12 квітня 2026 р. Модерна доба

Практичне заняття за розділом І (Гісем)

Практичне заняття за розділом І. Європа, Америка і світ наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

Завдання для підготовки до практичного заняття

1. Повторіть матеріал § 1—13.

Матеріал параграфів повторено: вивчено передумови та хід Французької революції, добу Наполеона Бонапарта, рішення Віденського конгресу, розгортання промислового перевороту, ідейні течії, революції 1820—1830-х рр. та «Весну народів» 1848—1849 рр.

2. У складі малих груп опрацюйте додаткові джерела та виконайте завдання.

1) Складіть добірку експонатів віртуального музею для експозиції «Французька революція кінця XVIII ст.» та обґрунтуйте їхню доцільність.

Зала 1. Початок революції та падіння абсолютизму

Експонат: Модель фортеці-в’язниці Бастилія та ключ від її воріт.
Обґрунтування: Бастилія уособлювала необмежене свавілля короля й «старий порядок», а її взяття 14 липня 1789 р. стало символом початку свободи та народної перемоги.
Експонат: Першодрук Декларації прав людини і громадянина 1789 р.
Обґрунтування: Цей документ заклав фундамент правової держави, проголосивши рівність усіх громадян, невідчужуваність природних прав і свободу слова.

Зала 2. Війна та повалення монархії

Експонат: Триколірна революційна кокарда та фригійський ковпак санкюлота.
Обґрунтування: Ці атрибути відображають масовий рух міських низів Парижа, які вимагали рішучих соціальних реформ і захисту республіки.
Експонат: Рукопис нот і тексту «Марсельєзи» Клода Жозефа Руже де Ліля.
Обґрунтування: Пісня революційних добровольців об’єднала захисників республіки у війні проти іноземних інтервентів і згодом стала національним гімном Франції.

Зала 3. Доба диктатури та відступу

Експонат: Макет гільйотини доби якобінського терору.
Обґрунтування: Наочно демонструє трагічну сторону революції — перехід до кривавого насильства й масового знищення політичних опонентів.
Експонат: Золота монета номіналом 20 франків із профілем першого консула Наполеона Бонапарта.
Обґрунтування: Символізує завершення революційного хаосу, фінансову стабілізацію країни та перехід влади до рук авторитарного військового лідера.

2) Складіть екскурсійний або туристичний маршрут віртуальної мандрівки за темою «Велика Британія — “майстерня світу”».

Зупинка 1: Лондон — Кришталевий палац і Всесвітня виставка

Об’єкт: Мультимедійна панорама Кришталевого палацу 1851 року.
Зміст екскурсії: Знайомство з тріумфом британської індустрії, де були представлені найсучасніші парові двигуни, ткацькі верстати та металургійні вироби з усього світу.

Зупинка 2: Бірмінгем — «Чорна країна» металургії

Об’єкт: Металургійні плавильні печі та ливарні цехи Сохо.
Зміст екскурсії: Огляд процесу виплавки чавуну й сталі на кам’яновугільному паливі та знайомство з майстернею Джеймса Ватта, де народилася універсальна парова машина.

Зупинка 3: Манчестер — «Бавовняне місто» (Коттонполіс)

Об’єкт: Механізована текстильна фабрика Кворрі Бенк Мілл.
Зміст екскурсії: Демонстрація роботи механічних прядів «Дженні» та ткацьких верстатів, вивчення умов праці перших фабричних робітників і дітей.

Зупинка 4: Лінія Манчестер — Ліверпуль — транспортна революція

Об’єкт: Перша міжміська пасажирська залізниця та паровоз «Ракета» Джорджа Стефенсона.
Зміст екскурсії: Показ того, як залізничний транспорт у поєднанні з морським торговельним флотом Ліверпуля зв’язав промислові центри зі світовим ринком.

3) Підготуйте порівняльне мінідослідження «Консерватизм, лібералізм, соціалізм, націоналізм».

