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст.?

Середня частка оброблюваної землі у власності панів становила 85 % (у Східній Галичині — 96 %, у Північній Буковині — 69 %, на Закарпатті — 90 %).

2. Якою була різниця в частках оброблюваної землі, що належала панам, за регіонами? Чим це можна пояснити?

Найбільшою частка поміщицької землі була у Східній Галичині (96 %) та на Закарпатті (90 %), а найменшою — у Північній Буковині (69 %). Різниця між Східною Галичиною та Північною Буковиною складала 27 %. Це пояснюється тим, що в Галичині та на Закарпатті століттями панували польські й угорські великі магнати, які привласнили майже всі орні площі. На Буковині ж значна частина лісових і земельних угідь належала державній скарбниці та сільським громадам.

3. Які наслідки мав такий розподіл земельної власності?

Такий розподіл призвів до гострого селянського безземелля та малоземелля, зубожіння селянських родин і збереження феодальних повинностей. Селяни не мали коштів для викупу наділів, страждали від панщини та під час найменшого неврожаю опинялися на межі голоду.

ГР 3. Розв’яжіть задачу. Початкова ціна товару становила 100 гульденів, мито на «рогатці» — 1 гульден. Визначте, на скільки зростала ціна товару, який був перевезений на 100 км.

Дано:

Початкова ціна товару = 100 гульденів
Відстань перевезення = 100 км
Відстань між «рогатками» = 16 км
Розмір мита на одній «рогатці» = 1 гульден

Знайти:

На скільки зросла ціна товару?

Розв’язання:

За текстом підручника, пункти сплати мита («рогатки») були розташовані через кожні 16 км дороги.
Знаходимо кількість «рогаток» на шляху в 100 км:
100 : 16 = 6,25 (вантаж минав 6 пунктів сплати мита).
Розраховуємо суму сплаченого мита за 6 пунктів:
6 * 1 гульден = 6 гульденів.

Відповідь: ціна товару зросла на 6 гульденів (тобто на 6 %).

2. РОЗВИТОК МІСТ І ТОРГІВЛІ

ГР 1. Працюємо разом. Метод «Два — чотири — усі разом». Що було притаманне розвитку міст і торгівлі на українських землях у складі Австрійської імперії?

Розвитку міст і торгівлі були притаманні такі особливості:

повільне зростання міст, більшість із яких зберігала напівсільський характер і традиційний устрій із працею дрібних ремісників;
відсутність власного самоврядування у містах аж до 1870 року;
переважання непостійних іноземних торговців (єврейських, німецьких і вірменських купців), тоді як українці в містах перебували в меншості;
єдиним великим містом у краї був Львів, населення якого на середину XIX ст. сягнуло 70 тис. осіб;
збереження традиційних ярмарків, тижневих базарів і мандрівної торгівлі «з рук»;
гальмування торгівлі через поганий стан гірських доріг, високі транспортні витрати та дорожні мита («рогатки»).

ГР 2. Проаналізуйте графік і дайте відповіді на запитання.

1. Чи можна говорити про високу урбанізацію західноукраїнських земель?

Ні, про високу урбанізацію говорити не можна. Переважна більшість населення жила в селах, кількість сільських поселень у сотні разів перевищувала кількість міст, а самі містечка здебільшого залишалися невеликими торговельно-ремісничими пунктами.

2. У якому регіоні частка міст була найбільшою? Про які особливості розвитку регіону це може свідчити?

Частка міст і містечок була найбільшою у Східній Галичині: тут на 3500 сіл припадало 194 міста й містечка (56 міст і 138 містечок), що складало понад 5 % від усіх поселень краю. Це свідчить про те, що Східна Галичина була найбільш торговельно розвиненим і густозаселеним центром західноукраїнських земель із розгалуженою мережею ярмарків і ремісничих осередків.

3. СОЦІАЛЬНІ ПРОТЕСТИ

ГР 1. Працюємо в парах. Метод «Удвох». Наведіть приклади соціальних протестів на українських землях у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині ХІХ ст. У чому вони проявлялися та який результат мали?

