4 серпня 2026 р. Модерна доба

Узагальнення за розділом І (Гісем)

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗА РОЗДІЛОМ I

1. Працюємо в парах. Навчальна гра «Ерудит». Конкурс знавців термінів і понять розділу. Для перемоги в конкурсі необхідно навести найбільшу кількість правильних визначень термінів і понять.

«Старий порядок» — назва періоду абсолютної монархії у Франції; соціально-економічні й політичні відносини, що панували в країні від кінця XVI ст. до початку Французької революції.
Конституційна монархія — форма державного правління, за якої влада монарха як глави держави обмежена нормами Конституції та представницьким органом влади.
Якобінці — назва учасників впливового політичного клубу періоду Французької революції кінця XVIII ст., які виступали за радикальні республіканські перетворення та рішучі методи боротьби.
Революційний терор — усунення політичних противників шляхом застосування фізичного насильства, залякування та страт під час революційних подій.
Вандея — регіон на заході Франції, де в 1793 р. відбулося масове збройне повстання роялістів і католиків проти влади республіканців.
Континентальна блокада — система економічних і політичних заходів, запроваджених Наполеоном I у 1806 р., що забороняла всім залежним від Франції державам торгувати з Великою Британією.
Інтервенція — пряме втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави, яке буває військовим, економічним або дипломатичним.
Військова коаліція — тимчасовий військово-політичний союз держав для ведення спільних бойових дій проти спільного ворога (зокрема сім антифранцузьких коаліцій наприкінці XVIII — на початку XIX ст.).
Директорія — форма правління у Франції в 1795—1799 рр., коли найвищу виконавчу владу здійснював колегіальний орган із п’яти осіб.
Кодекс — зведений законодавчий акт, у якому систематизовано й об’єднано правові норми певної галузі права (наприклад, Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.).
«Жандарм Європи» — назва Російської імперії часів Миколи I за її активну збройну участь у придушенні європейських революцій і визвольних рухів.
Політична реакція — суспільний курс, спрямований на збереження або відновлення дореволюційних порядків, ліквідацію демократичних здобутків і переслідування опозиції.
«Весна народів» — загальна назва революційних виступів і національно-визвольних рухів, що охопили країни Західної та Центральної Європи в 1848—1849 рр.
Ідеологія — цілісна система політичних, правових, філософських та етичних поглядів, яка виражає інтереси певних верств суспільства й формує напрями його розвитку.
Утопія — вчення або художнє уявлення про ідеальний, але практично нездійсненний суспільний устрій, заснований на цілковитій справедливості та рівності.
Соціалізм — суспільно-політичне вчення, прибічники якого прагнули подолати суспільну несправедливість шляхом заміни приватної власності на засоби виробництва суспільною та встановлення рівності громадян.
Комунізм — радикальна політична ідеологія, що передбачала побудову безкласового суспільства без експлуатації, приватної власності та держави з прямим розподілом благ.
Марксизм — учення Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, яке обґрунтовувало неминучість класової боротьби, переходу до соціалізму через пролетарську революцію та встановлення диктатури пролетаріату.
Класицизм — мистецький напрям, що спирався на античні традиції, культ розуму, чіткі гармонійні пропорції та пріоритет громадського обов’язку над особистим.
Ампір — урочистий архітектурний і декоративний стиль періоду Першої імперії Наполеона, що використовував монументальні форми Римської імперії для уславлення військової сили та державної величі.
Романтизм — ідейний і художній напрям першої половини XIX ст., який ставив на перше місце почуття людини, неповторність особистості, героїку боротьби, фольклор і національну історію.
Індустріальне суспільство — суспільство, у якому завершено індустріальну революцію, фабрично-заводське виробництво переважає над аграрним, а міське населення за чисельністю перевищує сільське.
Карбонарій — учасник таємної революційної організації в Італії та інших країнах Європи початку XIX ст., що боролася за повалення абсолютизму, ухвалення конституції та національну єдність.
Консерватизм — ідейна течія, що виступає за збереження традиційних цінностей, монархії, церкви, міцної сім’ї, стабільності суспільства та відкидає радикальні революційні методи змін.
Лібералізм — ідейно-політична течія, яка визначає основою суспільного життя індивідуальні свободи, захист прав людини, приватну власність, правову державу та вільний ринок.
Націоналізм — система поглядів, яка проголошує націю найвищою цінністю, основою державотворення й вимагає захисту її суверенітету та самобутності.
Нація — стійка історична спільнота людей, об’єднана усвідомленням власної ідентичності, спільною мовою, культурою, територією розселення та прагненням мати власну державу.
Парламентська демократія — форма правління, за якої представницький орган влади обирається народом, призначає уряд і цілком контролює його діяльність.
Професійна спілка — масова організація найманих робітників, що створюється для захисту їхніх трудових, соціальних та економічних прав у відносинах із роботодавцями.
Реставрація — відновлення скинутих династій, а також повернення старих суспільно-політичних порядків, які панували в державі до революції.
Чартистський рух — перший масовий політичний рух британських робітників у 1830—1840-х рр., що домагався запровадження загального виборчого права шляхом подання до парламенту «Народної хартії».
Фритредерство — напрям в економічній теорії та практиці, що обстоює вільну торгівлю, відсутність митних бар’єрів і невтручання держави в підприємницьку діяльність.
Фермер — сільськогосподарський підприємець, який на власній чи орендованій землі веде прибуткове товарне господарство із застосуванням техніки та найманої праці.
Аболіціонізм — суспільний рух наприкінці XVIII — у XIX ст. за законодавчу заборону та негайне скасування рабства в США, Великій Британії та їхніх володіннях.
Плантації — великі землеробські господарства в колоніях і на півдні США, де для вирощування технічних монокультур (бавовни, тютюну, цукру) масово використовували підневільну працю рабів.
Танзимат — доба модернізаційних перетворень в Османській імперії (1839—1876 рр.), спрямованих на реформування армії, судочинства, освіти та проголошення рівноправності підданих перед законом.