Критерій порівняння	Консерватизм	Лібералізм	Соціалізм	Націоналізм
Головні теоретики	Едмунд Берк, Жозеф де Местр, Томас Карлайл	Джон Локк, Джеремі Бентам, Алексіс де Токвіль	Роберт Оуен, Шарль Фур’є, Карл Маркс, Фрідріх Енгельс	Йоганн Готліб Фіхте, Георг Гегель, Джузеппе Мадзіні
Ставлення до традицій і реформ	Збереження традиційних інститутів (монархії, церкви, сім’ї), неприйняття радикальних зламів	Еволюційний розвиток через поступові реформи за збереження стабільності суспільства	Радикальна перебудова суспільства, ліквідація старого ладу революційним або реформаторським шляхом	Пріоритет національної єдності, відродження культури й самобутності народу
Політичний устрій	Монархія або сильна держава з обмеженим доступом народу до влади	Парламентська демократія або конституційна монархія, розподіл влади, верховенство права	Республіка трудящих, пряме народне самоврядування, диктатура пролетаріату (у марксизмі)	Суверенна національна держава для кожного окремого народу
Економічна основа та власність	Непорушність приватної власності та соціальної ієрархії	Абсолютний захист приватної власності, свобода підприємництва, вільний ринок	Скасування або обмеження приватної власності, перехід до суспільної або колективної власності	Захист національного виробника через протекціонізм і внутрішній ринок
Права та свободи особистості	Пріоритет обов’язку перед державою та мораллю над індивідуальними свободами	Найвища цінність — невідчужувані природні права людини, індивідуальна свобода й рівність перед законом	Колективні права робітництва важливіші за егоїстичні інтереси окремої особи	Свобода й права окремої людини нерозривно пов’язані з процвітанням її нації

Висновки: У першій половині XIX ст. суспільна думка прагнула відповісти на виклики промислового перевороту та руйнування абсолютизму. Консерватизм прагнув утримати рівновагу й порядок, лібералізм просував свободу особистості та ринку, соціалізм вимагав подолання злиднів і рівності трудящих, а націоналізм сформував ідеал самовизначення націй та створення незалежних держав.

3. У складі робочих пар або індивідуально підготуйте аналітичні записки за темою (на вибір).

1) Вплив наполеонівських війн на розвиток Європи початку Модерної доби

Наполеонівські війни суттєво змінили політичну та правову карту європейського континенту. Завдяки перемогам французької армії було остаточно ліквідовано архаїчну Священну Римську імперію, натомість виникли нові державні утворення на території Німеччини та Італії, що заклало фундамент для їхнього майбутнього об’єднання. На завойованих і союзних територіях скасовували феодальні привілеї аристократії та церковну десятину, впроваджували Цивільний кодекс Наполеона, який гарантував рівність перед законом і захист приватної власності. Водночас наполеонівське панування, що супроводжувалося виснажливими контрибуціями й реквізиціями, викликало піднесення патріотичних почуттів і стимулювало пробудження національної свідомості серед іспанців, німців, італійців та інших народів.

2) Північна та Південна Америка першої половини ХІХ ст.: визначальні для розвитку регіону події та явища

У першій половині ХІХ ст. на американському континенті відбулися масштабні геополітичні зрушення. У Північній Америці США стрімко розширювали свою територію на захід за рахунок купівлі Луїзіани, приєднання Флориди та завоювання земель Мексики, поєднуючи бурхливий розвиток північної промисловості з експансією плантаційного рабовласництва на Півдні. Важливим зовнішньополітичним актом стала доктрина Монро 1823 року, яка проголосила принцип невтручання європейських держав у справи Нового світу. Тим часом у Латинській Америці внаслідок визвольних війн 1810—1826 років було повалено колоніальний гніт Іспанії та Португалії, що призвело до появи понад десяти незалежних республік, хоча стабільність у них ускладнювалася збереженням великого поміщицького землеволодіння та режимами диктаторів-каудильйо.

