1. Повторення. Вступ

Зміст

ПРИГАДАЙТЕ

1. ГР 1. Що таке історія?

Історія — це наука про минуле людства. Вона вивчає життя, діяльність, події та вчинки людей від найдавніших часів до сьогодення на основі історичних джерел.

2. ГР 2. Працюємо в парах. Метод «Удвох». Чим різняться історія України як наука і як навчальний предмет?

Історія як наука відкриває нові факти, знаходить невідомі джерела і проводить наукові дослідження. Історія як навчальний предмет передає учням уже встановлені наукою знання про минуле рідного народу.

3. ГР 1. Наведіть визначення понять «історична періодизація», «хронологічні межі» та «історичні джерела».

Історична періодизація — це поділ історії на окремі великі часові проміжки або епохи зі спільними ознаками.

Хронологічні межі — це дати початку й закінчення певної події, явища або історичної доби.

Історичні джерела — це будь-які пам’ятки минулого, з яких історики дізнаються інформацію про життя людей у давнину.

4. ГР 1. Які періоди історії України ви розглянули в попередні роки? Укажіть хронологічні межі цих періодів.

У попередніх класах ми розглянули такі періоди:

• Стародавня історія України: від появи людини на українських землях до кінця V століття.
• Середньовіччя: кінець V — кінець XV століття.
• Ранньомодерна доба: кінець XV — кінець XVIII століття.

5. ГР 1. Покажіть на карті атласу країни, які ви вивчали минулого року.

На карті історичного атласу для 8 класу ми знаходили держави Європи та Сходу: Французьке королівство, Англійське королівство, Іспанію, Річ Посполиту, Османську імперію, Священну Римську імперію та Московську державу.

1. МОДЕРНА ДОБА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: ПЕРІОДИЗАЦІЯ І ХРОНОЛОГІЧНІ МЕЖІ. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ІСТОРІЄЮ УКРАЇНИ ТА ВСЕСВІТНЬОЮ ІСТОРІЄЮ

ГР 2. Працюємо разом. Метод «Коло ідей». Поясніть, як ви зрозуміли зміст проблем, наведених у назві пункту параграфа.

Назва пункту вказує на вивчення часових рамок та етапів нового періоду історії України. Також вона показує, що розвиток українських земель не був ізольованим, а перебував у тісному зв’язку з європейськими подіями того часу.

ГР 3. Працюємо в парах. Чим відрізняються історичні події та процеси? За змістом підручника з’ясуйте та створіть перелік історичних явищ і процесів, про які ви дізнаєтеся за матеріалом кожного розділу.

Історична подія — це окремий одиничний факт, який відбувся у певний час і має точну дату. Історичний процес — це тривала послідовність взаємопов’язаних подій, яка приводить до глибоких змін у житті суспільства.

Розділ	Назва та хронологічні межі	Історичні явища і процеси за матеріалом розділу
I	Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.	Включення українських земель до складу імперії, фольклорно-етнографічний етап національного відродження, поширення ідей федералізму, діяльність Новгород-Сіверського гуртка та перших таємних товариств.
II	Українські землі у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.	Вплив імперських реформ, пробудження національної свідомості в Галичині, Закарпатті й Буковині, культурно-просвітницька праця греко-католицького духівництва та «Руської трійці».
III	Українські землі у складі Російської імперії в другій половині XIX ст.	Проведення селянської та інших модернізаційних реформ 1860–1870-х років, початок індустріальної революції, урбанізація, громадівський рух і протистояння імперським заборонам українського слова.
IV	Українські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині XIX ст.	Конституційні реформи в імперії Габсбургів, розгортання парламентської боротьби, виникнення перших політичних партій, розвиток кооперативного руху і формування модерної нації.
V	Українські землі на початку XX ст.	Економічні кризи та концентрація виробництва, зростання політичної активності, участь українців у революційних подіях 1905–1907 років, боротьба за національні права та піднесення культури.

ГР 1. Працюємо в малих групах. Застосовуючи приклади з матеріалу курсів історії України, поясніть доцільність поділу історії України на окремі періоди. Наведіть перелік ознак культурно-історичних епох, які ви вже вивчили.

