Практична робота. Формування національних ідей і їхня реалізація в державах Європи та в Україні

Зміст

МІРКУЄМО І ДІЄМО!

1. Як Ви розумієте значення поняття «національна ідея»? Доведіть цитатами з уривків. Що спільного та відмінного в ознаках понять «національна ідея» і «національний проєкт»? Якими, на Вашу думку, мають бути складові національної ідеї? Поясніть.

Національна ідея — це спільне усвідомлення народом своєї єдності, самобутності й права жити у вільній державі. Вона об’єднує людей навколо мови, культури та спільної мети.

Підтвердження цитатами з уривків:

• Політична мета: «…націоналізм — ідеологія та заснований на ній політичний рух, головною вимогою якого було наступне: політичні кордони мають збігатися з національними. Іншими словами, ця вимога зводилася до утворення національних держав. Італійський націоналіст Джузеппе Мадзіні сформулював її так: “Кожній нації — своя держава!”…» (Уривок І).
• Культурне коріння та політична дія: «…Вони вперше використали знахідки збирачів старожитностей, фольклористів, лінгвістів для того, щоб сформулювати політичну програму, що призведе до створення національної спільноти…» (Уривок ІІ).
• Вплив європейських ідей: «…українська ідея постала внаслідок експорту західних ідеологій у Східну Європу. Цей західний експорт дістався в Україну обхідними шляхами…» (Уривок IV).

Спільне та відмінне:

• Спільне: обидва поняття гуртують людей в єдину спільноту і ведуть народ до свободи та розвитку.
• Відмінне: національна ідея — це духовний орієнтир, цінності та головна мрія нації, а національний проєкт — це практичний план дій інтелектуалів і політиків для втілення цієї мрії через освіту, мову, книгодрукування та політичну боротьбу.

Складові національної ідеї:

• Мова та культура: збереження народної мови, вивчення своєї історії та пісень.
• Державність і соборність: прагнення створити власну незалежну державу або здобути самоврядування.
• Свобода і рівноправність: скасування станів і кріпацтва, рівність усіх громадян перед законом.
• Добробут народу: захист приватної власності та підтримка вільної праці людей.

2. Згадайте події, що відбувалися в Європі й Америці впродовж першої половини — середини ХІХ ст. Які національні ідеї формувалися в «недержавних» і «державних» країнах? Свої відповіді аргументуйте фактами.

У «недержавних» країнах народи не мали власної влади або були розділені кордонами імперій. Їхня національна ідея полягала у визволенні від чужоземного ярма та об’єднанні в єдину державу. В Італії рух Рісорджименто на чолі з Мадзіні та Гарібальді прагнув вигнати австрійців і зібрати італійські землі. У Німеччині революціонери 1848 року хотіли створити єдину союзну імперію. В Угорщині під час повстання проголосили незалежність від Габсбургів. В Україні діячі Кирило-Мефодіївського братства мріяли про вільну республіку у складі слов’янської федерації.

У «державних» країнах народи вже мали свій суверенітет. Там національна ідея полягала в зміцненні демократії, збереженні єдності та розширенні впливу в світі. У Великій Британії люди зосередилися на розширенні прав виборців і промисловому лідерстві. У Франції суспільство виборювало республіканський устрій, громадянські права і свободи. У США національна ідея полягала в освоєнні земель на заході, захисті союзу штатів та скасуванні рабства.

3. Які західні ідеології перейняв український національний рух? Згадайте факти із попередніх параграфів. Що означає твердження: «західний експорт дістався в Україну обхідними шляхами»?

Українські діячі перейняли такі ідеології Західної Європи:

• Романтизм: щире захоплення народними думами, піснями, козацькою минувшиною («Руська трійця», харківські поети).
• Лібералізм і Просвітництво: визнання природних прав людини, прагнення скасувати кріпацтво і встановити рівність перед законом (ідеї Тараса Шевченка).
• Націоналізм: упевненість, що кожен народ має право на власну державу та окремий культурний розвиток.
• Республіканізм і федералізм: мрія про рівноправний союз вільних слов’янських республік без монарха.

Твердження про «обхідні шляхи» означає, що європейські ідеї потрапляли в Україну не через державні органи, адже власної держави не було. Вони проникали через польські товариства, університети, німецьку літературу, масонські гуртки та книжки слов’янських будителів і пристосовувалися до умов України.

