Практична робота. Україна в складі імперій: революції, реформи, модернізація

Зміст

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Впізнайте події, що їх описано.

• Уривок І: Події «Весни народів» 1848 року у Львові. Головна Руська рада обрала синьо-жовтий прапор символом національного руху і вперше вивісила його над львівською ратушею в червні 1848 року.
• Уривок ІІ: Вибори та перша сесія австрійського парламенту (рейхстагу) в липні — листопаді 1848 року. До парламенту обрали 35 українців, які домагалися перекладача та обговорювали відшкодування за скасовану панщину.
• Уривок ІІІ: Видання таємного Валуєвського циркуляра 1863 року. Документ забороняв друк релігійних, навчальних і популярних книжок українською мовою.
• Уривок IV: Підписання імператором Олександром II Емського акта 1876 року в місті Бад-Емс. Акт повністю заборонив українське письменство, ввезення книжок з-за кордону, театральні вистави, закрив громади та Південно-Західний відділ Російського географічного товариства.
• Уривок V: Революція 1905–1907 років у Російській імперії. Українські діячі легально звернулися до народу рідною мовою, створили власну пресу та заснували осередки товариства «Просвіта».

2. Покажіть на мапі Європи, де ці події відбувалися.

• Події з уривків І та ІІ: Східна Галичина в Центрально-Східній Європі (місто Львів) та столиця Австрійської імперії — Відень на річці Дунай.
• Події з уривків ІІІ та IV: Столиця Російської імперії — Санкт-Петербург на узбережжі Балтійського моря (місце схвалення Валуєвського циркуляра), місто Бад-Емс на заході Німеччини (підписання Емського акта) та Наддніпрянська Україна на річці Дніпро (місто Київ).
• Події з уривка V: Терени Російської імперії, а саме провідні міста Наддніпрянської України: Київ, Харків, Полтава, Одеса, Лубни, Катеринослав.

3. Розташуйте події в хронологічній послідовності.

1. Квітень — червень 1848 року — Створення Головної Руської ради у Львові та підняття синьо-жовтого прапора над ратушею (уривок І).
2. Липень — листопад 1848 року — Діяльність українських депутатів у першому австрійському парламенті (уривок ІІ).
3. Липень 1863 року — Видання Валуєвського циркуляра (уривок ІІІ).
4. Травень 1876 року — Підписання Емського акта імператором Олександром II (уривок IV).
5. 1905–1907 роки — Перша революція в Російській імперії та вихід українського руху в легальне поле (уривок V).

4. Зіставте і порівняйте можливості для української національної діяльності в Австрійській та в Російській імперіях. Зробіть висновки.

В Австрійській (з 1867 року — Австро-Угорській) імперії:
Українці мали легальні можливості для розвитку своєї культури. Конституція гарантувала рівність народів. Діячі вільно створювали громадські організації («Просвіта», Наукове товариство імені Шевченка), друкували україномовні часописи й обирали послів до Галицького сейму та віденського парламенту.

У Російській імперії:
Царський уряд проводив жорстку русифікацію і заперечував існування окремого українського народу. За допомогою Валуєвського циркуляра 1863 року та Емського акта 1876 року влада заборонила українську мову в школах, пресі, книговиданні й театрі. Українські громади мусили діяти таємно або напівлегально. Тільки революція 1905 року дозволила на короткий час відкрити українські клуби й періодичні видання.

Висновки:
В Австро-Угорщині існували законні рамки для розбудови національного життя, тому Східна Галичина стала центром українського відродження. У Російській імперії самодержавство переслідувало будь-які вияви українського руху.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Зіставте і порівняйте вияви модернізації в українських містах Російської та Австро-Угорської імперій. Що свідчить про якісні зміни в житті українського містянства? Чи так само модернізувалось українське село?