2. Працюємо разом. У формі командної гри учні та учениці змагаються в розумінні змістових елементів матеріалу. Одна команда називає початок речення, а їхнім суперникам необхідно навести його правильне закінчення.

У результаті «трьох славних днів» Липневої революції 1830 року до влади у Франції прийшла…
…фінансова буржуазія, а королем став Луї-Філіпп Орлеанський.
Початком Французької революції кінця XVIII ст. вважають день взяття парижанами…
…фортеці-в’язниці Бастилії 14 липня 1789 року.
Перша Конституція Франції, згідно з якою країна стала конституційною монархією, була ухвалена у…
…вересні 1791 року.
Військовий переворот 18 брюмера 1799 року поклав край владі Директорії та встановив режим…
…Консульства на чолі з першим консулом Наполеоном Бонапартом.
Перший єдиний звід законів Франції 1804 року, який закріпив рівність усіх громадян у правах і недоторканність приватної власності, мав назву…
…Цивільний кодекс, або «Кодекс Наполеона».
Вирішальну поразку об’єднаній російсько-австрійській армії в грудні 1805 року Наполеон завдав у…
…битві під Аустерліцом, відомій як «битва трьох імператорів».
Першою латиноамериканською державою, яка в 1804 році виборола незалежність унаслідок повстання темношкірих рабів, стала…
…Республіка Гаїті.
Зовнішньополітичний курс США, проголошений у 1823 році під гаслом «Америка для американців», увійшов в історію як…
…«доктрина Монро».
Перша масштабна парламентська реформа у Великій Британії, яка позбавила представництва більшість «гнилих містечок», відбулася у…
…1832 році.
Революційну хвилю 1848—1849 років у європейських країнах історики називають…
…«Весною народів».

3. Працюємо в малих групах. Навчальна гра «Жива картина». Учні та учениці зображують певну історичну подію, не називаючи її. Їхні персонажі можуть промовити лише одну-дві репліки. Клас має впізнати подію, указати, у чому вона полягала, де й коли відбулася.

Сцена 1: Клятва в залі для гри в м’яч
Опис дій: Декілька депутатів стоять у тісному колі. Один тримає в руках сувій із текстом, піднявши його догори, а решта витягують праві руки вперед у жесті непохитної присяги.
Репліки:
Депутат 1: «Королівські замки на дверях не зупинять волю третього стану!»
Депутат 2: «Клянемося не розходитися, доки Франція не отримає справедливу Конституцію!»
Розгадка: Клятва депутатів Національної асамблеї у Версалі (20 червня 1789 р.), яка започаткувала відкрите законодавче протистояння монархії.