Поділ історії на окремі періоди допомагає систематизувати знання і простежити поступовий розвиток людського суспільства. Кожна епоха має свої унікальні умови життя, рівень господарства та форму держави.

Ознаки культурно-історичних епох:

• Стародавня історія: поява перших людей, розвиток землеробства і скотарства, життя трипільських племен, доба кочовиків, грецька колонізація Північного Причорномор’я та формування слов’янських союзів племен.
• Середньовіччя: утворення, розквіт і занепад Русі-України, запровадження християнства, розвиток Королівства Руського, панування князівської верстви і традиційної культури.
• Ранньомодерна доба: поява й розвиток українського козацтва, заснування Запорозької Січі, Національно-визвольна війна середини XVII століття, існування Української козацької держави Гетьманщини та розквіт козацького бароко.
• Модерна доба: промислова революція, поширення фабрик і заводів, зростання міст, становлення націй і боротьба народів за власні громадянські та політичні права.

2. КОЛОНІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. ВИКЛИКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

ГР 2. Працюємо разом. Метод «Два — чотири — усі разом». Поясніть, яку роль відіграли процеси національного відновлення для тогочасної української спільноти.

Процеси національного відродження допомогли українцям зберегти власну мову, культуру та самобутність під владою двох імперій. Вони згуртували населення навколо спільних інтересів і перетворили розпорошену спільноту на модерну націю, яка почала відкрито вимагати рівноправності й самоврядування.

ГР 2. Працюємо в малих групах. Метод «Спільний проєкт». Розподіліть теми про розвиток українського національного руху в «довгому ХІХ столітті» і підготуйте за ними проєкти впродовж вивчення курсу.

Теми проєктів для роботи в групах:

• Проєкт 1. Фаза «А» (кінець XVIII — 30-ті роки XIX ст.): «Збирачі спадщини: фольклорно-етнографічні дослідження та відродження історичної пам’яті».
• Проєкт 2. Фаза «В» (40-ві — 80-ті роки XIX ст.): «Слово як зброя: культурницько-літературна діяльність інтелектуалів і поширення національної ідеї».
• Проєкт 3. Фаза «С» (90-ті роки XIX ст. — 1914 р.): «Політичний рух: виникнення перших українських партій і боротьба за права нації».

3. ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА МОДЕРНОЇ ДОБИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГР 3. Працюємо разом. Метод «ПРЕС». Чи є підстави стверджувати, що джерела для вивчення подій історії України кінця XVIII — початку ХХ ст. залишилися такими самими, що й для Ранньомодерної доби? Поясніть свою думку.

Я вважаю, що таких підстав немає, оскільки джерельна база Модерної доби суттєво змінилася та розширилася.

Оскільки в цей час виникли нові технології, поширилася письмова грамотність і з’явилися нові засоби інформації.

Наприклад, окрім традиційних документів, широкого вжитку набули газети й журнали, листи, щоденники, а наприкінці століття з’явилися перші фотографії, звукозаписи та кінокадри.

Отже, історичні джерела цієї доби стали значно різноманітнішими та точніше відображають як приватне життя людей, так і суспільні процеси.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

ЗНАЄМО І РОЗУМІЄМО

1. ГР 2. Навчальна гра «Шість запитань».

Приклад шести запитань для команди:

1. Які хронологічні межі охоплює поняття «довге XIX століття»?
2. Яку дату та подію вважають початком українського «довгого XIX століття»?
3. До складу яких двох імперій входили українські землі наприкінці XVIII століття?
4. Які три етапи національного відродження запропонував дослідник Мірослав Грох?
5. Чим індустріальна революція відрізняється від мануфактурного виробництва?
6. Які нові види джерел сформувалися завдяки технічним винаходам у XIX столітті?

2. ГР 1. Метод «Асоціативна квітка». Складіть перелік асоціацій до понять і термінів та на їхній основі дайте визначення: Модерна доба історії України, «довге ХІХ століття», нація, національний рух, урбанізація, колоніалізм, модернізація.