4. Яку роль відіграли «Руська трійця», Кирило-Мефодіївське братство, події «весни народів» у формуванні української національної ідеї?

«Руська трійця» піднесла живу народну мову галичан до рівня друкованої літератури. Вони видали альманах «Русалка Дністровая» у 1837 році і нагадали, що українці Галичини та Наддніпрянщини є одним народом.

Кирило-Мефодіївське братство склало першу чітку політичну програму. Братчики вимагали скасувати кріпацтво, повалити царизм і об’єднати слов’янські народи у вільну федерацію з центром у Києві.

Події «Весни народів» 1848–1849 років вивели український рух на відкриту суспільну арену. Головна Руська Рада у Львові заявила про єдність 15-мільйонного українського народу, затвердила синьо-жовтий стяг і герб із золотим левом, створила першу газету «Зоря Галицька» та надіслала українських депутатів до австрійського парламенту.

МІРКУЄМО І ДІЄМО!

1. Чому було складно читати ці друковані рядки?

Тексти важко читати з кількох причин:

• У них застосовано давній шрифт і літери старої абетки, яких зараз немає в українській мові: «ѣ» (ять), «ъ» (єр), «ы», «ѳ» (фіта).
• Тоді ще не існувало єдиного правопису, тому автори передавали звуки за церковнослов’янськими чи етимологічними правилами.
• У реченнях багато застарілих слів, граматичних форм і місцевих діалектів XIX століття.

2. Чи вважаєте ви мову важливою для формування національної ідеї? Поясніть свою думку.

Так, рідна мова є головною основою національної ідеї. Вона вирізняє народ з-поміж інших і зберігає його історичну пам’ять. Рідне слово об’єднує жителів різних частин країни у спільний простір і гуртує населення в єдину свідому націю.

3. Послуговуючись підручником з історії України, дізнайтеся як російський та австрійський імперські уряди «ставилися» до української мови та як її відроджували й розвивали українці впродовж ХІХ ст.

Ставлення імперських урядів:

• Російська влада всіляко придушувала українську мову та вважала її діалектом російської. Вона видала заборонні акти: Валуєвський циркуляр 1863 року заборонив навчальні й релігійні видання, а Емський указ 1876 року повністю заборонив друк і ввезення книг українською мовою, а також вистави та концерти.
• Австрійський уряд ставився терпиміше. Влада визнала русинів окремим народом і дозволила початкове навчання рідною мовою, видання газет та відкриття кафедри української словесності у Львівському університеті під час подій 1848 року.

Як українці відроджували й розвивали мову:

• Письменники творили нову літературу народною мовою (Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Іван Франко).
• Інтелігенція створювала освітні осередки й гуртки («Громади», «Просвіта», Наукове товариство імені Шевченка).
• Дослідники збирали усну народну творчість, видавали перші словники та відкривали недільні школи.

4. Чи «мовне питання» є важливим для утвердження національної ідеї в сучасній Україні?

Так, державна мова є основою національної безпеки та єдності держави. Вона згуртовує громадян різних регіонів, захищає наш інформаційний простір від ворожого впливу та зміцнює повагу до України у світі.

МІРКУЄМО І ДІЄМО!

«Європа та Україна в часі». У парах або в групах виготовіть лінію / стрічку / шкалу часу на аркушах ватману. За допомогою наліпок позначте ключові події, пов’язані з розвитком національних ідей та їхнім втіленням на території Європи. Додайте події, що відбувалися на українських теренах. Відобразіть синхронність та взаємозв’язки між подіями.

Синхронна таблиця історичних подій:

Період, роки	Події в Європі	Події в Україні	Взаємозв’язок і спільне значення
1789–1799	Французька революція, утвердження поняття суверенної нації громадян	Вихід поеми «Енеїда» Івана Котляревського (1798 рік)	Зародження ідей народної свободи та початок розвитку сучасної літературної мови
1830-ті	Рух карбонаріїв в Італії, створення товариства «Молода Європа»	Видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 рік)	Зростання романтичного інтересу до мови й фольклору та боротьба проти гніту імперій
1846–1847	Розгортання таємних політичних гуртків у Німеччині та Італії	Діяльність Кирило-Мефодіївського братства у Києві	Перехід від простого збирання пісень до перших програм політичного визволення
1848–1849	«Весна народів» у Франції, Німеччині, Італії, Австрії та Угорщині	Створення Головної Руської Ради у Львові, вихід газети «Зоря Галицька»	Вихід національного руху у відкриту легальну політику та перші вибори до парламенту
1860–1870-ті	Завершення об’єднання Італії (1870 рік) і проголошення Німецької імперії (1871 рік)	Заснування товариства «Просвіта» (1868 рік) та Наукового товариства імені Шевченка (1873 рік)	Поява єдиних держав у Європі та згуртування українців навколо культури й науки