3) Особливості індустріальної революції та становлення індустріального суспільства в першій половині ХІХ ст.

Індустріальна революція являла собою перехід від ручної мануфактурної праці до фабрично-заводського машинного виробництва, започаткований широким використанням парової енергії та кам’яного вугілля. Першість у цьому процесі належала Великій Британії, яка стала світовим лідером текстильної, вугільної та металургійної промисловості, а пізніше машинне виробництво поширилося на Бельгію, Францію, німецькі землі та США. Розгортання промислового перевороту зумовило кардинальні зміни в суспільстві: розпочалася масова урбанізація, станова структура змінилася класовою, де провідну роль почали відігравати промислова буржуазія та наймані робітники. Одночасно загострилося робітниче питання через відсутність соціального законодавства, надмірно довгий робочий день і масове використання дешевої праці жінок і дітей.

4) Явища та тенденції європейського культурного життя початку Модерної доби

Культурне життя Європи початку Модерної доби розвивалося під потужним впливом Французької революції та стрімкого розвитку науки й техніки. Провідним художнім напрямом першої третини ХІХ ст. став романтизм, який протиставив культу холодного просвітницького розуму світ людських почуттів, неповторність особистості та інтерес до національного фольклору й героїчного минулого. Із 1830—1840-х років дедалі більшого авторитету набував реалізм, майстри якого прагнули правдиво й критично відображати повсякденні суперечності суспільства, життя знедолених верств і звичаї нової буржуазії. У повсякденну культуру ввійшли масова преса, доступна книга, парові друкарські верстати та публічні музеї, що сприяло формуванню нової світської та демократичної культури.

5) Розвиток колоніалізму в першій половині ХІХ ст.

Колоніальна політика провідних європейських держав зазнала глибокої трансформації від простого прямого пограбування та работоргівлі до економічної експлуатації підкорених регіонів як ринків збуту та джерел сировини. Велика Британія остаточно закріпила статус володарки морів, розширивши свій контроль над Індією за посередництва Ост-Індської компанії та нав’язавши Китаю нерівноправні договори після Першої опіумної війни. Франція, компенсуючи втрати в Новому світі, у 1830 році розпочала колонізацію Алжиру в Північній Африці. Головною рисою доби став занепад старих колоніальних імперій Іспанії та Португалії на тлі переходу промислових держав Європи до світової експансії в Азію та Африку.

Хід заняття

І. Запитання та завдання

1. Що таке Модерна доба?

Модерна доба — це важливий етап всесвітньої історії, хронологічні межі якого охоплюють період від кінця XVIII століття і тривають до сьогодення (у науці цей період також називають новою та сучасною історією). Її ключовими змістовними ознаками є перехід від аграрного феодального устрою до індустріального суспільства, затвердження засад правової держави й парламентської демократії, формування сучасних націй та небачений раніше науково-технічний прогрес.

2. Назвіть причини, привід, результати і наслідки Французької революції кінця XVIII ст.

Головними причинами революції стали криза феодально-абсолютистського ладу, збереження застарілого станового поділу, де привілейоване дворянство й духовенство не платили податків, та безправне становище третього стану, економічно потужна буржуазія якого прагнула реальної політичної влади. Скрутне фінансове становище скарбниці поглибили неврожайні роки, голод і марнотратство королівського двору Луї XVI.

Приводом до відкритого протистояння послужило скликання в травні 1789 року Генеральних штатів, під час роботи яких депутати третього стану відмовилися від традиційного голосування за станами, проголосили себе Національною асамблеєю, а спроба монарха розігнати збори викликала повстання парижан і штурм Бастилії 14 липня 1789 року.

Результатом революції стало остаточне повалення абсолютної монархії та станового устрою, проголошення республіки, прийняття перших конституцій і законодавче закріплення рівності громадян перед законом. Наслідком цих зрушень став корінний злам феодальних порядків не лише у Франції, а й у всій Європі, поширення ідей свободи, суверенітету нації та початок глибокої модернізації західного світу.