Приклади протестів:

опір селян Східної Галичини, Буковини й Закарпаття наприкінці XVIII ст. після реформ Йосифа II;
посилення руху опришків у 1810–1825 рр. у карпатських районах (загін Мирона Штолюка на Буковині, розгромлений у 1830 р.);
селянські заворушення на Закарпатті влітку 1831 р. під назвою «холерні бунти»;
повстання селян Буковини під проводом Лук’яна Кобилиці в 1843–1844 рр.

Прояви протестів: селяни відмовлялися відробляти панщину, нищили маєтки й ґуральні, чинили розправи над панськими управителями, вирубували ліси та подавали скарги до судів і цісаря.

Результати: австрійська влада жорстоко придушувала більшість виступів за допомогою армії та карала ватажків. Проте опір примусив імперію скасувати частину натуральних повинностей після «холерних бунтів», у 1839 р. угорський сейм дозволив вільний відхід селян від поміщика за умови виконання зобов’язань, а в 1840-х рр. почалося обговорення нових аграрних реформ.

ПРАЦЮЄМО ІЗ ДЖЕРЕЛАМИ

1. Які причини селянського виступу 1844 р. зазначені в протоколі допиту Л. Кобилиці?

У протоколі зазначено, що головною причиною стало підбурювання селян Лук’яном Кобилицею. Він поширив між людьми думку, що вони вільні від панів і повинні відібрати в поміщиків ліси. Для цього ватажок розповідав селянам про цісарський патент, надрукований золотими буквами, який начебто надавав повну свободу громадам краю.

2. Як у протоколі допиту та в оцінці І. Франка зображено постать Л. Кобилиці? У чому полягає відмінність між їхніми описами?

У протоколі допиту Кобилицю зображено як хитруна й бунтаря, який використав звичайну книжку радника Дрдацького про панщинні патенти заради підбурювання темного народу. Натомість Іван Франко показав його як людину великої внутрішньої сили, природного авторитету та мудрості. Кобилиця спокійними й розумними відповідями змусив навіть урядових комісарів відмовитися від ганебного побиття киями, а його постава скидалася на пророка. Відмінність полягає в тому, що чиновники бачили в ньому звичайного порушника закону, а письменник підкреслив його гідність і статус визнаного народного ватажка.

4. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

ГР 1. Поясніть зв’язок між умовами навколишнього середовища та заняттями населення українських земель.

Природне довкілля безпосередньо формувало традиційне господарство жителів краю:

на родючих рівнинах і в долинах річок Східної Галичини й Північної Буковини природні умови сприяли хліборобству, де люди сіяли жито, пшеницю та інші зернові культури;
у гірських Карпатах через дефіцит орної землі селяни зосереджувалися на вівчарстві, розведенні великої рогатої худоби, лісозаготівлі та мисливстві;
сприятливий теплий клімат і горбиста місцевість Закарпаття дозволяли вирощувати сади й займатися промисловим виноградарством.

ЗНАЄМО І РОЗУМІЄМО

1. ГР 1. Навчальна гра «Хто більше?». Правила гри. Учні та учениці мають за встановлений час пригадати й навести якомога більше характеристик певного історичного явища.

Характеристики господарського життя західноукраїнських земель у першій половині XIX ст.:

аграрний характер економіки краю;
панування поміщицького землеволодіння;
висока частка панських земель у Галичині та на Закарпатті;
зменшення селянських наділів із 6 до 4 га;
збереження виснажливої панщини та шарварків;
тривала 14-річна служба в австрійській армії;
екстенсивні способи обробітку землі;
низька врожайність та спалахи голоду;
експорт зерна та волів до Європи;
дорожні «рогатки» через кожні 16 км;
мануфактурний характер виробництва в селах;
поява перших парових машин лише у 1843 році.

2. ГР 1. Опишіть особливості господарського життя на західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст. Які чинники впливали на заняття людей, спосіб ведення господарства у Східній Галичині, Північній Буковині та на Закарпатті?