Сцена 2: Запуск першої лінії громадської залізниці
Опис дій: Інженер у циліндрі тримає креслення та впевненим рухом руки показує вперед на прокладені колії; кочегар тримає лопату для вугілля, а пасажири з острахом і захопленням виглядають з уявних вікон.
Репліки:
Інженер: «Пара здолає простір і час швидше за сотні коней!»
Пасажир: «Цей залізний велетень відкриває новий вік швидкості!»
Розгадка: Початок регулярного залізничного руху локомотивами Джорджа Стефенсона у Великій Британії (1825–1830 рр.), що стало символом індустріальної революції.

4. Працюємо в парах. Метод «Симуляція». Учні та учениці мають розіграти певну ситуацію відповідно до історичних реалій і після короткого обмірковування продемонструвати її класу.

Ситуація: Запеклі дебати в британському парламенті щодо Першої парламентської реформи (1832 р.)

Ролі:
Лорд Мелвілл — аристократ, депутат від партії торі, захисник інтересів великих землевласників.
Сер Томас — депутат від партії вігів, представник інтересів промисловців із Манчестера.

Діалог:

Лорд Мелвілл: «Сер Томасе, ви прагнете розхитати вікові підвалини англійського королівства! Земля та спадкове дворянство — ось єдина опора корони. Якщо ми віддамо владу власникам мануфактур і торговцям, то відчинимо двері до парламенту для неосвіченого фабричного натовпу, що призведе до хаосу, як у Франції!»
Сер Томас: «Мілорде, погляньте на карту Британії тверезо! Міста Манчестер, Бірмінгем і Лідс дають левову частку доходів скарбниці, одягають світ і кують метал для імперії, проте не мають жодного голосу в Палаті громад. Тим часом у ваших безлюдних пагорбах, так званих “гнилих містечках”, кілька овець і два фермери обирають двох депутатів. Якщо ми не розділимо владу через законну реформу сьогодні, завтра ці сотні тисяч робітників скинуть її силою барикад!»

Підсумок для класу: Ця сцена наочно демонструє компромісний характер британської політичної системи: правляча еліта змогла поступитися монополією на владу заради збереження суспільного миру, чим урятувала країну від кривавої революції.

5. Працюємо в парах. Метод «Ланцюг асоціацій». Учні та учениці отримують від учителя (учительки) картки із завданнями, де необхідно кількома словами висловити і пояснити, яку асоціацію викликає прізвище, термін, вислів, дата, назва тощо.

Картка 1: «14 липня 1789 року»
Асоціація: Штурм Бастилії — революційний підйом — кінець абсолютизму — Національне свято Франції.
Пояснення: Падіння королівської в’язниці стало рішучим розривом зі «старим порядком» і точкою неповернення для Французької революції.
Картка 2: «Наполеон Бонапарт»
Асоціація: Острів Корсика — переворот 18 брюмера — Аустерліц — Цивільний кодекс — падіння імперії — острів Святої Єлени.
Пояснення: Видатний полководець і державний діяч, який зруйнував феодальну систему в Європі та заклав правові засади сучасного західного суспільства.
Картка 3: «Священний союз (1815 р.)»
Асоціація: Віденський конгрес — монархи Австрії, Пруссії та Росії — боротьба з революціями — збройні інтервенції.
Пояснення: Консервативна коаліція правителів, покликана придушувати будь-які визвольні рухи та зберігати непорушність кордонів і монархій після Наполеона.
Картка 4: «“Весна народів”»
Асоціація: 1848—1849 роки — барикади в Парижі, Берліні, Відні — скасування панщини — національні прапори — Франкфуртський парламент.
Пояснення: Хвиля революцій за демократію, права людини та створення єдиних національних держав для розділених народів Європи.
Картка 5: «Сімон Болівар»
Асоціація: «Визволитель» — вигнання іспанських конкістадорів — Велика Колумбія — боротьба за свободу Латинської Америки.
Пояснення: Національний герой Південної Америки, головний організатор і полководець війни за незалежність іспанських колоній.

6. Працюємо разом. Метод «Знайдіть помилку». Учитель (учителька) переказує певний текст із кількома навмисними помилками. Учням та ученицям необхідно їх виявити та виправити.