3. У яких країнах та регіонах Європи відбулися революційні рухи, виступи і революції 20—30-х рр. ХІХ ст.? Назвіть їхні результати.

У 1820—1830-х рр. хвиля повстань і революцій охопила:

Іспанію (1820—1823 рр.): революція під проводом офіцерів-карбонаріїв була силою придушена французькою армією за мандатом Священного союзу, в країні відновлено абсолютизм короля Фернандо VII.
Італійські держави — Неаполь і П’ємонт (1820—1821 рр.), Парму, Модену та Папську область (1831 р.): виступи карбонаріїв жорстоко придушили австрійські інтервенти.
Російську імперію (1825 р.): виступ декабристів у Петербурзі та повстання Чернігівського полку в Україні були розгромлені самодержавством, а їхніх ватажків страчено чи заслано до Сибіру.
Грецію (1821—1829 рр.): перемога національно-визвольної війни проти Османської імперії; у 1830 році великі держави офіційно визнали незалежність Греції.
Францію (Липнева революція 1830 р.): антиконституційний режим Шарля X повалено, введено нову ліберальну хартію та проголошено королем Луї-Філіппа Орлеанського (Липнева монархія).
Бельгію (1830 р.): перемога національної революції; вихід із-під влади Нідерландів і створення незалежного бельгійського королівства з ліберальною конституцією.
Польські землі (1830—1831 рр.): антиросійське визвольне повстання зазнало поразки через військову перевагу царизму, автономію Царства Польського було фактично ліквідовано.

4. Які незалежні держави утворилися в Латинській Америці в першій половині ХІХ ст.? Покажіть їх на карті атласу.

Унаслідок героїчної визвольної боротьби проти іспанського та португальського колоніального гніту на політичній карті постали:

Мексиканські Сполучені Штати (здобули незалежність у 1821 р.);
Сполучені Провінції Центральної Америки (згодом розпалися на Гватемалу, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа та Коста-Рику);
Велика Колумбія (пізніше розділилася на Венесуелу, Колумбію та Еквадор);
Перу;
Болівія;
Чилі;
Об’єднані провінції Ла-Плати (Аргентина);
Парагвай;
Уругвай;
Бразильська імперія (мирно відокремилася від Португалії в 1822 р.).

На карті атласу ці держави охоплюють простір від річки Ріо-Гранде на півночі континенту через перешийок Центральної Америки до мису Горн на крайньому півдні.

5. Які наслідки мала індустріальна революція для тогочасної Європи?

Економічні наслідки проявилися в кардинальному зростанні обсягів промислового виробництва, переважанні машинного фабричного устаткування над ручною працею та виникненні нових промислових центрів, оснащених залізницями й пароплавством. Європейський ринок наповнився дешевими стандартизованими товарами, що остаточно зруйнувало залишки ремісничих цехів.

У соціальній сфері розгортання промислового перевороту зумовило масову урбанізацію, стрімкий перетік жителів із сіл до міст і формування якісно нової структури суспільства. Старі стани відійшли в минуле, натомість на арену вийшли промислова буржуазія та чисельний клас найманих робітників-пролетарів, боротьба яких за людські умови праці створила підґрунтя для появи профспілок і поширення соціалістичних учень.

6. Що характеризувало повсякденне життя європейського населення цієї доби?

Повсякдення людей першої половини ХІХ століття формувалося під впливом швидкої урбанізації та глибокого майнового розшарування. Європейські міста різко поділилися на фешенебельні центральні квартали багатіїв з освітленими вулицями, просторими квартирами й каналізацією та похмурі робітничі передмістя з сирими підвалами, бараками, брудом і постійною загрозою епідемій. Трудовий день більшості городян тривав від 12 до 16 годин без вихідних, а на промислових підприємствах масово експлуатували працю жінок і маленьких дітей, чий заробіток був удвічі нижчим.