Господарське життя мало виразний аграрний характер і відставало від західних австрійських провінцій. Землю обробляли переважно застарілими знаряддями, тому врожаї залишалися низькими. На заняття людей впливали два основні чинники: природно-географічні умови та збереження феодальних відносин. На рівнинах Східної Галичини панувало землеробство, де майже вся земля належала польським поміщикам. У гірських районах Карпат і Буковини люди жили з тваринництва та лісорубства. На Закарпатті половина селян не мала землі зовсім, тому люди йшли на сезонні заробітки, а інші вирощували сади й виноградники для угорських панів.

3. ГР 1. Як нерозвинена система доріг впливала на розвиток торгівлі на українських землях?

Поганий стан доріг сильно стримував торгівлю та ізолював окремі регіони. Витрати на перевезення зерна на відстань понад 100 км часто не покривали прибутків від його реалізації. Гірські карпатські шляхи взимку й під час затяжних дощів ставали непрохідними. Подорож із Мукачевого чи Ужгорода до Львова тривала до десяти днів і більше, тому пошту везли в об’їзд через Словаччину й Відень. Додатково торгівлю обмежували «рогатки», які стояли через кожні 16 км і вимагали сплати дорожнього мита.

4. ГР 1. Якими були причини й форми соціальних протестів на українських землях у складі Австрійської імперії в першій половині ХІХ ст.?

Причинами протестів стали поміщицьке свавілля, хронічне безземелля селянських господарств, панщина, дорожні повинності, 14-річна військова служба та поземельний податок у 12 %. Також бунти провокували неврожаї, голод і карантинні заборони під час епідемій.

Форми соціальних протестів:

відмова виходити на панщину та сплачувати податки;
подання колективних судових скарг на землевласників і листів до цісаря;
вирубування лісів, випасання худоби на панських сіножатях і псування посівів;
підпали поміщицьких садиб і млинів, розправи над управителями маєтків;
збройні напади загонів опришків у горах;
масові селянські повстання («холерні бунти» на Закарпатті, повстання Лук’яна Кобилиці на Буковині).

ЗАСТОСОВУЄМО І АНАЛІЗУЄМО

5. ГР 1. Покажіть на карті атласу найбільші українські міста Закарпаття, Східної Галичини та Північної Буковини. Охарактеризуйте їхній національний склад. Чому він був саме таким?

Найбільшими містами краю були Львів у Східній Галичині (на середину XIX ст. налічував 70 тис. жителів), Чернівці в Північній Буковині (близько 20 тис. жителів) та Ужгород на Закарпатті (близько 6 тис. жителів). На карті атласу Львів розташований у центральній частині Східної Галичини у верхів’ях річки Полтва; Чернівці розташовані на південному сході регіону на річці Прут; Ужгород розташований на крайньому південному заході біля підніжжя Карпат на річці Уж.

Національний склад міст був строкатим:

у Львові українці складали меншість, тоді як близько 65 % населення становили поляки, а також існувала велика єврейська громада;
у Чернівцях переважали євреї, румуни, австрійці та німці, а українці перебували в меншості;
в Ужгороді більшість містян складали угорці та євреї.

Такий склад склався через те, що міста були центрами австрійської адміністрації, суду, ремесла й торгівлі, якими керували панівні верстви імперії. Українське ж населення протягом століть залишалося переважно селянським і працювало на землі в селах.

6. ГР 1. Покажіть на карті атласу місця, пов’язані із соціальними протестами населення українських земель у складі Австрійській імперії.

Головні осередки соціальних виступів охоплювали такі регіони:

гірські райони Східної Галичини, Закарпаття та Буковини — район активних дій загонів опришків;
територія Північної Буковини (округи Вижниці, Селятина, Русько-Кимпулунга) — район селянських виступів під проводом Лук’яна Кобилиці в 1843–1844 рр.;
землі Закарпаття (поблизу кордону зі Східною Словаччиною) — терени спалаху «холерних бунтів» улітку 1831 р.;
Західна Галичина (район Тарнува і Нового Сонча біля кордону зі Східною Галичиною) — ареал селянського повстання 1846 р. («Галицька різанина»).

7. ГР 1. Працюємо в парах. Метод «Кола Венна». Визначте, чим розвиток господарства й характер економічних відносин на українських землях під владою Австрійської імперії відрізнялися від тотожних процесів на українських землях у складі Російської імперії.