«Географічний вимір національних рухів». На контурній мапі Європи та українських земель позначте регіони поширення, основні центри та місця розгортання національних рухів у середині ХІХ ст. Вкажіть столиці, що були осередками подій «весни народів»; території, де формувалися об’єднані Німеччина й Італія. Позначте осередки активності українського національного руху в Галичині та на Наддніпрянщині. Укладіть легенду мапи.

Орієнтири для нанесення об’єктів на контурну мапу:

1. Столиці та осередки «Весни народів» 1848–1849 років:

• Західна та Центральна Європа: Париж (Франція), Берлін (Пруссія), Відень (Австрія), Прага (Чехія), Будапешт (Угорщина), Рим (Італія).

2. Регіони формування об’єднаних держав:

• Німецькі землі: Королівство Пруссія з центром у Берліні, яке стало ядром об’єднання німецьких земель у єдину імперію.
• Італійські землі: Сардинське королівство (П’ємонт) на північному заході Апеннінського півострова з центром у Турині, звідки розгорнулося Рісорджименто.

3. Осередки українського руху середини XIX століття:

• Галичина та Західна Україна: Львів (осередок Головної Руської Ради, Собору руських учених і першої газети), Чернівці (виступи селян на чолі з Лук’яном Кобилицею), Ужгород (діяльність закарпатських будителів).
• Наддніпрянщина: Київ (університет, Кирило-Мефодіївське братство, згодом Стара Громада), Харків (університет, осередок харківських романтиків), Полтава.

Легенда мапи:

• Червоні прапорці — європейські міста, де відбулися революційні повстання 1848–1849 років.
• Синя штриховка — землі Пруссії та П’ємонту, навколо яких відбувалося об’єднання Німеччини та Італії.
• Жовтий фон — території розселення українців у межах Австрійської та Російської імперій.
• Зелені кружечки — основні центри українських громадських організацій, преси та освіти.

«Діалог між сучасниками періодів». Складіть нетривалий (1–2 хв) діалог між уявним сучасником (наприклад, українським селянином, італійським карбонарієм, німецьким студентом) подій середини ХІХ ст. й істориком початку ХХІ ст. Сучасник має використати не менше 5 ключових відповідних понять (наприклад, «нація», «національна ідея», «національний проєкт», «самовизначення», «незалежність», «Весна народів», «революція», «конституція» тощо), але при цьому нібито не зовсім розуміти їхні значення. Історик має доступно пояснити ці поняття, підтверджуючи фактами, що стосуються розгортання національних рухів.

Учасники розмови: Німецький студент (учасник барикад у Берліні в березні 1848 року) та Історик початку XXI століття.

Німецький студент: Пане вчений з майбутнього! На наших вулицях триває революція, яку всі називають «Весна народів». Ми спорудили барикади і вимагаємо, щоб король підписав конституцію. Люди на площах гукають, що німці — це єдина нація, якій потрібні самовизначення та спільна національна ідея. Але як ці слова допоможуть нам подолати роздробленість трьох десятків дрібних князівств?

Історик: Вітаю вас, хоробрий юначе! Поняття нація означає, що ви більше не просто піддані прусського чи баварського монарха. Ви — великий єдиний народ зі спільною мовою, традиціями та правами. Самовизначення — це священне право вашого народу самостійно будувати своє життя та обирати уряд без диктату тиранів.

Німецький студент: А навіщо нам конституція та спільна національна ідея?

Історик: Конституція — це найвищий закон країни. Вона обмежує свавілля монарха, забезпечує вибори до парламенту й дає кожному громадянину захист закону і свободу слова. Ваша національна ідея — це прагнення створити єдину, справедливу Німеччину. Хоча у 1848 році королі спробують зупинити зміни, ваша праця не буде марною. Вже у 1871 році німецькі землі остаточно з’єднаються в одну державу.