Текст із навмисними помилками:
«Французька революція завершилася в 1815 році, коли обурені селяни штурмували Бастилію. У період найвищого злету якобінської диктатури в країні було впроваджено конституційну монархію на чолі з королем Луї XVIII. Згодом переворот 18 брюмера привів до влади британського адмірала Гораціо Нельсона, який підписав перший Цивільний кодекс».

Виявлені помилки та їх виправлення:

Штурм Бастилії парижанами відбувся 14 липня 1789 року на початку революції, а не в 1815 році; фортецю брали жителі міста, а не селяни.
За часів якобінської диктатури існувала не конституційна монархія, а сувора революційна республіка; король Луї XVI був страчений ще на початку 1793 року, а Луї XVIII прийшов до влади значно пізніше — під час Реставрації 1814 року.
Переворот 18 брюмера передав владу першому консулу генералу Наполеону Бонапарту, а не його запеклому ворогові — британському флотоводцю Нельсону; автором славнозвісного Цивільного кодексу був саме Наполеон.

7. Працюємо в малих групах. Обговоріть наведені проблеми та презентуйте класу їхнє розуміння:

1) Процеси, пов’язані з перебігом індустріальної революції в тогочасних країнах Заходу

Індустріальна революція докорінно перекроїла технічну базу та соціальну будову західних країн. Вона полягала в масштабному переході від ручної праці й ремісничих мануфактур до фабрично-заводського виробництва з використанням парових двигунів, механічних верстатів і стандартизованих деталей. Завдяки винаходу паровоза Стефенсона й пароплавів розпочалася транспортна революція: різко скоротилися відстані між містами, пожвавився обіг капіталів і товарів.

Суспільним наслідком індустріалізації стала швидка урбанізація — мільйони селян перебиралися до промислових міст, де виникали нові суспільні класи: фабрична буржуазія та промисловий пролетаріат. Разом із цим зростав міський середній клас, однак тривалий час умови праці робітників залишалися надзвичайно важкими, що породило гострі соціальні суперечності, боротьбу за скорочення робочого дня та появу перших профспілок.

2) Основна ідея «доктрини Монро»

Проголошена президентом США Джеймсом Монро в грудні 1823 року зовнішньополітична доктрина ґрунтувалася на принципі взаємного розмежування сфер впливу між Новим і Старим світом. Її провідне гасло «Америка для американців» проголошувало, що американський континент більше не може розглядатися як територія для майбутньої колонізації європейськими монархіями, а будь-яка спроба інтервенції чи реставрації колоніального панування сприйматиметься США як загроза власній безпеці.

Натомість Сполучені Штати гарантували повний нейтралітет і невтручання у війни та внутрішньополітичні справи європейських держав. Водночас доктрина захищала суверенітет щойно народжених республік Латинської Америки від інтервенції Священного союзу та закладала підґрунтя для перетворення самих США на головного економічного й політичного гегемона в усій Західній півкулі.

3) Зміст висловлювання «Велика Британія — “майстерня світу”»

Цей вислів підкреслює глобальне промислове й торговельне лідерство Великої Британії, яка першою у світі завершила індустріальний переворот у середині XIX століття. Країна видобувала більше половини кам’яного вугілля у світі, виплавляла переважну частку чавуну й сталі, а її текстильні мануфактури одягали населення всіх континентів. Британія експортувала складні машини, локомотиви, парові двигуни та металеві вироби, диктуючи технологічні стандарти всій земній кулі.

Статус «майстерні світу» підтримувався наймогутнішим військово-морським флотом, величезною колоніальною імперією з дешевими природними ресурсами та мережею фінансових установ Лондона, який став головним розрахунковим центром світової торгівлі.

4) Роль опіуму в колоніальній політиці європейців щодо Китаю

Торгівля опіумом стала підступним інструментом британського колоніалізму, призначеним для насильницького відкриття внутрішнього ринку цинського Китаю. Довгий час європейці зазнавали величезних торговельних збитків, закуповуючи в імперії Цин чай, шовк і порцеляну лише за срібні монети, адже європейські товари маньчжурську владу не цікавили. Аби змінити торговельний баланс на свою користь, Британська Ост-Індська компанія налагодила нелегальний контрабандний трафік бенгальського опіуму через Кантон.