Разом із тим поступове поширення механічного ткацтва зробило одяг із бавовни доступним і гігієнічним, здешевило предмети щоденного побуту та посуд. У містах увійшли у звичку читання щоденних газет за чашкою кави, відвідування міських парків, театрів і кав’ярень, а буржуазна сім’я дедалі більше цінувала домашній затишок, комфорт і приватність.

7. Поясніть, чому нові ідейні течії початку Модерної доби назвали «спробами осмислення нової дійсності».

Кінець XVIII та початок XIX століття завдали нищівного удару по вікових уявленнях про непорушність монархії, Богом даний становий устрій і незмінність життя. Глибокі потрясіння від Французької революції, криваві наполеонівські війни та поява заводських димарів породили світ, для розуміння якого традиційні релігійні догми виявилися безсилими.

Консерватизм, лібералізм, соціалізм і націоналізм стали різними інтелектуальними відповідями мислителів на виклики часу. Одні намагалися захистити традиційні моральні цінності від революційного хаосу, другі вбачали порятунок у гарантіях індивідуальної свободи та прав людини, треті вимагали соціальної справедливості для знедоленого робітництва, а четверті обґрунтовували право народів жити у власній незалежній державі.

8. Чим відрізнявся від Заходу розвиток країн Сходу в цей період?

На відміну від країн Заходу, де відбувалися бурхлива індустріалізація, становлення парламентаризму й розвиток капіталізму, східні суспільства зберігали традиційні аграрні відносини, всевладдя східної деспотії та панування релігійних традицій. Верховна власність на землю належала правителям або державі, а приватна власність не мала жодних правових гарантій захисту.

Через штучну політику самоізоляції («закриття кордонів»), яку проводили імперії Цін у Китаї та сьоґунат Токуґава в Японії, регіон консервував технічну відсталість і слабкість армії. Це перетворило країни Сходу — Османську імперію, Персію, Індію та Китай — на легку здобич для європейських держав, які за допомогою військової сили відкривали їхні ринки й перетворювали на напівколонії чи сировинні придатки.

9. Чому відбулися і як вплинули на розвиток континенту революції 1848—1849 рр.?

Головними причинами «Весни народів» стало загострення соціальних і політичних конфліктів у Європі: консервативні режими чинили запеклий опір ліберальним реформам, зберігалося поміщицьке землеволодіння та феодальні повинності селян, а в Італії, німецьких землях та Австрійській імперії на перший план вийшли невирішені національні питання щодо об’єднання країн і визволення поневолених народів. Поштовхом до спалаху виступів стала глибока економічна криза 1846—1847 років і падіння життєвого рівня населення.

Хоча більшість повстань 1848—1849 років зрештою зазнали військової поразки від сил контрреволюції, вони назавжди змінили континент. У Центральній Європі було остаточно скасовано залишки панщини й феодальних повинностей селян, а монархи були змушені запровадити конституції та виборні парламенти. Революції прискорили процеси майбутнього національного об’єднання Італії та Німеччини й розбудили потужний національний рух серед слов’янських народів Австрійської імперії, зокрема українців Галичини.

ІІ. Робота з контурними картами

1. Позначте різними умовними знаками і підпишіть:

1) Назви міст, де відбулися найбільші революційні виступи на початку Французької революції кінця XVIII ст.:

На території Франції червоними кружечками позначте та підпишіть міста: Париж (захоплення Бастилії 14 липня 1789 р.), Марсель, Ліон, Бордо, Страсбург.

2) Місце битви французької і прусської армій 20 (22) вересня 1792 р.:

На схід від Парижа, неподалік містечка Верден, поставте знак схрещених шпаг і підпишіть: Вальмі (20 вересня 1792 р. — перша вирішальна перемога республіканської армії Франції над інтервентами).

