Узагальнення за розділом ІІ (Гісем)

Зміст

ІГРОВІ ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання термінів і понять, розглянутих у розділі, за допомогою навчальної гри «Упізнайте термін (поняття)».

• Суспільно-політична течія, яка відстоює свободу особистості, приватну власність, вільне підприємництво та обмеження втручання держави в економіку: лібералізм.
• Офіційна назва професійних спілок робітників у Великій Британії, легалізованих на початку 1870-х років: тред-юніони.
• Зовнішньополітичний курс Великої Британії в другій половині XIX ст., що полягав у відмові від довготривалих союзів з іншими державами заради захисту власних глобальних інтересів: «блискуча ізоляція».
• Національно-визвольний рух італійського народу за ліквідацію роздробленості, вигнання іноземних володарів та створення єдиної держави: Рісорджименто.
• Форма державного правління, за якої верховна влада поділена між монархом і двома автономними парламентами, але зберігаються спільні міністерства закордонних справ, військових справ і фінансів (як в Австро-Угорщині з 1867 р.): дуалістична монархія.
• Представники радикального опозиційного суспільного руху в Російській імперії 1860—1880-х років, які намагалися підняти селян на повстання в ім’я селянського соціалізму, а згодом вдалися до політичного терору: народники.
• Державне об’єднання 11 рабовласницьких штатів Півдня, які у лютому 1861 року вийшли зі складу США та розв’язали Громадянську війну проти Союзу: Конфедерація (Конфедеративні Штати Америки).
• Період перетворень у США (1865—1877 рр.), спрямований на інтеграцію колишніх бунтівних південних штатів, ліквідацію наслідків рабовласницької системи та закріплення громадянських прав темношкірого населення: Реконструкція Півдня.
• Епоха модернізації, соціально-економічних і державно-політичних перетворень у Японії другої половини XIX ст. під гаслом відновлення прямої імператорської влади: «доба Мейджі» («освічене правління»).

2. Об’єднайтеся в команди та проведіть гру «Чотири зупинки».

Варіант 1

1) Ірландія в 1845—1849 рр.
Мандрівники у часі бачать спорожнілі села та руїни селянських хат. Країну охопив Великий голод, викликаний хворобою картоплі — головної культури, яка годувала місцевих орендарів. Тисячі виснажених людей намагаються дістатися портів Корка та Дубліна, щоб сісти на переповнені «кораблі-труни» й дістатися США або Канади. Країна втратила близько чверті свого населення через загибель людей і масову вимушену еміграцію.

2) Італія у 20—30-х рр. XIX ст.
Перед очима постає конспіративна мережа таємних товариств карбонаріїв. Патріоти ведуть запеклі дискусії про звільнення батьківщини від австрійського гніту. Чутно пристрасні промови Джузеппе Мадзіні, який створює революційну організацію «Молода Італія» та переконує, що об’єднати країну можна лише піднявши весь італійський народ на загальнонаціональне республіканське повстання.

3) Події червня 1859 р. під Сольферіно
На полі бою сходяться сотні тисяч солдатів австрійської та союзної франко-сардинської армій. Гармати нового зразка та нарізна зброя сіють страшне спустошення. Земля всіяна десятками тисяч поранених, які годинами благають про допомогу під палючим сонцем через нестачу польових лазаретів. Швейцарський свідок трагедії Анрі Дюнан організовує порятунок покалічених солдатів, що закладає фундамент створення Червоного Хреста та ухвалення Женевської конвенції.

4) Початок Громадянської війни в США
Квітень 1861 року, форт Самтер у бухті Чарлстона. Артилерія заколотників-південців відкриває нищівний вогонь по гарнізону вірних уряду військ Півночі. Президент Авраам Лінкольн оголошує призов добровольців і впроваджує морську блокаду узбережжя бунтівних штатів. У країні розпочинається найкривавіша війна за збереження цілісності нації та знищення рабства.

Варіант 2

1) 27—29 липня 1830 р. у Парижі
Паризькі квартали перегороджені високими барикадами з меблів, зрубаних дерев і бруківки. Студенти, робітники та буржуа виборюють свободу, протестуючи проти деспотичних указів короля Карла X, який спробував розігнати парламент і знищити свободу преси. За «три славні дні» монарх змушений тікати, а на трон за підтримки лібералів сходить «король-громадянин» Луї-Філіпп Орлеанський.

2) 14 грудня 1825 р. у Санкт-Петербурзі
Засніжена Сенатська площа оточена повсталими полками під командуванням офіцерів-декабристів. Вони відмовляються присягати новому монарху Миколі I, сподіваючись змусити владу оприлюднити маніфест про запровадження конституції та скасування кріпацтва. Площу замикають урядові сили, гримлять картечні залпи гармат, ламаючи ряди повсталих і кладучи початок тривалій реакції в імперії.