Масове споживання наркотику деморалізувало китайське населення, знизило боєздатність армії та паралізувало роботу чиновників, викликавши катастрофічний відтік срібла з китайської скарбниці за кордон. Спроба китайської влади знищити контрабандні запаси опіуму стала для Лондона зручним приводом для розв’язання Першої «опіумної» війни (1839—1842 рр.), наслідком якої стало підписання нерівноправного Нанкінського договору, захоплення Гонконгу та насильницьке включення зачиненого Китаю до сфери колоніального пограбування.

5) Причини уникнення тогочасною Великою Британією революційних потрясінь

Британія зуміла уникнути кровопролитних революцій завдяки гнучкості своєї парламентської монархії, у межах якої владні еліти вчасно йшли на політичні компроміси через законодавчі реформи. Ухвалення реформи 1832 року ліквідувало «гнилі містечка» та допустило промисловців до влади, а скасування «хлібних законів» у 1846 році зменшило вартість продуктів харчування й зняло найгостріше суспільне напруження.

Крім того, британський робітничий рух (чартизм) мав мирний і легальний характер: пролетаріат домагався виборчих прав через подання петицій та обговорення в парламенті, а не через спорудження барикад. Величезні надприбутки від колоніальної експлуатації дозволяли британським підприємцям платити вищу заробітну плату висококваліфікованим робітникам («робітничій аристократії»), що формувало прошарок людей, зацікавлених у збереженні стабільності та еволюційному розвитку суспільства.

6) Основні причини заборони трансатлантичної работоргівлі

Заборона перевезення рабів через Атлантику на початку XIX століття була викликана поєднанням економічних, філософських та суспільних чинників. В умовах машинного виробництва індустріальної доби примусова праця невільників ставала економічно невигідною, адже фабрики потребували кваліфікованих і матеріально зацікавлених у праці найманих робітників, а не підневільних рабів.

Водночас поширення гуманістичних ідей Просвітництва та релігійних цінностей породило потужний рух аболіціонізму у Великій Британії та США, учасники якого публічно викривали нелюдські умови доставки рабів із Африки. Важливу роль відіграв і страх перед новими масштабними збройними повстаннями темношкірого населення, яскравим попередженням про які стала переможна революція рабів на Гаїті під проводом Туссена-Лувертюра.

7) Взаємозв’язок розвитку економіки країн Заходу та їхньої колоніальної політики

Розвиток капіталістичної економіки країн Заходу безпосередньо залежав від колоніальної експансії. Стрімке зростання фабрик вимагало щоразу більшої кількості дешевої сировини — бавовни для текстилю, каучуку, барвників, металевих руд, яку метрополії примусово викачували зі своїх підвладних територій за заниженими цінами або шляхом прямого грабунку.

З іншого боку, західна індустрія продукувала значно більше готових товарів, ніж могли придбати жителі метрополій. Колонії ставали гарантованими безмитними ринками збуту фабричної продукції. Це штучно гальмувало власний мануфактурний розвиток підкорених народів (як трапилося в Індії зі знищенням місцевих ткачів) і перетворювало відсталі країни на сировинні придатки індустріального Заходу.

8) Причини невдачі в подоланні воєнної відсталості Османської імперії та Персії (Ірану)

Спроби Османів та перських шахів подолати військову відсталість зазнали краху передусім через відсутність власної сучасної промисловості, інженерних кадрів і фінансової стабільності. Модернізація армій обмежувалася поверховим копіюванням європейської уніформи, стройових статутів або купівлею гармат, тоді як економіка залишалася відсталою, феодальною й обтяженою корупцією чиновників.

Будь-які рішучі перетворення наражалися на запеклий спротив традиційної знаті, консервативного мусульманського духовенства та замкнених військових станів (як-от яничарів до їхнього винищення). До того ж провідні держави Європи свідомо не дозволяли Османській імперії та Ірану створити сильні сучасні армії, нав’язуючи їм кабальні позики, нерівноправні торговельні договори та втручаючись у їхні внутрішні справи.

9) Причини виникнення нових мистецьких стилів у європейській культурі цього періоду та їхні основні відмінності

Крах старого феодального устрою, трагедії наполеонівських війн, руйнування сільського укладу життя та утвердження машинного виробництва породили розчарування в ідеалах суто раціонального прогресу. Люди шукали нових форм самовираження для розуміння свого місця у бурхливому світі, що привело до зміни мистецьких напрямів.