Вияви модернізації в містах:
Світлини Львова 1915 року та Києва 1912 року показують однакові риси європейського міста. На вулицях з’явилися колії електричного трамвая, стовпи електромереж і телефонного зв’язку. Поряд із кінними екіпажами рухалися перші автомобілі. Вулиці вимостили бруківкою, обабіч виросли багатоповерхові будинки в стилі модерн з великими вітринами магазинів.

Якісні зміни в житті містян:
Міський простір став зручнішим. З’явився центральний водогін, вуличне електричне освітлення та громадський транспорт. Сформувалися нові верстви населення: підприємці, інженери, наймані робітники та міська інтелігенція. Містяни отримали доступ до щоденних газет, театрів, виставок і міських садів.

Модернізація українського села:
Село модернізувалося значно повільніше. Селяни отримали особисту волю, проте страждали від браку землі, високих податків і викупних платежів. Нові машини та агрономічні новинки запроваджували лише великі поміщицькі маєтки. Більшість селян вела бідне натуральне господарство або виїжджала на заробітки за кордон чи на східні землі.

2. Послуговуючись знаннями з історії України, згадайте реформи, що їх втілювали імперські уряди впродовж «довгого» ХІХ ст. Зіставте й порівняйте їх за критеріями часу, простору (село, місто) та впливу на українське суспільство.

Австрійська імперія (Австро-Угорщина):

• Час і простір: Реформа 1848 року скасувала панщину в селах Галичини, Буковини й Закарпаття. Конституційна реформа 1867 року запровадила парламентський лад у містах і селах. У 1907 році виборча реформа надала загальне виборче право для чоловіків.
• Вплив на суспільство: Українські селяни стали вільними господарями на тринадцять років раніше, ніж у Росії. Українці отримали право легально обирати депутатів і захищати свої права через пресу, школи й культурні товариства.

Російська імперія:

• Час і простір: 1860–1870-ті роки охопили село селянською реформою 1861 року, а міста — земською (1864 р.), міською (1870 р.), судовою та військовою реформами на території Наддніпрянщини. У 1906–1911 роках Столипінська аграрна реформа змінила устрій сіл через хутори й відруби.
• Вплив на суспільство: Ліквідація кріпацтва створила ринок вільної праці. Селяни й містяни отримали відкритий суд і місцеве самоврядування. Проте самодержавство зберегло поміщицькі землі, а національний рух зазнав жорстоких заборон.

3. Які елементи на світлинах засвідчують колоніальний статус українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій?

Колоніальний статус засвідчують написи на вивісках і рекламі, які виконані виключно російською мовою в Києві та польською або німецькою мовами у Львові. На вулицях повністю відсутні українські державні чи національні символи. Вся міська влада та архітектурні норми підпорядковувалися імперським центрам — Петербургу та Відню.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

1. Яку роль відігравала Україна в модернізаційних процесах Російської та Австро-Угорської імперій? Відповідь доведіть фактами з уривка.

Українські землі були головною паливно-металургійною та сировинною базою для обох держав:

• У Російській імперії українські губернії давали близько 75% вугілля й металу та 80% цукру. Катеринослав і Юзівка стали центрами металургії та видобутку вугілля, а Київ, Харків, Одеса й Херсон — осередками машинобудування. Ці ресурси створили основу для імперської могутності Росії.
• В Австро-Угорщині Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн вивів монархію на третє місце у світі за видобутком нафти після США та Росії.

2. Світлина Галицької вулиці у Львові доводить чи спростовує думку автора про «бідну й аграрну» Галичину в Австро-Угорській імперії? Поясніть свої міркування.

Світлина частково спростовує цю тезу на прикладі великого міста: вона показує Львів як багате, електрифіковане європейське місто з красивими кам’яницями, бруківкою й лініями трамвая.
Проте загалом історик Ярослав Грицак має рацію. Розквіт Львова та нафтового Борислава був винятком. Решта Галичини залишалася бідним селянським краєм без потужної індустрії, звідки селяни масово виїжджали за океан.