Українські землі у складі Австрійської імперії	Спільні ознаки	Українські землі у складі Російської імперії
Гостре малоземелля селян (наділи по 4–6 га).	Основою економіки було сільське господарство.	Селяни мали дещо більші наділи, ніж у Галичині.
Існування внутрішніх дорожніх мит («рогаток»).	Панування поміщицького землеволодіння й кріпацтва.	Відсутність внутрішніх митниць на українських землях.
Повільне впровадження техніки (дві парові машини на 1843 р.).	Відробляння селянами важкої панщини й державних податків.	Швидкий розвиток суконних фабрик і парових цукроварень.
Експорт волів та лісоматеріалів через сухопутні дороги.	Екстенсивний характер обробітку землі й низькі врожаї.	Масштабний експорт пшениці через порти Чорного й Азовського морів.
Витіснення місцевих товарів виробами австрійських фабрик.	Початок індустріальних зрушень у 30–40-х рр. XIX ст.	Формування великих ярмарків і торговельних центрів на Півдні.

ОЦІНЮЄМО І СТВОРЮЄМО

8. ГР 2. Зробіть запис до особистого щоденника людини, яка їхала в поштовому диліжансі (кареті) від Мукачевого до Львова в ХІХ ст. Опишіть, що вона спостерігала за вікном, наскільки зручною була ця подорож.

18 травня 1838 року
Сьогодні минає вже восьмий день моєї подорожі від Мукачевого до Львова. Дорога через Карпати перетворилася на справжнє випробування для тіла й нервів. Наш поштовий диліжанс безперервно хитає на вибоїнах, а колеса раз у раз грузнуть у глибокій багнюці після сильних травневих злив.
За вікном пропливають дикі кам’янисті схили, густі букові ліси та бідні селянські осередки. Селяни працюють вручну на важких гірських клаптях землі. Зручності в кареті немає: усередині тісно, від протягів і сирості рятує лише тепла дорожня кирея. До того ж кожні 16 кілометрів наш диліжанс змушений зупинятися біля смугастих шлагбаумів — «рогаток». Кучер платить мито наглядачу, через що ми втрачаємо дорогий час. Сподіваюся без пригод доїхати до Львова найближчими днями.

9. ГР 2. Напишіть розповідь про сімейне й повсякденне життя типового жителя (жительки) українського міста або села Східної Галичини, Закарпаття та Північної Буковини кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст. Визначте регіональні особливості повсякденного міського й сільського життя.

Життя галицького селянина починалося до сходу сонця. Родина селянина була великою і патріархальною: в одній дерев’яній хаті під солом’яною стріхою разом господарювали дідусь, батько, мати та діти. Така родина гуртом обробляла землю, щоб упоратися з панщиною та сплатити 12 % поземельного податку цісарю. У хаті стояла велика піч, яка обігрівала кімнату й правила за місце приготування їжі. Харчувалися просто: вівсяний куліш, борщ, варена картопля й капуста. М’ясо куштували лише на великі релігійні свята. Стосунки в родині регулював звичай, де вирішальне слово завжди належало чоловікові, а жінка вела хатню роботу, доглядала малюків і працювала на городі.

Регіональні особливості:

У селах Східної Галичини селяни найбільше потерпали від панщини на панських нивах і від нестачі землі під озимину.
На Закарпатті значна частина родин зовсім не мала наділів і жила голодно, тому чоловіки щороку вирушали наймитувати на рівнини Угорщини або працювали на панських виноградниках.
У Північній Буковині побут жителів гір залежав від догляду за вівцями та важкої роботи лісорубів.
Міське життя мало інший уклад: у Львові чи Чернівцях брукували вулиці, міщани відвідували кав’ярні й базари, але керували містом польські, австрійські та єврейські діячі. Українці в містах переважно жили на передмістях і працювали поденниками або дрібними ремісниками.

Ілюстрація

10. ГР 2. Висловіть власну думку, чи могли селянські повстання відбутися без такого лідера, як Л. Кобилиця. Наскільки важливою була його роль? Наведіть аргументи.