Асоціації до понять:

• Модерна доба історії України: оновлення, фабрики, парові двигуни, конституція, свобода, сучасність.
• «Довге XIX століття»: 1789 рік, «Енеїда», Французька революція, імперії, Перша світова війна.
• Нація: спільна мова, свідомість, вища влада, спільна історія, народ.
• Національний рух: боротьба, визволення, права, партії, протест, самовизначення.
• Урбанізація: місто, приплив селян, заводи, бруківка, ріст населення.
• Колоніалізм: імперія, примус, підпорядкування, залежність, визиск ресурсів.
• Модернізація: розвиток, оновлення, реформи, нові машини, прогрес.

Визначення на основі підручника:

• Модерна доба історії України — це період історичного розвитку від кінця XVIII століття до сьогодення, який також називають сучасною історією України.
• «Довге XIX століття» — це термін для визначення подій світової історії в 1789–1914 роках; в українському контексті це проміжок від появи друком «Енеїди» Івана Котляревського у 1798 році до спалаху Першої світової війни.
• Нація — це спільнота людей, яка наприкінці XVIII століття була проголошена джерелом вищої влади в державі і яка творить власне історичне буття.
• Національний рух — це сукупність дій спільнот людей, які борються проти національного гноблення та за реалізацію власного права на самовизначення.
• Урбанізація — це процес зростання кількості міст, збільшення їхнього населення та піднесення ролі міста в господарському й духовному житті народу.
• Колоніалізм — це державна політика з підпорядкування іншої країни чи народу через політичний, економічний або військовий тиск.
• Модернізація — це вдосконалення чи оновлення сфер суспільного життя відповідно до потреб і вимог нового часу.

3. ГР 1. У чому полягало національне відродження як нове явище історії України?

Національне відродження полягало в пробудженні свідомості українців і перетворенні їх на згуртовану сучасну націю. Інтелектуали досліджували народну культуру, відкривали мову й публікували книжки. Згодом рух перейшов до створення політичних програм і партій, які почали боротьбу за права свого народу.

4. ГР 1. Яких змін зазнали історичні джерела для вивчення «довгого ХІХ століття»?

Серед джерел зросла частка приватних документів: щоденників, листів, автобіографій і мемуарів. Завдяки розвитку друкарства щоденним джерелом стала періодична преса — газети та журнали. Винаходи століття дали новий вид матеріалів: світлини, звукозаписи та перші кінозйомки.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

Особливості «довгого ХІХ століття» як нового періоду історії України.

«Довге XIX століття» кардинально змінило українські землі:

• Традиційне аграрне суспільство змінилося на індустріальне завдяки розвитку фабрик, залізниць і зростанню міст.
• Українські землі перебували під владою Російської та Австрійської імперій, де посідали колоніальне становище.
• Попри відсутність власної держави й заборони мови, відбулося творення модерної української нації, яка пройшла шлях від збирання фольклору до заснування політичних партій.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

Головні хронологічні орієнтири теми:

• Кінець XVIII ст. — наші дні — Модерна доба історії України.
• Кінець XVIII — початок XX ст. (1789/1798–1914 рр.) — «довге XIX століття» в історії України.

ЗАСТОСОВУЄМО І АНАЛІЗУЄМО

5. ГР 1. Покажіть на карті атласу українські землі станом на кінець XVIII ст. У складі яких держав вони в цей час були?

Наприкінці XVIII століття українські території опинилися поділеними між двома імперіями:

• Більша частина земель (Лівобережжя, Слобожанщина, Правобережжя та Південь) увійшла до складу Російської імперії. На карті це землі на схід і південь від річки Збруч.
• Західноукраїнські землі (Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття) увійшли до володінь австрійської монархії Габсбургів (Австрійської імперії). На карті це західний регіон від річки Збруч і Карпатські гори.

6. ГР 3. Працюємо в малих групах. Метод «Синтез думок». Складіть пам’ятку з порадами «Як організувати ефективну роботу з підручником на уроках і вдома».