3) «Весна народів» 1848—1849 рр. у Відні
Багатотисячні натовпи студентів і ремісників оточують урядову резиденцію Гофбург, вимагаючи відставки канцлера Меттерніха — уособлення феодальної реакції в Європі. Символ старого режиму змушений потайки тікати за кордон. Раптово нажаханий імператорський двір скасовує цензуру, обіцяє дарувати конституцію та скасовує селянські феодальні повинності.

4) Здобуття незалежності Бразилією
Вересень 1822 року, береги річки Іпіранга. Регент принц Педру публічно зриває португальські відзнаки зі свого мундира й вигукує історичне гасло «Незалежність або смерть!». На відміну від кривавих збройних конфліктів у сусідній іспанській Америці, Бразилія проголошує свою незалежність як стабільна монархія, зумівши зберегти територіальну цілісність без глибоких соціальних розколів.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Яким був вплив індустріальної революції на розвиток Європи та Америки?

Індустріальна революція докорінно перебудувала всю матеріальну культуру, економічні механізми та повсякденне життя людства. Механізація виробництва й утвердження фабричної системи багаторазово збільшили продуктивність праці та здешевили промислову продукцію, що відкрило еру масового споживання. Розвиток залізниць, поява парового флоту й телеграфу зв’язали віддалені куточки континентів у стійкі національні системи та започаткували єдиний світовий ринок з активним міжнародним поділом праці.

У соціальному вимірі індустріалізація спричинила стрімку урбанізацію. Мільйони вчорашніх селян поповнили лави найманих робітників у фабричних містах. Суспільство остаточно розкололося на буржуазію, яка володіла капіталом і прагнула впливу на державне управління, та фабрично-заводський пролетаріат, що жив у тяжких умовах. Саме цей конфлікт інтересів вивів на історичну арену профспілковий рух, спричинив перші трудові страйки та поширив нові соціалістичні ідеології.

2. Як відбувалося становлення парламентської демократії в країнах тогочасної Європи?

Утвердження парламентських засад у XIX столітті відбувалося через протиборство двох шляхів: поступового еволюційного реформування та вибухового революційного зламу старих систем.

Зразком еволюційного поступу стала Велика Британія. Тут парламентаризм зміцнювався без насильства й переворотів завдяки компромісам правлячої верхівки. Виборчі реформи 1832 та 1867 років послідовно ліквідовували середньовічні перекоси системи на кшталт «гнилих містечок», суттєво розширювали коло виборців за рахунок середнього класу та кваліфікованих робітників, а також впроваджували таємне голосування. У країні склалася стійка двопартійна система лібералів і консерваторів, які змінювали один одного на виборах.

На противагу цьому континентальні держави (зокрема Франція) торували шлях до народовладдя крізь кровопролитні революційні кризи. Французьке суспільство проходило через повалення монархій, встановлення республік, наступні бонапартистські перевороти й реставрації диктатури, перш ніж у 1870-х роках остаточно прийти до стійкої республіканської моделі. У Німеччині та Австро-Угорщині парламенти хоч і діяли, проте монархи та їхні призначені міністри (як О. фон Бісмарк) здебільшого ігнорували волю депутатів, зберігаючи контроль над армією та державною скарбницею.

3. Проаналізуйте національні особливості подій «Весни народів» у Європі.

Революційна хвиля 1848–1849 років об’єднала європейський простір боротьбою проти феодальних залишків, цензури та монархічного свавілля, однак у кожному регіоні мала власні пріоритети.

У Франції повстання спалахнуло як суто соціально-політична криза: тут повалили короля банкірів Луї-Філіппа, запровадили Другу республіку та загальне виборче право для дорослих чоловіків, а також зробили спробу розв’язати проблему безробіття через організацію «національних майстерень».

У Німеччині на перший план вийшло завдання національної єдності. Засідання загальнонімецького Франкфуртського парламенту зосередилися на спробах створити єдину конституційну монархію та розв’язати дилему великонімецького чи малонімецького шляху.

В Італії рух мав антиокупаційний характер і був спрямований на повалення австрійського панування на півночі та скасування абсолютизму в Неаполі й Папській державі.

В Австрійській імперії революція була позначена міжнаціональною боротьбою поневолених народів. Угорці взялися за зброю заради відновлення власної повної державності, тоді як чехи, словаки, хорвати й українці Галичини домагалися національно-культурної автономії, захисту мови та цілковитої ліквідації поміщицької панщини.

4. Як вплинула на розвиток Європи поява об’єднаних Німеччини та Італії?

Утворення національних держав Німеччини та Італії вщент зруйнувало баланс сил, визначений Віденським конгресом 1815 року, який століттями спирався на політичну розпорошеність центру Європи.