«Кодекс нації». Уявіть себе учасницею / учасником таємного товариства (наприклад, «Молода Італія» або Кирило-Мефодіївське братство). Розробіть лаконічний (5 статей) «Кодекс нації». Включіть у нього принципи, що відображатимуть бажання до самовизначення, толерантного ставлення до інших народів, демократичних перетворень. Кожну статтю починайте так: «Ми прагнемо до…», «Ми віримо, що…», «Ми виступаємо за…».

Кодекс нації (за ідеалами Кирило-Мефодіївського братства):

• Стаття 1. Ми прагнемо до повного визволення нашого народу від кріпацтва та самодержавного гніту.
• Стаття 2. Ми віримо, що кожна нація має невіддільне право на власне державне самовизначення і розвиток рідної мови та культури.
• Стаття 3. Ми виступаємо за рівність усіх громадян перед законом, ліквідацію станів та захист свободи совісті і слова.
• Стаття 4. Ми прагнемо до створення добровільної демократичної федерації рівноправних слов’янських народів на засадах братерства.
• Стаття 5. Ми виступаємо за мирне життя поруч з іншими народами. Ми засуджуємо будь-яке національне гноблення чи панування однієї нації над іншою.

«Ціна самовизначення». Організуйте дискусію на тему: «Чи завжди самовизначення нації є благом?» «Прихильникам» належить дібрати аргументи на користь того, що право нації на самовизначення є найвищою цінністю, навіть якщо це вимагатиме жертв. «Опонентам» необхідно контраргументувати, що пріоритетним є пошук компромісів і мирних рішень, навіть якщо це обмежуватиме самовизначення. Для обґрунтування своїх тверджень використовуйте факти з європейських та українських реалій середини ХІХ ст..

Позиція «Прихильників» (самовизначення як найвища цінність):

• Без власної держави поневолений народ не може зберегти мову та культуру від знищення. Заборони української мови Валуєвським циркуляром 1863 року та Емським указом 1876 року довели це на практиці.
• Тільки народні повстання під проводом Гарібальді змогли скинути владу монархів та об’єднати Італію.
• Кожен народ має право боронити своє існування, землю та людську гідність зі зброєю в руках, коли мирні засоби не діють.

Позиція «Опонентів» (пріоритет миру та поступових компромісів):

• Збройні бунти часто завершуються поразками, загибеллю найкращих діячів та жорстокою реакцією влади. Прикладом є кривавий розгром угорської революції та повстань у Північній Італії в 1849 році.
• Поступова мирна праця в товариствах «Просвіта», відкриття шкіл, читалень та бібліотек дозволяють зберегти сили нації без руйнувань.
• Політичні компроміси можуть розширити права народу мирно, як це засвідчила австро-угорська угода 1867 року.

«Спільна декларація». Уявіть, що в середині ХІХ ст. лідери національних рухів (українського, польського, угорського, єврейського в межах Австрійської або Російської імперій) зібралися для обговорення майбутнього своїх націй. Колективно створіть «Декларацію Співіснування», яка повинна: а) визнавати право кожної нації на самостійний розвиток; б) закріплювати демократичні принципи рівності та свободи незалежно від національності; в) закликати до взаємоповаги й толерантності; г) пропонувати способи мирного врегулювання конфліктів.

Декларація співіснування народів:

1. Кожна нація має священне і невіддільне право на вільний розвиток своєї мови, освіти, культури та власної держави.
2. Усі громадяни визнаються рівними перед законом незалежно від їхнього походження, віри, мови чи статку.
3. Будь-який національний гніт, мовні заборони чи насильницька асиміляція людей визнаються неприпустимими.
4. Кожен народ має право відкривати власні школи, друкувати книги рідною мовою, засновувати театри та культурні товариства.
5. Народи беруть зобов’язання шанувати права сусідів, боротися з забобонами та мирно єднати зусилля проти спільного імперського тиску.
6. Усі земельні й територіальні суперечки народи повинні вирішувати винятково через переговори та спільні рішення виборних представників без застосування зброї.
7. Вільні народи прагнуть побудувати спільне мирне майбутнє на засадах самоврядування, свободи й взаємної допомоги.