3) Порт, під час штурму якого 17 грудня 1793 р. відзначився Наполеон Бонапарт:

На південному середземноморському узбережжі Франції поставте значок фортеці й підпишіть: Тулон (місто-порт, відбите в роялістів і британського флоту, де Наполеон отримав звання бригадного генерала).

4) Провінцію Франції, охоплену роялістським повстанням у березні—грудні 1793 р.:

На заході Франції, біля гирла річки Луари, виділіть штриховкою або кольоровим контуром історичну область і підпишіть: Вандея.

2. Різними кольорами підкресліть назви держав-учасників антифранцузьких коаліцій.

Синім кольором підкресліть: Велика Британія (головний організатор і фінансист усіх коаліцій).
Жовтим кольором підкресліть: Австрія (Австрійська імперія / монархія Габсбургів).
Зеленим кольором підкресліть: Російська імперія.
Фіолетовим кольором підкресліть: Пруссія.
Помаранчевим або коричневим кольором підкресліть: Іспанія, Сардинське королівство (П’ємонт), Неаполітанське королівство, Швеція, Османська імперія.

3. Укажіть відповідні цифри битв у місцях, де вони відбулися, та їхні дати: 1 — мис Трафальгар, 2 — Аустерліц, 3 — Ваграм, 4 — Бородіно, 5 — Лейпциг.

1 — Атлантичне узбережжя південно-західної Іспанії, поблизу Гібралтарської протоки: цифра 1 і напис: мис Трафальгар (21 жовтня 1805 р.).
2 — Територія сучасної Чехії (Моравія, на схід від Брно): цифра 2 і напис: Аустерліц (2 грудня 1805 р.).
3 — Австрія, на північний схід від Відня (на лівому березі Дунаю): цифра 3 і напис: Ваграм (5—6 липня 1809 р.).
4 — Росія, 120 км на захід від Москви (Можайський район): цифра 4 і напис: Бородіно (7 вересня 1812 р.).
5 — Німеччина (Саксонія): цифра 5 і напис: Лейпциг («Битва народів», 16—19 жовтня 1813 р.).

4. Підпишіть острів, який отримав у володіння Наполеон після зречення престолу 6 квітня 1814 р.

У Середземному морі, між островом Корсика та Апеннінським півостровом, обведіть контуром і підпишіть острів: Ельба.

5. Зафарбуйте різними кольорами території, передані за рішенням Віденського конгресу Австрії, Росії, Пруссії, Швейцарії та Голландії.

Австрія (помаранчевий колір): зафарбуйте Північну Італію (Ломбардію і Венецію), узбережжя Далмації та повернену Тернопільщину.
Росія (зелений колір): зафарбуйте більшу частину польських земель (Царство Польське / Варшавське герцогство), збережену Фінляндію та Бессарабію.
Пруссія (синій або темно-фіолетовий колір): зафарбуйте Північну Саксонію, Рейнську область, Вестфалію та Померанію.
Швейцарія (жовтий колір): виділіть Швейцарську конфедерацію (якій гарантовано «вічний нейтралітет» та передано Валліс, Женеву і Невшатель).
Голландія / Об’єднане королівство Нідерландів (коричневий колір): зафарбуйте територію Голландії разом із приєднаними Бельгією та Люксембургом.

6. Заштрихуйте різними кольорами регіони, охоплені революційними рухами, виступами і революціями у 20—30-х рр. ХІХ ст.

Косими лініями червоного кольору заштрихуйте Іспанію (Мадрид, Кадіс — 1820—1823 рр.) та Францію (Париж — Липнева революція 1830 р.).
Синьою штриховкою виділіть Південну та Центральну Італію (Неаполь, П’ємонт — 1820—1821 рр.; Парма, Модена, Болонья — 1831 р.).
Зеленою штриховкою заштрихуйте Грецію (Пелопоннес, Афіни, острови Егейського моря — 1821—1829 рр.).
Жовтою штриховкою виділіть Бельгію (Брюссель — 1830 р.).
Фіолетовою штриховкою позначте Царство Польське (Варшава — Листопадове повстання 1830—1831 рр.) та столицю Росії Санкт-Петербург (виступ декабристів 1825 р.).