Селянські виступи відбулися б і без Лук’яна Кобилиці, адже головною причиною бунту були злидні, свавілля поміщиків і відбирання лісів. Проте без авторитетного лідера ці заворушення залишилися б локальними спалахами непокори в окремих селах.

Роль Лук’яна Кобилиці була вирішальною через такі факти:

Він об’єднав селянські громади багатьох гуцульських сіл Русько-Кимпулунзької округи в організований спільний рух.
Кобилиця спочатку намагався діяти законним шляхом, подавав офіційні скарги до урядових установ і відстоював права підданих перед владою.
Він дав повстанцям ідейне переконання про цісарський патент на волю, завдяки чому селяни відчували законність своїх дій та гуртом проганяли панських лісників і наглядачів.

11. ГР 3. Працюємо в парах. Розподіліть ролі та розіграйте уявний діалог між представниками торговельних верств українських земель у складі Російської та Австрійської імперій. Обговоріть, де було краще вести підприємницьку діяльність і чому.

— Мої вітання, шановний пане з Полтави! Як ідуть ваші торгові справи на київських контрактах?

— Доброго здоров’я, шановний львівський колего! Торгуємо потроху зерном і вовною. Наші валки везуть пшеницю прямо в Одесу, а звідти кораблі везуть її по всій Європі. Щоправда, свавілля чиновників та кріпосні порядки сильно гальмують справи. А як ваші справи під владою австрійського цісаря?

— У нас закон суворий, зате однаковий для всіх, і суди працюють чітко. Проте наші гірські дороги перебувають у жахливому стані. Доки доправиш обози з волами та збіжжям до Угорщини чи Львова, втратиш купу часу. Та ще й на кожній «рогатці» через кожні 16 кілометрів здирають мито!

— Справді, ваші дорожні податки вражають. У нас хоч відстані величезні, але таких частих внутрішніх застав немає. Проте вам легше привезти промислові товари з Відня чи Чехії, а наш купець мусить сам усе везти з далекої півночі.

— Тут ви маєте рацію, фабричні товари із заходу дешеві. Але саме через це наші місцеві ремісники й мануфактури розоряються. Тож скрізь підприємцю доводиться долати труднощі: вам — кріпосницьку відсталість і хабарі чиновників, а нам — дорожні збори й жорстку конкуренцію австрійських фабрик.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

вплив реформ Марії-Терезії та Йосифа ІІ на життя населення українських земель наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.;

Реформи Марії-Терезії та Йосифа II покращили становище селянства та греко-католицької церкви. Влада скасувала особисту залежність селян, обмежила панщину та відкрила початкові школи з навчанням рідною мовою. Хоча наступні імператори згорнули частину поступок, ці зміни заклали фундамент для пробудження громадянської свідомості західних українців.

становище господарства на українських землях у складі Австрійської імперії;

Господарство регіону залишалося відсталим і мало виразний аграрно-сировинний характер. Землеробство велося екстенсивними методами, більшість угідь належала панам, а селяни страждали від малоземелля та голоду. Промисловість зводилася до дрібних сільських мануфактур і переробки сировини, а перші парові машини з’явилися лише в 1843 році.

особливості тогочасних соціальних протестів населення українських земель у складі Австрійської імперії;

Соціальні протести спалахували через земельну нестачу, тягар панщини, поземельні податки та сваволю землевласників. Селяни відмовлялися від панщини, палили маєтки, писали скарги цісарю та виходили на збройні повстання («холерні бунти» на Закарпатті, виступи Лук’яна Кобилиці на Буковині, рух опришків у горах). Більшість повстань придушували війська, проте вони змушували уряд іти на поступки та пом’якшувати повинності.

сімейні відносини, становище жінки та повсякденне життя.

У повсякденному житті населення зберігало давні селянські звичаї та патріархальні зв’язки. Велика родина об’єднувала кілька поколінь задля спільної праці на землі та виплати державних податків. Жінка не мала рівних прав із чоловіком і несла на собі важкий тягар хатньої праці, виховання дітей та городництва. Побут залишався скромним, селяни харчувалися простими овочевими й борошняними стравами, а традиційні звичаї регулювалися нормами звичаєвого права.