Класицизм уславлював силу розуму, обов’язок перед батьківщиною та наслідував суворі античні канони гармонії. Ампір трансформував класицизм у пишний, монументальний стиль військового тріумфу та величі імперії Наполеона. Романтизм став запереченням штучного раціоналізму: він оспівував самобутній дух народу, драматичні почуття, незламних бунтівників-одинаків, красу первісної природи та героїку минулого.

10) Національні особливості, результати та наслідки революцій 1848—1849 рр.

«Весна народів» у кожній країні мала свої специфічні акценти: у Франції революція була спрямована на повалення монархії та встановлення соціальної демократичної республіки; у Німеччині — на подолання державної роздробленості та створення єдиного рейху; в Італії — на вигнання австрійських окупантів і політичне об’єднання країни; в Австрійській імперії — на ліквідацію абсолютизму й національне визволення поневолених народів (угорців, чехів, українців Галичини тощо).

Хоча урядові армії за підтримки іноземної інтервенції (зокрема російської в Угорщині) з часом придушили повстання, революції не минули безслідно. Вони остаточно зруйнували феодальні залишки, знищили кріпосне право й панщину в Австрійській монархії, прискорили економічний розвиток і зробили об’єднання Німеччини та Італії питанням найближчого майбутнього.

11) Становлення парламентаризму в Європі

Парламентаризм зароджувався як спосіб суспільства контролювати абсолютну владу королів і захищати права громадян за допомогою законів. Поштовхом до цього стали ідеї Просвітництва та Французька революція, які закріпили принцип суверенітету нації: джерелом влади є не помазаник божий, а громадяни через обраних ними представників.

Упродовж першої половини XIX століття представницькі органи поступово виборювали право призначати уряди й схвалювати державні бюджети. Сформувалася чітка партійна система, де конкурували консерватори й ліберали. Паралельно точилася запекла громадянська боротьба за зниження майнового цензу та поступове розширення виборчого права, завдяки чому парламент із клубу багатіїв перетворювався на загальнонаціональний центр ухвалення рішень.

12) Роль Французької революції кінця XVIII ст. як поштовху до модернізації країн Заходу

Французька революція знищила підвалини феодалізму, станового нерівноправ’я та королівського свавілля, показавши приклад безповоротного оновлення європейської цивілізації. Її найважливіший документ — Декларація прав людини і громадянина — утвердив базові принципи громадянського суспільства: рівність перед законом, недоторканність приватної власності, свободу думки й слова.

Завдяки наполеонівським війнам передові правові стандарти Франції поширилися по всьому континенту. Скасування внутрішніх мит, ліквідація церковного землеволодіння, запровадження Цивільного кодексу та руйнування цехових обмежень відкрили широкий простір для розвитку ринкових капіталістичних відносин і формування європейських націй нового типу.

13) Спільне й відмінне в політичному, суспільному устрої, господарському розвитку Великої Британії, Франції та Російської імперії цього періоду

Критерій	Велика Британія	Франція	Російська імперія
Політичний устрій	Парламентська монархія. Влада монарха обмежена законом; стабільний двопартійний парламент (торі та віги), вирішення конфліктів шляхом мирних реформ.	Нестабільність і часта зміна форм правління: абсолютизм, республіка, військова імперія Наполеона, реставрація Бурбонів, Липнева монархія.	Самодержавство (необмежена абсолютна монархія). Парламент і конституція відсутні, опозиція жорстоко придушується владою.
Суспільний устрій	Індустріальне класове суспільство. Провідну роль відіграють промислова буржуазія, міський середній клас і робітники; старі станові привілеї скасовані.	Змішана соціальна структура: впливова фінансова буржуазія, велика частка селян-власників, зростаючий прошарок найманих робітників.	Жорсткий феодально-становий поділ: безроздільне панування дворянства, більшість населення — безправні кріпосні селяни.
Господарський розвиток	«Майстерня світу». Індустріальна революція завершена; лідерство у світовому експорті, флоті, фінансах; перехід до вільної торгівлі (фритредерства).	Аграрно-індустріальна країна. Індустріальний переворот розгортається повільніше через переважання дрібного селянського землеволодіння.	Аграрно-кріпосницька економіка. Промисловий переворот тільки розпочинається в 1830—1840-х рр.; гострий брак вільнонайманої робочої сили.
Спільні риси	Усі три держави вели активну загарбницьку зовнішню політику, прагнули зміцнити свої геополітичні сфери впливу в Європі та боролися за переділ колоніальних володінь у світі.