7. Підпишіть назви територій, на яких відбувалася активна національно-визвольна боротьба.

Підпишіть на карті Європи: Греція (проти османського ярма), Італія (проти австрійського панування за об’єднання), Польща (проти Російської імперії), Бельгія (проти панування Нідерландів), Ірландія (проти британського панування).

8. Позначте європейські держави, де в роки «Весни народів» було прийнято конституції.

Спеціальним значком (наприклад, стилізованою зірочкою або літерою «К») позначте: Францію (Конституція Другої республіки 1848 р.), Пруссію (конституція 1848/1850 рр.), Австрійську імперію (березнева конституція 1849 р.), Сардинське королівство (П’ємонт) (Альбертинський статут 1848 р.), Данію, Нідерланди.

9. Зафарбуйте різними кольорами:

1) Територію США на початку ХІХ ст.:

Світло-зеленим кольором зафарбуйте східну частину Північної Америки від узбережжя Атлантичного океану на схід до річки Міссісіпі (13 перших штатів і північно-західні території).

2) Території, приєднані до США в першій половині ХІХ ст.:

Штриховкою поверх світло-зеленого або світло-жовтим кольором зафарбуйте: Луїзіану (куплена у Франції в 1803 р.), Флориду (викуплена в Іспанії в 1819 р.), Техас (анексований у 1845 р.), Орегонський край (1846 р.), Нову Мексику та Каліфорнію (відібрані в Мексики в 1848 р.).

3) Територію Російської імперії на початку ХІХ ст.:

Сірим або блідо-зеленим кольором зафарбуйте простір Російської імперії від річки Дніпро та Балтійського моря до Тихого океану станом на 1801 рік.

4) Території, приєднані до Російської імперії в першій половині ХІХ ст.:

Яскраво-зеленим кольором зафарбуйте: Фінляндію (1809 р.), Бессарабію (1812 р.), Царство Польське (1815 р.), території Закавказзя (Грузію, азербайджанські та вірменські ханства) і землі Казахстану.

10. Обведіть різними кольорами території Османської імперії та Перської держави на середину ХІХ ст.

Червоним контуром обведіть володіння Османської імперії: Малу Азію (Анатолію), Балканський півострів (за винятком незалежної Греції), Близький Схід (Сирію, Палестину, Месопотамію) та васальний Єгипет із прибережними районами Північної Африки.
Синім контуром обведіть Перську державу (Іран) під владою династії Каджарів: Іранське нагір’я від Каспійського моря й річки Аракс на півночі до Перської затоки на півдні.

11. Позначте кордони й підпишіть назви нових незалежних держав Латинської Америки станом на 1829 р.

Чіткою лінією виділіть кордони та підпишіть: Мексика, Сполучені Провінції Центральної Америки, Велика Колумбія, Перу, Болівія, Чилі, Об’єднані провінції Ла-Плати (Аргентина), Парагвай, Уругвай, Бразильська імперія.

ІІІ. Колективна робота

Учні та учениці презентують результати групових і парних напрацювань (захищають концепції віртуальних залів музею революції, прокладають індустріальні маршрути Великою Британією, аргументують висновки порівняльної таблиці ідеологій та обговорюють тези підготовлених аналітичних записок).

ІV. Підсумки практичного заняття

Виконання завдань практичного заняття дозволило:

Систематизувати хронологію бурхливих подій кінця XVIII — першої половини XIX століття.
Удосконалити просторові вміння роботи з історичною контурною картою (локалізація воєнних конфліктів, кордонів держав і центрів революцій).
З’ясувати причинно-наслідкові зв’язки між промисловим переворотом, народженням нових ідейних течій та розгортанням визвольних рухів за свободу особистості й незалежність націй.