Пам’ятка:

1. Ознайомтеся з назвою параграфа та його підпунктами, щоб зрозуміти головну думку теми.
2. Читайте текст уважно, виписуйте в словник нові поняття та дати.
3. Уважно аналізуйте наведені карти, ілюстрації та схеми й порівнюйте їх із прочитаним текстом.
4. Знаходьте причинно-наслідкові зв’язки між подіями та процесами.
5. Відповідайте на запитання наприкінці параграфа для перевірки власних знань.

ОЦІНЮЄМО І СТВОРЮЄМО

7. ГР 3. Працюємо в парах. Метод «Оптиміст і песиміст». Обговоріть запитання та надайте аргументи на підтвердження спільної думки: чи були важливими для розвитку людських спільнот цієї доби процеси національного відродження? Чому?

Ми дійшли спільної думки, що процеси національного відродження були дуже важливими. Вони розбудили народи, дали поштовх розвитку шкіл і друку рідною мовою, привели до захисту громадянських свобод і заклали основу для відновлення державності в майбутньому.

Погляд «песиміста»: шлях національного руху супроводжувався імперськими переслідуваннями, цензурою та арештами активістів.

Погляд «оптиміста»: попри всі утиски, суспільство подолало провінційність, виховало власну освічену еліту та створило багату культуру.

8. ГР 2. Підготуйте есе за темою «Для чого громадянам і громадянкам України вивчати історію своєї держави».

Знання історії власної держави дає людині міцне розуміння свого коріння. Воно допомагає осягнути, як наш народ століттями боровся за свою мову, гідність і право самостійно жити на своїй землі. Коли ми знаємо минуле, ми вчимося критично сприймати будь-які маніпуляції та берегти здобуту незалежність.

Історія вчить нас аналізувати попередні помилки й досягнення, щоб краще розбудовувати державу тепер. Для кожного громадянина й кожної громадянки ці знання формують патріотизм, повагу до предків і відповідальність за майбутнє рідного краю.

9. ГР 2. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення з презентацією за темою (на вибір): 1) Видатні дослідники й дослідниці історії України Модерної доби. 2) Різні підходи до вивчення історії України Модерної доби.

Повідомлення на тему: «Видатні дослідники й дослідниці історії України Модерної доби».

У Модерну добу дослідження українського минулого стало справжньою наукою. Вчені збирали документи, укладали літописи й доводили самобутність нашого народу.

Дослідник / Дослідниця	Внесок у розвиток історичної науки
Михайло Максимович	Перший ректор Київського університету, збирач українських народних пісень і дослідник доби козацтва.
Володимир Антонович	Засновник документальної київської школи істориків, керівник розкопок і автор праць про гайдамаків та козаків.
Олександра Єфименко	Видатна вчена, яка однією з перших створила повний навчальний курс «Історії українського народу».
Михайло Грушевський	Творець фундаментальної багатотомної «Історії України-Руси», засновник сучасної наукової концепції історії України.

План презентації:

• Слайд 1. Видатні діячі та діячки історичної науки України XIX — початку XX століття.
• Слайд 2. Збирання спадщини та відкриття козацького минулого: Михайло Максимович.
• Слайд 3. Археологія та дослідження джерел: науковий доробок Володимира Антоновича.
• Слайд 4. Олександра Єфименко — перша жінка, відзначена науковим ступенем доктора історії.
• Слайд 5. Михайло Грушевський і побудова цілісної схеми українського державотворення.

10. ГР 3. Працюємо разом. Метод «Дискусійна проблема». Український історик І. Крип’якевич писав: «Сила України полягає в тому, що вона постійно підтримувала зв’язки із Західною Європою і звідти переймала всі живі культурні течії. Для Європи її значення полягало в тому, що Україна творила висунутий найбільше на схід бастіон європейської культури». Поясніть, як ви розумієте цю думку.

Іван Крип’якевич підкреслив, що Україна завжди була невіддільною частиною європейського цивілізаційного простору. Наші предки сприймали європейські культурні стилі, принципи самоврядування і верховенства права. Водночас Україна тримала східний кордон цього простору й захищала європейську культуру від зовнішніх нападів і деспотичних традицій.