Постання мілітаризованої Німецької імперії зі швидким темпом зростання важкої промисловості створило нового європейського лідера-гегемона. Німеччина відтіснила розгромлену Францію на другий план і кинула прямий виклик морській та торговельній першості Великої Британії. Відторгнення в переможеної Франції Ельзасу й Лотарингії породило затяжний франко-німецький реваншизм, що перетворив континент на зону постійного напруження.

Австрія, остаточно витіснена зі справ Німеччини та Італії, мусила внутрішньо трансформуватися в дуалістичну Австро-Угорщину та перенести свої загарбницькі наміри на Балканський півострів, де вона неминуче зіткнулася з Російською імперією. Своєю чергою, Італійське королівство усунуло постійну присутність чужоземних військ на своїй землі та долучилося до змагання великих держав за панування в Середземномор’ї та колоніальний поділ світу.

5. Уявіть себе творцем альтернативної реальності та наведіть обґрунтований прогноз того, як міг відбуватися розвиток, якби:

1) «Весна народів» 1848 р. у Франції завершилася поразкою
За умови збереження Липневої монархії політичний режим продовжував би триматися на вузьких інтересах фінансової аристократії, відсторонюючи широкі маси від виборів. Луї Наполеон Бонапарт не отримав би шансу легально обратися президентом і здійснити переворот на користь Другої імперії. Зовнішня політика Парижа залишалася б консервативнішою та обережнішою, що вберегло б країну від витратних колоніальних експедицій у Мексику, передчасного втручання в італійські справи та катастрофічного конфлікту з Пруссією в 1870 році.

2) Об’єднання Німеччини не відбулося
Німецький простір залишався б ареною безперервного суперництва за лідерство між Берліном і Віднем за наявності десятків слабких напівнезалежних князівств. Франція продовжувала б диктувати свою волю державам Рейнського басейну, утримуючи статус найпотужнішої сухопутної держави на континенті. Австрія не зазнала б воєнної катастрофи 1866 року й не була б змушена йти на поступки угорському національному руху, а відсутність єдиної мілітарної Німецької імперії цілком відвернула б спалах Першої світової війни в знайомому нам вигляді.

3) У Громадянській війні в США перемогли конфедерати
Північноамериканський континент розділився б на дві незалежні та вороже налаштовані одна до одної держави. На Півдні законсервувалася б плантаційна рабовласницька економіка, яка збувала б бавовну Британії й Франції та вимагала б нових завоювань у басейні Карибського моря. Обидві країни були б виснажені нескінченними суперечками за території Дикого Заходу, митними бар’єрами та військовими приготуваннями. Сполучені Штати не змогли б викувати єдиного внутрішнього ринку і ніколи не досягли б статусу провідної промислової та фінансової наддержави планети.

4) Війна за незалежність іспанських колоній у Латинській Америці зазнала поразки
Іспанська абсолютистська корона зберегла б колосальні джерела надходжень срібла й сировини, що на десятиліття заморозило б феодальні порядки в самому Мадриді. Вільна торгівля американських земель із Британією та США була б заблокована жорсткою королівською монополією, стримуючи урбанізацію й підйом місцевого підприємництва. Проте колонії перетворилися б на постійне вогнище партизанської визвольної війни, у якій місцеве населення рано чи пізно все одно змело б іноземний колоніальний апарат.

6. Заповніть таблицю «Об’єднання Німеччини».

Роки	Назва війни	Території, приєднані до Пруссії	Політичні підсумки та наслідки війни
1864	Дансько-прусська війна	Герцогство Шлезвіг (Австрія закріпила за собою Гольштейн)	Швидкий розгром Данії коаліцією Пруссії та Австрії. Посилення авторитету Берліна серед німців і загострення навмисно створених О. фон Бісмарком суперечок між Пруссією та Австрією щодо управління завойованими землями.
1866	Австро-прусська війна	Герцогство Гольштейн, королівство Ганновер, курфюрство Гессен-Кассель, герцогство Нассау, місто Франкфурт-на-Майні	Розгром австрійських сил під Садовою. Ліквідація Німецького союзу; Австрію назавжди витіснено з політичного простору Німеччини (малонімецький шлях). Створення Північнонімецького союзу (1866 р.) на чолі з прусським королем; вимушене перетворення Австрійської імперії на дуалістичну Австро-Угорщину (1867 р.).
1870—1871	Франко-прусська війна	Ельзас і північно-східна частина Лотарингії	Катастрофа французької армії під Седаном, полон імператора Наполеона III, ліквідація режиму Другої імперії та проголошення Третьої республіки у Франції. 18 січня 1871 року у Версалі проголошено створення Німецької імперії на чолі з Вільгельмом I; об’єднання Німеччини завершено «залізом і кров’ю». Стягнення з Франції 5 млрд франків контрибуції; зародження непримиренного франко-німецького протистояння.