3. Автор стверджує про те, що українські землі не були колонією в складі Російської імперії. Чи підтверджують цю думку числові показники, що в третьому абзаці уривка? Доведіть колоніальний статус українських земель Російської імперії.

Числові показники не спростовують, а підтверджують внутрішньоколоніальний визиск українських земель:

• Показники 75% вугілля й металу та 80% цукру свідчать про сировинний характер економіки. В Україні добували сировину й виготовляли напівфабрикати, а складну техніку привозили з-за кордону або з центральних районів Росії.
• Доходи від українських надр збагачували царську скарбницю та іноземних підприємців, а не місцеве населення.
• Економічна експлуатація поєднувалася з відсутністю політичної автономії та повними заборонами української мови (Валуєвський циркуляр і Емський акт). Це є ознакою колоніального становища.

МІРКУЄМО І ДІЄМО

«Хронологічний колаж»

Українські терени Австрійської (Австро-Угорської) імперії	Дата	Українські терени Російської імперії
—	1793, 1795 рр.	Другий і третій поділи Речі Посполитої; включення Правобережжя до складу Росії
Створення «Товариства галицьких греко-католицьких священників» у Перемишлі	1816 р.	—
—	1825–1826 рр.	Повстання Чернігівського полку на Київщині (рух декабристів)
Діяльність осередку «Руська трійця» у Львові	1833–1837 рр.	—
—	1846–1847 рр.	Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства в Києві
Скасування панщини в Галичині; діяльність Головної Руської ради	1848 р.	—
Відкриття залізничної лінії Перемишль — Львів	1861 р.	Оприлюднення маніфесту про скасування кріпацтва (селянська реформа)
—	1863 р.	Видання Валуєвського циркуляра
Утворення дуалістичної Австро-Угорщини	1867 р.	—
Заснування товариства «Просвіта» у Львові	1868 р.	—
Заснування Товариства ім. Шевченка у Львові (з 1892 р. — НТШ)	1873 р.	Заснування Південно-Західного відділу Російського географічного товариства
—	1876 р.	Підписання імператором Олександром ІІ Емського акта
Створення Русько-української радикальної партії (РУРП)	1890 р.	—
—	1900 р.	Створення Революційної української партії (РУП) у Харкові
—	1905–1907 рр.	Перша революція в Росії; створення осередків «Просвіти», вихід преси
Запровадження загального виборчого права для чоловіків	1907 р.	Створення Українського наукового товариства в Києві
—	1906–1911 рр.	Столипінська аграрна реформа (хутори, відруби, переселення за Урал)

«Території та їх трансформації»

Опис контурної мапи та її легенди:

• Політичні кордони:
  • Західноукраїнські землі (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) позначені жовтим кольором як володіння Австрійської (Австро-Угорської) монархії.
  • Землі Наддніпрянщини (Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина, Південь) позначені зеленим кольором як володіння Російської імперії.
• Промислові райони та їх спеціалізація:
  • Донецький басейн — штрихування чорним кольором (видобуток вугілля).
  • Криворізький та Нікопольський басейни — чорні трикутники (залізна й марганцева руда).
  • Дрогобицько-Бориславський район — позначки нафтових вишок (видобуток нафти).
  • Правобережжя та Лісостеп — горизонтальні лінії (цукрова промисловість).
  • Степова Україна — косий пунктир (товарне зернове господарство).
• Головні міста-центри модернізації:
  • Пунсони міст: Київ, Харків, Катеринослав, Одеса, Юзівка, Миколаїв, Львів, Чернівці, Дрогобич, Ужгород.
• Напрямки міграції:
  • Червоні стрілки із Закарпаття, Галичини та Буковини на захід — еміграція до Канади, США та Бразилії.
  • Сині стрілки з Наддніпрянщини на схід — переселення селян за Урал, до Сибіру та Зеленого Клину.
  • Помаранчеві стрілки із сіл до великих заводів Донбасу й Придніпров’я — внутрішня трудова міграція.
• Легенда мапи: у нижньому кутку карти розміщено таблицю умовних знаків із поясненням кольорів, типів штрихування та стрілок.

«Маятник прогресу»

Короткий конспект до схеми:

• Дореформене становище: особиста залежність селян, економічний застій і заборони українського слова.
• Положення та вияви: селянська реформа 1861 року надала селянам особисту волю, а революція 1905–1907 років принесла базові громадянські свободи та перші легальні культурні організації.
• Наслідки модернізації: формування ринку вільнонайманої праці та культурне піднесення супроводжувалися малоземеллям, викупними боргами й урядовою реакцією.

«Голос доби: “за” і “проти”»

Мінідіалог про індустріалізацію між підприємцем та найманим робітником у місті Катеринослав:

Підприємець: Погляньте навколо! Наш край переживає великий поступ. Нові домни, шахти та залізниці перетворюють Катеринослав на індустріальне серце країни. Ми створюємо робочі місця, освітлюємо вулиці електрикою та будуємо мости, які несуть технічний прогрес у кожен дім.

Робітник: Прогрес дістається вам, а нам — важка праця по дванадцять годин біля печей! Ми щодня ризикуємо життям у шахтах, а заробітку ледве вистачає на хліб для дітей.

Підприємець: Але саме великі заводи дають неписьменному селянинові змогу заробити гроші, віддати дітей до школи та жити у великому місті.

Робітник: Проте це місто забирає здоров’я і селить нас у тісні бараки. Без охорони праці та скорочення робочого дня ваша індустрія залишається для робітника важким ярмом.

«Етичний компас. Чи завжди прогрес — позитивний?»

Розбудова залізниць принесла в Україну великі зміни, але мала суперечливі наслідки.
З одного боку, магістралі зв’язали вугільний Донбас і заводи Придніпров’я з портами Одеси та Миколаєва. Підприємці знайшли нові ринки збуту, а міста почали швидко зростати.
З іншого боку, потяги витіснили традиційний чумацький промисел і залишили без заробітку тисячі родин. Будівельники колій працювали у важких умовах за мізерну платню. До того ж імперська влада використовувала залізниці, щоб швидко вивозити дешеве зерно й метал та перекидати війська.
Технічний прогрес дав поштовх економіці, проте посилив експлуатацію краю.

«Парламентська законотворчість»

Проєкт закону: «Про вживання української мови в початкових школах та повітових судах Східної Галичини»

Розробники: Депутати Українського клубу Галицького крайового сейму та австрійської Державної ради.

І. Ціннісні засади та обґрунтування:

1. Рівність прав: стаття 19 Конституції Австро-Угорщини гарантує всім народам право зберігати національність та вживати рідну мову.
2. Доступ до знань: навчання українською мовою є головною умовою грамотності для дітей селян, які становлять більшість населення краю.
3. Справедливий суд: кожен селянин повинен мати змогу свідчити та отримувати судові документи рідною мовою.

ІІ. Аргументи противників та відповіді на них:

• Закид противників: «Крайовою мовою адміністрації є польська, тому дві мови спричинять безлад у справах».
• Відповідь авторів: «Ми не обмежуємо права польської мови, але вимагаємо справедливої двомовності в українських повітах, що є нормою правової держави».

ІІІ. Промова депутата під час представлення проєкту:

«Високий Сейме! Панове депутати!

Ми вносимо на розгляд закон, який повертає справедливість для трьох мільйонів українців Галичини.

Сьогодні селянин сплачує податки й служить у війську. Проте коли він переступає поріг суду чи школи, то чує лише чужу мову. Дітей позбавляють права вчитися рідною мовою, а це гальмує розвиток нашого суспільства. Ми не вимагаємо привілеїв. Ми вимагаємо втілити статтю 19 Конституції, яка гарантує рівність мов.

Сила нашої держави тримається на довірі та повазі до кожного народу. Цей закон подолає напругу між націями та зміцнить злагоду в краї. Просимо підтримати проєкт закону!»